справа № 761/3726/19 головуючий у суді І інстанції Мазка Н.Б.
провадження № 22-ц/824/13630/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
02 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка», третя особа - Макарівський районний підрозділ Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просила зобов`язати ОК «СТ «Івушка» відновити постачання електричної енергії на садову ділянку АДРЕСА_1 , що належить позивачу та знаходиться в межах СТ «Івушка» шляхом приєднання до електромережі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, що знаходиться в межах ОК «СТ «Івушка», та на якій збудований садовий будинок. Для володіння та користування належним позивачу на праві власності нерухомим майном необхідна наявність постачання електричної енергії. 11 грудня 2018 року будинок був відключений від мережі електропостачання. Позивач вважає, що відключення її будинку від мережі електропостачання у зв`язку з наявністю заборгованості за електроенергію є безпідставним та незаконним. Відповідач не є постачальником електричної енергії та не може встановлювати плату за електроенергію, не здійснює надання житлово-комунальних послуг. Позивач зазначає, що відповідно до показників лічильника станом на 11 грудня 2018 року був сплачений повний обсяг електроенергії та відшкодовані витрати на її розподіл. Станом на момент відключення електроенергії ОСОБА_1 не мала заборгованості перед відповідачем за спожиту електроенергію.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОК «СТ «Івушка»просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судове рішення було прийнято фактично за одне судове засідання. Відповідач подав до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з запровадженням та продовженням карантину. Однак, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання. Суд не залучив до справи в якості третьої особи на стороні відповідача Макарівське РЕМ ПАТ «Київобленерго». Позивач була присутня на загальних зборах товариства 18 серпня 2018 року, коли серед інших питань порядку денного вирішувалося питання про збільшення розміру оплати за спожиту електроенергію. Позивачу було відомо про збільшення тарифу. Відповідач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2019 року. Позивач отримувала приписи від відповідача про усунення порушень - сплату заборгованості за спожиту електроенергію. Однією з головних підстав для відключення стала категорична відмова позивача виконати рішення товариства щодо виносу лічильників за межі земельної ділянки для можливості здійснення контролю за розміром спожитої електричної енергії. Позивач є членом садового товариства і займає земельну ділянку. Скаржник зареєстрований та здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про кооперацію». 15 вересня 2018 року було затверджено розрахунок оплати за електроенергію для членів ОК «СТ «Івушка». Зборами товариства від 08 грудня 2018 року було вирішено відключити будинки, у яких наявна заборгованість по електроенергії, від електромережі товариства. Земельну ділянку позивача було відключено від енергопостачання через невиконання рішень загальних зборів, невиконання приписів правління, заборгованість за спожиту електроенергію, заборгованість по сплаті членських внесків. Повторно було відключено земельну ділянку ще й через те, що підключення засобів обліку електроенергії відбулося з порушеннями та самовільно. Правила роздрібного ринку електричної енергії регулюють взаємовідносини між ОК «СТ «Івушка» та відповідним підрозділом ПрАТ «Київобленерго», як постачальником електроенергії, оскільки тільки між ними укладений договір купівлі-продажу електричної енергії. Матеріали справи не містять доказів погашення позивачем перед відповідачем заборгованості по електроенергії на момент відключення, доступ до приладів обліку спожитої електроенергії не надається до теперішнього часу. Лічильник позивача не перебуває на обліку у відповідача, не винесений за межі земельної ділянки, що унеможливлює встановити дійсні обсяги споживання і оплати за спожиту електричну енергію, а рішення загальних зборів від 18 серпня 2018 року щодо виносу лічильника не виконано. Відповідач неодноразово інформував позивача, що після усунення даних порушень підключення до електромережі буде відновлено.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0600 га, розташованої в СТ «Івушка», що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЯГ №213886 від 25 липня 2006 року (а.с.5, Т.1).
ОСОБА_1 є власником садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02 червня 2006 року (а.с.4, Т.1).
Згідно з протоколом № 6 на засіданні правління ОК «СТ «Івушка» 06 жовтня 2018 року вирішено вручити приписи про накопичену заборгованість за використану електроенергію всім членам товариства, які з 18 серпня 2018 року сплачували з розрахунку 01.78 гривні на 1 кВт. У приписі зазначити, що в 10-денний термін надати правлінню документи про доплату або звернутися до бухгалтера товариства для перерахунку платежів. В разі невиконання протягом терміну, встановленого для усунення заборгованості, здійснити відключення від електромережі (а.с.49, Т.1).
06 жовтня 2018 року виписаний припис № 1 на ім`я садовода ОСОБА_1 , ділянка АДРЕСА_1 , в якому зазначені порушення: заборгованість за спожиту електроенергію, сплата за електроенергію по недійсному тарифу. У приписі також зазначено, що мірою покарання є відключення від електромережі товариства (а.с.51, Т.1).
Згідно з протоколом № 8 засідання правління ОК «СТ «Івушка» від 27 жовтня 2018 року прийнято рішення про відключення від електромережі товариства ділянок садоводів, які мали заборгованість (а.с.53, Т.1).
Згідно з протоколом № 9 засідання правління ОК «СТ «Івушка» від 08 грудня 2018 року повторно прийнято рішення про відключення від електромережі товариства ділянок садоводів, які мали заборгованість та не виконували рішень загальних зборів та статуту (а.с.55, Т.1).
В акті № 1 від 11 грудня 2018 року про відключення від електромережі ОК «СТ «Івушка» ділянки АДРЕСА_1, садовод ОСОБА_1 , вказано порушення: невиконання рішення загальних зборів, невиконання приписів правління; заборгованість за спожиту електроенергію, заборгованість по сплаті членських внесків. Підключення до електромережі ОК «СТ «Івушка» буде проведене після усунення всіх порушень, сплати штрафу у розмірі 1 500 грн. та виносу лічильника за межі земельної ділянки садовода (на стовп) у вільний доступ для контролю показів (а.с.57, Т.1).
З квитанцій Ощадбанку від 09 липня 2018 року, 17 липня 2018 року, 18 липня 2018 року, 01 вересня 2018 року, 01 жовтня 2018 року, 03 жовтня 2018 року, 14 листопада 2018 року вбачається, що платник ОСОБА_1 оплачувала внески за електроенергію, отримувачем яких зазначено ОК «СТ «Івушка» на загальну суму 608 грн. 80 коп. (а.с.6,7, Т.1).
У довідці про обсяги заборгованості від 02 червня 2019 року зазначено, що станом на 10 грудня 2018 року сума заборгованості по спожитій електроенергії члена ОК «СТ «Івушка» ОСОБА_1 (ділянка АДРЕСА_1 ) становить 61,68 грн. (а.с.52, Т.1).
Згідно довідки ОК «СТ «Івушка» від 22 грудня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 по членським внескам складає 399 грн. 82 коп. (а.с.140, Т.1).
Відповідно до акту звірки спожитої та оплаченої електроенергії ОК «СТ «Івушка» ОСОБА_1 (ділянка АДРЕСА_1 ) за період з серпня 2018 року до 11 грудня 2018 року (день відключення від електромережі ОК «СТ «Івушка») сплачено 591 грн. Переплата за спожиту електроенергію становить 289 грн. 16 коп. (а.с.176, Т.1).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення позивача про збільшення розміру оплати за спожиту електроенергію, повідомлення про розмір заборгованості. Припис не був вручений позивачу, не здійснено звірку лічильників з метою встановлення розміру заборгованості, що в сукупності свідчить про неможливість оплати позивачем заборгованості за електроенергію у строки, встановлені відповідачем. Застосування такої міри відповідальності як відключення від електроенергії земельної ділянки позивача є неспівмірним із розміром заборгованості у сумі 61 грн. 68 коп., яку нарахував відповідач та яка не підтверджена доказами.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції та з урахуванням правових висновків, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 та постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 390/1229/18, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Разом з тим стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.
За змістом положень статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).
Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).
Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».
За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).
Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув, а тому такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є членом ОК «СТ «Івушка», а, відтак, спір, що виник між нею та ОК «СТ «Івушка» з приводу незаконного, на думку позивача, відключення від електричної енергії ділянки АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та знаходиться в межах ОК «СТ «Івушка», є корпоративним та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
За приписами пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України, частини першої, другої статті 377 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
22 жовтня 2020 року від ОК «СТ «Івушка» надійшло повідомлення, в якому відповідач просив визнати дії ОСОБА_1 такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами, визначені ст. 44 ЦПК України.
У повідомленні відповідач зазначає, що зловживання процесуальними правами позивача полягає у тому, що ОСОБА_1 подано декілька позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім даного позову Шевченківським районним судом міста Києва розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до ОК СТ «Івушка» про захист прав споживачів, в якому позивач просить зобов`язати відповідача відновити постачання електричної енергії на садову ділянку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 та знаходиться у межах СТ «Івушка» шляхом приєднання до мереж.
У пункті 3 частини другої статті 44 ЦПК України зазначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання позову у спорі, який має очевидно штучний характер.
У силу зазначених вимог закону суд має право, а не наділений обов`язком визнавати дії позивача зловживанням процесуальними правами. Крім того, доказів того, що позов, який перебуває на розгляді у Шевченківському районному суді міста Києва заявлений з тих самих підстав, що й у даній справі, суду не надані.
Отже, у ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які свідчили б про те, що позивач зловживає процесуальними правами.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 377, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О СТ А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка»задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року скасувати та прийняти постанову.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка», третя особа - Макарівський районний підрозділ Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії.
Роз`яснити ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.
