Справа № 210/529/19
Провадження № 2/210/65/21
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"17" травня 2021 р. Держинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого судді: Літвіненко Н.А.
при секретарі: Таранущенко В.С.
з участю позивача ОСОБА_1
з участю предст. позивача ОСОБА_2
з участю відповідача ОСОБА_3
з участю предст. відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особа орган опіки Металургійної районної у місті Кривому Розі ради, орган опіки Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позоом до відповідача ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування, посилаючись на те, що 22 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований відділом ДРАЦС реєстраційної служби Криворізького районного управління юстиції у Дніпропетровської області за актовим записом № 32.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , в шлюбі, у сторін народилась донька, ОСОБА_5 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 червня 2017 року у справі № 212/1762/17 шлюб сторін було розірвано.
До березня місяця 2015 року, позивач з відповідачем та донькою проживали разом однією сім`єю в місті Кривому Розі, а в березні переїхали по Російської Федерації, де мешкали до грудня місяця 2016 року. В грудні 2016 року відповідач разом з донькою повернулась до м. Кривого Рогу.
Повернувшись до м. Кривого Рогу відповідач разом з дитиною оселились в житловому будинку АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності сестрі позивача - ОСОБА_1 , де й проживали разом з сестрою позивача до вересня місяця 2017 року.
Протягом періоду часу з березня 2015 року по травень місяц 2018 року позивач, хоча і мешкав окремо від сім`ї у зв`язку з працевлаштуванням за кордоном, однак майже кожного дня спілкувався з донькою через мережу інтернет з використанням програми Skype, а також в телефонній розмові.
В травні місяці 2018 року відповідач з донькою приїздила до м. Санкт-Петербург Російської Федерації, де мешкав і працював позивач та повідомила про розірвання судом їхнього шлюбу.
З червня місяця 2018 року, повернувшись до м. Кривого Рогу відповідач повністю обмежила позивача у праві спілкування з донькою. З цього часу позивач багато разів намагався зв`язатися з відповідачем з приводу надання йому можливості спілкуватись з дитиною. Проте. всі намагання виявились марними, відповідач ігнорувала спроби позивача.
Разом з тим, відповідач усунула від спілкування всіх інших родичів дитини зі сторони позивача, заборонивши їм зустрічатись з дитиною та створивши у цьому нездоланні перешкоди, які полягали у приховуванні дитини від родичів.
Не маючи можливість одразу виїхати до м. Кривого Рогу у зв`язку з нездоланними складнощями, викликаними відносинами з роботодавцем на території Російської Федерації, позивач таємно отримував інформацію від родичів дружини та друзів щодо обставин життя своєї доньки, декілька разів намагався передати через свою матір одяг та гроші для доньки, адже, відповідач категорично відмовлялась отримувати матеріальну допомогу для дитини.
18 січня 2019 року позивач повернувся до м. Кривого Рогу та в цей же день о 13 годині одразу завітав до дитячого садочка - Комунального комбінованого дошкільного освітнього закладу № 241, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі дитсадок), де навчається донька ОСОБА_6 . Прибувши до дитсадка позивач стикнувся з ворожим ставленням з боку адміністрації закладу в особі завідуючої, яка вважала за необхідне отримати дозвіл матері на спілкування батька з донькою. Отримавши від позивача обгрунтованні претензії з приводу безпідставного обмеження батька у спілкуванні з донькою, не маючи правових підстав для такого обмеження, завідуюча повідомила, що дозволяє таке спілкування о 15-00 годині цього дня, тобто 18.01.2019 р., після спливу часу, відведеного дітям для денного сну. Після повернення до дитсадка о 15-00 годині позивач отримав від завідуючої повідомлення про те, що його доньку забрав з дитсадка брат відповідача. Позивач намагався з`ясувати у відповідача причину таких дій, однак, вона вказала в смс-повідомленні про те, що позивача немає в переліку осіб, які мають право бачитись з дитиною.
22 січня 2019 року після марних спроб побачитись з донькою за місцем її проживання разом з матір`ю та місцем проживання брата відповідача, позивач знову завітав до дитсадка в надії побачити дитину. Однак, отримав інформацію про те, що з 18.01.2019 р. дитина навчальний заклад не відвідує без пояснення причин з боку матері.
Станом на сьогоднішній день будь-які спроби побачитись з дитиною, відповідачем або ж будь з ким з її родичів не дають ніякого результату.
У зв`язку з наведеним позивач змушений звернутись до суду для усунення з боку відповідача перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу своєї участі у вихованні доньки.
Позивач вважає, що він має право здійснювати систематичні побачення з донькою без присутності відповідача та з відвідуванням дитиною його місця проживання. Крім того, позивачу має бути дозволено здійснення спільного з донькою оздоровлення та відпочинку в оздоровчих закладах без присутності матері один раз на рік протягом періоду часу, встановленого у санаторно-курортних путівках, інших документах. Більш того, позивач має право на рівні з відповідачем відвідувати свою доньку у святкові, новорічні, різдвяні дні, у день її народження, на свято першого дзвоника в школі та у день знань в дитячому садочку.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі позивача у вихованні дитини прошу суд врахувати, що стан здоров`я позивача задовільний, він не зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, що підтверджується довідками КЗ Криворізький психоневрологічний диспансер ДОР від 25.01.2019 р. № 61, від 25.01.2019 р. № 53. Позивач свідомо та відповідально ставиться до своїх батьківських обов`язків, має належні житлово-побутові умови, що підтверджується актом обстеження умов проживання позивача.
Між тим, надати суду докази щодо особистої прихильності дитини до батька, її стан здоров`я позивач не взмозі, адже, відповідач повністю ізолювала дитину від позивача та його родичів.
Просить усунути позивачу ОСОБА_1 з боку відповідача ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та у її вихованні.
Визначити спосіб участі позивача ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до її повноліття, встановивши:
-систематичні побачення кожної суботи або неділі місяця протягом кожного року з 12 год.
00 хв. до 18 год. 00 хв. за місцем проживання батька або в громадських і розважальних закладах без присутності матері ОСОБА_3 .
-можливість спільного оздоровлення та відпочинку в оздоровчих закладах України з
виїздом за межі місця постійного проживання дитини без присутності матері один раз на рік протягом періоду часу, встановленого у санаторно-курортних путівках.
-можливість відвідувати доньку у святкові дні - 1 година протягом дня до 18-00 години,
новорічний день - 31 грудня - 1 година протягом дня до 18-00 години, 07 січня - 1 година протягом дня до 18-00 години, 25 травня - 1 година протягом дня до 18-00 години, 1 вересня - 1 година протягом дня до 18-00 години,
-можливість спільно з матір`ю дитини вирішувати всі суттєві і нагальні питання щодо
виховання дитини, в тому числі відвідувати дитячий садок, школу без обмежень кількості разів та періоду часу з урахуванням вимог до організації освітнього процесу.
-обов`язок матері дитини у разі зміни місця проживання завчасно повідомляти батька
дитини про нове місце проживання дитини.
Відповідач ОСОБА_3 надала суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує вказала, що дійсно від шлюбу з позивачем мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає спільно з відповідачем та перебуває на її повному утриманні, що підтверджується Актом про проживання від 25.05.2019 року.
В своїй позовній заяві позивач навмисно вводить суд в оману, відносно дійсності своїх намірів щодо його справжнього бажання приймати участь у вихованні нашої з ним дитини, бажання бачитися з їхньою донькою та прийняття його участі у вихованні доньки, як батька.
Як вже зазначив позивач у своєму позові до відповідача, з 22.10.2013 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.06.2017 року за її позовом до ОСОБА_1 , оскільки, спільне сімейне життя з позивачем у них не склалося, останній дуже часто, безпідставно вчиняв сварки в родині, неодноразово застосував до неї фізичну силу, спричиняючи їй при цьому тілесні ушкодження. Вона неодноразово зверталася до органів поліції, з приводу її побиття позивачем, однак, органи поліції дуже часто навіть не приїздили на її виклик, або приїздили і відмовлялися приймати заяву про злочин відносно ОСОБА_1 . Вона дуже часто прощала позивачеві свої побої, та зовсім не зверталася до поліції, оскільки, сподівалася на його виправлення, зміну його свідомості щодо сімейних цінностей. Втомившись терпіти знущання зі сторони позивача ОСОБА_1 , вона таки вирішила розлучитися, адже, окрім спричинення їй тілесних ушкоджень, фізичного та психологічного насилля щодо неї, позивач вчиняв психологічне та фізичне насилля і до їхньої спільної з ним доньки, - ОСОБА_5 , яка постійно була свідком побиття матері своїм батьком, яка також систематично переживала психологічні стреси з даного приводу, які на теперішній час негативно відобразилися на її психологічному стані. Позивач хоч і не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра, однак, зловживає алкогольними напоями, і в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не керує своїми діями.
Навіть після їхного розлучення з позивачем, останній не дає їй спокійно жити, переслідує її, постійно вибиває в її квартирі двері, при цьому, погрожує побиттям, позбавленням життя. Свідком всіх цих погроз та сварок, постійно була і є їх з позивачем донька, - ОСОБА_5 , яка дуже тяжко переносить всі ці переслідування, систематичне побиття матері її батьком, донька попросту боїться позивача, має серйозні психологічні проблеми, проблеми зі сном, страхи та підвищений рівень тривоги. Вчинки позивача негативно позначилися також, на фізичному та психологічному стані здоров`я відповідача, оскільки, їй окрім фізичної шкоди, завдано моральної шкоди також, вона має розлади сну, стани тривоги та страху за своє життя, та за життя, психологічний стан своєї донечки.
З 04.01.2019 року по теперішній час, вона разом зі своєю донькою ОСОБА_5 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом про проживання від 06.05.2019 року, складеного директором ТОВ «Дивобуд». За адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_3 , вона не проживаю з 04.09.2017 року, що підтверджується актом про не проживання ОСОБА_3 від 25.05.2019 року.Про зміну її місця мешканця, позивачеві було достовірно відомо, оскільки, останній неодноразово приходив за адресою: АДРЕСА_3 , де вчиняв сварки, наносив їй тілесні ушкодження.
Доказом підтвердження факту вчинення позивачем психологічного насилля щодо неї та її доньки є її заява до Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області за фактом вчинення відносно неї психологічного насилля, за якою поліцією проведено перевірку, в порядку ЗУ «Про звернення громадян», та надано на її адресу 14.06.2019 року повідомлення в якому правоохоронними органами зазначено, що їм не надалося за можливе встановити місцезнаходження ОСОБА_1 , оскільки, останній переховується від поліції.
Останній факт її побиття позивачем мав місце 08 травня 2019 року на АДРЕСА_2 , під час її прогулянки з донькою ОСОБА_6 та зафіксований її заявою про кримінальне правопорушення до Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, слідчим якого внесені відомості до ЄРДР за №12019040230000846 від 09.05.2019 року за ст. 125 КК України. Того дня, ОСОБА_1 намагався її душитита бив кулаками своїх рук.
10.05.2019 року за її заявою судово-медичним експертом КМВ КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОРпроведено обстеження спричинених їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень від 08.05.2019 року. Так, згідно висновку СМЕ №641 від 10.05.2019 року у неї виявлені наступні тілесні ушкодження: синці шиї, правого плеча, які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), які за своїм характером відносяться до Легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідкип.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12019040230000846 від 08.05.2019 року до теперішнього часу не проведено, слідчий постійно затягує проведення тих чи інших слідчих дій, направлених на встановлення об`єктивної істини по справі та прийняття одного із законних рішень, передбачених ст. 283 КПК України.
Також, ОСОБА_1 неодноразово наносив тілесні ушкодження і їхній доньці, - ОСОБА_5 перебуваючи в стані сп`яніння. Так, наприклад, 15.01.2016 року під час чергової сварки зі ОСОБА_1 , батько ОСОБА_6 хватав її за руки та відкидував від відповідача, коли донька намагалася піти до неї на руки, бо боялася свого озвірілого батька, який бив матір та вчиняв сварку. Доказом вказаних свідчень є довідка видана черговим лікарем прийомного відділення «Дитяча міська лікарня №1» міста Санкт-Петербург РФ, в якій зазначено діагноз: вивих головки правої лучьової кості. А, вже 12.06.2016 року під час чергової сварки, в якій ОСОБА_1 наносив їй тілесні ушкодження та страждання, донька знову просилася до неї, під час чого, позивач відштовхнув доньку, в результаті донька впала та зламала праву ключицю, що також, підтверджено довідкою виданою черговим лікарем-хірургом «Дитяча міська лікарня №1» міста Санкт-Петербург РФ від 12.06.2016 року. На той період часу, вони з донькою та позивачем спільно проживали в Санкт-Петербурзі РФ, до поліції вона зверталася, однак, стан розгляду її заяви їй невідомий.
Позивач ОСОБА_1 постійно проживає на території Російської Федерації, де працює, а отже, отримує чималу заробітну платню, це їй відомо достовірно, оскільки, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з позивачем, вона бачила, які грошові доходи отримує позивач. Незважаючи на свою спроможність матеріально утримувати їх спільну з позивачем доньку ОСОБА_6 , ОСОБА_1 має постійні заборгованості по аліментам на утримання доньки, жодної матеріальної допомоги не надає, участі у лікуванні, оздоровленні, придбанні одягу, взуття, приладь для навчання, творчості, розвитку їхньої дитини не приймає, а тому, викладені позивачем у позові наміри та висловлені бажання приймати участь у житті та вихованні доньки ,- є звичайним способом психологічно вплинути на неї та отримання можливості й надалі спричиняти мені фізичну та моральну шкоду, яка вчиняється в присутності донечки. Вона дуже хвилюється за своє життя, оскільки, має страх того, що в разі її загибелі від злочинних дій позивача, - її донечка буде сиротою, адже батькові вона не потрібна.
Так, слідчим відділом Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.05.2019 року (справа №212/3714/19) розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12019040730001243 від 30.05.2019 року за ст. 164 КК України, за фактом злісного ухилення позивачем ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 за виконавчим листом Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.06.2017 року (справа №212/1765/17-ц). Загальна сума заборгованості по аліментам станом на 01.03.2019 року становить 53528,35 грн., тобто, з 21.03.2017 року по теперішній час включно, позивач жодного разу не сплатив аліменти на утримання їхньої доньки ОСОБА_6 , за рішенням суду. Вказана заборгованість повністю підтверджується довідкою розрахунком по аліментам за вих. №230 від 07.03.2019 року, видана Покровським відділом державної виконавчої служби.
Також, має обґрунтований страх щодо того, що ОСОБА_1 маючи грошові кошти, може вивезти їхню доньку на постійне місце проживання до Російської Федерації або Криму, а тому, вона проти побачень своєї донечки з її біологічним батьком, - ОСОБА_1 , тим більш, без її присутності, прийняття його участі у вихованні доньки, оскільки, передусім ставить інтереси її донечки, а не свої, а ОСОБА_1 , навпаки, - переслідує єдину мету, - зробити їй не приємно, спричинити їй психологічне насилля, при цьому, нехтуючи правами та психологічним станом доньки, яка і так наразі потребує сторонньої допомоги психолога, психіатрів, оскільки, нанесені позивачем матері дитини тілесні ушкодження, постійні сварки в їхній родині не минули безслідно, і їхня донька зі страхом та підвищеним рівнем тривоги реагує на зустріч зі своїм батьком. Порушення в психологічному стані доньки повністю підтверджені в характеристиці доньки ОСОБА_5 складеної вихователем КЗ «ДНЗ «ясла-садок» №241» від 04.05.2019 року за вих. №80.
Щодо тверджень позивача з приводу того, що вона не водить доньку до дитячого садку, з метою обмеження його права на побачення та спілкування з донькою, вказує, що дійсно, донька часто пропускає відвідування садочка через хвороби, часто через поганий настрій доньки та її небажання йти в садочок, однак, не відвідування садка зовсім не пов`язано з обмеженням позивача у праві на спілкування з донечкою, хоча вона не бажає і категорично проти побачень позивача з їхньою донькою, оскільки, донька відчуває страх до свого батька, після зустрічей з ним не спить ночами, або ж прокидається увісні і часто плаче. Саме тому вона заперечує проти позовних вимог позивача та вважає, що насамперед потрібно враховувати інтереси малолітньої дитини ОСОБА_5 . Просить суд врахувати передусім інтереси малолітньої дитини, її страхи до свого біологічного батька. Відповідач не зможе пережити зустрічі її донечки з позивачем, адже їй дуже шкода її маленьку донечку, яка насправді не потрібна своєму батькові.
На її думку, комісією органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Металургійної у місті Кривому Розі ради постановлено без вивчення ставлення її доньки до свого батька, для цього не були залучені психологи, не проведені бесіди з донькою, не з`ясоване ставлення доньки до зустрічей зі своїм біологічним батьком, її бажання до таких зустрічей, рішення органу опіки та піклування прийняте без урахування інтересів дитини, а тому, відповідач наперед проти встановленого графіку спілкування позивача з донькою.
Твердження позивача про порушення його прав та інтересів відповідачем . Позивачем не надано жодних доказів про те, що вона здійснює перешкоди в його участі у вихованні та спілкуванні з донькою, а надані пояснення ґрунтуються виключно на припущеннях та не є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення з боку відповідача будь-яких перешкод у спілкуванні. Просить відмовити позивачеві ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в задоволенні його позовних вимог, в повному обсязі, оскільки, вимоги позивача суперечать інтересам малолітньої доньки ОСОБА_5 .
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просить її задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача адвокат Губар А.Л. в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просить її задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні протии позову заперечує. Просить в задооленні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача адвокат Голуб С.О. в судовому засіднні протии позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити.
Представник 3-особи особа орган опіки Металургійної районної у місті Кривому Розі ради позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі.
Представник 3-особи Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожна окремо, суду пояснили, що позивач ОСОБА_1 займався вихованням дитини, намагається телефонувати дитині, зустрічатися з нею, але матір дитини позбавляє бітька можливості спілкування з дитиною.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , кожен окремо, суду пояснили, що були свідками побиття, застосування щодо відповідача та її доньки психологічного насилля.
Суд, вислухавши позивача, представника позивача, відповідача, представника ввідповідача, представників 3-х осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на піставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ч. З ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено і сторонами не оспорено, що позивач і відповідач перебували в шлюбі з 22.10.2013 року по 02.06.2017 року.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно акту обстеження умов проживання від 28.01.2019 року встановлено, що в квартирі ОСОБА_1 є всі необхідні умови ля проживання доньки та батько бажає приймати участь у житті та вихованні своєї доньки.
Згідно висновку органу опіки та піклування Металургійної районної у місті ради від 18.06.2019 року вважається можливим встановити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 кожної суботи з 11 до 15 год та щовівторка з 17 до 20 год. за домовленістю між батьками.
Згідно висновку органу опіки та піклування Центрально-Міської районної у місті ради від 27.10.2020 року вважається можливим визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_12 та спілкування з нею :
-періодичність та тривалість зустрічей: щосуботи або щонеділі з 12.00 год. до 17.00 год.;
-місце зустрічей: на нейтральній території, в межах м. Кривого Рогу, в присутності матері дитини ОСОБА_3 , в подальшому за домовленістю між батьками;
ОСОБА_1 має право :
-у день народження дитини, дні державних свят України спілкуватись з донькою протягом години;
- наоздоровлення тавідпочинок дитини запопередньою домовленістюз матір`юдитини ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.. 24 Конституції України громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та с рівними перед законом.
Статтею 141СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно дост. 141 Сімейного кодексу України: «мати, батько, мають рівні права та обов» язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов» язаний брати участь у її вихованні та має право на спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини(ст. 150 СК України).
Відповідно до статті 15Закону України«Про охоронудитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно частин другої, третьої статті 150СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною і статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно і частинами 2, 3 статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно дост. 158 СК України: «за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання».
Згідно ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Конвенція ООН про права дитини визнала дитину самостійним суб`єктом права. У частині 1 ст. 8 цієї Конвенції зазначено, що держави-учасниці зобов`язані поважати право дитини на збереження індивідуальності.
Частиною 1 ст. З Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
Отже, із тлумачення ч. І ст. З Конвенції про права дитини, ст..ст. 7, 141, 159 СК України ввипливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Відповідно до ст 12 цієї Конвенції держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Згідно ст.. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішені між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.
Тому, враховуючи ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, способи участі одного з батьків у
вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного чинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина 2 статті 159) визначає суд на підставі сукупності представлених доказів.
В цілому зазначені вище нормативно-правові засади гарантують, що суд визначає способи участі батьків, місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також: інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини: «батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Керуючись ст. 141, 157-159 СК України, ст.ст. 4,9,13,81,141,259-268 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди з боку ОСОБА_3 в спілкуванні з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до її повноліття встановивши :
- періодичність та тривалість зустрічей: щосуботи або щонеділі з 12.00 год. до 17.00 год.;
- місце зустрічей: на нейтральній території, в межах м. Кривого Рогу, в присутності матері дитини ОСОБА_3 , в подальшому за домовленістю між батьками;
-
-у день народження дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дні державних свят України спілкуватись з донькою протягом години;
- оздоровлення та відпочинок дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_3 .
В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів із дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 27.05.2021 року.
Суддя: Н. А. Літвіненко
