Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 760/16859/19
провадження № 61-17119св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Барладін Петро Олександрович, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна Петра Олександровича на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у складі судді Чобіток А. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна Петра Олександровича, ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив визнати незаконними та скасувати постанову та акт приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року, винесені у виконавчому провадженні ВП № 57812756
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року у складі судді Кушнір С. І. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О., ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу передано на розгляд за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області.
Ухвала місцевого суд мотивована тим, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна - житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться на території с. Старичі, Яворівського району, Львівської області, а отже місце знаходження нерухомого майна не належить до територіальної підсудності Солом`янського районного суду міста Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О., ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року повернуто заявникам.
Повертаючи апеляційні скарги, апеляційний суд виходив із того, що ухвала місцевого суду оскаржена з підстав непідвідомчості спору суду цивільної юрисдикції, проте з підстав порушення судом територіальної підсудності ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року заявники не оскаржували.
Апеляційний суд вказував, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Барладін П. О., ОСОБА_2 статусу відповідачів у справі (учасників справи) не набули, адже провадження у справі не відкрито. Оскаржуваним судовим рішенням питання про їх права та обов`язки вирішені не були, отже підстав, які б давали їм право оскаржувати це судове рішення відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Барладін П. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанцій, та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О. мотивована тим, що позивач у цій справі не є стороною виконавчого провадження, проте він звернуся із вказаним вище позовом в порядку цивільного судочинства.
Заявник вказує, що цей спір повинен бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства. На його думку суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 4 частини четвертої статті 357 ЦПК України для повернення апеляційної скарги за обставин, що апеляційні скарги про передачу справи до іншого суду з підстав непідвідомчості суду цивільної юрисдикції не підлягають оскарженню.
Доводом касаційної скарги також є те, що статтею 353 ЦПК встановлено перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, серед яких і можливість оскарження ухвали суд першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду, водночас цією нормою не встановлено переліку підстав з яких ухвала місцевого суду може бути оскаржена.
Зазначає, що ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду порушує його інтереси, а тому може бути оскаржена у апеляційному порядку з будь-яких підстав.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О. на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у зазначеній справі.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом із тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
У частині третій статті 258 ЦПК України передбачено, що розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що постановлення Київським апеляційним судом ухвали про повернення апеляційних скарг стосується процесуальної дії суду, та закінчення перегляду справи у апеляційному порядку без ухвалення судового рішення.
Тобто, зазначені процесуальні дії суду не закінчують розгляд справи по суті та їх вчинення судом не суперечить процесуальному закону, адже судового рішення, яким би закінчувався розгляд справи прийнято не було.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки провадження у справі не відкрите, судового рішення, яким би закінчувався розгляд справи по суті прийнято не було, а тому заявники статусу відповідачів у справі не набули, отже право на оскарження ухвали місцевого суду на цій стадії процесу у них не виникло.
Вищенаведеним спростовується доводи касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О. про ухвалення судового рішення, яким порушені його права та обов`язки.
Водночас колегія суддів зазначає, що заявник може реалізувати своє право на оскарження рішень, прийнятих у цій справі після відкриття провадження у справі та набуття статусу відповідача.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи касаційної скарги правильність висновків апеляційного суду не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна Петра Олександровича залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська
