ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2021 р. Справа № 925/1628/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Буравльова С.І.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Козлов О.В.
відповідача - Перегон Ю.О.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.08.2020 (повне рішення складено 06.01.2021)
у справі №925/1628/14 (суддя - Довгань К.І.)
за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ"
про виселення та стягнення збитків у розмірі 287000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" звернувся з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" про:
- зобов`язання відповідача звільнити приміщення, а саме: нежитлові будівлі, що знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області, за адресою вул. Слави, 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77А, 77Д, споруду АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б, та підписати акт прийому передачі зазначених приміщень;
- стягнення з відповідача 75000,00 грн заподіяних збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" є власником спірних приміщень. Проте, Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива ЛЛ" незаконно утримує і використовує їх, чим спричинило позивачеві збитки у вигляді витрат на оренду інших приміщень внаслідок неможливості використання власних приміщень з вини відповідача. Так, за період з 14.06.2014 по 14.09.2014 позивачем сплачено 75000,00 грн орендної плати, що є збитками, які підлягають стягненню з відповідача.
23.01.2015 до місцевого господарського суду Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Відродження" подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути збитки у розмірі 162000,00 грн у зв`язку з тим, що станом на 31.12.2014 позивачем сплачено 162000,00 грн орендної плати.
14.07.2015 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" завдані останнім збитки за період з 14.06.2014 по 31.05.2015 у розмірі 287000,00 грн у зв`язку з понесенням додаткових витрат по сплаті орендної плати.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 у справі №925/1628/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018, у задоволенні позову Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 05.04.2018 рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 скасовано, а справу №925/1628/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду цієї справи ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 за клопотанням позивача позовні вимоги про звільнення частини приміщень, а саме: нежитлових будівель, що знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області, за адресою вул. Слави, 33А, 33Б, 33В, 77А, 77Б, 77В, 77Г, 77Д, 77Е, та зобов`язання підписати акт прийому-передачі зазначених приміщень залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 01.10.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №925/1628/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що ані місцевий, ані апеляційний господарський суд не надали жодної оцінки наявним у матеріалах справи копіям свідоцтв про право власності на нерухоме майно, на які позивач посилався як на докази, що підтверджують його право власності на нежитлові будівлі і споруди, а також помилково зазначив, що станом на 12.10.2018 предметом спору є, зокрема, вимога про стягнення з відповідача 75000,00 грн заподіяних збитків, замість збільшених вимог у розмірі 287000,00 грн. Окрім цього, касаційним судом зазначено про необхідність встановлення наявності чи відсутності підстав для користування спірним майном відповідачем.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.10.2019 справу №925/1628/14 прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.08.2020 (повне рішення складено 06.01.2021) у справі №925/1628/14 позов Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" задоволено частково та стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" на користь позивача 287000,00 грн збитків. Також вказаним рішенням закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути майно та підписати акт прийому передачі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива ЛЛ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, порушено приписи процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
На переконання скаржника, позивач не був власником спірного майна протягом усього періоду, за який стягуються збитки, а надані свідоцтва про право власності не є належними доказами, оскільки суд зобов`язаний використовувати виключно відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до наданих відомостей спірне нерухоме майно було продане Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» на підставі договорів купівлі-продажу. Позивач був власником майна лише у період з 10.06.2014 по 17.10.2014, 20.10.2014 та 21.10.2014 (щодо різних частин майна).
Також відповідач зазначає, що судом невірно встановлено неправомірність дій відповідача з неповернення спірного майна з посиланням на наявність у позивача права в односторонньому порядку розірвати договір оренди. Судом не враховано, що орендна плата вносилася раз на рік до 31 грудня кожного року. Відповідач мав усі законні підстави для продовження користування майном, оскільки договір оренди продовжував діяти, а термін оплати за оренду ще не настав.
Ще одним аргументом Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" є те, що позивачем не доведено належними доказами наявність шкоди, протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки з заподіяною шкодою. Тому відсутні підстави для відшкодування позивачеві шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 апеляційну скаргу у справі №925/1628/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 апеляційну скаргу у справі №925/1628/14 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №925/1628/14, призначено її до розгляду на 11.05.2021, а також встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
На електронну поштову адресу суду 06.05.2021 від Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що позивач 17.10.2014, 20.10.2014 та 21.10.2014 дійсно здійснив продаж належного йому на праві власності нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д». Проте, новий власних уклав з позивачем договір про спільну діяльність і для його реалізації зазначене майно передав позивачу у господарське відання. Отже, позивач володів, користувався та розпоряджався спірним нерухомим майном впродовж періоду, за який нараховано збитки.
Окрім цього, позивач також зазначає, що договір оренди №20/9/6 від 20.09.2006, на підставі якого Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива ЛЛ" користувалося нерухомим майном, є нікчемним і не створював жодних правових наслідків, оскільки такий договір підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації на підставі ст. ст. 793 та 794 ЦК України у редакції станом на день його укладення. Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору він є нікчемним.
До суду 11.05.2021 представником Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" подано заяву про відвід суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І. та Пашкіної С.А. у справі №925/1628/14.
У призначене засідання суду 11.05.2021 з`явилися представники сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 заявлений відвід суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І., Пашкіної С.А. у справі №925/1628/14 визнано необґрунтованим та відмовлено у його задоволенні.
Після розгляду заявленого відводу представники учасників справи надали пояснення по суті поданої апеляційної скарги. У призначеному засіданні суду оголошено перерву до 01.06.2021.
31.05.2021 на електронну поштову адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.
01.06.2021 до суду представником позивача подано клопотання про постановлення окремої ухвали з приводу порушення законодавства посадовими особами Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ".
У призначене судове засідання 01.06.2021 з`явилися представники сторін та надали додаткові пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно за індексними номерами 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014 та за індексними номерами 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" був власником нежитлових будівель і споруд, які знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області по вул. Слави 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77А, 77Д, споруди АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г та зернокомплексу КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б. Право приватної власності позивача на зазначені нежитлові будівлі (споруди) зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпицею В.О. 06.06.2014, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивач зазначає, що право власності на вищезазначене майно він набув шляхом викупу майнових паїв Колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» у їх власників. Зазначене підтверджується договорами купівлі-продажу майнових паїв, укладеними між фізичними особами (власниками майнових паїв) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Відродження" (т. 1 а. с. 94-165).
З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2003 громадяни України, які були співвласниками майнового комплексу Колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога», в особі уповноваженої особи Капустинського М.Ф., діючи на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв Колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» (протокол №1 від 07.05.2003), як орендодавець з однієї сторони, і Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Лисянщини», як орендар з другої сторони, уклали договір оренди майна співвласників №28/05/1, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти майно (основні засоби згідно переліку) загальною вартістю 616295,00 грн строком на 4 роки.
20.09.2006 між співвласниками майнового комплексу Колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нива ЛЛ" укладено договір оренди майна співвласників №20/9/6, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти майно (основні засоби згідно переліку) загальною вартістю 616295,00 грн строком на 10 років.
21.09.2006 договір зареєстровано Погибляцькою сільською радою Лисянського району Черкаської області в Книзі реєстрації договорів оренди землі за №6.
На підставі акту №1/20 від 20.09.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування майно, яке є предметом договору оренди №20/9/6 від 20.09.2006.
05.08.2014 та 16.03.2015 комісією у складі представників позивача, відповідача, сільського голови та депутатів сільської ради с. Погибляк складено акти про те, що приміщення, власником яких на підставі свідоцтв про право власності є Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження", використовуються відповідачем безпідставно, звільнити займані приміщення представник відповідача відмовився, пояснивши це тим, що розглядається судова справа про визнання недійсними зазначених свідоцтв про право власності.
У зв`язку з неможливістю використання приміщень за призначенням, 14.06.2014 позивач, як орендар, уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог» договір оренди приміщення №7, предметом якого є передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування приміщень зернотоку і комори в с. Ріпки Лисянського району для зберігання сільськогосподарської продукції та здійснення господарської діяльності. За актом приймання-передачі від 14.06.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, які є предметом договору оренди.
Згідно з п. п. 3.1 та 7.1 договору орендна плата сторонами визначена у розмірі 25000,00 грн за місяць. Договір діяв з 14.06.2014 до 14.09.2014.
15.09.2014 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди приміщення №7, у якій погоджено можливість внесення орендної плати в натуральній або змішаній формі та продовжено строк дії договору до 31.12.2015.
Як вказує позивач, оренда приміщень, що є предметом договору оренди, обумовлена необхідністю зберігання майна і продукції для здійснення господарської діяльності, найменування і кількість яких відображена в первинних документах за період з 14.06.2014 по 31.05.2015. При цьому, позивачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Діалог» 287000,00 грн орендної плати у грошовій і натуральній формі.
Місцевим господарським судом також зазначено, що договір оренди №20/9/6 від 20.09.2006, укладений між співвласниками паїв та відповідачем, виконувався сторонами, орендна плата сплачувалась.
З довідки КП ЧООБТІ №1157 від 15.10.2014 убачається, що в селі Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресою: вул. Слави 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77А, 77Д, 77Г, 77Б по архівних даних станом на 01.01.2013 інвентаризаційні справи не значились, документи на право власності не видавались.
Згідно інформації, яка міститься у довідці сільського голови села Погибляк Лисянського району Черкаської області №96 від 18.08.2014, в селі Погибляк за вказаною адресою по вул. Слави розташовані будівлі і споруди за номерами: 33А (реммайстерня), 33В (зварювальна будка), 33Б (автогараж легковиків), 77Е (автомобільні ваги), 77В (ангар-модуль), 77А (зерносклад), 77Д (зернотік), 77Г (нежитлові будівлі АВМ) та 77Б (зернокомплекс КЗС).
Задовольняючи позов в частині стягнення збитків, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач користувався нерухомим майном на підставі договору оренди №20/9/6 від 20.09.2006, дія якого станом на день звернення з позовом не закінчилася, а тому в силу ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
В той же час, після оформлення права власності на спірне майно, позивач 11.06.2014 звернувся до відповідача з вимогою про звільнення майна та передачі його власнику. Цю вимогу відповідач не виконав. При цьому, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем саме позивачу орендної плати за договором. Таким чином Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" відповідно до приписів ст. 782 ЦК України вправі в односторонньому порядку розірвати договір оренди та вимагати повернення майна. Відповідач на вимогу позивача майно не звільнив.
З огляду на викладене, судом першої інстанції встановлено протиправність поведінки відповідача, його вина в заподіянні збитків позивачу, причинний зв`язок із діями відповідача та заподіянням збитків, а також понесення самих збитків позивачем.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 287000,00 грн. Проте, суд вважає за необхідне змінити мотиви ухваленого рішення суду з огляду на наступне.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач вказував на те, що договір оренди №20/9/6 від 20.09.2006, на підставі якого Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива ЛЛ" користувалося нерухомим майном, є нікчемним і не створював жодних правових наслідків, оскільки такий договір підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації на підставі ст. ст. 793 та 794 ЦК України у редакції станом на день його укладення.
Вказані доводи залишилися поза увагою суду першої інстанції. Натомість, судом, навпаки, встановлено, що договір діяв та виконувався сторонами.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у редакції станом на 20.09.2006 договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації (ст. 794 ЦК України у редакції станом на 20.09.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Як було зазначено вище, договір оренди майна співвласників №20/9/6 від 20.09.2006, предметом якого, серед іншого, є і нерухоме майно відповідно до акту передачі майна №1/20, укладено строком на 10 років. Отже, такий правочин підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Отже, апеляційний суд зазначає, що з огляду на відсутність нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору №20/9/6 від 20.09.2006, укладеного на строк більше одного року, такий правочин не створює прав та обов`язків для сторін, а отже є нікчемним відповідно до закону.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №910/21570/17 та 24.04.2018 у справі №904/6786/17.
Зазначене вказує на порушення відповідачем прав позивача шляхом вчинення перешкод у користуванні майном, оскільки, як встановлено вище, Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива ЛЛ" безпідставно знаходилося у приміщеннях, належних на праві власності позивачу та не звільняло такі приміщення на вимогу власника.
Поряд з цим, відповідач заперечував нікчемність договору, оскільки вказаний договір не потребував нотаріального посвідчення. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, що об`єкти будівництва, які мали ознаки нерухомого майна, не були здані в експлуатацію, технічна документація на такі об`єкти не виготовлялася, а також не було витягу з реєстру прав власності на об`єкти. Також, Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива ЛЛ" посилалося на чинне на час укладення договору оренди Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003.
Згідно з п. п. 1.5 та 1.6 вказаного положення обов`язковій реєстрації прав підлягало право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрації підлягали права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти.
Поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 7.1 положення для реєстрації прав власності на об`єкти незавершеного будівництва до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії.
Отже, вказане положення передбачало також реєстрацію прав власності на об`єкти незавершеного будівництва.
До того ж, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів того, що спірне нерухоме майно дійсно є об`єктом незавершеного будівництва.
Таким чином, апеляційний суд зазначає про безпідставність аргументів відповідача з приводу відсутності необхідності здійснювати нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору оренди №20/9/6 від 20.09.2006.
Як було зазначено вище, обґрунтовуючи факт понесення збитків та їх розмір, позивач посилається на те, що 14.06.2014 між ним, як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог» (орендодавець) укладено договір оренди приміщення №7, предметом якого є передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування приміщень зернотоку і комори в с. Ріпки Лисянського району для зберігання сільськогосподарської продукції та здійснення господарської діяльності. За актом приймання-передачі від 14.06.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, які є предметом договору оренди.
Згідно з п. п. 3.1 та 7.1 договору орендна плата сторонами визначена у розмірі 25000,00 грн за місяць. Договір діяв з 14.06.2014 до 14.09.2014. 15.09.2014 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди приміщення №7, у якій погоджено можливість внесення орендної плати в натуральній або змішаній формі та продовжено строк дії договору з 14.06.2014 до 31.12.2015.
Апеляційний суд зазначає, що у матеріалах справи містяться наступні докази понесення позивачем додаткових витрат у вигляді орендної плати, пов`язаних з орендою приміщень для ведення господарської діяльності:
- платіжне доручення №9 від 10.09.2014 про сплату орендної плати у грошовій формі у сумі 50000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог» (том 1, а. с. 35);
- накладна №1/34-14 від 31.12.2014 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Діалог» дизпалива у кількості 6588 л на суму 112000,00 грн, якою підтверджується сплата орендної плати у натуральній формі на підставі додаткової угоди №7 від 15.09.2014 до договору оренди приміщення (том 2, а. с. 25);
- накладна №2 від 02.06.2015 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Діалог» сої товарної «Еліта» у кількості 12500 кг на суму 125000,00 грн, якою підтверджується сплата орендної плати у натуральній формі на підставі додаткової угоди №7 від 15.09.2014 до договору оренди приміщення (том 3, а. с. 4).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для застосування до особи цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків є доведені позивачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами у розумінні ст. ст. 76-80 ГПК України обставини заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань, а також причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.
При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що у даному випадку наявні усі елементи складу цивільного правопорушення.
Так, протиправна поведінка та бездіяльність Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" полягає у вчиненні перешкод у користуванні нерухомим майном, що належало позивачеві, та невиконанні вимоги власника звільнити таке майно.
Збитки Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" у загальному розмірі 287000,00 грн підтверджуються документально понесеними витратами на оренду інших приміщень для здійснення господарської діяльності, а саме:
- сплата орендної плати у грошовій формі у сумі 50000,00 грн;
- сплата орендної плати у натуральній формі шляхом передання продукції на суму 237000,00 грн.
Також, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача полягає у тому, що у випадку, якби відповідач звільнив нерухоме майно, Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" не зазнав би витрат на оренду інших приміщень.
Вина відповідача полягає у тому, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива ЛЛ" умисно не виконало законну вимогу власника майна щодо його звільнення.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позивачем доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у вчиненні перешкод у користуванні нерухомим майном, яке належало позивачеві, та невиконанні вимоги власника звільнити таке майно, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою.
Разом з цим, у поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач не був власником спірного майна протягом усього періоду, за який стягуються збитки, а надані свідоцтва про право власності не є належними доказами, оскільки суд зобов`язаний використовувати виключно відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до наданих відомостей спірне нерухоме майно було продане Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» на підставі договорів купівлі-продажу. Позивач був власником майна лише у період з 10.06.2014 по 17.10.2014, 20.10.2014 та 21.10.2014 (щодо різних частин майна).
Проте, апеляційний суд зазначає, що наведені доводи не спростовують загальний висновок суду щодо задоволення позову з огляду на наступне.
До місцевого господарського суду разом з відзивом на апеляційну скаргу, який було подано ще у грудні 2017 року, Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива ЛЛ" надало до матеріалів справи копії договорів купівлі-продажу, укладених між Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Відродження" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» у період з 17.10.2014 по 21.10.2014, а також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначені докази додано відповідачем і до його апеляційної скарги.
Зі змісту вказаних договір убачається, що Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" (продавець) передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» (покупець) належні продавцю на праві власності Ѕ частину нежитлових будівель, що знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області, за адресами: вул. Слави, 77Е, 77В, 77А, 77Д, споруду АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б. Також, позивачем передано покупцю у власність у цілій частині нежитлові будівлі, що знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області, за адресами: вул. Слави, 33/1, 33Б, 33В, 33А. При цьому, як убачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 2016 рік нерухоме майно, розташоване у с. Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресами: вул. Слави, 77Е, 77В, 77А, 77Д, споруду АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б перебували у спільній частковій власності. Зазначене підтверджує той факт, що позивачем відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» лише Ѕ частини об`єктів нерухомості, розташованих за вказаними адресами.
Окрім цього, у матеріалах даної справи також наявні договори на господарське відання майном №38 від 01.11.2014 та №39 від 01.11.2016, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Відродження". Зазначеними договорами позивачу на праві господарського відання надано нежитлові будівлі, розташовані в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області по вул. Слави 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77А, 77Д, споруди АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г та зернокомплексу КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б.
Відповідно до п. п. 3.3.1 та 3.3.2 вказаних договорів, Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" має право використовувати майно у власних господарських цілях та самостійно приймати рішення з питань організації діяльності щодо безаварійної експлуатації майна.
Як зазначено у ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 4 вказаної статті щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Отже, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що не дивлячись на продаж позивачем спірного нерухомого майна, Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" володів, користувався і розпоряджався таким майном на праві господарського відання, яке так само захищається законом як і право власності.
З огляду на викладене доводи відповідача з приводу відсутності у позивача права власності, а отже і права на стягнення збитків у зв`язку з неможливістю користуватися об`єктами нерухомості, спростовуються вищенаведеними встановленими обставинами.
Колегія суддів зазначає, що наведені вище обставини з приводу продажу позивачем нерухомого майна, а також наявності згодом у позивача права господарського відання на нерухоме майно не були встановлені судом першої інстанції та залишилися поза його увагою, хоча на них посилалися учасники справи. Разом з цим, невстановлення судом таких обставин вцілому не впливає на суть ухваленого рішення суду про задоволення позову.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача з приводу встановлення судом неправомірності дій останнього з неповернення спірного майна з посиланням на наявність у позивача права в односторонньому порядку розірвати договір оренди, а також недоведення позивачем наявності шкоди, протиправної поведінки і причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки з заподіяною шкодою, то апеляційний суд зазначає, що наведені доводи не беруться до уваги з огляду на наступне.
Як було вказано вище, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позову з інших мотивів, а саме, зокрема, з мотивів нікчемності договору оренди №20/9/6 від 20.09.2006. Тому наявність у позивача права в односторонньому порядку розірвати договір оренди не має жодного правового значення для правильного вирішення даного спору. Щодо недоведеності збитків, апеляційним судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, про що зазначено вище.
Стосовно поданого представником позивача клопотання про постановлення окремої ухвали з приводу порушення законодавства посадовими особами Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Клопотання мотивоване тим, що головний бухгалтер та директор Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" подали до Північного апеляційного господарського суду завідомо неправдиві свідчення щодо факту отримання оскаржуваного рішення. На підставі цих завідомо неправдивих свідчень апеляційним судом поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення.
Колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження належить до дискреційних повноважень суду, а отже у кожному конкретному випадку суд оцінює підстави пропуску процесуального строку на предмет їх поважності. В ухвалі від 13.04.2021 про відкриття апеляційного провадження судом поновлено відповідачу процесуальний строк на подання апеляційної скарги не лише з посиланням на надані останнім документи, а й також на підставі наявності обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином, та надмірно тривалого строку складення повного тексту оскаржуваного рішення, що становить більше ніж через чотири місяці після оголошення його вступної та резолютивної частини. До того ж, позивачем не надано доказів підроблення посадовими особами відповідача поданих до суду документів.
З огляду на наведене апеляційний суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали з приводу порушення законодавства посадовими особами Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ".
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, однак такі порушення не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті заявлених вимог, рішення Господарського суду Черкаської області від 27.08.2020 у справі №925/1628/14 підлягає зміні лише у мотивувальній частині з викладенням мотивувальної частини у редакції даної постанови.
При цьому, як встановлено вище, оскільки доводи скаржника колегією суддів визнано необґрунтованими, апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" підлягає залишенню без задоволення.
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.08.2020 у справі №925/1628/14 змінити у мотивувальній частині.
3. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 27.08.2020 у справі №925/1628/14 у редакції даної постанови.
4. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 27.08.2020 у справі №925/1628/14 залишити без змін.
5. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 27.08.2020 у справі №925/1628/14.
6. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива ЛЛ".
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст складено 02.06.2021.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.А. Пашкіна
С.І. Буравльов
