ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/974/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Агрикова О.В.; судді: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.)

від 03.03.2021

у справі № 925/974/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта"

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - Головатюк В.І.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж (далі - ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського РЕМ) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" (далі - ТОВ "Агропроморбіта") про зобов`язання вчинити дії:

- зобов`язати ТОВ "Агропроморбіта" виконати зобов`язання за публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №236 від 20.12.2018 шляхом подання звіту про покази засобів за вересень місяць 2019 року згідно додатку 12 до цього договору;

- зобов`язати ТОВ "Агропроморбіта" для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень та вересень 2019 року провести експертизу засобу обліку електричної енергії ЦЕ6803 В №2242284 з кінцевими показниками 349779 кВт/год.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "Агропроморбіта" в порушення умов договору не надає звітів про використання електричної енергії в липні-серпні-вересні 2019 року. При цьому, позивачем було проведено розрахунок плати за перетікання реактивної електроенергії на підставі фактичних даних знятого засобу обліку електричної енергії за вересень 2019 року на суму 15 119,08 грн, однак ТОВ "Агропроморбіта" не погодився з таким нарахуванням з підстав несправності лічильника. Також ТОВ "Агропроморбіта" відмовляється від проведення експертизи лічильника, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати плату за надані ним послуги з розподілу електричної енергії та компенсації із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 у справі №925/974/20 позовні вимоги задоволено повністю. Суд зобов`язав ТОВ "Агропроморбіта" до виконання зобов`язання в натурі за публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №236 від 20.12.2018 шляхом подання звіту про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року згідно з додатком 12 до цього договору позивачеві ПАТ "Черкасиобленерго", від імені якого діє Звенигородський РЕМ; зобов`язав ТОВ "Агропроморбіта" для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень та вересень місяці 2019 року провести експертизу засобу обліку електричної енергії ЦЕ 6803 В №2242284 з кінцевими показниками 349779 кВт/год, знятий, упакований в поліетиленовий пакет та опломбований пломбою №А1397643 згідно виписаного і врученого відповідачу акту-повідомлення №16 від 02.09.2019 ПАТ "Черкасиобленерго", від імені якого діє Звенигородський РЕМ про направлення на експертизу лічильника електроенергії.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк виконання зобов`язання для ТОВ "Агропроморбіта" є таким, що настав, а ТОВ "Агропроморбіта" не спростував належними доказами доводи позивача та не надав доказів приналежності позивачеві спірного засобу комерційного обліку електричної енергії ЦЕ 6803 В№2242284, оскільки розмежування відповідальності постачальника та споживача енергії підтверджені письмовими актами та додатками до договору. Прилади комерційного обліку енергії відповідача знаходяться за межами зони відповідальності постачальника енергії.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 у справі №925/974/20 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмолено у задоволенні позовних вимог.

2.4. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Так, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що вимога про подання звіту про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року не може бути предметом позову, оскільки такий звіт є підтвердженням обсягів перетікання реактивної електроенергії, тобто лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а надання такого доказу не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань. Одночасно, позовна вимога про зобов`язання для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень та вересень місяці 2019 року провести експертизу засобу обліку електричної енергії за своєю суттю є збирання доказів для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень-вересень 2019 року.

Суд апеляційної інстанції також вказав, що предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов`язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, звіт про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року може підтверджувати наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. При цьому судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, та зазначено, що ініціювання розгляду справ про зобов`язання надати звіт про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року та провести експертизу засобу обліку електричної енергії може передбачати намір позивача встановити преюдиціальні обставини (факти) для подальшого пред`явлення позову про стягнення заборгованості.

Заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання відповідача подати звіт про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №925/974/20, Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

3.2. Підставами касаційного оскарження Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження визначено, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано абзац 5 частини другої статті 20 Господарського кодексу України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №911/2793/18, від 25.02.2020 у справі №910/7546/19, від 25.02.2020 у справі №925/637/19.

Також вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статтю 2, частину четверту статті 75, статтю 236 Господарського процесуального кодексу України.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Визначення подібності правовідносин Верховний Суд міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі №923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

У поданій касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано абзац 5 частини другої статті 20 Господарського кодексу України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №911/2793/18, від 25.02.2020 у справі №910/7546/19, від 25.02.2020 у справі №925/637/19.

Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, правові висновки в якому, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

4.3. Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України, на неоднакове застосування якої апеляційним судом посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі.

У справі №925/974/20, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського РЕМ звернулось з позовом до ТОВ "Агропроморбіта" про зобов`язання вчинити дії, а саме:

- зобов`язати ТОВ "Агропроморбіта" виконати зобов`язання за публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №236 від 20.12.2018 шляхом подання звіту про покази засобів за вересень місяць 2019 року згідно додатку 12 до цього договору;

- зобов`язати ТОВ "Агропроморбіта" для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень та вересень 2019 року провести експертизу засобу обліку електричної енергії ЦЕ6803 В №2242284 з кінцевими показниками 349779 кВт/год.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "Агропроморбіта" в порушення умов договору не надає звітів про використання електричної енергії в липні-серпні-вересні 2019 року. При цьому, позивачем було проведено розрахунок плати за перетікання реактивної електроенергії на підставі фактичних даних знятого засобу обліку електричної енергії за вересень 2019 року на суму 15 119,08 грн, однак ТОВ "Агропроморбіта" не погодився з таким нарахуванням з підстав несправності лічильника. Також ТОВ "Агропроморбіта" відмовляється від проведення експертизи лічильника, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати плату за надані ним послуги з розподілу електричної енергії та компенсації із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

Господарським судом Черкаської області визнано доведеними позовні вимоги ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського РЕМ та задоволено повністю.

Проте суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду не погодився та дійшов висновку, що предметом позову не може бути встановлення обставин, зокрема, обов`язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, звіт про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року може підтверджувати наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Одночасно зазначив, що позовна вимога про зобов`язання для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень та вересень місяці 2019 року провести експертизу засобу обліку електричної енергії за своєю суттю є збирання доказів для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень-вересень 2019 року.

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до пункту 31 Порядку розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії у разі тимчасового порушення обліку реактивної електроенергії не з вини споживача або неподання даних про обсяги перетікання реактивної електроенергії в поточному розрахунковому пepioді розрахунок здійснюється за середньодобовим обсягом попереднього розрахункового періоду, а в наступний розрахункові періоди - за формулами розділу III пунктів 3, 6, 10 Методики обчислення плати.

До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до пункту 3.4 публічного договору відповідач зобов`язаний подавати позивачу звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць, однак також й передбачено порядок здійснення розрахунку обсягів перетікання реактивної електроенергії в разі не подання споживачем даних про такі обсяги, шляхом зазначення середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ініціювання розгляду справ про зобов`язання надати звіт про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року та зобов`язання провести експертизу засобу обліку електричної енергії може передбачати намір позивача встановити преюдиціальні обставини (факти) для подальшого пред`явлення позову про стягнення заборгованості.

У справі №911/2793/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "Швейне об`єднання "Робочий Стіль" про стягнення 44 716,42 грн та зобов`язання виконати обов`язок по поставці позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору про закупівлю товару, оскільки останній прострочив поставку замовленого позивачем товару. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання постачальника вчинити дії шляхом виконання договірного обов`яку з поставки товару в натурі, виходили з того, що відповідно до умов договору, останній діє до його повного виконання лише в частині гарантійних зобов`язань сторін, а в частині інших договірних зобов`язань - до 11.08.2018. Отже, навіть за умови виконання замовником свого обов`язку щодо направлення постачальнику заявки на поставку товару, останній мав обов`язок виконати поставку товару в натурі належним чином у строк до 11.12.2017 включно, однак не пізніше ніж до 11.08.2018. Натомість Верховний Суд, скасовуючи та направляючи справу на новий розгляд в цій частині, не погодився із наданою судами обох інстанцій оцінкою доводів позивача щодо того, що закінчення строку дії договору не свідчить про припинення зобов`язань за договором, а тому не означає звільнення постачальника від виконання обов`язку в натурі.

У справі №910/7546/19 за позовом ТОВ "Далгакиран компресор Україна" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про зобов`язання прийняти товар відповідно до умов договору поставки та стягнення збитків, понесених внаслідок передачі на зберігання неотриманого відповідачем товару, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за договором поставки блочно-модульної азотної станції, в порушення умов договору відповідач, не надав відповідь на лист позивача, в якому останній інформував про готовність поставити товар, та без надання відповіді в односторонньому порядку відмовився прийняти товар по договору. Внаслідок того, що відповідач відмовився прийняти товар, позивачем було понесено збитки у вигляді оплати за зберігання товару, за договорами зберігання.

Аргументуючи судові рішення про задоволення позову, суди посилались на те, що умовами договору поставки товару сторонами узгоджено, що поставка товару здійснюється за Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010, з урахуванням умов договору, приймання товару має відбуватись відповідно до положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, по якості - Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю. Позивачем було попереджено відповідача про готовність товару до поставки, та оскільки товар має складну специфіку обладнання, позивач не міг здійснити поставку товару без підтвердження відповідачем готовності прийняти товар комісією по вхідному контролю на її отримання, з врахуванням умов, погоджених сторонами у договорі, щодо порядку приймання товару.

Верховний Суд зазначив про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, що позивач не міг здійснити поставку без підтвердження відповідачем готовності прийняти товар, оскільки умовами договору визначено, що приймання товару по кількості та якості відбувається з урахуванням положень Інструкцій П-6 та П-7, крім того, враховуючи, що товар має складну специфіку обладнання, узгодження дати поставки позивачу було необхідне для вжиття заходів необхідних для дотримання порядку здійснення поставки великогабаритного товару.

З викладеного вбачається, що висновки Верховного Суду у зазначених скаржником справах зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за фактичними обставинами справи, ні за сферою правового регулювання.

У справі №925/637/19 за позовом ТОВ "Шпола-Агро Індустрі" до ПАТ "Черкасиобленерго" та ТОВ "Черкасиенергозбут" про зобов`язання вчинити дії, а саме, здійснити перерахунок плати за фактично спожиту позивачем електроенергію за відповідний період, позовні вимоги обґрунтовані безпідставним нарахуванням відповідачами плати за спожиту електроенергію, яка фактично не використовувалася, на підставі некоректної роботи лічильника електричної енергії, внаслідок чого враховані завищені показники лічильника. Вимоги позивача визнано обґрунтованими з огляду на наявність обґрунтованих сумнівів у позивача у правильності показів лічильника електричної енергії та, відповідно, визначення суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання електричної енергії, відсутність доказів його вини в порушенні роботи лічильника у частині вимірювання обсягу електричної енергії, вчинення ним дій відповідно до пункту 2.3.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, спрямованих на врегулювання спірного питання, і навпаки невідповідність дій відповідачів наведеним нормам Правил і Кодексу комерційного обліку електричної енергії.

Верховним Судом викладено висновок щодо питання застосування пункту 2.3.16. Правил роздрібного ринку електричної енергії, підпунктів 6.12, 6.13 пунктів 6 розділу ХІІІ Перехідних положень Кодексу комерційного обліку електричної енергії щодо визначення обсягу спожитої електричної енергії на підставі зафіксованих показників засобу обліку електричної енергії, порушення роботи якого не було виявлено. Судом зазначено, що оскільки у наведених нормах немає вказівки на їх застосування лише щодо недообліку електричної енергії, то зазначені норми слід застосовувати таким чином: "За наявності висновку експертизи щодо непридатності лічильника для подальшої експлуатації за метрологічними характеристикам, оскільки відносна похибка перевищує норму, але не виявлено "самохід" лічильника, тобто встановлення обставин порушення роботи вузла обліку не з вини споживача, покази приладу обліку не застосовуються, а обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, визначається відповідно до Кодексу комерційного обліку, тобто розраховується відповідним ППКО за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії розрахункового періоду, наступного після відновлення комерційного обліку періоду, або за календарний період попереднього року, який відповідає періоду порушення роботи вузла обліку". При цьому у справі №925/637/19 відсутній висновок щодо застосування абзацу 5 частини другої статті 20 Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що спір у справі №925/637/19 є не подібним до цієї справи ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог тощо.

З огляду на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася, касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

4.4. Як зазначалося, суд апеляційної інстанції, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, дійшов висновку, що вимога про подання звіту про покази засобів обліку за вересень 2019 року, як і вимога про зобов`язання для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень та вересень 2019 року провести експертизу засобу обліку електричної енергії за своєю суттю є збирання доказів для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень-вересень 2019 року.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що ініціювання розгляду справ про зобов`язання надати звіт про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року та провести експертизу засобу обліку електричної енергії може передбачати намір позивача встановити преюдиціальні обставини (факти) для подальшого пред`явлення позову про стягнення заборгованості. Тобто заявлені у цій справі позовні вимоги за своєю природою є вимогами про встановлення юридичних фактів, які у свою чергу можуть бути підставами для заперечення обставин щодо обсягів поставленої електричної енергії, однак вони не підлягають окремому розгляду в судах.

За таких обставин суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені вимоги є неналежним способом захисту порушеного права.

Однак суд апеляційної інстанції помилково відмовив у позові, не врахувавши, що саме закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Також зазначає, що поняття "спір, який не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі №9901/152/18, від 30.05.2018 у справі №9901/497/18, від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц, від 20.11.2019 у справі №591/5619/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №922/2831/19, від 13.07.2021 у справі №910/19272/20.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.2. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії в частині оскарження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.3. Пунктом 5 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

5.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

5.5. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу (частина перша статті 313 Господарського процесуального кодексу України).

5.6. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, скасувати судові рішення попередніх інстанцій та закрити провадження у справі, оскільки позивач пред`явив позовні вимоги, які не можуть бути предметом розгляду у господарському суді.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 231, статтями 236, 238, 240, пунктом 5 частини першої статті 296, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії в частині оскарження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородської філії задовольнити частково.

3. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2021 у справі №925/974/20.

4. Закрити провадження у справі № 925/974/20.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

О. Мамалуй