УХВАЛА
30 березня 2021 року
Київ
справа №640/33771/20
адміністративне провадження №П/9901/91/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Президента України, у якому просить:
1) визнати протиправними:
- дії Президента України щодо передачі до Кабінету Міністрів України на розгляд звернення ОСОБА_1 ;
- бездіяльність Президента України щодо невчинення дій, передбачених пунктом 15 статті 106 Конституції України на звернення позивача.
2) зобов`язати Президента України вчинити дії, передбачені пунктом 15 статі 106 Конституції України:
з мотивів невідповідності норм підпункту 2 пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року №1644 і від 30 серпня 2017 року №704, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038, нормам статей З, 7,17,19, 22 Конституції України:
- зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038;
- подати звернення до Конституційного Суду України для визначення відповідності конституційності) зазначених норм Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038 нормам Конституції України;
- притягнути до відповідальності посадових осіб Офісу Президента України, діями яких було порушено права позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року справу №640/33771/20 передано за підсудністю на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду указаної справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Мельник-Томенко Ж.М., суддів Білак М.В., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.
Відповідно до статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали позовної заяви Суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Частиною другою статті 19 КАС України установлено вичерпний перелік справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів. За цією статтею такими справами є ті, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Так, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.
Поряд із загальними правилами провадження в адміністративних справах у суді першої інстанції КАС України встановлює певні особливості провадження для окремих категорій справ, зокрема, справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах зазначеної категорії визначено статтею 266 КАС України. За частиною першою цієї статті встановлені нею правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
При розмежуванні підсудності адміністративних справ про оскарження правових актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України, а відтак і при вирішенні питання щодо можливості застосування спеціальних правил КАС України, передбачених для розгляду цієї категорії спорів, визначальним є предмет спору, тобто зміст (суть) актів, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а також правовий статус останнього у спірних правовідносинах.
У Рішенні від 10 квітня 2003 року №7-рп/2003 Конституційний Суд України констатував, що відповідно до Конституції України повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України.
У Рішенні від 07 квітня 2004 року №9-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що «за Конституцією України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, органи якої здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6). Всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Повноваження Верховної Ради України, як і повноваження Президента України, визначаються Конституцією України (статті 85, 106).
Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (стаття 102 Конституції України), забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (пункт 1 частини першої статті 106 Конституції України)».
Отже, конституційний статус Президента України та його право зупинити дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (п.15 частини першої статті 106 Конституції України) є формою реалізації його повноважень у сфері конституційних правовідносин.
Зміст наведених вище нормативних і правотворчих положень в контексті заявлених вимог дає Суду підстави вважати, що існують (можуть існувати) спірні правовідносини, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
З огляду на наведене вище Суд дійшов висновку, що положення частини першої статті 2, підпункту 2 частини першої статті 4, частини першої статті 5, частин першої, другої статті 19 КАС, частини першої статті 266 КАС слід розуміти так, що у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися лише ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Президента України, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, в яких Президент України реалізовує свої владні (управлінські) повноваження.
Підсумовуючи викладене Суд зазначає, що у позовній заяві не зазначено здійснення яких саме владних (управлінських) повноважень Президента України порушує (та яким чином) права позивача.
За змістом статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до вимог статті 169 КАС України, позовну заяву щодо позовних вимог про:
1) визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо невчинення дій, передбачених пунктом 15 статті 106 Конституції України на звернення позивача;
2) зобов`язання Президента України вчинити дії, передбачені пунктом 15 статі 106 Конституції України з мотивів невідповідності норм підпункту 2 пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року №1644 і від 30 серпня 2017 року №704, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038, нормам статей З, 7,17,19, 22 Конституції України:
- зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038;
- подати звернення до Конституційного Суду України для визначення відповідності конституційності) зазначених норм Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038 нормам Конституції України - слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до Суду:
- уточненої позовної заяви, викладеної з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали.
З огляду на викладене, керуючись статтями 22, 160, 161, 169, 266 КАС України, Суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Установити для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Суддя Верховного Суду
