ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа №620/1190/20
адміністративне провадження №К/9901/30647/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020 (колегія суддів у складі: Федотова І. В., Коротких А. Ю., Сорочка Є. О.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ НП в Чернігівський області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області по особовому складу від 16.03.2020 № 74 о/с в частині призначення позивача заступником начальника Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУ НП;
- поновити позивача на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області з 16.03.2020;
- зобов`язати відповідача перерахувати грошове забезпечення у межах виділених асигнувань, відповідно до штатної посади з 16.03.2020.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що переміщення на іншу посаду та в іншу місцевість відбулось незаконно, з порушенням положень Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), без його згоди та Закону України «Про державну службу», на нерівнозначну посаду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 01.06.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП Чернігівській області від 16.03.2020 № 74 о/с відсутні. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що згода позивача на його переміщення в іншу місцевість є не обов`язковою, а наявність службової необхідності є достатньою підставою для переміщення по службі. Разом з тим, переміщення поліцейського на рівнозначну посаду, можливе за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ по особовому складу ГУ НП в Чернігівській області від 16.03.2020 № 74 о/с в частині призначення ОСОБА_1 заступником начальника Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУ НП; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області з 16.03.2020. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції з 16.03.2020.
Суд апеляційної інстанції посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 620/2624/19 мотивував своє рішення тим, що переміщення позивача з Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП, яке розташоване у смт Срібне до Семенівського відділення Новгород-Сіверського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області, яке розташоване в м. Семенівка є переведенням особи до іншої місцевості. Отже, позивача переміщено на роботу хоча і в орган поліції, але і іншій місцевості, без його згоди. Законом України «Про Національну поліцію» не врегульовано випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або переведення до іншої місцевості, про що йдеться у статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка встановлює можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. За таких обставин, апеляційний суд вважав за можливе до цих правовідносин застосувати норми КЗпП України, які врегульовують переведення працівника на роботу до іншої місцевості та вважає, що позивач був неправомірно переведений до іншої місцевості без його згоди. Також суд апеляційної інстанції вказав, що Закон України «Про Національну поліцію» не розмежовує поняття «переміщення» та «переведення», оскільки у частині дев`ятій статті 65 цього закону вказано, що переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ відповідача від 16.03.2020 № 74 о/с є протиправним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП в Чернігівській області, в якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020 та залишити без змін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2020.
Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про, зокрема, неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.04.2020 № 825/896/18, яка стосується подібних правовідносин. Так, у вказаній постанові Верховний Суд відхилив посилання позивача про порушення статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тобто визнав правомірним переміщення поліцейського в іншу місцевість без його згоди у порядку статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».
Щодо посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, то відповідач указує, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Зазначає, що посада, яку займав позивач відноситься до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
16.11.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 620/1190/20.
Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ГУ НП в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника ГУ НП в Чернігівській області від 22.08.2019 № 261 о/с майора поліції ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 620/174/19.
Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 23.08.2019 № 270 о/с позивача призначено заступником начальника Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області, звільнивши з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області з 23.08.2019. Підставою для видачі вказаного наказу слугував висновок про необхідність переміщення поліцейського ГУ НП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку статті 65 ( для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України «Про Національну поліцію» від 22.08.2019.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 620/2624/19 позивача поновлено на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області з 23.08.2019, відповідно до наказу від 06.11.2019 № 351 о/с.
В подальшому, без згоди позивача, під час перебування на лікарняному (з 07.11.2019 по 12.11.2019), що підтверджується довідкою № 186 у відповідності до наказу по особовому складу ГУ НП в Чернігівській області № 352 о/с, відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», позивача призначено заступником начальника Ічнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 посадовий оклад 3000 гривень, звільнивши його з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП, з 07.11.2019, на підставі висновку ГУ НП від 07.11.2019 про необхідність переміщення поліцейського ГУ НП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку статті 65 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України «Про Національну поліцію».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 620/3663/19 позовні вимоги задоволено та позивача поновлено на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області з 16.11.2019.
На виконання рішення суду від 10.02.2020 у справі № 620/3663/19 наказом начальника ГУ НП в Чернігівській області від 16.03.2020 № 74 о/с позивача поновлено на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області з 16.11.2019.
Наказом начальника ГУ НП в Чернігівській області від 16.03.2020 № 74о/с позивача призначено заступником начальника Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП, встановивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 посадовий оклад 3000 гривень, звільнивши його з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області.
Підставою для видачі вказаного наказу слугувало подання ГУ НП від 16.03.2020 про необхідність переміщення поліцейського ГУ НП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку статті 65 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач вважає дії відповідача протиправними у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з приписами частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
Частиною другою статті 65 Закону № 580-VIII посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.
Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев`ята статті 65 Закону № 580-VIII).
У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження. Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності (частини десята та одинадцята статті 65 Закону № 580-VIII).
Відповідно до статті 59 Закону № 580-VIII з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 № 1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).
Відповідно до розділу ІІ Порядку № 1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.
За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1235 у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.
Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Зі змісту ухвали Верховного Суду від 07.12.2020 встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині розгляду справи судом першої інстанції в поряду спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Крім того, підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 620/1190/20 є оскарження судових рішень перелік яких визначений у пункті 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 825/896/18.
Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 825/896/18 щодо застосування статті 65 Закону № 580-VIII до подібних правовідносин. З огляду на приписи частини першої статті 341 КАС України касаційний перегляд оскаржуваних у цій справі судових рішень здійснюється у межах вказаних доводів касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).
Предметом судового контролю у цій справі є правомірність наказу ГУ НП в Чернігівській області від 16.03.2020 № 74 о/с, яким позивача звільнено з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області та призначено на посаду заступника начальника Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області.
Підставою для винесення такого наказу є подання ГУ НП в Чернігівській області від 16.03.2020 про необхідність переміщення поліцейського ГУ НП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку стаття 65 Закону № 580-VIII (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби). Звертаючись із даним позовом, позивач вказав на те, що у даному випадку відбулося його переведення на роботу у іншу місцевість без його згоди, що суперечить статті 32 КЗпП України.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції вказав на протиправність оскаржуваного наказу відповідача, оскільки у даному випадку відбулося переведення позивача у іншу місцевість, що не врегульовано Законом № 580-VIII. Тому у даному випадку застосуванню підлягають норми КЗпП України, а саме стаття 32 КЗпП України. Оскільки позивач не надав своєї згоди на переведення на службу до Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУ НП, як того вимагає стаття 32 КЗпП України, наказ відповідача від 16.03.2020 № 74 о/с є протиправним. При цьому суд апеляційної інстанції врахував під час вирішення спору правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 11.08.2020 у справі № 620/2624/19.
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
Загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Закон № 580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі застосуванню мають підлягати норми спеціального законодавства.
Зі змісту позовних вимог слідує, що спірні правовідносини виникли з приводу застосування відносно позивача підпункту 2 пункту 1 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII.
Оскаржуваним у даній справі наказом позивача призначено на посаду заступника начальника Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУ НП, розташованого у м. Семенівка, Семенівського району, Чернігівської області.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив службу у Срібнянському відділенні поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП, що розташоване у смт Срібне, Срібнянського району, Чернігівської області.
З огляду на зазначене судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що ОСОБА_1 перевели на таку ж саму роботу на тому самому підприємстві, але в іншій місцевості, без його згоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що переведення особи з відділу який розташований у м. Семенівка Чернігівської області, до відділку, який розташовано у смт Срібне, Чернігівська області є переведенням особи до іншої місцевості.
Верховний Суд зазначає, що в цьому випадку спеціальний Закон № 580-VIII встановлює підстави переміщення, які зазначені у частині першої статті 65 цього закону та порядок переміщення, який визначає за чиєю ініціативою таке переміщення відбувається. Таке переміщення може відбуватися - за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення (частина восьма статті 65 Закону № 580-VIII).
Проте Закон № 580-VIII не врегульовує випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або переведення до іншої місцевості, про що йдеться у статті 32 КЗпП України.
Так, стаття 32 КЗпП України встановлює можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Аналогічна правова позиція щодо застосування до працівників поліції приписів статей 32, 33 КЗпП України, у випадку переведення в іншу місцевість, викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 420/5192/18, від 11.08.2020 у справі № 620/2624/19, від 30.09.2020 у справі № 640/20160/18 і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з якими погоджується і Верховний Суд.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2020 у справі № 825/896/18.
Зі змісту означеної постанови слідує, що позивач звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою вказав на те, що судами попередніх інстанцій неправильно витлумачено поняття «рівнозначна посада»; посада, яку він обіймав, і посада, на яку його переміщено за спірним наказом, не є рівнозначними, оскільки посадовий оклад, функціональні обов`язки і підпорядкування, є різними; грошове забезпечення позивача на новій посаді є значно нижчим, ніж на попередній, що суттєво порушує його права на працю.
З огляду на приписи статті 341 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) касаційний перегляд оскаржуваних у цій справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховним Судом здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги. Так Верховний Суд у справі № 825/896/18 дійшов висновку, що застосування положень пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VІІІ можливе виключно в разі переміщення особи на рівнозначну посаду. Водночас Верховний Суд дійшов висновку про рівнозначність посади начальник відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області та заступник начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальник слідчого відділення, виходячи з однакового ступеню підпорядкованості - начальнику ГУНП в Чернігівській області, однакового кола посадових обов`язків та однакового грошового забезпечення. При цьому, Суд зазначив, що різниця в окладі на 100 грн не може бути підставою на підтвердження висновку позивача, що ці посади не є рівнозначними та не може сприйматися як нерівнозначність грошового забезпечення за згаданими посадами.
Тоді як висновок Верховного Суду про необхідність застосування до спірних правовідносин норм статті 32 КЗпП України у справі № 825/896/18 відсутній.
Відтак, відсутні підстави для врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.04.2020 у справі № 825/896/18 під час розгляду цієї справи.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.08.2020 у справі № 620/2624/19, в якій не вказано про відступлення від висновку, викладеного у постанові від 16.04.2020 у справі № 825/896/18, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки як зазначено вище, у справі № 825/896/18 відсутній висновок Верховного Суду про необхідність застосування до спірних правовідносин норм статті 32 КЗпП України.
Стосовно доводів касаційної скарги про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження потрібно зауважити таке. Ця справа у розумінні частини шостої статті 12 КАС України не належить до справ незначної складності. Водночас така її характеристика автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20.
Резюмуючи зазначимо, що розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження не вплинув на остаточний результат касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Верховний Суд наголошує, що касаційний перегляд оскаржуваного у цій справі судового рішення здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. В іншій частині оскаржуване судове рішення Судом не переглядалося.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх часткового задоволення.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А.В. Жук
