Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
01 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5036/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду 28 грудня 2020 року надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» (далі позивач, ПрАТ «Старобільський молокозавод») до Головного управління ДПС у Луганській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ю-15454-17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною вимогою відповідач вимагає від позивача сплатити недоїмку за єдиним внеском у сумі 5003731,75 грн, яка склалася за позивачем станом на 31 жовтня 2020 року.
Позивач протягом 2016-2020 років нараховував єдиний внесок, належним чином надавав звіти до органів доходів і зборів, однак не сплачував нараховану суму єдиного внеску. Відповідач кваліфікував такий нарахований, але не сплачений позивачем єдиний внесок в сумі 5003731,75 грн недоїмкою, тобто єдиним внеском, своєчасно не сплаченим у строки, встановлені законом.
За нормами закону строком сплати єдиного внеску є 20 число місяця, наступного за місяцем нарахування єдиного внеску. Відповідач дійшов висновку, що строк сплати єдиного внеску в сумі 5003731,75 грн, нарахованого, але не сплаченого позивачем, станом на 31 жовтня 2021 є таким, що настав.
Позивач не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки з 2016 по 2020 роки (до 12 лютого 2020 року включно) діяв пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з яким законодавець встановив виключення з загального правила щодо сплати єдиного внеску для певної категорії платників, а саме - платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до 12 лютого 2020 року включно містили положення, за якими відповідним платникам єдиного внеску дозволялося протягом певного часу, який відповідає часу проведення АТО, не виконувати приписи щодо нарахування та сплати єдиного внеску, при цьому недоїмка щодо єдиного внеску, яка склалася протягом проведення АТО, підлягала списанню на підставі заяви такого платника.
Таким чином, у позивача до 12 лютого 2020 року склалися очікування, що йому під час проведення АТО буде дозволено не сплачувати єдиний внесок, при цьому недоїмка за нарахованим, але не сплаченим ЄСВ буде списана за його заявою після закінчення АТО, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою від 30 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 22).
Ухвалою від 15 лютого 2021 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 29-30).
Від ГУ ДПС у Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
ПрАТ «Старобільський молокозавод» перебуває на обліку у ГУ ДПС у Луганській області, використовуючи працю найманих працівників. Сума боргу згідно з оскарженою вимогою складається з несплачених сум єдиного соціального внеску за найманих працівників, який нараховано згідно з поданими платником деклараціями за період з 14 вересня 2016 року по 26 жовтня 2020 року, у яких позивач самостійно визначено зобов`язання у сумі 5063316,91 грн, залишок непогашеного грошового зобов`язання складає 5003731,75 грн.
За таких обставин на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VІ ГУ ДПС у Луганській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ю-15454-17 на загальну суму 5003731,75, яку направлено платнику рекомендованим листом та отримано платником 18 грудня 2020 року.
Відповідач вважає посилання позивача на пункт 9-4 Закону № 2464-VI недоречним, оскільки Законом України від 14.01.2020 № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено. Відповідно, позивач після виключення цих положень з Закону № 2464-VI повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень цього Закону, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання, обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.
Оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ю-15454-17 винесена вже після внесення змін до закону, відповідача наголошує, що її винесено відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 9-4 Закону № 2464-VI зазначена норма тимчасово визначала право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов`язку повністю, тобто Закон № 2464-VI не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
За таких обставин, на думку відповідача, позивач повинен сплатити нарахований внесок у повному обсязі.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Від позивача 15 березня 2021 року надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 360/4568/20, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 16 березня 2021 року (арк. спр. 78, 94-95).
За ухвалою від 01 квітня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять календарних днів (арк. спр. 111).
Ухвалою від 27 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 116).
Про дату, час і місце судового розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.
На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.
ПрАТ «Старобільський молокозавод», код за ЄДРПОУ 00444837, місцезнаходження юридичної особи: 93412, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, будинок 23-Б, перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління, ДПІ у м. Сєвєродонецьку (м. Сєвєродонецьк) (арк. спр. 121-124).
ПрАТ «Старобільський молокозавод» є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
ГУ ДПС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ю-15454-17 на загальну суму 5003731,75 грн (недоїмка), яку отримано уповноваженою особою ПрАТ «Старобільський молокозавод» 18 грудня 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 4, 39).
Як слідує з розрахунку боргу, сума боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 5003731,75 грн складається з несплачених сум єдиного соціального внеску за найманих працівників, що підтверджується поданими платником звітами за період з 14 вересня 2016 року по 26 жовтня 2020 року, в яких позивач самостійно визначив зобов`язання у сумі 5063316,91 грн, залишок непогашеного грошового зобов`язання 5003731,75 грн (арк. спр. 40-43).
Згідно з інтегрованою карткою платника за позивачем на момент винесення оскарженої вимоги, рахується борг в сумі 5003731,75 грн (арк. спр. 44-51).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Пунктом 2 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 449), передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу VІ Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 826/11623/16.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності даних в інформаційній системі відповідача про утворення (збільшення) за платником єдиного внеску на кінець облікового періоду недоїмки зі сплати єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
На підставі вищезазначеної норми позивач звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.
Законом № 440-ІХ, який набув чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що на час виникнення частини заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (з 14 вересня 2016 року по 12 лютого 2020 року) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (12 листопада 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.
Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.
Щодо врахування минулих періодів під час формування спірної вимоги (під час яких діяв пункт 9-4 Закону № 2464-VI) суд зазначає, що вказана норма тимчасово визначала право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов`язку повністю.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що пункт 9-4 Закону № 2464-VІ під час своєї чинності не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2018 року в справі № 812/292/18 зазначила, що зміст норми пункту 9-3 (у подальшому пункту 9-4) розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов`язки, визначені у частині другій статті 6 Закону № 2464-VІ.
На користь таких висновків суду свідчать й положення абзацу 4 пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, якими було передбачено процедуру визнання недоїмки безнадійною та її списання в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Суду не надано доказів, що позивач скористався таким правом, а недоїмка, що утворилася за позивачем за період з 14 вересня 2016 року по 12 лютого 2020 року включно, визнана безнадійною та списана.
З огляду на наведене, зважаючи, що за даними інтегрованої картки станом на 31 жовтня 2020 року за позивачем облікована недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 5003731,75 грн, починаючи з 13 лютого 2020 року відпали підстави, що звільняли позивача від обов`язків платника єдиного внеску, визначених статтею 6 Закону № 2464-VI, та обмежували контролюючий органу у застосуванні заходів впливу та стягнення, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ю-15454-17 на суму 5003731,75 грн.
Щодо посилання позивача на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року в справі № 360/137/19, суд зазначає, що оскарження у судовому порядку попередньо направленої відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) та її скасування з підстав відсутності у контролюючого органу на період проведення антитерористичної операції повноважень у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, не свідчить про відсутність боргу зі сплати єдиного внеску та неможливість включення сум недоїмки до вимог про сплату боргу (недоїмки) наступних періодів, оскільки згідно з пунктом 3 розділу VІ Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) на всю суму недоїмки, яка облікована за платником на кінець календарного місяця, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Підсумовуючи викладене суд дійшов до висновку, що оспорювана вимога ГУ ДПС у Луганській області є правомірною та не підлягає скасуванню, а отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене, у зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору позивачеві не відшкодовуються.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» (місцезнаходження: 93412, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, будинок 23 Б, код за ЄДРПОУ 00444837) до Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 43143746) про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова
