ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 0940/2276/18 пров. № А/857/5071/21Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гундяк В.Д.), ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м.Івано-Франківську 20 лютого 2019 року у справі №0940/2276/18 за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

29.11.2018 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення 4 730 102 грн. податкового боргу.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкового боргу відповідача підтверджується довідкою про борг від 19.11.2018, обліковими картками платника податку, податковим повідомленням-рішенням, податковими деклараціями та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. Суд першої інстанції вказав, що підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено та зазначив, що наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати грошових зобов`язань суду не представив, чим фактично не заперечив суму, стягнення якої є предметом спору в даній справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Скаржник вказує, що податкові вимоги не було вручено під розписки відповідачу і відповідач цих податкових вимог не отримував, матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу першої податкової вимоги форми Ю1 за №1/2129 від 02.09.2009 на суму 83 274,44 грн. та другої податкової вимоги форми Ю2 за №2/2418 від 08.10.2009. Скаржник зазначає, що позивач міг звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з позивача - платників податків, лише із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, чого ним дотримано не було.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, явки повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень статті 229 та 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Державне підприємство «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» зареєстровано як юридична особа 26.05.2000, станом на 2018 рік перебувало на обліку в ГУ ДФС у Івано-Франківській області.

Станом на листопад 2018 року податковий борг Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» становить 4730102,66 грн., з яких: по земельному податку 4 489 236,79 грн. (4 069 510,95 грн. основного платежу, який виник на підставі самостійно задекларованих платежів, 419 725,84 грн. штрафні санкції), по податку на додану вартість 240 865,87 грн.

Оскільки податковий борг не погашено, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося із позовом до суду про стягнення такого з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, задоволено заяву позивача, здійснено заміну Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на правонаступника - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з положеннями підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Абзацом 2 підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Згідно з абзацом 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження, несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом. Днем узгодження самостійно визначеного платником податків грошового зобов`язання є одинадцятий календарний день, що настає за днем подання платником податків податкової декларації, у випадку нарахування податкового зобов`язання контролюючим органом, якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є день, що настає після законодавчо встановлених строків для сплати нарахованої суми податкового зобов`язання, у разі адміністративного оскарження - день закінчення процедури адміністративного оскарження, у випадку звернення до суду - день набрання судовим рішенням законної сили. Тобто, якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує такі до суду, то визначені в них грошові зобов`язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги.

З матеріалів справи вбачається, що податковий борг в частині земельного податку (4489236,79 грн.) та податку на додану вартість (240865,87 грн.) виник на підставі самостійно поданих відповідачем декларацій.

Штрафні санкції за платежем земельний податок з юридичних осіб відповідачу нараховані відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.07.2018 №0050515501 (1020 грн.) та на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №809/1609/16.

При цьому, відповідно до долученої до матеріалів справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор №7601845657539) вказане податкове повідомлення-рішення скаржник отримав 26.11.2018, докази оскарження такого в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, контролюючим органом надіслано відповідачу податкові вимоги: перша податкова вимога форми «Ю1» від 02.09.2009 №1/2129 відповідно до наявної копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана представником відповідача за довіреністю 08.09.2009, друга податкова вимога форми «Ю2» від 08.10.2009 №2/2418 відповідно до наявної копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана представником відповідача за довіреністю 16.10.2009.

Відповідно до положень пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, чинний на час надсилання податкових вимог, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов`язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов`язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов`язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги (пункт 6.3.2 статті 6 вказаного Закону).

При вирішенні спору про стягнення податкового боргу перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу, за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Проте, саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягають з`ясуванню і підстави його виникнення, а також встановлення конкретної календарної дати узгодження грошових зобов`язань та своєчасної несплати, факту вручення/невручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов`язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду, передує необхідність дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов`язань, які включають, зокрема, надіслання платнику податків податкової вимоги, повинно передувати реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку (в редакції чинній на час направлення податкових вимог) прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Скаржник, заперечуючи вручення під розписку податкових вимог, не надає належних та допустимих доказів на спростування інформації наявних копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення в частині отримання таких уповноваженою особою підприємства (не вказує, наприклад, що така особа не перебувала у трудових відносинах із скаржником чи що не була уповноважена на отримання кореспонденції).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що надіслані платникові податків податкові вимоги у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на податковий борг, що не погашений, не втрачають своєї правової дії. Чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу після набрання чинності Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18).

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що з моменту винесення першої податкової вимоги податковий борг відповідача не переривався, що підтверджено наданими позивачем копіями постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 у справі №2а-624/10/0970, постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 у справі №2а-307/12/0970, витягом з інтегрованої картки платника по земельному податку за період з 31.12.2011 по 31.12.2018.

Щодо аргументів скаржник про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не застосування положень статті 283 КАС України та не залишення позовної заяви без розгляду, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними з огляду на наступне.

Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Положення Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України не містять імперативних норм щодо звернення контролюючого органу про стягнення коштів за податковим боргом виключно в порядку статті 283 КАС України або неможливості звернення в порядку загального позовного провадження без попереднього звернення з такими вимогами в порядку статті 283 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18.

У контролюючих органів наявні альтернативні форми звернення до суду з такою вимогою: 1) у спеціальному порядку із заявою (зі скороченими строками як звернення до суду, так і судового розгляду); 2) в загальному порядку з адміністративним позовом (із загальними строками звернення до суду та судового розгляду). Ці форми звернення не є послідовно залежними одна від одної.

За встановлених обставин, оскільки наявність податкового боргу підтверджена долученими до матеріалів справи документами та не спростована належними та допустимими доказами відповідачем, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані контролюючим органом грошові зобов`язання вважаються узгодженими, а відсутність доказів сплати таких зобов`язань вказує на наявність у відповідача податкового боргу, який самостійно не сплачено, а тому наявні підстави для стягнення вказаного боргу з відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності стягнення податкового боргу, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 при відкритті апеляційного провадження задоволено клопотання Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відстрочено Державному підприємству «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» сплату 34 050,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, однак доказів сплати судового збору скаржником не надано, сплату такого судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому такий слід стягнути рішенням суду.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі №0940/2276/18 без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» (місце знаходження: вул.Хриплинська, 11, м.Івано-Франківськ, 76002, ЄДРПОУ 07552205) на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) 34 050 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятдесят гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 08.07.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України