номер провадження справи 28/27/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2021 Справа № 908/273/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув заяву ОСОБА_1 б/н від 22.06.2021 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/273/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Братська, буд. 1)
про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів обслуговуючого гаражного кооперативу про звільнення позивача;
- визнання незаконним та скасування наказу про звільнення;
- поновлення на роботі;
- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Представники сторін: не з`явилися.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.06.2021 позов ОСОБА_1 до відповідача обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів обслуговуючого гаражного кооперативу про звільнення позивача; визнання незаконним та скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Повний тест рішення складено та підписано 18.06.2021.
До Господарського суду Запорізької області 22.06.2021 від ОСОБА_1 (позивач у справі) надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9500,00 грн. До заяви додані копії договору про надання правничої допомоги від 12.10.2020, рахунків на оплату, Актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), оригінали доказів сплати, докази надсилання копії заяви на адресу відповідача.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2021 заяву ОСОБА_1 передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 24.06.2021 заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/273/21 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 30.06.2021, явку сторін визнано судом необов`язковою.
Представники сторін в судове засідання не з`явилися. Відповідач письмові пояснення з нормативним та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції щодо поданого позивачем клопотання суду не надав.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, розгляд клопотання відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався без допомоги звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.
Розглянувши матеріали зазначеної заяви, господарський суд дійшов висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного:
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як свідчать матеріали справи позивач в тексті позовної заяви наводив попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу в розмірі 12.000,00 грн.
Отже, позивач дотримався положень ст. 129 ГПК України, зазначивши про свій намір стягнути з відповідача судові витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п.п.4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.
Відповідно до статті 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.
Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зі змінами та доповненнями) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 12.10.2020, укладений Адвокатським об`єднанням «Олешко і Скрипка» (адвокатське об`єднання) та ОСОБА_1 (клієнт).
Відповідно до п. 1.1 даного договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, за домовленістю сторін.
Пунктом 2.1.4 договору встановлено, що партнери адвокатського об`єднання та/або адвокати (виступаючи як захисники) здійснюють у встановленому законом порядку захист прав та законних інтересів клієнта (його співробітників), у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України, цивільним процесуальним, господарським та адміністративним законодавством.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що за результатами надання юридичної допомоги складаються акти, що підписуються представниками кожної зі сторін, та є підставою для оплати клієнтом за надані послуги. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт підписується сторонами цього договору.
Матеріали справи містять ордер на надання правничої допомоги серії АР №1040627 від 18.03.2021, виданий адвокатським об`єднанням «Олешко і Скрипка» адвокату Дорогих С.Л. на представництво інтересів ОСОБА_1 .
В наданих суду актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ВП-1403 від 19.03.2021, №ВП-1404 від 26.04.2021, №ВП-1405 від 19.05.2021, №ВП-1406 від 09.06.2021, №ВП-1406/01 від 15.06.2021 до договору №б/н від 12.10.2020 зазначено, що вартість послуг за судове засідання становить 1.700,00 грн., загальна вартість складає 8.500,00 грн. (5 засідань х 1.700,00 грн.). В акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ВП-1406/2 від 15.06.2021 зазначена вартість послуг за складання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1.000,00 грн.
На оплату вказаних вище актів адвокатським об`єднанням виставлені рахунки.
Суду надані докази сплати ОСОБА_1 (клієнтом) вартості наданих адвокатським об`єднанням «Олешко і Скрипка» послуг з правничої допомоги на загальну суму 9.500,00 грн.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 23). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час (п. 31, аналогічний правовий висновок наведений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі N 905/1795/18).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Оцінюючи обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення, суд дійшов висновку про неспівмірність заявленої до стягнення суми за складання заяви про долучення доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1.000,00 грн. огляду на таке.
Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведені в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг), та встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Водночас, суд вважає, що вартість складової послуги адвоката за складання заяви про долучення доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу та стягнення витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на її надання.
Враховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8.500,00грн. Решта витрат на послуги адвоката (підготовка та складання заяви про долучення доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу та стягнення витрат на професійну правничу допомогу) покладається на позивача.
Керуючись ст. ст.123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1.Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2.Стягнути з Обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» (69093, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Братська, буд. 1, ідентифікаційний код 205257733) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 09.08.2001) 8.500,00 грн. (вісім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) витрати на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
3.Решту витрат на послуги адвоката (підготовка та складання заяви про долучення доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу та стягнення витрат на професійну правничу допомогу) покласти на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241, 244 ГПК України 30.06.2021.
Суддя О.В. Федорова
