Справа № 749/116/20
Провадження 2/732/5/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2021 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді КарпинськоїН.М., секретар - Воропаєва К.В., за участі представника позивача - адвоката КовтунМ.О., представників відповідачів: Шулейко Н.С., Устименко П.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підпрємства «Корюківське лісове господарство», організаційної ланки профспілки Корюківського держлісгоспу (третя особа Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації) про визнання змін, які прийняті на спільному розширеному засіданні адміністрації і профспілкового комітету ДП „Корюківське лісове господарство" 11.04.2019 та 24.06.2019 до Колективного договору ДП „Корюківське лісове господарство" незаконними та їх скасування, про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та винагороди за вислугу років, за підсумками роботи за рік, зміни формулювання дати звільнення і стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки,-
В С Т А Н О В И В:
20.02.2020 в суді зареєстровано позов ОСОБА_1 поданий в його інтересах адвокатом Ковтун Мариною Олександрівною до відповідачів: Державного підприємства «Корюківське лісове господарство», Організаційної ланки профспілки Корюківського держлісгоспу. За змістом поданого позову позивач, звертаючись з позовом до суду, просив визнати зміни, які прийняті на спільному розширеному засіданні адміністрації і профспілкового комітету ДП «Корюківське лісове господарство» 11.04.2019 та 24.06.2019 до Колективного договору ДП «Корюківське лісове господарство», що прийнятий профспілковою конференцією трудового колективу 26 лютого 2016 року, незаконними та скасувати їх А також просив стягнути з Державного підприємства «Корюківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу при звільненні в зв"язку з виходом на пенсію в сумі 49518,00 грн, недоплачену при звільненні з роботи винагороду за вислугу років відповідно до пункту 4.25 розділу 4 «Оплата і нормування праці» Колективного договору ДП «Корюківське лісове господарство» та додатку 22 Положення про порядок та умови виплати винагороди за вислугу років і про виплату винагороди за підсумками роботи за рік за період з 01.03.2019 по день звільнення; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із дня звільнення по день ухвалення судом рішення у цій справі, а також судові витрати.
У процесі судового розгляду представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог (а.с.203-204 том 1) та просила стягнути з Державного підприємства «Корюківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 849,20 грн та зобов"язати Державне підприємство «Корюківське лісове господарство» внести зміни до трудової книжки № НОМЕР_1 , виданої на ім"я ОСОБА_1 в частині дати звільнення з 16 вересня 2019 року на 18 вересня 2019 року у порядку, встановленому пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом № 58 від 29.07.1993, зареєстрований в Мінюсті 17 серпня 1993 року № 110.
Позов обгрунтований тим, що зміни до колективного договору погіршили становище позивача, оскільки він сподівався, що при виході на пенсію має раніше встановлене право на одноразову винагороду, із змінами до Колективного Договору 11.04.2019 та 24.06.2019 він ознайомлений не був, зміни підлягають повідомчій реєстрації, внесені зміни не оприлюднені реєструючим органом у засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті, а тому не можуть вважатись автентичними. Профспілка не виконала вимог захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, виступає всупереч закону на захист прав роботодавця. Позивач звільнився 16.09.2019, а трудову книжку отримав 18.09.2019. Всі належні до виплати суми не отримав у день звільнення. Тому роботодавець зобов"язаний сплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Щодо незаконності змін до колективних договорів позивач посилається на положення статтей 14, 17, ч.3 ст. 32 КЗпП України, ст.2,14 Закону «Про колективні договори і угоди», а також на те, що зміни істотних умов праці, до яких включає оспорювані додаткові виплати не можуть бути чинними раніше, ніж через два місяці з дня повідомлення про них працівника під розписку.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити вимоги позову повністю, посилалась на обставини, викладені у позові та у заяві про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача Державного підприємства «Корюківське лісове господарство» позов визнала тільки в частині дати звільнення, а також щодо обов"язку оплати середнього заробітку за два дні затримки у видачі трудової книжки. Решту заявлених позовних вимог вважають неогрунтованими. Обставини, викладені у відзиві на позов представником відповідача підтримані. Вказує, що зміни до колективного договору вносились на підставі спільних засідань профспілкового комітету ДП «Корюківське лісове госпдарство» та адміністрації. Сторони мали право врегулювати існуючі між ними відносини та ввести зміни в дію з дня зазначеного у колективному договорі. Позивач трудовий спір на виробничому рівні не ініціював, хоча у кожному структурному підрозділі знаходиться і зберігається відповідний примірник колективного договору із відповідними змінами. Спір примирною комісією не розглядався. Судовий розгляд колективного трудового спору відбувається виключно у випадках, передбачених Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). 180 гривень не сплачено позивачу у день звільнення через те, що із-за недосвідченості молодого бухгалтера, така недоплата була виявлена пізніше при проведенні актів-звірки, що відображено Довідкою за підписом бухгалтера Єлінського лісництва. Доплата за вислугу років, за твердженням представника відповідача, законно не нараховувалась, як і одноразова допомога при звільненні. Тому відповідач не мав законних підстав для нарахування таких виплат у строк, вказаний позивачем.
Представник відповідача - організаційної ланки профспілки Корюківського держлісгоспу у судовому засіданні вказав, що абсурдним є їх участь в якості відповідача за позовом працівника, оскільки, профспілка діє на захист працівника і, як правило, залучається на боці такого працівника. Підтвердив, що 11.04.2019 на спільному розширеному засіданні адміністрації і профспілкового комітету ДП «Корюківське лісове господарство» було прийнято зміни до Колективного Договору, оформлені протоколом № 72 від 11.04.2019. Зазначені зміни зареєстровані в Управлінні соціального заисту населення Корюківської РДА 16.04.2019. Відповідно до протоколу № 72 від 11.04.2019 було погоджено внесення змін, зокрема п.7.15, яким встановлювалась виплата одноразової винагороди при звільненні працівників у зв"язку і виходом на пенсію, виключено із Колективного договору. Згідно положень закону «Про колективні договори» зміни в дію вводились з дня зазначеного у колективному договорі, обов"язку під розписку доводити такі зміни не було передбачено, а у кожному виробничому підрозділі розміщується примірник та обговорюються такі зміни на нарадах. Доплата за вислугу років - це додаткова, а не основна виплата, під час її виключення було збільшено основну виплату на 44 %, тому становище працівників не погіршувалось. Додаткова виплата у виді одноразової грошової допомоги при виході не пенсію ставилась в залежність від фінансово-економічного стану підприємства, а при його незадовільному стані з 24.06.2019 пункт про таку виплату був виключений цілком обгрунтовано і мотивовано шляхом переговорів. Виплата винагороди за підсумками роботи за рік (так звана 13-та заробітна плата) була додатковою виплатою і залежала від фінансового стану підприємства, а при погіршенні такого стану, при збільшення основної виплати заробітної плати, обгрунтовано не призначалась.
Представник третьої особи -Управління соціального захисту населення, надавши витребовувану судом інформацію, вираженої згоди приймати участь у судовому засіданні не подав. Неявка в судове засідання третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши сторін, оцінивши їх вимоги і заперечення, допитавши свідків, вивчивши і дослідивши письмові докази у справі, визначившись із правовідносинами і правовою нормою, що підлягає застосуванню до встановлених правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача та наказом № 40-к від 16 вересня 2019 був звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КУпАП, день звільнення визначено з 16.09.2019.
Разом з тим, згідно журналу обліку видачі трудових книжок (а.с.131 том 1), трудова книжка була видана ОСОБА_1 під розписку 18.09.2019.
Такі обставини підтвердила та пояснила допитана в суді свідок ОСОБА_2 . З її показань випливає, що внаслідок перебування її у відпустці та ненадання уваги іншими працівниками щодо необхідності дотримання законодавства про видачу трудової книжки в день звільнення, трудова книжка була видана ОСОБА_1 безпосередньо свідком 18.09.2019, що і відображено у журналі обліку видачі трудової книжки.
Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Таким чином, роботодавець, не видаючи у день звільнення працівника трудову книжку, порушив вимоги трудового законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За правилами п.4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, з подальшими змінами і доповненнями, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.
Частиною 5 ст. 235 КЗпП України врегульовано, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Передбачена Законом можливість стягнення середнього заробітку за несвоєчасну видачу трудової книжки є важливою гарантією захисту прав працівників та є превентивним засобом щодо недопущення порушення трудового законодавства.
У справі, що розглядається, слід змінити формулювання в частині дати звільнення, оскільки днем звільнення вважається день видачі трудової книжки, а таким днем, як встановлено в суді і визнається відповідачем є 18.09.2019, що є доведеним безспірним фактом.
Верховний Суд постійно зауважує, що встановлені статтею 233 КЗпП України строки не можуть застосовуватися формально, а у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (постанова від 02.12.2020 у справі № 751/1198/18).
За встановлених обставин, хоч сам позивач отримав трудову книжку 18.09.2019 року, а позовні вимоги у вище згаданій їх частині збільшив у пов"язаному позові, який пред"явив до суду 20.02.2020, тобто за межами одного місяця з дня перебігу строку у спорі про зміну формулювання звільнення (в частині дати такого звільнення), суд дійшов висновку про логічність задоволення цих вимог із поновленням строку, оскільки це не підриває рівноваги між інтересами сторін з урахуванням беззаперечного визнання позову в цій частині відповідачем. Крім того, в цьому випадку встановлено, що позивач не зволікав із пред"явленням позову до суду, а лише у процесі розгляду виокремив його деталі із загального позову, строк звернення з яким порівняно більший.
Щодо середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, то такий заробіток згідно довідки від 09.01.2020 (а.с.33 том1) складає 424,60 грн, а за два робочі дні становить 849,20 грн, що і підлягає стягненню з роботодавця на користь працівника як компенсація вимушеного прогулу. Робота такого працівника не припинялась внаслідок досягнення граничного віку перебування на займаній посаді і отримання пенсії не заважало поєднувати її з роботою, в тому числі, і на іншому підприємстві після звільнення з попереднього місця роботи. Підстава звільнення була визначена «за власним бажанням», нормативним врегулюванням якого обрана стаття 38 КЗпП України. Тому наведене в сукупності не спростовує правову природу «вимушеного прогулу» до часу отримання трудової книжки з вини роботодавця.
Судом встановлено, що позивачу виплачено 16.09.2019 (а.с.126 том2) 32200. 48 грн. Борг визначений на суму 11943,56 грн, з яких 11763,56 грн - це суми із фонду соціального страхування (лікарняні), які були сплачені 02.10.2019 в сумі 6249,39 та 24.10.2019 в сумі 5514,17 грн, а 180 грн - це суми, які не були сплачені позивачу у день звільнення з вини бухгалтера Єлінського лісництва, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.134 том2) і які виплачені згідно розрахункового листа 06.12.2019 (а.с. 126 том 2).
Одночасно враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Згідно зі ст. 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з страхових випадків, передбачених законом.
Частиною 2 стаття 22 Закону встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 34 Закону №1105-XIV фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
Отже, обов`язок з оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, і такі кошти відносяться до виплат працівнику при звільненні, у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.
У той же час, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується Фондом.
Із розрахункових листів (а.с. 126 том 2) вбачається, що перші п"ять днів тимчасової непрацездатності були сплачені роботодавцем. Решта днів тимчасової непрацездатності була компенсована після перерахування коштів Фондом, що відображено в окремій відомості, так як кошти фондів соціального страхування не входять до Фонду оплати праці підприємства-роботодавця, а виплату коштів, які надходили із згаданого Фонду, неможливо розцінювати як затримка розрахунку з вини роботодавця для покладення на нього обов"язку компенсаційних виплат за правилами ст. 117 КЗпП України. В цій частині вимога до заявленого відповідача суперечить частині 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування».
Свідок ОСОБА_3 (головний бухгалтер) в судовому засіданні підтвердив, що відповідач-роботодавець перші 5 днів тимчасової непрацездатності сплатив вчасно, крім того вчасно оформив і передав лікарняні листи до Фонду для подальшого нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності за інші дні такої непрацездатності. Нарахування коштів Фондом було затримано. Перерахування таких коштів відбувається за спеціальною відомістю, що і відображено у доказах на а.с.133, тому 2. Це кошти спеціального Фонду. І тільки 180 гривень, належних до сплати працівнику в день звільнення, були сплачені позивачу роботодавцем у грудні 2019 року внаслідок прорахунку молодого бухгалтера, її арифметичної помилки, що у подальшому було виявлено при звірках та оформлено довідкою за підписом бухгалтера Єлінського лісництва ОСОБА_4 .
Судом враховується, що ця сума (180 грн) є меншою за середньоденний заробіток (424,60 грн). А відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.03.2020 у справі № 569/6583/16-ц) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
КЦС зауважив, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Висновки ВС є обов"язковими до застосування судами згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України.
Як згадувалось вище, сума невиплачена працівнику в день звільнення з вини підприємства складає 180 гривень, що в кілька разів менша порівняно із сумою середнього заробітку, який підлягає стягненню із роботодавця за 79 днів затримки, тобто по 06.12.2019. Тому, з урахуванням вимог співмірності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що з Державного підприємства «Корюківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 , із застосуванням принципу пропорційності слід стягнути середній заробіток за період із 18.09.2019 по 06.12.2019, пропорційно до співвідношення затриманої суми до середньоденного заробітку (42,39%), тобто 14219,05 гривень.
Позивачем сплачено судовий збір за цією останньою вимогою (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) в сумі 958,80 грн, тобто 1% від визначеної ним суми (а.с.68 том 1), оскільки в цій частині позов задоволено на 42,39 %, то з відповідача слід стягнути на користь позивача як компенсацію судового збору 406,44 грн, що відповідає положенню ст. 141 ЦПК України. Решта сплаченого судового збору компенсації не підлягає, так як сплачена за вимогами у задоволенні яких відмовлено.
Суд відмовляє в частині вимог позивача. заявлених до Державного підприємства «Корюківське лісове господарство», організаційної ланки профспілки Корюківського держлісгоспу (третя особа Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації) про визнання змін, які прийняті на спільному розширеному засіданні адміністрації і профспілкового комітету ДП „Корюківське лісове господарство" 11.04.2019 та 24.06.2019 до Колективного договору ДП „Корюківське лісове господарство незаконними та їх скасування, оскільки правові підстави для задоволення таких вимог відсутні.
Так, доведено, що профспілковою конференцією трудового колективу ДП «Корюківське лісове господарство» 26.02.2016 було прийнято Колективний договір (а.с.34-47 том1), який підписано головою профспілкової організації з однієї сторони та директором підприємства з іншої, який зареєстровано в управлінні соціального захисту населення Корюківської РДА за № 05/04/31 від 04.04.2016 р. Подальші зміни вносились на підставі протоколів спільних засідань профспілкового комітету ДП «Корюківське лісове господарство» та адміністрації, тобто за взаємною згодою сторін. На спільному розширеному засіданні адміністрації і профспілкового комітету ДП «Корюківське лісове господарство було прийнято зміни до Колективного договору, оформлені протоколом № 72 від 11.04.2019, № 75 від 24.06.2019 (а.с.126 том 1, а.с.128-130 том 1). Зазначені зміни зареєстровані в Управлінні соціального захисту населення Корюківської РДА 16.04.2019 (а.с.111 том 2). Таким чином, було виключено з колективного договору положення про виплату винагороди за вислугу років та щодо одноразової допомоги при звільненні на пенсію.
Відповідно до п.1.10 Колективного договору адміністрація підприємства зобов"язувалась після повідомної реєстрації довести зміст колективного договору до відома працівників підприємства та забезпечити ознайомлення з ним прийнятих працівників. Договором не встановлена форма ознайомлення. Свідок ОСОБА_5 у суді засвідчив, що працював на аналогічній посаді у відповідача і що ознайомлення із змінами до колективного договору відбувалось шляхом їх обговорення на нарадах, а також що примірники були розміщені на інформаційних стендах у кожному підрозділі.
За змістом ч.2 статті 14 Закону України „Про оплату праці" умови оплати праці можуть бути встановлені нижче норм, передбачених генеральною, галузевою та регіональною угодою, на період подолання фінансових труднощів підприємства.
Оскільки оспорювані пункти Колективного договору були виключені на підставі змін, які були прийняті в межах повноважень профспілкового комітету ДП «Корюківське лісове господарство» та адміністрації, тобто за взаємною згодою обох сторін, стверджувати про незаконність таких умов неможливо. Закон не допускає укладення на підприємствах декількох колективних договорів, як би не був диференційований трудовий колектив, у тому числі, за критерієм власності. Оскільки трудовий колектив єдиний, а колективний договір один, природнім є його поширення на всіх працівників підприємства. Визнання колективного договору обов"язковим для всіх працівників, не створює індивідуального наслідку - наслідку погіршення становища одного окремого працівника (позивача).
Не доведено, що зміни оспорювані індивідуально позивачем внесені до колективного договору в порядку, що виходить за межі повноважень представників трудового колективу в особі профспілкового комітету ДП «Корюківське лісове господарство» та адміністрації. Не спростована їх взаємна згода.
Зміни істотних умов праці, про які йдеться у статті 32 КЗпП України та їх вступ через два місяці з дня попередження працівника -це зміни, які застосовуються з волі роботодавця, а не шляхом переговорів.
Колективним же договором встановлюються взаємні зобов"язання, а тому строк набрання чинності відповідних змін може бути обумовлений самими сторонами без пріорітету строків, визначених у статті 32 КЗпП. Спрощений порядок внесення змін і доповнень до колективного договору був обумовлений самими сторонами такого Договору, а дата набрання чинності відповідних змін за погодженням між особами, що підписали колективний договір з обох сторін, що повністю узгоджується з правом наданим ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди».
Доплата за вислугу років законно не нараховувалась, як і одноразова допомога при звільненні із часу визначеного сторонами. Тому відповідач не мав законних підстав для нарахування таких виплат у строк, вказаний позивачем. Винагорода за підсумками роботи за рік, яку сам позивач визначає періодом з 01.03.2019 по 18.09.2019 (а.с. 6 том1), суперечить самому поняттю роботи протягом повного року.
Керуючись ст.ст. 10, 11,12, 13, 76, 141, 258, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , задовольнити частково.
Поновити строк звернення до суду у спорі про формулювання дати звільнення і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки. Зобов"язати Державне підпрємство «Корюківське лісове господарство» (15300, Чернігівська область, місто Корюківка, вулиця Індустріальна, будинок 40, код ЄДРПОУ 00993515) змінити формулювання дати звільнення ОСОБА_1 на 18.09.2019 замість вказаної „16.09.2019". Стягнути з Державного підпрємства «Корюківське лісове господарство» (15300, Чернігівська область, місто Корюківка, вулиця Індустріальна, будинок 40, код ЄДРПОУ 00993515) , на користь ОСОБА_1 середній заробіток за 2 робочі дні як час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки в сумі 849,20 грн, з відрахуванням зборів і обов"язкових платежів.
Стягнути з Державного підпрємства «Корюківське лісове господарство» (15300, Чернігівська область, місто Корюківка, вулиця Індустріальна, будинок 40, код ЄДРПОУ 00993515), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , із застосуванням принципу пропорційності середній заробіток за період із 18.09.2019 по 06.12.2019 (79 днів), пропорційно до співвідношення затриманої суми до середньоденного заробітку (42,39%), тобто 14219,05 гривень.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підпрємства «Корюківське лісове господарство», організаційної ланки профспілки Корюківського держлісгоспу (третя особа Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації) про визнання змін, які прийняті на спільному розширеному засіданні адміністрації і профспілкового комітету ДП „Корюківське лісове господарство" 11.04.2019 та 24.06.2019 до Колективного договору ДП „Корюківське лісове господарство незаконними та їх скасування, про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні та винагороди за вислугу років, за підсумками роботи за рік - відмовити.
Стягнути з Державного підпрємства «Корюківське лісове господарство» (15300, Чернігівська обл., місто Корюківка, вулиця Індустріальна, будинок 40, код ЄДРПОУ 00993515) , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , 406,44 грн, тобто 42,39 % як компенсація сплаченого при пред" явленні позову до суду судового збору (958,80 грн) за вимогу майнового характеру- стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою складення повного тексту судового рішення є 11 травня 2021 року
Суддя Карпинська Н.М.
