ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2133/21 Справа № 203/1330/20 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Кравченко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 листопада 2020 року
по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2020 року до Кіровського районног суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Кіровський районний суд м. Дніпропетровська 17 листопада 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в задоволенні заяви забезпечення доказів у цивільній справі № 203/739/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Кіровський районний суд м. Дніпропетровська 17 листопада 2020 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та прийняти постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом призначення судово технічної експертизи документів у цивільній справі за за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
05 листопада 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення доказів, шляхом призначення судово-технічної експертизи документів, на вирішення якої поставити питання: 1) чи відповідає давність тексту та підпису ОСОБА_2 в розписках із вказаними в них датах від 22 квітня 2016 року, 04 листопада 2016 року та 16 травня 2017 року? 2) чи в один період часу були виконані тексти, а також цифрові записи сум та дат розписок від 22 квітня 2016 року, 04 листопада 2016 року та 16 травня 2017 року.
В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 послалася на те, що нею не визнаються обставини укладення договору позики 30 жовтня 2015 року та факт передачі коштів на загальну сум 200000,00 грн. позивачу, у зв`язку з чим виникла необхідність в дослідженні оригіналів розписок позивача від 22 квітня 2016 року на суму 50000,00 грн., від 04 листопада 2016 року на суму 75000,00 грн. та 16 травня 2017 року на суму 75000,00 грн. щодо їх справжності.
Підстави та порядок забезпечення доказів, визначений ст. 116 ЦПК України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Тобто, у спосіб проведення експертизи мета забезпечення доказів полягає в потребі оперативної фіксації станом на конкретний момент часу певних властивостей речі, документа чи іншого подібного стану інформаційного об`єкта, його змісту або матеріального носія, які мають доказове значення для розв`язання судом спору, і така оперативність викликана ризиком викривлення інформації, що відображається в такому об`єкті, або безповоротного зникнення фактичних даних з будь-яких причин.
Разом з тим, ні в своїй заяві, ні у підготовчому засіданні відповідачем, а так само її представником не наведено обставин які давали б підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або подання такого доказу стане неможливим без його забезпечення у формі судового примусу, тобто за ухвалою суду.
Так само не наведено обставин того, що дає підстави вважати, що доказ і який саме доказ на спростування позовних вимог може бути втрачений або в подальшому він не може бути поданий для дослідження судом і оцінки такого доказу відповідно до ст.89 ЦПК України. Тим більше втрата іншою стороною доказу, про забезпечення якого порушує питання сторона відповідач, матиме значення тлумачення обставин проти такої сторони, через що її заінтересованість у збереженні такого доказу очевидна.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявником не доведена, і судом не встановлена наявність підстав, передбачених ч.1 ст.116 ЦПК України для забезпечення доказів.
Посилання апелянта, що єдиний засіб доказування, який міг би підтвердити доводи заявника щодо несправжності вищезазначених розписок від 22 квітня 2016 року, 04 листопада 2016 року та 16 травня 2016 року є експертиза, яку суд відмовився призначити, колегія суддів вважає недоречними та необґрунтованими, оскільки ухвалою Кіровський районнийсуд м.Дніпропетровська від 17 липня 2020 року у даній справі вже призначалася судова експертиза та вирішувались питання, які є аналогічними до змісту даного клопотання.
Доводи апеляційної скарги, що засіб доказування у вигляді експертизи може бути втраченим та повинен бути забезпечений ухвалою суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки є особистим припущенням заявника.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова
