Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/6927/21Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування вимоги, рішення,-
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2021 року Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» (далі ПАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУДПС), у якій позивач просив суд: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУДПС від 02.03.2021 року №66602-13/64; визнати протиправним та скасувати рішення ГУДПС від 02.03.2021 року №66602-13/64 про опис майна ПАТ в податкову заставу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУДПС подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.
З огляду на неприбуття у судове засідання 09 лютого 2022 року сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення, колегія суддів у відповідності до ст.311 КАС України вирішила розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення в частині з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.01.2021 року № 25-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 26.01.2021 року № 85 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Місто Банк», згідно якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Місто Банк» строком на три роки, з 27 січня 2021 року до 26 січня 2024 року включно, призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.
Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду №159 від 15 лютого 2021 року повноваження ліквідатора АТ «Місто Банк» з 22.02.2021 року було делеговано провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків - Білій ГВ.
Інформація про запровадження в АТ «Місто Банк» процедури ліквідації та призначення Уповноваженої особи Фонду була опублікована на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
22.03.2021р. до ПАТ від ГУДПС надійшли: податкова вимога від 02.03.2021р. № 66602-13/64 на суму 34202,48грн.; рішення від 02.03.2021р. № 66602-13/64 про опис майна АТ «Місто банк» в податкову заставу.
Вважаючи вказану податкову вимогу та рішення протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірною податковою вимогою контролюючий орган вимагає сплати податкового боргу, утвореного у період, в тому числі, ліквідації банківської установи, що прямо суперечить абзацу 1 частини 3 статті 46 Закону № 4452-VI. Головне управління при цьому не надало документального підтвердження того, що заявлені у податковій вимозі грошові зобов`язання виникли до початку процедури ліквідації. Про такі обставини не заявлено і в заявах по суті.
Суд також критично поставився до посилання податкового органу на те, що податкова вимога не направлена на погашення зобов`язання, а є засобом застереження, оскільки це суперечить визначенню податкової вимоги, викладеному у Податковому кодексу України.
Суд зазначив, що складання акту опису майна в податкову заставу є способом обтяження, адже щодо майна, включеного у такий акт опису, застосовуються спеціальні правила щодо його відчуження.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України лише в частині, з огляду на таке.
Приписами пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями п.57.1 ст.57 ПК України встановлено, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з п.59.3 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У відповідності до п.59.4 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З аналізу наведеного вбачається, що за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку та виникнення у нього податкового боргу, що свідчить виключно про інформативний характер спірної вимоги, прийняття якої не направлено на фактичне стягнення податкового боргу або будь-яке інше обмеження.
Наведені висновки по суті узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14 травня 2020 року по справі №804/4735/16.
Також, у вказаній постанові касаційний суд зазначив, що якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов`язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання у встановлений строк, контролюючий орган одразу направляє йому податкову вимогу, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Наведені обставини свідчать про відсутність правових підстав для скасування спірної вимоги та задоволення позову в цій частині.
Стосовно ж визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021 року №66602-13/64 про опис майна ПАТ в податкову заставу суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що згідно Постанови Правління Національного банку України від 26.01.2021р. за №25-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Місто Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 26.01.2021р. за №85 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Місто Банк»», згідно з якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Місто Банк» строком на три роки, з 27 січня 2021р. до 26 січня 2024р. включно, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.
Відповідно до ч.1-2 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон) цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Положеннями ч.4 ст.1 Закону встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків, які мають зобов`язання, що випливають з правочинів щодо фінансових інструментів та валютних цінностей, або є стороною одного чи кількох деривативних контрактів, з ринку та ліквідацією таких банків, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про ринки капіталу та організовані товарні ринки.
За правилами ч.2 ст.46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку:
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав;
4) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов`язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов`язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається;
8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.
Згідно ч.3 ст.46 Закону під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Приписами ст.45 Закону визначено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
Відомості про ліквідацію банку повинні містити:
1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується;
2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку;
4) інформацію про місце та строк прийняття вимог кредиторів.
Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів приводить до висновку, що оскільки стосовно ПАТ запроваджено процедуру ліквідації, то порядок задоволення вимог кредиторів регулюються Законом.
Так, протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до ч.2-3 ст.49 Закону протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої ст.45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Положеннями ч.4 цієї статті встановлено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Згідно з ч.5-8 цієї статті Закону, протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.
Фонд зобов`язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.
Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Приписи ст.52 Закону встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.
Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в такій черговості:
1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;
6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано;
7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами;
8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку;
10) вимоги за субординованим боргом;
11) вимоги за інструментами з умовами списання/конверсії.
Вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.
З наведеного вбачається, що Закон встановлює спеціальну процедуру пред`явлення та задоволення кредиторських вимог та не допускає можливості індивідуального задоволення вимог окремих кредиторів поза межами встановленого Законом порядку та черговості задоволення, зокрема, і через застосування процедури примусового стягнення податкового боргу, визначеного ст.59 ПК України.
Крім того, відповідно до п.88.1. ст.88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з п.п.14.1.155. п.14.1. ст.14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
З наведеного вбачається, що податкова застава вже є способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання, тобто є відповідним обмеженням у вільному розпорядженні майном позивача.
Враховуючи вищезазначене, та з огляду на те, що ПАТ перебуває у процедурі ліквідації, колегія суддів приходить до висновку, що всі вимоги кредиторів, зокрема і Держави, мають бути реалізовані виключно за процедурою, передбаченою Законом, що свідчить про наявність підстав для скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021 року №66602-13/64 про опис майна АТ «Місто Банк» в податкову заставу.
Посилання відповідача з цього питання (скасування рішення ДПС) на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14 травня 2020 року по справі №804/4735/16, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки по вказаній справі предметом спору була лише податкова вимога від 04.07.2016 №3129-17.
Крім того, зазначена справа мала інші обставини, оскільки рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2016 №261 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Родовід банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" на підставі постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" до категорії неплатоспроможних", вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 26.02.2016 по 25.03.2016 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куліша В.М..
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.03.2016 №419 продовжено строк тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку АТ "Родовід банк" з 26.03.2016 по 25.04.2016.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.04.2016 №610 "Про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів" фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Родовід банк" Куліша Віктора Миколайовича" продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Родовід банк" Куліша В.М. до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Родовід банк".
При цьому, здійснення тимчасової адміністрації регулюється іншими нормами Закону (Розділ VII ТИМЧАСОВА АДМІНІСТРАЦІЯ, статті 34-43).
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову лише в частині щодо визнання протиправним та скасувати рішення ГУДПС від 02.03.2021 року №66602-13/64 про опис майна ПАТ в податкову заставу.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено часткове порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021 року №66602-13/64.
Прийняти в цій частині постанову про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021 року №66602-13/64.
В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.
