Справа № 340/726/15-ц
Провадження № 22-ц/4808/25/19
Головуючий у 1 інстанції Данилюк М. П.
Суддя-доповідач Бойчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано -Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів Мелінишин Г.П., Девляшевського В.А.,
секретарів Петріва Д.Б., Бойчука Л.М.,
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області, третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант», Приватна фірма «Ривеніс» про визнання права власності на автомобіль, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, зняття з реєстраційного обліку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Верховинського районного суду від 30 червня 2016 року під головуванням судді Данилюк М.П. в смт. Верховина,
в с т а н о в и в:
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 30 березня 2016 року просив суд: визнати за ним право власності на автомобіль УРАЛ-375, двигун НОМЕР_6, шасі № НОМЕР_7, кузов № НОМЕР_1, колір зелений, із встановленим краном-маніпулятором (далі - Автомобіль); визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 грудня 2015 року № 100/2015/2643, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; витребувати Автомобіль від ОСОБА_4; скасувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 - Автомобіля, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, видане на ім'я ОСОБА_4, та зобов'язати Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів м. Коломия УДАІ в Івано-Франківській області, зняти Автомобіль, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з реєстрації; судові витрати стягнути з ОСОБА_3.
Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2016 року замінено первісного відповідача - Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів м. Коломия УДАІ в Івано-Франківській області належним - Регіональним сервісним центром МВС в Івано-Франківській області.
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_2 придбав Автомобіль у Приватної фірми "Ривеніс" (далі - ПФ "Ривеніс") за договором купівлі-продажу від 22 листопада 2014 року № 108/1, що підтверджується довідкою-рахунком, виданою торговельною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант» ЛТД, серія ВІА N 563284, від 22 листопада 2014 року. Окрім зазначеної довідки-рахунку йому було передано анульоване свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, облікову картку НОМЕР_10 від 13 листопада 2014 року та номерний знак для разових поїздок. Реєстрацію Автомобіля в органах ДАІ позивач не здійснив. 08 грудня 2014 року позивач уклав договір на відповідальне зберігання N 1-12-14 з ОСОБА_3 та передав останньому Автомобіль за актом приймання-передачі на тимчасове платне зберігання разом із вищезазначеними документами. У зв'язку з повідомленням ОСОБА_3 про припинення договору зберігання позивач просив повернути Автомобіль, однак ОСОБА_3 повернути Автомобіль відмовився. Окрім того, позивачу стало відомо, що останній зареєстрував Автомобіль на своє ім'я та отримав державний номерний знак для Автомобіля НОМЕР_2. В подальшому ОСОБА_3 відчужив Автомобіль за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_4. Позивач вважає, що Автомобіль вибув із його володіння незаконно та поза його волею, тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав власника.
Рішенням Верховинського районного суду від 30 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Справа судами слухалася неодноразово.
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 Скасовано рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2016 року, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що він не зняв спірний Автомобіль з обліку в органах ДАІ, не оплатив вартості автомобіля продавцю ПФ «Ривеніс», а тому не набув права на спірний автомобіль у встановленому чинним законодавством порядку.
Таке твердження суду, на думку апелянта, є безпідставним, оскільки для відчуження автомобіля ПФ «Ривеніс» видала наказ №45 від 12.11.2014 року відповідно до якого автомобіль мав бути знятий з обліку та проданий в народне господарство через комісійний магазин.
22.11.2014 року між ним та ПФ «Ривеніс» був укладений договір купівлі-продажу №108/1 відповідно до якого він придбав у ПФ «Ривеніс» Автомобіль, про що ПФ «Ривеніс» видала йому видаткову накладну №151 від 22.11.2014 року, а ним, відповідно до п.4.1 Договору сплачено Продавцеві кошти в сумі 60 000 грн. що підтверджується квитанцією №15165457 від 22.02.2016 року.
Згідно п.42 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів №1388 у торгівельній організації Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант» ЛТД на підставі вищевказаних документів йому видано довідку-рахунок серія ВІА №563284 від 22 листопада 2014 року, анульоване свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11, облікову картку НОМЕР_10 від 13.11.2014 року про зняття з обліку для реєстрації, номерний знак для разових поїздок НОМЕР_12.
Реєстрацію права власності в органах Державтоінспекції на даний автомобіль він не здійснював, оскільки не мав наміру його використовувати, а після ремонту автомобіля 08.12.2014 року уклав з ОСОБА_3 договір на відповідальне його зберігання до 30.01.2015 року.
Разом з автомобілем ним передано ОСОБА_3 довідку-рахунок серія ВІА №563284 від 22 листопада 2014 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11, облікову картку НОМЕР_10 від 13.11.2014р. та номерний знак для разових поїздок НОМЕР_13.
06.10.2015 року ОСОБА_3 повідомив його про припинення договорів зберігання всього майна, однак спірний автомобіль Урал-375 по акту-приймання передачі не передав та пояснив, що даний автомобіль являється компенсацією понесених ним витрат, зокрема оплати електроенергії, роботи сторожів, витрат на сплату податків.
Згодом йому стало відомо, що ОСОБА_3 зареєстрував автомобіль на себе, та отримав номерний знак.
Таким чином, зазначив апелянт, автомобіль Урал-375 вибув з його володіння як законного користувача не з його волі.
Апелянт зазначив також, що суд не дав належної оцінки тому, що ТзОВ «Атлант» самоправно без будь-якої правової підстави анулювало його довідку-рахунок №563284, в той час анулювання Довідки-рахунку Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами не передбачено. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 вніс ПФ «Ривеніс» кошти за придбаний автомобіль.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги.
ОСОБА_4 не з'явився в судове засідання і не повідомив про поважність причин його неявки. Він неодноразово викликався в засідання апеляційного суду. Йому належним чином направлялися повідомлення про час і місце слухання справи, однак він їх не отримував і не надходило даних з відділення пошти за останнім відомим місцем його проживання про причини невручення повідомлень. Відповідно до доручення від 29 червня 2016 року (а.с.182 т.1) його інтереси в суді представляв адвокат ОСОБА_5 Однак після судового засідання, яке відбулося 11.01.2019 року, довіритель припинив дію довіреності, що вбачається з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №38301421 від 11.01.2019 р. З огляду на забезпечення прав ОСОБА_4 на судовий захист, апеляційним судом 23.01.2019 року розміщено на веб-сайті Апеляційного суду Івано-Франківської області повідомлення про виклик відповідача в судове засідання на 29 січня 2019 року, що є належним повідомленням останнього про час і місце слухання справи.
Відповідно до п. 9 розд. XIIІ «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 та представника Регіонального сервісного центру, які заперечили доводи скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що договір купівлі-продажу спірного Автомобіля між ПФ "Ривеніс" та позивачем ОСОБА_2 відповідно до вимог закону не укладався, довідка-рахунок від 22 листопада 2014 року № 563284 анульована, реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ позивач не здійснював, тому заявлені позивачем вимоги про визнання за ним права власності на Автомобіль на підставі статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є необґрунтованими. Суд дійшов висновку, що вказані у позовній заяві підстави не підтверджують право власності ОСОБА_2 або його інше суб'єктивне право титульного володільця на Автомобіль, як і факт незаконного вибуття останнього з володіння позивача.
Апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, без належного дослідження зібраних у справі доказів та з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 12 листопада 2014 року ПФ «Ривеніс» видано наказ № 45, згідно з яким у зв'язку із продажем вирішено зняти Автомобіль з обліку в органах ДАІ та продати в народне господарство через комісійний магазин; оформлення в органах ДАІ і проплати доручено ОСОБА_6 (а. с. 188).
22 листопада 2014 року ОСОБА_2 придбав автомобіль УРАЛ-375, двигун НОМЕР_6, шасі № НОМЕР_7, кузов № НОМЕР_1, колір зелений, із встановленим краном-маніпулятором (Автомобіль) у ПФ «Ривеніс» за договором купівлі-продажу № 108/1 (а.с. 122 т.1) відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити покупцю Автомобіль, а той - прийняти його і провести розрахунок з продавцем відповідно до умов договору. Пунктом 4 зазначеного договору купівлі-продажу визначено, що оплата за поставлений Автомобіль проводиться шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом вісімнадцяти місяців після підписання договору.
На підтвердження передачі Автомобіля ПФ «Ривеніс» видала позивачу видаткову накладну №151 від 22.11.2014 року, а ним, відповідно до п.4.1 Договору (в межах 18 місяців) сплачено Продавцеві кошти в сумі 60 000 грн. що підтверджується квитанцією №15165457 від 22.02.2016 року.
Згідно з довідкою-рахунком торговельної організації ТОВ «Атлант» ЛТД серії ВІА № 563284 від 22 листопада 2014 року ОСОБА_2 видано Автомобіль та свідоцтво про реєстрацію зазначеного автомобіля серії НОМЕР_14 (а. с. 10 т.1).
Реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ позивач не здійснював (зворот а.с. 120 т.1).
Тому з приводу реєстрації транспортного засобу у відповідних сервісних службах, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях спеціальних нормативних актів.
Відповідно до статті 34 ЗУ «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Згідно з п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок) власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Проте юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.05.2001 №4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ).
Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд встановив, що приписи статті 34 ЗУ «Про дорожній рух» та Порядок не пов'язують момент реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього, а тільки регулюють та встановлюють обов'язки продавців та покупців транспортних засобів щодо зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу, тощо.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 910/11266/17 і є обов'язковою для застосування судами.
Позивач ОСОБА_2 є належним власником спірного Автомобіля, оскільки придбав його відповідно до договору купівлі-продажу, оплатив його вартість в розмірі 60 000 грн відповідно до умов цього договору, що підтверджується квитанцією №15165457 від 22.02.2016 року, а продавець передав йому Автомобіль, що стверджується видатковою накладною №151 від 22.11.2014 року та іншими документами, які вказують на родові ознаки речі та її приналежність продавцю.
У подальшому ОСОБА_2, як законний власник спірного Автомобіля, розпорядився ним на власний розсуд, уклавши 08.12.2014 року з ОСОБА_3 договір на відповідальне зберігання цього автомобіля №1-12-14. Відповідно до акту приймання-передачі від 08.12.2014 року власник разом з Автомобілем передав ОСОБА_3 довідку-рахунок серія ВІА № 563284 від 22 листопада 2014 року, видану на ім'я ОСОБА_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, облікову картку № НОМЕР_15 від 13.11.2014 року (а.с. 5-11 т.1).
Тобто ОСОБА_3 знав про те, що власником спірного Автомобіля є саме ОСОБА_2, однак поза волею останнього вчинив дії по перереєстрації цього Автомобіля за собою та наступному його відчуженню третій особі.
У матеріалах справи міститься копія наказу ПФ «Ривеніс», надана представником відповідача - ОСОБА_3, від 08 червня 2015 року № 25/1 про зняття Автомобіля з обліку в органах ДАІ у зв'язку з продажем в народне господарство через комісійний магазин; оформлення і проплати доручено ОСОБА_6 (а. с. 187) .
12 червня 2015 року Автомобіль перереєстровано за довідкою-рахунком серії ААЕ № 099806 від 12 червня 2015 року, виданою ТОВ «Атлант» ЛТД на ім'я ОСОБА_3 (а. с. 70, 144). Довідку-рахунок серія ВІА № 563284 від 22 листопада 2014 року, видану на ім'я ОСОБА_2, анульовано (а. с. 82, 145).
На підставі заяви від 16 червня 2015 року № 66052058 про проведення операції «Вторинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торгівельній організації» транспортний засіб перереєстровано на ОСОБА_3 та отримано номерний знак для Автомобіля НОМЕР_2 (а. с. 148, 152).
У подальшому ОСОБА_3 віджучив Автомобіль за договором купівлі-продажу від 02 грудня 2015 року № 100/2015/2643 (а. с. 124 т.1). На підставі заяви від 02 грудня 2015 року № 77604012 про проведення операції «Перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу» Автомобіль перереєстровано на ОСОБА_4 і останньому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_16 та номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 130, 146-147 т.1).
Колегія суддів вважає, що ТОВ «Атлант» ЛТД анулювало довідку-рахунок серії ВІА №563284 від 22.11.2014 р. на ім'я ОСОБА_2 на Автомобіль (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_14) та видало нову довідку-рахунок серії ААЕ №099816 від 12.06.2015 року без проведення ОСОБА_3 оплати його вартості та без належних правових підстав.
Спеціальним нормативно-правовим актом, на підставі якого ТОВ «Атлант» ЛТД здійснював свою господарську діяльність по видачі довідок-рахунків, є Порядок здійснення оптової чи роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 (далі - Порядок №1200), який був чинним на день виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до даного Порядку №1200 не передбачено і не врегульовано випадків, проведення анулювання довідки-рахунку, що також зазначено у письмових поясненнях ТОВ «Атлант» ЛТД від 04.08.2016 року (а.с. 1-3 т.2) з яких вбачається, що така процедура не передбачена жодним іншим документом. При цьому ТОВ «Анлант» ЛТД посилається на можливість анулювання довідки-рахунку на підставі підпункту 3.16 Порядку обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ №361 від 05 серпня 2010 року (Порядок №361).
Судом встановлено, що такий нормативний акт (Порядок №361) не врегульовує процедури здійснення торгівлі транспортними засобами з видачею довідки-рахунку і за своєю юридичною природою не має вищої юридичної сили ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 1200 від 11.11.2009 р.
Довідка-рахунок на ім'я ОСОБА_2 та укладений між ним і ПФ «Ривеніс» договір купівлі-продажу спірного Автомобіля не визнані недійсними. Видана ТОВ «Атлант» ЛТД інша довідка-рахунок та його перереєстрація на ім'я ОСОБА_3, який відчужив Автомобіль ОСОБА_4,. відбулися поза волею власника ОСОБА_2 Наявність таких обставин є підставою вважати, що у ОСОБА_3 не виникло права власності на спірний Автомобіль. Останній не набув права власності на Автомобіль, не є його власником і не міг ним розпоряджатися без згоди законного власника.
У письмових поясненнях директор ПФ «Ривеніс» ОСОБА_7 зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 листопада 2014 року № 108/1, видаткової накладної від 22 листопада 2014 року № 151 та довідки-рахунку серії ВІА № 563284 від 22 листопада 2014 року, виписаної ТОВ «Атлант» ЛТД - ПФ «Ривеніс» продало Автомобіль ОСОБА_2 Жодних наказів про повторний продаж Автомобіля, в тому числі і ОСОБА_3 ним не видавалося (а. с. 123 т.1).
Суд зазначає, що одержання ОСОБА_3 від ПФ «Ривеніс» у якийсь спосіб іншого наказу від 08.06.2015 р., тобто після продажу спірного автомобіля ОСОБА_2, не є і не могло бути підставою для анулювання довідки-рахунку, що була видана ОСОБА_2
Зі змісту позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що він просив визнати за ним право власності на спірний автомобіль.
Апеляційний суд вважає, що така вимога не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що способом захисту порушеного права власності на спірний автомобіль позивачем обрано позов про визнання права власності на це майно (стаття 392 ЦК України), а також позов про витребування майна від нинішнього його володільця шляхом віндикації (статті 387,388 ЦК України).
Як випливає із роз'яснення, яке міститься в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», позов про визнання права власності на майно (стаття 392 ЦК України) є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння.
У справі що оскаржується, Автомобіль вибув з володіння власника у зазначений спосіб, тому у задоволенні вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на це майно з підстав, передбачених статтею 392 ЦК України, слід відмовити, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не є належним способом захисту.
З урахуванням наведеного, не підлягає до задоволення також обраний позивачем спосіб захисту в частині вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.2015 року №100/2015/2643, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який засвідчений ТСЦ 2643, оскільки він не відповідає вимогам закону, тому у його задоволенні слід відмовити.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-67цс15 та інших постановах, які є обов'язковими для судів.
За приписами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача в тому разі, якщо майно було викрадене у нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.
У зв'язку з вищенаведеним, належним способом захисту у даній справі є обраний позивачем спосіб про витребування майна, відчуженого третіми особами за договором, учасником якого він не був, від нинішнього його володільця ОСОБА_4 шляхом віндикації (статті 387, 388 ЦК України), оскільки майно вибуло з володіння власника не з його волі. Такий позов є обґрунтований і підлягає до задоволення. Автомобіль слід витребувати від ОСОБА_4 на користь позивача, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.
При цьому до задоволення також підлягають вимоги позивача про скасування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого на ім'я ОСОБА_4 та про зобов'язання зняти Автомобіль з державної реєстрації Регіональним сервісним центром МВС в Івано-Франківській області, які є похідними від вимог про захист права власності на майно.
Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому воно не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Верховинського районного суду від 30 червня 2016 року скасувати.
Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково.
Витребувати від ОСОБА_8 (ідент. номер НОМЕР_3, зареєстрований АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, проживаючого АДРЕСА_2) автомобіль УРАЛ-375, двигун НОМЕР_6, шасі № НОМЕР_7, кузов № НОМЕР_1, колір зелений, із встановленим краном- маніпулятором.
Скасувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 автомобіля УРАЛ-375, двигун НОМЕР_6, шасі № НОМЕР_7, кузов НОМЕР_17, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, виданого на ім'я ОСОБА_4
Зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40112212, м. Івано-Франківськ, вул. Юності 23) зняти автомобіль УРАЛ-375, двигун НОМЕР_6, шасі № НОМЕР_7, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 з державної реєстрації.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 лютого 2019 року.
Суддя -доповідач: І.В. Бойчук
Судді: В.А. Девляшевський
Г.П. Мелінишин
