номер провадження справи 28/27/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2021 Справа № 908/273/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Самойленко О.П. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача обслуговуючого гаражного кооперативу КРАНОБУДІВНИК (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Братська, буд. 1)
про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів обслуговуючого гаражного кооперативу про звільнення позивача;
- визнання незаконним та скасування наказу про звільнення;
- поновлення на роботі;
- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 від 09.08.2001, ОСОБА_2 , посвідчення №606 від 23.03.2007, ордер 104027 від 18.03.2021, адвокат;
від відповідача: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до відповідача обслуговуючого гаражного кооперативу КРАНОБУДІВНИК про:
- визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів обслуговуючого гаражного кооперативу КРАНОБУДІВНИК про звільнення ОСОБА_1 від 30.08.2020;
- про визнання незаконним та скасування наказу № 1 від 12.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 ;
- про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління обслуговуючого гаражного кооперативу КРАНОБУДІВНИК;
- про стягнення з обслуговуючого гаражного кооперативу КРАНОБУДІВНИК середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 18.986,40 грн.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на порушення відповідачем порядку скликання загальних зборів товариства, на яких прийнято рішення про звільнення, порушення порядку звільнення, що передбачений Кодексом законів про працю. Позов обґрунтовано ст. ст. 147, 147-1, 149 Кодексу законів про працю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 05.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 №б/н від 29.01.2021 (вх. № 284/08-07/21 від 01.02.2021) залишено без руху. Позивача зобов`язано усунути недоліки, встановлені при поданні позовної заяви, протягом десяти днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, докази надсилання вищеперелічених документів на адресу відповідачів (оригінали відправки надати суду для приєднання до матеріалів справи). Зокрема, позивача зобов`язано надати нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме: чітко визначити норми права, що регулюють господарські (корпоративні) відносини сторін, і які повинен застосовувати господарський суд при розгляді даної справи.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, копію ухвали суду від 05.02.2021 про залишення позову без руху отримано позивачем 10.02.2021. Таким чином, останнім днем для усунення позивачем виявлених недоліків є 22.02.2021.
22.02.2021 на адресу суду від позивача надійшла позовна заява, клопотання про витребування доказів з додатками та фіскальний чек про сплату судового збору. Відповідно по поштового конверту документи були надіслані на адресу суду 19.02.2021, тобто в установлений законом строк.
В заяві (позовній заяві від 19.02.2021) позивач посилався на порушення відповідачем положень ст. ст. 1, 2, 12, 15, 16 Закону України «Про кооперацію», п. 7.6, 7.7, 7.15 та 7.27 Статуту обслуговуючого гаражного кооперативу, а саме порушення процедури скликання та проведення позачергових загальних зборів товариства, що призвело до прийняття незаконного рішення про звільнення позивача з займаної посади.
Суд зауважує, що члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напрямку його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними, а тому спір щодо цього виникає з корпоративних відносин, тобто є корпоративним спором (постава Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 №509/577/18, Верховного Суду від 12.02.2020 №916/1253/19).
В постанові від 29.05.2019 по справі №452/970/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що усунення членів виконавчого органу товариства від виконання повноважень відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України за змістом правовідносин, зокрема, за правовими наслідками, відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України.
Проаналізувавши викладені позивачем обставини, надані документи та приймаючи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у наведеній вище постанові, суд дійшов висновку про правомірність визначення позивачем підсудності даного спору та звернення за захистом порушених своїх прав та законних інтересів саме до господарського суду, оскільки даний спір є корпоративним.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/273/21. Присвоєно справі номер провадження №28/27/21. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.03.2021. В порядку ст. 81 ГПК України відповідача було зобов`язано у строк до 09.03.2021 надати суду оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії протоколу позачергових загальних зборів Обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» про звільнення ОСОБА_1 від 30.08.2020 з додатками та вимоги про проведення загальних зборів ОГК «КРАНОБУДІВНИК» 30.08.2020.
Ухвалою суду від 18.03.2021 відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 08.04.2021. Зобов`язано департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради в порядку ст. 81 ГПК України надати суду у строк до 01.04.2021 копію протоколу позачергових загальних зборів Обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Братська, буд. 1, ідентифікаційний код 20525733) про звільнення ОСОБА_1 від 30.08.2020 з додатками.
Ухвалою суду від 08.04.2021 за клопотанням позивача було відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 22.04.2021.
Ухвалою суду від 22.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 25.05.2021, відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 18.05.2021 об 11-00 год. Зобов`язано Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області порядку ст. 81 ГПК України надати суду у строк до 11.05.2021 копію протоколу позачергових загальних зборів Обслуговуючого гаражного кооперативу КРАНОБУДІВНИК (70417, Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне, вул. Братська, буд. 1, ідентифікаційний код 20525733) про звільнення ОСОБА_1 від 30.08.2020 з додатками.
11.05.2021 на адресу суду від Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області з супровідним листом №24 від 05.05.2021 надійшла копія протоколу №8 позачергових загальних зборів Обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» про звільнення ОСОБА_1 від 30.08.2020.
Ухвалою суду від 18.05.2021 закрито підготовче провадження, справу №908/273/21 призначено до судового розгляду по суті на 08.06.2021.
Ухвалою суду від 08.06.2021 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву, судове засідання призначено на 14.06.2021.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався здійснювати за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.
Позивач в судовому засіданні 14.06.2021 просив суд залучити до матеріалів справи додаткові докази, надав оригінал Статуту кооперативу для дослідження.
Суд відмовив позивачу в залученні додаткових доказів з мотивів недотримання останнім процедури їх подання, звертав увагу позивача на стадію розгляду справи.
Позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач в судове засідання не з`явився, ухвали суду про призначення судового засідання повернуто на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
В судовому засіданні 14.06.2021 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.
Заслухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в 2017 році обраний головою правління обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК».
Пунктом 7.2.4 Статуту встановлено, що голова правління очолює правління кооперативу, забезпечує виконання рішень загальних зборів (зборів уповноважених)
Пунктом 7.2.7 Статуту встановлено, що голова правління розглядає критичні зауваження, пропозиції, заяви і скарги членів і кооперативу питання, що стосуються їх компетенції та вирішує інші питання пов`язані з діяльністю кооперативу, щорічно звітує про свою діяльність перед загальними зборами кооперативу, перевибори голови правління можуть бути проведені достроково на вимогу не менше 1/3 членів кооперативу.
Протоколом загальних зборів членів обслуговуючого гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30.08.2020 № 8 вирішено зняти голову правління ОГК «КРАНОБУДІВНИК» ОСОБА_1 з займаної посади за статтею 40 пункт 3 КЗпП України достроково. Процедуру звільнення почати 12 вересня 2020. У разі відмови ОСОБА_1 підписувати наказ про звільнення, надати право підпису наказу про звільнення ОСОБА_1 голові та секретарю зборів членів кооперативу.
12.09.2020 ОГК «КРАНОБУДІВНИК» видано наказ № 1 про звільнення ОСОБА_1 , голови правління кооперативу, з займаної посади за систематичне невиконання службових обов`язків (ст. 40 п. 3 КЗпП України) з 17 вересня 2020 року.
Позивач вважає, що рішення загальних зборів, яке оформлено протоколом №8 від 30.08.2020, прийнято з порушенням Закону України «Про кооперацію» та положень Статуту кооперативу.
Зазначене вище стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про кооперацію», Статутом відповідача.
Відповідно до ст. 93 ГК України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.
Частиною 1 ст. 94 ГК України встановлено, що кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.
Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про кооперацію» законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України та Цивільного кодексу України, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про кооперацію», кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Відповідно до Статуту Обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» (затверджений загальними зборами кооперативу від 05.11.2016, протокол №3) обслуговуючий кооператив утворений шляхом об`єднання фізичних осіб на основі членства для надання послуг виключно членам кооперативу.
Пунктом 1.5 Статуту встановлено, що кооператив здійснює свою діяльність згідно норм Конституції України, Закону України «Про кооперацію», Закону України «Про власність», Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.
Статтею 16 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.
Аналогічні положення передбачені п. 7.14 Статуту, згідно з яким правління кооперативу є виконавчим органом кооперативу, підзвітне вищому органу управління кооперативу загальним зборам і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Правління очолює голова. Якщо у кооперативні менше ніж 10 членів, обирається лише голова.
Пунктом 7.15 Статуту передбачено, що члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на 5 років. Перевибори кооперативу можуть бути проведенні достроково на вимогу не менше 1/3 членів кооперативу.
Приписами ч. ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» унормовано, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства тощо. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.
Аналогічні положення визначені ст. 102 ГК України.
В силу вимог ч. ч. 6, 7, 9-12 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.
Такі самі положення щодо порядку скликання позачергових зборів визначені статутом відповідача.
Зокрема, відповідно до п. 7.7 Статуту позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликанні протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення Правління (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагають їх скликання, протягом наступних 20 днів.
З викладеного вбачається, що позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу, зокрема не менше третини його членів; позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів (згідно із Законом України «Про кооперацію»/Статутом) з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення головою кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів.
Частина 5 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» вказує на те, що обов`язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний). Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.
Як зазначає позивач, вимоги від членів кооперативу про необхідність проведення ним, як діючим головою правління кооперативу позачергових зборів не надходило. Так само його не було повідомлено ініціативною групою (членами кооперативу) в установленому порядку про дату та час проведення позачергових зборів членів кооперативу.
Про те що позивач не був присутнім під час проведення позачергових загальних зборів членів кооперативу, що відбулися 30.08.2020 року, свідчить зміст самого протоколу (діючий голова правління кооперативу присутній не був).
З метою всебічного та об`єктивного розгляду справи суд в ухвалі від 24.02.2021 в порядку ст. 81 ГПК України зобов`язував відповідача надати у строк до 09.03.2021 оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії протоколу позачергових загальних зборів Обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» про звільнення ОСОБА_1 від 30.08.2020 з додатками та вимоги про проведення загальних зборів ОГК «КРАНОБУДІВНИК» 30.08.2020.
Втім, вимоги суду виконані не були, викладені позивачем обставини в позові не спростовані, будь-яких пояснень/заперечень тощо суду не надано.
На вимогу суду Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області було надано належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів Обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» про звільнення ОСОБА_1 від 30.08.2020 №8.
Факти недотримання відповідачем порядку проведення позачергових зборів членів кооперативу, відсутності правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення та, як наслідок, неправомірність звільнення голови правління з займаної посади вважається судом встановленими, оскільки доказів іншого суду не надано.
Із поданих доказів суд встановив, що оскільки рішення позачергових загальних зборів членів кооперативу прийнято з порушенням Закону України «Про кооперацію» та Статуту відповідача, зазначене порушує право позивача на виконання ним обов`язків голови правління.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України), тому дії учасників господарських правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини.
У силу положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
За ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зважаючи, що судом установлено факт порушення прав позивача, внаслідок прийняття оспорюваного рішення загальних зборів членів кооперативу, що відбулися 30.08.2020 року, проведення яких здійснювалося всупереч встановленому порядку, відтак суд вважає ефективним захист порушеного права шляхом визнання недійсним відповідного рішення.
Аналіз позовних вимог дає підстави суду зробити висновок, що предметом розгляду справи є оскарження саме рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, викладене в пункті 2 протоколу позачергових зборів № 8 від 30.08.2020 обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК», оскільки після надання Запорізькою районною державної адміністрацією вищезазначеного протоколу та ознайомлення з його змістом, позивач жодних уточнень позовних вимог щодо скасування всіх рішень загальних зборів, викладених в ньому, суду не надав. Тому розширювати предмет позовних вимог з власної ініціативи і розглядати всі рішення, викладені у спірному протоколі, у суда немає правових підстав.
Стосовно вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу №1 від 12.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 суд зазначає наступне:
Наказ про звільнення керівника з посади має видаватися на підставі рішення загальних зборів товариства, але при його ухваленні мають бути дотриманими права особи, яка звільняється, а також гарантії, що визначені трудовим законодавством України. Трудове законодавство має застосовуватися при оформленні наказу про звільнення керівника з посади за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, зокрема у відповідному наказі про звільнення.
Суд виходить з того, що наказ про звільнення голови правління з посади є похідним від рішення загальних зборів про зняття з посади діючого голови правління.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Отже, вирішивши питання про правомірність рішення загальних зборів відповідача, суд має вирішити питання законності звільнення з посади такої посадової особи відповідно до закону.
За таких обставин позовні вимоги про скасування наказу №1 від 12.09.2020 про звільнення голови правління кооперативу ОСОБА_1 з займаної посади, який було видано на підставі скасованого рішення позачергових зборів, суд також визнає обґрунтованими та задовольняє їх.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Приймаючи до уваги той факт, що суд встановив незаконність прийняття рішення загальними зборами про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та винесення відповідного наказу про його звільнення, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» підлягають задоволенню.
Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п. п. 5, 8 розділу ІV цього Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно Індивідуальних відомостей ПФУ (арк.с. 19) про застраховану особу ОСОБА_1 за 2020 рік в липні 2020 року заробітна плата позивача складала - 4723,00 грн., в серпні 2020 року - 4348,33. Відповідно до наказу № 1 від 12.09.2020 ОСОБА_1 звільнено з 17 вересня 2020.
Таким чином, заробітна плата за 2 місяці, що передували звільненню, а саме липень та серпень складає 9.071,33 грн., а кількість відпрацьованих робочих днів в липні та серпні склала 43 дні.
Отже, середньоденна заробітна плата за два місяці, що передували звільненню, складає 210,96 гривень.
В заяві про уточнення позовних вимог від 18.05.2021, яку суд визнав заявою про збільшення позовних вимог в частині вимог про стягнення середньої заробітної плати, позивач просив стягнути заробітну плату за 158 робочих днів.
Таким чином, сума, що підлягає стягненню з відповідача в якості середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 33331,68 грн. (158 днів х 210,96 грн.).
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 33.331,68 грн. за 158 днів є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Доказів дотримання приписів діючого законодавства та положень Статуту щодо скликання та проведення позачергових загальних зборів членів кооперативу, відповідач суду не надав. Так само суду не надано доказів правомірності винесення наказу про звільнення позивача з посади голови правління. Доводи позивача, що викладені у позові не спростовані.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.
Питання про розподіл судових витрат в частині витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, станом на момент ухвалення судового рішення судом не розглядалося у зв`язку з відсутністю доказів понесення позивачем зазначених у позові витрат.
Керуючись ст. ст. 73, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов ОСОБА_1 до відповідача обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів обслуговуючого гаражного кооперативу про звільнення позивача; визнання незаконним та скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
2.Рішення Обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» (ідентифікаційний код 205257733) про звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 09.08.2001), викладене в пункті 2 протоколу позачергових зборів № 8 від 30.08.2020, визнати недійсним.
3.Наказ № 1 про звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 09.08.2001) з посади голови правління кооперативу за систематичне невиконання службових обов`язків (ст. 40 п. 3 КЗпП України) з 17.09.2020 від 12.09.2020 року визнати недійсним та скасувати.
4.Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 09.08.2001) на посаді голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).
5.Стягнути з Обслуговуючого гаражного кооперативу «КРАНОБУДІВНИК» (69093, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Братська, буд. 1, ідентифікаційний код 205257733) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 09.08.2001) 33.331,68 грн. (тридцять три тисячі триста тридцять одну грн. 68 коп.) середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (158 днів), 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18 червня 2021 року.
Суддя О.В. Федорова
