Ухвала
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 761/3726/19
провадження № 61-8396ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка», третя особа - Макарівський районний підрозділ Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
18 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у вказаній справі.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що позивач не отримувала копію повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, у період із 18 жовтня 2020 року по 23 березня 2021 року перебувала за межами території України, повернувшись на територію України позивач 14 календарних днів перебувала на самоізоляції, після чого 06 квітня 2021 року уклала договір про правової допомоги та 20 квітня 2021 року копія оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції направлена на електрону адресу представника позивача. На підтвердження зазначених обставин заявником до касаційної скарги додано копію закордонного паспорта, копії посадкових талонів, скрін-шот електронної пошти із отриманим повідомленням від Макарівського районного суду Київської області.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (справа «Перетяка та Шереметьев проти України», № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини, зокрема отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду 20 квітня 2021 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є не врахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц.
Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц вбачається, що правовідносини у вказаній справі та у цій справі не є подібними, а саме: у справі № 683/351/16-ц спір виник щодо визнання незаконним та скасування постанов зборів споживчого товариства, поновлені на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, тоді як у цій справі № 761/3726/19 - відновлення постачання електричної енергії на садову ділянку, тобто у зазначених справах наявні інші предмет та підстави позову.
Враховуючи те, що у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц міститься висновок щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними правовідносинам у цій справі, тому відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Наведене свідчить про не виконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені підстави касаційного оскарження судових рішень, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 08 липня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак
