Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/6927/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (РНОКПП 20966466; вул. Фонтанська дорога, 11, м. Одеса, 65009) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658; пр. Слобожанський, №95-А, каб.9, 49026) про визнання протиправним та скасування вимоги, рішення,-
ВСТАНОВИВ:
26 квітня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021 року №66602-13/64;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021 року №66602-13/64 про опис майна АТ «Місто Банк» в податкову заставу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/6927/21 о 16:49:13 розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 28.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження згідно ст.262 КАС України.
09.06.2021 року за вх.№30017/21 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
14.06.2021 року за вх.№30958/21 від представника позивача надійшли заперечення на відзив.
30.06.2021 року за вх.№34419/21 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В обґрунтування позову та у запереченнях на відзив представник позивача вказує, що у березні 2021 року поштовим зв`язком до позивача надійшла податкова вимога про сплату боргу по податку на майно та рішення про опис майна акціонерного товариства. Вказані акти прийняті 02.03.2021 року. Позивач із ними не погоджується, обґрунтовуючи свою позицію процедурою ліквідації банківської установи та застосуванням до спірних правовідносин положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Спірні рішення, на переконання позивача, прийнятті контролюючим органом всупереч вимогам статей 36, 46 та ч.8 Розділу Х Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а, відтак, є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому, представник позивача звернув увагу, що норми Закону є пріоритетнішими за норми Податкового кодексу.
У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог. На думку відповідача, направлення позивачу податкової вимоги не пов`язане із обставинами, що визначені ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Направлення вимоги не є стягненням боргу, а лише застосовується як застережний захід, а тому підстави для його прийняття є законними.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 26.01.2021 року № 25-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 26.01.2021 року № 85 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Місто Банк», згідно якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Місто Банк» строком на три роки, з 27 січня 2021 року до 26 січня 2024 року включно, призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.
Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду №159 від 15 лютого 2021 року повноваження ліквідатора АТ «Місто Банк» з 22.02.2021 року було делеговано провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків - Білій ГВ.
Інформація про запровадження в АТ «Місто Банк» процедури ліквідації та призначення Уповноваженої особи Фонду була опублікована на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
22.03.2021р. до Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» від Головного Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області надійшли:
податкова вимога від 02.03.2021р. № 66602-13/64 на суму 34202,48грн.;
рішення від 02.03.2021р. № 66602-13/64 про опис майна АТ «Місто банк» в податкову заставу.
Вважаючи вказану податкову вимогу та рішення протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та прийнятими рішеннями суб`єкта владних повноважень суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
За змістом ст.14.1.153 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, а згідно ст.14.1.175 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом
Згідно ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно ст.269 ПК України платниками податку є:
власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
землекористувачі.
Об`єктами оподаткування є:
земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За змістом спірної вимоги, податковий борг утворився зі сплати вказаних обов`язкових платежів плата за землю та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зі змісту матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач не спростовує наявність заборгованості з податків. Проте вважає, що заходи щодо її стягнення є протиправними в силу вимог частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон № 4452-VI).
Підпунктом 1.3. пункту 1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Згідно част.2,3 ст.46 Закону №4452 з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов`язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов`язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку; 9) заміна кредитора у зобов`язанні банку не змінює черговості задоволення акцептованих вимог кредиторів, визначених статтею 52 цього Закону. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Суд звертає увагу, що спірна вимога направлена щодо стягнення розміру грошового зобов`язання станом на 01.03.2021 року, тобто після прийняття рішення від 26.01.2021 року № 85 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Місто Банк», згідно якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Місто Банк» строком на три роки, з 27 січня 2021 року до 26 січня 2024 року включно.
Отже, спірною податковою вимогою контролюючий орган вимагає сплати податкового боргу, утвореного у період, в тому числі, ліквідації банківської установи, що прямо суперечить абзацу 1 частини 3 статті 46 Закону № 4452-VI.
Головне управління при цьому не надало документального підтвердження того, що заявлені у податковій вимозі грошові зобов`язання виникли до початку процедури ліквідації. Про такі обставини не заявлено і в заявах по суті.
Суд критично ставиться до посилання податкового органу про те, що податкова вимога не направлена на погашення зобов`язання, а є засобом застереження, оскільки це суперечить визначенню податкової вимоги, викладеної у Податковому кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині протиправності спірної вимоги, а тому наявні підстави визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021 року №66602-13/64.
В частині вимог щодо правомірності рішення про опис майна АТ «Місто Банк» в податкову заставу суд зазначає наступне.
За змістом статті 88, 89 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Право податкової застави виникає:
у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.
У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.
За змістом наведених норм Податкового кодексу складання акту опису майна в податкову заставу є способом обтяження, адже щодо майна, включеного у такий акт опису, застосовуються спеціальні правила щодо його відчуження.
Згідно п.7 ч.2 ст.46 Закону №4452-VІ з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається.
Таким чином, в силу дії спеціального закону прийняття рішення щодо опису майна у податкову заставу не допускається.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про наявність підстав визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021 року №66602-13/64 про опис майна АТ «Місто Банк» в податкову заставу.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.
Відповідачем не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваних рішень, а відзив на позовну заяву відтворює законодавчі норми та зміст документів, не містить будь-яких змістовних аргументів на противагу доводам позивача, отже позов підлягає задоволенню.
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4540 (а.с.7), який покладається на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (РНОКПП 20966466) судових витрат зі сплати судового збору у сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (РНОКПП 20966466; вул. Фонтанська дорога, 11, м. Одеса, 65009) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658; пр. Слобожанський, №95-А, каб.9, 49026) про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021 року №66602-13/64.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021 року №66602-13/64 про опис майна АТ «Місто Банк» в податкову заставу.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (РНОКПП 20966466) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян
