ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4541/21 Справа № 200/9991/19 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Свистунової О.В.,
суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2021 року
по цивільнійсправі заскаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Берези Анастасії Олегівни, стягувач ОСОБА_2 ,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Берези Анастасії Олегівни (далі державний виконавець, Новокадацький ВДВС), стягувач Пугіна Ірина Олександрівна.
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем Новокодацького ВДВС відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 у частці від його доходу, виконавчий лист видано у 2006 році. Виконавче провадження було відкрито 05.12.2017. На той час редакція частин першої і другої статті 194 СК України передбачала можливість стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за три роки.
12.06.2019 він звернувся до державного виконавця із заявою про проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, у якому просив застосувати вказану вище норму (обмежитись нарахуванням за минулий час, не більше як за три роки). Він отримав відповідь та розрахунок від 17.06.2019, у якому аліменти були розраховані за минулий час за десять років (жовтень 2008 травень 2019) на підставі частин першої і другої статті 194 СК України у редакції, станом на даний час.
Вважав, що такими діями порушено статтю 58 Конституції України щодо зворотної дії закону в часі. Також, державним виконавцем були проігноровані надані боржником квитанції, невірно визначено статистичну інформацію для розрахунку аліментів. Такими діями йому завдано моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, уточнивши вимоги, заявник просив суд: визнати дії державного виконавця при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 17.06.2019 за № 3699 неправомірними; скасувати вказаний розрахунок заборгованості; зобов`язати державного виконавця зробити перерахунок заборгованості з рахуванням частин першої і другої статті 194 СК України в редакції 08.07.2017; стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. та стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.01.2021 скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
У відзиві на апеляційну скаргу, Новокадацький ВДВС просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу заявника без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції установлено, що на розгляді суду перебувала скарга боржника, предметом якої були вимоги про оскарження розрахунку заборгованості державного виконавця за період жовтень 2008 року березень 2019 року, справа № 200/5347/19.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2019 в задоволенні скарги боржника було відмовлено з підстав пропуску строку на оскарження. Вказана ухвала залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.03.2020.
Зокрема судома встановлено, що ОСОБА_2 (боржник) неодноразово знайомився із матеріалами виконавчого провадження. Останній раз ОСОБА_2 ознайомлений із матеріалами вказаного виконавчого провадження 19.02.2019, проте звернувся до суду зі скаргою лише 04.04.2019, пропустивши встановлений законом десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Відтак судами встановлено, що боржнику було відомо про здійснений розрахунок за період з жовтня 2008 року по березень 2019 року (десять років) на підставі діючої редакції частин першої і другої статті 194 СК України.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
За статтею 14ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано виходив з того, що скаржником пропущено встановлений законом десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
При цьому, суд прийшов до висновку, що новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, як вказав державний виконавець та не заперечив боржник, відрізняється від попереднього (який досліджувався судами у справі № 200/5347/19) лише донарахуванням заборгованості за квітень-травень 2019 року.
Враховуючи, що такий розрахунок заборгованості за десять років здійснено в жовтні 2008 року, то скарга в частині оскарження такого розрахунку подана боржником із пропуском встановленого законом десятиденного строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Відрахування строку на оскарження розрахунку заборгованості, здійсненого в жовтні 2018 року, від дати зарахування кожного чергового платежу не відповідає нормам закону та повністю нівелює встановлені законом строки на оскарження.
Клопотання про поновлення строку на оскарження, яке зазначено в уточненій скарзі, є немотивованим. Крім того, вимоги боржника вже були предметом оскарження, що вказує на відсутність поважних причин для пропуску строку на оскарження.
У даній справі розрахунок заборгованості проведено в жовтні 2018 року, тоді як скарга подана в липні 2019 року, а тому клопотання про поновлення строку на оскарження не підлягає задоволенню.
Встановивши зазначені обставини, керуючись статтями 447-451 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження, суд першої інстанції постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону, висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції підставу для відмови в задоволенні скарги зазначає лише пропущений строк для звернення до суду для відновлення порушеного права та/або інтересу, але не звернув уваги, що скаржник (боржник) звернувся зі скаргою на дії державного виконавця на здійснений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів в десятиденний строк з моменту отримання листа Новокадацького ВДВС, який отриманий ним 27.06.2019 року, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідно до частини першої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною п`ятою статті 74 Закону України Про виконавче провадження встановлено, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Нормою пункту а частини першої статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Згідно з частиною другою статті 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом у справі 200/5347/19, боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_2 , його представник за довіреністю ОСОБА_4 , неодноразово з`являлись до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, надавали відповідні заяви, пояснення, квитанції, знайомились з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчать відповідні заяви від 20.12.2017р., 21.12.2017р., 17.01.2018р., 15.03.2018р., 22.03.2018р., 29.03.2018р., 27.04.2018р., 11.05.2018р., 30.05.2018р., 13.07.2018р., 07.09.2018р., 26.10.2018р., 05.02.2019р., 14.02.2019р., 19.02.2019р., 22.02.2019р., 05.03.2019р., 12 03 2019р., 15.03.2019р., 09.04.2019р.
Також, в матеріалах виконавчого провадження № 55289568 містяться заяви ОСОБА_2 , його представника за довіреністю ОСОБА_4 від 20.12.2017р., 13.03.2018р., 14.02.2019р. про надання матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення та зняття фотокопій.
Відповідно до відміток на вищевказаних заявах боржник, його представник в повному обсязі ознайомлені матеріалами виконавчого провадження 21.12.2017р., 15.03.2018р., 19.02.2019р. Відповідно.
Постанова про арешт майна боржника винесена 05.12.2017р.; постанова про тимчасове обмеження боржника управі полювання винесена 16.03.2018р.; постанова про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії винесена 16.03.2018р.; постанова про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами винесена 16.03.2018р.; постанова про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України винесена 16.03.2018р.; в жовтні 2018 року здійснений розрахунок заборгованості по аліментам за останні десять років станом на 01.10.2018р. на підставі заяви стягувача, в той же час до розрахунку заборгованості по аліментам за останні десять років станом на червень 2019 року внесені зміни лише в частині нарахувань аліментів за квітень-травень 2019 року.
Отже, звернувшись до Новокодацького ВДВС з заявою про отримання довідки розрахунку ОСОБА_2 було відомо про порушення його права і отриманий розрахунок не є новим.
Однак, скарга ОСОБА_2 подана лише в липні 2019 року, тобто після спливу встановленого чинним законодавством строку для оскарження дій державного виконавця та винесення відповідних постанов.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що граничний термін оскарження відповідних дій повинен був розпочатись саме з 27.06.2019 року, з дня, коли ним була отримана відповідь від державного виконавця Новокодацького ВДВС на подану ним заяву про отримання довідки розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, оскільки ці доводи не ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець допустив бездіяльність, яка є триваючою, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки складаючи розрахунок заборгованості державний виконавець вчинив дію, прийняв відповідне рішення і саме з моменту обізнаності із такою дію (рішенням) розпочався перебіг строку на оскарження. Судом не встановлено порушень у діях державного виконавця та апелянтом не доведена бездіяльність державного виконавця під час вчинення виконавчих дій. Також, апелянтом не доведено неврахування державним виконавцем квитанцій зі сплати аліментів.
Правильними також є висновки місцевого суду щодо відсутності правових підстав у задоволенні вимог скаржника щодо стягнення на його користь моральної шкоди та судових витрат та розяснення права скаржника щодо його звернення із зазначеними вимогами в порядку позовного провадження. Із зазначеним погодився і представника скаржника в суді апеляційної інстанції.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ухвала постановлена з неповним з`ясуванням судом обставин справи, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки не спростовують висновки суду та встановлені ним обставини, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявником норм права.
Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Матеріалами справи підтверджується, що всі дії державного виконавця були направлені виключно на виконання вимог виконавчого документу, в порядок та спосіб визначений Законом України Про виконавче провадження.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни ухвали суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко
