Ухвала
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 172/637/20
провадження № 61-6672ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» - Федорів Ірини Ярославівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (далі - ПрАТ «ВФ Україна») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 549 870,31 грн.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ВФ Україна» заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 549 870,31 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
20 квітня 2021 року представник ПрАТ «ВФ Україна» за довіреністю - Федорів І. Я. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження і підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати.
Частинами першою-третьою статті 58 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».
Що стосується представництва, то за визначенням, наведеним у статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частинами першою, другою статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 18 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
02 червня 2016 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України (Закон України № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 161, підпункт 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року.
Справа № 172/637/20 за позовом ПрАТ «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги розпочата після 30 вересня 2016 року, не є трудовою або малозначною справою, оскільки ціна позову в ній перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з 01 січня 2017 року представництво ПрАТ «ВФ Україна» в судах касаційної інстанції має здійснюватися виключно адвокатом.
Подана до Верховного Суду від імені ПрАТ «ВФ Україна» касаційна скарга підписана Федорів І. Я. на підставі довіреності від 24 квітня 2020 року. В Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Федорів І. Я. має статус адвоката, і до касаційної скарги не додано документа, який би це посвідчував.
Таким чином, Федорів І. Я. не може бути представником ПрАТ «ВФ Україна» в цій справі.
Крім довіреності, Федорів І. Я. додала до касаційної скарги: довідку, видану директором з управління персоналом, про те, що Федорів І. Я. є працівником ПрАТ «ВФ Україна» з 13 лютого 2015 року і дотепер та обіймає посаду юрисконсульта 1 категорії; копію трудової книжки Федорів І. Я. ; копію першої сторінки статуту ПрАТ «ВФ Україна».
Підпунктом 11 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
За загальним правилом самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Разом з тим змінами, внесеними до ЦПК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені», та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)» (частина третя статті 58 ЦПК України).
З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно здійсненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 43 ЦПК України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Згідно з частою першою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Додані до касаційної скарги документи не свідчать про наявність у Федорів І. Я. права діяти в порядку самопредставництва від імені ПрАТ «ВФ Україна», оскільки сам факт перебування Федорів І. Я. у трудових відносинах з ПрАТ «ВФ Україна», а також робота на посаді юрисконсульта 1 категорії, не свідчать про уповноваження її діяти від імені юридичної особи. Зі змісту наданої Федорів І. Я. копії першої сторінки статуту ПрАТ «ВФ Україна» також не вбачається наділення її відповідними повноваженнями.
Крім того, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), інформація про особу, що підписала касаційну скаргу, в такому реєстрі відсутня.
Таким чином, до касаційної скарги не надано доказів належного уповноваження Федорів І. Я. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені ПрАТ «ВФ Україна».
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Враховуючи те, що належних документів, які б засвідчували право Федорів І. Я. на здійснення представництва ПрАТ «ВФ Україна» не надано, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 60, 62, 260, 393 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу, подану представником Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» - Федорів Іриною Ярославівною на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги,повернути особі, що її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук
