Постанова
Іменем України
25 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 760/16859/19
провадження № 61-16413св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Барладін Петро Олександрович, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 01 липня 2020 року у складі судді Швед Н. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О., ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , придбав житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 10 січня 2008 року. Згодом ОСОБА_3 приватизувала земельну ділянку, на якій розташований будинок, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20 січня 2015 року.
З метою виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у справі № 761/14240/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 624 627,25 грн, приватний виконавець Барладін П. О. провів виконавчі дії щодо опису та арешту житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований. Вказане нерухоме майно передано на реалізацію Київській філії ДП «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів, які не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Приватний виконавець Барладін П. О. запропонував ОСОБА_2 залишити за собою нереалізовані будинок та земельну ділянку, на що остання погодилася, у зв`язку з чим приватний виконавець прийняв постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року та склав акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року, які є підставою для оформлення ОСОБА_2 права власності на вищевказане нерухоме майно.
Зазначав, що вищевказана постанова та акт порушують його право власності таке нерухоме майно, оскільки будинок та земельна ділянка є об`єктами права спільної сумісної власності, а звернення стягнення на майно учасника спільної власності може здійснюватися у разі виділу його частки в натурі. За відсутності рішення суду про визначення частки майна боржника у майні, постанова та акт, які складені приватним виконавцем 13 травня 2019 року, є незаконними.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати незаконними та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року та акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року, винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Барладіним П. О.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 01 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О., ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470апп18), від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16 (провадження № 11-177апп18), від 05 червня 2019 року у справі № 676/5081/16-ц (провадження № 14-547цс18), виходив із того, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № 57812756, а тому не наділений процесуальним правом оскарження акта та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу приватного виконавця Барладін П. О. від 13 травня 2019 року у порядку статті 447 ЦПК України.
Суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково встановив наявність публічно-правового спору, не врахував, що позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, оскільки суть його позовних вимог зводиться до оскарження постанови та акта про передачу майна стягувачу, якими порушується його право як суб`єкта права спільної сумісної власності, передбаченого статтями 368, 369 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Барладін П. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На примусовому виконанні у приватного виконавцявиконавчого округу міста Києва Барладіна П. О. перебувало виконавче провадження № 57812756за виконавчим листом № 761/14240/15-ц, виданим 02 листопада 2018 року Шевченківським районним судом міста Києва на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у справі № 761/14240/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 624 627,25 грн.
З метою виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у справі № 761/14240/15-ц приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Барладін П. О. прийняв постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року.
Так, постановою про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року, з урахуванням факту, що треті торги не відбулися та за наявності заяви представника стягувача від 26 квітня 2019 року про згоду стягувача залишити за собою нереалізоване майно за ціною третіх електронних торгів, яка згідно з протоколом організатора торгів ДП «СЕТАМ» від 23 квітня 2019 року № 400797 становить 127 260,00 грн, передано стягувачу ОСОБА_4 у рахунок часткового погашення у розмірі 127 260,00 грн загальної суми боргу, яка становить 624 627,25 грн, таке майно: будинок АДРЕСА_1 та прилеглу земельну ділянку (на якій розташований будинок), площею 0,25 га, що належить боржнику ОСОБА_3 на праві приватної власності.
Згідно з актом про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року, приватний виконавець передав у власність стягувачу ОСОБА_4 вищевказане нерухоме майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
ОСОБА_1 оскаржує дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О. у виконавчому провадженні № 57812756, відкритому щодо ОСОБА_3 про стягнення з останньої на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 624 627,25 грн.
У статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у разі оскарження дій приватного, державного виконавця особою, яка не є стороною виконавчого провадження.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16 (провадження № 11-177апп18), від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470апп18) та від 05 червня 2019 року у справі № 676/5081/16-ц (провадження № 14-547цс18).
Установивши, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № 57812756 і не наділений процесуальним правом щодо оскарження акта та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу приватного виконавця Барладіна П. О. від 13 травня 2019 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те? що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів не знаходить підстав, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що такі не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 01 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник
