У Х В А Л А
Справа № 200/9991/19
Провадження № 4-с/932/11/22
10 серпня 2022 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
за участі
секретаря судового засідання Громовика Д.О.
скаржника ОСОБА_1
представника скаржника ОСОБА_2
представника ВДВС - Літвінової А.І.
стягувача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), стягувач ОСОБА_1 , -
В С Т А Н О В И В:
03.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Берези А. О., заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_1 , в якій, уточнивши вимоги, просив:
- визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Берези А. О. при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 17 червня 2019 року за № 36999 й скасувати такий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів;
- зобов`язати державного виконавця Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Березу А. О. зробити перерахунок заборгованості з рахуванням частин першої і другої статті 194 СК України в редакції Закону від 08 липня 2017 року;
- стягнути з Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) моральну шкоду в розмірі 100 тис грн та судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 тис грн.
В обґрунтування скарги зазначав, що державним виконавцем Новокодацького ВДВС відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 у частці від його доходу, виконавчий лист видано у 2006 році. Виконавче провадження було відкрито 05 грудня 2017 року. На той час редакція частин першої і другої статті 194 СК України передбачала можливість стягнення аліментів за минулий час, але не більше як за три роки.
12.06.2019 року він звернувся до державного виконавця із заявою про проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, у якому просив застосувати вказану вище норму (обмежитись нарахуванням за минулий час, але не більше як за три роки). Протетримав відповідь та розрахунок від 17.06.2019 року, у якому аліменти були розраховані за минулий час, за десять років (жовтень 2008 року - травень 2019 року) на підставічастин першої і другої статті 194 СК України у редакції Закону, яка діє станом на даний час.
Вважав, що такими діями державним виконавцем порушено статтю 58 Конституції України щодо заборони зворотної дії закону в часі. Державним виконавцем були проігноровані надані ним квитанції про сплату аліментів, невірно визначено статистичну інформацію для розрахунку аліментів. Також, виконавцем при здійсненні розрахунку було проігноровано квитанції про перерахування грошових коштів стягувачу на суму 10600,00 грн. При здійсненні щомісячних розрахунків заборгованості зі сплати застосовується річна статистична інформація про середню заробітну плату по регіону, замість застосування щоквартальної статистичної інформації, тому було нараховано заборгованість за період 2015-2019 рік з завищенням на 2473,79 грн. Такими діями йому завдано моральної шкоди.
Від Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов відзив, у якому зазначено, що дії виконавця були правомірними, а також про пропуск боржником строку для подання скарги. Зокрема, що розрахунок аліментів за десять років було здійснено у жовтні 2018 року, що було предметом розгляду у справі №200/5347/19 та у якій боржнику відмовлено в задоволенні скарги у зв`язку із пропуском строку на оскарження. У новому розрахунку лише додатково донараховано аліменти за два місяці. З вимогою про відшкодування завданої йому моральної шкоди, боржник повинен звертатися до суду з окремим позовом, а не в рамках скарги на дії державного виконавця. Боржник не надав жодних доказів, які б підтверджувати понесені ним витрати на правову допомогу.
У письмовому відзиві стягувач також заперечила вимоги скарги. Зазначила, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2006 її позов задоволено та видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , який вона у березні 2006 року пред`явила для виконання до Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. У зв`язку зі зміною місця роботи боржника оригінал виконавчого листа неодноразово перенаправлявся у різні відділи ДВС, в результаті чого був втрачений при надсиланні. 10.11.2017 вона отримала дублікат вказаного виконавчого листа. Доводи ОСОБА_1 про необхідність нарахування аліментів з 2017 року є безпідставними, оскільки через втрату оригіналу виконавчого листа дитина не може бути позбавлена аліментів, а тому, вважає, що дії, вчинені державним виконавцем для забезпечення виконавчого провадження, є правомірними. Крім того, зазначила, що боржником пропущено 10-денний строк, встановлений чинним законодавством України для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Протокольною ухвалою Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі було замінено на правонаступника - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
У судовому засіданні скаржник та його представник вимоги скарги підтримали та прохали задовольнити. Пояснення надали аналогічні її тексту.
Представник Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.
Стягувач у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2006 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист у справі № 2-2861/2006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, починаючи з 13.01.2006 року.
Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у Державній виконавчій службі у Жовтневому районі міста Дніпропетровська та Державній виконавчій службі у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська.
Згідно відповіді Шевченківського відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 15.05.2017 року № 0314/9107/15, 27.12.2010 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено разом з оригіналом виконавчого листа на виконання до Новокодацького ВДВС міста Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровській області.
Відповідно до довідки Новокодацького ВДВС міста Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровській області від 13.06.2017 року № 26506/27 виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 не перебуває.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2017 року задоволено заяву про видачу дубліката виконавчого листа від 23.06.2006 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно.
05.12.2017 року на підставі дубліката виконавчого листа Новокодацьким ВДВС міста Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 55289568.
До жовтня 2018 року державний виконавець складав розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, згідно яких, заборгованість розраховувалась за період з січня 2014 року.
На підставі заяви стягувача, у жовтні 2018 року державним виконавцем було складено розрахунок, у якому заборгованість була розрахована за період з жовтня 2008 року по вересень 2018 року.
17.06.2019 року державним виконавцем було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 36999 щодо боржника ОСОБА_1 , у якому виконавець розрахував заборгованість за період з жовтня 2008 року по травень 2019 року.
Вирішуючи скаргу ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.
Згідно положення ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За правилами частин першої та третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Порядок визначення заборгованості за аліментами, стягнутими у частці від заробітку (доходу), передбачений статтею 195 СК України, відповідно до якого заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно дочастини першоїцієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі подання заяви стягувачем або боржником.
Частиною 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка пронаявність заборгованостізі сплатиаліментів дійснапротягом одногомісяця здня їївидачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.
Щодо посилання скаржника на неправомірність дій виконавця під час складення оскаржуваного розрахунку, а саме, порушення положень ст. 58 Конституції України щодо заборони зворотної дії закону у часі, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 у добровільному порядку судове рішення про стягнення аліментів не виконував.
Частиною першою статті 194 СК України у редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження, було передбачено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належний зміст»від 03.07.2018 р.№2475-VIII, до частини першої статті 194 СК України були внесені зміни і зазначена норма права викладена у такій новій редакції: «Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час,але не більш як за десять років,що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання».
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 висловлено думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
З урахуванням наведених положень закону та рішень Конституційного Суду України наявні підстави для висновку, що державний виконавець зобов`язаний був застосувати саме ту правову норму, сформульовану в законі, яка була чинною на момент вчинення ним відповідної процесуальної дії, зокрема й здійснення розрахунку розміру заборгованості за аліментами.
При цьому, незалежно від моменту пред`явлення виконавчого листа до виконання у ОСОБА_1 існував обов`язок зі сплати аліментів, починаючи з дати ухвалення судового рішення, отже дії державного виконавця з обрахування розміру заборгованості за 10 років до подання виконавчого листа до виконання не встановили для заявника нового обов`язку, що не був передбачений судовим рішенням або законом.
Так само у державного виконавця відсутні повноваження під час вчинення процесуальних дій з виконання судового рішення застосовувати нечинне положення закону на момент вчинення ним відповідної процесуальної дії.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.12.2021 року у справі 2-3177-1/06.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, складення оскаржуваного розрахунку, у якому заборгованість зі сплати аліментів розраховано за 10 років відповідає вимогам законодавства.
Щодо посилання скаржника на те, що виконавцем не враховано квитанції про перерахування грошових коштів стягувачу на суму 10600,00 грн., суд зазначає, що до матеріалів справи долучено копію матеріалів виконавчого провадження, у яких містяться копії квитанції, серед яких є такі, які не дають змоги встановити їх зміст (номер, дату перерахування коштів, реквізити, суму).
Скаржник не додав до скарги квитанції та не зазначив у ній, із посиланням на дату та номер квитанції, які на його думку не враховано державним виконавцем під час складення розрахунку. При цьому суд зазначає, що скаржник не позбавлений права подати виконавцю квитанції належної якості.
За змістом ч. 2 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Таким чином, посилання скаржника на те, що необхідно розраховувати заборгованість виходячи з щоквартальної статистичної інформації не грунтуються на вимогах законодавства.
За вказаних обставин, скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Щодо посилання Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на те, що ОСОБА_1 пропущено строк на звернення із цією скаргою та те, що питання правомірності розрахунку за десять років було предметом розгляду у справі №200/5347/19, суд зазначає наступне.
Частиною 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.
Таким чином, оскільки довідка була отримана ОСОБА_1 27.06.2019 року, що не заперечується іншими учасниками, а зі скаргою він звернувся 03.07.2019 року, а також те, що довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця, строк звернення до суду із вказаною скаргою не пропущено.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, 352-355, 447-453 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), стягувач ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.
Повний текст ухвали суду складено 15.08.2022 року.
Суддя В.В. Куцевол
