ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/243/20 (924/1155/18)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

ДП "Старокостянтинівський молочний завод": Зінкевича Д. В., Карасьова О. С.,

ТзОВ "Органік Сідс": Оніщука Є. О. (в режимі відеоконференції)

ПАТ АБ "Укргазбанк": Токовенка О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021

у складі колегії суддів: Павлюк І. Ю. - головуючої, Демидюк О. О., Тимошенка О. М.

у справі за заявою Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

до

1. Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018 № 26/09/2018-3

у межах справи № 924/1155/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар"

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив"

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень відповідачів

1. Господарським судом Хмельницької області здійснюється провадження у справі № 924/1155/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" (далі - ТзОВ "Подільський господар") до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (далі - СВК "Перший національний виробничий кооператив", боржник, відповідач 1) про банкрутство.

2. 04.03.2020 Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" (далі - ДП "Старокостянтинівський молочний завод", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Хмельницької області в межах справи № 924/1155/18 про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив" із заявою до СВК "Перший національний виробничий кооператив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (далі - ТзОВ "Органік Сідс", відповідач 2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами 1, 2 договору про відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 (далі - договір про відступлення права вимоги від 26.09.2018 № 29/09/2018-3, оспорюваний договір, правочин).

3. Заява ДП "Старокостянтинівський молочний завод" мотивована тим, що внаслідок укладення СВК "Перший національний виробничий кооператив" оспорюваного договору із заінтересованою особою штучно зменшено грошові активи (ліквідаційну масу) боржника (відповідача 1) та створено умови за яких унеможливлено виконання рішення суду від 16.08.2018 у справі № 924/285/18 про стягнення з відповідача 1 на користь позивача як кредитора грошових сум за договором про надання послуг від 01.02.2017 № 3 ТЗР у розмірі 6 704 643,96 грн. До того ж СВК "Перший національний виробничий кооператив" жодним правовим документом не підтвердив ТзОВ "Органік Сідс" наявність в нього на момент укладення договору права вимоги як основної суми так і пені, інфляційних втрат та 3 % річних, а договір зі сторони ТзОВ "Органік Сідс" підписано особою, у якої були відсутні повноваження на його підписання. Окрім того оспорюваний договір за своє природою є договором факторингу, однак ТзОВ "Органік Сідс" не є фінансовою установою, а тому не може надавати такі фінансові послуги як факторинг.

4. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої заяви визначено приписи статей 1, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 203, 207, 215, 216, 241, 512-518, 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

5. Відповідачі 1, 2 щодо вимог заяви ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заперечують, зокрема зазначаючи про помилковість тверджень позивача стосовно відчуження відповідачем 1 права вимоги відповідачу 2 за відсутності користі для СВК "Перший національний виробничий кооператив", оскільки уклавши оспорюваний договір відповідач 1 зменшив існуючу перед відповідачем 2 (ТзОВ "Органік Сідс") заборгованість шляхом заліку зустрічних однорідних вимог у відповідності до статті 601 ЦК України.

6. Також відповідачі 1, 2 вважають безпідставними доводи позивача щодо порушення норм законодавства про банкрутство, недійсності переданої вимоги за договором поставки молока від 12.08.2016 № 49, відсутності повноважень у представника ТзОВ "Органік Сідс", фіктивності правочину та наявність у договорі цесії ознак договору факторингу, оскільки оцінку таким обставинам було надано судом у справі № 924/1208/18, в якій Верховний Суд відхиливши наведені доводи позивача постановою від 28.01.2020 скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019 про задоволення позову та ухвалив нове щодо відмови у задоволенні позову ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про визнання недійсним укладеного між відповідачами 1, 2 договору про відступленння права вимоги від 26.09.2018 № 26/09/2018-3.

7. Окрім того, як вказує відповідач 2, обов`язковою умовою для визнання правочину недійсним за частиною першою статті 42 КУзПБ є наявність завдання збитків боржнику або кредиторам.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

8. 12.08.2016 між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) та СВК "Перший національний виробничий кооператив (постачальник) укладено договір поставки молока № 49 відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров`яче молоко незбиране на умовах визначених цим договором, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.

9. 01.08.2018 між ТзОВ "Зелений простір Поділля" (первісний кредитор), ТзОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 01/08-2018/ЗВ, відповідно до умов якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до СВК "Перший національний виробничий кооператив", що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором позики № 31-01/2018ФД (поворотної фінансової допомоги) від 31.01.2018 на суму 2 569 070,00 грн, укладеним між первісним кредитором та боржником.

10. Згідно з пунктом 2 договору за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 2 569 070,00 грн. Зазначена сума повинна бути сплачена новим кредитором протягом десяти років. Розрахунки між сторонами можливі в будь-якій формі, а саме: безготівковій формі, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог тощо.

11. Також, 01.08.2018 між ТзОВ "Сапоніт-Інвест" (первісний кредитор), ТзОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 01/08-2018/СВ відповідно до умов якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до СВК "Перший національний виробничий кооператив", що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за наступними договорами, укладеними між первісним кредитором та боржником, а саме: за договором позики № 11-04/18ФД (зворотної фінансової допомоги) від 11.04.2018 на суму 4 800 000,00 грн; за договором позики № 13-12/2017ФД (зворотної фінансової допомоги) від 13.12.2017 на суму 1 898 450,00 грн; за договором позики № 04-01/2018ФД (зворотної фінансової допомоги) від 04.01.2018 на суму 1 031 220,00 грн; за договором позики № 19/06-ПНВК (зворотної фінансової допомоги) від 19.06.2017 на суму 23 290,00 грн; за договором позики № 08-11/2017ФД (зворотної фінансової допомоги) від 08.12.2017 на суму 20 000,00 грн; за договором поставки № 31/05-18СК від 31.05.2018. Загальна сума всіх коштів, на які переходить право вимоги новому кредитору замість первісного кредитора складає 8 480 300,00 грн.

12. Крім того, згідно договору про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-2018/ДВ ПрАТ "Добробут АГ" (первісний кредитор) відступив на користь ТзОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) право вимоги до боржника за договором купівлі-продажу від 20.12.2017 № 01/12СВК на суму 5 252 619,20 грн.

13. Апеляційним господарським судом встановлено, що станом на 01.08.2018 у СВК "Перший національний виробничий кооператив" існувала заборгованість перед ТзОВ "Органік Сідс", на підставі:

- договору про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-2018/ЗВ, відповідно до якого ТзОВ "Зелений простір поділля" передало для відповідача 2 право вимоги до відповідача 1 на суму 2 569 070,00 грн;

- договору про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-2018/СВ, відповідно до якого ТзОВ "Сапоніт-Інвест" передало для відповідача 2 право вимоги до відповідача 1 на суму 8 480 300,00 грн;

- договору про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-2018/ДВ, відповідно до якого ПрАТ "Добробут АГ" передало для відповідача 2 право вимоги до відповідача 1 на суму 5 252 619,20 грн.

14. Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження наявності у боржника заборгованості перед первісними кредиторами, які відступили свої вимоги на користь ТзОВ "Органік Сідс" до матеріалів справи додані відповідні документи, а саме:

1. Згідно договору про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-2018/ДВ ПрАТ "Добробут АГ" відступив своє право вимоги до боржника за договором купівлі-продажу від 20.12.2017 № 01/12СВК на суму 5 252 619,20 грн на користь ТзОВ "Органік Сідс". У відповідності до договору купівлі-продажу від 20.12.2017 № 01/12СВК, ПрАТ "Добробут АГ" по видатковій накладній від 31.12.2017 № 1 передав СВК "Перший національний виробничий кооператив" право власності на посівний комплекс "Термінатор" вартістю 5 252 619,20 грн. Заборгованість боржника перед ПрАТ "Добробут АГ" по договору купівлі-продажу від 20.12.2017 № 01/12СВК відображена в картці рахунку 6851, яка 01.08.2018 відступлена на користь ТзОВ "Органік Сідс". Наявність вказаного майна у боржника та відповідно, наявність зобов`язань щодо сплати коштів за це майно, крім іншого підтверджується актом № 66/20 опису майна від 30.03.2018, відповідно до якого проведено опис посівного комплексу "Термінатор" вартістю 4 377 182,67 грн без ПДВ (5 252 619,20 грн з ПДВ), який затверджений ГУ ДФС у Хмельницькій області.

2. Згідно договору про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-2018/ЗВ ТзОВ "Зелений простір поділля" відступив своє право вимоги до боржника за договором позики від 31.01.2018 № 31- 01/2018ФД на суму 2 569 070,00 грн на користь ТОВ "Органік Сідс". Відповідно до договору позики від 31.01.2018 № 31-01/2018ФД ТзОВ "Зелений простір поділля" перерахував на рахунки СВК "Перший національний виробничий кооператив" грошові кошти в сумі 4 645 400,00 грн, боржник повернув для ТзОВ "Зелений простір поділля" 1 995 330,00 грн, тому станом на 01.08.2018 залишок боргу по договору позики становив 2 569 070,00 грн, право вимоги по якому ТзОВ "Зелений простір поділля" відступив на користь ТзОВ "Органік Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851. Наявність заборгованості у боржника, яка відступлена на користь ТзОВ "Органік Сідс" додатково підтверджується копіями банківських виписок.

3. Згідно договору про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-2018/СВ ТзОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на суму 8 480 300,00 грн на користь ТзОВ "Органік Сідс", які виникли з:

- договору поставки від 31.05.2018 № 31/05-18СК, відповідно до якого ТзОВ "Сапоніт-Інвест" передав боржнику пшеницю 3-го класу вартістю 707 400,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 431 від 31.05.2018, а у боржника виникла заборгованість, яка 01.08.2018 відступлена на користь ТзОВ "Органік Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851;

- договору позики від 11.04.2018 № 11-04/18ФД, відповідно до якого ТзОВ "Сапоніт-Інвест" надав СВК "Перший національний виробничий кооператив" позику в розмірі 4 800 000,00 грн, яка не повернута боржником, а 01.08.2018 ТзОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на користь ТзОВ "Органік Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851;

- договору позики від 13.12.2017 № 13-12/2017ФД, відповідно до якого ТзОВ "Сапоніт-Інвест" надав СВК "Перший національний виробничий кооператив" позику в розмірі 5 000 000,00 грн, з яких боржником повернуто 3 101 550,00 грн, відповідно залишок боргу становив 1 898 450,00 грн, а 01.08.2018 ТзОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на користь ТзОВ "Органік-Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851;

- договору позики від 04.01.2018 № 04-01/2018ФД, відповідно до якого ТзОВ "Сапоніт-Інвест" надав СВК "Перший національний виробничий кооператив" позику в сумі 1 206 220,00 грн, з яких боржником повернуто 175 000,00 грн, відповідно залишок боргу становив 1 031 220,00 грн, а 01.08.2018 ТзОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на користь ТзОВ "Органік Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851;

- договору позики від 08.12.2017 № 08-12/2017ФД, відповідно до якого ТзОВ "Сапоніт-Інвест" надав СВК "Перший національний виробничий кооператив" позику в сумі 120 000,00 грн, з яких боржником повернуто 100 000,00 грн, відповідно залишок боргу становив 20 000,00 грн, а 01.08.2018 ТзОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на користь ТзОВ "Органік-Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851;

- договору позики від 19.06.2017 № 19/06-ПНВК, відповідно до якого ТзОВ "Сапоніт-Інвест" надав СВК "Перший національний виробничий кооператив" позику в сумі 80 000,00 грн, з яких боржником повернуто 56 710,00 грн, відповідно залишок боргу становив 23 290,00 грн, а 01.08.2018 ТзОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на користь ТзОВ "Органік-Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851. Наявність заборгованості у боржника, яка відступлена на користь ТзОВ "Органік Сідс" додатково підтверджується копіями банківських виписок.

15. 26.09.2018 між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (первісний кредитор) та ТзОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) укладено договір № 26/09/2018-3 про відступлення права вимоги (цесії) відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги за договором поставки молока від 12.08.2016 № 49 на суму 3 935 558,00 грн, укладеним між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (боржник) і первісним кредитором (основний договір), а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором. За умовами цього договору від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права та обов`язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах що існують на момент укладення даного договору, включаючи, але не обмежуючись: 3 312 859,00 грн основного боргу, 395 727,00 грн пені, 39 160,00 грн 3 % річних, 187 812,00 грн інфляційних витрат та право на стягнення штрафних санкцій, інфляційних, річних та будь-яких інших, пов`язаних з виконанням основного договору платежів, які виникли та виникатимуть за весь час прострочення. Новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору. За передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму у розмірі 3 935 558,00 грн.

16. Договір підписано від ТзОВ "Органік Сідс" заступником директора Коломійцем М. О., від СВК "Перший національний виробничий кооператив" головою кооперативу Путрею М. В.

17. Також, 26.09.2018 підписано акти приймання - передачі документів та права вимоги до договору № 26/09/2018-3 про відступлення права вимоги (цесії).

18. Крім того, 26.09.2018 між ТзОВ "Органік Сідс" (сторона 1) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (сторона 2) укладено угоду про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог № 26/09-2018/ОВ, відповідно до умов якої:

- сторона 1 є кредитором, а сторона 2 - боржником за договором про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-20118/ЗВ (договір № 1). Сторона 2 зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі 2 569 070,00 грн;

- сторона 1 є кредитором, а сторона 2 - боржником за договором про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-2018/СВ (договір № 2). Сторона 2 зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі 8 480 300 грн;

- сторона 2 є кредитором, а сторона 1 - боржником за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018 № 26/09/2018-1 (договір № 3). Сторона 1 зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі 1 740 722,58 грн;

- сторона 2 є кредитором, а сторона 1 - боржником за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018 № 26/09/2018-2 (договір № 4). Сторона 1 зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі 849 836,00 грн;

- сторона 2 є кредитором, а сторона 1 - боржником за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 (договір № 5). Сторона 1 зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі 3 935 558,00 грн.

19. Враховуючи, що станом на 26.09.2018 сторони є боржниками по відношенню один до одного, останні домовилися про зарахування зустрічних однорідних вимог. Розмір зустрічних грошових вимог, що підлягають заліку, складає 11 049 370,00 грн (пункти 6, 7 угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 26.09.2018 № 26/09-2018/ОВ).

20. З моменту підписання угоди зобов`язання сторони 2 за договорами № 1 та № 2 вказаними в пунктах 1-2 угоди припиняються повністю. Зобов`язання сторони 1 за договорами № 3 та № 4 вказаними в пунктах 3-4 угоди припиняються повністю, а зобов`язання сторони 1 за договором № 5 вказаним в пункті 5 угоди припиняється частково в розмірі 458 811,42 грн. Залишок заборгованості сторони 1 перед стороною 2 за договором № 5 становить 3 476 746,58 грн (пункт 9 угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 26.09.2018 № 26/09-2018/ОВ).

21. Угода підписана від ТзОВ "Органік Сідс" заступником директора Коломієць М. О., від СВК "Перший національний виробничий кооператив" головою кооперативу Путрею М. В.

22. Ухвалою від 11.01.2019 Господарський суд Хмельницької області відкрив провадження у справі № 924/1155/18 про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив"; визнав вимоги ініціюючого кредитора - ТзОВ "Подільський господар" в розмірі 3 743 575,73 грн, з яких безспірні становлять 3 317 986,69 грн; ввів процедуру розпорядження майном боржника до 05.05.2019; призначив розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Ведмедєва С. С.; вирішив інші процедурні питання.

23. 29.07.2019 Господарський суд Хмельницької області постановив ухвалу, якою затвердив реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив" в загальному розмірі 11 571 0792,64 грн.

24. Постановою від 15.08.2019 Господарський суд Хмельницької області визнав банкрутом СВК "Перший національний виробничий кооператив", відкрив ліквідаційну процедуру боржника.

25. 02.12.2019 Північно-Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову у справі № 924/1155/18, залишену без змін Верховним Судом постановою від 23.01.2020, якою скасував постанову Господарського суду Хмельницької області від 15.08.2019; справу № 924/1155/18 направив до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду іншим складом суду.

26. Ухвалою від 12.03.2019 Господарський суд Хмельницької області визнав вимоги кредитора ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у розмірі 6 704 643,96 грн та включив їх до реєстру вимог кредиторів боржника.

27. 10.03.2020 до Господарського суду Хмельницької області в межах справи про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив" надійшла заява ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 26.09.2018 № 26/09/2018-3, яка є предметом цього судового розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

28. 12.11.2020 Господарський суд Хмельницької області прийняв рішення у справі № 924/243/20 (924/1155/18), яким заяву ДП "Старокостянтинівський молочний завод" задовольнив. Визнав недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТзОВ "Органік Сідс". Стягнув з СВК "Перший національний виробничий кооператив" на користь ДП "Старокостянтинівський молочний завод" 2 102,00 грн судового збору. Стягнув з ТзОВ "Органік Сідс" на користь ДП "Старокостянтинівський молочний завод" 2 102,00 грн судового збору.

29. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТзОВ "Органік Сідс" є заінтересованою особою щодо боржника (СВК "Перший національний виробничий кооператив"), а укладення договорів, зокрема про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-2018/СВ, від 01.08.2018 № 01/08-2018/ЗВ, від 01.08.2018 № 01/08-2018/ДВ, від 26.09.2018 № 26/09/2018-1, від 26.09.2018 № 26/09/2018-2, від 26.09.2018 № 26/09/2018-3; угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 26.09.2018 № 26/09-2018/ОВ та від 27.09.2018 № 27/092018-/ОВ заінтересованими особами до боржника - ТзОВ "Органік Сідс", ТзОВ "Зелений простір Поділля", ТзОВ "Сапоніт-Інвест" - може свідчити про вчинення цілеспрямованих дій осіб, зокрема керівників (учасників) юридичних осіб щодо зменшення майна та грошових коштів СВК "Перший національний виробничий кооператив", доведення кооперативу до банкрутства та як наслідок завдання збитків як боржнику так і кредиторам.

30. Ураховуючи наведене, оскільки провадження у справі про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив" відкрите згідно ухвали від 11.01.2019, а оспорюваний договір від 26.09.2018 укладено заінтересованою особою та менше ніж за три роки до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (у підозрілий період), суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про наявність самостійної підстави для визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 в порядку частини другої статті 42 КУзПБ.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

31. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.02.2021 рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020 у справі № 924/243/20 (924/1155/18) скасував. Прийняв нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ДП "Старокостянтинівський молочний завод" до СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТзОВ "Органік Сідс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 26.09.2018 № 26/09/2018-3, укладеного між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТзОВ "Органік Сідс". Стягнув з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 6 306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

32. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована недоведенням ДП "Старокостянтинівський молочний завод" порушення укладенням договорів про відступлення права вимоги від 01.08.2018 та оспорюваного договору від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 прав чи охоронюваних законом інтересів учасників справи, відсутністю впливу їх укладення на майновий стан боржника (відповідача 1) та спрямованості на недопущення стягнення з нього заборгованості на користь позивача, адже уклавши зазначені договори відповідач 1 зменшив існуючу перед ТзОВ "Органік Сідс" заборгованість, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, у відповідності до статті 601 ЦК України. До того ж суд першої інстанції визнав оспорюваний договір від 26.09.2018 недійсним на підставі норм частини другої статті 42 КУзПБ, які з урахуванням набрання ними чинності з 21.10.2019 та відсутності прямої вказівки в КУзПБ про надання їм зворотної дії в часі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

33. 12.03.2021 ДП "Старокостянтинівський молочний завод" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 924/243/20 (924/1155/18), в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції від 12.11.2020 залишити в силі.

Рух касаційної скарги

34. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.03.2021.

35. У зв`язку з обранням судді Катеринчук Л. Й. згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13 до Великої Палати Верховного Суду та перебуванням судді Пєскова В. Г. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.03.2021.

36. Ухвалою від 25.03.2021 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.

37. У зв`язку з перебуванням судді Погребняка В. Я. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.04.2021.

38. 28.04.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та поновив йому пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі № 924/243/20 (924/1155/18) за касаційною скаргою позивача; призначив розгляд касаційної скарги на 27.05.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.05.2021.

39. Ухвалою від 27.05.2021 Верховний Суд зупинив провадження у справі № 924/243/20 (924/1155/18) за касаційною скаргою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи № 904/7905/16.

40. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В. В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.06.2021.

41. 05.07.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою прийняв справу № 924/243/20 (924/1155/18) за касаційною скаргою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" до провадження; поновив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача та призначив її до розгляду на 15.07.2021.

42. У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В. Г. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.07.2021, яку ухвалою від 14.07.2021 судом прийнято до провадження.

43. Ухвалою від 15.07.2021 Верховний Суд відклав розгляд справи № 924/243/20 (924/1155/18) за касаційною скаргою позивача до 22.07.2021.

44. У судове засідання 22.07.2021 з`явилися представники скаржника, відповідача 2 та ПАТ АБ "Укргазбанк", які надали пояснення у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ДП "Старокостянтинівський молочний завод")

45. ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зазначаючи, зокрема таке:

- апеляційний господарський суд залишив поза увагою, що оспорюваний договір відступлення права вимоги був укладений на шкоду кредитору та не врахував практику Верховного Суду щодо визнання таких договорів недійсними;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що укладаючи угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог сторони здійснили зарахування вимог по стягненні пені, відсотків річних, інфляційних втрат та залишив поза увагою, що такі вимоги згідно з пунктом 1.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 не можуть бути зараховані як зустрічні;

- апеляційний суд неправильно застосував норми статті 42 КУзПБ за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;

- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані докази у справі чим порушив норми частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі неналежних доказів;

- суд апеляційної інстанції помилково застосував під час розгляду справи висновок Верховного Суду щодо застосування норм Закону про банкрутство сформований у постанові від 12.11.2020 у справі № 911/956/17;

- апеляційний господарський суд порушив приписи частини четвертої статті 120 ГПК України, оскільки оголосив перерву в судовому засіданні менше ніж на п`ять днів;

- суд апеляційної інстанції здійснив упереджений розгляд справи, а також необґрунтовано відхилив заяву позивача про відкладення розгляду справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ліквідатора ТзОВ "Органік Сідс"

46. ТзОВ "Органік Сідс" у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- суд першої інстанції безпідставно визнав оспорюваний договір від 26.09.2018 недійсним в порядку частини другої статті 42 КУзПБ;

- наведені скаржником в касаційній скарзі висновки Верховного Суду щодо застосування норм права зроблені у справах з нетотожних спорів;

- розглядаючи апеляційну скаргу ТзОВ "Органік Сідс" суд апеляційної інстанції дотримався положень статті 270 ГПК України;

- суд апеляційної інстанції повністю з`ясував обставини справи, на підставі належних та допустимих доказів застосував норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

- апеляційний господарський суд правомірно відхилив заяву позивача про відвід колегії суддів, яка ґрунтувалася виключно на припущеннях та суб`єктивній думці заявника;

- твердження скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з огляду на відмову в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи є безпідставними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

47. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

50. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

51. Предметом судового розгляду у справі є заява ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про визнання договору недійсним, яка обґрунтована вчиненням боржником оспорюваного правочину із заінтересованою особою задля штучного зменшення грошових активів (ліквідаційної маси) боржника та створення умов за яких буде унеможливлено стягнення з відповідача 1 на користь позивача як кредитора грошових сум за договором про надання послуг від 01.02.2017 № 3 ТЗР у розмірі 6 704 643,96 грн.

52. За результатом розгляду заявлених позивачем вимог суд першої інстанції дійшов висновку з посиланням, зокрема, на приписи частини другої статті 42 КУзПБ про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки його вчинення та укладення попереднього до нього договорів про відступлення права вимоги від 01.08.2018 свідчить про цілеспрямованість дій керівників (учасників) юридичних осіб щодо зменшення майна та грошових коштів СВК "Перший національний виробничий кооператив".

53. Натомість апеляційний господарський суд визнав помилковим застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин норм статті 42 КУзПБ, зазначивши про відсутність впливу укладення оспорюваного договору на майновий стан боржника, адже уклавши зазначені договори відповідач 1 зменшив існуючу перед ТзОВ "Органік Сідс" заборгованість, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

54. З огляду на зміст предмету спору, доводів касаційної скарги, відзиву на неї та висновки судів попередніх інстанцій в ході касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень необхідним є вирішення питання щодо поширення на правовідносини статті 42 КУзПБ та наявності/відсутності підстав для задоволення заяви ДП "Старокостянтинівський молочний завод" із урахуванням визначених в ній підстав заявлених вимог.

55. Вирішуючи наведені питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо поширення на спірні правовідносини норм статті 42 КУзПБ

56. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

57. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

58. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.

59. Спірним питанням у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання договору недійсним.

60. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

61. ДП "Старокостянтинівський молочний завод" правовою підставою заявлених вимог з-поміж іншого визначив приписи статті 42 КУзПБ, з урахуванням якої суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та визнання оспорюваного правочину недійсним, тоді як апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо непоширення норм зазначеної статті на спірні правовідносини у цій справі.

62. Тож для правильного вирішення спору у цій справі дослідженню та оцінці підлягають обставини щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 42 КУзПБ.

63. Як зазначалося вище, ухвалою від 27.05.2021 Верховний Суд зупинив провадження у справі № 924/243/20 (924/1155/18) за касаційною скаргою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції до закінчення розгляду палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи № 904/7905/16.

64. 02.06.2021 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв у справі № 904/7905/16 постанову, в пункті 111 якої сформував висновок щодо застосування статті 42 КУзПБ згідно якого норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.

65. Приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство (див. пункт 115 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

66. Укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав (див. пункти 164-165 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

67. У справі, що переглядається спірний договір про відступлення права вимоги було укладено сторонами 26.09.2018, а провадження у справі № 924/1155/18 про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив" відкрито Господарським судом Хмельницької області ухвалою від 11.01.2019.

68. Отже оспорюваний правочин вчинено боржником протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство, тобто у період дії Закону банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI в редакції від 19.01.2013, що діяла до 21.10.2019, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону.

69. Оскільки вчинення оспорюваного правочину від 26.09.2018 та провадження у справі про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив" мали місце (правочин вчинено боржником, провадження було порушено) до введення в дію КУзПБ, приписи статті 42 КУзПБ не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а до таких правовідносин, з урахуванням вчинення боржником правочину в межах "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство) застосовуються приписи статті 20 Закону про банкрутство.

70. Натомість суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково розглянув заявлені ДП "Старокостянтинівський молочний завод" вимоги із застосуванням норм частини другої статті 42 КУзПБ, на що обґрунтовано звернув увагу апеляційний господарський суд під час апеляційного перегляду справи.

71. Ураховуючи наведене, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 42 КУзПБ.

72. За таких умов безпідставним є посилання скаржника щодо поширення на спірні правовідносини норм статті 42 КУзПБ, оскільки відповідні доводи не відповідають встановленим обставинам справи та не узгоджуються з наведеними вище висновками суду щодо застосовування норм цієї статті КУзПБ в часі.

73. Тож доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході перегляду оскаржуваного судового рішення апеляційного господарського суду в касаційному порядку.

Щодо наявності підстав для визнання правочину боржника недійсним та решти доводів касаційної скарги

74. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

75. Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

76. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

77. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону про банкрутство, стаття 42 КУзПБ); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження").

78. За змістом частини першої статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

79. Вимоги заяви ДП "Старокостянтинівський молочний завод" ґрунтуються на аргументах щодо вчинення боржником (відповідачем 1) оспорюваного правочину із заінтересованою особою (відповідачем 2) задля подальшого уникнення та унеможливлення виконання зобов`язань стягнутої з нього на підставі рішення суду заборгованості за договором поставки перед позивачем.

80. Така підстава не охоплюється нормами статті 20 Закону про банкрутство, однак враховуючи посилання позивача, окрім статті 42 КУзПБ також на приписи статей 203, 207, 215, 216, 241, 512-518, 1077 ЦК України, не виключає можливості звернення в цьому разі кредитора, з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

81. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

82. Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

83. У цій справі позов про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа.

84. Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

85. Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

86. Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

87. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

88. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (див. висновок сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

89. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20).

90. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, врахувавши обставини наведені у пунктах 13-15, 18 цієї постанови, встановив, що станом на 01.08.2018 у СВК "Перший національний виробничий кооператив" була наявна заборгованість перед ПрАТ "Добробут АГ", ТзОВ "Зелений простір поділля" та ТзОВ "Сапоніт-Інвест" зумовлена неналежним виконанням боржником договірних зобов`язань в сумі 16 301 989,20 грн.

91. 01.08.2018 між ТзОВ "Органік Сідс" (новий кредитор), ПрАТ "Добробут АГ", ТзОВ "Зелений простір поділля" та ТзОВ "Сапоніт-Інвест" (первісні кредитори) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (боржник) укладено договори про відступлення права вимоги відповідно до яких первісними кредиторами відступлено на користь нового кредитора (відповідач 2) права вимоги до боржника на суму 16 301 989,20 грн.

92. Будь-яких відступлень прав чи зменшення грошової маси СВК "Перший національний виробничий кооператив" за вказаними договорами боржник не здійснював, а лише підтвердив свою обізнаність щодо необхідності виконання наявних грошових зобов`язань перед ТзОВ "Органік Сідс".

93. 26.09.2018 між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (первісний кредитор) та ТзОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) укладено оспорюваний договір про відступлення права вимоги № 26/09/2018-3 відповідно до якого відповідач 1 оплатно відступає на користь відповідача 2 належне йому право вимоги за укладеним з позивачем договором поставки молока від 12.08.2016 № 49 на суму 3 935 558,00 грн, а відповідач 2 за передане право вимоги сплачує відповідачу 1 грошову суму у розмірі 3 935 558,00 грн.

94. Крім того, 26.09.2018 між ТзОВ "Органік Сідс" (сторона 1) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (сторона 2) укладено угоду про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог № 26/09-2018/ОВ, відповідно до умов якої з урахуванням наведеного у пунктах 18, 19 цієї постанови сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 11 049 370,00 грн.

95. За умовами угоди від 26.09.2018 № 26/09-2018/ОВ з моменту її підписання зобов`язання СВК "Перший національний виробничий кооператив" (сторона 2) за договорами про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08-20118/ЗВ, від 01.08.2018 № 01/08-2018/СВ та зобов`язання ТзОВ "Органік Сідс" (сторона 1) за договорами про відступлення права вимоги від 26.09.2018 № 26/09/2018-1, від 26.09.2018 № 26/09/2018-2 припиняються повністю, а зобов`язання ТзОВ "Органік Сідс" (сторона 1) за договором про відступлення права вимоги від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 припиняється частково в розмірі 458 811,42 грн. Залишок заборгованості ТзОВ "Органік Сідс" перед СВК "Перший національний виробничий кооператив" за договором від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 становить 3 476 746,58 грн.

96. Установлена судом апеляційної інстанції сукупність обставин справи переконливо свідчить, що укладення оспорюваного договору від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 жодним чином не вплинула на майновий стан боржника, оскільки вчинення такого правочину боржником разом з укладенням попередньо до нього договорів про відступлення права вимоги мало наслідком зменшення існуючої у СВК "Перший національний виробничий кооператив" перед ТзОВ "Органік Сідс" заборгованості шляхом заліку зустрічних однорідних вимог у відповідності до статті 601 ЦК України.

97. За таких умов помилковими є доводи скаржника щодо порушення оспорюваним договором його прав як кредитора СВК "Перший національний виробничий кооператив" на стягнення з боржника наявної кредиторської заборгованості згідно рішення суду від 16.08.2018 у справі № 924/285/18 про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 6 704 643,96 грн за договором про надання послуг від 01.02.2017 № 3 ТЗР.

98. Ураховуючи наведене, суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо недоведення ДП "Старокостянтинівський молочний завод" порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів з огляду на укладення оспорюваного договору від 26.09.2018 № 26/09/2018-3.

99. Суд звертає увагу, що за змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

100. Підставою для звернення до суду з урахуванням положень частини другої статті 4 ГПК України є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19).

101. Недоведеність порушення прав позивача оспорюваним договором є достатньою підставою для відмови у позові.

102. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020 у справі № 924/243/20 (924/1155/18) та прийняв нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 26.09.2018 № 26/09/2018-3.

103. Доводи ДП "Старокостянтинівський молочний завод" щодо вчинення оспорюваного правочину на шкоду кредитору, неналежного дослідження судом апеляційної інстанції доказів у справі зазначених висновків апеляційного господарського суду не спростовують та є в цілому такими, що за своїм характером зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, які за твердженням скаржника підтверджують наявність підстав для визнання договору недійсним.

104. Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентує увагу на імперативні приписи статті 300 ГПК України згідно з якими суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

105. Суд також звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду сформованого у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Такий висновок також підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

106. За наведеного судом касаційної інстанції не надається оцінка доводам скаржника щодо наданої судом апеляційної інстанції оцінки доказів у справі.

107. Також безпідставними є аргументи скаржника щодо порушення апеляційним господарським судом приписів частини четвертої статті 120 ГПК України з огляду на оголошення перерви в судовому засіданні менше ніж на п`ять днів, оскільки наведені доводи заслуговували б на увагу та могли слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення лише у разі неналежного повідомлення скаржника про дату, час та місце розгляду справи, адже зазначена норма за своє метою є направленою на забезпечення можливості учасників справи бути обізнаним про її розгляд для подальшої реалізації ними своїх процесуальних прав передбачених ГПК України.

108. Натомість у цій справі, як свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 09.02.2021 та розписка від 09.02.2021, скаржник був обізнаний про дату, час і місце розгляду справи відкладеної судом на 11.02.2021 та реалізував надане йому нормами ГПК України право на подання заяви про відвід судді (суддів) у задоволенні якої суд апеляційної інстанції ухвалою від 11.02.2021 відмовив з підстав її необґрунтованості.

109. Крім того суд відхиляє доводи скаржника щодо здійснення судом апеляційної інстанції упередженого розгляду, мотивовані відсутністю підстав для здійснення заміни судді члена-колегії Савченка Г. І., а також розгляду заяв про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги від 26.09.2018 № 26/09/2018-1, від 26.09.2018 № 26/09/2018-2, від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 та прийняття рішень у справі № 924/1155/18 одним складом суду (колегією суддів у складі Павлюк І. Ю. - головуючої, Демидюк О. О., Савченка Г. І.), оскільки вичерпну оцінку таким аргументам скаржника було надано судом апеляційної інстанції під час розгляду заяви позивача про відвід колегії суддів за результатом чого постановлено ухвалу від 11.02.2021, а заміна судді Савченка Г. І. з огляду на перебування його на лікарняному була проведена за вмотивованим розпорядженням керівника апарату у відповідності до вимог статті 32 ГПК України та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді.

110. Так само безпідставними є доводи скаржника щодо необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції заяв його представників про відкладення розгляду справи зважаючи на запровадження на усій території карантину через спалах COVID-19 та погіршення погодних умов, оскільки явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а позивачем не обґрунтовано та не доведено неможливість заміни представників зазначених в заявах іншим представником (-ами) для участі в судовому засіданні, якщо він визнавав це за необхідне.

111. До того ж позивач та/або його представники не були позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини четвертої статті 197 ГПК України, проте цим правом не скористався.

112. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

113. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України"). Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії").

114. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

115. У цьому випадку, як зауважено судом апеляційної інстанції, учасникам справи була надана можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів в суді та подання доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень, а участь сторін в судовому у засіданні обов`язковою не визнавалась та заявником не наведено обґрунтування неможливості участі його представника в судовому засіданні (якщо він вважав таку участь необхідною), тоді як матеріали справи є достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

116. За таких обставин відмова апеляційним господарським судом у задоволенні заяв позивача про відкладення апеляційної скарги здійснена з дотриманням вимог процесуального законодавства.

117. Решта аргументів скаржника, наведених в касаційній скарзі, в тому числі щодо посилання суду в оскаржуваній постанові на висновки Верховного Суду у постанові від 12.11.2020 у справі № 911/956/17, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 з наведених позивачем в заяві обґрунтувань заявлених вимог.

Щодо суті касаційної скарги

118. Доводи ДП "Старокостянтинівський молочний завод" наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

119. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

120. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

121. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

122. Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

123. За змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину.

124. Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину.

125. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

126. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті. Недоведеність порушення прав позивача оспорюваним договором є достатньою підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 924/243/20 (924/1155/18) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк