ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2021 р. Справа№ 910/21021/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Верховця А.А.
суддів: Гарник Л.Л.
Іоннікової І.А.
за участю секретаря судового засідання Брунько А.І.
за участю представників:
від ОСОБА_1 : Кравченко В.М. (ордер АІ № 1130614 від 08.07.2021);
від ТОВ "ОТП Факторинг України": Череда Т.М. (довіреність б/н від 25.02.2021);
арбітражний керуючий Левченко І.О. (посв. № 471 від 08/.04.2013)
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" та ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2021
у справі № 910/21021/20 (суддя Мандичев Д.В.)
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 визнано кредитором у справі № 910/21021/20 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 :
- Акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Аркада" з грошовими вимогами на суму 985 377,70 грн., з яких 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 636 290,60 грн. - вимоги другої черги, 194 310,64 грн. - вимоги третьої черги, 150 236,46 грн. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами на суму 10 513 406,69 грн., з яких 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 10 508 866,69 грн. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи;
- Акціонерне товариство "Альфа-Банк" з грошовими вимогами на суму 4 763 506,89 грн., з яких 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 661 928,23 грн. - вимоги другої черги, 4 097 038,66 грн. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи.
Відмовлено Акціонерному товариству акціонерний комерційний банк "Аркада" у визнанні кредитором на суму 1 372 231,86 грн.
Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" у визнанні кредитором на суму 20 195,44 грн.
Відмовлено Акціонерному товариству "Альфа-Банк" у визнанні кредитором на суму 11 148,32 грн.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" (13.07.2021 згідно даних на конверті Укрпошта Експрес) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вимог кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" конкурсними з правом голосу.
Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ключовими аргументами скарги є те що обидва кредитні зобов`язання боржника, грошові вимоги по яким заявлені ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 , не є забезпеченим майном, яке належить боржнику, а відтак визнання судом першої інстанції грошових вимог як забезпечених майном, яке належить боржнику, фактично позбавляє кредитора права отримати задоволення своїх вимог в межах справи про неплатоспроможність.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.07.2021 апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг України" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді - Гарник Л.Л., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 у справі №910/21021/20 задоволено клопотання ТОВ "ОТП Факторинг України" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 та поновлено зазначений строк; відкрито апеляційне провадження; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 31.08.2021; роз`яснено сторонам право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Також не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся (09.07.2021 згідно даних на конверті Укрпошта Експрес) до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
1) скасувати ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 про неплатоспроможність боржника у частині:
- визнання вимог кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на суму 10 508 855,59 грн забезпеченими заставою фізичної особи;
- визнання вимог кредитора АТ "Альфа-Банк" на суму 4 097 038,66 грн забезпеченими заставою фізичної особи;
2) змінити ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 про неплатоспроможність боржника та визнати кредитором у справі по відношенню до боржника:
- ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами на суму 10 513 406,69 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 10 508 866,69 грн - вимоги другої черги;
- АТ "Альфа-Банк" на суму 4 763 506,89 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 4 758 966,66 грн - вимоги другої черги;
3) в іншій частині ухвалу попереднього засідання залишити без змін.
Крім того, скаржником подано заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ключовими аргументами скарги є:
- при розгляді вимог кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до боржника суд першої інстанції не повністю встановив обставини, які мають значення для справи, не надав оцінку запереченням представника Боржника (що доказів на підтвердження факту наявності у власності Боржника майна, яке йому належить та є заставним майном - кредитор не надав), та виніс необґрунтоване рішення про визнання вимог Кредитора забезпеченими заставою;
- при розгляді вимог кредитора АТ "Альфа-Банк" до Боржника вийшов за межі позовних вимог, не повністю встановив обставини, які мають значення для справи, та виніс необґрунтоване рішення про визнання вимог кредитора забезпеченими заставою.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 20.07.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді - Гарник Л.Л., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 910/21021/20 задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 та поновлено ОСОБА_1 зазначений строк; відкрито апеляційне провадження; об`єднано розгляд апеляційних скарг ТОВ "ОТП Факторинг України" та ОСОБА_1 в одне апеляційне провадження; апеляційну скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду на 31.08.2021; зупинено дію ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 до її перегляду в апеляційному порядку. Роз`яснено сторонам право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
20.08.2021 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "ОТП Факторинг України" надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, в якій також просили скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вимог кредитора ТОВ "ОТП Факторинг України" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги кредитора конкурсними з правом голосу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 по справі № 910/21021/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 07 вересня 2021р.
В судовому засіданні 07.09.2021 представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, та скасувати ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 про неплатоспроможність боржника у частині: визнання вимог кредиторів ТОВ "ОТП Факторинг Україна", АТ "Альфа-Банк" забезпеченими заставою фізичної особи; змінивши ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 про неплатоспроможність боржника та визнати кредитором у справі по відношенню до боржника: - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами на суму 10 513 406,69 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 10 508 866,69 грн - вимоги другої черги; - АТ "Альфа-Банк" на суму 4 763 506,89 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 4 758 966,66 грн - вимоги другої черги; в іншій частині ухвалу попереднього засідання залишити без змін.
Представник ТОВ "ОТП Факторинг України" вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вимог кредитора ТОВ "ОТП Факторинг України" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги кредитора ТОВ "ОТП Факторинг України" конкурсними з правом голосу.
Арбітражний керуючий Левченко І.О. при розгляді даних апеляційних скарг поклався на розсуд суду.
Представник АТ "Альфа-Банк" не з`явився, про причини неявки не повідомили.
Учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копії відповідної ухвали суду.
Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники провадження не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку за можливе здійснювати розгляд скарги без участі представника АТ "Альфа-Банк", що не з`явився у судове засідання, так як належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку що апеляційна скарга ТОВ "ОТП Факторинг України" підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 частковому задоволенню а оскаржувана ухвала суду першої інстанції зміні у відповідній частині, в решті оскаржувану ухвалу залишивши без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за номером 66053 від 05.03.21р. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Левченка Іллю Олексійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 08.04.2013 № 471).
22.03.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами до боржника на суму 10 529 062,13 грн.
05.04.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Альфа-Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 4 770 115,21грн.
У відповідності до ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
5. Не задоволені за рахунок реалізації предмета застави вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна, задовольняються у другу чергу.
6. Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
7. Вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Щодо грошових вимог АТ "Альфа-Банк".
Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося до суду із заявою при визнання кредитором боржника на суму 4 770 115,21 грн.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що 17.07.2007 між ОСОБА_1 (позичальник) та АКБ СК "Укрсоцбанк" укладено договір кредиту № 10-29/3788 (з урахуванням додаткових угод), за умовами якого кредитор надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 105 117,00 дол. США зі сплатою 13 % річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 16.07.2022.
У подальшому, 10.09.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої сторони збільшили розмір процентної ставки за користування кредитом, встановивши її на рівні 15,00% річних.
16.07.2009 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до якої ОСОБА_1 надано кредитні кошти у розмірі 112 214,29 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних та з остаточним поверненням 16.07.2027.
У забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 17.07.2007 № 10-29/3788 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Банком укладено 17.07.2007 іпотечний договір № 02-10/2495.
Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 10-29/3388 від 17.07.2007, майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Пункт 1.2 іпотечного договору визначає, що заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 743 379,84 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору (505,00 грн. за 100 дол. США), складає 147 203,93 дол. США.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 у справі № 757/959/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором №10-29/3788 від 17.07.2007 в розмірі 206 472,45 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (1долар=23,4507) складає 4 841 923,09 грн., у тому числі: 101 701,92 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 384 981,01 грн. заборгованість за кредитом, 104 770,53 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 456 942,08 грн. заборгованості за відсотками.
Положеннями частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до наданого Банком до заяви кредитора розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту від 17.07.2007 № 10-29/3788, загальний борг останнього становить 170 986,58 дол. США, що визначено Банком в гривневому еквіваленті станом на 24.02.2021 в сумі 4 770 115,21 грн., з яких: борг за кредитом 101 701,92 дол. США (2 837 239,48 грн.) та борг за відсотками 69 284,66 дол. США (1 932 875,73 грн.).
Однак, суд вважає за необхідне зауважити, що виходячи з положень частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, визначення розміру грошових вимог в національній валюті здійснюється за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Таким чином, приймаючи до уваги дату звернення Банку до суду з заявою про визнання грошових вимог - 02.04.2021, визначення гривневого еквіваленту заборгованості боржника за договором кредиту від 17.07.2007 № 10-29/3788 в загальній сумі 170 986,58 дол. США підлягає за курсом НБУ станом на 02.04.2021, та становить 4 758 966,89 грн.
Разом з тим, як зазначено вище, в забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 17.07.2007 № 10-29/3788 ОСОБА_1 передано в іпотеку нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Вартість предмету іпотеки визначена сторонами в розмірі 743 379,84 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору складає 147 203,93 дол. США.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
Частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.
У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.
Колегія суддів апеляційної інстанції відмічає що кредитор АТ "Альфа-Банк" у заяві про визнання кредитором боржника клопотання про визнання забезпеченим кредитором не подавав, та доказів на підтвердження факту укладання договору іпотеки не подав.
Нормами ч.2 ст.237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, в даному випадку за межі заяви щодо грошових вимог кредитора АТ "Альфа-Банк".
Таким чином, суд першої інстанції при визнанні кредиторських вимог АТ "Альфа-Банк" до Боржника забезпеченими заставою фізичної особи вийшов за межі заяви Банку, що суперечить приписам чинного господарського процесуального законодавства.
Відповідно до ч.5 ст.133 КУзПБ не задоволені за рахунок реалізації предмета застави вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна, задовольняються у другу чергу.
З огляду на встановлені обставини, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідні вимоги за договором кредиту від 17.07.2007 № 10-29/3788 на загальну суму 147 203,93 дол. США, що еквівалентно 4 097 038,66 грн. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи.
Положеннями статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, Акціонерне товариство "Альфа-Банк" підлягає визнанню кредитором боржника на суму 4 763 506,89 грн., з яких: 661 928,23 грн. - вимоги другої черги, 4 097 038,66 грн. - вимоги другої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 540,00 грн.
Щодо кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна".
Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду із заявою при визнання заставним кредитором боржника.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
26.06.2007 між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 (позичальник), укладений кредитний договір № CNL - 007/110/2007, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 100 000 дол. США, а останній зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити 13,99 % процентів за користування кредитом, у порядку та на умовах визначених у кредитному договорі.
Дата остаточного повернення кредиту - 26.06.2022 (частина 1 кредитного договору).
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 26.06.2007 № CNL - 007/110/2007 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Банком укладено договір іпотеки від 26.06.2007 № PCL-007/110/2007, за яким предметом іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 72,00 кв.м.
Вартість предмета іпотеки визначається за згодою сторін у розмірі 1 403 698,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору становить 277 960,00 дол. США (пункт 4.4 іпотечного договору).
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2761.
Відповідно до витягу з Державного реєстру іпотек відповідне обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 72,00 кв.м. зареєстровано 26.06.2007 за ЗАТ "ОТП Банк".
05.11.2010 між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, згідно з яким продавець продав (переуступив) покупцю право на Кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, зокрема, кредитний договір від 26.06.2007 № CNL - 007/110/2007, укладений з ОСОБА_1 .
Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.09.2016 у справі № 389/5286/14-ц, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 29.08.2019, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у сумі 111 091,76 дол. США, що еквівалентно 2 379 971,21 грн., а також 3 534,00 грн. судового збору.
Крім того, 19.10.2007 між ОСОБА_1 (позичальник) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та в подальшому - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", укладено кредитний договір № СМ - SМЕ 001/291/2007, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 120 000,00 дол. США. зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованої процентної ставки у розмірі 4,4 % річних.
За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожний день прострочки, що передбачено п. 4.1.1. частини № 2 кредитного договору.
Датою остаточного повернення кредиту встановлено 19.10.2014 (частина 1 кредитного договору).
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 19.10.2007 № СМ - SМЕ 001/291/2007 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Банком укладено договір іпотеки від 19.10.2007 № РМ- SМЕ 001/291/2007, предметом якого нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 61,00 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .
Вартість предмета іпотеки визначається за згодою сторін у розмірі 831 000,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору становить 164 554,45 дол. США.
З огляду на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 19.10.2007 № СМ - SМЕ 001/291/2007 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" зверталося до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 757/17412/14-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором №СМ-SME 001/291/2007 від 19.10.2007 в розмірі 104 621,35 доларів США, що еквівалентно 1 243 102,41 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку, та 4 537 323,81 грн., що разом складає 5 780 426,22грн., а також судові витрати в розмірі 3 654,00грн.
Звернувшись з заявою про визнання грошових вимог, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" зазначило про наявність заборгованості ОСОБА_1 за обома кредитними договорами № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007 та № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007, що встановлено рішеннями судів у справах № 389/5286/14-ц та № 757/17412/14-ц у наступних розмірах: 215 713,11 дол. США - борг з кредитом та відсотками, що еквівалентно 5 984 550,32 грн.; 4 537 323,81 грн. - пеня; 7 188,00 грн. судові витрати.
У той же час, суд вважає за необхідне зауважити, що виходячи з положень частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, визначення розміру грошових вимог в національній валюті здійснюється за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Таким чином, приймаючи до уваги дату звернення Банку до суду з заявою про визнання грошових вимог - 19.03.2021, визначення гривневого еквіваленту заборгованості боржника за кредитними договорами № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007 та № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007 в загальній сумі 215 713,11 дол. США підлягає за курсом НБУ станом на 19.03.2021, та становить 5 971 542,88 грн.
У запереченнях на заяву кредитора представник боржника повідомив, що кредитором не надано доказів перебування у власності боржника майна, яке є забезпеченням його зобов`язань за кредитними договорами.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 у справі № 2-8223/10 за позовною заявою ОСОБА_1 , ТОВ "Морське агентство "Укрмарін" до ПАТ "ОТП Банк" визнано недійсним кредитний договір № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007; визнано недійсним кредитний договір № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007; визнано недійсним договір іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007; визнано недійсним договір іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007; вилучено з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, майно яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, а саме: нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; вилучено з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, майно яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007, а саме: житлове приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна, яке передано в іпотеку за договором іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, а саме: нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна, яке передано в іпотеку за договором іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, а саме: житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
15.11.2013 заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 скасоване та призначено справу до розгляду.
12.05.2014 Київським районним судом м. Донецька постановлено ухвалу, якою вищезазначену позовну заяву передано до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
04.11.2016 Печерським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою прийнято до провадження матеріали об`єднаної цивільної справи № 757/17412/14-ц за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ "Морське агентство "Укрмарін", AT "ОТП Банк" про стягнення заборгованості та за позовом ОСОБА_1 , ТОВ "Морське агентство "Укрмарін" до AT "ОТП Банк", третя особа ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними, призначено справу до розгляду.
27.03.2017 ухвалою Печерського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_1 , ТОВ "Морське агентство "Укрмарін" до AT "ОТП Банк", третя особа ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними залишено без розгляду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018, задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та допущено поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010, а саме:
-визнано чинною державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна: нежитлового приміщення, загальною площею 61 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі договору іпотеки № СМ-SМЕ001/291/2007 від 19.10.2007, датою внесення заборони у Державний реєстр іпотек: 19.10.2007; та житлового приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі договору іпотеки № РСL-007/110/2007 від 26.06.2007 датою внесення заборони у Державний реєстр іпотек:26.06.2007;
-відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою (зареєстрованою в реєстрі за № 5273з) і про заборону відчуження нерухомого майна (зареєстрованою в реєстрі за № 5274з) на підставі укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Морське агентство "Укрмарін" договору іпотеки (майнової поруки) № СМ-SМЕ001/291/2007 від 19.10.2007 - нежитлового приміщення, загальною площею 61 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису;
- відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою (зареєстрованою в реєстрі за № 2761) і про заборону відчуження нерухомого майна (зареєстрованою в реєстрі за № 2762) на підставі укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 договору іпотеки № РСL-007/110/2007 від 26.06.2007 - нерухомого майна - квартири, загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки 05.02.2019 на підставі постанови від 27.12.2018 у справі № 757/17412/14-ц ТОВ "ОТП Факторинг Україна" зареєстровано іпотечне обтяження та встановлено заборону відчуження квартири АДРЕСА_5 , із зазначенням, що відповідне обтяження із забороною є дійсними з 26.06.2007 та мають статус відновлених замість раніше вилучених записів.
У той же час, з реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що 13.10.2010 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання, зареєстрованого 10.10.2010 за № 5245.
У статті 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
У частинах першій, другій статті 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України „Про іпотеку", та зазначено, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.
Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц вказано, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Зазначений висновок узгоджується з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.
Судом враховано, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц, яка набрала законної сили, здійснено поворот виконання рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 про визнання недійсними, зокрема, договорів іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, та вилучення з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записів про іпотеку нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; житлового приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
За наведених обставин, відповідні іпотечні обтяження із забороною відчуження є дійсними з 26.06.2007, тобто з моменту вчинення первинного запису, а права та обов`язки сторін за договорами іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 є чинними.
Частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.
У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.
Оскільки вартість предметів іпотеки за договорами іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 становить у загальному розмірі 442 514,45 дол. США, що еквівалентно 12 250 039,02 грн. станом на день подання заяви кредитором 19.03.2021, то з урахуванням приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є забезпеченими на всю суму боргу.
Разом із цим, у поданій заяві кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" посилалося на забезпечення своїх грошових вимог іпотекою лише на суму 111 091,76 дол. США, у той час як за встановленими судом обставинами ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц записи про іпотечне обтяження нерухомого майна поновлені за обома договорами іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, а саме на: нежитлове приміщення (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, а також житлове приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
У зв`язку з наведеним суд дійшов обґрунтованого висновку щодо врахування наявності забезпечення вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитними договорами № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007 та № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007 наступним іпотечним майном: нежитловим приміщенням (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, житловим приміщенням, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Положеннями статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, частиною 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" підлягає визнанню кредитором боржника на суму вимоги 10 508 866,69 грн., що забезпечені заставою фізичної особи.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 540,00 грн.
У визнання кредитором боржника на суму 20 195,44 грн. суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ "ОТП Факторинг України" залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, КзПБ, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 задовольнити частково.
3. Пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 змінити, в частині визнання вимог кредитора АТ "Альфа-Банк" виклавши його (в зазначеній частині) в наступній редакції:
- Акціонерне товариство "Альфа-Банк" з грошовими вимогами на суму 4 763 506,89 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 661 928,23 грн - вимоги другої черги, 4 097 038, 66 грн - вимоги четвертої черги.
4. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 залишити без змін.
5. Матеріали справи № 910/21021/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст.9 КзПБ.
Повний текст постанови складено 13.09.2021.
Головуючий суддя А.А. Верховець
Судді Л.Л. Гарник
І.А. Іоннікова
