ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Черкаси справа № 925/1628/14
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В., за участю представників: позивача Козлова О.В. за довіреністю, відповідача Руденка С.А. адвоката за ордером, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Відродження до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива ЛЛ про виселення та стягнення 287000,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року позивач - Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" (далі СОК "Відродження") звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" (далі ПСП "Нива ЛЛ"), в якому просив з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог:
- зобов`язати відповідача звільнити приміщення, а саме: нежитлові будівлі, які знаходяться в с. Погибляк, Лисянського району Черкаської області, за адресою вул. Слави, 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77А, 77Д, споруду АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б, та підписати акт прийому передачі зазначених приміщень;
- стягнути з відповідача 287 000 грн. заподіяних збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що є власником спірних приміщень, проте відповідач незаконно утримує і використовує їх, чим спричинив позивачу збитки у вигляді витрат на оренду інших приміщень внаслідок неможливості використання власних приміщень з вини відповідача.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018, у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції не забезпечив позивачеві можливості реалізувати процесуальні права передбачені ст.ст. 42, 43, 22 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду, а суд апеляційної інстанції належної юридичної оцінки цьому не надав, чим порушив імперативні норми п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, у чинній редакції, тому оскаржувані позивачем судові рішення обох судових інстанцій у даній справі підлягають скасуванню.
За результатами нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 позовні вимоги про звільнення приміщень, а саме: нежитлових будівель, які знаходяться в с. Погибляк, Лисянського району Черкаської області, за адресою вул. Слави, 33А, 33Б, 33В, 77А, 77Б, 77В, 77Г, 77Д, 77Е та зобов`язання підписати акт прийому-передачі зазначених приміщень залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 (суддя Єфіменко В.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019, у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2018 рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 925/1628/14 скасовано; справу передано на новий розгляд.
У вище вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що ні місцевий, ні апеляційний господарський суд не надали жодної оцінки наявним у матеріалах справи копіям свідоцтв про право власності на нерухоме майно, на які позивач посилався як на докази, що підтверджують його право власності на нежитлові будівлі і споруди; помилково зазначив, що станом на 12.10.2018 предметом спору є, зокрема, вимога про стягнення з відповідача 75000 грн. заподіяних збитків, замість збільшених вимог в розмірі 287 000 грн., а також необхідність встановити наявність чи відсутність підстав для користування спірним майном відповідачем на підставі викладених доводів, тому оскаржувані позивачем судові рішення обох судових інстанцій у даній справі підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 21.10.2019 справу прийнято до провадження суддею Довгань К.І. і розпочато підготовче провадження.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.11.2019 підготовче засідання було відкладено на 21.01.2020.
Ухвалою суду віл 21.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 24 лютого 2020 р.
Ухвалою суду від 24.02.2020 судове засідання було відкладено на 13 березня 2020 р.
13.03.2020 судом у судовому засіданні оголошена перерва до 25 березня 2020 р.
Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2020 заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 287000 грн. заподіяних збитків підтримав повністю. В частині вимог про звільнення приміщень, а саме: нежитлових будівель, які знаходяться в с. Погибляк, Лисянського району Черкаської області, за адресою вул. Слави, 33А, 33Б, 33В, 77А, 77Б, 77В, 77Г, 77Д, 77Е та зобов`язання підписати акт прийому-передачі зазначених приміщень позивач позов не підтримав у зв`язку з тим, що відповідач добровільно звільнив спірні приміщення. В обґрунтування своєї вимоги позивач посилався на норми статей 215, 220, 793, 794, 1192 ЦК України.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні 13.03.2020 заперечував проти позову вважаючи доводи позивача безпідставними посилаючись на те, що право власності на спірне майно позивачем набуто протиправно, а користування цим майном відповідач здійснював правомірно на підставі договору оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006. Відповідач зазначив, що станом на час розгляду термін дії договору закінчився, у зв`язку з чим майно було передане позивачу.
Судом встановлено, що позивач в обґрунтування позову як на підставу своїх вимог посилався на те, що на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно за індексними номерами 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014, та за індексними номерами 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 він є власником нежитлових будівель і споруд, які знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області по вул. Слави 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77А, 77Д, споруди АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплексу КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б. Право приватної власності позивача на зазначені нежитлові будівлі (споруди) зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпицею В.О. 06.06.2014.
Позивач стверджував, що право власності на вищезазначене майно він набув шляхом викупу майнових паїв колишнього КСП Перемога с. Погибляк Лисянського району Черкаської області у їх власників.
Із протоколу № 1 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП Перемога с. Погибляк Лисянського району Черкаської області від 07.05.2003 вбачається, що зборами обрано головою спілки співвласників майнових паїв колишнього КСП Перемога с. Погибляк Капустинського М.Ф., якому доручено укладати договори оренди майна.
З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2003 громадяни України, які були співвласниками майнового комплексу колишнього КСП Перемога в особі уповноваженого Капустинського М.Ф., діючи на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП Перемога (протоколу № 1 від 07.05.2003), як орендодавець з однієї сторони, і товариство з обмеженою відповідальністю Нива Лисянщини, як орендар з другої сторони, уклали договір № 28/05/1, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти майно основні засоби згідно переліку (додаток № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною) загальною вартістю 616295 грн. строком на 4 роки.
20.09.2006 громадяни України, які є співвласниками майнового комплексу колишнього КСП Перемога в особі уповноваженого Капустинського М.Ф., діючи на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП Перемога (протоколу № 1 від 07.05.2003), як орендодавець з однієї сторони, і ПСП Нива ЛЛ, як орендар з другої сторони, уклали договір № 20/9/6, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти майно основні засоби згідно переліку (додаток № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною) загальною вартістю 616295 грн. строком на 10 років. Договір зареєстровано в Книзі реєстрації договорів оренди землі 21.09.2006 за № 6 Погибляцькою сільською радою Лисянського району Черкаської області.
На підставі акту від 20.09.2006 № 1/20 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування майно, яке є предметом договору оренди № 20/9/6 від 20.09.2006. Акт зареєстровано в Книзі реєстрації договорів оренди землі 21.09.2006 за № 7 Погибляцькою сільською радою Лисянського району Черкаської області.
05.08.2014 та 16.03.2015 комісією у складі представників позивача, відповідача, сільського голови та депутатів сільської ради с. Погибляк складено акт про те, що приміщення, власником яких на підставі свідоцтв про право власності індексний номер 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014; індексний номер 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 є позивач, використовуються відповідачем безпідставно, звільнити займані приміщення представник відповідача відмовився пояснивши це тим, що розглядається судова справа про визнання недійсними зазначених свідоцтв про право власності позивача.
14.06.2014 позивач, як орендар уклав з ТОВ Діалог, як орендодавцем, договір оренди приміщення за № 7, предметом якого є передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування приміщень зерно току і комори в с.Ріпки Лисянського району для зберігання сільськогосподарської продукції та здійснення господарської діяльності. По акту приймання-передачі від 14.06.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, які є предметом договору оренди.
Згідно з п. 3.1., 7.1. цього договору, орендна плата сторонами визначена у розмірі 25000 грн. з ПДВ за місяць. Договір діяв з 14.06.2014 до 14.09.2014.
15.09.2014 позивач із ТОВ Діалог уклав додаткову угоду до договору оренди приміщення № 7, в якій погодили можливість внесення орендної плати в натуральній або змішаній формі, і продовжили строк дії договору з 14.06.2014 до 31.12.2015.
Оренда приміщень, які є предметом договору оренди від 14.06.2014, за твердженням позивача обумовлена необхідністю зберігання майна і продукції для здійснення господарської діяльності, найменування і кількість яких відображена в первинних документах за період з 14.06.2014 по 31.05.2015. Позивачем сплачено 287000 грн. орендної плати у грошовій і натуральній формі.
Із письмових пояснень представника відповідача, які містяться в матеріалах справи та відомостей на видачу орендної плати за майнові паї за 2007-20013 рік вбачається, що договір оренди № 20/9/6 від 20.09.2006 виконувався сторонами, орендна плата сплачувалась.
З Довідки КП ЧООБТІ від 15.10.2014 № 1157 вбачається, що в селі Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресою вул. Слави 33 А, 33 В, 33 Б, 77 Е, 77 В, 33/1, 77А, 77 Д, 77 Г, 77 Б по архівних даних БТІ станом на 01.01.2013 інвентаризаційні справи не значились, документи на право власності не видавались.
Згідно інформації, яка містилась у Довідці сільського голови села Погибляк Лисянського району Черкаської області від 18.08.2014 № 96, в селі Погибляк за нижче вказаною адресою по вул. Слави розташовані будівлі і споруди: 33 А - реммайстерня, 33 В зварювальна будка, 33 Б авто гараж легковиків, 77 Е автомобільні ваги, 77 В ангар-модуль, 77А зерносклад, 77 Д - зернотік, 77 Г нежитлові будівлі АВМ, 77 Б зернокомплекс КЗС.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 у справі № 823/2449/14 було відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПСП Нива ЛЛ до державного реєстратора реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпиці В.О., за участю третьої особи СОК Відродження про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо видачі третій особі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, що знаходиться в с. Погибляк. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року скасована, позовна заява залишена без розгляду.
Цивільним кодексом України встановлена законна презумпція правомірності володіння майном та правочинів.
Відповідач володів нерухомим майном на підставі договору оренди. У будь-якому випадку, в силу ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
Станом на день звернення з цим позовом строк дії договору оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006 не закінчився.
В той же час судом встановлено, що після оформлення права власності на спірне майно, позивач 11.06.2014 звернувся до відовідача із вимогою про звільнення майна та передачі його власнику. Цю вимогу відповідач не виконав, пославшись на вирішення в судовому порядку спору, щодо оформлення позивачем права власності на нього.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Водночас, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків.
За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до відносин щодо права власності, зокрема його захисту, пов`язаних з ним не договірних зобов`язань відшкодування шкоди та договірних зобов`язань найму (оренди).
Приписами ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Ч.1 ст. 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
Ст. 782 ЦК України передбачено, що Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
2. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Суд приходить до висновку про те, що позивач є власником спірних приміщень, про що свідчать свідоцтва про право власності індексний номер 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014; індексний номер 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014. Законність реєстрації права власності позивача на це майно встановлена також рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 у справі № 823/2449/14, що набрало законної сили.
Отже, відповідно до норми ч. 1 ст. 770 ЦК України, до позивача, після набуття прав власності на нерухоме майно, перейшли права та обов`язки наймодавця по договору оренди майна співвласників № 20/9/6 від 20.09.2006.
В той же час, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем саме позивачу орендної плати за цим договором. Більш того, відповідач в судовому порядку оспорював оформлення права власності на це майно за позивачем.
Таким чином позивач, у відповідності до приписів ст. 782 ЦК України вправі в односторонньому порядку розірвати договір оренди та вимагати повернення майна.
Відповідач на вимогу позивача майно не звільнив.
Суд вважає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України, абз. 6 ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 224 ГК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відшкодування позадоговірної шкоди, за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст.1166 ЦК України.
Відповідно до цієї норми закону майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина у завданні шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст.1192 ЦК України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, будучи позбавлений з вини відповідача можливості використання свого майна для здійснення підприємницької діяльності (зберігання сільськогосподарської продукції), був вимушений орендувати аналогічні приміщення (договір оренди від 14.06.2014, укладений з ТОВ «Діалог»). Починаючи з 10.09.214 по 02.06.2015 позивач сплатив орендодавцю 75000 грн. грошовими коштами та передав в рахунок орендної плати насіння сої на суму 125000 грн.
Ці прямі витрати позивача суд вважає його збитками, завданими протиправними діями відповідача, які виразились у неповерненні нерухомого майна позивачу, що у свою чергу зумовило неможливість його використання останнім.
Відтак, оскільки судом встановлена протиправність поведінки відповідача, його вина в заподіянні збитків позивачу, причинний зв`язок із діями відповідача та заподіянням збитків, понесення самих збитків позивачем, то позов підлягає до задоволення у цій частині.
Ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо:
- відсутній предмет спору.
Оскільки в ході вирішення спору відповідач самостійно повернув позивачу спірне майно то в частині заявлених вимог про зобов`язання повернути майно та підписати акт прийому передачі провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку відсутністю предмету спору.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати останнього у вигляді сплаченого ним судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Нива ЛЛ» (Черкаська область, Лисянський район, с. Погибляк, 19314, код 34609206 на користь Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Відродження» (Черкаська область, Лисянський район, с. Погибляк, вул.. Самсонова, 25, 19314, код 34609185) 287000, 00 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч гривень) збитків та 3654,00 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривні) судового збору.
Провадження у справі в частині зобов`язання відповідача повернути майно та підписати акт прийому передачі закрити.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст складено і підписано 06.01.2021.
СУДДЯ К.І. Довгань
