ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2019 року
м. Київ
cправа № 925/1628/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Козлова О.В. (довіреність б/н від 13.08.2019),
відповідача: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019
та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018
у справі № 925/1628/14
за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ"
про виселення та стягнення збитків,
(у судовому засіданні 17.09.2019 оголошувалась перерва до 01.10.2019),
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2014 року Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" (далі - СОК "Відродження") звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" (далі - ПСП "Нива ЛЛ"), в якому просив, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог: 1) зобов`язати відповідача звільнити приміщення, а саме: нежитлові будівлі, які знаходяться в с. Погибляк, Лисянського району Черкаської області, за адресою вул. Слави, 33А, 33В, 33Б , 77Е, 77В, 33/1, 77 А , 77Д, споруду АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б, та підписати акт прийому передачі зазначених приміщень; 2) стягнути з відповідача 287 000 грн. заподіяних збитків.
В обґрунтування позовних вимог СОК "Відродження" посилався на те, що є власником спірних приміщень, проте відповідач незаконно утримує і використовує їх, чим спричиняє позивачу збитки у вигляді витрат на оренду приміщень внаслідок неможливості використання власних приміщень з вини відповідача.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 (колегія суддів у складі: Станік С.Р. - головуючий, Отрюх Б.В., Гончаров С.А.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 (колегія суддів у складі: Жуков С.В. - головуючий, Білоус В.В., Ткаченко Н.Г.) рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції не забезпечив позивачеві можливості реалізувати процесуальні права передбачені ст.ст. 42, 43, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду, а суд апеляційної інстанції належної юридичної оцінки цьому не надав, чим порушив імперативні норми п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, у чинній редакції, тому оскаржувані позивачем судові рішення обох судових інстанцій у даній справі підлягають скасуванню.
За результатами нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 позовні вимоги про звільнення приміщень, а саме: нежитлових будівель, які знаходяться в с. Погибляк, Лисянського району Черкаської області, за адресою вул. Слави, 33А, 33 Б, 33В, 77 А , 77Б, 77 В , 77Г, 77Д, 77Е та зобов`язання підписати акт прийому-передачі зазначених приміщень залишено без розгляду на підставі п. 5) ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 (суддя Єфіменко В.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий, Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в обґрунтування позову як на підставу своїх вимог посилався на те, що на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно за індексними номерами 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014, та за індексними номерами 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 він є власником нежитлових будівель і споруд, які знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області по вул. Слави 33А, 33В, 33Б , 77Е, 77В , 33 / 1, 77А, 77Д, споруди АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплексу КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77 Б. Право приватної власності позивача на зазначені нежитлові будівлі (споруди) зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпицею В.О. 06.06.2014.
Позивач стверджує, що право власності на зазначене майно набув шляхом викупу майнових паїв колишнього КСП "Перемога" с. Погибляк Лисянського району Черкаської області у їх власників.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що правочини із окремими особами, на які посилається позивач як на підставу заявлених вимог не відповідають законодавству про розпаювання майна і, зокрема, майна колишнього КСП "Перемога", а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення як про звільнення майна колишнього КСП, так і про стягнення збитків внаслідок користування відповідачем таким майном.
При цьому, за висновками судів, власниками майна колишнього КСП "Перемога" є 381 особа. Доказів виділення майнових паїв у натурі окремим особам за рішеннями комісії з організації вирішення майнових питань, затверджених зборами співвласників (381 особа) і оформлених відповідними протоколами, а також доказів прийняття загальними зборами співвласників у кількості 381 особа рішення про передачу майна СОК "Відродження" позивачем не надано.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Так скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та вказав, що придбання майна позивачем не відповідає законодавству про розпаювання майна;
- суди не взяли до уваги, що копії протоколу загальних зборів уповноважених співвласників майнових паїв від 11.05.2014, рішення про виділення майна в натурі 6 групам осіб від 11.05.2014, рішення про його продаж цілісним майновим комплексом за 100% вартості майнових паїв, акти приймання-передачі майнового комплексу від 1105.2014 наявні у матеріалах справи;
- суди проігнорували клопотання представника позивача про надання відповідачем оригіналу договору оренди майна.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.08.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 02.08.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 задоволено заяву суддів Булгакової І.В. та Селіваненка В.П. про самовідвід від розгляду вказаної касаційної скарги.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2019 касаційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду, призначено її розгляд на 17.09.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 06.09.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву у встановлений в ухвалі від 19.08.2019 строк.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 2, 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) річ (майно) може знаходитись у власності Українського народу, фізичних та юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав й інших суб`єктів публічного права.
Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Судами обох інстанцій встановлено, що за правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до відносин щодо права власності, зокрема його захисту, пов`язаних з позадоговірними зобов`язаннями з відшкодування шкоди та договірними зобов`язання з найму (оренди).
При цьому, суди обох інстанцій (з посиланням на Указ Президента України від 29.01.2001 № 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки", Указ Президента України від 27.08.2002 № 774 "Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення", постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001, Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177, та Методику обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затверджену наказом Міністерства аграрної політики України від 29.03.2001 № 85) зазначили, що відповідно до матеріалів справи власниками майна колишнього КСП "Перемога" є 381 особа, а доказів виділення майнових паїв у натурі окремим особам за рішеннями комісії з організації вирішення майнових питань, затверджених зборами співвласників (381 особа) і оформлених відповідними протоколами, а також доказів прийняття загальними зборами співвласників у кількості 381 особа рішення про передачу майна СОК "Відродження" позивачем не надано.
У зв`язку з цим, суди дійшли висновку, що правочини із окремими особами, на які посилається позивач як на підставу заявлених вимог не відповідають законодавству про розпаювання майна і, зокрема, майна колишнього КСП "Перемога", а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення як про звільнення майна колишнього КСП, так і про стягнення збитків внаслідок користування відповідачем таким майном.
Разом з тим, рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
Проте, фактично констатувавши відсутність права власності на спірне майно за позивачем, ані місцевий, ані апеляційний господарський суд не надали жодної оцінки наявним у матеріалах справи копіям свідоцтв про право власності на нерухоме майно, на які позивач посилався як на докази, що підтверджують його право власності на нежитлові будівлі і споруди. Крім цього, судами обох інстанцій встановлено, що право приватної власності позивача на зазначені нежитлові будівлі (споруди) зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпицею В.О. 06.06.2014.
Таким чином, не спростувавши аргументи та докази, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог та які надавав у підтвердження наявності у нього права власності на майно, суди, дійшовши висновку про те, що власниками майна колишнього КСП "Перемога" є 381 особа, порушили вимоги ч. 5 ст. 236 ГПК України.
Крім цього, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду в частині вимог про звільнення приміщень, а саме: нежитлових будівель, які знаходяться в с. Погибляк, Лисянського району Черкаської області, за адресою вул. Слави, 33А, 33Б , 33В , 77А, 77 Б , 77 В , 77 Г , 77Д, 77Е та зобов`язання підписати акт прийому-передачі зазначених приміщень, місцевий господарський суд у рішенні від 12.10.2018 дійшов висновку, що станом на 12.10.2018 предметом спору є: нежитлові будівлі, які знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресою вул . Слави 33 / 1 , споруда АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77 Г , зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул . Слави , 77 Б; вимога підписати акт прийому передачі зазначених приміщень; вимога про стягнення з відповідача 75000 грн. заподіяних збитків.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що залишення без розгляду позовних вимог (їх частини) унеможливлює їх розгляд в тому ж судовому провадженні без усунення підстав, що зумовили такі дії суду. Таким чином, залишивши без розгляду позовні вимоги щодо майна - споруди АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77 Г , та зернокомплексу КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77 Б, суд першої інстанції, всупереч своєму ж висновку, викладеному у резолютивній частині ухвали від 12.10.2018, розглядаючи вимоги в цій частині порушив п. 5) ч. 1 ст. 226 ГПК України.
До того ж, місцевий господарський суд залишив поза увагою, що Господарським судом Черкаської області було прийнято до розгляду (ухвала суду в протоколі судового засідання від 03.09.2015) заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення збитків у сумі 287 000 грн., у зв`язку з чим помилково зазначив, що станом на 12.10.2018 предметом спору є, зокрема, вимога про стягнення з відповідача 75000 грн. заподіяних збитків.
Колегія суддів також зазначає, що спірні правовідносини стосуються не питання дослідження правомірності набуття права власності на майно за позивачем, тим паче за відсутності спростування цих обставин з посиланням на відповідні докази у матеріалах справи, а питання звільнення відповідачем приміщень та зобов`язання підписати акт прийому передачі зазначених приміщень, а також стягнення збитків, у зв`язку з чим суди повинні були встановити наявність чи відсутність підстав для користування спірним майном відповідачем на підставі викладених доводів, а не усунувшись від цього, досліджувати будь-які інші обставини.
Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 у справі № 925/1628/14 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 у справі № 925/1628/14 скасувати.
Справу № 925/1628/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Кушнір І.В.
Случ О.В.
