ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/306/20
Провадження № 11-325заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М, Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 9901/306/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року (суддя Радишевська О. Р.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 17 жовтня 2018 року № 1835/ко-18;
- зобов`язати відповідача прийняти рішення за наслідками пройденого нею кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18; далі - Положення № 143/зп-16);
- стягнути з Комісії 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що при проведенні її кваліфікаційного оцінювання та прийнятті оскаржуваного рішення Комісією порушено норми Конституції України, Закону № 1402-VIII, Положення № 143/зп-16, Порядку формування і ведення суддівського досьє.
Позивачка зазначає, що Комісія, здійснюючи контроль та перевірку її декларації щодо достовірності і повноти внесених відомостей, перебрала на себе компетенцію Національного агентства з питань запобігання корупції. Зокрема, зауважує, що не притягалася до жодної відповідальності за подання в декларації недостовірних відомостей, обставини щодо несвоєчасного подання частини відомостей у деклараціях не свідчить про вчинення нею корупційного правопорушення та недоброчесність судді.
ОСОБА_1 вважає, що Комісією не було належним чином оформлено її суддівське досьє, оскільки в ньому відсутня частина інформації в розділі щодо ефективності здійснення судочинства, ряд показників не оцінені окремо, професійна компетентність не була оцінена ВККС за критерієм ефективності здійснення судочинства та діяльності щодо підвищення кваліфікації загалом.
На думку позивачки, ВККС протиправно не було виставлено оцінок ОСОБА_1 за такі показники, як: ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді; діяльність щодо підвищення фахового рівня, та за такі критерії, як: особиста компетентність, соціальна компетентність, а також протиправно виставлено сукупну оцінку за показниками таких критеріїв, як професійна етика та доброчесність, що не відповідає вимогам закону, з оскаржуваного рішення ВККС неможливо встановити, за яким саме критерієм суддя ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, як і не можливо встановити дійсні мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення рішення, що, на її думку, свідчить про невмотивованість оскаржуваного рішення та є підставою для його скасування.
Обґрунтовуючи розмір суми моральної шкоди, позивачка зазначила, що такий розмір сформований за її внутрішнім переконанням, внаслідок спричинених душевних переживань, заподіяних оскаржуваним рішенням, та складає 1 100 000, 00 грн, які неможливо арифметично розрахувати.
3. Ухвалою від 30 вересня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у зв`язку з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. В апеляційній скарзі скаржниця просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до Верховного Суду як суду першої інстанції.
5. Ухвалою від 07 жовтня 2020 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 жовтня 2020 року призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
7. 19 листопада 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому остання просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
8. Указом Президента України «Про призначення суддів» від 10 грудня 2001 року № 1205/2001 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді господарського суду Львівської області. Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2007 року № 751-V позивачку обрано на посаду судді місцевого господарського суду Львівської області безстроково, а Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5010-VI «Про обрання суддів» її обрано на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду безстроково.
9. Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 .
10. На першому етапі кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 86,4 бала. За результатами виконання практичного завдання ОСОБА_1 набрала 79,5 бала. Загальний результат складеного суддею ОСОБА_1 іспиту становить 165,9 бала.
11. ОСОБА_1 пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв її особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
12. Рішенням Комісії від 07 березня 2018 року № 48/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 22 лютого 2018 року, зокрема судді Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 , та допущено її до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
13. За результатами співбесіди із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє, Комісія дійшла таких висновків: за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрала 358,9 бала; за критерієм професійної етики - 162 балів; за критерієм доброчесності - 128 балів.
14. За результатами проведеного ВККС кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 набрала 648,9 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому ВККС на підставі статей 83-86, 93, 101, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII прийняла рішення від 28 вересня 2018 року № 1759/ко-18, яким вирішила:
- визначити, що суддя Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займані посаді набрала 648,9 бала;
- визнати суддю Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
- внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Львівського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 .
15. Вважаючи зазначене рішення ВККС протиправним, невмотивованим, ухваленим з перевищенням повноважень та порушенням законодавства, принципів верховенства права, правової визначеності та незалежності судової влади, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом.
16. 18 серпня 2020 року ВРП було прийнято рішення № 2403/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного господарського суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України».
Оцінка суду першої інстанції
17. Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що спірне рішення, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання, є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, а тому обставини його прийняття повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами розгляду такої рекомендації.
18. Так само, суд першої інстанції наголошував на тому, що з урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
19. На мотивування такого висновку суд першої інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18.
20. Суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги в цій справі не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, тому наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
21. Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що позовні вимоги про зобов`язання прийняти рішення за наслідком пройденого кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону № 1402-VIII, Положення № 143/зп-16, а також про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідними від первинної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 17 жовтня 2018 року № 1835/ко-18 і нерозривно пов`язані з нею, а відтак дійшов висновку, що підстав для їх розгляду теж немає.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
22. В апеляційній скарзі на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 зазначає, що цю ухвалу прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для її вирішення, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Зокрема, скаржниця зауважує, що відповідно до пункту 34 Положення № 143/зп-16 резолютивна частина рішення ВККС має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання. Однак Комісія в оскаржуваному рішенні об`єднала два рішення: щодо невідповідності судді займаній посаді та про рекомендацію ВРП стосовно звільнення судді з посади.
При цьому ОСОБА_1 зауважує, що судом першої інстанції не враховано зазначеної обставини і, як наслідок, відмовлено у відкритті провадження не лише в частині оскарження позивачкою рішення ВККС щодо надання рекомендації ВРП про звільнення судді з посади, але і в частині оскарження цього рішення щодо невідповідності судді за результатами проходження кваліфікаційного оцінювання.
23. ОСОБА_1 вважає, що при вирішенні спорів щодо рішення, дій чи бездіяльності ВККС суд повинен перевірити, чи не порушує таке рішення права та свободи людини в цілому, і не обмежуватись аналізом переліку підстав, які визначені в частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII.
24. Скаржниця також звертає увагу на те, що судом першої інстанції порушено її право на судовий захист внаслідок того, що прийняття ВРП рішення від 18 серпня 2020 року № 2403/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного господарського суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України» не відновлює право судді на здійснення правосуддя, а відтак його поновлення можливе лише в судовому порядку.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .
25. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ВРП зауважує, що виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
За результатами розгляду подання ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та може бути оскаржене в судовому порядку.
26. Також ВРП зазначає, що за результатами розгляду подання Комісії ВРП ухвалила рішення від 18 серпня 2020 року № 2403/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного господарського суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України».
Позиція Великої Палати Верховного Суду
27. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
26. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
27. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis параграф 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», параграф 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
28. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
29. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким спором відповідно до наведеної норми визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, якими обґрунтовується звернення до суду.
30. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 17 жовтня 2018 року № 1835/ко-18, яким скаржницю визнано такою, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення її з посади судді.
31. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що скаржниця уже зверталася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з аналогічними позовними вимогами, а саме:
? визнати протиправним та скасувати рішення від 17 жовтня 2018 року №1835/ко-18, яким позивачку визнано такою, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного господарського суду;
?зобов`язати відповідача прийняти рішення за наслідком пройденого позивачкою кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону № 1402-VIII, Положення №143/зп-16;
? стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн.
За результатом розгляду зазначеної справи судом першої інстанції прийнято ухвалу від 08 вересня 2020 року, якою закрито провадження у справі № 9901/991/18 за позовом ОСОБА_1 .
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021 року залишено без змін ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 9901/991/18.
32. До того ж, ОСОБА_1 у позовній заяві по справі № 9901/306/20 зазначила, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже ухвалив рішення у справі № 9901/991/18, яким закрив провадження у зазначеній справі за її позовом.
33. Зі змісту рішень суду першої інстанції у справі № 9901/991/18 та справи № 9901/306/20 слідує, що зміст позовних вимог, предмет спору та суть спірних правовідносин є аналогічними, спірні правовідносини виникли між тими самими учасниками (позивачем та відповідачем).
34. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасники справи, предмет та підстави двох позовів є тотожними, відмінність полягає лише в тому, що в цій справі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень 00 копійок, а у справі № 9901/991/18 - 1 000 000 (один мільйон) гривень.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, ОСОБА_1 в обох зазначених справах вказала аналогічні підстави, а саме зазначила, що «розмір моральної шкоди сформований за внутрішнім переконанням позивачки внаслідок спричинених душевних переживань, заподіяних оскаржуваним рішенням, які неможливо розрахувати».
35. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що за фактичної тотожності основних позовних вимог зміна однієї цифри (у цьому випадку розміру моральної шкоди) з аналогічним обґрунтуванням у різних адміністративних позовах не можна вважати іншою позовною вимогою.
36. Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30 вересня 2020 року у провадженні Верховного Суду перебувала справа № 9901/991/18, судове рішення за результатом розгляду якої не набрало законної сили та перебувало на стадії апеляційного перегляду у Великій Палаті Верховного Суду.
37. Відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо наявності передбаченої пунктом 4 частини першої статті 170 КАС України підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки при зміні розміру моральної шкоди з аналогічним обґрунтуванням тотожність предмета позову зберігається.
38. Зазначені обставини мають преюдиційне значення та виключають підстави для надання спірним правовідносинам повторної правової оцінки судом.
39. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив по суті правильне рішення щодо відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , однак мотиви такого рішення Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими з огляду на необхідність застосування в цій справі пункту 4 частини першої статті 170 КАС України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
40. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.
41. Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
42. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив правильне судове рішення, але з помилковим застосуванням норми процесуального права, а тому наявні підстави для зміни ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в її мотивувальній частині з викладених у цій постанові мотивів.
Висновки щодо розподілу судових витрат
43. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
44. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює резолютивну частину судового рішення, а лише викладає його мотиви в редакції цієї постанови, та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині цю ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: В. В. Британчук В. С. Князєв
Ю. Л. Власов Г. Р. Крет
І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко
М. І. Гриців К. М. Пільков
Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко
В. І. Данішевська Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
О. С. Золотніков В. М. Сімоненко
Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик
