ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" березня 2021 р. Справа№ 925/974/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Мельничук О.С.
від позивача - Крушельницька М.Р.,
від відповідача - Головатюк В.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 (повний текст постанови складено 27.11.2020)
у справі № 925/974/20 (суддя Скиба Г.М.)
За позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта"
про зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У 2020 році Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" про зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору не надає звітів про використання електричної енергії в липні-серпні-вересні 2019 року. При цьому, позивачем було проведень розрахунок плати за перетікання реактивної електроенергії на підставі фактичних даних знятого засобу обліку електричної енергії за вересень 2019 року на суму 15 119, 08 грн., однак відповідач не погодився з таким нарахуванням з підстав несправності лічильника. При цьому, відповідач відмовляється від проведення експертизи лічильника, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати плату за надані ним послуги з розподілу електричної енергії та компенсації із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" до виконання зобов`язання в натурі за Публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №236 від 20.12.2018 року шляхом подання звіту про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року згідно з додатком 12 до цього Договору позивачеві ПАТ "Черкасиобленерго", від імені якого діє Звенигородський РЕМ. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень та вересень місяці 2019 року провести експертизу засобу обліку електричної енергії ЦЕ 6803 В №2242284 з кінцевими показниками 349779 кВт/год, знятий, упакований в поліетиленовий пакет та опломбований пломбою №А1397643 згідно виписаного і врученого відповідачу акту-повідомлення №16 від 02.09.2019 ПАТ "Черкасиобленерго", від імені якого діє Звенигородський РЕМ про направлення на експертизу лічильника електроенергії. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" на користь Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж 4204,00 грн. судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк виконання зобов`язання для відповідача є таким, що настав, а відповідач не спростував належними доказами доводи позивача та не надав доказів приналежності позивачеві спірного засобу комерційного обліку електричної енергії ЦЕ 6803 В№2242284, оскільки розмежування відповідальності постачальника та споживача енергії підтверджені письмовими актами додатками до договору. Прилади комерційного обліку енергії відповідача знаходяться за межами зони відповідальності постачальника енергії.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконне та необґрунтоване, постановлене без врахування фактичних обставин та внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема скаржник зазначає, що факт несправності засобу обліку був відображений в акті позивача від 02.09.2020 року, відомості про споживання фактичного обсягу відповідачем електроенергії були невідомі, а покази лічильника були неточними та недостовірними, в зв`язку з чим і не був поданий звіт. При цьому скаржник зазначає, що у випадку тимчасового порушення роботи вузла обліку електроенергії не з вини споживача (що фактично і відбулося на думку скаржника), розрахунок спожитої електроенергії проводиться постачальником, а не споживачем, і в даному випадку завідомо знаючи, що лічильник не справний, позивач мав провести розрахунок обсягу спожитої електроенергії та надати відповідачу для оплати рахунок, а не вимагати з відповідача через суд подання звіту, якого скаржник фактично не може подати. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції по суті зобов`язав відповідача надати пошкоджені дані, тим самим порушити вимоги п.п. 2.1. п. 2. Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Щодо зобов`язання відповідача провести експертизу скаржник посилається, що в даному випадку місцевий господарський суд повинен був застосовувати норми Господарського процесуального кодексу України, зокрема призначити судову експертизу керуючись ст. 99 Господарського процесуального кодексу України. Також скаржник наголошує, що він не є власником лічильника, а оскільки власник лічильнику є позивача, то суд першої інстанції міг зобов`язати відповідача надати лічильник операторові (позивачу) для проведення ним експертизи, а не зобов`язувати відповідача безпідставно проводити експертизу за власні кошти.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 року, витребувано матеріали справи №925/974/20 з Господарського суду Черкаської області.
19.01.2021 року до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду Черкаської області надійшли матеріали справи №925/974/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" про зобов`язання вчинити дії.
21.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року розгляд справи призначено на 17.02.2021 року.
28.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла відповів на відзив на апеляційну скаргу в якій останній просив задовольнити апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 року розгляд справи відкладено на 03.03.2021 року.
В судовому засіданні 03.03.2021 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надала усні пояснення по справі, відповідла на запитання суду, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Черкасиобленерго» в особі Звенигородського РЕМ є постачальником універсальних послуг на території Черкаської області згідно ліцензії на постачання електричної енергії за регульованим тарифом АГ № 578507 від 09.09.2011 року та ліцензії з передачі електричної енергії АГ №578508 від 09.09.2011 року. Згідно частини 2 пункту 3.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (далі - Правила) у межах території діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг.
Відповідач ТОВ «Агропроморбіта», приєднався до Публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, на умовах договору №236 про постачання електричної енергії шляхом підписання заяви-приєднання.
02.09.2015 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії №236 (а.с. 9-13), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (придбаної) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно постанови НКРЕКП від 16.11.2018 року №1447 ПАТ «Черкасиобленерго» в особі Звенигородського РЕМ повідомив про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом ПАТ «Черкасиобленерго» та приєднання споживача з 01.01.2019 року до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком №236 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.
Відповідачем подано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 20.12.2018 року. (а.с. 26).
В матеріалах справи наявний публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. (а.с. 27-31).
Згідно п.2.1-2.3 публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №236 від 20.12.2018 року оператор системи розподілу надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті» точки розподілу електричної енергії об`єкта споживача».
Відповідно п.2.2. публічного договору відомості про засіб вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами.
Пунктом 2.3. публічного договору передбачено, що споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами договору інші послуги оператора системи розподілу у відповідності з додатком 4 «Порядок розрахунків».
Згідно з п. 3.4. публічного договору споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи розподілу) "Звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць" згідно додатку 12 до цього Договору».
У разі ненадання Споживачем звіту про дані комерційних засобів обліку протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця.
Відповідно до п. 3.5. публічного договору визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається Адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України i є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між Споживачем та його постачальником».
Підпунктом 2 п. 6.2. публічного договору передбачено, що споживач зобов`язується забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та електроприладів
Відповідно до підпункту 3 п. 6.2. публічного договору споживач зобов`язуєтьсяневідкладно повідомляти Оператора системи розподілу про недоліки в роботі вузла вимірювання.
Згідно з підпунктом 9 п. 6.2. публічного договору споживач зобов`язується у разі якщо споживач є власником засобу вимірювання, виконувати обґрунтовані вимоги Оператора системи розподілу щодо приведення засобу вимірювання в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.
Додатком №11 Публічного договору №236 є Договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії. Згідно п. 1.1 додатку 11 Публічного договору №236 Позивач надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної i реактивної потужності, а Відповідач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату Позивачу за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами. (а.с. 45-46).
Згідно з п.2.2. додатку №11 до Публічного договору №236 споживач зобов`язується:
виконувати умови цього Договору;
здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії та додатком №4 "Порядок розрахунків" Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії".
Згідно з п.3.1. додатку №11 Публічного договору №236 оператор системи розподілу має право:
на отримання від Споживача плати за перетікання реактивної електричної енергії, визначеної відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі.
Згідно п.4.4. додатку №11 Публічного договору №236 Розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії здійснюється відповідно до Методики обчислення плати та оформлюється згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії.
Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії проводиться у відповідності до Додатку до договору про надання послуг iз забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (далі - порядок; зворот а.с. 46-47), зокрема:
1. Порядок розрахунків за надання послуг iз забезпечення перетікання реактивної електричної енергії встановлено відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 №311. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від14 березня 2018 №312 (із змінами) та Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 06.02.2018 №87, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2018 за №392/31844.
2. Розрахунковим для визначення плати за перетікання реактивної електричної енергії є календарний місяць (з першого по останнє число кожного місяця включно).
3. Розрахунок за перетікання реактивної електроенергії здійснюється окремо для кожного об`єкту Споживача з дозволеною потужністю 16 кВт та більше, що зазначені в Таблиці 1 "Переліку об`єктів Споживача залучених до розрахунків за надання послуг iз забезпечення перетікань реактивної електричної енергії".
Оплата за указаний розрахунковий період здійснюється, якщо споживання або генерація реактивної електроенергії за об`єктом становить 1000 кВАТ.год i більше (за відсутності відповідних засобів обліку реактивної електроенергії ці величини визначаються розрахунковим шляхом).
4. Споживач зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунка здійснити оплату за перетікання реактивної електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок Оператора системи розподілу.
5. Споживання реактивної електроенергії об`єкта Споживача за розрахунковий період обчислюється за формулою розподілу III п.2 Методики обчислення плати.
6. За відсутності у вхідній точці вимірювання засобу обліку споживання реактивної електроенергії використовується розрахункове споживання реактивної електроенергії за формулою розподілу III п.3 Методики обчислення плати.
7. Для розрахунку фактичного тангенсу навантаження об`єкта Споживача розраховується споживання активної електроенергії| за формулою розділу III п.4 Методики обчислення плати.
8.Фактичний тангенс навантаження об`єкта Споживача визначається за формулою розділу III п.5 Методики обчислення плати.
9.За відсутності у транзитної точки вимірювання засобу обліку споживання реактивної електроенергії використовується розрахункове споживання реактивної електроенергії що обчислюється з урахуванням фактичного тангенсу навантаження за формулою розділу III п.6 Методики обчислення плати.
10. Остаточне значення споживання реактивної електроенергії об`єкта Споживача за розрахунковий період визначаються за формулою розділу III п.2.Методики обчислення плати з урахуванням обсягів споживання реактивної електроенергії вcіx точок вимірювання, в тому числі розрахованих за формулами розділу III п. 3 та п.6 Методики обчислення плати.».
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 31. порядку у разі тимчасового порушення обліку реактивної електроенергії не з вини Споживача або неподання даних про обсяги перетікання реактивної електроенергії в поточному розрахунковому пepioді розрахунок здійснюється за середньодобовим обсягом попереднього розрахункового періоду, а в наступний розрахункові періоди - за формулами розділу III п.3, п.6, п.10 Методики обчислення плати.
У paзi, якщо облік не може бути відновлений у строк одного розрахункового періоду не з вини Споживача, порядок подальших розрахунків встановлюється за домовленістю сторін.
Також пунктом 31. порядку встановлено, що у paзi тимчасового порушення обліку реактивної електроенергії з вини Споживача розрахунок за перетікання реактивної електроенергії здійснюється за формулами розділу III п.3, п.6, п.10 Методики обчислення плати.
Отже, колегія суддів звертає увагу, що викладеними вище умовами встановлено, що зокрема відповідно до п. 3.4. публічного договору відповідач зобов`язаний подавати позивачу звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць, однак також й передбачено порядок здійснення розрахунку обсягів перетікання реактивної електроенергії в разі не подання споживачем даних про такі обсяги, шляхом зазначення середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця. Колегія суддів підкреслює, що позивачем заявлені позовні вимоги про зобов`язання до виконання зобов`язання за Публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №236 від 20.12.2018р. шляхом подання звіту про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року та зобов`язання для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень та вересень місяці 2019 року провести експертизу засобу обліку електричної енергії ЦЕ 6803 В №2242284.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
В силу приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 20 статті 4 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
За змістом положень вказаних норм правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Як зазначалося вище, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зобов`язав відповідача виконати умови договору, а саме шляхом подання звіту про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року.
Проте вимога про подання звіту про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року не може бути предметом позову, оскільки такий звіт є підтвердженням обсягів перетікання реактивної електроенергії, тобто лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а надання такого доказу не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань. Одночасно, позовна вимога про зобов`язання для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень та вересень місяці 2019 року провести експертизу засобу обліку електричної енергії за своєю суттю є збирання доказів для визначення фактичного обсягу спожитої послуги з розподілу електричної енергії за серпень-вересень 2019 року.
Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов`язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, звіт про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року може підтверджувати наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. В цьому аспекті колегія суддів звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, та зазначає, що ініціювання розгляду справ про зобов`язання надати звіт про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року та провести експертизу засобу обліку електричної енергії може передбачати намір позивача встановити преюдиціальні обставини (факти) для подальшого пред`явлення позову про стягнення заборгованості.
Отже колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не врахував, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.
Заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання відповідача подати звіт про покази засобів обліку за вересень місяць 2019 року не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
З урахуванням викладеного вище колегія суддів зазначає, що позовні вимоги у даній справі не відповідають способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач відповідно п. 31 Порядку розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії має право в разі не подання споживачем даних про обсяги перетікання реактивної електроенергії в поточному розрахунковому пepioді здійснити розрахунок за середньодобовим обсягом попереднього розрахункового періоду, а в наступний розрахункові періоди - за формулами розділу III п.3, п.6, п.10 Методики обчислення плати. ( п. 3.4. Договору).
Отже, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 року у справі № 925/974/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 року у справі №925/974/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 року у справі № 925/974/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким:
« 1.У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж відмовити в повному обсязі.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж (20202, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Героїв Небесної Сотні, 87, код ЄДРПОУ 25204637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" (20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Пролетарська, 9, код ЄДРПОУ 21356592) 6 306 (шість тисяч триста шість гривень) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.
5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/974/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.03.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко
