Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 761/3726/19
провадження № 61-8396св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Крата В. І., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Івушка»,
третя особа -Публічне акціонерне товариство «Київобленерго»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року
у складі колегії судді: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог, рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка» (далі - ОК «СТ «Івушка»), третя особа -Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - ПАТ «Київобленерго»), про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, що знаходиться у межах ОК «СТ «Івушка», та на якій збудований садовий будинок. Для володіння та користування належним позивачу на праві власності нерухомим майном необхідна наявність постачання електричної енергії. 11 грудня 2018 року будинок відключений від мережі електропостачання.
Позивач вважає, що відключення її будинку від мережі електропостачання у зв`язку
із заборгованістю за електроенергію є безпідставним та незаконним. Відповідач не
є постачальником електричної енергії та не може встановлювати плату за електроенергію, не здійснює надання житлово-комунальних послуг. Крім того, зазначає, що відповідно до показників лічильника станом на 11 грудня 2018 року сплачений повний обсяг електроенергії та відшкодовані витрати на її розподіл. Станом на момент відключення електроенергії ОСОБА_1 не мала заборгованості перед відповідачем за спожиту електроенергію.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила зобов`язати ОК «СТ «Івушка» відновити постачання електричної енергії на садову ділянку № НОМЕР_1 , що належить позивачу та знаходиться у межах ОК «СТ «Івушка» шляхом приєднання до електромережі.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОК «СТ «Івушка» відновити постачання електричної енергії на садову ділянку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та знаходиться у межах ОК «СТ «Івушка» шляхом приєднання до електромережі.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОК «СТ «Івушка» задоволено частково. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОК «СТ «Івушка», третя особа - ПАТ «Київобленерго», про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії. Роз`яснено ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 є членом ОК «СТ «Івушка», а отже, спір, що виник між нею та ОК «СТ «Івушка» щодо незаконного, на думку позивача, відключення від електричної мережі ділянки № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та знаходиться у межах ОК «СТ «Івушка», є корпоративним та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 02 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково охарактеризував відносини сторін у справі як корпоративні, не врахував практику щодо аналогічних правовідносин щодо відповідача - ОК «СТ «Івушка». Так, аналогічні спори вирішені Верховним Судом у справах № 707/883/17, № 707/1193/17, № 369/7120/16. Крім того, апеляційний суд у своїй постанові послався на правові висновки, викладені
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі
№ 201/9139/18 та у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі
№ 390/1229/18, проте відносини у цих справах не є тотожними зі справою, що переглядається у касаційному порядку.
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав до суду копію ухвали Господарського суду Київської області від 17 травня 2021 року у справі № 911/1346/21, яку просив долучити до матеріалів справи.
У серпні 2021 року представник ОК «СТ «Івушка»- Кочкарьов С. В. подав до суду відзив на касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що касаційна скарга
є необґрунтованою, а постанова апеляційного суду в повному обсязі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята із дотриманням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач у цій справі є членом ОК «СТ «Івушка», а отже, спір, що виник між сторонами з приводу незаконного, на думку позивача, відключення від електричної мережі ділянки, яка знаходиться у межах ОК «СТ «Івушка», є корпоративним та підлягає розгляду
у порядку господарського судочинства.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0600 га, розташованої
у ОК «СТ «Івушка», що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 25 липня 2006 року серії ЯГ № 213886.
ОСОБА_1 є власником садового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02 червня 2006 року.
Згідно з протоколом від 06 жовтня 2018 року № 6 на засіданні правління ОК «СТ «Івушка» вирішено вручити приписи про накопичену заборгованість за використану електроенергію всім членам товариства, які з 18 серпня 2018 року сплачували
з розрахунку 1,78 грн за 1 кВт/г. У приписі зазначити, що в 10-денний термін надати правлінню документи про доплату або звернутися до бухгалтера товариства для перерахунку платежів. У разі невиконання протягом терміну, встановленого для усунення заборгованості, здійснити відключення від електромережі.
06 жовтня 2018 року ОК «СТ «Івушка» винесено припис на ім`я ОСОБА_1 , ділянка № НОМЕР_1 , у якому зазначені порушення: заборгованість за спожиту електроенергію, сплата за електроенергію за недійсним тарифом. У приписі також зазначено, що мірою покарання є відключення від електромережі товариства.
Згідно з протоколом № 8 засідання правління ОК «СТ «Івушка» від 27 жовтня
2018 року прийнято рішення про відключення від електромережі товариства ділянок садоводів, які мали заборгованість.
Відповідно до протоколу № 9 засідання правління ОК «СТ «Івушка» від 08 грудня
2018 року повторно прийнято рішення про відключення від електромережі товариства ділянок садоводів, які мали заборгованість та не виконували рішень загальних зборів та статуту.
В акті від 11 грудня 2018 року № 1 про відключення від електромережі ОК «СТ «Івушка» ділянки № НОМЕР_1, садовода ОСОБА_1 , вказано порушення: невиконання рішення загальних зборів, невиконання приписів правління; заборгованість за спожиту електроенергію, заборгованість зі сплати членських внесків. Підключення до електромережі ОК «СТ «Івушка» буде проведене після усунення всіх порушень, сплати штрафу у розмірі 1 500,00 грн та виносу лічильника за межі земельної ділянки садовода (на стовп) у вільний доступ для контролю показів.
Квитанціями АТ «Ощадбанк» від 09, 17, 18 липня, 01 вересня, 01, 03 жовтня,
14 листопада 2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 оплачено внески за електроенергію, отримувачем яких зазначено ОК «СТ «Івушка», на загальну суму 608,80 грн.
У довідці про обсяги заборгованості від 02 червня 2019 року зазначено, що станом на 10 грудня 2018 року сума заборгованості за споживання електроенергії члена ОК «СТ «Івушка» ОСОБА_1 (ділянка № НОМЕР_1) становить 61,68 грн.
У довідці ОК «СТ «Івушка» від 22 грудня 2019 року вказано, що заборгованість
ОСОБА_1 за членськими внесками складає 399,82 грн.
Відповідно до акта звірки спожитої та оплаченої електроенергії ОК «СТ «Івушка» ОСОБА_1 (ділянка № НОМЕР_1) за період із серпня до 11 грудня 2018 року (день відключення від електромережі ОК «СТ «Івушка») сплачено 591,00 грн. Переплата за спожиту електроенергію становить 289,16 грн.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що позивач є членом садового товариства,
а тому, спір, який виник між позивачем та товариством щодо відключення від електричної мережі ділянки позивача, яка знаходиться у межах ОК «СТ «Івушка»,
є корпоративним та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Проте Верховний Суд не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка
в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється
в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача,
є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи,
у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно зі статтею 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частини перша, третя статті 167
ГК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності
з метою поліпшення свого економічного стану.
Статтею 2 цього Закону визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Частиною 1 статті 8 вказаного Закону встановлено, що статут кооперативу
є правовим документом, що регулює його діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами
є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.7 Статуту ОК «СТ «Івушка» є добровільним об`єднанням громадян України - власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом. Товариство у своїй діяльності керується Конституцією, Законами України нормативними актами Президента України, відповідних органів влади, цим Статутом, юридичною особою, діє на основі самостійності, самоуправління і самофінансування.
Пунктами 2.1, 2.2 Статуту визначено, що метою діяльності товариства є поліпшення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, належного утримання та цільового використання земельних ділянок членів товариства, землі та майна загального користування. Завданням товариства є утримання та обслуговування інженерних мереж та споруд загального користування, забезпечення безперебійного постачання електроенергії, утримання і благоустрій земель спільного користування, утримання доріг, вивіз сміття, а також здійснення інших видів діяльності для досягнення мети товариства.
Отже, відповідно до Статуту, ОК «СТ «Івушка» є неприбутковою організацією. Крім того, статутом ОК «СТ «Івушка» розмір статутного капіталу, а також частку членів товариства у статутному капіталі (майні) товариства не визначено.
Відповідно до пунктів 5.3.1, 5.3.3 Статуту вищим органом управління товариства
є загальні збори членів товариства, до компетенції загальних зборів товариства належить, зокрема, затвердження формули для розрахунку надбавки до тарифу за спожиту електроенергію для членів товариства.
Між постачальником електроенергії ПрАТ «Київобленерго» та ОК «СТ «Івушка» укладений договір на постачання електричної енергії.
За інформацією, наданою стороною відповідача, що не заперечувалось позивачем,
18 серпня 2018 року на загальних зборах членів ОК «СТ «Івушка» затверджено розмір оплати за електроенергію у розмірі 1,96 грн за 1 кВт (попередній тариф - 1,78 грн
за 1 кВт).
Протоколом засіданням правлінням ОК «СТ «Івушка» від 15 вересня 2018 року № 5 затверджено розрахунок оплати за електроенергію для членів ОК «СТ «Івушка», який складається з таких складових:
- відшкодування основному споживачу ОК «СТ «Івушка» витрат за спожиту активну електроенергію, обсяги яких визначаються згідно з показниками індивідуальних засобів обліку електричної енергії, встановлених у кожному домоволодінні члена
ОК «СТ «Івушка» за діючими тарифами на електроенергію, який встановлений згідно
з постановою НКРЕКП від 26 лютого 2015 року № 220 у розмірі 1,68 грн за 1 кВт;
- відшкодування основному споживачу ОК «СТ «Івушка» витрат, пов`язаних із передачею електричної енергії (технологічні втрати в лініях, втрати у трансформаторі та лічильниках, послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії);
- витрат за спожиту активну електроенергію місць загального користування (освітлення вулиць тощо) та витрат на утримання електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії членам ОК «СТ «Івушка». Розмір відшкодування становить 0,28 грн за кожний спожитий членом ОК «СТ «Івушка» 1 кВт (0,04 грн - активні витрати в трансформаторі, 0,04 грн - вуличне освітлення, 0,20 грн - інші втрати електромережі).
Отже, споживання електричної енергії членами садового товариства відбувається не напряму від постачальника електричної енергії, а через електроустановки ОК «СТ «Івушка» (основного споживача). Обсяг спожитої електричної енергії членами садового товариства обліковуються за показниками індивідуальних засобів обліку. Оплата за спожиту електричну енергію членами садового товариства проводиться на рахунки основного споживача ОК «СТ «Івушка». Товариство здійснює перерахування за спожиту електроенергію безпосередньої постачальнику електричної енергії.
У справі, що переглядається, позивач вимагає у судовому порядку зобов`язати відновити постачання електричної енергії на садову ділянку № НОМЕР_1, що їй належить, для використання у власних побутових потребах. Отже, спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер - щодо користування членом товариства майном товариства - електричними мережами, відповідно, спірні відносини не мають характеру корпоративних.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження
у справі з посиланням на те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підвідомчий господарському суду, оскільки спір не пов`язаний
з підприємницькою діяльністю чи корпоративними відносинами, а тому відповідно до положеньстатті 20 ГПК України не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Посилання суду апеляційної інстанції при визначені юрисдикції спору на висновки Верховного Суду у справах 201/9139/18 та № 390/1229/18, є помилковим з огляду на таке.
Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Врахуванню підлягають не будь-які висновки, а висновки у справах, де спірні відносини є подібними.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Тобто подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.
У справі № 201/9139/18, яка розглядалася Великою Палатою Верховного Суду
09 жовтня 2019 року та на висновки у якій посилається суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному рішенні, вирішувався спір за позовом ТОВ «УФК» до
АТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, про звільнення майна з-під арешту. Отже, ані предмет, ані підстави позову, ані характер спірних правовідносин у справі № 201/9139/18 та у справі № 761/3726/19, яка переглядається, не є подібними.
У справі № 390/1229/18, яка розглядалась Верховним Судом 27 листопада 2019 року, вирішувався спір про визнання неправомірними дій садового товариства
з відключення від електромережі садового товариства будинку позивача, зобов`язання підключити до електромережі садового товариства, визнання неправомірними дій щодо відсторонення позивача від членства в правлінні садового товариства, зобов`язання поновити у членах правління садового товариства.
У наведеній справі № 390/1229/18 позивач оскаржував рішення правління садового товариства про відключення належної йому ділянки від електропостачання та відсторонення його від членства в правлінні до загальних зборів. Погодившись із висновками судів, що вирішення спору у справі № 390/1229/18 належить до юрисдикції господарських судів, Верховний Суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), виходив із того, що відповідно до статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напрямку його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув, а тому такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, у розглядуваній справі № 761/3726/19 позивачем заявлено вимоги лише про зобов`язання відповідача відновити постачання електричної енергії до ділянки позивача, тобто підстави та предмет позову не стосуються захисту корпоративних прав позивача, а спірні відносини не є подібними із відносинами, у межах яких вирішувався спір судом у справі № 390/1229/18.
Верховний Суд наголошує, що не буд-який спір між членом садового товариства та товариством є корпоративним, а лише той, який пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи - садового товариства.
Спори між членом садового товариства та садовим товариством щодо користування електромережою товариства, у тому числі щодо оскарження розміру заборгованості за спожиту електроенергію, правомірності відключення, про зобов`язання підключити електропостачання - належить до юрисдикції цивільного суду, оскільки не пов`язані з вирішенням питань участі в управлінні цим товариством.
Доводи відзиву на касаційну скаргу про те, щопозивач у цій справі є членом ОК «СТ «Івушка», а отже, спір, що виник між сторонами з приводу незаконного, на думку позивача, відключення від електричної мережі ділянки, яка знаходиться у межах
ОК «СТ «Івушка», є корпоративним та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, спростовується наведеними висновками Верховного Суду, оскільки стосуються захисту права на користування електрообладнанням садового товариства, а не участі в управлінні товариством, чи щодо створення, діяльності та припинення як юридичної особи товариства, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
В. І. Крат
С. О. Погрібний
В. В. Яремко
