Справа №200/9991/19
Провадження №4с/932/31/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2021 року м.Дніпро
Бабушкінський районий суд м.Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря: Батіщевої К.С.,
скаржника (божника): ОСОБА_1 ,
представника скаржника (боржника) Коломоєць С.В.
стягувача: ОСОБА_1 ,
державнихвиконавців: Береза А.О.,Літвінової А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Державного виконавця Південно-Східного міжрегіонального упраління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Береза Анастасії Олегівни, стягувач ОСОБА_1 , -
В С Т А Н О В И В:
03.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Новокодацького відділудержавної виконавчоїслужби умісті ДніпріБерези АнастасіїОлегівни та просить (з урахуванням уточненої скарги, поданої 13.08.2020): визнати дії державного виконавця по складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 17.06.2019 за №3699 неправомірними; скасувати вказаний розрахунок заборгованості; зобов`язати державного виконавця зробити перерахунок заборгованості з рахуванням ч.1, 2 ст.194 СК України в редакції 08.07.2017; стягнути з Новокадацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області моральну шкоду у розмірі 100000 гривень та стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.
В обґрунтування своїх вимог послався на те, що державним виконавцем Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 у частці від його доходу, виконавчий лист видано у 2006 році. Виконавче провадження було відкрито 05.12.2017. На той час редакція ч.1, 2 ст.194 СК України передбачала можливість стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за три роки. 12.06.2019 він звернувся до державного виконавця із заявою про проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у якому просив застосувати вказану вище норму (обмежитись нарахуванням за минулий час, не більше як за три роки). Він отримав відповідь та розрахунок від 17.06.2019 у якому аліменти були розраховані за минулий час за десять років (жовтень 2008 травень 2019) на підставі ч.1, 2 ст.194 СК України у редакції, станом на даний час. Вважає, що такими діями порушено ст.58 Конституції України щодо зворотної дії закону в часі. Також державним виконавцем були проігноровані надані боржником квитанції, виконавцем невірно визначено статистичну інформацію для розрахунку аліментів. Такими діями йому завдано моральної шкоди.
Державним виконавцем подавались письмові відзиви на скаргу у яких вимоги скарги заперечно, вказано про правомірність та законність дій державного виконавця, а також про пропуск боржником строку для подання скарги. Зокрема, що розрахунок аліментів за десять років було здійснено в жовтні 2018 року, що було предметом розгляду у справі №200/5347/19 та у якій боржнику відмовлено в задоволенні скарги у зв`язку із пропуском строку на оскарження. У новому розрахунку лише додатково донараховано аліменти за два місяці. З вимогою про відшкодування завданої йому моральної шкоди, боржник повинен звертатися до суду з окремим позовом, а не в рамках скарги на дії державного виконавця. Боржник не надав жодних доказів, які б підтверджувати понесені ним витрати на правову допомогу.
У письмовому відзиві стягувач також заперечила вимоги скарги. Зазначила, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2006 її позов задоволено та видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 , який вона у березні 2006 року пред`явила для виконання до Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. У зв`язку зі зміною місця роботи боржника оригінал виконавчого листа неодноразово перенаправлявся у різні відділи ДВС, в результаті чого був втрачений при надсиланні. 10.11.2017 вона отримала дублікат вказаного виконавчого листа. Доводи ОСОБА_1 про необхідність нарахування аліментів з 2017 року є безпідставними, оскільки через втрату оригіналу виконавчого листа дитина не може бути позбавлена аліментів, а тому, вважає, що дії, вчинені державним виконавцем для забезпечення виконавчого провадження, є правомірними. Крім того, зазначила, що боржником пропущено 10-денний строк, встановлений чинним законодавством України для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
У судовому засіданні скаржник та його представник скаргу підтримали, просили задовольнити у повному обсязі. Пояснення надали аналогічні тексту скарги. Вказали, що строк оскарження не пропущено, оскільки оскаржується бездіяльність державного виконавця, яка є триваючою.
У судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 вимоги скарги заперечила, просила відмовити у її задоволенні у повному обсязі. Пояснення надала аналогічні тексту відзиву на скаргу.
У судовому засіданні представники заінтересованої особи вимоги скарги заперечили. Пояснення надали аналогічні тексту відзивів на скаргу.
Вивчивши скаргу, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги, виходячи з наступного.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Нормою п.а ч. 1 ст. 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бутиподанодосуду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Викладені строки кореспондуються із вимогами ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
На розгляді суду перебувала скарга боржника, предметом якої були вимоги про оскарження розрахунку заборгованості державного виконавця за період жовтень 2008 року березень 2019 року, справа №200/5347/19.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2019 в задоволенні скарги боржника було відмовлено з підстав пропуску строку на оскарження. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26.03.2020.
Зокрема судома встановлено, що ОСОБА_1 (боржник) неодноразово знайомився із матеріалами виконавчого провадження. Останній раз ОСОБА_1 ознайомлений із матеріалами вказаного виконавчого провадження 19.02.2019, проте звернувся до суду зі скаргою лише 04.04.2019, пропустивши встановлений законом десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Відтак судами встановлено, що боржнику було відомо про здійснений розрахунок за період з жовтня 2008 року по березень 2019 року (десять років) на підставі діючої редакції ч.1, 2 ст.194 СК України.
Новий розрахунок, як вказав державний виконавець та не заперечив боржник, відрізняється від попереднього (який досліджувався судами у справі №200/5347/19) лише донарахуванням заборгованості за квітень травень 2019 року.
Враховуючи, що такий розрахунок заборгованості за десять років здійснено в жовтні 2008 року, то однозначно вбачається, що скарга в частині оскарження такого розрахунку подана боржником із пропуском встановленого законом десятиденного строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Відрахування строку на оскарження розрахунку заборгованості, здійсненого в жовтні 2018 року, від дати зарахування кожного чергового платежу не відповідає нормам закону та повістю нівелює встановлені законом строки на оскарження.
Клопотання про поновлення строку на оскарження, яке зазначено в уточненій скарзі, є немотивованим взагалі. Крім того, вимоги боржника вже були предметом оскарження, що вказує на відсутність поважних причин для пропуску строку на оскарження.
В цьому контексті варто заначити рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України", у якому суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
У нашому випадку розрахунок заборгованості проведено в жовтні 2018 року, тоді як скарга подана в липні 2019. Відтак клопотання про поновлення строку на оскарження не підлягає задоволенню.
Вказівки боржника на те, що державний виконавець допустив бездіяльність яка є триваючою не заслуговують на увагу. Так складаючи розрахунок державний виконавець вчинив дію, прийняв відповідне рішення. І саме з моменту обізнаності із такими дією, рішенням у боржника розпочав перебіг строку на оскарження. Бездіяльність, в свою чергу може полягати у невчиненні певних, обов`язкових до виконання дій.
Аналогічні обставини і щодо покликань боржника на невірність розрахунку реальним статистичним даним та зазначення державним виконавцем у різних розрахунках різних сум за різні місяці 2018 року.
Вимоги щодо помилковості розрахунку за квітень-травень 2019 року не доведені. Так само не доведено обґрунтування в частині неврахування державним виконавцем квитанцій про сплату аліментів.
Вимоги про стягнення моральної шкоди не можуть бути предметом розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, так само не можуть стягуватись у такому проваджені судові витрати.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди можуть бути предметом позовного провадження. Суд звертає увагу боржника також на можливість вирішення у позовному провадженні спору щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів (ч.3 ст.195 СК України).
З огляду на викладене скарга не може бути задоволена.
Керуючись ст.ст.447,451 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_1 на дії Державного виконавця Південно-Східного міжрегіонального упраління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Береза Анастасії Олегівни, стягувач ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Апеляційна скарга на судове рішення подаєтьсябезпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено о 08.10 годині 22.01.2021.
Суддя: В.І.Цитульський
