РІШЕННЯ
Іменем України
28 квітня 2021 року
Київ
справа №640/33771/20
адміністративне провадження №П/9901/91/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Білак М.В.,
Жука А.В.,
Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Любачевської М.С.,
позивача - не з`явився,
представника відповідача - Байдаченко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Президента України
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Зміст позовних вимог та стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
29.12.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Президента України (далі - відповідач), у якому просить:
1) визнати протиправними:
- дії Президента України щодо передачі до Кабінету Міністрів України на розгляд звернення ОСОБА_1 ;
- бездіяльність Президента України щодо невчинення дій, передбачених пунктом 15 статті 106 Конституції України на звернення позивача;
2) зобов`язати Президента України вчинити дії, передбачені пунктом 15 статі 106 Конституції України:
з мотивів невідповідності норм підпункту 2 пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644 і від 30.08.2017 № 704, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, нормам статей З, 7, 17, 19, 22 Конституції України:
- зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038;
- подати звернення до Конституційного Суду України для визначення відповідності (конституційності) зазначених норм Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 нормам Конституції України;
- притягнути до відповідальності посадових осіб Офісу Президента України, діями яких було порушено права позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., суддів Білак М.В., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Калашнікову О.В. для розгляду судової справи № 640/33771/20 (провадження № П/9901/91/21).
Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику 10 (десять) днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом уточнення позовних вимог із зазначенням у позовній заяві здійснення яких саме владних (управлінських) повноважень Президента України порушує (та яким чином) права позивача.
На виконання вимог ухвали від 30.03.2021 позивачем до Суду подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить:
1) визнати протиправними:
- дії Президента України щодо передачі на розгляд до Кабінету Міністрів України звернення ОСОБА_1 , де міститься заява про неконституційність рішення Уряду;
- бездіяльність Президента України щодо невчинення дій, передбачених пунктом 15 статті 106 Конституції України як в порядку контролю за конституційністю постанов Кабінету Міністрів України, так і на звернення позивача;
2) зобов`язати Президента України вчинити дії, передбачені пунктом 15 статі 106 Конституції України:
з мотивів невідповідності норм підпункту 2 пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644 і від 30.08.2017 № 704, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, нормам статей З, 7, 17, 19, 22 Конституції України:
- зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038;
- подати звернення до Конституційного Суду України для визначення відповідності (конституційності) зазначених норм Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 нормам Конституції України;
- притягнути до відповідальності посадових осіб Офісу Президента України, діями яких було порушено права позивача, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що його звернення до Президента України було обумовлено тим, що підпунктом 2 пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644 і від 30.08.2017 № 704 (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038) скасовано норми Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 про щорічне підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, що до них прирівнюються (з 01 січня кожного календарного року - у зв`язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму, оскільки базовою величиною для обчислення розмірів окладів за посадою та званням, згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум). 3 наданої відповіді Офісом Президента України позивачу стало відомо, що питання по суті його звернення не вирішено, а звернення передано на розгляд до органу, який не має повноважень вчиняти дії (зупиняти дію постанови Кабінету Міністрів України), про які позивач просив вчинити у заяві до відповідача. На переконання позивача, оскільки його звернення містило клопотання «вчинити дії», які відносяться до виключної компетенції Президента України, тому відповідно до статті 15 та абзацу дев`ятого частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян», таке мало бути розглянуто саме Президентом України, а не передаватися для відповіді іншим органам і, зокрема, до Кабінету Міністрів України.
З посиланням на правові висновки Конституційного Суду України позивач вказує, що оскаржувані норми Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 порушують конституційні принципи, передбачені статтями 3, 8, 17, 22, 46 Конституції України: верховенства права, соціальної захищеності, легітимних очікувань та звужують обсяг вже набутих прав, а тому є неконституційними.
Позивач зазначає, що відповідно до імперативної норми пункту 15 статті 106 Конституції України Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності їх Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України. Оскільки Президентом України ніяких дій для виконання вказаної норми Конституції України не вчинено, тому така бездіяльність, на думку позивача, є протиправною, а його права є порушеними та підлягають поновленню.
Твердження позивача у додаткових поясненнях у справі фактично дублюють зміст позовної заяви і зводяться до незгоди позивача щодо розгляду його звернення Офісом Президента України та передачу його до Кабінету Міністрів України, оскільки на переконання позивача розгляд такого звернення відноситься до виключної компетенції Президента України.
У відзиві на позовну заяву відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що звернення позивача розглянуто у відповідності із чинним законодавством, оскільки при його розгляді було встановлено, що вирішення порушених у зверненні питань стосовно грошового забезпечення військовослужбовців належить до компетенції Кабінету Міністрів України, а тому Офісом Президента України було надано відповідь на звернення позивача та додатково надіслано вказане звернення на розгляд в межах компетенції до Секретаріату Кабінету Міністрів України із повідомленням про це позивача.
Крім того, відповідач вказує, що внесення Президентом України подання до Конституційного Суду України є правом Президента України, а не його обов`язком.
Також відповідач зазначає, що вимога щодо зобов`язання Президента України зупинити дію постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 та звернутись до Конституційного Суду України щодо конституційності цієї постанови є втручанням в дискреційні повноваження Президента України, визначені Конституцією України.
Клопотання сторін та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 28.04.2021 о 12 год 00 хв.
Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27.04.2021 № 767/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/33771/20 (провадження № П/9901/91/21), у зв`язку з відпусткою судді Калашнікової О.В., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., суддів Білак М.В., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М. для розгляду судової справи № 640/33771/20 (провадження № П/9901/91/21).
У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. В позовній заяві позивач просить у зв`язку із запровадженням в країні карантинних заходів справу розглядати без його участі в судовому засіданні.
Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, оцінка доказів, застосування норм права та мотиви прийнятого рішення
Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права Судом встановлено такі обставини.
06.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою про неконституційність Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, в якій просив Президента України виконати конституційний обов`язок, визначений нормою пункту 15 статті 106 Конституції України та зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 як таку, що не відповідає нормам статей 8, 17 та 22 Конституції України, з одночасним зверненням до Конституційного Суду України.
Листом Офісу Президента України (Департамент з питань звернення громадян) від 22.12.2020 № 22/063936-18 повідомлено позивачу, що згідно з вимогами Закону України «Про Конституційний Суд України» у конституційному поданні щодо конституційності акта (його окремих положень) мають бути зазначені, зокрема, обґрунтування тверджень щодо неконституційності акта (його окремих положень). Предметом розгляду Конституційного Суду України може бути конституційне подання, в якому наведені аргументи свідчили б про невідповідність положень правового акту Конституції України, цитування окремих положень Конституції України не є обґрунтуванням неконституційності правових актів, припущення не можуть вважатися правовими аргументами на підтвердження неконституційності правових актів чи їх окремих положень.
Також повідомлено позивача, що згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням зазначеного повідомлено позивача, що його звернення надіслано до Секретаріату Кабінету Міністрів України для організації розгляду та відповідного реагування.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо передання його звернення до Кабінету Міністрів України та бездіяльність щодо невчинення дій, порушених позивачем у заяві, протиправними і такими, що порушують його права, звернувся до суду з позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частинами другою, шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян». Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
Таким чином, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Разом із цим якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень відповідного органу, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Статтею 102 Конституції України передбачено, що Президент України є Главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Указом Президента України від 25.06.2019 № 436/2019 затверджено Положення про Офіс Президента України (далі - Положення).
За змістом пунктів 1, 3 Положення Офіс Президента України є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України, основними завданнями якого є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.
Відповідно до підпункту 22 пункту 4 Положення Офіс відповідно до покладених на нього завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (далі - Положення) Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 81 пункту 4 Положення визначено, що Міноборони відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи, спрямовані на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Президента України з заявою, в якій просив зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, з набранням чинності якою в Постанові Кабінету Міністрів України від 30.07.2017 № 704 повністю ліквідовано законний механізм встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Вважаючи Постанову Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 такою, що звужує обсяг вже набутих прав на забезпечення гідного рівня життя осіб, для яких частиною п`ятою статті 117 Конституції України передбачено особливий соціальний захист та антиконституційною, у заяві ОСОБА_1 просить Президента України звернутися до Конституційного Суду України відповідно до норм пункту 15 статті 106 Конституції України.
У позовній заяві позивач висловлює незгоду з діями відповідача щодо направлення його звернення за належністю до Кабінету Міністрів України, оскільки вважає, що питання забезпечення дотримання конституційних гарантій є обов`язком (а не правом) особисто Президента України, отже не стосується повноважень Офісу Президента України чи Кабінету Міністрів України, тому не може бути розглянуто іншою особою.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, Суд зазначає, що з огляду на зміст правових норм, які підлягають застосуванню у цій справі, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 9901/600/19, яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.05.2020.
З огляду на те, що розмір грошового забезпечення військовослужбовців встановлюється Кабінетом Міністрів України, а також враховуючи положення частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», Суд вважає, що звернення ОСОБА_1 правомірно направлено Офісом Президента України за належністю на розгляд до компетентного органу із одночасним повідомленням позивача.
Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач, керуючись частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян», правомірно переслав звернення позивача за належністю компетентному органу, про що повідомив ОСОБА_1 , у нього відсутній обов`язок розглядати по суті таке звернення та надавати на нього відповідь. Відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Оскільки Судом встановлено правомірність дій Офісу Президента України про направлення звернення позивача за належністю на розгляд до компетентного органу із одночасним повідомленням позивача, тому і вимоги позивача про зобов`язання Президента України притягнути до відповідальності посадових осіб Офісу Президента України, діями яких, на думку позивача, було порушено його права, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов`язання Президента України зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, подати звернення до Конституційного Суду України для визначення відповідності (конституційності) норм Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 нормам Конституції України Суд зазначає наступне.
Пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України передбачено повноваження Президента України зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.
Наведене положення Конституції України надає Президенту України як главі держави дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.
Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам щодо реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, визначено поняття дискреційних повноважень - сукупність прав та обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.
Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
З огляду на наведене, повноваження Президента України стосовно зупинення дії актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності є дискреційними та виключною компетенцією його як глави держави.
Таким чином, жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції.
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Президента України зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 та звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням, оскільки такі повноваження є дискреційними.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак в задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 257, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29.04.2021.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Н.М. Мартинюк
