ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6486/21
провадження № 1-кп/753/1232/21
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, неодруженого, працюючого водієм, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого в АДРЕСА_2 , несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого. 2 ст. 286 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого: ОСОБА_2 ,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 24 грудня 2019 року приблизно о 22 год. 29 хв., керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz» д.н.з НОМЕР_1 по проїзній частині вул. Бориспільська зі сторони вул. Старобориспільська в напрямку вул. Привокзальна в м. Києві зі швидкістю (104,06…112,72) км/год., перевищив допустиму швидкість встановлену у населених пунктах 50 км/год., відволікся від керування автомобілем на пару секунд, в результаті чого несвоєчасно зреагував на появу в його полі зору автомобіля «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який в свою чергу, виїхав на перехрестя нерівнозначних доріг: вул. Бориспільська з вул. Горбунова та зупинився, що призвело до їх зіткнення, чим порушив вимоги п.п. 12.3, 12.4 ПДР України.
Порушення вказаних пунктів ПДР України водієм ОСОБА_2 знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, які настали у ДТП, а саме:
1). заподіянні пасажирам автомобіля «ВАЗ 2101» середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень:
ОСОБА_8 у виді закритої травми лівої кістки перелом голівки 5 плюснової кістки зі зміщенням уламків, розрив сухожилків розгиначів 3-4 пальців;
ОСОБА_6 у виді закритої травми шийного відділу хребта перелом дуги третього шийного хребця справа зі зміщенням;
2). заподіянні водію ОСОБА_7 середнього ступеня тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень у виді закритої черепно-мозкової травми - забій головного мозку з формуванням вогнищ геморагічних забоїв в обох скроневих долях, внутрішно мозкової гематоми лобної долі справа, субарахноідальний крововилив, субдуральні нашарування лівої скроневої ділянки, внутрішньо шлуночків крововилив, субдаральна гідромас над лівою лобно-скроневою ділянкою, контузія правого ока середнього ступеню з трофічним кератитом рогівки та екзофтальмом, забійні рани лобної ділянки, підбородкової ділянки, садна та закрита травма грудної клітки забій обох легень, перелом 4 ребера зліва.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 24 грудня 2019 року приблизно о 22 год. 30 хв. керував автомобілем «Mercedes-Benz» д.н.з НОМЕР_1 по вул. Бориспільська з боку вул. Старобориспільська в бік вул. Привокзальна в м. Києві. Він їхав з перевищенням швидкості, приблизно 98 -100 км/год., оскільки йому зателефонував молодший брат та сказав, що в нього проблеми. В цей час він відволікся, не встиг вчасно зреагувати на автомобіль «ВАЗ 2101», з яким відбулося зіткнення, та який він не помітив. В результаті даної пригоди постраждало троє людей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Хтось викликав поліцію та швидку. ОСОБА_2 поїхав у лікарню щоб надати фінансову допомогу потерпілим.
Також, у судовому засіданні ОСОБА_2 вказав, що не оспорює той факт, що потерпілим були спричинені тяжкі тілесні ушкодження та середнього ступеня тяжкості, що виникли у зв`язку з даною ДТП та порушення ним ПДР.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, потерпілі та захисник не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст.349КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкого тілесного ушкодження та середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Стосовно виду та розміру покарання ОСОБА_2 , то суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статей 50, 65КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У ст.65КК визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст.75КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд, ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що відповідно до вимог ст. 12 КК України він відноситься до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, наданих суду даних про особу обвинуваченого, який працює та позитивно характеризується за місцем роботи, несудимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, часткове відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_10 , щире каяття у вчиненому, що судом визнається як обставина, яка пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку, що останньому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, також, передбачено призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами або без такого.
Ураховуючи наведене та дані про особу обвинуваченого, що не зменшує його суспільної небезпеки та вчиненого ним кримінального правопорушення, а в результаті порушення ним ПДР України спричинені тяжкі наслідки потерпілому, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Те, що обвинувачений у 2020 році влаштувався на роботу водієм, не може бути безумовною підставою для не призначення йому додаткового покарання.
Що стосується доводів захисника про те, що призначення судом додаткової міри покарання призведе до порушення конституційних прав обвинуваченого на працю, то суд уважає за необхідне зазначити, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчинені кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті, крім іншого, також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень останнім.
Крім того, врахувавши конкретні обставини вчиненого злочину та його наслідки, а саме те, що ОСОБА_2 допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом з перевищенням швидкості руху у межах населеного пункту, що призвело до заподіяння трьом особам тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін в життєвих стосунках потерпілих, думку самих потерпілих, які просили призначити найсуворіше покарання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 положень ст.75КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, про що захисник та прокурор порушили питання у судових дебатах.
При цьому суд підкреслює, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином публічного обвинувачення та законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху, тому думка потерпілих щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні та не має визначального значення для призначення покарання.
Також, суд звертає увагу, що посилання захисника у судових дебатах, як на підставу застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, відсутність претензій з боку потерпілих, то вони не заслуговують на увагу. Оскільки останні просили залишити цивільні позови не у зв`язку з відсутністю в них претензій матеріального та морального характеру, а через те, що бажають розглядати їх в порядку цивільного судочинства. Зокрема, потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні, коли оголошував заяву про залишення його цивільного позову без розгляду, повідомив, що його цивільний позов до ОСОБА_2 вже призначено до розгляду на кінець травня 2021 року в порядку цивільного судовчинсва.
Стосовно доводів захисника в судових дебатах про те, що суд має зважити на те, що він має право звернутися до судів вищої інстанції, оскільки, на його переконання, судом неправильно було відмовлено у поверненні обвинувального акту прокурору, то це є правом останнього і ніяк не може впливати на прийняття рішення щодо застосування чи не застосування до обвинуваченого вимог ст. 75 КК України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання, оскільки саме таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Щодо цивільних позовів, заявлених потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то суд уважає за необхідне залишити їх без розгляду, оскільки останні заявили таке клопотання.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
У зв`язку з тим, що за вироком до обвинуваченого не застосовується спеціальна конфіскація та обвинуваченому не призначено покарання у виді конфіскації майна, суд уважає за необхідне скасувати арешт на майно, а саме на транспортний засіб «Mercedes-Benz» д.н.з НОМЕР_1 , який накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва 26 грудня 2019 року.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
Долю речовихдоказів тапроцесуальних витратвирішити увідповідності довимог ч.9ст.100та ч.2ст.124КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
у х в а л и в:
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його фактичного затримання після вступу вироку в законну силу.
Скасувати арешт на транспортний засіб «Mercedes-Benz» д.н.з НОМЕР_1 , який накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва 26 грудня 2019 року.
Речові докази по справі, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz» д.н.з НОМЕР_1 залишити його володільцю ОСОБА_11 ; спрацьовану подушку безпеки з керма автомобіля, спрацьовану подушку безпеки з передньої правої панелі автомобіля, змив біологічного походження з керма автомобіля, змив біологічного походження з ручки лівих передніх дверей, мікронашарування матеріалу з переднього лівого сидіння, мікронашарування матеріалу з переднього лівого вітрового скла, змив біологічного походження з ручки КПП, яке знаходиться на зберіганні в камері схову ДУ поліції ГУ НП у м. Києві, - знащити.
Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертиз по справі на загальну суму 30401 грн. 56 коп. в дохід держави.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без розгляду.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
