розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 (повний текст рішення складено 05.10.2020)

у справі №910/12930/18 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ДАНІЕЛЬ»

до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4 ; 5) ОСОБА_5 ; 6) ОСОБА_6 ; 7) ОСОБА_7 ; 8) ОСОБА_8 ; 9) ОСОБА_9 ; 10) ОСОБА_10 ; 11) ОСОБА_11 ; 12) ОСОБА_12 ; 13) ОСОБА_13 ; 14) ОСОБА_14 ; 15) ОСОБА_15 ; 16) ОСОБА_16 ; 17) ОСОБА_17 ; 18) ОСОБА_18 ; 19) ОСОБА_19 ; 20) ОСОБА_20

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ДАНІЕЛЬ»

про стягнення 1 127 474 605, 62 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_21 , 8) ОСОБА_22 , 9) ОСОБА_23 , 10) ОСОБА_24 , 11) ОСОБА_25 , 12) ОСОБА_7 , 13) ОСОБА_26 , 14) ОСОБА_8 , 15) ОСОБА_27 , 16) ОСОБА_28 , 17) ОСОБА_29 , 18) ОСОБА_30 , 19) ОСОБА_9 , 20) ОСОБА_10 , 21) ОСОБА_11 , 22) ОСОБА_12 , 23) ОСОБА_13 , 24) ОСОБА_14 , 25) ОСОБА_31 , 26) ОСОБА_32 , 27) ОСОБА_15 , 28) ОСОБА_16 , 29) ОСОБА_33 , 30) ОСОБА_17 , 31) ОСОБА_18 , 32) ОСОБА_19 , 33) ОСОБА_20 , 34) ОСОБА_34 , 35) ОСОБА_35 , 36) ОСОБА_36 , 37) ОСОБА_37 , 38) ОСОБА_38 , 39) ОСОБА_39 про стягнення 1 127 474 605, 62 грн.

При цьому, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 заподіяну ПАТ «КБ «Даніель» та його кредиторам шкоду у розмірі 72 648 140, 87 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 заподіяну ПАТ «КБ «Даніель» та його кредиторам шкоду у розмірі 147 438 501, 12 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 заподіяну ПАТ «КБ «Даніель» та його кредиторам шкоду у розмірі 319 458 705, 25 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 заподіяну ПАТ «КБ «Даніель» та його кредиторам шкоду у розмірі 232 120 950, 13 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення процедури ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Даніель» встановлено недостатність майна такого банку для покриття вимог кредиторів на суму 1 127 474 605, 62 грн. (з урахуванням здійснених уточнень позовних вимог), у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з визначених відповідачів (з урахуванням уточнень), як пов`язаних з банком осіб, про стягнення збитків у вказаному розмірі, що були завдані внаслідок неправомірних дій таких осіб. Позивач посилався на те, що рішенням керівників ПАТ «КБ «Даніель» про видачу неплатоспроможним пов`язаним позичальникам кредитів на значні суми на неринкових умовах та без належного забезпечення, придбання неліквідних цінних паперів, призвело до завдання банку збитків.

Короткий зміст заперечень на позов

Узагальнено заперечення визначених відповідачів зводились до того, що:

- позов про відшкодування шкоди пов`язаними особами може бути поданий лише Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель», від імені якого має діяти уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

- недоведеність Фондом розміру шкоди, заподіяної діями або бездіяльністю відповідачів, позивачем не доведено, що сума заявлених позовних вимог, яка сформована за час роботи банку в різні роки (періоди) діяльності, є наслідком одночасного діяння всіх осіб, які були об`єднані спільним наміром, а заподіяна шкода стала наслідком їх спільних дій.

- позивач пропустив строк позовної давності, який сплинув 17.01.2017, тобто через три роки від початку введення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Даніель» - з 17.01.2014. Крім того, відповідачі зазначають, що Фонд з моменту делегування повноважень уповноваженій особі Фонду не мав права звертатися особисто до суду з позовом від імені ПАТ «КБ «Даніель».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин стосовного того, що безпосередньо діями/бездіяльністю відповідачів заподіяно шкоду Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Даніель», вкладникам та іншим його кредиторам; не доведено розміру такої шкоди саме у сумі 1 127 558 351,96 грн та протиправність (неправомірність) конкретних рішень відповідачів;

- позивачем не наведено, а судом не встановлено причино-наслідкового зв`язку між визначеною позивачем шкодою, яка за твердженням позивача заподіяна ПАТ КБ «Даніель» та протиправною поведінкою відповідачів;

- незважаючи на посилання позивача на економічну необґрунтованість укладенних правочинів і порушення процедури укладення, Фонд не подав жодного доказу виявлення правочинів нікчемними в порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними за відповідними положеннями Цивільного кодексу України;

- Фондом документально не підтвердженого жодного елементу цивільно-правової відповідальності; не доведено розмір шкоди; вину осіб, які визначені відповідачами; причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 09.11.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі №910/12930/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не враховано пояснення стосовно того, що необґрунтовані рішення керівників ПАТ «КБ «Даніель» щодо придбання неліквідних цінних паперів та кредитування неплатоспроможних позичальників під забезпечення неліквідними цінними паперами завдали банку шкоди загалом у розмірі 1 127 474 605, 62 грн., зокрема:

- в розмірі 864 001 187,62 грн. - шкода була завдана особами, що приймали необґрунтовані/недобросовісні рішення щодо вчинення збиткових операцій: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 стосовно кредитування юридичних осіб;

- в розмірі 72 648 140,87 грн. - шкода була завдана особами, що приймали необґрунтовані/недобросовісні рішення щодо вчинення збиткових операцій: придбанням/врахуванням цінних паперів ПАТ «Укрінвестпартнер», ТОВ «Гольфстрім-2010», ТОВ «Навіум», а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ;

- в розмірі 147 438 501,12 грн. - шкода була завдана особами, що приймали необґрунтовані/недобросовісні рішення щодо вчинення збиткових операцій ОСОБА_40 , ОСОБА_3 , ОСОБА_41 стосовно кредитування ПП «Ровена Плюс», ТОВ «Укрпартнертехнології», ТОВ «СТЛ Проект»;

- в розмірі 319 458 705,25 грн. - шкода була завдана ОСОБА_40 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , як особами, що приймали необґрунтовані/недобросовісні рішення щодо вчинення збиткових операцій кредитуванням ТОВ «Ініціатива 20 плюс 13», ТОВ «Успіх 2013», ТОВ «Сурінта», ТОВ «МРЦ»;

- в розмірі 232 120 950,13 грн. - шкода була завдана ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , як особами, що приймали необґрунтовані/недобросовісні рішення щодо вчинення збиткових операцій стосовно кредитування ТОВ «Європродукт», ТОВ «Ландшафт-Престиж», ТОВ «Профіль», ТОВ «Вест Інвестмент».

При цьому, скаржник наголошував, що внаслідок прийняття рішень стосовно проведення збиткових операцій з купівлі/врахування ПАТ КБ «ДАНІЕЛЬ» цінних паперів емітентів, які містили ознаки фіктивності, зокрема, що:

- придбання інвестиційних сертифікатів ТОВ КУА «НЬЮ ЕССЕТ», ТОВ КУА «Холдинг Груп», обіг яких зупинено, купівлі дисконтних облігацій ТОВ КС «Стайлинг», ТОВ «Руфасбуд» з низьким рівнем доходності;

- придбання дисконтних облігацій ТОВ «Центр фінансової та правової безпеки», ПП «Сервістехснаб», ТОВ «Навіум», ТОВ «Глибочиця», ТОВ «Експо Нафта Продукт», з непідтвердженою фінансовою можливістю емітента забезпечити погашення цінних паперів;

- купівлі цінних паперів (простих векселів) ТОВ «Інвестиційна компанія «Холдинг Груп», ТОВ «ФК «Октава Інвест» з непідтвердженістю векселедавцем оплати за векселем;

- купівлі цінних паперів (простих векселів) ПАТ «Укрінвестпартнер» з непідтвердженістю векселедавцем оплати за векселем та фактично викуп векселів є фінансуванням інших операцій з погашення векселів;

- врахування векселя ТОВ «Гольфстрім-2010» АА 2358519 номінально вартістю 20 000 000,00 грн. за сумою врахування 17 000 000,00 грн, векселя ТОВ «Фірма Крєатів» АА 1169021 номінальною вартістю 30 500 000,00 грн., за відсутності будь-якої інформації або документів, які підтверджують платоспроможність емітента або свідчили про наявність у нього цінних ліквідних активів;

- підтверджена збитковість операцій з кредитування юридичних осіб під забезпечення неліквідних цінних паперів емітентів, які мають ознаки фіктивності, зокрема, кредитування ТОВ «Успіх 2013», ТОВ «Європродукт», ТОВ «Профіль», ТОВ «Ландшафт Престиж» , ТОВ «Вест Інвестмент», ТОВ «Тантал Строй», ПП «Ровена Плюс», ТОВ «Укрпартнертехнології», ТОВ «СТЛ Проект», ТОВ «Сурінта», ТОВ «Ініціатива 20 плюс 13», ТОВ «Міжнародний розрахунковий центр» , ТОВ «Агарта Технологія» відбулось за рахунок коштів, які в подальшому були витрачені на розрахунки інших боржників перед банком, що в свою чергу вказує на відсутність мети отримання прибутку від виданого банком кредиту та на відсутність реальних розрахунків за борговими зобов`язаннями перед банком, а забезпечення повернення кредиту здійснено за рахунок неліквідних цінних паперів; кредитування, відбулось без належної перевірки платоспроможності боржника, а отримані кредитні кошти було витрачено на викуп у банку цінних паперів, що в свою чергу вказує на відсутність мети отримання прибутку від виданого банком кредиту та на відсутність реальних розрахунків за борговими зобов`язаннями перед банком; забезпечення повернення кредиту здійснено за рахунок неліквідних цінних паперів; наявні докази свідчать про пов`язаність банку та його позичальників, а також їх пов`язаність між собою та їх контрагентами банку;

- судом першої інстанції проігноровано доводи Фонду про те, що за результатами перевірки документів Банку відсутня інформація або документи про проведення оцінки вартості активів емітентів цінних паперів на час придбання /врахування їх в портфель банку, документи щодо активів та фінансової звітності емітентів - відсутні, інформація про наявність котирувань цінних паперів на біржах - відсутня;

- судом першої інстанції проігноровано наслідки перевірки кредитних справ позичальників, за наслідками якої встановлено, що при здійсненні банківської діяльності керівництвом банку не забезпечено повного та належного аналізу/оцінки кредитоспроможності позичальників, перевірки чинності документів та відсутності будь-яких інших негативних факторів для банку; не забезпечено перевірку належності забезпечення та можливості в подальшому здійснити погашення заборгованості за рахунок такого забезпечення;

- посадовими особами банку в ході здійснення процедури надання та супроводження вказаних операцій, порушено вимоги п. 1.3 Положення про Кредитний комітет ПАТ «КБ Банк Даніель», проте, суд першої інстанції не надав правової оцінки діям керівництва банку, яке не врахувало існуючі ризики, пов`язані з інвестиційною діяльністю та кредитуванням, або свідомо їх проігнорувало;

Судом не досліджено вчинені операції через призму норм ст. ст. 37, 39, 40 та 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також не застосовано положення 42, 43, 49 наведеного Закону;

- рішення керівників Банку про купівлю/врахування неліквідних цінних паперів та видачу неплатоспроможним пов`язаним позичальникам кредитів на значні суми без належного забезпечення, а також приховування проблемної заборгованості таких позичальників, були недобросовісними та призвели до завдання банку та його кредиторам збитків, прямо суперечили Закону та інтересам банку, а отже, були протиправними;

- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як ліквідатор неплатоспроможного банку, пред`явив позов про відшкодування завданої шкоди до членів Спостережної ради та Кредитного комітету ПАТ «КБ ДАНІЕЛЬ», які приймали рішення про купівлю/врахування неліквідних цінних паперів, видачу кредитів під забезпечення неліквідних цінних паперів (де кредитні кошти спрямовувались на погашення заборгованості перед банком, купівлю цінних паперів у банку та виведення коштів за межі банку), збільшення кредитних лімітів, а також про відтермінування строків повернення кредитів (приховування факту проблемності кредитів та штучне покращення показників якості кредитного портфелю);

- Банк при ухваленні рішення про надання кредиту, а в подальшому при перерахуванні коштів на рахунки позичальника, не забезпечив покриття боргу предметом застави, забезпечення не було прийнятним та не забезпечувало покриття кредитного ризику за кредитним договором в цілому, у Банку відсутні документи щодо оцінки такого забезпечення, оцінка предмету застави не проводилась;

- як свідчать результати оцінки цінних паперів банку, яка була здійснена ТОВ «Північно-східна консалтингова група» емітенти цінних паперів,які були прийняті в портфель банку та надані в забезпечення, мали ознаки фіктивності, обіг частини з них за 2015-2016 роки зупинено за рішенням НКЦПФР.

Також скаржник наголошував, що судом першої інстанції:

- не було враховано, що доводи стосовно недобросовісності дій керівників Банку (відповідачів) підтверджуються наданими до матеріалів справи доказами, які не було досліджено судом, а саме: рішення керівних органів Банку щодо купівлі/врахування цінних паперів та кредитування визначених позичальників, а обставини та підтвердження відповідачами своїх рішень підтверджуються копіями протоколів Кредитного комітету, Спостережної ради, копіями договорів, кредитних угод та обставинами невиконання рішень судів про стягнення заборгованості з позичальників;

- не було досліджено платіжні доручення ат меморіальні ордери, що наявні в матеріалах справи, які підтверджують пов`язаність контрагентів, які співпрацювали з банком між собою та з відповідачами; документи щодо використаних коштів вказують на «схемність» операцій, адже кошти, отримані від банку і за наслідками операцій із цінними паперами , і за наслідком кредитування використовувались для погашення заборгованості перед банком, викупом цінних паперів у самого ж банку та виведення на рахунки в ПАТ КБ «Промекономбанку»;

- на момент пред`явлення позову у даній справі, строк виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів по всім кредитним зобов`язанням настав і кредити повернуто не було;

- не було досліджено та не прийнято до уваги відомості, вказані в довідці НБУ про результати перевірки ПАТ КБ «Даніель» від 27.02.2013, відповідно до якої Національним банком встановлено, що банком проводилась невиважена політика щодо проведення активних операцій та відволікання значних сум у недоходні активи та відволікання значних сум у дебіторську заборгованість за розрахунками у цінними паперами для клієнтів банку, що призвело до проблем з ліквідністю, а отже, даною довідкою підтверджено, що проблеми з ліквідністю у ПАТ КБ «Даніель» виникли саме за наслідками здійснення операцій з придбання/врахування неліквідних цінних паперів у 2012 році;

- не було досліджено наслідки здійснення операцій з придбання/врахування неліквідних цінних паперів, що призвело до отримання стабілізаційного кредиту та прийняття по відношенню до банку заходів впливу,які передбачають, зокрема, заборону придбання цінних паперів (крім державних облігацій України, боргових цінних паперів, емітованих НБУ) та зупинення проведення активних операцій із пов`язаними особами цього банку;

- не було враховано висновки Національного банку України, зазначені у Звіті про інспектування ПАТ КБ «Даніель» за період з 27.08.2013 по 04.10.2013, яким встановлено, що загальний рівень ліквідності ПАТ КБ «Даніель» є низьким через значний обсяг неліквідних активів та здійснення активних операцій під низько ліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів; у банку має місце постійний внутрішній перерозподіл активів з метою забезпечення погашення боргу контрагентів, а інструментом перерозподілу є операції з цінними паперами, які не є джерелом надходження коштів в банк;

- залишилось поза увагою, що ряд компаній, які є позичальниками банку - ТОВ «Ландшафт-Престиж», ТОВ «Профіль», ТОВ «Вест Інвестмент», ТОВ «Тантал Строй», були акціонерами ПАТ КБ «Промекономбанк», а ПАТ КБ «Даніель» та ПАТ КБ «Промекономбанк» є пов`язаними через своїх керівників та акціонерів;

- залишилось поза увагою, що контрагенти банку, а саме: ТОВ «Успіх 2013», ТОВ «Ініціатива 20 плюс 13», ТОВ «Укрпартнертехнології», ТОВ «СТЛ Проект», ТОВ «Сурінта» - мають спільного засновника та керівника ОСОБА_42 , вказані компанії мають малий розмір статутного капіталу і є за твердженнями скаржника, фіктивними, в підтвердження якого ним надано звітність емітентів, звіт з незалежної оцінки ринкової вартості кредитного портфелю та іншого майн ПАТ КБ «Даніель», проведеного ТОВ «Міжнародна консалтингова компанія-Оцінка» від 24.02.2014, звіт про незалежну оцінку частини активів ПАТ КБ «Даніель», складеного ТОВ «Північно-східна консалтингова група» від 02-05.03.2020;

- не надано оцінку добросовісності та розумності прийнятих відповідачами рішень про придбання цінних паперів емітентів, які мали численні ознаки фіктивності або фінансові показники яких вказували на неможливість виконати свої зобов`язання по випущеним цінним паперам, та рішень про видачу кредитів під застав таких цінних паперів;

- не враховано рішення судів, якими підтверджується факт невиконання емітентами та позичальниками своїх боргових зобов`язань перед банком, та відповідних бухгалтерських довідок, що підтверджують факт списання заборгованості за вищенаведеними операціями у збиток у заявленому позивачем до стягнення розмірі;

Крім того, скаржник зазначав про те, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення також є необґрунтованою та безпідставною, оскільки містить в собі помилкові висновки стосовно:

- незастосування нових редакцій статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- предмету доказування, оскільки на думку скаржника, до предмета доказування у даній справі належить не встановлення вини та винних осіб у доведенні Пат КБ «Даніель» до неплатоспроможності, а виключно оцінка актів (рішень) органів суб`єкта господарювання (спостережної ради, кредитного комітету) , їх посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, тобто ті обставини, які підтверджують заявлену позивачем вимогу про відшкодування шкоди;

- безпідставними є посилання суду першої інстанції на відсутність застосованих до відповідачів заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства, оскільки відповідач і не входять до кола осіб, визначених законом, до яких можливе застосування таких санкцій;

- підстави для відмови в позові як відсутність доказу виявлення нікчемних правочинів в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними; наявність або відсутність ознак недійсності/нікчемності в договорах про надання кредиту не підтверджує і не спростовує факту прийняття відповідачами недобросовісних рішень;

- визнання недійсними/нікчемними договорів про надання кредиту не є ефективним способом захисту та не призведе до відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів Фонду, оскільки щодо всіх позичальників вже є рішення судів про стягнення коштів на користь банку, але вони не виконані через відсутність майна у позичальників;

- відсутності в матеріалах справи доказів в підтвердження того, що саме внаслідок вчинення спірних угод (кредитних договорів) завдано шкоди банку.

Скаржник вказує, що шкода, яку відповідачі завдали Банку та його кредиторам, є позадоговірною (деліктне зобов`язання), розмір її доведений, існує причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідачів та завданням шкоди, рішеннями судів встановлено неповернення кредитів позичальниками, що свідчить про наявність підтверджених збитків банку та його кредиторів, а вина заподіювачів шкоди (відповідачів) - презюмується, що обумовлено приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

17.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 а ОСОБА_1 - надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

18.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідачів-9 ( ОСОБА_9 ), 13 ( ОСОБА_13 ) та 14 ( ОСОБА_14 ) - надійшов спільний відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

18.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача-20 ( ОСОБА_20 )- надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

27.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача -4 - надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, 03.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача -4 - надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду.

28.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідачів-3 ( ОСОБА_11 ), 5 ( ОСОБА_3 ) та 11 ( ОСОБА_5 ) - надійшов спільний відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись, зокрема, на те, що:

- судом першої інстанції обгрунтовано відхилено посилання Фонду на положення ст. ст. 42, 43 Закону України «Про банки та банківську діяльність»;

- посилання позивача на вказані норми є безпідставними, оскільки станом на момент перебування співвідповідачів у складі спостережної ради та кредитного комітету банку, ст. 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність» взагалі не містила відповідних положень стосовно відповідальності керівників банку за завдані збитки їх діями (бездіяльністю);

- суд першої інстанції обгрунтовано відхилив посилання позивача, як на підставу задоволення позову, на приписи ст. 5, 6 ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність», яка застосована позивачем до спірних правовідносин у редакції, яка на них не розповсюджується;

- у діях відповідачів відсутній, а позивачем не доведений, склад цивільного правопорушення;

- наявні у справі документи не підтверджують ні розмір шкоди, ні правомірність її визначення скаржником, ні взагалі факт її заподіяння відповідачами;

- співвідповідачами були припинені трудові правовідносини з банком у 2013 році, внаслідок чого вони після припинення трудових правовідносин не мали жодного впливу на стан виконання боржниками банку своїх зобов`язань;

- рішення Фонду про виведення банку з ринку та здійснення у ньому тимчасової адміністрації прийнято 15.01.2014, а отже, з дня введення тимчасової адміністрації, виконання зобов`язань позичальниками та іншими зобов`язаними по відношенню до банку особами залежало виключно від заходів, здійснених Уповноваженою особою Фонду;

- наявність заборгованості клієнтів банку за здійсненими ними операціями за укладеними договорами жодним чином не свідчить про те, що така заборгованість виникла внаслідок діяльності співвідповідачів, оскільки виконання зобов`язань боржником залежить від його волевиявлення та результатів здійснення ним господарської діяльності, навіть за тих умов, що при здійсненні з ним активної операції банком було вжито необхідних та передбачених чинним законодавством заходів щодо упередження такого можливого невиконання, а отже, покладення відповідальності за потенційне виникнення збитків за активними операціями з контрагентами банку виключно на співвідповідачів;

- при прийнятті Фондом банківської документації, в т.ч. і матеріалів кредитних справи та інших документів стосовно активних операцій банку, їх склад підлягав відображенню у зазначених актах, звітах, довідках, а тому належним підтвердженням обсягу наявних у банку документів щодо здійснення активних операцій та їх обґрунтування, повинні бути документи, з яких би випливала відсутність тих доказів, про надання яких просили співвідповідачі; проте, жодного документу в якому б містилась інформація про наявність чи відсутність на момент запровадження в банку тимчасової адміністрації конкретних документів, які мали відношення до прийняття рішень колегіальними органами банку, Фондом надано не було;

Висновок суду першої інстанції про недоведення скаржником доказами щодо протиправності поведінки співвідповідачів, як елементу цивільно - правової відповідальності, є таким, що випливає з вірної оцінки обставин справи, дій учасників процесу та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права;

- вимоги Фонду щодо стягнення коштів з співвідповідачів вже після припинення банку, як юридичної особи та припинення існування ліквідаційної маси - є безпідставними, як і вимоги щодо стягнення спірних коштів на користь Фонду;

- скаржником не було подано жодного доказу в підтвердження виконання Фондом покладених на нього законом обов`язків щодо виявлення нікчемних правочинів та визнання таких у відповідності до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вжиття заходів щодо витребування майна чи коштів саме у зв`язку з такою нікчемністю, навпаки, наявні у справі судові рішення свідчать про стягнення коштів за відповідними правочинами в судовому порядку;

- посилання позивача на солідарність обов`язку відповідачів відшкодувати завдану шкоду, - є безпідставними з огляду на приписи ст. 543 Цивільного кодексу України, а заявлені вимоги з урахуванням уточнень позовних вимог, є стягненням однієї і тієї ж суми коштів у подвійному розмірі.

Також, у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідач-4 додаткового наголошував, що у відповідача-4 відсутні ознаки пов`язаності з ПАТ КБ «Промекономбанк», а в трудових відносинах з ПАТ КБ «Даніель» відповідач-4 перебував у період з 26.06.2012 до 07.05.2013, а отже, укладання кредитного договору та збільшення розміру кредитування відбувалось без участі відповідача-4.

Короткий зміст заперечень на відзиви

17.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли заперечення на відзив відповідачів ОСОБА_20 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , в якому зазначено що:

- при звернені до суду з відповідним позовом позивач керувався чинною редакцією Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,

- розмір заподіяної шкоди є належним та документально підтвердженим в розмірі 1 127 474 605,62 грн., оскільки вказана сума складає розмір збитків від невиправдано ризикових операцій з цінними паперами та кредитування, які було вчинено за рішеннями відповідачів, а за наслідками вчинених операцій банком було списано у збиток вказану суму, підтверджену рішеннями судів про стягнення з боржників суми збитків;

- протиправна поведінка відповідачів при завдані шкоди підтверджена належними доказами, між діями відповідачів та завданими збитками існує причинно-наслідковий зв`язок.

02.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли заперечення на відзив відповідачів3, 5, 10 - ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , в якому зазначено, що:

- при звернені до суду з відповідним позовом позивач керувався чинною редакцією Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- твердження відповідачів про неможливість притягнення їх до цивільно - правової відповідальності на підставі норм ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - не відповідає дійсності та суперечить вимогам закону, а чинне законодавство не пов`язує можливість покладення солідарної відповідальності на відповідних осіб згідно з ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 1166 Цивільного кодексу України з обов`язковою наявністю вироку/вироків відносно таких осіб;

- дії визначених відповідачів є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності, оскільки саме внаслідок дій відповідачів банку було завдано шкоди;

- Частина п`ята статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначала, що ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду;

- у відповідачів наявна солідарна відповідальність за завдані збитки в силу приписів ст. ст. 1166, 1190 Цивільного кодексу України, ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/12930/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці, питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі вирішується після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою а апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі №910/12930/18, розгляд справи призначено на 28.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 розгляд справи № 910/12930/18 відкладено на 04.03.2021.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №910/12930/18 надіслана учасникам справи за адресами їх місцезнаходження, а також шляхом розміщення інформації щодо призначення судового засідання на сторінці Північного апеляційного господарського суду офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет в розділі «Новини та події».

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, судом було розміщено на сторінці Північного апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет в розділі «Новини та події суду - інформація для учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України», повідомлення про слухання справи №910/12930/18, відповідно відповідачі вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, 21.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому позивач просив суд зупинити провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи у подібних правовідносинах № 910/11027/18.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 04.03.2021 з`явився представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (скаржник), який підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та постановити в апеляційному порядку нове рішення, яким позовні вимоги до визначених відповідачів задовольнити у повному обсязі.

Присутні представники відповідача-1, відповідачів-9, 13, 14, відповідачів -3, 5, 11, відповідачів 4, 20 в судовому засіданні 04.03.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Решта учасників справи своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а також враховуючи подання відзивів на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15.04.2014 Правлінням Національного банку України винесено постанову №217 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з рішенням №29 від 16.04.2014, розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації банку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, припинено юридичну особу - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель», про що 14.05.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначає позивач, під час здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Даніель» встановлено, що розмір зобов`язання ПАТ «КБ «Даніель» відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 156/14 від 21.07.20154 реєстру акцептованих вимог кредиторів банку становить 683 137 934, 77 грн.

Також, як стверджував позивач, під час ліквідації ПАТ «КБ «Даніель» встановлено, що оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, що затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду № 175/14 від 14.08.2014, складає 97 273 464, 82 грн., тож недостатність майна ПАТ «КБ «Даніель» для покриття вимог кредиторів банку склала 585 864 469, 95 грн (683 137 934, 77 грн - 97 273 464, 82 грн).

Відповідно до п. 62 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», недостатність майна банку - перевищення розміру зобов`язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів над оціночною вартістю ліквідаційної маси банку, за винятком майна банку, що є предметом застави та використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Позивач вказує, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення процедури виведення ПАТ «КБ «Даніель» з ринку було виявлено, що внаслідок здійснення банком кредитування юридичних осіб без належного забезпечення, банку було завдано збитків у загальному розмірі 1 127 474 605, 62 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), і вказані збитки були завдані внаслідок прийняття рішень стосовно проведення збиткових операцій з купівлі/врахування ПАТ КБ «ДАНІЕЛЬ» цінних паперів емітентів, які містили ознаки фіктивності, зокрема, що:

Як стверджує позивач, рішення про кредитування, зміну умов кредитування та придбання/врахування цінних паперів приймалося окремими рішеннями колегіальних органів банку у відповідні дати, а саме рішеннями кредитного комітету, оформленими Протоколами кредитного комітету, у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , які погоджені рішенням спостережної ради у складі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 .

У зв`язку з чим, 03.08.2017 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до пов`язаних з банком осіб (відповідачів) з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку та його кредитором.

При цьому, позивач у позові (з урахуванням здійснених уточнень) просив стягнути солідарно розмір наступної шкоди:

- в розмірі 864 001 187,62 грн. - шкода була завдана особами, що приймали необґрунтовані/недобросовісні рішення щодо вчинення збиткових операцій - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 стосовно кредитування юридичних осіб;

Таким чином, позивач звертаючись до суду з позовом в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої, зокрема Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Також, позивач посилався на частину першу статті 1190 Цивільного кодексу України, в якій законодавцем визначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Крім того, як на підставу визначення відповідачів заподіювачами шкоди позивач посилався на приписи частини п`ятої та шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до яких пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Фонд просив стягнути солідарно з визначених відповідачів шкоду у порядку частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у розмірі 1127474605,62 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в Постанові від 19 червня 2018 року у справі № 757/75149/17ц, провадження №14-204цс18, позов Фонду до відповідачів як пов`язаних у розумінні статті 52 Закону № 2121-ІІІз банком осіб за своїм суб`єктним складом (справа у спорі між юридичною особою та її посадовими особами, повноваження яких припинені у зв`язку із розпочатою процедурою ліквідації банку) відноситься до юрисдикції господарських судів. Суд також зазначив, що вимоги Фонду до контролерів банку не збігаються із завданнями та основними засадами цивільного судочинства, передбаченими статтею 2 ЦПК України, тобто так само відносяться юрисдикції господарських судів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Статтею 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: відповідно до плану врегулювання; у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції вище, 15.04.2014 Правлінням Національного банку України винесено постанову №217 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з рішенням №29 від 16.04.2014, розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації банку ПАТ «КБ «Даніель».

Під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено, що:

- розмір зобов`язань Банку відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.07.2014 № 156/14 реєстру акцептованих вимог кредиторів банків, що ліквідуються відносно Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» становить 683 137 934, 77 грн.;

- оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси Банку, згідно акту про формування ліквідаційної маси ПАТ «Комерційний банк «Даніель» станом на 01.08.2014, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (протокол № 175/14 від 14.08.2014) складає 97 273 464, 82 грн.

Фонд вказує, що недостатність майна Банку для покриття вимог кредиторів банку склала 585 864 469, 95 грн (683 137 934, 77 грн - 97 273 464, 82 грн = 585 864 469, 95 грн).

При цьому, позивач посилавяс на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення процедури виведення ПАТ «КБ «Даніель» з ринку було виявлено, що внаслідок здійснення банком кредитування юридичних осіб без належного забезпечення, банку було завдано діями пов`язаних з банком особами збитків у загальному розмірі 1 127 474 605, 62 грн.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пов`язаними з банком особами є:

1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку;

3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

4) керівники та контролери споріднених осіб банку;

5) керівники та контролери афілійованих осіб банку;

6) афілійовані особи банку;

7) споріднені особи банку;

8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини;

9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку (ч. 1 ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність», органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку (ст. 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність», для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення; комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають; тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків (ч. 5 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Як зазначав позивач, пов`язаними особами (особи, які мають істотну участь, керівники тощо) ПАТ «КБ «Даніель», якими були прийняті рішення/вчиненні дії, які спричинили збитки банку та його кредиторам є наступні особи, які визначені відповідачами у даній справі:

1) ОСОБА_1 - голова Правління банку;

2) ОСОБА_2 - заступник голови Правління, перший заступник голови Правління;

3) ОСОБА_3 - заступник голови Правління;

4) ОСОБА_4 - заступник голови Правління;

5) ОСОБА_5 - заступник голови Правління;

6) ОСОБА_6 - головний бухгалтер;

7) ОСОБА_7 - член Правління;

8) ОСОБА_8 - В.о. голови правління, заступник голови Правління;

9) ОСОБА_9 - голова Спостережної ради;

10) ОСОБА_10 - член Спостережної ради;

11) ОСОБА_11 - голова Правління, член Спостережної ради;

12) ОСОБА_12 - член Спостережної ради;

13) ОСОБА_13 - член Спостережної ради;

14) ОСОБА_14 - заступник голови Правління, голова Правління, член Спостережної ради;

15) ОСОБА_15 - член Кредитного комітету;

16) ОСОБА_16 - член Кредитного комітету;

17) ОСОБА_17 - член Кредитного комітету;

18) ОСОБА_18 - член Кредитного комітету;

19) ОСОБА_19 - член Кредитного комітету;

20) ОСОБА_20 - член Кредитного комітету.

Відповідні рішення акціонерів, протоколи засідань Спостережної ради, протоколи засідань Правління ПАТ «КБ «Даніель», протоколи засідань Кредитного комітету, відповідні накази ПАТ «КБ «Даніель» про призначення на посаду та переведення на іншу посаду відносно повноважень перелічених вище осіб, наявні у матеріалах справи та були досліджені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Згідно з рішенням загальних зборів Акціонерів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (проткол № 1/2013 від 15.04.2013), затверджено Положення про Спостережну раду Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», відповідно до якого Спостережна рада банку є органом, який здійснює захист прав акціонерів банку, і в межах компетанції, визначеної статутом банку та законодавством України, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Відповідно до п. 3.2. Положення про Спостережну раду, Спостережна рада банку складається з Голови Спостережної ради та членів Спрстережної ради.

Згідно п. 4.1. Положення про Спостережну раду, до виключної компетенції Спостережної ради належить, зокрема безпосередній контроль діяльності Правління банку; встановлення порядку проведення ревізій та контролю фінансово-господарської діяльності банку; надання згоди на видачу банком кредитів суб`єктам господарювання (окрім банків) та фізичним особам на суму кредитування, визначену окремим рішенням Спостережної ради; визначення ймовірності визнання банку неплатоспроможним внаслідок прийняття банком на себе зобов`язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій; прийняття рішення про обрання (заміну) реєстратора власників іменних цінних паперів банку або депозитарію цінних паперів та затвердження умов договору, що укладатимуться з ним, встановлення розміру оплати його послуг; прийняття рішення про розміщення банком інших цінних паперів, крім акцій; прийняття рішення про викуп розміщених банком інших, крім акцій, цінних паперів.

Пунктом 7.3. Положення про Спостережну раду встановлено, що члени Спостережної ради відповідають за заподіяну ними банку шкоду відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 11.11. Статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 1/2013 від 15.04.2013) та погодженого 24.05.2013 Національним банком України, для вирішення особливо важливих і складних завдань кредитної та господарської діяльності банку правління відповідно до вимог законодавства України створює діючі комітети, зокрема кредитний комітет.

Згідно п. 1.3. Положення про Кредитний комітет Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», погодженого рішенням Спостережної ради ПАТ «Комерційний банк «Даніель» (протокол № 189/11 від 01.11.2011) та затвердженого рішенням Правління ПАТ «Комерційний банк «Даніель» (протокол №46/11 від 01.11.2011), кредитний комітет - колегіальний орган управління кредитною та інвестиційною діяльністю банку, основаними завданнями якого є: забезпечення мінімізації кредитних ризиків, ефективне розміщення кредитних ресурсів, визначення порядку та способів їх використання, надання та повернення, виходячи з інтересів банку.

Основною метою створення кредитного комітету є підвищення ефективності кредитної та інвестиційної політики Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (п. 1.2. Положення).

Головою кредитного комітету є Голова Правління Банку (п. 1.5.1. Положення). Заступником голови Кредитного комітету є Заступник Голови Правління Банку, який, згідно з внутрішними документами банку, заміщує Голову Правління Банку у разі його тимчасової відсутності (п. 1.5.2. Положення). Членами Кредитного Комітету є, за посадою, Заступники Голови Правління, Головний бухгалтер Банку, Директор департаменту індивідуального бізнесу та Директор департаменту аналізу, управління ризиками та звітності (п. 1.5.3. Положення).

Пунктом 2.3. Положено визначено, що до функцій кредитного комітету банку належить прийняття рішень щодо, зокрема, проведення активних операцій з суб`єктами господарювання і фізичними особами в національній та іноземних валютах; зміна умов договорів, укладених з позичальниками; щомісячна інвентаризація кредитного та інвестиційного портфелів та затвердження резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями і операціями з цінними резервами; внесення пропозицій на розгляд Правління Банку щодо погашення безнадійних кредитів, списання заборгованості за нарахованими, але не сплаченими відсотками за кредитами, які вважаються безнадійними; проведення активних операцій з цінними паперами; затвердження схем роботи з проблемними кредитами; інших питань, пов`язаних з проведенням активних операцій банку.

Відповідно до п. 2.5. Положення, кредитний комітет зобов`язаний:

1) щомісячно розглядати та оцінювати якість активів банку на підставі матеріалів, наданих відповідними підрозділами банку;

2) вносити пропозиції правлінню банку щодо: визначення поточних пріоритетних напрямів та задач щодо здійснення активних операцій; затвердження методики оцінки фінансового стану позичальника; інших питань, які потребують обов`язкового узгодження із Правлінням банку;

3) дотримуватись встановленого у банку документообігу при прийнятті рішень.

Згідно п. 7.1. Положення, кредитний комітет банку є контролюючим органом в системі банку. Кредитний комітет щомісячно заслуховує начальників підрозділів корпоративного бізнесу та начальників підрозділів індивідуального бізнесу про стан кредитного портфелю банку.

Як зазначав позивач, під час ліквідаційної процедури, за результатами аналізу кредитного портфелю ПАТ «КБ «Даніель» виявлено, що переважна частина цінних паперів придбана, а кредитів видана в 2012-2013 роках низці контрагентів, які завідомо не мали можливості його повернути, які пов`язані між собою як за предметом забезпечення (цінними паперами), так і взаємними операціями, в т.ч. з акціонерами банку, а саме:

1) ТОВ «Європродукт», кредитний договір № 07/2011 від 16.03.2011, заборгованість 22 824 781, 59 грн;

2) ТОВ «Ландшафт-Престиж», кредитний договір № 04/2013 від 28.02.2013, заборгованість 35 079 872, 87 грн;

3) ТОВ «Профіль», кредитний договір № 05/2013 від 04.04.2013, заборгованість 34 806 461, 00 грн;

4) ТОВ «Вест Інвестмент», кредитний договір № 07/2013 від 04.04.2013, заборгованість 38 151 657, 63 грн;

5) ТОВ «Тантал Строй», кредитний договір № 08/2013 від 24.04.2013, заборгованість 35 545 994, 64 грн;

6) ПП «Ровена Плюс», кредитний договір № 09/2013 від 27.06.2013, заборгованість 28 321 928, 68 грн;

7) ТОВ «Укрпартнертехнології», кредитний договір № 10/2013 від 14.08.2013, заборгованість 36 981 287, 67 грн;

8) ТОВ «СТЛ Проект», кредитний договір № 11/2013 від 16.08.2013, заборгованість 34 970 035, 29 грн;

9) ТОВ «Ініціатива 20 Плюс 13», кредитний договір № 13/2013 від 29.08.2013, заборгованість 36 716 471, 23 грн;

10) ТОВ «Успіх 2013», кредитний договір № 14/2013 від 30.08.2013, заборгованість 36 615 358, 63 грн;

11) ТОВ «Сурінта», кредитний договір № 15/2013 від 12.09.2013, заборгованість 33 849 266, 29 грн;

12) ТОВ «Міжнародний розрахунковий центр», кредитний договір № 16/2013 від 12.09.2013, заборгованість 36 458 410, 96 грн;

13) ТОВ «Агарта Технология», кредитний договір № 23/2012 від 28.08.2012, заборгованість 33 378 231, 28 грн;

14) ПАТ «Укрінвестпартнери», договори врахування векселів № В-24/2012 від 10.07.2012 та № В-25/2012 від 10.07.2012, договори купівлі-продажу цінних паперів № ДД-232/2012 від 18.12.2012, № ДД-233/2012 від 18.12.2012, заборгованість 33 399 700, 00 грн;

15) ТОВ «Гольфстрім-2010», договір № В-26/2012 врахування векселів від 02.08.2012, заборгованість 20 000 000, 00 грн;

16) ТОВ «Фірма Крєатів», договір № В-27/2012 врахування векселів від 25.09.2012, заборгованість 30 500 000, 00 грн;

17) ТОВ «Сорс Груп», дебіторська заборгованість 17 324 357, 00 грн;

18) ПП «Укрбудхімресурс», дебіторська заборгованість 30 500 805, 95 грн;

19) ТОВ «КУА «Нью Ессет» (ЗДПІФ «Інноваційний розвиток») (купівля інвестиційних сертифікатів в кількості 428, номінальна вартість 1000,00 грн, купівля інвестиційних сертифікатів в кількості 15 250, номінальна вартість 1000,000 грн), заборгованість 15 677 850, 00 грн;

20) ТОВ «КУА «Холдинг Груп» (ЗДПІФ «ПІФ»), договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-180/2012 від 15.10.2012; договори врахування векселів № В-24/2012 та № В-25/2012 від 10.07.2012, заборгованість 14 994 650, 00 грн;

21) ТОВ «Консалтингова компанія «Стайлинг» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 29500, номінальна вартість 1000,00 грн), заборгованість 29 500 000, 00 грн;

22) ТОВ «Руфасбуд» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 27466, номінальна вартість 1000,00 грн, облігацій підприємств, дисконтні в кількості 5216, номінальна вартість 1000,00 грн), заборгованість 32 682 000, 00 грн;

23) ТОВ «Центр фінансової та правової допомоги» (купівля облігацій підприємств, процентні в кількості 31600, номінальна вартість 1000,00 грн), заборгованість 31 600 000, 00 грн;

24) ПП «Сервістехснаб» (купівля облігацій підприємств, дисконті в кількості 32700, номінальна вартість 1000,00 грн), заборгованість 32 700 000, 00 грн;

25) ТОВ «Навіум» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 1750947, номінальна вартість 11, 00 грн), заборгованість 19 260 417, 00 грн;

26) ТОВ «Глибочиця» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 2463, номінальна вартість 1000,00 грн), заборгованість 2 463 000, 00 грн

27) ПАТ «Експо Нафта Продукт» (купівля облігацій підприємств, процентні в кількості 32800, номінальна вартість 1000,00 грн) , заборгованість 32 800 000, 00 грн,

28) ТОВ «Інвестиційна компанія «Холдинг Груп» (вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 14500000, 00 грн, вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 14500000,00 грн) заборгованість 29 000 000, 00 грн;

29) ТОВ «Фінансова компанія «Октава Інвест» (вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 10000000,00 грн, вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 1000000,00 грн, вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 5685000,00 грн.), заборгованість 25 684 950, 00 грн.

Позивач наголошував, що Національним банком України за результатами інспекційних перевірок ПАТ «КБ «Даніель» сформовано довідку від 27.02.2013 та складено звіт про інспектування ПАТ «КБ «Даніель» від 04.10.2013, в якому встановлено, що проблеми ліквідності виникли у банку через невиважену політику з управління активами і пасивами з огляду на постійне збільшення вкладень в цінні папери, що спричинило високий ризик ліквідності та, як наслідок невиконання зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було досліджено та не прийнято до уваги відомості, вказані в довідці НБУ про результати перевірки ПАТ КБ «Даніель» від 27.02.2013, оскільки відповідна довідка була досліджена судом першої інстанції та була врахована при вирішенні спору, а доводи скаржника у наведеній частині фактично зводяться до незгоди з відповідною правовою оцінкою суду першої інстанції.

При цьому, на переконання позивача, рішення про кредитування, зміну умов кредитування та придбання/врахування цінних паперів приймалося окремими рішеннями колегіальних органів банку у відповідні дати, а саме рішеннями кредитного комітету, оформленими Протоколами кредитного комітету, у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , які погоджені рішенням спостережної ради у складі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 .

Отже, позивач зазначав, що рішенням Спостережної ради, за участі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 прийнято ряд необгрунтованих рішень про кредитування, зміну умов кредитування та придбання/врахування цінних паперів, що призвело до заподіяння майнової шкоди банку у розмірі 864 001 187, 60 грн, що вбачається з наступних операцій:

1) кредитування юридичних осіб: ТОВ «Європродукт» (кредитний договір № 07/2011 від 16.03.2011); ТОВ «Ландшафт-Престиж» (кредитний договір № 04/2013 від 28.02.2013); ТОВ «Профіль» (кредитний договір № 05/2013 від 04.04.2013); ТОВ «Вест Інвестмент» (кредитний договір № 07/2013 від 04.04.2013); ТОВ «Тантал Строй» (кредитний договір № 08/2013 від 24.04.2013); ПП «Ровена Плюс» (кредитний договір № 09/2013 від 27.06.2013); ТОВ «Ініціатива 20 Плюс 13» (кредитний договір № 13/2013 від 29.08.2013); ТОВ «Успіх 2013» кредитний договір № 14/2013 від 30.08.2013); ТОВ «Агарта Технология» (кредитний договір № 23/2012 від 28.08.2012);

2) купівля/врахування цінних паперів: ПАТ «Укрінвестпартнери» (договори врахування векселів № В-24/2012 від 10.07.2012 та № В-25/2012 від 10.07.2012); ТОВ «Гольфстрім-2010» (договір № В-26/2012 врахування векселів від 02.08.2012); ТОВ «Фірма Крєатів» (договір № В-27/2012 врахування векселів від 25.09.2012); ТОВ «КУА «Нью Ессет» (ЗДПІФ «Інноваційний розвиток») (купівля інвестиційних сертифікатів в кількості 428, номінальна вартість 1000,00 грн, купівля інвестиційних сертифікатів в кількості 15 250, номінальна вартість 1000,000 грн); ТОВ «КУА «Холдинг Груп» (ЗДПІФ «ПІФ») (купівля інвестиційних сертифікатів в кількості 1507, номінальна вартість 10000,00 грн); ТОВ «Консалтингова компанія «Стайлинг» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 29500, номінальна вартість 1000,00 грн); ТОВ «Руфасбуд» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 27466, номінальна вартість 1000,00 грн, облігацій підприємств, дисконтні в кількості 5216, номінальна вартість 1000,00 грн); ТОВ «Центр фінансової та правової допомоги» (купівля облігацій підприємств, процентні в кількості 31600, номінальна вартість 1000,00 грн); ПП «Сервістехснаб» (купівля облігацій підприємств, дисконті в кількості 32700, номінальна вартість 1000,00 грн); ТОВ «Навіум» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 1750947, номінальна вартість 11, 00 грн); ТОВ «Глибочиця» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 2463, номінальна вартість 1000,00 грн); ПАТ «Експо Нафта Продукт» (купівля облігацій підприємств, процентні в кількості 32800, номінальна вартість 1000,00 грн); ТОВ «Інвестиційна компанія «Холдинг Груп» (вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 14500000, 00 грн, вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 14500000,00 грн); ТОВ «Фінансова компанія «Октава Інвест» (вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 10000000,00 грн, вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 1000000,00 грн, вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 5685000,00 грн.).

При цьому, позивач посилався на те, що:

- кредитним комітетом у складі: ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 прийнято рішення про придбання цінних паперів, що призвело до заподіяння майнової шкоди банку у розмірі 72 648 140, 87 грн, що вбачається з наступних операцій: купівля/врахування цінних паперів - ПАТ «Укрінвестпартнери» (договори врахування векселів № В-24/2012 від 10.07.2012 та № В-25/2012 від 10.07.2012), ТОВ «Гольфстрім-2010» (договір № В-26/2012 врахування векселів від 02.08.2012), ТОВ «Навіум» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 1750947, номінальна вартість 11, 00 грн);

- кредитним комітетом у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 прийнято ряд рішень про кредитування юридичних осіб, що призвело до заподіяння майнової шкоди банку у розмірі 147 438 501, 10 грн, що вбачається з наступних операцій: ПП «Ровена Плюс» (кредитний договір № 09/2013 від 27.06.2013); ТОВ «Укрпартнертехнології» (кредитний договір № 10/2013 від 14.08.2013); ТОВ «СТЛ Проект» (кредитний договір № 11/2013 від 16.08.2013);

- кредитним комітетом у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та спостережною радою за участі ОСОБА_14 прийнято ряд необгрунтованих рішень про кредитування юридичних осіб, що призвело до заподіяння майнової шкоди банку у розмірі 319 458 705, 30 грн, що вбачається з наступних операцій: ТОВ «Ініціатива 20 Плюс 13» (кредитний договір № 13/2013 від 29.08.2013), ТОВ «Сурінта» (кредитний договір № 15/2013 від 12.09.2013), ТОВ «Міжнародний розрахунковий центр» (кредитний договір № 16/2013 від 12.09.2013);

- кредитним комітетом у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 прийнято ряд необгунтованих рішень про кредитування юридичних осіб, що призвело до заподіяння майнової шкоди банку у розмірі 232 120 950, 10 грн, що вбачається з наступних операцій: ПП «Ровена Плюс» (кредитний договір № 09/2013 від 27.06.2013); ТОВ «Укрпартнертехнології» (кредитний договір № 10/2013 від 14.08.2013); ТОВ «СТЛ Проект» (кредитний договір № 11/2013 від 16.08.2013).

З урахуванням наведеного, позивач визначив, що загальний розмір збитків внаслідок здійснення таких операцій, що були виявлені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення процедури виведення ПАТ «КБ «Даніель» з ринку, становить - 1 127 558 351, 96 грн., з яких:

Крім того, позивач зазначав, що ПАТ «КБ «Даніель» здійснювалися активні операції по кредитуванню одних юридичних осіб з метою погашення боргових зобов`язань перед банком іншими юридичними особами за рахунок кредитних коштів самого банку, виданих під неліквідні цінні папери. Тобто, кошти стабілізаційного кредиту наданого Національним банком України було використано не для забезпечення реальної підтримки ліквідності банку, проведення виплат коштів вкладникам у відповідності до умов договорів з ними, а в першу чергу для забезпечення виконання зобов`язань перед акціонерами, інсайдерами та іншими пов`язаними особами банку та продовження виведення активів з банку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період 2012-2013 років ПАТ КБ «Даніель» укладено ряд кредитних договорів:

1) ТОВ «Європродукт» кредитний договір № 07/2011 від 16.03.2011. Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.10.2015 у справі № 905/1352/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродукт» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Данієль» 20884000грн. кредиту за кредитним договором №07/2011 від 16.03.2011, 10161639 грн.47 коп. процентів за кредитним договором та 106 грн.26 коп. заборгованості по комісії;

2) ТОВ «Ландшафт-Престиж» кредитний договір № 04/2013 від 28.02.2013. Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.06.2014 у справі № 905/2602/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландшафт-Престиж» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» на підставі кредитного договору №04/2013 від 28.02.2013 заборгованість за кредитом в сумі 30 405 000,00 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 4 674 872,87 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 346 533,70 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 42 280,67 грн.;

3) ТОВ «Профіль», кредитний договір № 05/2013 від 04.04.2013;

4) ТОВ «Вест Інвестмент» кредитний договір № 07/2013 від 04.04.2013. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 у справі № 908/6176/14 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Інвестмент» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» 33 600 000 грн 00 коп заборгованість по кредиту за кредитним договором № 07/2013 від 04.04.2013, 9 167 285 грн 02 коп заборгованість по відсотках, 1 873 315 грн 07 коп пеня за непогашення кредиту, 369 808 грн 74 коп пеня за прострочені відсотки, 73080 грн 00 коп. судового збору;

5) ТОВ «Тантал Строй» кредитний договір № 08/2013 від 24.04.2013. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.02.2015 у справі № 908/5617/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНТАЛ СТРОЙ» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» 31 357 038 грн. 00 коп. основного боргу за кредитним договором № 08/2013 від 24.04.2013, 8 200 080 грн. 21 коп. відсотків за користування кредитом, 6 грн. 12 коп. заборгованості по комісії, 0 грн. 01 коп. пені.;

6) ПП «Ровена Плюс» кредитний договір № 09/2013 від 27.06.2013. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2014 у справі 927/1316/14 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Ровена плюс» на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» заборгованість за кредитом в сумі 24984300грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом 5588953,68грн. та 578696,32грн. пені.;

7) ТОВ «Укрпартнертехнології» кредитний договір № 10/2013 від 14.08.2013. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/15781/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнертехнології» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» заборгованість за кредитним договором №10/2013 від 14.08.2013, яка станом на 18.07.2014 становить 39398596,44 грн., та складається з: заборгованості по кредиту у сумі 32300000 грн.; заборгованості по відсотках у сумі 6879457,53 грн.; пені в сумі 219138,91 грн.;

8) ТОВ «СТЛ Проект» кредитний договір № 11/2013 від 16.08.2013. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 910/15420/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ Проект» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Даніель» 30 577 000 грн. 00 коп. основного боргу по кредиту за кредитним договором № 11/2013 від 16.08.2013, 6 473 946 грн. 75 коп. боргу по відсоткам за користування кредитом, 205 978 грн. 56 коп. пені;

9) ТОВ «Ініціатива 20 Плюс 13» кредитний договір № 13/2013 від 29.08.2013. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15366/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ініціатива 20 плюс 13» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 32 350 000 грн. 00 коп. за кредитним договором № 13/2013 від 29.08.2013, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 6 568 043 грн. 84 коп., пеню в розмірі 207 186 грн. 80 коп.;

10) ТОВ «Успіх 2013» кредитний договір № 14/2013 від 30.08.2013. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/17919/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ 2013» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» 32 265 000 грн. 00 коп. - заборгованості по кредиту за кредитним договором №14/2013 від 30.08.2013, 6 546 146 грн. 58 коп. - заборгованості по відсотках, 206 465 грн. 34 коп. - заборгованості по неустойці та 73 080 грн. 00 коп. - судового збору;

11) ТОВ «Сурінта» кредитний договір № 15/2013 від 12.09.2013. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/15876/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУРІНТА» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» 30 043 971 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором №15/2013 від 12.09.2013, 5 906 727 грн. 01 коп. заборгованості по відсотках, 194 238 грн. 89 коп. заборгованості по неустойці;

12) ТОВ «Міжнародний розрахунковий центр» кредитний договір № 16/2013 від 12.09.2013. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/16268/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний розрахунковий центр» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» 32 360 000 грн. 00 коп. - заборгованості по кредиту за кредитним договором № 16/2013 від 12.09.2013, 6 382 229 грн. 04 коп. - заборгованості по відсотках, 213 281 грн. 34 коп. - заборгованості по неустойці.;

13) ТОВ «Агарта Технология» кредитний договір № 23/2012 від 28.08.2012. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 у справі №908/1070/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агарта Технологія» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» 31270300 грн. 00 коп. за кредитним договором № 23/2012 від 28.08.2012, 4093809 грн. 51 коп. процентів за користування кредитними коштами, 147239 грн. 21 коп. пені та 73080 грн. 00 коп. судового збору.

Також, банком придбано/враховано цінні папери на підставі наступних правочинів:

1) ПАТ «Укрінвестпартнери» договори врахування векселів № В-24/2012 від 10.07.2012 та № В-25/2012 від 10.07.2012, договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-231/2012 від 18.12.2012 (придбано дисконтні облігації Товариства з обмеженою відповідальністю «РУФАСБУД», серії «А» у кількості 5216 штук, номінальна вартість однієї облігації 1 000,00 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UА 4000112486), договори купівлі-продажу цінних паперів № ДД-232/2012 від 18.12.2012, № ДД-233/2012 від 18.12.2012;

2) ТОВ «Гольфстрім-2010» договір № В-26/2012 врахування векселів від 02.08.2012; ТОВ «Фірма Крєатів» договір № В-27/2012 врахування векселів від 25.09.2012;

3) ТОВ «КУА «Нью Ессет» (ЗДПІФ «Інноваційний розвиток») (купівля інвестиційних сертифікатів в кількості 428, номінальна вартість 1000,00 грн, купівля інвестиційних сертифікатів в кількості 15 250, номінальна вартість 1000,000 грн);

4) ТОВ «КУА «Холдинг Груп» (ЗДПІФ «ПІФ») договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-180/2012 від 15.10.2012 (придбано у ТОВ «Інвестиційна компанія «Холдинг Груп» вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 14500000, 00 грн, вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 14500000,00 грн); договір купівлі-продажу цінних паперів № Д-11/2012 від 26.01.2012 (придбано цінні папери ТОВ «Руфасбуд» - купівля облігацій підприємства, дисконтні в кількості 27466, номінальна вартість 1000,00 грн); договори врахування векселів № В-24/2012 та № В-25/2012 від 10.07.2012;

5) ТОВ «Консалтингова компанія «Стайлинг» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 29500, номінальна вартість 1000,00 грн);

6) ТОВ «Центр фінансової та правової допомоги» (купівля облігацій підприємств, процентні в кількості 31600, номінальна вартість 1000,00 грн);

7) ПП «Сервістехснаб» (купівля облігацій підприємств, дисконті в кількості 32700, номінальна вартість 1000,00 грн);

8) ТОВ «Навіум» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 1750947, номінальна вартість 11, 00 грн);

9) ТОВ «Глибочиця» (купівля облігацій підприємств, дисконтні в кількості 2463, номінальна вартість 1000,00 грн);

10) ПАТ «Експо Нафта Продукт» (купівля облігацій підприємств, процентні в кількості 32800, номінальна вартість 1000,00 грн);

11) ТОВ «Фінансова компанія «Октава Інвест» (вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 10000000,00 грн, вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 1000000,00 грн, вексель простий в кількості 1, номінальна вартість 5685000,00 грн.).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі № 910/5417/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Холдинг Груп» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» заборгованість за простими векселями в розмірі 29 000 000 грн. 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Холдинг Груп» в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 грн. 00 коп.

При цьому, в межах розгляду справи № 910/5417/14 судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Холдинг Груп» (емітент) емітовано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Холдинг Груп» 15.10.2012 р. простий вексель № АА2304180 на суму 14 500 000,00 грн. з датою платежу - за пред`явленням, але не пізніше 01.09.2013 р. та 15.10.2012 р. простий вексель №АА2304181 на суму 14 500 000,00 грн. з датою платежу - за пред`явленням, але не пізніше 01.09.2013.

15.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Холдинг Груп» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-180/2012, відповідно до умов якого продавець зобов`язується здійснити поставку цінних паперів на користь покупця, а покупець зобов`язується оплатити цінні папери емітента (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Холдинг Груп») та забезпечити прийняття покупцем цінних паперів на умовах, передбачених цим договором, а саме: вексель № АА2304180 простий ордерний, емітент - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Холдинг Груп», дата видачі - 15.10.2012 р., дата погашення векселя - 01.09.2013 р., договірна вартість - 12 515 000,00 грн., номінальна вартість - 14 500 000,00 грн.; вексель № АА2304181 простий ордерний, емітент - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Холдинг Груп», дата видачі - 15.10.2012 р., дата погашення векселя - 01.09.2013 р., договірна вартість - 12 515 000,00 грн., номінальна вартість - 14 500 000,00 грн. Загальна договірна вартість цінних паперів, без ПДВ: 25 030 000,00 грн. (п. 1.3 договору).

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 910/21515/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РУФАСБУД» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» 32 682 000 грн 00 коп. вартості облігацій серії «А» у кількості 32 682 штуки, номінальна вартість однієї облігації 1000,00 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код) - UА 4000112486. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РУФАСБУД» в дохід Державного бюджету України судового збору в розмірі 182 700 грн 00 коп.

При цьому, в межах розгляду справи № 910/21515/15 судом встановлено, що 26.01.2012 між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «ХОЛДИНГ ГРУП» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № Д-11/2012, відповідно до умов якого покупець придбав на умовах договору цінні папери (іменні дисконтні облігації - далі Облігації) товариства з обмеженою відповідальністю «РУФАСБУД» (Емітент) серії «А» у кількості 27466 штук, номінальна вартість однієї облігації 1 000,00 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN)-UА4000112486.

18.12.2012 між ПАТ КБ «Даніель» (Покупець) та публічним акціонерним товариством «УКРІНВЕСТПАРТНЕР» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-231/2012, відповідно до умов якого, Покупець придбав на умовах договору цінні папери (іменні дисконтні облігації - далі по тексту - Облігації) Товариства з обмеженою відповідальністю «РУФАСБУД», серії «А» у кількості 5216 штук, номінальна вартість однієї облігації 1 000,00 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UА 4000112486.

Після придбання ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» Облігацій, в системі депозитарного обліку були вчинені відповідні записи на рахунку у цінних паперах ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» у зберігача про те, що ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» став власником вказаних Облігацій.

Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі № 910/16267/14 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Даніель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕСКО України» - задоволено повністю:

- у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПАРТНЕРТЕХНОЛОГІЇ» за Кредитним договором від 14.08.2013 року №10/2013, що становить 39 398 596 (тридцять дев`ять мільйонів триста дев`яносто вісім тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень 44 копійки та складається з заборгованість по кредиту - 32 300 000 (тридцять два мільйони триста тисяч) гривень 00 копійок; заборгованість по відсотках - 6 879 457 (шість мільйонів вісімсот сімдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) гривень 53 копійки; заборгованість по неустойці - 219 138 (двісті дев`ятнадцять тисяч сто тридцять вісім) гривень 91 копійка звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави від 14.08.2013 №17/К10/2013 з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» на заставне майно, яке належне Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕСКО УКРАЇНА», а саме прості акції іменні у кількості 881 055 (вісімсот вісімдесят одна тисяча п`ятдесят п`ять) штук номінальною вартістю 10 (десять) гривень 00 копійок за одну акцію емітентом яких є Публічне акціонерне товариство «Сінтрон» (ідентифікаційний код 37175982);

- встановлено спосіб реалізації предмета застави (заставна вартість становить 80 176 005 (вісімдесят мільйонів сто сімдесят шість тисяч п`ять) гривень 00 копійок) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- визнано Додаткову Угоду від 10.12.2013 до Договору застави № 17/К10/2013 від 14.08.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕСКО УКРАЇНА» - недійсною.

Також, як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2014 у справі № 910/16999/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено повністю: звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави від 30 серпня 2013 року №21/К14/2013, а саме, на заставне майно, яке належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Успіх 2013», а саме прості акції іменні в кількості 16 500 000 штук, шляхом їх реалізації з аукціону за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 30 серпня 2013 року № 21/К14/2013, що становить 39 017 611,92 грн та складається з заборгованості по кредиту - 32 265 000,00 грн, заборгованості по відсотках - 6 546 146, 58 грн та заборгованості по неустойці - 206 465,34 грн.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 у справі № 910/15757/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено повністю. В рахунок погашення кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СУРІНТА» перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» за Кредитним договором 15/2013 від 12 вересня 2013 року в розмірі 36 144 936 грн. 90 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 30 043 970,00 грн., заборгованість по відсотках - 5 906 727,01 грн., заборгованість по неустойці - 194 238,89 грн. звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави №22/К15/2013 від 12 вересня 2013 року: інвестиційні сертифікати іменні ТОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ ПВНЗІФ «Укрнадра» (пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Укрнадра» в кількості 8 000 штук. Встановлено спосіб реалізації предмету застави згідно Договору застави №22/К15/2013 від 12 вересня 2013 року шляхом проведення аукціону за початковою ціною, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 у справі № 910/15422/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено повністю:

- у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ Проект» за Кредитним договором від 16.08.2013 № 11/2013, що становить 37 256 925 гривень 31 копійки та складається з: заборгованість по кредиту - 30 577 000 гривень 00 копійок; заборгованість по відсотках - 6 473 946 гривень 75 копійки; заборгованість по неустойці - 205 978 гривень 56 копійок звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 16.08.2013 №18/К11/2013 з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» на заставне майно, яке належне Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕСКО УКРАЇНА», а саме прості акції іменні у кількості 877 187 (вісімсот сімдесят сім тисяч сто вісімдесят сім) штук номінальною вартістю 10 (десять) гривень 00 копійок за одну акцію емітентом яких є Публічне акціонерне товариство «Сінтрон»;

- встановлено спосіб реалізації предмета застави (заставна вартість становить 79 824 017 гривень 00 копійок) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2015 у справі № 911/5115/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОРС ГРУП» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» 17324357, 00 грн боргу. Зокрема, судом у справі № 911/5115/14 встановлено, що 30.09.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профиль» (комітент) було укладено договір комісії № БК-300913/3, відповідно до п. 1.1., 1.4. договору комітент доручає, а комісіонер зобов`язується від свого імені за рахунок комітента здійснити купівлю цінних паперів на біржовому та/або позабіржовому, організованому та/або неорганізованому ринку цінних паперів. Ціна договору купівлі-продажу цінних паперів, який буде укладено комісіонером на виконання цього договору, не може бути вищою за 28333900,00 грн.

Крім того, 30.09.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Р» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4, відповідно до п.п. 1.1., 2.1. якого продавець зобов`язується здійснити поставку ЦП на користь комітента, а покупець зобов`язується оплатити вказані в цьому пункті цінні папери емітента та забезпечити прийняття комітентом ЦП загальною вартістю 28333900,00 грн. Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок продавця загальну ціну договору.

Оскільки продавцем не було здійснено його обов`язку зі списання цінних паперів, 31.10.2013 сторонами було укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-300913/4 від 30.09.2013, яким, зокрема, погодили, що продавець протягом 1 дня повертає на рахунок покупця суму отриманої передоплати та сплачує на рахунок покупця штраф в розмірі 100,00 грн.

Також, 31.10.2013 Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профиль» (комітент) було складено та затверджено звіт комісіонера про виконання договору комісії №БК-300913/3 від 30.09.2013, згідно якого, оскільки комісіонер втратив інтерес до придбання цінних паперів загальною вартістю 28333900,00 грн, комісіонер відмовляється від виконання умов договору комісії № БК-300913/3 від 30.09.2013, комісійна плата комісіонеру не здійснюється. Також сторони зафіксували, що не мають претензій одна до одної.

30.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Р» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорс Груп» (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу, відповідно до п.п. 1, 2 якого первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник приймає на себе зобов`язання по поверненню боргу первісного боржника згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4 від 30.09.2013 та договору від 31.10.2013 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4 від 30.09.2013. Сума боргу складає 17324357,00 грн. Новий боржник зобов`язаний виконати зобов`язання та перерахувати грошові кошти у повному обсязі у строк до 01.05.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/27804/14 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель». Стягнуто з Приватного підприємства «Укрбудхімресурс» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» грошові кошти в сумі 30 500 900 грн.

Зокрема, судом у справі № 910/27804/14 встановлено, що 30.09.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіль» (комітент) було укладено договір №БК-300913/1 комісії, відповідно до п.1.1 якого комітент доручає, а комісіонер зобов`язується від свого імені за рахунок комітента здійснити купівлю іменних цінних паперів на біржовому та/або позабіржовому, організованому та/або неорганізованому ринку цінних паперів. За умовами вказаного правочину заявник зобов`язався придбати цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Холдінг Груп» у кількості 3050 шт. загальною договірною вартістю 30 500 900 грн.

На виконання умов вказаного правочину, 30.09.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (покупець) та Приватним підприємством «ІСІДА-2007» (продавець) було укладено договір №БВ-300913/2 купівлі-продажу цінних паперів, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язався здійснити поставку цінних паперів на користь комітента, а покупець зобов`язався оплатити цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Холдінг Груп» у кількості 3050 шт. Загальна ціна договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013 становить 30 500 900 грн. (п.1.3 договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013).

Крім того, 30.12.2013 між Приватним підприємством «ІСІДА-2007» (первісний боржник) та Приватним підприємством «Укрбудхімресурс» було укладено договір про переведення боргу, відповідно до п.1 якого первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник приймає на себе зобов`язання по поверненню боргу первісного боржника згідно договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013р., укладеною між Приватним підприємством «ІСІДА-2007» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (кредитор), за яким первісний боржник зобов`язався повернути кредитору протягом 1 робочого дня, тобто до 01.11.2013р. суму отриманої попередньої оплати за цінні папери в розмірі 30 500 900 грн.

Також, рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 у справі № 908/5076/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задоволено повністю. Визнано недійсним нікчемний договір від 16.01.2014 р. про припинення дії договору № 4/2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 25.12.2013. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайн Сек`юрітіз» на користь ПАТ «Комерційний банк «Даніель» кошти у розмірі 20 000 000 грн. 00 коп. одержаних за наслідками укладення договору від 16.01.2014 р. про припинення дії договору № 4/2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 25.12.2013.

Зокрема, судом у справі № 908/5076/14 встановлено, що спостережною радою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» на засіданні 28 жовтня 2013 прийнято рішення (протокол № 114/1/2013) про погодження залучення коштів на умовах субординованого боргу від товариства з обмеженою відповідальністю «Лайн Сек`юрітіз» у сумі 20 000 000 ,00 грн. з терміном повернення 30 жовтня 2019 р.

25.1.2.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайн Сек`юрітіз» (інвестор) підписаний договір № 4/2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу № 4/2013, предметом якого є залучення банком коштів інвестора на умовах субординованого боргу. Інвестор надає банку кошти на умовах субординованого боргу, а банк зобов`язується своєчасно повернути фактично отримані кошти і сплачувати відсотки за користування коштами у строки і розмірі , що визначені в цьому договорі.

Отже, позивач стверджує, що пов`язаними особами ПАТ КБ «Даніель» (членами Спостережної Ради та Кредитного комітету) не було забезпечено здійснення ПАТ КБ «Даніель» своєї діяльності у відповідності до нормативів Національного банку України, вимог законодавства, а здійснення активних операцій направлених на задоволення потреб групи компаній, які пов`язані між собою та власниками Банку, призвели до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов`язань перед вкладниками, визнання банку неплатоспроможним та завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам (понесення втрат).

Підставою для покладення відповідальності на відповідачів як пов`язаних осіб Банку, позивач визначав положення частин п`ятої та шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дослідивши спірні правовідносини учасників справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на час виконання посадових/службових обов`язків відповідачів щодо вказаних правочинів і угод - у період з 2012 по 2013 роки вказана стаття мала іншу редакцію, а саме частини шостої не було, а частина п`ята мала таку редакцію: власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законами України.

А отже, нова редакція статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки не має зворотної дії у часі, і з висновками суду першої інстанції в цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з урахуванням приписів ст. 5 Цивільного кодексу України.

За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом вказаної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Відшкодування шкоди є видом цивільно-правової відповідальності.

Відтак, слід довести наявність шкоди та те, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка виникла у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчиненого нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Отже, вимагаючи відшкодування шкоди з відповідачів як пов`язаних осіб, позивач має довести факт завдання банку шкоди завдавачем такої шкоди, її розмір, докази вчинення ними протиправних дій чи бездіяльності, вину та причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями/бездіяльністю та заподіяною шкодою.

Як стверджував позивач у позові та апеляційній скарзі, недостатність майна ПАТ «КБ «Даніель» для покриття вимог кредиторів банку становить 585 864 469, 95 грн, в той же час позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 1 127 558 351, 96 грн., а саме:

- стягнути солідарно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 заподіяну ПАТ «КБ «Даніель» та його кредиторам шкоду у розмірі 864 001 187, 62 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 заподіяну ПАТ «КБ «Даніель» та його кредиторам шкоду у розмірі 72 648140, 87 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що термін «недостатність майна» був включений до редакції Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» лише 12.08.2015, тоді як дії (бездіяльність) відповідачів на які посилається позивач вчинялись в період з 2012 по 2013 рік, за твердженнями позивача.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про банки і банківську діяльність» та Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, яка діяла до внесення змін згідно Закону України від 02.03.2015 №218-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов`язаних із банком осіб», тобто на час здійснення відповідачами своїх повноважень.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) несуть відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку згідно із законами України.

Разом з тим, незважаючи на те, що Фонд вказував на те, що пов`язаними особами ПАТ КБ «Даніель» (членами Спостережної Ради, Кредитного комітету) не було забезпечено здійснення ПАТ КБ «Даніель» своєї діяльності у відповідності до нормативів Національного банку України, вимог законодавства, а здійснення активних операцій направлених на задоволення потреб групи компаній, які пов`язані між собою та власниками Банку, призвели до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов`язань перед вкладниками, визнання банку неплатоспроможним та завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам (понесення втрат), ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано доказів вчинення Фондом дій щодо звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами про вчинення злочину, тощо, тобто щодо вчинення Фондом в межах визначених законом повноважень. При цьому, жодна пов`язана особа ПАТ КБ «Даніель» не була визнана винною та притягнута до кримінальної відповідальності за статтею 218-1 Кримінального кодексу України «Доведення банку до неплатоспроможності».

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, передбачена відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідальність керівників банку у випадку віднесення його до категорії неплатоспроможних наступає лише за наявності їх вини.

При цьому, матеріали справи свідчать, і що вірно встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги Фонду ґрунтуються на переліченні ряду угод, укладених між ПАТ КБ «Даніель» та позичальниками (юридичними особами) у різний період часу (2012-2012 рік), проте позивачем не подано доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження того, що саме внаслідок вчинення вказаних угод (кредитних договорів) завдано шкоди банку, обґрунтування такої шкоди у визначеному позивачем розмірі та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та завданою шкодою.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України причинно - наслідкового зв`язку між прийнятими пов`язаними особами ПАТ КБ «Даніель» рішеннями та наслідками у вигляді недостатності майна банку у розмірі 1 127 558 351, 96 грн. в розрізі відповідачів ат солідарного їх обов`язку.

З аналізу норм законодавства вбачається, що майнова шкода - це відповідні втрати потерпілої особи, тоді як у заявлених позовних вимогах позивач посилається саме на суму недостатності майна банку для погашення вимог кредиторів, проте, терміни «недостатність майна» та «шкода» - є різними, які, відповідно, мають різне визначення, правову природу та кваліфікацію.

Отже, твердження позивача про те, що прийняті пов`язаними особами ПАТ КБ «Даніель» рішення про укладання ряду кредитних договорів із визначеними у позовній заяві позичальниками не доводить факту того, що саме такими рішеннями відповідачі заподіяли ПАТ КБ «Даніель» шкоди у розмірі недостатності майна Банку, оскільки законодавчо не встановлені обмеження щодо змісту кредитних договорів, умов видачі кредитних коштів, цільового призначення виданих кредитів, строків повернення кредитів, заборон та обмежень щодо внесення змін до кредитних договорів, в тому числі строків повернення кредитних коштів та термінів сплати процентів, реструктуризації кредитів, видачі нових кредитів та погашення раніше виданих кредитів.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції проігноровано доводи Фонду про те, що за результатами перевірки документів Банку відсутня інформація або документи про проведення оцінки вартості активів емітентів цінних паперів на час придбання /врахування їх в портфель банку, документи щодо активів та фінансової звітності емітентів - відсутні, інформація про наявність котирувань цінних паперів на біржах, а також проігноровано наслідки перевірки кредитних справ позичальників, за наслідками якої встановлено, що при здійсненні банківської діяльності керівництвом банку не забезпечено повного та належного аналізу/оцінки кредитоспроможності позичальників, перевірки чинності документів та відсутності будь-яких інших негативних факторів для банку; не забезпечено перевірку належності забезпечення та можливості в подальшому здійснити погашення заборгованості за рахунок такого забезпечення, а посадовими особами банку в ході здійснення процедури надання та супроводження вказаних операцій, порушено вимоги п. 1.3 Положення про Кредитний комітет ПАТ «КБ Банк Даніель», проте, суд першої інстанції не надав правової оцінки діям керівництва банку, яке не врахувало існуючі ризики, пов`язані з інвестиційною діяльністю та кредитуванням, або свідомо їх проігнорувало - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказані обставини не підтверджують наявність обумовлених законом підстав для солідарного обов`язку відповідачів щодо відшкодування завданої шкоди у заявленому позивачем розмірі, оскільки відсутність вказаної інформації не підтверджує саме протиправність діянь відповідачів в контексті спірних правовідносин.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що скаржником не було подано жодного доказу в підтвердження виконання Фондом покладених на нього законом обов`язків щодо виявлення нікчемних правочинів та визнання таких у відповідності до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вжиття заходів щодо витребування майна чи коштів саме у зв`язку з такою нікчемністю, навпаки, наявні у справі судові рішення свідчать про стягнення коштів за відповідними правочинами в судовому порядку на користь банку. При цьому, посилання скаржника на те, що на момент пред`явлення позову у даній справі, строк виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів по всім кредитним зобов`язанням настав і кредити повернуто не було підтверджується, зокрема, і тим, що рішеннями судів було визначено безспірність обов`язку боржників погасити борг, за рахунок зокрема і заставленого майна, і відповідно, виконання таких рішень здійснюється виключно в межах спеціального закону. Проте, неможливість виконання вказаних судових рішень, за наслідками реалізації усіх визначених законом процесуальних інструментів щодо стягнення заборгованості - не може бути підставою для висновку стовно вини відповідачів у завданні шкоди. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що законом покладається відповідальність за невиконання судового рішення саме на особу, якої воно стосується.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було досліджено платіжні доручення та меморіальні ордери, що наявні в матеріалах справи, які підтверджують пов`язаність контрагентів, які співпрацювали з банком між собою та з відповідачами; документи щодо використаних коштів вказують на «схемність» операцій, адже кошти, отримані від банку і за наслідками операцій із цінними паперами , і за наслідком кредитування використовувались для погашення заборгованості перед банком, викупом цінних паперів у самого ж банку та виведення на рахунки в ПАТ КБ «Промекономбанку» - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказані обставини не підтверджують наявність обумовлених законом підстав для солідарного обов`язку відповідачів щодо відшкодування завданої шкоди у заявленому позивачем розмірі.

При цьому, оцінка відповідних документів на предмет пов`язаності контрагентів, які співпрацювали з банком між собою та з відповідачами, на «схемність» операцій - виходить за межі предмету спору в контексті спірних правовідносин сторін.

При цьому, на переконання скаржника, до предмета доказування у даній справі належить не встановлення вини та винних осіб у доведенні Пат КБ «Даніель» до неплатоспроможності, а виключно оцінка актів (рішень) органів суб`єкта господарювання (спостережної ради, кредитного комітету) , їх посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, тобто ті обставини, які підтверджують заявлену позивачем вимогу про відшкодування шкоди.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що як судом першої інстанції під час розгляду справи, так і судом апеляційної інстанції була надана оцінка усім наявним у справі доказам, які наявні в матеріалах справи, як окремо, так і в сукупності, з урахуванням приписів ст. ст. 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками якої суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження викладених у позовній заяві обставин стосовного того, що безпосередньо діями/бездіяльністю відповідачів заподіяно шкоду Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Даніель», вкладникам та іншим його кредиторам, як не доведено розміру такої шкоди саме у сумі 1 127 558 351, 96 грн (з урахуванням солідарного обов`язку по відношенню до кожного з відповідачів) та протиправність (неправомірність) конкретних рішень відповідачів. Також, за наслідками оцінки доказів в сукупності ат перевірки обставин справи, судом апеляційної інстанції також не встановлено причино-наслідкового зв`язку між визначеною позивачем шкодою, яка за твердженням позивача заподіяна ПАТ КБ «Даніель», та протиправною поведінкою відповідачів.

Також, незважаючи на посилання позивача на економічну необґрунтованість укладенних правочинів і порушення процедури укладення, Фонд не подав жодного доказу виявлення правочинів нікчемними в порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними за відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Фондом документально не підтвердженого жодного елементу цивільно-правової відповідальності, не доведено розмір шкоди, вину осіб, які визначені відповідачами, причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди як в частині щодо визначених відповідачів окремо, так і разом в контекст солідарного обов`язку. Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду щодо стягнення з визначених відповідачів (з урахуванням уточнень), як пов`язаних з банком осіб, про стягнення шкоди саме у сумі 1 127 558 351, 96 грн (з урахуванням солідарного обов`язку по відношенню до кожного з відповідачів) - не є законними та обгурнтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають.

Також, як зазначалось вище, 21.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому позивач просив суд зупинити провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи у подібних правовідносинах № 910/11027/18.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали, заслухавши думки присутніх учасників справи щодо заявленого клопотання, дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки справи № 910/12930/18 та № 910/11027/18 мають різні підстави позову та, відповідно, обгрунтовані різними доказами, а тому підстави для зупинення провадження у даній справі в порядку п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України - відсутні.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у справі № 910/11027/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 25 липня 2019 року відкрила касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 22 жовтня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка ухвалою від 11.03.2020 прийняла справу до провадження. За висновком суду виключну правову проблему становить питання щодо визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: з моменту виявлення операції та осіб, що заподіяли шкоду, і встановлення її розміру чи з моменту завершення ліквідаційної процедури банку та складання ліквідаційного балансу.

Таким чином, на розгляді Великої Палати Верховного Суду в межах справи № 910/11027/18 перебуває виключна правова проблема щодо питання стосовно визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду, а отже, і застосування відповідних норм щодо позовної давності.

При цьому, суд апеляційної інстанції здійснюючи розгляд справи № 910/12930/18 в межах доводів апеляційної скарги, зазначає, що учасниками спору не включено ні до апеляційної скарги, ні до заперечень доводів апеляційної скарги доводів стосовно позовної давності, вказане питання було розглянуто судом першої інстанції, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 228 Господарського процесуального кодексу України підстави для реалізації права щодо зупинення провадження у даній справи, у зв`язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає та відхиляється судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі №910/12930/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі №910/12930/18 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Матеріали справи №910/12930/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано: 31.03.2021.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

С.Я. Дикунська

Джерело:ЄДРСР 96002994

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 04.03.2021 по справі № 910/12930/18 Північний апеляційний господарський суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

120 421 891

24 949

2 828

530 559

23 643 654

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 04.03.2021 по справі № 910/12930/18 Північний апеляційний господарський суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!