ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2991/21 Справа № 172/637/20 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року
по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2020 року позивач Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги.
Позов мотивований тим, що між ЗАТ "Український мобільний зв`язок", правонаступником якого є ПрАТ «ВФ Україна», та ОСОБА_1 була досягнута згода з усіх істотних умов і укладено Договір про надання послуг мобільного зв`язку № 2480043/1.11298406 від 03.10.2005 року.
З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв`язку ОСОБА_1 було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 .
З технічних причин, у зв`язку з переходом ПрАТ «ВФ Україна» на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги) особовий рахунок абонента було змінено на № НОМЕР_2 .
Позивачем були виконані всі дії щодо виконання договору в повному обсязі. Відповідач, перебуваючи за межами України, користувався послугою мобільного Інтернету в роумінгу, за номером телефону НОМЕР_3 , який зареєстровано за відповідачем.
Внаслідок користування послугами Інтернету відповідачу були нараховані за надані телекомунікаційні послуги 549870,31 грн. Нарахування плати за послуги міжнародного роумінгу відбуваються згідно з тарифами іноземних операторів, з урахуванням послуг ВФ України по забезпеченню роумінгу.
Відповідачу було направлено претензію № С 295375969784/02 від 25.02.2018 з вимогою погасити заборгованість, однак відповідач залишив її без задоволення.
Просив стягнути з відповідача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 549870,31 грн., а також судові витрати.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (код ЄДРПОУ 14333937) заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 549870 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч вісімсот сімдесят) гривень 31 копійка.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (код ЄДРПОУ 14333937) судові витрати зі сплаті судового збору за подання позову до суду в сумі 8248 (вісім тисяч двісті сорок вісім) гривень 05 копійок.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.
Також скаржник зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені при розгляді справи, в результаті чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Також, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" , національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.
Отже, ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПрАТ «МТС Україна», що з 23.05.2017 змінило назву на Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг мобільного зв`язку № 2480043/1.11298406 від 03.10.2005 року, в тому числі послуги «Міжнародна лінія», «Міжнародний роумінг».
Відповідно до п. 1.1 Договору, Оператор надає замовлені Абонентом згідно з договором послуги мобільного зв`язку в межах України. Міжнародний телефонний зв`язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором Оператора.
Згідно з п. 3.2 Договору нарахування за надані послуги мобільного зв`язку в мережах іноземних операторів під час використання послуги міжнародного роумінгу здійснюється згідно з тарифами іноземних операторів та з урахуванням послуг UMC із забезпечення міжнародного роумінгу.
Так, з метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв`язку відповідачу було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_5 .
Пунктом 2.4.2 договору встановлено, що абонент зобов`язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв`язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку. Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.
Відповідно до п. 3.3 вказаного договору рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок UМС або кредитною карткою в національній валюті України. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.
Отже, доведеним є факт укладення між сторонами Договору про надання послуг стільникового радіотелефонного зв`язку від 03.10.2005 року, яким сторони погодили зміст істотних умов та його перелік.
В свою чергу, позивач звертаючись до суду з позовом посилається на невиконання відповідачем умов Договору про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку № НОМЕР_6 від 03.10.2005 року, який відсутній в матеріалах справи.
Зі звіту по історії балансу по особовому рахунку ОСОБА_1 убачається, що останній неодноразово користувався послугами позивача, вчасно здійснював оплату за надані послуги та припинив сплачувати отримані послуги з червня 2017 року.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за надані телекомунікаційні послуги станом на 30.06.2017 року становить 549870,31 грн.
При цьому до позовної заяви додано довідкову інформацію про надані послуги абоненту ОСОБА_1 за період з 01.06.2017 по 31.07.2017 року, яка детально відображає користування послугами мобільного зв`язку та Інтернет, в тому числі у роумінгу.
Направлений позивачем рахунок на суму 549870,31 грн. відповідач не сплатив, що стало підставою для направлення на його адресу 25.02.2018 року претензії № С 295375969784/02 з розрахунком заборгованості.
Відповідач заперечує укладення з позивачем Договору про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку № НОМЕР_6 від 03.10.2005 року та замовлення у позивача послуги, вартість якої становить 549 870,31 грн.
Надання послуг мобільного зв`язку за номером телефону НОМЕР_3 у зв`язку із наявністю заборгованості припинено з 26.06.2017 року.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У статтях 1, 32, 37 ЗУ «Про телекомунікації» №1280-IV (далі - Закон №1280-IV) визначено, що абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.
Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: державний захист своїх прав; вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.
Правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг, що кореспондує загальному змісту законодавства про захист прав споживачів.
Статтею 39 Закону №1280-IV визначено, що оператори телекомунікацій зобов`язані: здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства; надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві.
Відповідно до вимог частин 1 та 9 ст.15 ЗУ «Про захист прав споживачів» №1023-XII (далі - Закон №1023-XII) споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.
Ст.21 Закону №1023-XII визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
У пункті 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11 квітня 2012 року (далі - Правила), наведено ряд визначень, відповідно до яких: послуги рухомого (мобільного) зв`язку - це послуги, які надаються оператором рухомого (мобільного) зв`язку і під час отримання яких кінцеве обладнання абонента може вільно переміщатися в межах телекомунікаційної мережі такого оператора або його роумінг-партнера із збереженням абонентського номера або мережевого ідентифікатора споживача.
Договором про надання послуг вважається правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов`язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором).
Згодою споживача є волевиявлення, виражене споживачем у будь-який спосіб, у тому числі вчинення дій, які можуть бути зафіксовані обладнанням оператора, провайдера (голосове, текстове повідомлення, використання сигналів тонового набору тощо).
Роумінгом, у розумінні Правил, є послуга, яка забезпечує можливість абонентові одного оператора рухомого (мобільного) зв`язку отримувати послуги в мережі іншого оператора із збереженням початкової реєстрації абонента в телекомунікаційній мережі свого оператора, а роумінг-партнери - оператори, що уклали договір про роумінг.
Таким чином, за наявності замовленої абонентом послуги міжнародного роумінгу, телекомунікаційні послуги в мережах іноземних операторів надаються абонентові в тому ж самому обсязі, що і у мережі ПрАТ «ВФ Україна».
Припинення надання послуг - остаточне припинення оператором, провайдером надання споживачеві послуг внаслідок припинення дії чи зміни умов договору в частині скорочення переліку послуг, а також у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 14 Правил надання послуг здійснюється у разі: 1) укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 2) їх оплати споживачем. Надання програмної послуги абонентові здійснюється на підставі угоди, укладеної між абонентом і провайдером такої послуги відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та інших нормативно-правових актів.
Згідно п.15 Правил до укладення договору оператор, провайдер зобов`язаний безоплатно надати споживачеві для ознайомлення вичерпну інформацію про зміст, якість, вартість та порядок надання послуг, зокрема: тарифи, тарифні плани на послуги із зазначенням мінімального строку їх дії, пільги з надання та оплати послуг; умови і порядок оплати послуг; перелік країн, з якими організований міжнародний телефонний зв`язок та в яких надається роумінг; порядок розгляду звернень споживачів.
Зазначена інформація повинна надаватися споживачеві у доступній формі шляхом розміщення у місцях продажу послуг, пунктах колективного користування, довідково-інформаційних, сервісних службах оператора, провайдера, на його веб-сайті. Крім того, на вимогу споживача може надаватися інша інформація про надання послуг відповідно до законодавства.
У п.35 Правил зазначено, що споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на: вибір виду та кількості послуг та відмову від оплати послуги, яку вони не замовляли.
Відповідно до пунктів 27, 39 Правил оператори, провайдери зобов`язані повідомляти абонентові під час першої реєстрації його кінцевого обладнання в мережі роумінг-партнера для отримання міжнародного роумінгу про суму коштів на особовому рахунку абонента (за наявності технічної можливості), вартість послуг телефонного зв`язку з абонентами країни перебування та України, з передачі текстових повідомлень, доступу до Інтернету, а також додатково повідомляти абонентові, з яким укладений договір у письмовій формі, про технічну неможливість припинення надання послуг у разі відсутності коштів на його особовому рахунку.
Зі змісту договору, укладеного між сторонами, вбачається, що право користуватися передбаченими договором послугами за межами України виникає лише у випадку замовлення послуг міжнародного роумінгу.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 13 березня 2019 року, за результатом розгляду справи № 607/7810/17.
Крім того, суд наголошує, що правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів, які під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на захист своїх прав; вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.
Зазначені права споживачів телекомунікаційних послуг прямо кореспондують обов`язкам операторів щодо дотримання законодавства у процесі надання послуг; надання споживачам вичерпної інформації, необхідної для укладання договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; ведення достовірного обліку телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві.
Відповідно до пункту 2.3 Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 26.03.2009 № 1420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.05.2009 за № 422/16438, в редакції чинній на момент укладення договорів, забороняється включати до договору положення, що передбачають отримання та/або сплату споживачем послуг, які не є предметом договору або які він не замовляв.
Зі змісту листа оператора на звернення споживача (а.с.51-52) вбачається, що відомості про вартість інтернет-доступу за кордоном, а також поради по користуванню послугами роумінгу (зокрема, інтернетом) розміщені у вільному доступі на сайті надавача послуг за посиланням http://www.mts.ua., отже договором не врегульовувалися.
Врегулювання тарифів на підставі окремо розміщених на сайті Правил, які не були підписані споживачем під час укладання Договору, не вважається погодженими сторонами як складова Договору, оскільки відомості та ціни мають мінливий характер, змінюються одноособово держателем сайту, тому визначити, яка саме редакція діяла на момент укладання договору, є неможливим, а доказів їх незмінності ПрАТ «ВФ Україна» не надано.
Представником позивача не надано жодних доказів щодо вартості отриманих відповідачем послуг, які надавались йому іноземним оператором в роумінгу, оскільки не доведено факту розрахунку з іноземним оператором за ці ж послуги, а така послуга як міжнародний роумінг відповідачкою не замовлялася.
При цьому, в рамках договорів про надання послуг мобільного зв`язку, оператори, провайдери мобільного зв`язку зобов`язані надавати абонентам повну та достовірну інформацію про послуги, що надаються, їх вид, якість, вартість та тарифікацію та не вправі нараховувати та стягувати оплату за послуги, які не були замовлені споживачем та на отримання яких останній не надавав своєї усвідомленої згоди.
Таким чином, у ПрАТ «ВФ Україна» були відсутні будь-які правові підстави для нарахування відповідачу заборгованості за послуги поза межами пакету послуг.
Також, колегія суддів відмічає, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання послуг телефонного зв`язку.
У положенні Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що під час розгляду даної справи в суді позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували укладення ним з відповідачем Договору про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку 395376389145 від 03.10.2005 року та доказів, які б свідчили про замовлення відповідачем послуги «Міжнародний роумінг», заборгованість за використання якої зазначена у рахунку за телекомунікаційні послуги та про те, що споживачу було завчасно надано всю вичерпну інформацію про послугу, на підставі якої споживач замовив таку послугу, зокрема на суму 549 870,31 грн., колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі статті 141 ЦПК України з ПрАТ «ВФ Україна» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого відповідачем за подачу апеляційної скарги у розмірі 12 372, 07 грн.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року - скасувати та ухвалите нове судове рішення.
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 372, 07 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П.Красвітна
І.А. Єлізаренко
