Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 340/726/15
провадження № 61-4292св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант», приватна фірма «Ривеніс»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Парфаном Тарасом Дмитровичем, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в складі колегії суддів Бойчука І. В., Мелінишин Г. П., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 30 березня 2016 року просив суд: визнати за ним право власності на автомобіль УРАЛ-375, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , колір зелений, із встановленим краном-маніпулятором (далі - автомобіль); визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 грудня 2015 року № 100/2015/2643, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; витребувати автомобіль від ОСОБА_3 ; скасувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 - автомобіля, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , видане на ім`я ОСОБА_3 та зобов`язати Центр надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів м. Коломия УДАІ в Івано-Франківській області, зняти автомобіль, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , з реєстрації; судові витрати покласти на ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2016 року замінено первісного відповідача - Центр надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів м. Коломия УДАІ в Івано-Франківській області, належним - Регіональним сервісним центром МВС в Івано-Франківській області.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 придбав автомобіль УРАЛ-375 у ПФ «Ривеніс» за договором купівлі-продажу від 22 листопада 2014 року № 108/1, що підтверджується довідкою-рахунком, виданою торговельною організацією ТОВ «Атлант ЛТД», серія ВІА № 563284, від 22 листопада 2014 року. Окрім зазначеної довідки-рахунку йому було передано анульоване свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , облікову картку № НОМЕР_7 від 13 листопада 2014 року та номерний знак для разових поїздок. Реєстрацію автомобіля в органах ДАІ позивач не здійснив. 08 грудня 2014 року позивач уклав договір на відповідальне зберігання № 1-12-14 з ОСОБА_2 та передав останньому автомобіль за актом приймання-передачі на тимчасове платне зберігання разом із вищезазначеними документами. У зв`язку з повідомленням ОСОБА_2 про припинення договору зберігання позивач просив повернути автомобіль, однак ОСОБА_2 відмовився його повернути. Позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 зареєстрував автомобіль на своє ім`я та отримав державний номерний знак НОМЕР_5 , вподальшому відчужив автомобіль за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_3 . Позивач вважає, що автомобіль вибув із його володіння незаконно та поза його волею, тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав власника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля між ПФ «Ривеніс» та позивачем ОСОБА_1 відповідно до вимог закону не укладався, довідка-рахунок від 22 листопада 2014 року № 563284 анульована, реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ позивач не здійснював, тому заявлені позивачем вимоги про визнання за ним права власності на автомобіль на підставі статті 392 ЦК України є необґрунтованими. Суд дійшов висновку, що вказані у позовній заяві підстави не підтверджують право власності ОСОБА_1 або його інше суб`єктивне право титульного володільця на автомобіль, як і факт незаконного вибуття останнього з володіння позивача, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;
- рішення Верховинського районного суду Івано-франківської області від 30 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб: ТОВ «Атлант», ПФ «Ривеніс», про визнання права власності на автомобіль, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовлено;
- провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області, треті особи: ТОВ «Атлант», ПФ «Ривеніс», про скасування свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, виданих на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та зобов`язання зняти автомобіль з державної реєстрації - закрито.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачем пред`явлено вимоги до сервісного центру, який здійснював державну реєстрацію автомобіля, а не до його продавця - ПФ «Ривеніс», для вирішення спірних правовідносин підлягають з`ясуванню обставини щодо правомірності дій Центру надання послуг, пов`язаних з використанням транспортних засобів м. Коломия УДАІ в Івано-Франківській області щодо державної реєстрації автомобіля за ОСОБА_2 , а розгляд таких вимог - перевірка законності рішень, дій Центру надання послуг, пов`язаних з використанням транспортних засобів м. Коломия УДАІ в Івано-Франківській області при здійсненні ним управлінських функцій, підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Вирішення інших позовних вимог, заявлених позивачем, - про визнання права власності на автомобіль, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння, без вирішення позову в частині визнання неправомірними дій сервісного центру щодо державної реєстрації спірного автомобіля за ОСОБА_2 є передчасним.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргуОСОБА_1 задоволено частково; рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що:
- апеляційний суд дійшов помилкових висновків про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та зняття автомобіля з державної реєстрації, оскільки спір виник між фізичними особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо права власності на спірне майно - автомобіль. Вимоги про скасування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та зняття автомобіля з реєстрації є похідними за своїм характером та залежать від вирішення питання щодо права власності на спірне майно. Позивач звернувся до суду саме з метою захисту свого особистого майнового інтересу, відповідно спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства;
- суд апеляційної інстанції на порушення вимог статей 213, 214, 303 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), зазначивши про передчасність вирішення вимог позивача щодо визнання права власності на автомобіль, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння, фактично не переглядав рішення суду першої інстанції в цій частині вимог, зокрема, не перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо часу зняття автомобіля з реєстрації, наявність чи відсутність правових підстав для анулювання довідки-рахунку серії ВІА № 563284 від 22 листопада 2014 року, виданої ТОВ «Атлант ЛТД» ОСОБА_1 , залишив поза увагою доводи апелянта про те, що автомобіль було передано відповідачу ОСОБА_2 на відповідальне зберігання за договором від 08 грудня 2014року № 1-12-14.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Верховинського районного суду від 30 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову:
- витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіль УРАЛ-375, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , колір зелений, із встановленим краном-маніпулятором;
- скасовано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіля УРАЛ-375, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , д.р.н. НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_3 ;
- зобов`язано Регіональний сервісний центр МВС в Івано-Франківській області зняти автомобіль УРАЛ-375, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , д.р.н. НОМЕР_5 з державної реєстрації; в іншій частині позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
- ОСОБА_1 є належним власником спірного автомобіля, оскільки придбав його відповідно до договору купівлі-продажу, оплатив його вартість в розмірі 60 000 грн відповідно до умов цього договору, що підтверджується квитанцією № 15165457 від 22 лютого 2016 року, а продавець передав йому автомобіль, що стверджується видатковою накладною № 151 від 22 листопада 2014 року; ОСОБА_1 як власник спірного автомобіля розпорядився ним на власний розсуд, уклавши 08 грудня 2014 року з ОСОБА_2 договір на відповідальне зберігання цього автомобіля № 1-12-14. Проте, ОСОБА_2 без законних підстав зареєстрував автомобіль за собою, а потім відчужив його за договором купівлі-продажу від 02 грудня 2015 року № 100/2015/2643 ОСОБА_3 ;
- ТОВ «Атлант ЛТД» анулювало довідку-рахунок серії ВІА №563284 від 22 листопада 2014 року на ім`я ОСОБА_1 на автомобіль (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ) та видало нову довідку-рахунок серії НОМЕР_8 від 12 червня 2015 року без проведення ОСОБА_2 оплати його вартості та без належних правових підстав;
- оскільки довідка-рахунок на ім`я ОСОБА_1 та укладений між ним і ПФ «Ривеніс» договір купівлі-продажу спірного автомобіля не визнані недійсними, тому видана ТОВ «Атлант ЛТД» інша довідка-рахунок та перереєстрація автомобіля на ім`я ОСОБА_2 , який відчужив його ОСОБА_3 , відбулися поза волею власника ОСОБА_1 , що відповідно до статті 388 ЦК України є підставою для витребування автомобіля.
Апеляційний суд уважав, що вимоги про скасування виданого на ім`я ОСОБА_3 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та про зобов`язання зняти автомобіль з державної реєстрації Регіональним сервісним центром МВС в Івано-Франківській області є похідними від вимог про захист права власності на майно, у зв`язку з чим також підлягають задоволенню.
Аргументи учасників справи
У лютому 2019 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, просить її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- прийняв рішення на підставі неналежних доказів;
- не з`ясував чи дійсно ОСОБА_1 22 лютого 2015 року перераховував ПФ «Ривеніс» 60 000 грн і чи не були такі кошти повернуті позивачу;
- не надав відповідного обґрунтування поясненням ТОВ «Атлант ЛТД» про те, що ПФ «Ривеніс» звернулося до товариства з клопотанням про анулювання довідки-рахунку ВІА № 563284 від 22 листопада 2014 року з наступним оформленням нової довідки-рахунку на ім`я ОСОБА_2 та було надано оригінали відповідних документів, що дає підстави вважати, що продаж автомобіля ОСОБА_1 не відбувся;
- дійшов помилкового висновку, що відповідно да акту-передачі від 08 грудня 2014 року ОСОБА_1 разом з автомобілем передав ОСОБА_2 довідку-рахунок серія НОМЕР_9 від 22 листопада 2014 року, свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_6 та облікову картку № НОМЕР_10 від 13 листопада 2014 року, оскільки у вказаному акті така інформація відсутня;
- безпідставно встановив, що ТОВ «Атлант ЛТД» не мало повноважень на анулювання довідки-рахунку ВІА № 563284 від 22 листопада 2014 року, оскільки підпунктом 3.16 Порядку обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб`єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджений Наказом МВС № 361 від 05 серпня 2010 року, передбачено, що анулювання факту реалізації товару проводиться суб`єктом господарювання шляхом проставляння кольорово-графічної відмітки «анульовано» на оформленій довідці-рахунку.
Аналіз доводів касаційної скарги дає підстави уважати, що постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року оскаржується в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.
17 квітня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому позивач просить залишити її без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду - без змін. Вказує, що докази, на які посилається відповідач, досліджені апеляційним судом відповідно до норм процесуального права та під час огляду їх у судовому засіданні представник ОСОБА_2 не ставив їх під сумнів. ТОВ «Атлант ЛТД» не мало повноважень на анулювання довідки-рахунку ВІА № 563284 від 22 листопада 2014 року, оскільки спеціальним нормативним актом, на підставі якого ТОВ «Атлант ЛТД» здійснює свою діяльність, є Порядок здійснення оптової чи роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200, яким процедура анулювання довідки-рахунку не передбачена. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 вказує, що апеляційний суд дійшов вірного висновку, що спірний автомобіль вибув з володіння позивача поза його волею, що є підставою для його витребування з чужого незаконного володіння.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 12 листопада 2014 року ПФ «Ривеніс» видано наказ № 45, згідно з яким у зв`язку із продажем вирішено зняти автомобіль УРАЛ-375, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , колір зелений (далі - автомобіль) з обліку в органах ДАІ та продати в народне господарство через комісійний магазин; оформлення в органах ДАІ і проплати доручено ОСОБА_4 .
22 листопада 2014 року ОСОБА_1 придбав автомобіль у ПФ «Ривеніс» за договором купівлі-продажу № 108/1, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити покупцю автомобіль, а той - прийняти його і провести розрахунок з продавцем відповідно до умов договору. Пунктом 4 зазначеного договору купівлі-продажу визначено, що оплата за поставлений автомобіль проводиться шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом вісімнадцяти місяців після підписання договору.
ОСОБА_1 придбав автомобіль відповідно до договору купівлі-продажу, оплатив його вартість в розмірі 60 000 грн відповідно до умов цього договору, що підтверджується квитанцією № 15165457 від 22 лютого 2016 року, а продавець передав йому автомобіль, що стверджується видатковою накладною № 151 від 22 листопада 2014 року.
Згідно з довідкою-рахунком торговельної організації ТОВ «Атлант ЛТД» серії ВІА № 563284 від 22 листопада 2014 року ОСОБА_1 видано автомобіль та свідоцтво про реєстрацію зазначеного автомобіля серії НОМЕР_6 .
Реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ позивач не здійснював.
08 лютого 2014 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір на відповідальне зберігання автомобіля № 1-12-14, строком до 30 січня 2015 року. Відповідно до акту приймання-передачі від 08 грудня 2014 року власник разом з автомобілем передав ОСОБА_2 довідку-рахунок серія НОМЕР_9 від 22 листопада 2014 року, видану на ім`я ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , облікову картку № НОМЕР_7 від 13 листопада 2014 року.
Відповідно до наказу ПФ «Ривеніс» від 08 червня 2015 року № 25/1 автомобіль знято з обліку в органах ДАІ у зв`язку з продажем в народне господарство через комісійний магазин.
12 червня 2015 року автомобіль перереєстровано за довідкою-рахунком серії НОМЕР_11 від 12 червня 2015 року, виданою ТОВ «Атлант ЛТД» на ім`я ОСОБА_2 . Довідку-рахунок серія НОМЕР_9 від 22 листопада 2014 року, видану на ім`я ОСОБА_1 , анульовано.
На підставі заяви від 16 червня 2015 року № 66052058 про проведення операції «Вторинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торгівельній організації» транспортний засіб перереєстровано на ОСОБА_2 та отримано номерний знак для автомобіля НОМЕР_5 .
ОСОБА_2 відчужив автомобіль за договором купівлі-продажу від 02 грудня 2015 року № 100/2015/2643. На підставі заяви від 02 грудня 2015 року № 77604012 про проведення операції «Перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу» автомобіль перереєстровано на ОСОБА_3 , якому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та номерний знак НОМЕР_5 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 листопада 2014 року № 108/1, видаткової накладної від 22 листопада 2014 року № 151 та довідки-рахунку серії ВІА № 563284 від 22 листопада 2014 року, виписаної ТОВ «Атлант ЛТД» - ПФ «Ривеніс» продало автомобіль ОСОБА_1 . Жодних наказів про повторний продаж автомобіля, в тому числі ОСОБА_2 ТОВ «Атлант ЛТД» не видавалося.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту».
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається, оскарженою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року:
- витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіль УРАЛ-375, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , колір зелений, із встановленим краном-маніпулятором;
- скасовано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіля УРАЛ-375, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , д.р.н. НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_3 ;
- зобов`язано Регіональний сервісний центр МВС в Івано-Франківській області зняти автомобіль УРАЛ-375, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , д.р.н. НОМЕР_5 з державної реєстрації;
- у задоволенні інших позовних вимог, у тому числі пред`явлених до ОСОБА_2 , відмовлено.
Не погодившись з судовим рішення апеляційного суду, ОСОБА_2 оскаржив його до касаційної інстанції. Інші відповідачі ( ОСОБА_3 , Регіональний сервісний центр МВС в Івано-Франківській області) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про їх повну згоду з оскарженим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог.
Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 не навів переконливих доводів того, яким чином оскаржене судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , відмовлено, порушує його права та інтереси за умови, що ОСОБА_3 і Регіональний сервісний центр МВС в Івано-Франківській області не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з судовими рішеннями.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції покладаються на ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Парфаном Тарасом Дмитровичем, залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов
