Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 серпня 2021 року
у справі № 924/1708/14 (924/1024/20)
Господарська юрисдикція
Щодо передумов для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 31.03.2021 у справі № 9901/306/20
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах
від 20.08.2019 у справі № 916/3255/17
від 07.11.2019 у справі № 912/30/18
та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 27.05.2020 у справі № 761/35475/18
Фабула справи: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Серго-Транс" подав позов про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Боржника, проведеного універсальною товарною біржею, а також про визнання недійсним правочину - договору купівлі-продажу, укладеного між Боржником та ТОВ "Укрліт Нафта".
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" називає підставою для касаційного оскарження судових рішень положення п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Правова позиція Верховного Суду: виходячи зі змісту ст. 14 ГПК України, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, на суд покладений обов`язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст.175 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Зі змістом наведених норм однією з цілей запровадження цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так само як і уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу та спроби, направлених на перегляд висновків судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Висновки: передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмета, підстав звернення до суду з позовною заявою.
Ключові слова: умови відкриття провадження, встановлення тотожності справ, гарантування принципу юридичної визначеності, підстави відмови у відкритті провадження
