Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 р.Справа № 480/5095/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської обласної прокуратури на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 26.03.21 року по справі № 480/5095/20
за позовом ОСОБА_1
до Сумської обласної прокуратури
про визнання протиправними та скасування пунктів наказів та стягнення премії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської обласної прокуратури, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт п. 19 останньої частини наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. №91 к від 27.04.2020 "Про преміювання" про не виплату премії заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В.;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 14280,50грн. премії, що складає 75% до місячної заробітної плати заступника керівника Роменської місцевої прокуратури за квітень 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати пункт п.1 останньої частини наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. №146к від 22.06.2020 "Про преміювання" про не виплату премії заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В.;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 14588,20 грн. премії, що складає 75% до місячної заробітної плати заступника керівника Роменської місцевої прокуратури за червень 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказами прокурора Сумської області "Про преміювання" від 27.04.2020 № 91к та від 22.06.2020 № 146к передбачено не виплачувати премію заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В. за квітень та червень 2020 року у зв`язку з несвоєчасним та неналежним виконанням службових обов`язків. Позивач зазначив, що Законом України "Про прокуратуру" за неналежне виконання прокурором службових обов`язків встановлено саме дисциплінарну відповідальність, а не позбавлення премії. При цьому, вирішувати питання про неналежне виконання прокурором службових обов`язків, у відповідності до положень ст. 44, 45 Закону України "Про прокуратуру", може виключно Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів як орган, який уповноважений на розгляд питання про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Відтак, вважає накази від 27.04.2020 №91к та від 22.06.2020 №146к в частині не виплати йому премії незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 останньої частини наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. №146к від 22.06.2020 "Про преміювання" щодо невиплати премії заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 .
Зобов`язано Сумську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 премію за червень 2020 року, що складає 75% до місячної заробітної плати.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаними висновками суду першої інстанції відповідачем Сумською обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення керівника прокуратури області щодо преміювання працівників є його правом, а не обов`язком, а невиплата премії чи виплата премії у меншому розмірі не є притягненням працівника до будь-якого виду відповідальності, оскільки сама виплата премії є одним з методів забезпечення трудової та службової дисципліни, спрямованих на стимулювання до ефективної праці, сумлінного виконання трудових чи службових обов`язків, неухильного підпорядкування правилам внутрішнього розпорядку. А вирішення питання стосовно виплати премії у меншому розмірі або невиплати взагалі у разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни на підставі п. 6 Положення відноситься до дискреційних повноважень прокурора області.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходить публічну службу на посаді заступника керівника Роменської місцевої прокуратури.
Під час проходження публічної служби позивачем, 22 квітня 2020 року заступником прокурора області Плескачем О.Ю. прокурору Сумської області поданий рапорт, у якому зазначалось про недоліки роботи заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненка Ю,В., та яким пропонувалось зменшити йому розмір премії за квітень 2020 року на 100%. З цим рапортом позивача ознайомлено 23.04.2020.
Також за результатами оперативної наради заступником прокурора області ОСОБА_2 прокурору Сумської області за допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства та недоліки при здійсненні процесуального керівництва у кримінальних провадженнях пропонувалось зменшити розмір премії позивачу за квітень 2020 року на 100% . З цим рапортом позивача ознайомлено також 23.04.2020.
Так, згідно рапорту заступника прокурора Сумської області Плескача від 22.04.2020 до прокурора Сумської області Кондратенка Г.М., Плескач О.Ю. повідомляв, що на оперативній нараді у прокурора області 16.04.2020 за участі (в режимі відеоконференції) керівника Роменської місцевої прокуратури Кузченка В.О., його першого заступника ОСОБА_3 , заступників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , начальників Липоводолинського, Лебединського і Недригайлівського відділів Бондаренка Д.І., Шинкаренка Д.А. та Ігнат`єва А.В., а також прокурорів цієї місцевої прокуратури Кулича Є.М. та Кондратенка В.М. обговорено порушення та недоліки, виявлені проведеною працівниками прокуратури області у березні поточного року перевіркою з питань організації нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень органами Національної поліції України та підтримання обвинувачення у вказаній місцевій прокуратурі. За допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства та недоліки при здійсненні процесуального керівництва у кримінальних провадженнях запропоновано застосувати заходи матеріального впливу та зменшити розмір преміальних виплат за наслідками роботи в квітні 2020 року, крім інших, до заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В. у розмірі 100%.
Рапортом заступника прокурора Сумської області Плескача від 22.04.2020 до прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. повідомлено, що при явній невідповідності ухваленого вироку Лебединського районного суду від 13.11.2019 вимогам ст. 370, 374 КПК України, прокурор Лук`яненко Ю.В., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не відреагував внесенням апеляційної скарги на допущені судом порушення та запропоновано за невиконання вимог ст.ст. 2, 7 КПК України та Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженому наказом ГПУ № 51 від 28.03.2019, застосувати заходи матеріального впливу та зменшити розмір преміальних виплат за наслідками роботи в квітні 2020 року до заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В. у розмірі 100%.
Крім іншого на ім`я прокурора Сумської області поданий рапорт керівника Роменської місцевої прокуратури від 22.04.2020 за №33-2205вих-20, в якому ОСОБА_5 запропоновано заступнику керівника ОСОБА_1 зменшити розмір преміальних виплат за квітень поточного року у розмірі 80% у зв`язку з недоліками, виявленими за результатами перевірки у Роменській місцевій прокуратурі стану організації роботи на основних напрямках прокурорської діяльності, проведеної групою прокурорів прокуратури Сумської області в період з 10 по 20 березня 2020 року, несумлінним ставленням прокурорів Роменської місцевої прокуратури до виконання службових обов`язків при реалізації повноважень на основних напрямках прокурорської діяльності за період січня - квітня 2020 року, порушеннями, що допускаються ними у сфері протидії злочинності, при здійсненні процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, участі у кримінальному провадженні в суді, при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, представництва інтересів держави в судах та при виконанні судових рішень, здійсненні нагляду за додержанням законів при веденні оперативно-розшукової діяльності, діяльності у сфері захисту прав і свобод дітей, міжнародного співробітництва, у сфері запобігання та протидії адміністративно карним корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням, внесенні відомостей до програмних комплексів ЄРДР та ІАС "ОСОП", а також у зв`язку з неповним використанням прокурорами місцевої прокуратури повноважень, визначених ч. 2 ст. 36 КПК України. З даним рапортом позивач ознайомлений 22.04.2020.
На підставі вказаних рапортів наказом прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. від 27.04.2020 за №91к "Про преміювання", зокрема, пунктом 19 визначено не виплачувати премію першому заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 за квітень 2020 року у розмірі 100 %.
Також, наказом прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. від 22.06.2020 за №146к "Про преміювання", зокрема, останньою частиною наказу, визначено не виплачувати премію першому заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В. за червень 2020 року. При цьому, підставою для прийняття вказаного наказу зазначено рапорти першого заступника та заступника прокурора області, керівників місцевих прокуратур.
На підставу прийняття вказаного наказу, відповідачем надано рапорт начальника управління 04/21 прокуратури області Правдюка В.В., погоджений заступником прокурора Сумської області Плескачем О.Ю. від 22.05.2020 до прокурора Сумської області Кондратенка Г.М., в якому ОСОБА_6 повідомляв, що попри проведення у кримінальних провадженнях №12018200090000134 від 31.03.2018 та №12018200000000108 від 18.05.2018 ряду слідчих (розшукових) дій, достатніх заходів для з`ясування обставин кримінальних правопорушень не вжито, жодній особі про підозру не повідомлено. Вказані істотні порушення кримінального процесуального закону в зазначених провадженнях залишились без належного реагування з боку заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненка Ю.В., у зв`язку з чим, у зв`язку з відсутністю належного контролю за діяльністю процесуального керівника з боку заступника керівника згаданої місцевої прокуратури, запропоновано за невиконання вимог ст.ст. 2, 9 КПК України застосувати заходи матеріального впливу та зменшити розмір преміальних виплат за наслідками роботи в червні 2020 року до заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В. у розмірі 100%.
Крім іншого, відповідачем надано довідку про результати перевірки стану дотримання Правил внутрішнього службового розпорядку в Лебединському відділі Роменської місцевої прокуратури, складеної начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області ОСОБА_7 29.05.2020, якою встановлено, що позивач на робоче місце прибув о 9 год 20хв, однак, про свою відсутність на робочому місці ОСОБА_1 керівника прокуратури не повідомляв, у той час, як згідно Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів прокуратури Сумської області, затверджених наказом прокурора Сумської області №3 від 18.01.2017, прокурори можуть перебувати у робочий час за межами приміщення відповідного органу прокуратури області із службових питань з відома безпосереднього керівника.
Не погодившись з п. 19 останньої частини наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. №91 к від 27.04.2020 "Про преміювання" та п.1 останньої частини наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. №146к від 22.06.2020 "Про преміювання" заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненка Ю.В., останній оскаржив їх до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необхідності визнання протиправним та скасування пункт 1 останньої частини наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. №146к від 22.06.2020 "Про преміювання" щодо невиплати премії заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В. та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити заступнику керівника Роменської місцевої прокуратури Лук`яненку Ю.В. премію за червень 2020 року, що складає 75% до місячної заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України, визначаються Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, відповідно до ст. 81 якого заробітна плата прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами та складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді, а також інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці (ч.ч.1, 2 статті 81 Закону).
За правилами частини другої статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
31 травня 2012 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", якою керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці надано право, зокрема здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи і з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання (підпункт 2 пункту 2).
У свою чергу підстави і порядок преміювання прокурорів, слідчих, працівників, що виконують функції з обслуговування, службовців, робітників органів прокуратури, визначаються Положенням про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженим Наказом Генеральної прокуратури України №234 від 09.08.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.08.2017 за № 1028/30896 (далі - Положення про преміювання).
Пунктом 2 розділу І вказаного Положення встановлено, що преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.
На виконання пункту 4 розділу І Положення, розмір премій визначається відповідно до об`єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов`язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії.
При цьому, згідно з пунктом 6 розділу І, у разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі.
Також, підстави для невиплати премії встановлені і в пункті 7 розділу І, відповідно до якого, премія не виплачується працівникам:
- за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення; за час відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати;
- на час відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154 - 158 Кримінального процесуального кодексу України;
- на час відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції";
- при звільненні з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком виходу на пенсію, звільнення за станом здоров`я, відрядження для роботи у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, Національній академії прокуратури України чи в інших органах у визначених законом випадках, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, у порядку переведення на інше місце роботи, а також у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Загальні критерії оцінки роботи працівників визначені пунктом 10 розділу І Положення. До таких критеріїв належать: сумлінне виконання службових обов`язків; своєчасне та якісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; дотримання трудової дисципліни.
Отже, зміст вказаних норм, дає підстави для висновку, що премія є частиною заробітної плати прокурора і підлягає виплаті щомісяця у встановленому розмірі та порядку, з урахуванням критеріїв оцінки роботи. Якщо за наслідками оцінки з`ясовується несвоєчасне/неякісне виконання завдань, зокрема, несумлінне виконання службових обов`язків, а також погіршення ефективності роботи або порушення трудової дисципліни, уповноважена особа може зменшити розмір премії чи прийняти рішення про її невиплату взагалі.
При цьому з наведеного правового регулювання слідує, що преміювання працівників прокуратури є правом керівника, а не його обов`язком. Розмір премій установлюється для кожної особи в індивідуальному порядку, відповідно до об`єктивної оцінки її роботи та особистого вкладу в загальні результати роботи, тобто виходячи з рівня виконання працівником службових обов`язків, завдань і доручень та дотримання трудової дисципліни, а також у межах затвердженого фонду оплати праці. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що пунктом 7 розділу І Положення встановлюються безумовні випадки коли премія не виплачується, у той же час, пункт 6 розділу І Положення про преміювання встановлює випадки, коли премія може бути як зменшена частково, так і взагалі не виплачуватись.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №825/1788/16, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення про преміювання щомісяця, до 17 числа, перший заступник або заступник Генерального прокурора, перші заступники або заступники керівників регіональних прокуратур, перший проректор чи проректор Національної академії прокуратури України, які згідно з розподілом обов`язків відповідають за організацію бухгалтерських служб, погоджують відповідно з Генеральним прокурором, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України середньовизначений розмір виплати, який спрямовується на преміювання працівників.
Тобто вказаною нормою передбачено подання рапорту першими заступниками чи заступниками прокурора області саме щодо преміювання.
У той же час, відповідно до п.3 Розділу ІІ Положення про преміювання у разі неналежного виконання працівниками, членами Комісії службових обов`язків, що зумовлює невиплату премії або її виплату в меншому розмірі, перший заступник та заступники Генерального прокурора, керівники самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, Національної академії прокуратури України, а також голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, керівники місцевих прокуратур складають рапорти з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії.
Рапорт про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі погоджується з відповідними заступниками Генерального прокурора, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України і до 18 числа кожного місяця передається до кадрового підрозділу.
Мотивовані пропозиції про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі доводяться до відома працівників відповідної прокуратури, Національної академії прокуратури України, членів Комісії.
Тобто, у разі неналежного виконання працівниками службових обов`язків, що зумовлює невиплату премії або її виплату в меншому розмірі, повноваження для написання рапорту покладено, у тому числі на керівників самостійних структурних підрозділів, керівників місцевих прокуратур з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії.
Матеріалами справи встановлено, що підставою для прийняття наказу від 22.06.2020 №146к в оскаржуваній частині є рапорт начальника управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області Правдюка В.В., погодженого із заступником прокурора області Плескачем О.Ю. (а.с. 18-19, т. 1), а також довідка про результати перевірки 29.05.2020 стану дотримання Правил внутрішнього службового розпорядку в Лебединському відділі Роменської місцевої прокуратури, складеної начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області ОСОБА_7 01.06.2020 (а.с. 20-21, т. 1)
Однак, як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для його прийняття зазначені рапорти першого заступника та заступника прокурора області, керівників місцевих прокуратур, а не рапорт начальника управління та довідка начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області.
Враховуючи, що рапорт та довідка не зазначені як підстава для прийняття оскаржуваного наказу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного суду від 09.06.2021 по справі №826/2123/18.
Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Підставою для прийняття оскаржуваного наказу відносно ОСОБА_1 зазначено рапорти першого заступника та заступника прокурора області, керівника місцевих прокуратур, однак, матеріали справи таких доказів не містять. Більш того, в самому наказі в оскаржуваній частині відсутні підстави та мотиви, які стали підставою для позбавлення позивача премії на 100%, відтак наказ від 22.06.2020 в оскаржуваній частині не може бути таким, що прийнято обґрунтовано та таким, що відповідає вимога ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача 14588,20грн. премії, що складає 75% до місячної заробітної плати за червень 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.09.2019 справа № 0640/4248/18.
Враховуючи обставини встановлення протиправності наказу від 22.06.2020 №№146к в оскаржуваній частині щодо невиплати позивачу премії 100%, а п. 1 наказу №146к від 22.06.2020 відповідачем визначено розмір виплати премії за червень 2020 року прокурорам прокуратури Сумської області у розмірі 75 відсотків до місячної заробітної плати, за виключенням працівників, розмір премії яким встановлено іншими пунктами наказу (т.1, а.с.22), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням вимог ст. 9 КАС України, для повного та ефективного захисту прав позивача, є необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за червень 2020 року, що складає 75% до місячної заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 480/5095/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 09.07.2021 року
