Постанова від 21.07.2021 по справі № 910/12930/18 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 21.07.2021 по справі № 910/12930/18 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

05.06.2024
Засідання

05.06.2024
Засідання

Справа № 910/12930/18

Картка справи

Справа № 910/12930/18

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12930/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючого, Бакуліної С.В., Вронської Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Голік О.А. (адвокат), Мостепанюка В.І. (адвокат),

ОСОБА_16 - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

ОСОБА_2 - Логінова К.Е. (адвокат),

ОСОБА_3 - Продан І.О. (адвокат),

ОСОБА_4 - Логінова К.Е. (адвокат),

ОСОБА_17 - не з`явився,

ОСОБА_5 - не з`явився,

ОСОБА_6 - не з`явився,

ОСОБА_7 - Єніча В.С. (адвокат),

ОСОБА_18 - не з`явився,

ОСОБА_8 - Логінова К.Е. (адвокат),

ОСОБА_19 - не з`явився,

ОСОБА_9 - Єніча В.С. (адвокат),

ОСОБА_10 - Єніча В.С. (адвокат),

ОСОБА_20 - не з`явився,

ОСОБА_11 - не з`явився,

ОСОБА_12 - не з`явився,

ОСОБА_13 - не з`явився,

ОСОБА_14 - не з`явився,

ОСОБА_15 - Филика А.І. (адвокат),

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 (суддя Щербаков С.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 (колегія суддів у складі Тищенко О.В., Станіка С.Р., Дикунської С.Я.)

у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд або позивач)

до відповідачів:

1) ОСОБА_16 ,

2) ОСОБА_1 ,

3) ОСОБА_2 ,

4) ОСОБА_3 ,

5) ОСОБА_4 ,

6) ОСОБА_17 ,

7) ОСОБА_5 ,

8) ОСОБА_6 ,

9) ОСОБА_7 ,

10) ОСОБА_18 ,

11) ОСОБА_8 ,

12) ОСОБА_19 ,

13) ОСОБА_9 ,

14) ОСОБА_10 ,

15) ОСОБА_20 ,

16) ОСОБА_11 ,

17) ОСОБА_12 ,

18) ОСОБА_13 ,

19) ОСОБА_14 ,

20) ОСОБА_15 (далі - відповідачі),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" (далі - Банк або ПАТ "КБ "Даніель"),

про стягнення 1 127 474 605,62 грн.

СУТЬ СПОРУ

1. Під час здійснення процедури виведення Банку з ринку було встановлено недостатність його майна для покриття вимог кредиторів. Фонд, діючи як ліквідатор Банку, звернувся до відповідачів з позовом про стягнення 1 127 474 605,62 грн шкоди, заподіяної Банку та його кредиторам.

2. Позивач стверджує, що збитки були завдані внаслідок рішень органів управління Банку (спостережної ради та кредитного комітету), до складу яких входили відповідачі, про видачу позичальникам кредитів на значні суми без належного забезпечення та придбання Банком неліквідних ("сміттєвих") цінних паперів. Фонд вважає, що такі рішення свідомо ухвалювалися відповідачами всупереч інтересам Банку, створювали для нього значні ризики. На думку позивача, саме виведення з Банку значної суми грошових коштів як незабезпечених кредитів та оплати за неліквідні цінні папери призвело до неплатоспроможності Банку.

3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, рішення було залишене без змін судом апеляційної інстанції. Фонд звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

5. 15.04.2014 Правління Національного банку України (далі - НБУ) ухвалило постанову №217 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель".

6. 16.04.2014 на підставі постанови Правління НБУ виконавча дирекція Фонду згідно з рішенням №29 розпочала процедуру ліквідації Банку та призначила уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації Банку. Під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено, що розмір його зобов`язань відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.07.2014 №156/14, становить 683 137 934,77 грн. Оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, що затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14.08.2014 №175/14, складає 97 273 464,82 грн.

7. 14.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - Банку.

8. Відповідачі обіймали в Банку такі посади:

- ОСОБА_16 - голова Правління банку;

- ОСОБА_48 - заступник голови Правління, перший заступник голови Правління;

- ОСОБА_49 - заступник голови правління;

- ОСОБА_50 - заступник голови правління;

- ОСОБА_51 - заступник голови правління;

- ОСОБА_52 - головний бухгалтер;

- ОСОБА_5 - член правління;

- ОСОБА_53 - в.о. голови правління, заступник голови правління;

- ОСОБА_54 - голова спостережної ради;

- ОСОБА_55 - член спостережної ради;

- ОСОБА_57 - голова Правління, член спостережної ради;

- ОСОБА_56 - член спостережної ради;

- ОСОБА_58 - член спостережної ради;

- ОСОБА_59 - заступник голови правління, голова правління, член спостережної ради;

- ОСОБА_60 - член кредитного комітету;

- ОСОБА_11 - член кредитного комітету;

- ОСОБА_62 - член кредитного комітету;

- ОСОБА_61 - член кредитного комітету;

- ОСОБА_63 - член кредитного комітету;

- ОСОБА_64 - член кредитного комітету.

9. Статут Банку був затверджений загальними зборами акціонерів 15.04.2013 (протокол №1/2013), погоджений рішенням Правління НБУ від 24.05.2013.

10. Спостережна рада Банку діяла на підставі Положення про спостережну раду Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" (далі - Положення про раду), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Банку від 15.04.2013 (протокол №1/2013). Спостережна рада Банку складається з голови спостережної ради та членів (п.3.2 Положення про раду). Спостережна рада Банку є органом, який здійснює захист прав акціонерів банку, і в межах компетенції, визначеної статутом Банку та законодавством України, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

11. До виключної компетенції спостережної ради належить, зокрема, безпосередній контроль діяльності правління Банку; встановлення порядку проведення ревізій та контролю фінансово-господарської діяльності Банку; надання згоди на видачу Банком кредитів суб`єктам господарювання (окрім банків) та фізичним особам на суму кредитування, визначену окремим рішенням спостережної ради; визначення ймовірності визнання Банку неплатоспроможним внаслідок прийняття Банком на себе зобов`язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій; прийняття рішення про обрання (заміну) реєстратора власників іменних цінних паперів Банку або депозитарію цінних паперів та затвердження умов договору, що укладатимуться з ним, встановлення розміру оплати його послуг; прийняття рішення про розміщення Банком інших цінних паперів, крім акцій; прийняття рішення про викуп розміщених Банком інших, крім акцій, цінних паперів (п.4.1 Положення про раду).

12. Члени спостережної ради відповідають за заподіяну ними Банку шкоду відповідно до чинного законодавства України (п.7.3 Положення про раду).

13. Для вирішення особливо важливих і складних завдань кредитної та господарської діяльності Банку правління відповідно до вимог законодавства України створює діючі комітети, зокрема кредитний комітет (п.11.11 Статуту).

14. Кредитний комітет Банку діяв на підставі Положення про Кредитний комітет Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" (далі - Положення про комітет), погодженого рішенням спостережної ради Банку від 01.11.2011 (протокол №189/11), затвердженого рішенням правління від 01.11.2011 (протокол №46/11).

15. Кредитний комітет - колегіальний орган управління кредитною та інвестиційною діяльністю Банку, основними завданнями якого є: забезпечення мінімізації кредитних ризиків, ефективне розміщення кредитних ресурсів, визначення порядку та способів їх використання, надання та повернення, виходячи з інтересів банку (п.1.3 Положення про комітет)

16. Основною метою створення кредитного комітету є підвищення ефективності кредитної та інвестиційної політики (п.1.2 Положення про комітет).

17. Головою кредитного комітету є голова правління Банку (п.1.5.1 Положення про комітет). Заступником голови кредитного комітету є заступник голови правління Банку, який згідно з внутрішніми документами Банку заміщує голову правління Банку у разі його тимчасової відсутності (п.1.5.2 Положення про комітет). Членами кредитного комітету є за посадою заступники голови правління, головний бухгалтер Банку, директор департаменту індивідуального бізнесу та директор департаменту аналізу, управління ризиками та звітності (п.1.5.3 Положення про комітет).

18. До функцій кредитного комітету Банку належить, зокрема: прийняття рішень щодо проведення активних операцій із суб`єктами господарювання і фізичними особами в національній та іноземних валютах; зміна умов договорів, укладених з позичальниками; щомісячна інвентаризація кредитного та інвестиційного портфелів та затвердження резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями і операціями з цінними резервами; внесення пропозицій на розгляд правління Банку щодо погашення безнадійних кредитів, списання заборгованості за нарахованими, але не сплаченими відсотками за кредитами, які вважаються безнадійними; проведення активних операцій з цінними паперами; затвердження схем роботи з проблемними кредитами; інших питань, пов`язаних з проведенням активних операцій банку (п.2.3 Положення про комітет).

19. Відповідно до п.2.5. Положення про комітет кредитний комітет зобов`язаний: 1) щомісячно розглядати та оцінювати якість активів Банку на підставі матеріалів, наданих відповідними підрозділами Банку; 2) вносити пропозиції правлінню банку щодо: визначення поточних пріоритетних напрямів та задач щодо здійснення активних операцій; затвердження методики оцінки фінансового стану позичальника; інших питань, які потребують обов`язкового узгодження із правлінням Банку; 3) дотримуватись установленого у Банку порядку документообігу при прийнятті рішень.

20. Кредитний комітет Банку є контролюючим органом у системі Банку. Кредитний комітет щомісячно заслуховує начальників підрозділів корпоративного бізнесу та начальників підрозділів індивідуального бізнесу про стан кредитного портфеля Банку (п.7.1 Положення про комітет).

21. У період 2011 - 2013 років Банком укладено низку кредитних договорів:

- кредитний договір №07/2011 від 16.03.2011 з ТОВ "Європродукт", рішенням Господарського суду Донецької області від 12.10.2015 у справі №905/1352/15 позовні вимоги Банку задоволено повністю; за кредитним договором стягнуто з ТОВ "Європродукт" на користь Банку 208 840 00,00 грн кредиту, 10 161 639,47 грн процентів та 106,26 грн заборгованості з комісії;

- кредитний договір №04/2013 від 28.02.2013 з ТОВ "Ландшафт-Престиж"; рішенням Господарського суду Донецької області від 17.06.2014 у справі №905/2602/14 позовні вимоги Банку задоволено; стягнуто з ТОВ "Ландшафт-Престиж" на користь Банку на підставі кредитного договору заборгованість за кредитом у сумі 30 405 000,00 грн та заборгованість за відсотками в сумі 4 674 872,87 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 346 533,70 грн та пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 42 280,67 грн;

- кредитний договір №05/2013 від 04.04.2013 з ТОВ "Профиль";

- кредитний договір №07/2013 від 04.04.2013 з ТОВ "Вест Інвестмент"; рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 у справі №908/6176/14 позов Банку задоволено; стягнуто з ТОВ "Вест Інвестмент" на користь Банку 33 600 000,00 грн заборгованості за кредитом, 9 167 285,02 грн заборгованості за відсотками, 1 873 315,07 грн пені за непогашення кредиту, 369 808,74 грн пені за прострочені відсотки, 73 080,00 грн судового збору;

- кредитний договір №08/2013 від 24.04.2013 з ТОВ "Тантал Строй"; рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.02.2015 у справі №908/5617/14 позовні вимоги Банку задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Тантал Строй" на користь Банку 31 357 038,00 грн основного боргу за кредитним договором, 8 200 080,21 грн відсотків за користування кредитом, 6,12 грн заборгованості з комісії, 0,01 грн пені;

- кредитний договір №09/2013 від 27.06.2013 з ПП "Ровена Плюс"; рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2014 у справі №927/1316/14 позов Банку задоволено; стягнуто з ПП "Ровена плюс" на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 24 984 300,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 5 588 953,68 грн та 578 696,32 грн пені;

- кредитний договір №10/2013 від 14.08.2013 з ТОВ "Укрпартнертехнології"; рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі №910/15781/14 позовні вимоги Банку задоволено; стягнуто з ТОВ "Укрпартнертехнології" на користь Банку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 18.07.2014 становила 39 398 596,44 грн, та складається із: заборгованості за кредитом у сумі 32 300 000,00 грн; заборгованості за відсотками у сумі 6 879 457,53 грн та пені в сумі 219 138,91 грн;

- кредитний договір №11/2013 від 16.08.2013 з ТОВ "СТЛ Проект"; рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі №910/15420/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "СТЛ Проект" на користь Банку 30 577 000,00 грн основного боргу за кредитом, 6 473 946,75 грн боргу за відсотками за користування кредитом, 205 978,56 грн пені;

- кредитний договір №13/2013 від 29.08.2013 з ТОВ "Ініціатива 20 Плюс 13"; рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі №910/15366/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Ініціатива 20 Плюс 13" на користь Банку заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 32 350 000,00 грн за кредитним договором, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 6 568 043,84 грн, пеню в розмірі 207 186,80 грн;

- кредитний договір №14/2013 від 30.08.2013 з ТОВ "Успіх 2013"; рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі №910/17919/14 позовні вимоги Банку задоволено; за кредитним договором стягнуто з ТОВ "Успіх 2013" на користь Банку 32 265 000,00 грн заборгованості кредиту за кредитом, 6 546 146,58 грн заборгованості за відсотками, 206 465,34 грн заборгованості з неустойки та 73 080,00 грн судового збору;

- кредитний договір №15/2013 від 12.09.2013 з ТОВ "Сурінта"; рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі №910/15876/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Сурінта" на користь Банку 30 043 971,00 грн заборгованості за кредитним договором, 5 906 727,01 грн заборгованості за відсотками, 194 238,89 грн заборгованості з неустойки;

- кредитний договір №16/2013 від 12.09.2013 з ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр"; рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі №910/16268/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю; стягнуто за кредитним договором з ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр" на користь Банку 32 360 000,00 грн заборгованості за кредитом, 6 382 229,04 грн заборгованості за відсотками, 213 281,34 грн заборгованості з неустойки;

- кредитний договір №23/2012 від 28.08.2012 з ТОВ "Агарта Технологія"; рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 у справі №908/1070/15 позовні вимоги Банку задоволено; стягнуто за кредитним договором з ТОВ "Агарта Технологія" на користь Банку 31 270 300,00 грн заборгованості за кредитом, 4 093 809,51 грн процентів за користування кредитними коштами, 147 239,21 грн пені та 73 080,00 грн судового збору.

22. Крім того, Банком придбано/враховано цінні папери на підставі таких правочинів:

- з ПАТ "Укрінвестпартнери": договори врахування векселів №В-24/2012 від 10.07.2012 та №В-25/2012 від 10.07.2012, договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-231/2012 від 18.12.2012 (придбано дисконтні облігації Товариства з обмеженою відповідальністю "Руфасбуд", серії "А" у кількості 5216 штук, номінальна вартість однієї облігації 1 000,00 грн, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код) - UА4000112486), договори купівлі-продажу цінних паперів №ДД-232/2012 від 18.12.2012, №ДД-233/2012 від 18.12.2012;

- з ТОВ "Гольфстрім-2010" договір №В-26/2012 врахування векселів від 02.08.2012;

- з ТОВ "Фірма Крєатів" договір №В-27/2012 врахування векселів від 25.09.2012;

- з ТОВ "Тантал-строй": купівля інвестиційних сертифікатів "КУА "Нью Ессет" (ЗДПІФ "Інноваційний розвиток") в кількості 428 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн; в кількості 15 250 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;

- з ТОВ "КУА "Холдинг Груп" (ЗДПІФ "ПІФ"): договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-180/2012 від 15.10.2012 (придбано у ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп": вексель простий №АА2304181 у кількості 1 шт. номінальною вартістю 14 500 000,00 грн, вексель простий №АА2304180 у кількості 1 шт. номінальною вартістю 14 500 000,00 грн); договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-11/2012 від 26.01.2012 (придбано дисконтні облігації підприємства ТОВ "Руфасбуд" в кількості 27466 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн); договори врахування векселів №В-24/2012 та №В-25/2012 від 10.07.2012;

- з ТОВ "Консалтингова компанія "Стайлинг": купівля облігацій підприємств, дисконтні, в кількості 29500 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;

- з ТОВ "Центр фінансової та правової допомоги": купівля облігацій підприємств, процентні, в кількості 31600 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;

- з ПП "Сервістехснаб": купівля облігацій підприємств, дисконтні, в кількості 32700 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;

- з ТОВ "Навіум": купівля облігацій підприємств, дисконтні, в кількості 1750947 шт. номінальною вартістю 11,00 грн;

- з ТОВ "Глибочиця": купівля облігацій підприємств, дисконтні, в кількості 2463 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;

- з ПАТ "Експо Нафта Продукт": купівля облігацій підприємств, процентні, в кількості 32800 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;

- з ТОВ "Фінансова компанія "Октава Інвест": вексель простий в кількості 1 шт. номінальною вартістю 10 000 000,00 грн, вексель простий в кількості 1 шт. номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, вексель простий в кількості 1 шт. номінальною вартістю 5 685 000,00 грн.

23. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/5417/14 позовні вимоги Банку задоволено. Стягнуто з ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп" на користь Банку заборгованість за простими векселями в розмірі 29 000 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

24. Суд у справі №910/5417/14 встановив, що 15.10.2012 ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп" (емітент) емітовано на користь ТОВ "КУА "Холдинг Груп": простий вексель №АА2304180 на суму 14 500 000,00 грн з датою платежу за пред`явленням, але не пізніше 01.09.2013, та 15.10.2012 простий вексель №АА2304181 на суму 14 500 000,00 грн з датою платежу за пред`явленням, але не пізніше 01.09.2013.

25. 15.10.2012 між Банком (покупець) та ТОВ "КУА "Холдинг Груп" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-180/2012, відповідно до умов якого продавець зобов`язується здійснити поставку цінних паперів на користь покупця, а покупець зобов`язується оплатити цінні папери емітента (ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп") та забезпечити прийняття покупцем цінних паперів на умовах, передбачених цим договором, а саме: вексель №АА2304180 простий ордерний, емітент - ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп", дата видачі 15.10.2012, дата погашення векселя 01.09.2013, договірна вартість - 12 515 000,00 грн, номінальна вартість - 14 500 000,00 грн; вексель №АА2304181 простий ордерний, емітент ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп", дата видачі - 15.10.2012, дата погашення векселя 01.09.2013, договірна вартість - 12 515 000,00 грн, номінальна вартість - 14 500 000,00 грн. Загальна договірна вартість цінних паперів без ПДВ становить 25 030 000,00 грн (п. 1.3 договору).

26. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21515/15 позовні вимоги Банку задоволено. Стягнуто з ТОВ "Руфасбуд" на користь Банку 32 682 000,00 грн вартості облігацій серії А у кількості 32 682 шт., номінальна вартість однієї облігації 1000,00 грн, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) UА4000112486. Стягнуто з ТОВ "Руфасбуд" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 182 700,00 грн.

27. Суд у справі №910/21515/15 встановив, що 26.01.2012 між Банком (покупець) та ТОВ "КУА "Холдинг Груп" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-11/2012, відповідно до умов якого покупець придбав на умовах договору цінні папери (іменні дисконтні облігації) ТОВ "Руфасбуд" (емітент) серії "А" у кількості 27466 шт., номінальна вартість однієї облігації 1 000,00 грн, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) UА4000112486.

28. 18.12.2012 між Банком (покупець) та ПАТ "Укрінвестпартнер" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-231/2012, відповідно до умов якого покупець придбав на умовах договору цінні папери (іменні дисконтні облігації) ТОВ "Руфасбуд", серії А у кількості 5216 шт., номінальна вартість однієї облігації 1 000,00 грн, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код) UА4000112486. Після придбання Банком облігацій у системі депозитарного обліку були вчинені відповідні записи на рахунку у цінних паперах Банку у зберігача про те, що Банк став власником вказаних облігацій.

29. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі №910/16267/14 позов Банку до ТОВ "Енеско Україна" задовольнено повністю. У рахунок погашення заборгованості ТОВ "Укрпарттехнології" за кредитним договором від 14.08.2013 №10/2013, що становить 39 398 596,44 грн та складається із: кредиту заборгованості за кредитом 32 300 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 6 879 457,53 грн, заборгованості з неустойки - 219 138,91 грн. Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 14.08.2013 №17/К10/2013 з метою задоволення вимог Банку на заставне майно, яке належить ТОВ "Енеско Україна", а саме прості акції іменні у кількості 881 055 штук номінальною вартістю 10,00 грн за одну акцію, емітентом яких є ПАТ "Сінтрон" (ідентифікаційний код 37175982). Встановлено спосіб реалізації предмета застави (заставна вартість становить 80 176 005,00 грн) шляхом проведення прилюдних торгів. Визнано недійсною додаткову угоду від 10.12.2013 до договору застави №17/К10/2013 від 14.08.2013, укладеного між Банком та ТОВ "Енеско Україна".

30. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2014 у справі №910/16999/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 30.08.2013 №21/К14/2013, а саме на заставне майно, яке належне ТОВ "Успіх 2013" (прості іменні акції в кількості 16 500 000 шт.) шляхом їх реалізації з аукціону за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, для задоволення вимог Банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30.08.2013 №21/К14/2013, що становить 39 017 611,92 грн та складається з заборгованості за кредитом 32 265 000,00 грн, заборгованості за відсотками 6 546 146,58 грн та заборгованості з неустойки 206 465,34 грн.

31. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 у справі №910/15757/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю. У рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ "Сурінта" перед Банком за кредитним договором №15/2013 від 12.09.2013 в розмірі 36 144 936,90 грн, з яких: заборгованість за кредитом 30 043 970,00 грн, заборгованість за відсотками 5 906 727,01 грн, заборгованість з неустойки 194 238,89 грн. Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави №22/К15/2013 від 12.09.2013 інвестиційні сертифікати іменні ТОВ "КУА НЬЮ ЕССЕТ ПВНЗІФ "Укрнадра" (пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд "Укрнадра") в кількості 8 000 шт. Установлено спосіб реалізації предмету застави згідно з договором застави №22/К15/2013 від 12.09.2013 шляхом проведення аукціону за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

32. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 у справі №910/15422/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю. У рахунок погашення заборгованості ТОВ "СТЛ Проект" за кредитним договором від 16.08.2013 №11/2013, що становить 37 256 925,31 грн та складається із: заборгованості кредиту за кредитом - 30 577 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 6 473 946,75 грн, заборгованості з неустойки - 205 978,56 грн. Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 16.08.2013 №18/К11/2013 з метою задоволення вимог Банку на заставне майно, яке належне ТОВ "Енеско Україна", а саме прості акції іменні у кількості 877 187 штук номінальною вартістю 10,00 грн за одну акцію емітентом яких є ПАТ "Сінтрон". Визначено спосіб реалізації предмета застави (заставна вартість становить 79 824 017,00 грн) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

33. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2015 у справі №911/5115/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Сорс Груп" на користь Банку 17 324 357,00 грн боргу.

34. Суд у справі №911/5115/14 встановив, що 30.09.2013 між Банком (комісіонер) та ТОВ "Профиль" (комітент) було укладено договір комісії №БК-300913/3, відповідно до пунктів 1.1, 1.4 якого комітент доручає, а комісіонер зобов`язується від свого імені за рахунок комітента здійснити купівлю цінних паперів на біржовому та/або позабіржовому, організованому та/або неорганізованому ринку цінних паперів. Ціна договору купівлі-продажу цінних паперів, який буде укладено комісіонером на виконання цього договору, не може бути вищою за 28 333 900,00 грн.

35. 30.09.2013 між Банком (покупець) та ТОВ "Статус Р" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4, відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого продавець зобов`язується здійснити поставку цінних паперів на користь комітента, а покупець зобов`язується оплатити вказані в цьому пункті цінні папери емітента та забезпечити прийняття комітентом цінних паперів загальною вартістю 28 333 900,00 грн. Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок продавця загальну ціну договору. Оскільки продавцем не було здійснено його обов`язку зі списання цінних паперів, 31.10.2013 сторонами було укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4 від 30.09.2013, яким, зокрема, погодили, що продавець протягом одного дня повертає на рахунок покупця суму отриманої передоплати та сплачує на рахунок покупця штраф у розмірі 100,00 грн.

36. 31.10.2013 Банком (комісіонер) та ТОВ "Профиль" (комітент) було складено та затверджено звіт комісіонера про виконання договору комісії № БК-300913/3 від 30.09.2013, згідно з яким оскільки комісіонер втратив інтерес до придбання цінних паперів загальною вартістю 28 333 900,00 грн, комісіонер відмовляється від виконання умов договору комісії №БК-300913/3 від 30.09.2013, комісійна плата комісіонеру не здійснюється. Також сторони зафіксували, що не мають претензій одна до одної.

37. 30.12.2013 між ТОВ "Статус Р" (первісний боржник) та ТОВ "Сорс Груп" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу, відповідно до пунктів 1, 2 якого первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник приймає на себе зобов`язання з повернення боргу первісного боржника згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4 від 30.09.2013 та договором від 31.10.2013 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4 від 30.09.2013. Сума боргу складає 17 324 357,00 грн. Новий боржник зобов`язаний виконати зобов`язання та перерахувати грошові кошти у повному обсязі у строк до 01.05.2014.

38. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27804/14 задоволено позовні вимоги Банку. Стягнуто з ПП "Укрбудхімресурс" на користь Банку грошові кошти в сумі 30 500 900,00 грн.

39. Суд у справі №910/27804/14 встановив, що 30.09.2013 між Банком (комісіонер) та ТОВ "Профиль" (комітент) було укладено договір №БК-300913/1 комісії, відповідно до п.1.1 якого комітент доручає, а комісіонер зобов`язується від свого імені за рахунок комітента здійснити купівлю іменних цінних паперів на біржовому та/або позабіржовому, організованому та/або неорганізованому ринку цінних паперів. За умовами вказаного правочину заявник зобов`язався придбати цінні папери ТОВ "КУА "Холдинг Груп" у кількості 3050 шт. загальною договірною вартістю 30 500 900,00 грн. На виконання умов указаного правочину 30.09.2013 між Банком (покупець) та ПП "Ісіда-2007" (продавець) було укладено договір №БВ-300913/2 купівлі-продажу цінних паперів, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язався здійснити поставку цінних паперів на користь комітента, а покупець зобов`язався оплатити цінні папери ТОВ "КУА "Холдинг Груп" у кількості 3050 шт. Загальна ціна договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013 становить 30 500 900,00 грн (п.1.3 договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013).

40. 30.12.2013 між ПП "Ісіда-2007" (первісний боржник) та ПП "Укрбудхімресурс" було укладено договір про переведення боргу, відповідно до п.1 якого первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник приймає на себе зобов`язання з повернення боргу первісного боржника згідно з договором №БВ-300913/2 від 30.09.2013, укладеним між ПП "Ісіда-2007" та Банком (кредитор), за яким первісний боржник зобов`язався повернути кредитору протягом одного робочого дня, тобто до 01.11.2013, суму отриманої попередньої оплати за цінні папери в розмірі 30 500 900,00 грн.

41. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 у справі №908/5076/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю. Визнано недійсним нікчемний договір від 16.01.2014 про припинення дії договору №4/2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 25.12.2013. Стягнуто з ТОВ "Лайн Сек`юрітіз" на користь Банку кошти у розмірі 20 000 000,00 грн, одержані за наслідками укладення договору від 16.01.2014 про припинення дії договору №4/2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 25.12.2013.

42. Суд у справі №908/5076/14 встановив, що спостережною радою Банку на засіданні 28.10.2013 прийнято рішення (протокол №114/1/2013) про погодження залучення коштів на умовах субординованого боргу від ТОВ "Лайн Сек`юрітіз" у сумі 20 000 000,00 грн з терміном повернення до 30.10.2019.

43. 25.12.2013 між Банком та ТОВ "Лайн Сек`юрітіз" (інвестор) підписаний договір №4/2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу №4/2013, предметом якого є залучення банком коштів інвестора на умовах субординованого боргу. Інвестор надає банку кошти на умовах субординованого боргу, а банк зобов`язується своєчасно повернути фактично отримані кошти і сплачувати відсотки за користування коштами у строки і розмірі , що визначені в цьому договорі.

Короткий зміст позовних вимог

44. 27.09.2018 Фонд, діючи як ліквідатор Банку, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому (з урахуванням збільшення позовних вимог) просив суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 864 001 187,62 грн на користь Фонду;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 72 648 140,87 грн на користь Фонду;

- стягнути солідарно з ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду у розмірі 147 438 501,12 грн на користь Фонду;

- стягнути солідарно з ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 319 458 705,25 грн на користь Фонду;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 232 120 950,13 грн на користь Фонду.

45. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено недостатність його майна для покриття вимог кредиторів; збитки у розмірі 1 127 474 605,62 грн були завдані внаслідок неправомірних дій відповідачів. Банк на підставі рішень його органів управління, до складу яких входили відповідачі, протягом 2012 2013 років здійснив інвестиції в цінні папери та видав кредити під заставу цінних паперів сумнівної якості, обіг яких у подальшому був зупинений, у тому числі через віднесення емітентів до переліку фіктивних Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР). Фонд вважає, що в кредитних та інвестиційних операціях Банку свідомо використовувалися так звані технічні ("сміттєві") цінні папери, які були відпочатку емітовані для використання в певних шахрайських чи оптимізаційних схемах, такі цінні папери не мали реальної ринкової вартості, а їх котирування на ринку штучно підтримувалося. Фонд стверджував, що підприємства - емітенти технічних цінних паперів мали очевидні ознаки фіктивності, відтак ризикованість інвестицій у такі фінансові інструменти чи прийняття їх як забезпечення кредиту була також очевидною.

46. На обґрунтування позову зазначено, що відповідачі свідомо вчиняли правочини, якими Банку завдано збитків, дії відповідачів були умисними, спрямованими на спотворення (фальсифікацію) показників роботи Банку та його звітності перед НБУ, а також на незаконне виведення з Банку значної суми грошових коштів (високоліквідних активів) із заміщенням їх неліквідними активами. Невиважена інвестиційна політика та ризикована кредитна діяльність Банку призвели до зменшення ліквідних активів Банку та неможливості розрахуватися з кредиторами Банку.

47. У первісному позові Фонд заявив вимоги про солідарне стягнення суми збитків у розмірі 585 864 469,95 грн (визначена Фондом сума недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами) до 39 відповідачів - власників істотної участі, членів спостережної ради, правління, головного бухгалтера та його заступників, членів кредитного комітету та начальнику відділу внутрішнього аудиту.

48. 30.01.2020 Фонд подав заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог до таких відповідачів: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 на підставі п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

49. У заяві Фонду від 29.01.2020 про збільшення позовних вимог позивач розділив відповідачів на п`ять груп залежно від того, до складу якого органу Банку вони входили і щодо яких правочинів ними ухвалювалися рішення у складі цього органу; сума шкоди, завданої Банку та його кредиторам, зазначена у розмірі 1 127 474 605,62 грн (шкода, заподіяна сумнівними правочинами). Розмір заподіяної Банку шкоди (суми, списаної у збиток) розрахований Фондом як різниця між балансовою заборгованістю на дату продажу активу та сумою, отриманою від продажу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

50. Господарський суд міста Києва рішенням від 24.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021, у задоволенні позову відмовив.

51. Ухвалюючи рішення, суди виходили з таких міркувань:

- до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон "Про банки і банківську діяльність" та Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакціях, які діяли на час здійснення відповідачами своїх повноважень, а не на час звернення Фонду з позовом до суду; норми цих законів були суттєво змінені Законом від 02.03.2015 №218-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов`язаних із банком осіб"; який був ухвалений уже після вчинення правочинів;

- відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а отже, нова редакція ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" не може застосовуватись до цих правовідносин, оскільки не має зворотної дії; на час виконання посадових / службових обов`язків відповідачами щодо вказаних правочинів і угод у період з 2012 по 2013 рік ця стаття мала іншу редакцію, а саме: ч.6 не було, а ч.5 передбачала, що: власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законами України;

- термін "недостатність майна" був включений до редакції Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише 12.08.2015, тоді як дії (бездіяльність) відповідачів, на які посилається позивач, вчинялись у період з 2012 по 2013 рік;

- до правовідносин підлягає застосуванню ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); вимагаючи відшкодування шкоди з відповідачів як пов`язаних з банком осіб, позивач має довести факт завдання Банку шкоди завдавачами такої шкоди, її розмір, докази вчинення ними протиправних дій чи бездіяльності, вину та причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями / бездіяльністю та заподіяною шкодою;

- позивач не довів, що безпосередньо дії чи бездіяльність відповідачів заподіяли шкоду Банку, вкладникам та іншим його кредиторам, не довів розміру такої шкоди саме у сумі 1 127 558 351,96 грн та протиправність (неправомірність) конкретних рішень відповідачів;

- прийняті пов`язаними з Банком особами рішення про укладення низки кредитних договорів із визначеними в позовній заяві позичальниками не доводять факту того, що саме такими рішеннями відповідачі заподіяли Банку шкоди в розмірі недостатності майна Банку, оскільки законодавчо не встановлені обмеження щодо змісту кредитних договорів, умов видачі кредитних коштів, цільового призначення виданих кредитів, строків повернення кредитів, заборон та обмежень щодо внесення змін до кредитних договорів, у тому числі строків повернення кредитних коштів та термінів сплати процентів, реструктуризації кредитів, видачі нових кредитів та погашення раніше виданих кредитів;

- позивач не довів, та суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між визначеною позивачем шкодою та протиправною поведінкою відповідачів;

- незважаючи на посилання на економічну необґрунтованість правочинів і порушення процедури їх укладення, Фонд не подав жодного доказу визнання таких правочинів нікчемними в порядку ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними за відповідними положеннями ЦК;

- суду не було надано доказів вчинення Фондом дій щодо звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами про вчинення злочину посадовими особами Банку; жодна пов`язана з Банком особа не була визнана винною та притягнута до кримінальної відповідальності за ст.218-1 Кримінального кодексу України "Доведення банку до неплатоспроможності";

- у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, їх вина у настанні неплатоспроможності Банку не встановлена і не доведена.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

52. 27.04.2021 Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи, викладені у касаційній скарзі

53. Скаржник у касаційній скарзі посилається на пункти 1, 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 92, 543, 1166, 1190 ЦК, ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 43, 44, 49, 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", статті 89, 346 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст.63, 71 Закону "Про акціонерні товариства".

54. Cкаржник зазначає, що:

- підставою позову є вчинення відповідачами як пов`язаними з Банком особами низки кредитних правочинів та правочинів з придбання цінних паперів, якими Банку та його кредиторам було завдано збитків; така ризикована інвестиційна та кредитна політика Банку призвела до його неплатоспроможності, сума недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами склала 1 127 474 605,62 грн; втім суд першої інстанції ухилився від дослідження вказаних правочинів та причин неплатоспроможності Банку, обмежився встановленням вибіркових обставин справи та оцінкою лише певних доказів, без оцінки кожного аргументу, на які посилався Фонд, та без мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка входить до предмета доказування або його відхилення, що є порушенням статей 86, 238 ГПК; суд апеляційної інстанції погодився з вибірково встановленими обставинами справи та всупереч статей 86, 282 ГПК не забезпечив перегляд справи відповідно до вимог ст.269 цього Кодексу, абстрактно відхилив низку доводів Фонду без зазначення мотивів такого відхилення та будь-яких норм законодавства, які б підтвердили законність висновку суду;

- частково встановивши обставини справи (факт проведення сумнівних операцій), суди не надали жодної оцінки діям відповідачів, які приймали рішення про вчинення цих сумнівних операцій, відмовились хоч якось аналізувати докази, які надав Фонд на підтвердження факту недобросовісності дій відповідачів; не надали оцінки звітам і довідкам НБУ, які прямо вказують на недобросовісність дій відповідачів та доведення Банку до неплатоспроможності з їх вини; звітам незалежних оцінювачів, відповідно до яких вартість активів, набутих унаслідок рішень відповідачів, є фактично нульовою, що свідчить про те, що з Банку незаконно були виведені грошові кошти у розмірі більше 1 млрд грн; суди не дослідили фінансової звітності позичальників та емітентів цінних паперів, доказів пов`язаності зазначених осіб з Банком та інших доказів, наданих Фондом, які свідчать про ризикованість (нерозумність) інвестиційних та кредитних операцій Банку з такими особами; суди не було дослідили протоколи рішень наглядової ради та кредитного комітету на предмет оцінки законності і розумності ухвалених відповідачами рішень;

- висновок про нерозумність та недобросовісність дій відповідачів є очевидним для будь-якої розумної особи (не фахівця в галузі права чи фінансів); жоден з відповідачів так і не зміг надати хоч якесь пояснення щодо мотивів прийнятих рішень, тому що їх дії прямо суперечили інтересам Банку; суди порушили стандарт доказування "баланс вірогідностей", оскільки відповідачами у цій справі не було надано більш переконливих (чи хоч якихось) доказів, які б спростовували висновки НБУ як державного регулятора та Фонду як ліквідатора Банку про те, що керівництвом Банку тривалий час здійснювалася невиважена інвестиційна політика та ризикована кредитна діяльність (активні операції з пов`язаними з Банком особами, придбання неліквідних цінних паперів у портфель Банку та під забезпечення), спрямована на виведення коштів із Банку та приховування таких дій, що призвело до зменшення ліквідності активів Банку і неможливості розрахуватися з кредиторами, що свідчить про зв`язок зазначених дій з неплатоспроможністю Банку і є підставою для задоволення позову;

- суди не дослідили і не надали оцінки доказам Фонду щодо голосування певних відповідачів за ухвалення правочинів в умовах наявного конфлікту інтересів через пов`язаність із потенційними контрагентами Банку, що є порушенням вимог ст. 71 Закону "Про акціонерні товариства";

- відповідачі не забезпечили здійснення контролю за цільовим використанням кредиту, що є порушенням ст.348 ГК; внаслідок цього були реалізовані протиправні схеми погашення позичальниками виданих кредитів Банку за рахунок нових кредитів Банку, виданих іншим особам і перерахованих позичальникам за допомогою сумнівних операцій; суди не дослідили відповідних доказів Фонду;

- стверджуючи про неможливість застосування норм ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", у редакціях, на які посилався позивач, суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, зокрема що згідно з принципом "суд знає закони" неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм; водночас суди дійшли помилкових висновків про необхідність застосування вказаних норм у редакціях, які діяли у 2012 - 2013 роках; системний аналіз цих положень свідчить про необхідність застосування вказаних норм у редакціях, що діяли саме на момент звернення Фонду з позовом до суду;

- аналіз ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" свідчить, що незалежно від її редакції стаття не встановлює нового складу цивільного правопорушення, у всіх редакціях ця норма передбачає відповідальність власників істотної участі / керівників, а після змін пов`язаних з банком осіб за збитки, заподіяні банку; подальші зміни цієї статті мають уточнюючий характер у частині термінологічних розбіжностей, що не впливає на її сутність;

- ч. 5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" незалежно від змісту її редакцій є нормою процедурного / процесуального характеру, оскільки визначає суб`єкта звернення до суду, встановлює коло осіб, які є відповідальними за діяння, що призвели до заподіяння шкоди неплатоспроможному банку та/або його кредиторам, умови та порядок звернення за захистом порушеного права або законного інтересу; відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідачі були пов`язаними з Банком особами в період з 2012 по 2013 рік, таким чином, Фонд правомірно звернувся до них з позовом;

- нормами, які визначають підстави відповідальності пов`язаних з Банком осіб за завдані збитки, є не лише ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", а й статті 92 та 1166 ЦК, ст. 63 Закону "Про акціонерні товариства";

- стверджуючи про відсутність у матеріалах справи доказів звернення Фонду до правоохоронних органів стосовно операцій відповідачів, про які йдеться у позовній заяві, суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 19.06.2018 у справі №757/75149/17-ц, про те, що стягнення заподіяної шкоди з особи, яка її завдала, можливе без притягнення цієї особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності; Кримінальний кодекс України доповнено ст.218-1 ("Доведення банку до неплатоспроможності") згідно із Законом №218-VIII від 02.03.2015, що не має зворотної сили в часі, тому відповідачі, дії яких були вчинені у 2012 2013 роках, за жодних обставин не могли бути притягнутими до кримінальної відповідальності;

- обґрунтування правомірності дій відповідачів тим, що до них не застосовувалися заходи впливу, є безпідставним, адже відповідачі відсутні в переліку осіб, до яких НБУ може застосовувати заходи впливу, вони приймали рішення як посадові особи Банку, тому незастосування таких заходів персонально до них не може свідчити про правомірність їх дій; водночас суди проігнорували довідки НБУ, якими встановлено численні порушення посадовими особами Банку норм законодавства та внутрішніх положень Банку, придбання неліквідних цінних паперів, нецільове використання кредитів (для погашення інших кредитів Банку), порушення заборони набуття цінних паперів, встановлених договором стабілізаційного кредиту (набуття їх через кредитування позичальників під заставу неліквідних цінних паперів); суди попередніх інстанцій безпідставно ототожнили поняття "розмір недостатності майна банку" (585 864 469, 95 грн) та "розмір шкоди, нанесеної банку відповідачами" (1 127 474 605,62 грн); у позовній заяві недостатність майна Банку підтверджує неможливість Банку розрахуватися зі своїми кредиторами, тоді як розмір шкоди становить ціну позову; шкода, заподіяна Банку, становить розмір заборгованості за операціями, що була списана у збиток за наслідками реалізації активів Банку;

- стверджуючи про відсутність доказів виявлення Фондом нікчемних правочинів у порядку, передбаченому ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", або звернення Фонду до суду з позовом про визнання недійсними договорів, суди не врахували, що недійсність / нікчемність договорів не підтверджує і не спростовує факту ухвалення відповідачами недобросовісних рішень; суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, щодо неналежності такого способу захисту як визнання нікчемними та недійсними кредитних договорів; натомість єдиним належним способом захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; підставою для застосування деліктної відповідальності є саме факт завдання шкоди, а не визнання укладеного договору недійсним чи його нікчемність у силу закону; спірні правовідносини виникли внаслідок позадоговірних зобов`язань відповідачів перед Банком у зв`язку зі здійсненням останніми протиправної діяльності, яка суперечила інтересам Банку та його кредиторів, наслідком чого стало заподіяння збитків неплатоспроможному Банку, будь-які дії Фонду як ліквідатора Банку не впливають на обсяг відповідальності пов`язаних з Банком осіб, адже їх відповідальність викликана саме їх власними діями і їх наслідками для Банку;

- покладаючи на позивача обов`язок доводити наявність усіх елементів цивільно-правового правопорушення, 1) суди не врахували те, що позивач має навести обставини справи, які, на його думку, є підставою для відшкодування шкоди, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення (тобто здійснює правову кваліфікацію встановлених обставин справи) (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17); 2) суди не застосували принцип "генерального делікту", за яким будь-яка шкода є протиправною, якщо не встановлено протилежне (постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №212/7779/17, від 23.05.2018 у справі №210/4091/17, від 28.03.2018 у справі №210/3110/16-ц); 3) неправомірність дій відповідачів пов`язана не тільки з порушеннями прямих приписів законодавства, а й з недобросовісним виконанням ними фідуціарних обов`язків; жоден з відповідачів не зміг пояснити мотивів прийнятих ним рішень, навести хоч якісь аргументи щодо доцільності для Банку ухвалених рішень, таким чином, суди не врахували висновків, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, помилково не застосували Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, затверджені постановою правління НБУ від 28.03.2007 № 98, для оцінки правомірності дій відповідачів; 4) щодо такого елементу, як вина, яка презюмується, суди не врахували положень ст.1166 ЦК та висновків Верховного Суду із постанов у справах №753/7281/15-ц, №686/20040/2012, №334/9899/14-ц, №461/8496/15-ц, зазначаючи, що позивач не довів наявності вини відповідачів; 5) наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів полягає в тому, що завдана Банку шкода є прямим наслідком недобросовісності та нерозумності прийнятих відповідачами рішень щодо інвестування в цінні папери та кредитування;

- Фонд не доводив і не мав доводити фіктивність контрагентів Банку; докази щодо наявності ознак такої фіктивності були надані з метою доведення недобросовісності та нерозумності дій відповідачів, наявність у контрагентів очевидних ознак фіктивності чи неплатоспроможності вказувала на необхідність утриматися від вчинення операцій з такими контрагентами; натомість вчинення операцій з такими контрагентами було нерозумним та невиправдано ризикованим, що й призвело до завдання Банку збитків.

55. На обґрунтування підстави, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах зі спорів, ініційованих Фондом до пов`язаних з неплатоспроможними Банками осіб.

Доводи відповідачів

56. Відповідач ОСОБА_15 у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів залишити без змін з тих підстав, що:

- позивач у позовній заяві посилався на норми Закону "Про банки та банківську діяльність" та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакціях, які були ухвалені пізніше; на момент існування спірних правовідносин діяли інші редакції цих законів; станом на дату укладення Банком кредитних договорів та на дату прийняття кредитним комітетом відповідних рішень частин 5, 6 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" не покладали на членів кредитного комітету відповідальності за відшкодування збитків діями чи бездіяльністю (вони не мали статусу керівника банку);

- позовні вимоги Фонду ґрунтуються на переліченні низки угод, укладених між Банком та позичальниками у різні періоди часу, проте у додатках до позовної заяви відсутні докази того, що саме внаслідок вчинення вказаних угод завдано шкоди Банку, обґрунтування такої шкоди у визначеному розмірі;

- Банк зобов`язаний подавати до НБУ інформацію про пов`язаних з Банком осіб у встановленому порядку на підставі Положення про визначення пов`язаних з банком осіб, затвердженого постановою НБУ №315 від 12.05.2015; однак ОСОБА_15 не була включена до переліку пов`язаних із банком осіб, інформації про пов`язаність від Банку не отримувала, а тому не є пов`язаною з Банком особою;

- 19.09.2012 ОСОБА_15 була прийнята на посаду начальника управління планування, аналізу, ризиків та звітності та була звільнена з посади 24.10.2013, відтак протягом усього часу роботи в Банку вона займала посаду начальника управління планування, аналізу, ризиків та звітності, яке не мало відношення до операцій з кредитування;

- вказані позивачем договори не були визнані недійсними, а тому у Фонду відсутні достатні підстави вважати, що укладені договори завдали шкоди;

- Фондом не підтверджено елементів цивільно-правової відповідальності та розміру шкоди;

- з моменту введення тимчасової адміністрації Банк продовжував існувати як юридична особа, тоді як його керівництво було усунуто від управління, тому ризики виникнення недостатності майна лежать саме на позивачеві з огляду на те, що обставини введення тимчасової адміністрації не були обумовлені встановленою недостатністю майна.

57. Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у відзиві на касаційну скаргу просять відмовити в задоволенні касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, обґрунтовуючи це такими доводами:

- позивачем жодними належними доказами не було доведено складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування шкоди, як і не доведено самого факту завдання відповідачами шкоди;

- суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що термін "недостатність майна" був включений до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише 12.08.2015, тоді як дії (бездіяльність) відповідачів, на які посилається позивач, мали місце у 2012 2013 роках;

- позивачем безпідставно ототожнено поняття "недостатність майна" та "розмір збитків, нанесених банку відповідачами", які є різними за своєю правовою природою, збитки не дорівнюють недостатності майна (можуть бути більшими чи меншими);

- стаття 55-1 ГК визначає ознаки фіктивності, які не були враховані Фондом при визначенні ним ознак фіктивності емітентів, трейдерів, з якими укладалися договори купівлі-продажу облігацій;

- нова редакція ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", на яку посилався позивач, не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки не має зворотної дії;

- позивачем не було надано документів, які витребовувалися судами: Положення про облікову політику Банку на 2012 2014 роки; Положення Банку про порядок формування резерву під операції банку з цінними паперами, затверджене 30.09.2008; Положення про операції з векселями Банку, затверджене 31.01.2012; Методику проведення оцінки фінансового стану векселедавця Банку, затверджене 30.01.2012; Положення про облікову політику, Інвестиційну політику Банку, затверджену 09.01.2008; Положення та методику про розрахунок справедливої вартості цінних паперів в портфелі Банку, внутрішньобанківські положення Банку щодо здійснення активних банківських операцій за переліком, передбаченим додатком 1 до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 №23 (станом на дати вчинення операцій);

- долучені до заяви про збільшення ціни позову довідки фіксують лише суму, списану у збиток за фактами продажу відповідного майна, що не свідчить про наявність шкоди та не кореспондує з розміром такої шкоди;

- Положення про раду та Положення про комітет не визначають форм відповідальності та порядку притягнення до відповідальності їх членів за заподіяну шкоду; матеріали справи не містять належного комплекту документів щодо актуальних редакцій Положення про комітет, Положення про раду станом на 2012 рік;

- відсутність вини з боку посадових осіб Банку підтверджується також тим, що стосовно них не було відкрито жодних кримінальних проваджень, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності;

- Фондом не доведено протиправності поведінки відповідачів, позивач ігнорує об`єктивні обставини шоку на банківському ринку внаслідок військових дій проти України у 2014 році; вартість цінних паперів упала через умови фінансової нестабільності на ринку, тоді як управлінські рішення ухвалювалися у період фінансової стабільності;

- позивачем вибірково і безпідставно обрано коло осіб, які притягуються до відповідальності; зокрема, серед відповідачів відсутні члени спостережної ради ОСОБА_40 та ОСОБА_41 , які також були включені до переліку пов`язаних з Банком осіб;

- суди першої та апеляційної інстанцій всебічно врахували належні докази та надали їм належну оцінку всупереч доводам позивача про протилежне.

58. Відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у відзиві на касаційну скаргу просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, обґрунтовуючи це так:

- необґрунтованим є твердження Фонду про те, що положення ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нормами процесуального характеру; ч.5 ст.52 у редакції від 09.06.2013 передбачає іншій склад осіб, визначених як можливих заподіювачів шкоди (власники істотної участі, контролери та керівники банку, а не пов`язані з банком особи), інший предмет стягнення (задоволення за рахунок майна відповідачів вимог кредиторів, а не стягнення шкоди), іншу підставу для вимог (понесення банком збитків або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів замість недостатності майна); оскільки Фонд обґрунтував свої вимоги неналежною редакцією ч.5 ст.52 вказаного Закону, то ним не було забезпечено надання доказів відповідно до редакції згаданої норми, що підлягає застосуванню;

- Фонд також застосував неправильні редакції статей 42, 43, 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" (які діяли на момент звернення до суду, а не на момент вчинення відповідачами дій);

- Фонд не надав доказів, які б свідчили про порушення відповідачами приписів ст.43 Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема, жодним документом не підтверджено, що рішення вказаних органів прийняті з перевищенням повноважень, які надані цим органам, чи те, що відповідачі використали своє службове становище у власних інтересах;

- посилання Фонду на ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у невідповідній редакції повністю виключає можливість притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності; підстави для притягнення осіб до відповідальності за ст.58 якого суттєво відрізняються залежно від того, яка редакція цієї статті підлягає застосуванню;

- Фонд у касаційній скарзі посилається на ст.92 ЦК, на яку не посилався у позовній заяві, однак норми вказаної статті стосуються вчинення правочинів представниками юридичної особи від її імені та не стосуються обставин прийняття, правомірності чи обґрунтованості внутрішніх рішень органу цієї особи, які не є правочинами;

- посилання Фонду на положення Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених постановою Правління НБУ від 28.03.2007 №98, є безпідставним, оскільки такий акт носить виключно рекомендаційний характер;

- Фонд посилається на Положення про раду, яке затверджене загальними зборами акціонерів 15.04.2013, хоча дії відповідачів, про протиправність яких стверджує Фонд, вчинялися протягом 2012 - 2013 років; Фонд не надав доказів того, що члени спостережної ради у період до 15.04.2013 діяли з порушенням того внутрішнього нормативно-правового документа Банку, яким було визначено їх права, обов`язки та відповідальність;

- Фонд посилається на Статут Банку, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів Банку 15.04.2013 та зареєстрований 13.06.2014, однак цим документом можуть бути врегульовані лише відносини, які виникли після набрання ним чинності; відтак відповідачі до 13.06.2013 не могли діяти з порушеннями вказаного Статуту;

- Фонд стверджує про незмінність складу спостережної ради Банку ( ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ), але документи, додані Фондом до позовної заяви, свідчать про протилежне: протягом 2012 2013 років склад цього органу змінювався (надані Фондом протоколи свідчать, що низка рішень ухвалювалась спостережною радою, до складу якої входили інші особи - ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 ; у 2013 році до складу ради увійшов ОСОБА_10 , з 10.09.2013 - припинили участь ОСОБА_8 і ОСОБА_9 );

- Фонд не зазначає, які конкретні норми законодавства, що регулювало діяльність відповідачів під час виконання ними посадових обов`язків, є порушеними, натомість нормативне обґрунтування вимог Фонду зводиться до посилання на загальні норми цивільного права, якими передбачена відповідальність за заподіяння шкоди;

- Фонд вказує на відсутність належної документації щодо здійснення оцінки ризиків при проведенні спірних операцій відповідачами, однак відповідачі заперечують проти такого твердження, оскільки документальне обґрунтування, яке вимагалося для належного і правомірного здійснення кожної з операцій, було наявне і зберігалося у відповідних справах Банку, однак Фонд, який з 2014 року здійснював управління Банком, будучи єдиним джерелом отримання таких доказів, не надав цієї документації, яка запитувалася відповідачами і витребовувалася судом, відповідачі позбавлені доступу до таких документів після припинення трудових відносин (з 2013 року); Фонд посилається на відсутність таких документів, однак не надав жодного документа, яким би було підтверджено відсутність необхідної документації (акти перевірки, інвентаризаційні описи тощо); Фонд свідомо вводив в оману суди щодо відсутності в нього відповідних документів; Фонд, який як ліквідатор Банку має доступ до всієї його документації, не надав на вимогу суду внутрішніх положень Банку, якими регулювалися відповідні інвестиційні та кредитні операції;

- рішення про вчинення операцій ухвалювалися на підставі позитивних висновків відповідних служб Банку; для з`ясування вини відповідачів необхідно встановити, чи подавалися відповідні документи клієнтами Банку, які висновки були зроблені службами Банку; чи подавалися кредитному комітету висновки профільних підрозділів; чи відповідало рішення кредитного комітету таким висновкам;

- рішення про видачу кредиту (навіть помилкове) не може розглядатися як причина його неповернення і відповідно дія, якою Банку завдано збитки;

- посилання Фонду на підтвердження викладеної ним позиції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №757/75149/17 підлягає відхиленню, оскільки висновок у цій постанові стосується юрисдикційної колізії у подібних спорах;

- суди обґрунтовано встановили, що Фонд не підтвердив жодного елемента цивільно-правової відповідальності; не довів розміру шкоди; відповідачі припинили трудові відносини з Банком у серпні-вересні 2013 року, з початку 2014 року вони не мали впливу на стан виконання Банком своїх зобов`язань; неможливим є покладання відповідальності за потенційне виникнення збитків виключно на відповідачів без урахування впливу на виникнення збитків тих заходів, які вчинялися Фондом протягом 5 років з моменту визнання Банку неплатоспроможним;

- сума збитків розрахована Фондом як різниця між балансовою заборгованістю на дату продажу та сумою, отриманою в результаті продажу активу Банком; втім відчуження відповідних активів здійснювалося Фондом самостійно і без можливості відповідачів впливати на цей процес; таким чином, саме від Фонду залежало, на яких умовах і за якою вартістю було здійснено продаж; розмір отриманих сум коштів від відчуження активів є наслідком діяльності виключно Фонду; твердження Фонду про апріорну правомірність власних дій повинні сприйматися критично;

- позов Фонду є таким, що поданий на виконання повноважень власника Банку і виключно в інтересах Банку, однак Банк як юридична особа припинений, тому інтереси Банку не існують і не можуть бути предметом судового захисту; після припинення Банку Фонд втратив повноваження ліквідатора Банку, відтак безпідставними також є вимоги Фонду про стягнення коштів з відповідачів після припинення Банку та припинення існування його ліквідаційної маси, куди включаються кошти з відшкодування шкоди;

- Фонд обґрунтовує солідарну відповідальність співвідповідачів посиланням на ч.19 ст.42 Закону "Про банки і банківську діяльність", тоді як відповідна редакція цієї статті набула чинності лише 10.01.2015, до цієї дати аналогічних положень цей Закон не містив;

- поділ відповідачів на декілька груп разом із вимогою про солідарне стягнення збитків з відповідачів кожної групи призвів до "подвоєння" сум стягнення за збитки, завдані певною операцією, тобто за одну ту саму операцію Фонд намагається двічі стягнути суму збитків з осіб, які включені як солідарні боржники до різних груп;

- Фонд не здійснював заходів з визнання договорів нікчемними, натомість вчиняв дії зі стягнення заборгованості за такими правочинами, про що свідчить наявність відповідних судових рішень; отже, Фонд не визнавав договори такими, що мають ознаки нікчемності, а вважав їх дійсними.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

59. Верховний Суд ухвалою від 10.06.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд справи за касаційною скаргою Фонду призначив на 07.07.2021. Ухвалою від 07.07.2021 розгляд справи відкладено до 21.07.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж касаційного перегляду

60. Відповідно до ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

61. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову в суді касаційної інстанції не допускається.

63. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 ч.1 ст.310, ч.2 ст.313 ГПК, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

64. Після надходження касаційної скарги у цій справі Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 у спірних правовідносинах, що є подібними до правовідносин у справі, що переглядається. Відтак при перегляді цієї справи Верховний Суд застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (з урахуванням відмінностей у законодавстві, яке діяло на момент вчинення відповідачами дій як членів органів управління банку).

Щодо предмета, підстав позову та предмета доказування

65. Перед тим як перейти до оцінки аргументів сторін у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне визначити предмет доказування у цій справі, який в свою чергу залежить від предмета та підстав позову, включаючи правові підстави.

66. Частинами 1 та 2 ст.1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

67. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

68. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

69. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 ст.74 ГПК).

70. Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

71. Водночас зі змісту ч.2 ст.1166 ЦК вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

72. Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними Банку як членами органів управління цього Банку (спостережної ради та кредитного комітету), тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.

73. Висновки щодо застосування норм права у відповідних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18.

74. Згідно із частинами 3 та 4 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

75. Також ч.2 ст.89 ГК передбачає, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

76. У статті 63 Закону "Про акціонерні товариства" (у редакції станом на 2012 - 2013 роки) визначено, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

77. Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).

78. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 указав таке. Згідно з вимогами ст.92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

79. Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

80. Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

81. Таким чином, при застосуванні ст.92 ЦК потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

82. Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

83. Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

84. Відповідно до ч.1 ст.42 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012 2013 роки) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

85. Згідно зі ст.37 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012 - 2013 роки) органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

86. Відповідно до ст.39 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012 - 2013 роки) до функцій спостережної ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

87. За змістом ст.40 цього ж Закону (у редакції, чинній станом на 2012 - 2013 роки) правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку; правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

88. Стаття 43 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012 - 2013 роки) передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані:

- ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків;

- приймати рішення в межах наданих повноважень;

- не використовувати службове становище у власних інтересах;

- забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

89. Стаття 44 цього Закону у згаданій редакції містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

90. Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:

- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

- комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

- тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

91. За змістом Закону "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

92. У ч.5 ст.49 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012 - 2013 роки) закріплено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. У ч. 7 цієї статті встановлено, що банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

93. Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368 (далі - Інструкція №368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції №368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція (в редакції, що діяла протягом 2012-2013 років) встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності (розд. І).

94. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

95. Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

96. У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

97. З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Норматив миттєвої ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов`язань протягом одного операційного дня. Норматив поточної ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов`язань протягом одного календарного місяця. Норматив короткострокової ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов`язань протягом одного року.

98. Розділ VI Інструкції №368 встановлює нормативи кредитного ризику. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

99. Кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов`язання згідно з угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів (п. 1.1. розд. VI Інструкції №368).

100. Кредитоспроможність наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

101. Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 №23, банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п. 1.7 гл.1. розд. І).

102. Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях

103. Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п`яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення / здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо) (п.1.8 гл.1. розд.І).

104. Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам НБУ є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ (п.1.9 гл.1. розд.І).

105. Операції з видання кредитів, придбання банком облігацій (боргових цінних паперів), врахування векселя є кредитними операціями, ризиками за якими має управляти банк.

106. У Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України зазначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (п.2.4).

107. Облігації є фінансовим активом банку, щодо якого банк має визначити ступінь ризику і сформувати відповідні резерви. Банк оцінює ризик за цінними паперами за результатами аналізу фінансового стану емітента, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку. Банк формує резерви за цінними паперами, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення.

108. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника юридичної особи, який відповідно до вимог законодавства України складає: квартальну та річну фінансову звітність не рідше ніж один раз на три місяці; тільки річну фінансову звітність не рідше ніж один раз на дванадцять місяців, шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи (далі - інтегральний показник).

109. У Положенні про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженому постановою Правління НБУ від 16.12.2002 №508 (п. 6.1) зазначено, що урахування векселів є формою настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Урахування векселів є кредитною операцією. Ураховуючи вексель, банк надає векселедержателю-пред`явнику строковий кредит.

110. Банк під час аналізу операцій з векселями для визначення показника ризику цінного папера може оцінювати або векселедавця, або будь-яку зобов`язану за векселем особу. Банк, класифікуючи заборгованість за врахованим векселем, крім оцінки фінансового стану визначеної банком зобов`язаної за векселем особи, ураховує строк погашення боргу. Банк класифікує вексель, заборгованість за яким прострочена: до 30 календарних днів включно - не вище ІV категорії якості; понад 30 календарних днів за V категорією якості.

111. Згідно з п.1.7 Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління НБУ від 13.07.2010 №327 НБУ, з метою обмеження ризику ліквідності банку під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановлює обмеження та вимоги щодо його діяльності, які мають бути передбачені в кредитному договорі, зокрема щодо заборони придбання цінних паперів (крім державних облігацій України, боргових цінних паперів, емітованих НБУ); зупинення проведення банком активних операцій з пов`язаними особами банку; заборони надання бланкових кредитів (крім кредитів фізичним особам у сумі не більше ніж 50,0 тис. грн, у тому числі кредитів овердрафт).

112. Бланковим є кредит без забезпечення.

113. Стаття 42 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій) містить вимоги до керівників банків. Керівниками банку мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам: 1) наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 2) стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 3) бездоганна ділова репутація. Голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це НБУ. Голова правління (ради директорів) банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках.

114. Керівники банку зобов`язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

115. Відповідно до ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій) Фонд мав право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

116. Ця ж норма (у редакції, чинній на момент подання позову) передбачала, що Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

117. З дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (п.1 ч.2 ст.46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Відповідно до пунктів 1, 5 ч.2 ст.37 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

118. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 дійшла висновку, що оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обов`язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то положення ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду і не обмежують повноважень щодо звернення до суду з позовами до власників істотної участі, контролерів, керівників банку, пов`язаних з банком осіб, а також до будь-яких інших осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі.

119. При цьому позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

120. Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

121. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.76 ГПК).

122. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 ст.86 ГПК).

123. У справі, що переглядається, позивач стверджує, що шкода Банку та його кредиторам була завдана внаслідок таких дій:

1) ухвалення відповідачами рішень про вчинення Банком певних правочинів, внаслідок яких Банк втратив високоліквідні активи і набув неліквідні активи (далі - сумнівні правочини);

2) проведення відповідачами як членами органів управління Банку невиваженої інвестиційної та ризикованої кредитної політики (дії всупереч інтересам Банку та його кредиторів) протягом 2012 - 2013 років, нездійснення належного контролю за економічними показниками діяльності Банку (протиправна бездіяльність), що призвело до неплатоспроможності Банку (неможливості розрахуватися з кредиторами) та його ліквідації.

124. Відповідно предметом доказування у цій справі є:

1) персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання / призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, повязаної з Банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування / отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

6) збитки Банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення Банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації Банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку).

Щодо норм права, які підлягають застосуванню

125. Відповідно до ч.4 ст.238 ГПК у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначаються норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

126. Фонд у позовній заяві посилався на статті 541, 1166, 1190 ЦК, п. 6-2 ч.1 ст.2, статті 35, 38, ч.ч. 1, 3, 5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 2, 35, 37, 39, 40, 42, 43, 44, 58, 71 Закону "Про банки і банківську діяльність", Інструкцію №368, Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджене постановою Правління НБУ від 25.01.2012 №23, Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затверджене постановою Правління НБУ від 13.07.2010 №327, Інструкцію про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків, затверджену постановою Правління НБУ від 17.06.2004 №280, Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, Положення про порядок застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавста, затверджене постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №369. Додатково в процесуальних документах, поданих Фондом до суду апеляційної інстанції, та в касаційній скарзі скаржник посилався на ст. 58 Конституції України, ст.218-1 Кримінального кодексу України, ст. 348 ГК, ст.92, ч. 2 ст. 216 ЦК, ст.63 Закону "Про акціонерні товариства", ст.49 Закону "Про банки і банківську діяльність", ст.71 Закону "Про акціонерні товариства", Положення про встановлення ознак фіктивності цінних паперів та деривативів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.12.2010 №1942, Положення про встановлення ознак фікивності емітентів цінних паперів та включення таких емітентів до переліку (списку) емітентів, що мають ознаки фіктивості, затверджене рішенням НКЦПФР від 14.10.2014 №1360.

127. Відповідачі на обґрунтування власної позиції посилаються на: ч.2 ст.5, статті 9, 80, 92, 97, 237, 256, 257, 261, 267, 541, 1166, 1172, 1190 ЦК, ст. 55-1, ч. 2 ст. 89, ст. 348 ГК, статті 1, 130, 132, 134, 233 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 42, ст. 43 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок", п. 17 ч.1 ст. 2, статті, 34, 36, 37, 38, 47, 51, 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 42, 43, ч. 5 ст. 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", ст. 63 Закону "Про акціонерні товариства", статті 37, 46, 48, 52 Закону "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", Положення про визначення пов`язаних з банком осіб, затверджене постановою НБУ №315 від 12.05.2015., Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, затверджені постановою правління НБУ №98 від 28.03.2007, Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджене постановою правління НБУ №23 від 25.01.2012, Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду №2 від 05.07.2012.

128. Суди попередніх інстанцій, мотивуючи рішення, застосували до спірних відносин ст. 58 Конституції України, статті 11, 1166 ЦК, ч.2 ст.89 ГК, статті 3, 4, 44 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 2, 37, частини 1, 3 ст.42, ч.3 ст.44, ч.5 ст.49, ч. 1 ст.52, ч.ч. 5, 6 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність".

129. Таким чином, суд першої інстанції не застосував і не пояснив мотивів незастосування ст.92 ЦК, ст. 63, 71 Закону "Про акціонерні товариства", а також низки підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність банків в Україні і які встановлюють детальні вимоги і обмеження щодо банківських операцій, зокрема Інструкцію №368, Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затверджене постановою Правління НБУ від 13.07.2010 №327 та інші нормативні акти, на які обґрунтовано посилались сторони. Цей недолік не був виправлений судом апеляційної інстанції.

130. Незастосування нормативно-правових актів, які підлягали застосуванню, призвело до передчасних, необґрунтованих та помилкових висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо посилань позивача на норми Закону "Про банки та банківську діяльність" та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакціях, які не діяли у період 2012 2013 років

131. Суди дійшли висновку про необхідність застосування Закону "Про банки та банківську діяльність" та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакціях, які діяли протягом 2012-2013 років.

132. Верховний Суд частково погоджується з аргументами скаржника про помилковість таких висновків.

133. У позові (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) Фонд посилається на норму ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як у редакції Закону станом на 2012-2014 роки до внесення змін, так і в новій редакції станом на момент звернення з позовом до суду.

134. Відповідно до ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції станом на 2012-2014 роки, до внесення змін Законом від 16.07.2015 №629-VIII, що набрав чинності 12.08.2015) Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

135. Відповідно до ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції станом на момент подання позову у 2018 році) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

136. Фонд вважає, що застосуванню підлягає редакція вказаної статті саме на дату звернення Фонду до суду, оскільки норма цієї статті має процесуальний характер та регулює процедуру звернення до визначеного кола суб`єктів на визначених підставах, предмет вимоги, наслідки невиконання вимоги.

137. Суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися із зазначеним та вважали, що Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" застосовується до даних правовідносин у редакції, яка діяла на час здійснення відповідачами своїх повноважень, та зазначали, що термін "недостатність майна" був включений до зазначеного Закону лише 12.08.2015.

138. Таким чином, різниця між старою та новою редакцією цієї статті полягає у тому, що:

1) у 2018 році стаття містила більш широке коло осіб, до яких Банк може звертатися з вимогою, - не лише до власників істотної участі, контролерів та керівників Банку, а й до будь-яких пов`язаних з Банком осіб;

2) у 2018 році стаття передбачала недостатність майна Банку для розрахунків з кредиторами як обов`язкову умову, за наявності якої Фонд мав право звернутися з позовом.

139. Відповідно до п. 6-2 ч. 1 ст. 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" недостатність майна банку перевищення розміру зобов`язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів над оціночною вартістю ліквідаційної маси банку, за винятком майна банку, що є предметом застави та використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя;

140. Станом на час спірних правовідносин (2012 - 2013 роки) положення ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", які регулювали правовідносини відповідальності, були викладені в такій редакції:

- власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку (ч. 4);

- власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність (ч. 5);

- на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних (ч. 6).

141. Станом на час звернення Фонду з позовом до суду положення ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", які регулювали правовідносини відповідальності, були викладені в такій редакції:

- пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність (ч. 5);

- пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду (ч. 6).

142. До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

143. Порядок дій Фонду як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування збитків до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

144. Відповідно, до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

145. Водночас норми ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст. 58 Конституції України) вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. <…> Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп/1997).

146. Отже, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватись тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у 2012 2013 роках.

147. Таким чином, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про застосування вказаних норм до всіх правовідносин у редакціях, яки діяли у 2012 2013 роках.

148. У п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, при ухваленні рішення суд вирішує питання про те, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин. Отже, посилання Фонду не на ту редакцію норми закону, яка підлягає застосуванню, не може бути підставою для відмови в позові, адже за принципом "суд знає закони" суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона на обґрунтування своїх вимог послалася не на ті норми права, повинен самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію та застосувати ті норми, предметом регулювання яких є спірні правовідносини.

Щодо застосування ст. 92 ЦК

149. Скаржник вважає, що суди повинні були застосувати ст.92 ЦК до спірних правовідносин, яку застосовано не було. Водночас відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 вважають, що ця норма не може бути застосована до правовідносин за участю членів спостережної ради та кредитного комітету, адже ці органи не представляють Банк у відносинах з третіми особами, а лише ухвалюють внутрішні рішення Банку.

150. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника і відхиляє аргументи відповідачів з таких міркувань.

151. Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

152. Внутрішня воля юридичної особи формується її органами. Для вчинення правочину юридична особа (яка є по суті юридичною фікцією) має сформувати своє волевиявлення. В акціонерних товариствах, банках процес волевиявлення залежно від ознак правочину формується одним або декількома органами і складається з двох етапів: 1) ухвалення рішення про вчинення правочину; 2) вчинення самого правочину (статті 33, 52, 58 60, 70, 72 Закону "Про акціонерні товариства", статті 38 40, 52 Закону "Про банки і банківську діяльність" у редакції на момент вчинення сумнівних правочинів). Такі дії є нерозривними, вони у сукупності направлені на формування внутрішньої волі та волевиявлення юридичної особи (яке має бути вільним, водночас має відповідати внутрішній волі).

153. У ст.92 ЦК передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

154. Обов`язки виступати від імені юридичної особи, обов`язки щодо представництва у контексті ст.92 ЦК охоплюють як дії щодо формування внутрішньої волі, так і дії щодо формування її волевиявлення. З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, випливає, що у ст.92 ЦК йдеться про фідуціарні обов`язки та солідарну відповідальність членів органів управління банку в цілому, а не лише тих членів виконавчого органу, які представляють банк у відносинах з третіми особами.

155. Тому Верховний Суд вважає помилковим незастосування судами попередніх інстанцій ст. 92 ЦК.

Щодо застосування рекомендаційних актів

156. Скаржник вважає, що суди помилково не застосували Методичні рекомендаціі щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління НБУ від 28.03.2007 №98.

157. Відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заперечують проти застосування цього акта, оскільки він має рекомендаційний характер.

158. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що акти рекомендаційного характеру можуть бути застосовані судами при оцінці дій / бездіяльності відповідачів. Щодо регулювання діяльності банків такими документами є не тільки зазначені Методичні рекомендації, але й Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (далі ОЕСР), ухвалені на засіданні Ради ОЕСР у 1999 році (застосовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, п.7.15).

159. Принципи корпоративного управління ОЕСР закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

160. Такі акти діють за принципом "виконуй або поясни". Тобто коли поведінка особи (органу) відрізняється від рекомендованої практики, особа має пояснити суду причини такого відхилення. За відсутності таких причин дії / бездіяльність особи, які відхиляються від рекомендованого стандарту, можуть бути визнані судом як порушення нею своїх фідуціарних обов`язків.

161. Відтак для визначення того, чи діяли керівники в найкращих інтересах Банку, суд має використовувати не лише норми законів та підзаконних нормативних актів, але й джерела "м`якого права" - рекомендації, існуючі узагальнення найкращих практик, ділові звичаї тощо.

162. Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління НБУ від 28.03.2007 №98, передбачають рекомендації щодо лояльності та сумлінності керівників банків, щодо спрямованості їх дій з урахуванням інтересів банку.

163. Вказаний акт дійсно носить рекомендаційний характер, але разом з тим закріплює певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

164. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління НБУ від 28.03.2007 №98, Принципи корпоративного управління ОЄСР, ухвалені на засіданні Ради ОЕСР у 1999 році.

Щодо звернення з позовом до пов`язаних з Банком осіб

165. Суди попередніх інстанцій не встановили наявності у відповідачів статусу пов`язаних з Банком осіб та керівників Банку на момент вчинення ними протиправних дій, про які стверджує Фонд.

166. Для цього суди мали встановити персональний склад органів управління Банку (спостережної ради та кредитного комітету) на дати ухвалення відповідних рішень та протягом всього періоду 2012 - 2013 років.

167. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 52 Закону "Про банки і банківську діяльність" для цілей цього Закону пов`язаними особами є: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку.

168. Факт включення або невключення особи в перелік пов`язаних з банком осіб, який затверджується банком або комісією НБУ, не має значення для визнання її пов`язаною з банком особою (правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 №826/20221/16, постанові Верховного Суду від 21.04.2021 №910/14646/19). Таким чином, члени спостережної ради і члени кредитного комітету вважаються пов`язаними з банком особами в силу положень закону.

169. У ч. 1 ст. 42 цього Закону передбачено що, керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

170. У період 2012 - 2013 років члени комітетів за відсутності у них статусу члена правління не належали до категорії керівників банку. Відповідно, не могли нести відповідальність, передбачену ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність".

171. Відповідно до п.15 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства" (в редакції, що діяла у 2012 - 2013 роках) посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Такі посадові особи можуть притягатися до відповідальності перед товариством на підставі ст. 63 Закону "Про акціонерні товариства".

172. Таким чином, члени кредитного комітету, які не входили до складу правління, є посадовими особами акціонерного товариства, якщо утворення кредитного комітету передбачено статутом Банку. Суди попередніх інстанцій не встановлювали й не досліджували зміст статуту Банку в редакції, чинній до 15.04.2013, на що звертали увагу й відповідачі.

173. Водночас суди попередніх інстанцій не врахували, що навіть відсутність у відповідача статусу керівника банку чи посадової особи акціонерного товариства протягом періоду 2012 - 2013 років не виключає застосування статей 92, 1166 ЦК як правової підстави для відшкодування шкоди.

174. Недослідження судами попередніх інстанцій доказів, наданих сторонами, щодо наявності / відсутності у відповідачів статусу пов`язаних з Банком осіб та керівників банку протягом 2012 2013 років призвело до передчасності та необґрунтованості рішень судів щодо відмови в задоволенні позову.

175. Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не були оцінені надані сторонами докази і не були встановлені факти, що входять до предмета доказування, у такій категорії справ:

1) яким органом Банку ухвалювалося рішення щодо вчинення кожного сумнівного правочину;

2) які особи входили до складу такого органу на момент ухвалення рішення та протягом усього періоду 2012 - 2013 років;

3) чи були такі особи пов`язаними з Банком особами, керівниками банку, посадовими особами акціонерного товариства на момент ухвалення рішення.

Щодо неправомірності дій відповідачів, розміру шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними

176. Суди, стверджуючи, що скаржник не довів неправомірності дій відповідачів, виходили з таких тез:

- відсутність фактів порушення відповідачами приписів чинного законодавства;

- відсутність фактів притягнення відповідачів до кримінальної відповідальності;

- відсутність фактів застосування до відповідачів заходів впливу НБУ.

177. Верховний Суд вважає такі висновки судів передчасними.

178. Скаржник стверджує, що надав докази, які, на його думку, підтверджували протиправність дій відповідачів.

179. Суди попередніх інстанцій не зазначили, з яких мотивів докази позивача були відхилені і які докази надали відповідачі на підтвердження вчинення ними дій, що свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом "Про банки і банківську діяльність" та підзаконними нормативними актами обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю Банку, запобігання можливим ризикам, дотримання економічних нормативів.

180. Як зазначає позивач, під час ліквідаційної процедури виявлено, що Банк протягом 2012 - 2013 років вчиняв сумнівні правочини, якими Банку було завдано збитків, а саме:

1) купівля інвестиційних сертифікатів закритого типу ТОВ "КУА "Нью Ессет" (ЗДПІФ "Інноваційний розвиток") у кількості 15 250 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за ціною 15 250 000,00 грн на підставі договору купівлі-продажу №ДД-186/2012 від 30.12.2012, укладеного з ТОВ "Тантал строй"; 428 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за ціною 427 850,00 грн на підставі договору купівлі-продажу №ДД-232/2012 від 18.12.2012; термін погашення за придбаними інвестиційними сертифікатами настає 09.08.2110, обіг яких зупинено 13.10.2016 на підставі рішення НКЦПФР №1010 від 13.10.2016; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 15 674 633,70 грн;

2) купівля інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА "Холдинг груп" (ЗДПІФ "ПІФ") у кількості 1507 шт. номінальною вартістю 10 000,00 грн за ціною 14 994 650,00 грн на підставі договору купівлі-продажу №ДД-232/2012 від 18.12.2012, укладеного з ПАТ "Укрінвестпартнер"; відповідно до висновку ТОВ "Північно-східна консалтингова група" вартість придбаного портфеля цінних паперів становить 112,00 грн; обіг інвестиційних сертифікатів зупинено 19.01.2019 на підставі рішення НКЦПФР №55 від 19.01.2019; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 14 991 340,07 грн;

3) купівля дисконтних облігацій підприємств ТОВ "Консалтингова компанія "Стайлинг" у кількості 29 500 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за ціною 23570 500,00 грн на підставі договору купівлі-продажу №ДД-233/2012 від 18.12.2012, укладеного з ПАТ "Укрінвестпартнер", які на кінець 2011 року були розміщені лише частково; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 29 488 199,99 грн;

4) купівля дисконтних облігацій підприємств ТОВ "Руфасбуд" у кількості 5 216 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за ціною 4 652 672,00 грн на підставі Договору купівлі-продажу №ДД-231/2012 від 18.12.2012, укладеного з ПАТ "Укрінвестпартнер"; за наслідками оцінки встановлено, що ринкова вартість цінних паперів дорівнює нулю, а фінансовий стан емітента не зможе забезпечити виплату облігацій; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 5 215 991,68 грн;

5) купівля дисконтних облігацій підприємств ТОВ "Центр фінансової та правової безпеки" в кількості 31 600,00 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за ціною 31 600 000,00 грн на підставі договору купівлі-продажу №ДД-207/2012 від 22.11.2012, укладеного з ПАТ "ЗНВКІФ "Європейські технології"; за наслідками оцінки встановлено, що ринкова вартість цінних паперів дорівнює нулю, а фінансовий стан емітента не зможе забезпечити виплату облігацій; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 31 589 879,81 грн;

6) купівля дисконтних облігацій підприємств ПП "Сервістехснаб" у кількості 32700 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за ціною 29 920 500,00 грн на підставі договору купівлі-продажу №ДД-234/2012 від 18.12.2012, укладеного з ПАТ "Укрінвестпартнер"; ринкова вартість цінних паперів дорівнює нулю; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 32 699 947,90 грн;

7) купівля дисконтних облігацій підприємств ТОВ "Навіум" в кількості 2 987 040 шт. (за наслідками подальшого продажу лишилось 1 750 947 шт) номінальною вартістю 11,00 грн за ціною 23 000 210,00 грн на підставі договору купівлі-продажу №ДД-115/2012 від 26.07.2012, укладеного з ПАТ "ЗНВКІФ "Європейські технології"; ринкова вартість цінних паперів дорівнює нулю; рішенням НКЦПФР від 20.08.2015 №1330 зупинено торгівлю цінними паперами; ТОВ "Навіум" є учасником проваджень у кримінальних справах щодо фіктивного підприємництва, підприємство знаходиться в стані припинення; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 19 252 712,84 грн;

8) купівля дисконтних облігацій підприємств ТОВ "Глибочиця" в кількості 2463 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за ціною 2 237 200,00 грн на підставі договору купівлі-продажу №ДД-233/2012 від 18.12.2012, укладеного з ПАТ "Укрінвестпартнер"; за наслідками оцінки встановлено, що ринкова вартість цінних паперів дорівнює нулю, а фінансовий стан емітента не зможе забезпечити виплату облігацій; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 31 462 014,80 грн;

9) купівля дисконтних облігацій підприємств ПАТ "Експо Нафта Продукт" у кількості 32 800 000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за ціною 32 800 000,00 грн на підставі договору купівлі-продажу №ДД-227/2012 від 18.12.2012, укладеного з ПАТ "ЗНВКІФ "Європейські технології"; за наслідками оцінки встановлено, що ринкова вартість цінних паперів дорівнює нулю, а фінансовий стан емітента не зможе забезпечити виплату облігацій; операцією Банку завдано збитків у розмірі 32 791 890,86 грн;

10) купівля цінних паперів (прості векселі) ТОВ "ІК "Холдинг груп": вексель АА2304180 номінальною вартістю 14 500 000,00 грн за ціною 12 515000,00 грн з ефективною ставкою 16,72%, вексель АА2304181 за ціною 12 515000,00 грн з ефективною ставкою 16,72% на підставі договору купівлі-продажу №ДД-180/2012 від 15.10.2012, укладеного з ТОВ "КУА "Холдинг груп"; векселедавець не здатен оплатити за своїми векселями; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 28 997 680,00 грн;

11) купівля цінних паперів (прості векселі) ТОВ "Фінансова компанія "Октава інвест": вексель АА2304442 номінальною вартістю 5 684 950,00 грн за ціною 5 091 585,00 грн, вексель АА2304443 номінальною вартістю 10 000 000,00 грн за ціною 8 956 250,00 грн, вексель АА2304444 номінальною вартістю 10 000 000,00 грн за ціною 8 956 250,00 грн на підставі договору купівлі-продажу №ДД -237/2012; ДД18/187/12 від 25.12.2012, укладеного з ТОВ "КУА "Холдинг груп"; векселедавець не здатен оплатити за своїми векселями; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 25 682 895,20 грн;

12) врахування векселів ПАТ "Укрінвестпартнер" АА2363118 номінальною вартістю 14 910 300,00 грн за сумою врахування 12 945 00, 00 грн, АА 136119 номінальною вартістю 18 489 400,00 грн за сумою врахування 16 055 000,00 грн зі строком погашення - 01.06.2013 відповідно до договорів врахування векселів №В24/2012 та №В-25/2012 від 10.07.2012, укладених з ТОВ "КУА "Холдинг груп", що діяло в інтересах ЗНВПІФ "Імпульс 1"; ТОВ "ІК "Холдинг груп" за рахунок цих коштів погасило свої зобов`язання перед Банком за векселями АА2021846, АА1931009, АА1931010 на суми 8 500 000,00 грн, 10 000 000,00 грн, 10 000 000, 00 грн відповідно (акти пред`явлення векселів №№1 - 3 від 10.07.2012); векселедавець не здатен оплатити за своїми векселями; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 33 397 028,03 грн;

13) врахування векселя ТОВ "Гольфстрім-2010" АА235819 номінальною вартістю 20 000 000,00 грн за сумою врахування 17 000 000,00 грн зі строком погашення 01.08.2013 з ефективною ставкою придбання 17,7% відповідно до договорів врахування векселів №В-26/2012 від 02.08.2012, укладених з ТОВ "Укртрейд лімітед"; векселедавець не здатен оплатити за своїми векселями; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 19 998 400 грн;

14) врахування векселя ТОВ "Фірма "Крєатів" АА1169021 номінальною вартістю 30 500 000,00 грн за сумою врахування 26 184 140,00 зі строком погашення 01.06.2013 відповідно до договорів врахування векселів №В-24/2012 та №В-25/2012 від 10.07.2012, укладених з ТОВ "КУА "Холдинг груп", що діяло в інтересах ЗНВПІФ "Імпульс 1"; ТОВ "ІК "Холдинг груп" за рахунок цих коштів погасило свої зобов`язання перед Банком за векселями АА2021846, АА1931009, АА1931010 на суми 8 500 000,00 грн, 10 000 000,00 грн, 10 000 000, 00 грн відповідно (акти пред`явлення векселів №№1 - 3 від 10.07.2012); векселедавець не здатен оплатити за своїми векселями; операцією Банку завдано збитків у розмірі 30 497 560,00 грн;

15) кредитування ТОВ "Успіх 2013" на суму 32 561 600,00 грн строком на 12 міс. під 23% річних під заставу цінних паперів (кредитний договір №14/2013 від 30.08.2013); кредитні кошти використано для розрахунку за зобов`язання інших боржників перед Банком; цінні папери, що приймались під заставу, були низько ліквідними; ТОВ "Успіх 2013" мало ознаки фіктивності, не здійснювало реальної господарської діяльності; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 107 625 592,45 грн;

16) кредитування ТОВ "Ініціатива 20 плюс 13" на загальну суму 32 350 000,00 грн строком на 12 міс. під 23% річних та під заставу цінних паперів (кредитний договір №13/2013 від 29.08.2013); кредитні кошти використані на викуп у Банку цінних паперів, цінні папери, що приймалися під заставу, були низьколіквідними, мали ознаки фіктивності, їх ринкова вартість - нульова; рішеннями НКЦПФР №891 від 23.06.2015, №588 від 23.04.2015 зупинено обіг цінних паперів ТОВ "Імпульс плюс" та ТОВ "ПМК №20", цінні папери яких передавалися в заставу, товариства включені до переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності; цією операцією завдано Банку збитків у розмірі 53 512 704,80 грн;

17) кредитування ТОВ "Європродукт" на загальну суму 33 000 000,00 грн під заставу майнових прав, що змінена на отримання виручки за договором поставки №1-31/11 від 01.02.2011, укладеним між позичальником та ТОВ "Статус Р", і кошти, що будуть розміщені останнім на депозитному рахунку, замінені на прийняття в забезпечення цінні папери (кредитний договір №07/2011 від 16.03.2011); зобов`язання не виконані; цінні папери, що приймались під заставу, були низьколіквідними; компанії, чиї цінні папери передавались під заставу, - збиткові, не могли погасити облігації чи виплатити дохід, щодо них НКЦПФР зупинила обіг цінних паперів; цією операцією завдано Банку збитків у розмірі 55 521 401,40 грн;

18) кредитування ТОВ "Профіль" на загальну суму 23 400 000,00 грн строк погашення - 12 міс., під 23% річних та заставу цінних паперів ПАТ "Агрофосфат" у кількості 11 700 000 шт. вартістю 0,25 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 11 700 00,00 грн (кредитний договір №05/2012 від 26.03.2013); ТОВ "Профиль" має кредиторську заборгованість; цінні папери, що приймалися під заставу, були низьколіквідними, мали ознаки фіктивності, їх вартість - нульова; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 58 925 654,94 грн;

19) кредитування ТОВ "Ландшафт-престиж" у сумі 30 405 000,00 грн строком на 12 міс. під 23% річних (кредитний договір №04/2013 від 28.02.2013) та під заставу цінних паперів (інвестиційні сертифікати ТОВ "КУА "Холдинг груп" у кількості 76 013 шт. вартістю 100,00 грн за 1 акцію, сумарною номінальною вартістю 7 601 300,00 грн, акції ПАТ "Домінанта "Колект" у кількості 15 000 000шт. номінальною вартістю 3 750 000,00 грн, облігації ТОВ "Автобортранс" у кількості 1013 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн; кредитні кошти витрачені на розрахунки за зобов`язаннями інших боржників перед Банком; цінні папери, що приймались під заставу, були низьколіквідними, мали ознаки фіктивності, їх вартість - нульова, вказані підприємства мали ознаки фіктивності; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 59 028 106,72 грн;

20) кредитування ТОВ "Вест Інвестмент" на 33 600 000,00 грн строком на 12 міс., під 23% річних (кредитний договір №07/2012 від 04.04.2013) під заставу цінних паперів: акції ПАТ "Агрофосфат" у кількості 9 872 612 шт. вартістю 0,25 грн за одну акцію сумарною номінальною вартістю 2 468 153,00 грн; акції ПАТ "УМР Агробуд" в кількості 7 500 00 шт. вартістю 0,25 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 1 875 000,00 грн; позичальник мав ознаки фіктивності; цінні папери, що приймалися під заставу, були низьколіквідними, мали ознаки фіктивності, їх вартість - нульова, підприємства мали ознаки фіктивності; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 58 645 787,07 грн;

21) кредитування ТОВ "Тантал строй" на 31 400 000,00 грн строком на 12 міс. під 23% річних (кредитний договір №08/2013 від 22.04.2013) під заставу цінних паперів: акції ПАТ "КЕБО" в кількості 7 547 170,00 шт. вартістю 0,25 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 1 886 792,50 грн; акції ПАТ "УМРА" в кількості 8 000 000 шт. вартістю 0,25 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 2 000 000,00 грн; цінні папери, що приймались під заставу, були низьколіквідними, мали ознаки фіктивності, їх вартість - нульова; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 54 336 071,82 грн;

22) кредитування ТОВ "Ровена плюс" на суму 25 000 000,00 грн строком на 12 міс. під 23% річних (кредитний договір №09/2013 від 27.06.2013) під заставу цінних паперів (акцій): ПАТ "Агрофосфат" у кількості 3 888 890 шт. вартістю 0, 25 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 972 222,50 грн; ПАТ "ПМК №20" в кількості 3 482 225 шт. вартістю 0,25 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 879 556,25 грн; ПАТ "Імпульс плюс" у кількості 4067 516 шт. вартістю 0,25 грн за одну, акцію сумарною номінальною вартістю 1 016 879,00 грн; ТОВ "Домінанта-колект" у кількості 5 128 885 шт. вартістю 0,25 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 1 282 221,25 грн; вказані підприємства мають ознаки фіктивності; під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні позичальник встановлений як фіктивна компанія, був учасником провадження у справі щодо заволодіння державним майном; кредитні кошти частково виведені в інший банк, частково витрачені для розрахунків за зобов`язаннями інших осіб перед Банком; цінні папери, що приймались під заставу, були низьколіквідними, мали ознаки фіктивності, їх вартість - нульова; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 42 285 491,12 грн;

23) кредитування ТОВ "Укрпатернертехнології" на суму 32 300 000,00 грн строком на 12 міс., під 23% річних (кредитний договір №10/2013 від 16.08.2013) під заставу цінних паперів (акцій) ПАТ "Сінтрон" у кількості 881 055 шт. вартістю 10,00 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 8 810 550,00 грн; кредитні кошти витрачені для розрахунків за зобов`язаннями інших осіб перед Банком; підприємство не має прибутку, цінні папери, що приймались під заставу, були низьколіквідними, мали ознаки фіктивності, їх вартість - нульова; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 54 056 860,96 грн;

24) кредитування ТОВ "СТЛ Проект" на суму 32 200 999,00 грн строком на 12 міс. під 23% річних (кредитний договір №11/2013 від 16.08.2013) під заставу цінних паперів (акцій): ПАТ "Сінтрон" у кількості 877 187 шт. вартістю 10,0 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 8 771 870,00 грн; підприємство має ознаки фіктивності; кредитні кошти витрачені для розрахунків за зобов`язаннями інших осіб перед Банком; цінні папери, що приймались під заставу були низьколіквідними, мали ознаки фіктивності, їх вартість - нульова; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 51 096 149,04 грн;

25) кредитування ТОВ "Сурінта" на суму 32 000 000, 00 грн строком на 12 міс. під 23% річних (кредитний договір №15/2013 від 12.09.2013) під заставу цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) ТОВ "КУА "Нью ЕССЕТ ПВНЗІФ "Укрнадра" в кількості 8 000 грн вартістю 1000,00 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 8 000 000,00 грн; позичальник має ознаки фіктивності, не володіє ліквідними активами; кредитні кошти витрачені для розрахунків за зобов`язаннями позичальника та інших осіб перед Банком; рішенням НКЦПФР №1010 від 13.10.2016 зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів ТОВ "КУА "Нью ЕССЕТ ПВНЗІФ "Укрнадра"; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 99 725 287,31 грн;

26) щодо кредитування ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр" на суму 32 000 000,00 грн строком на 12 міс. під 23% річних (кредитний договір №16/2013 від 12.09.2013) під заставу цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) ТОВ "КУА "Нью ЕССЕТ ПВНЗІФ "Укрнадра" в кількості 8 000 шт. вартістю 1000,00 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 8 000 000,00 грн; цінні папери, що приймались під заставу, були низьколіквідними, мали ознаки фіктивності, їх вартість - нульова; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 58 595 120,69 грн;

27) кредитування ТОВ "Агарта технологія" на суму 31 500 000,00 грн строком 360 днів під 19% річних (Кредитний договір №23/2012 від 28.08.2012) під заставу цінних паперів (акцій): ПАТ "ЗНВКІФ "Сертеза" в кількості 18 897 925 шт. вартістю 7 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 132 282 475,00 грн, ПАТ "ЗНВКІФ "Росукрінвест" у кількості 3 632 271 шт. вартістю 7 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 25 425 897,00 грн; ПАТ "Домінанта-колект" у кількості 16 000 000 шт. вартістю 0,25 грн за одну акцію, сумарною номінальною вартістю 4 000 000,00 грн; дію договору застави припинено 31.08.2012; позичальник не отримує прибутку; відповідно до даних незалежної оцінки акції є фіктивними, їх ринкова вартість нульова; цією операцією Банку завдано збитків у розмірі 51 380 446, 86 грн.

181. На обґрунтування своїх вимог Фонд за кожним правочином надав суду схожий перелік копій документів (доказів), а саме:

1) копію рішення колегіального органу Банку;

2) копію договору та додаткових угод до нього;

3) копії розрахункових документів за операціями;

4) копії документів, які свідчать про ознаки фіктивності чи пов`язаності контрагента (з Банком чи з іншими контрагентами) та, відповідно, недоцільність, ризикованість придбання відповідного активу / укладення договору: річна звітність контрагента чи емітента, яка свідчить про відсутність активів чи господарської діяльності, містить суперечливу інформацію, інформація про керівників (керівництво багатьма юридичними особами одночасно), відсутність найманих працівників, участь в операціях одних і тих самих осіб, використання технічних цінних паперів одних і тих самих емітентів, знаходження контрагентів за адресою так званої масової реєстрації, коли за однією адресою зареєстрована значна кількість юридичних осіб, які фактично за цією адресою не знаходяться, нецільове використання кредиту, в тому числі з метою погашення інших кредитів, нереалістичні проспекти емітентів облігацій, зазначення контрагентом нереалістичних джерел надходження грошових коштів на покриття заборгованості за кредитами, наявність кримінальних проваджень, вироків тощо;

5) копії документів, які свідчать про оцінку та реалізацію Фондом під час ліквідації Банку активів за вартістю, яка є істотно нижчою за вартість придбання (докази неліквідності придбаних активів).

182. Фонд надав також Звіт про незалежну оцінку частини активів ПАТ "КБ "Даніель" (станом на дату придбання активів), складений ТОВ "Північно-східна консалтингова група", який за загальними підсумками оцінки свідчить про фактично нульову вартість активів, набутих унаслідок сумнівних правочинів, про що стверджує скаржник (ринкова вартість облігацій, акцій, векселів дорівнює нулю) (т. 21, а.с. 45 - 75).

183. Фонд надав Звіт НБУ про інспектування ПАТ "КБ "Даніель" за період з 01.02.2012 по 27.08.2013 (далі - Звіт НБУ) (т.1, а.с. 231 - 263; т.2, а.с. 1 - 16).

184. У Звіті НБУ встановлено, що загальний рівень ліквідності Банку є низьким через значний обсяг неліквідних активів та здійснення активних операцій під низьколіквідне забезпечення у вигляді цінних паперів. Операції з цими цінними паперами складають 58,7% (769 869 200 грн) від загальних активів Банку.

185. Детальний перелік виявлених НБУ порушень міститься в Звіті НБУ, який також має окремий розділ "Порушення законодавчих та нормативно-правових актів" (т.2, а.с. 80 - 82), де зазначено про порушення Банком норм ЦК, Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 №23, інших нормативних актів. Вказано, що відповідальною за це особою є голова правління Банку.

186. У постанові Правління НБУ від 14.10.2013 №406/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до категорії проблемних" вказано, що Банк має високий ризик ліквідності, що становить загрозу своєчасного виконання зобов`язань перед клієнтами / кредиторами. Констатовано, що Банк подавав перекручену звітність, а значення нормативів його поточної та миттєвої ліквідності дорівнює нулю. Банку заборонено проводити операції з інсайдерами Банку та пов`язаними особами, Банк зобов`язано не здійснювати нові кредитні операції (у тому числі урахування векселів), кредитування за чинними договорами здійснювати лише під забезпечення високоліквідною заставою, не здійснювати операцій з цінними паперами, у тому числі за дорученням клієнтів, крім операцій з продажу цінних паперів за грошові кошти (т.1, а.с. 195 - 196).

187. У постанові Правління НБУ від 15.01.2014 №14 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до категорії неплатоспроможних" зазначено, що звітність, яка подається Банком до НБУ, не відображає реального стану ліквідності та платоспроможності Банку, що призводить до суттєвого викривлення показників його фінансового стану; Банк здійснює ризикову діяльність, яка загрожує інтересам вкладників та іншим кредиторам банку, має високий ризик ліквідності та не спроможний своєчасно виконувати зобов`язання перед вкладниками та кредиторами, його діяльність не відповідає вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ (т.1, а.с. 197).

188. Суди попередніх інстанцій стосовно правочинів лише вибірково встановили низку фактів щодо укладення відповідних правочинів та ухвалення рішень судів про стягнення на користь Банку певних сум на підставі укладених Банком договорів (див. пункти 21 - 43 цієї постанови).

189. Суди взагалі не надали правової оцінки діям відповідачів на предмет дотримання вимог чинного законодавства та їх фідуціарних обов`язків.

190. Зокрема, суди попередніх інстанцій не проаналізували дій / бездіяльності відповідачів на предмет дотримання ними приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність (див. пункти 66 - 114, 126 - 129 цієї постанови).

191. Суди не застосували для оцінки сумнівності операцій зі сміттєвими цінними паперами Положення "Про встановлення ознак фіктивності цінних паперів та деривативів", затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - ДКЦПФР) від 22.12.2010 №1942, на яке посилався Фонд.

192. Відповідно до цього Положення цінні папери та деривативи, що знаходяться в обігу, вважаються такими, що мають ознаки фіктивності, у разі відповідності таким критеріям, як:

- факт відсутності емітента цінних паперів та/або деривативів за місцезнаходженням, встановлений ДКЦПФР;

- нерозкриття емітентом цінних паперів та/або деривативів регулярної інформації відповідно до законодавства;

- відсутність чистих доходів відповідно до звіту про фінансові результати, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду;

- переважна частка активів емітента складається з фінансових інвестицій та/або дебіторської заборгованості відповідно до балансу емітента, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду;

- кількість працівників емітента цінних паперів та/або деривативів станом на кінець звітного періоду становить менше двох осіб та/або середньомісячні витрати емітента на оплату праці менше двократного мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством;

- відсутність бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером станом на кінець звітного періоду.

193. Верховний Суд звертає увагу на те, що позивач у такій категорії позовів не повинен доводити фіктивність цінних паперів чи фіктивність емітента / контрагента. Позивачу достатньо довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачами при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації (що є виконанням вимог закону та фідуціарних обов`язків відповідачів перед Банком), рішення відповідачів про придбання цінних паперів або використання їх на забезпечення кредитів було невиправдано ризикованим, абсурдним, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам Банку, його вкладників та кредиторів.

194. Операції з неліквідними цінними паперами є одним із поширених способів, які використовуються для легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом (див. Типологію легалізації (відмивання) доходів, одержаних в результаті здійснення фінансових операцій з неліквідними цінними паперами, затверджену наказом Держфінмоніторингу від 20.12. 2007 № 230).

195. Банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу (гл.11 Закону "Про банки і банківську діяльність") і зобов`язаний проводити ідентифікацію своїх клієнтів, відстежувати і блокувати сумнівні фінансові операції, інформувати про них Держфінмоніторинг відповідно до Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 28 листопада 2002 року №249-IV (який діяв у 2012 2013 роках).

196. Згідно зі ст. 11 цього Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", яка має назву "Управління ризиками", суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму з урахуванням результатів ідентифікації та вивчення фінансової діяльності клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.

197. Для зменшення виявлених ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен вживати заходів, що, зокрема, включають: здійснення поглибленої ідентифікації клієнта та перевірку особи клієнта протягом певного періоду, включаючи його власників; додаткові вимоги до клієнта при відкритті рахунка чи встановленні відносин з ним; збільшення частоти проведення перевірок особи клієнта, включаючи його власників; збір інформації з метою формування уявлення про діяльність клієнта, природу та рівень операцій, що проводяться ним; посилений моніторинг операцій, що проводяться клієнтом.

198. Суд першої інстанції на всі доводи позивача щодо протиправності дій відповідачів відповідає по суті одним реченням, зазначаючи: "…твердження позивача про те, що прийняті пов`язаними особами ПАТ КБ "Даніель" рішення про укладання ряду кредитних договорів із визначеними у позовній заяві позичальниками не доводить факту того, що саме такими рішеннями відповідачі заподіяли ПАТ КБ "Даніель" шкоди у розмірі недостатності майна Банку, оскільки законодавчо не встановлені обмеження щодо змісту кредитних договорів, умов видачі кредитних коштів, цільового призначення виданих кредитів, строків повернення кредитів, заборон та обмежень щодо внесення змін до кредитних договорів, в тому числі строків повернення кредитних коштів та термінів сплати процентів, реструктуризації кредитів, видачі нових кредитів та погашення раніше виданих кредитів. Таким чином, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин стосовного того, що безпосередньо діями/бездіяльністю відповідачів заподіяно шкоду Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Даніель", вкладникам та іншим його кредиторам; не доведено розміру такої шкоди саме у сумі 1 127 558 351,96 грн та протиправність (неправомірність) конкретних рішень відповідачів".

199. Суд апеляційної інстанції вказує, що "доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було досліджено платіжні доручення та меморіальні ордери, що наявні в матеріалах справи, які підтверджують пов`язаність контрагентів, які співпрацювали з банком між собою та з відповідачами; документи щодо використаних коштів вказують на "схемність" операцій, адже кошти, отримані від банку і за наслідками операцій із цінними паперами , і за наслідком кредитування використовувались для погашення заборгованості перед банком, викупом цінних паперів у самого ж банку та виведення на рахунки в ПАТ КБ "Промекономбанку" - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказані обставини не підтверджують наявність обумовлених законом підстав для солідарного обов`язку відповідачів щодо відшкодування завданої шкоди у заявленому позивачем розмірі. При цьому, оцінка відповідних документів на предмет пов`язаності контрагентів, які співпрацювали з банком між собою та з відповідачами, на "схемність" операцій - виходить за межі предмету спору в контексті спірних правовідносин сторін".

200. Така мотивація є вочевидь недостатньою, і навіть абсурдною, судами попередніх інстанцій не досліджено наданих сторонами доказів, не надано відповіді на суттєві аргументи сторін, не визначено і не застосовано норм права, які регулюють спірні відносини (зокрема, щодо численних обмежень, встановлених чинним законодавством, щодо кредитних операцій Банку для запобігання можливим ризикам). Те, що входить в предмет доказування у цій справі, суд апеляційної інстанції визнав таким, що виходить за межі предмету спору.

201. Щодо збитків та їх розміру суд першої інстанції зазначає, що майнова шкода це відповідні втрати потерпілої особи, тоді як у заявлених позовних вимогах позивач посилається саме на суму недостатності майна Банку для погашення вимог кредиторів, проте, терміни "недостатність майна" та "шкода" є різними, які, відповідно, мають різне визначення, правову природу та кваліфікацію.

202. Такі висновки суду першої інстанції, відтворені без змін у постанові суду апеляційної інстанції, є помилковими.

203. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 зазначено, що за загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди.

204. У справі, що переглядається, позивач доводить завдання Банку шкоди у розмірі більшому, аніж розрахована позивачем недостатність майна Банку для розрахунків з кредиторами, що є правомірним, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18.

205. Водночас суди попередніх інстанцій у цій справі, стверджуючи про відсутність заданої шкоди, не дослідили доказів, наданих сторонами, і не встановили обставин, які мають істотне значення і входять до предмета доказування:

1) які суми були сплачені Банком контрагентам за сумнівними правочинами;

2) які суми були отримані Банком від контрагентів як виконання за договорами, від емітентів за цінними паперами (погашення кредитів, облігацій, векселів, виплата відсотків, інші виплати);

3) якою була балансова вартість активів, отриманих внаслідок сумнівних правочинів, на дату початку виведення Банку з ринку; якою була вартість цих активів, визначена незалежним оцінювачем;

4) які суми були фактично отримані Банком і включені до складу ліквідаційної маси внаслідок примусового виконання ухвалених судами рішень про стягнення коштів за сумнівними правочинами;

5) які суми були отримані Банком, у результаті продажу в ліквідаційній процедурі активів (прав вимоги), які були набуті Банком унаслідок укладення сумнівних правочинів;

6) який розмір збитків від кожного з сумнівних правочинів;

7) який розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами.

206. Без установлення цих обставин передчасними та помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у Банку збитків від вчинення правочинів.

Щодо презумпції вини

207. Скаржник зазначає, що в рішеннях судів вказано про недоведеність ним як позивачем вини відповідачів. Водночас суди також зазначили, що в деліктних зобов`язаннях вина заподіювача шкоди презюмується. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність вини є нелогічним та помилковим. Відсутність вини мають доводити саме відповідачі.

208. Верховний Суд погоджується з наведеним аргументом скаржника з огляду на таке.

209. Згідно із ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

210. У ч.1 ст.614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Таким чином, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди ("поведінкова концепція вини").

211. Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Дії особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

212. Вина у формі необережності має місце за відсутності в особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливості настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

213. Скаржник стверджує, що відповідачі діяли свідомо, з метою протиправного виведення з банку коштів. Втім, форма вини (умисел чи необережність) має значення лише при вирішенні судом питання про зменшення розміру відшкодування на підставі ч. 2 ст.1193 ЦК, про що відповідачі у цій справі суд не просили.

214. Таким чином, саме відповідачі, а не позивач мали доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди Банку, свою добросовісну і розумну поведінку як керівників Банку.

215. Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі №904/982/19.

Щодо невчинння Фондом дій з виявлення нікчемних правочинів

216. Суди встановили, що Фонд або уповноважена особа Фонду не ухвалювали рішень про віднесення правочинів до нікчемних і не зверталися з позовами до контрагентів Банку в порядку, передбаченому ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Банк також не звертався з позовом про визнання правочинів недійсними в порядку, передбаченому ЦК. Суди попередніх інстанцій вважали, що це також свідчить про правомірність операцій і дійсність зазначених договорів.

217. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про помилковість зазначених висновків з огляду на таке.

218. Виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Велика Палата Верховного Суду вказала, що невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності (п. 7.70 - 7.71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

Щодо дослідження доказів та дотримання стандарту доказування

219. Скаржник вважає, що суди фактично самоусунулися від здійснення правосуддя, здійснили поверхове встановлення обставин справи, не дослідили наявних у справі доказів, що призвело до ухвалення неправосудних та необґрунтованих рішень.

220. Фонд у касаційній скарзі зазначає, що суди не дослідили протоколи засідань спостережної ради та кредитного комітету Банку на предмет обґрунтованості прийнятих управлінських рішень, не було надано жодної оцінки іншим доказам, наданим Фондом щодо неплатоспроможності позичальників, неліквідності цінних паперів. Суди попередніх інстанцій не застосували стандарт доказування "вірогідності доказів" та не врахували, що відповідачі надали менш переконливі докази на спростування позиції НБУ та Фонду стосовно здійснення відповідачами невиваженої інвестиційної політики та ризикованої кредитної діяльності.

221. Верховний Суд погоджується з цим доводом з таких міркувань.

222. Згідно з ч.4 ст.238 ГПК у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначаються:

- перелік обставин, які є предметом доказування у справі;

- перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

- висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;

- мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

- мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

223. Всупереч вимогам ГПК суд першої інстанції не описав наданих Фондом та відповідачами доказів, а також не здійснив їх оцінки. Ця помилка не була виправлена й судом апеляційної інстанції.

224. Так, на підтвердження обставин справи, які підлягають доказуванню, та власних доводів Фондом були надані:

1) копія постанови Правління НБУ №594/БТ від 28.12.2012 (т. 1, а.с. 183,184);

2) копія постанови НБУ №406/БТ від 14.10.2013 (т. 1, а.с. 185,186);

3) копія постанови Правління НБУ №14 від 16.01.2014 (т. 1, а.с. 187);

4) копія рішення виконавчої дирекції Фонду №1 від 16.01.2014 (т. 1, а.с. 188);

5) копія постанови Правління НБУ №217 від 15.04.2014 (т. 1, а.с. 189);

6) копія рішення виконавчої дирекції Фонду №29 від 16.04.2014 (т. 1, а.с. 200);

7) копія виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду №156/14 від 21.07.2014 щодо затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "КБ "Даніель" (т. 1, а.с. 201);

8) копія акта про формування ліквідаційної маси ПАТ "КБ "Даніель" станом на 01.08.2014, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду, протокол №175/14 від 14.08.2014 (т. 1 а.с., 202- 205);

9) копія договору про надання стабілізаційного кредиту №01 від 28.12.2012 (т.1, а.с. 206- 210);

10) копія листа НБУ від 27.02.2013 №42-108/3594 БТ з довідкою про результати перевірки ПАТ "КБ "Даніель" (т. 1, а.с. 211 - 230);

11) копія Звіту НБУ про інспектування ПАТ "КБ "Даніель" (т. 1, а.с. 231 - 263, т. 2 а.с.1- 16);

12) копія Статуту ПАТ "КБ "Даніель" (т. 2, а.с. 17 - 47);

13) копія Положення про Спостережну раду ПАТ "КБ "Даніель" (т. 2, а.с. 48 - 54);

14) копія Положення про Правління ПАТ "КБ "Даніель" (т. 2, а.с. 55 - 60);

15) копія Положення про Кредитний комітет ПАТ "КБ "Даніель" (т. 2, а.с. 61 - 65);

16) копія листа ПАТ "КБ "Даніель" до НБУ від 30.01.2013 №1/04-338 щодо надання інформації про власників істотної участі (т. 2, а.с. 66 - 67);

17) копія схематичного зображення структури власності ПАТ "КБ "Даніель" станом на 01.01.2013 (т. 2, а.с. 68);

18) копія протоколу №2/2013 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "КБ "Даніель" від 07.09.2013 (т. 2, а.с. 69 - 77);

19) копії переліків акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства станом на 03.09.2013 та станом на 11.03.2013 (т. 2, а.с.78 - 81);

20) копії зведених облікових реєстрів власників цінних паперів станом на 01.07.2012, 10.09.2012, 29.10.2012, 04.01.2013, 25.01.2013, 13.02.2013, 09.04.2013, 15.04.2013 (т. 2, а.с. 82 - 101);

21) копії повідомлень про виникнення особливої інформації ПАТ "КБ "Даніель" від 28.12.2010, 17.04.2012, 03.05.2012, 22.05.2012, 26.06.2012, 04.09.2012, 18.09.2012, 22.10.2012, 12.02.2013, 26.03.2013, 15.05.2013, 04.07.2013, 24.07.2013, 02.09.2013, 18.10.2013, 11.11.2013, 19.11.2013 (т. 2, а.с. 102 - 110);

22) копії протоколів засідання спостережної ради ПАТ "КБ "Даніель" №85/12 від 17.07.2012, №80/2013 від 04.07.2013, №02/14 від 08.01.2014 (т. 2, а.с. 111, 112);

23) копії наказів ПАТ "КБ "Даніель" №321-к від 04.09.2012, №423-к від 14.10.2013, №455-к від 04.11.2013, №464-к від 11.11.2013, №4-к від 08.01.2014, №6-к від 09.01.2014 (т. 2, а.с. 113 - 118);

24) копія переліку пов`язаних з ПАТ "КБ "Даніель" осіб станом на 17.01.2014 (т. 2, а.с. 118 - 121);

25) копії переліків інсайдерів/пов`язаних осіб ПАТ "КБ "Даніель" станом на липень, вересень, жовтень, грудень 2012 року, на квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року (т. 2, а.с. 122 - 139);

26) копія витягу із річної звітності ПАТ "КБ "Даніель" за 2012 рік (інформація про посадових осіб емітента) з сайту www.stockworld.com.ua (т. 2, а.с. 139 - 146);

27) копії паспорта ОСОБА_45 , свідоцтва про шлюб, паспорта та документа про ідентифікаційний номер ОСОБА_16 (т. 2, а.с. 147 - 156);

28) копії паспортів та документів про ідентифікаційний номер ОСОБА_39 , ОСОБА_21 , ОСОБА_35 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_32 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_33 , ОСОБА_12 (т. 2, а.с. 145 - 211);

29) копії анкет акціонерів, членів наглядової ради ПАТ "КБ "Даніель" ОСОБА_46 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_35 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_47 , ОСОБА_38 на 24 (двадцяти чотирьох) аркушах (т. 2, а.с. 212 - 252);

30) копії протоколів засідань кредитного комітету №05/2012 від 24.01.2012, №06/2012 від 26.01.2012, №07/2012 від31.01.2012,'№19/2012 від 15.03.2012, №22/2012 від 27.03.2012, №23/2012 від 29.03.2012, №32/2012 від 15.05.2012, №36/2012 від 31.05.2012, №41/2012 від 14.06.2012, №43/1/2012 від 26.06.2012, №46/1/2012 від 05.07.2012, №50/1/2012 від 24.07.2012, №51/1/2012 від 26.07.2012, №52/1/2012 від 31.07.2012, №71/2012 від 27.09.2012, №76 від 05.10.2012, №89/2012 від 29.11.2012, №101/2012 від 28.12.2012, №102/2012 від 29.12.2012, №04/2013 від 24.01.2013, №09/2013 від 26.02.2013, №10/2013 від 28.02.2013, №12/2013 від 05.03.2013, №13/2013 від 07.03.2013, №14/2013 від 12.03.2013, №15/2013 від 26.03.2013, №17/2013 від 29.03.2013, №20/2013 від 04.04.2013, №21/2013 від 22.04.2013, №23/2013 від 30.04.2013, №24/2013 від 20.05.2013, №26/2013 від 30.05.2013, №28/2013 від 05.06.2013, №30/2013 від 11.06.201 З, №33/2013 від 20.06.2013, №34/2013 від 27.06.2013, №40/2013 від 05.08.2013, №42/2013 від 08.08.2013, №45/2013 від 20.08.2013, №46/2013 від 23.08.2013, №47/2013 від 29.08.2013, №50/2013 від 05.09.2013, №51/2013 від 10.09.2013, №52/2013 від 17.09.2013, №56/2013 від 07.10.2013, №58/2013 від 31.10.2013, №60/2013 від 05.11.2013, №61/2013 від 14.11.2013, №65/2013 від 05.12.2013 (т. 3, а.с. 1 - 188);

31) копії протоколів засідання спостережної ради ПАТ "КБ "Даніель" №05/1/12 від 24.01.2012, №64/12 від 15.05.2012, №70/1/12 від 29.05.2012, №71/1/12 від 31.05.2012, №74/1/12 від 14.06.2012, №78/2/12 від 26.06.2012, №80/1/12 від 05.07.2012, №89/1/1/12 від 24.07.2012, №89/2/12 від 26.07.2012, №90/1/12 від 31.07.2012, №90/2/12 від 02.08.2012, №104/3/12 від 28.08.2012, №110/1/12 від 06.09.2012, №116/1/12 від 25.09.2012, №116/2/12 від 26.09.2012, №117/2/12 від 27.09.2012, №127/12 від 15.10.2012, №138/12 від 30.10.2012, №140/1/12 від 02.11.2012, №143/12 від 06.11.2012, №152/12 від 21.11.2012, №153/1/12 від 22.1І.2012, №153/2/12 від23.11.2012,№164/12 від 18.12.2012, №168/1/12 від 25.12.2012, №171/1/12 від 28.12.2012, №172/1/12 від 29.12.2012, №05/1/2013 від 24.01.2013, №21/1/2013 від 26.02.201З, №25/2013 від 28.02.2013, №29/2013 від 05.03.201 З, №30/1/2013 від 07.03.201З, №31/2013 від 12.03.201 З, №37/2013 від 26.03.201 З, №41/1/2013 від 29.03.2013, №44/2013 від 04.04.201 З, №49/1/2013 від 22.04.2013, №53/2013 від 30.04.2013, №58/2013 від 20.05.2013, №61/1/2013 від 30.05.2013, №65/2013 від 05.06.2013, №69/2013 від 11.06.201 З, №73/2013 від 27.06.2013, №74/2013 від 26.06.2013, №96/2013 від 20.08.2013, №96/1/2013 від 23.08.2013, №97/2/2013 від 29.08.2013, №101/2013 від 05.09.2013, №104/2013 від 10.09.2013, №105/2013 від 17.09.2013, №110/1/2013 від 07.10.2013, №115/2013 від 31.10.2013, №117/2013 від 05.11,2013, №122/2013 від 05.12.2013, №131/2013 від 27.12.2013 (з додатками, т. 3, а.с. 189 - 250, т. 4, а.с. 1 - 125);

32) копія протоколу №1/2013 загальних зборів акціонерів ПАТ "КБ "Даніель" від 15.04.2013 (т. 4, а.с. 126 - 129);

33) копія протоколу №1/12 загальних зборів акціонерів ПАТ "КБ "Даніель" від 04.04.2012 (т. 4, а.с. 130 - 132);

34) копії протоколів засідання правління ПАТ "КБ "Даніель" №20/12 від 05.04.2012, №29/12 від 14.05.2012, №43/12 від 26.06.2012, №68/12 від 04.09.2012, №81/12 від 22.10.2012, №16/2013 від 25.06.2013, №22/2013 від 19.08.2013 (т. 4, а.с.133 - 145);

35) інформація про посадових осіб емітента (т. 4, а.с. 146 - 152);

36) інформація про власників істотної участі та схематичне зображення структури власності ПАТ "КБ "Промекономбанк" станом на 01.01.2014 розміщена на сайті НБУ (т. 4, а.с. 153);

37) копії виписки №3685/201403/1 від 31.03.2014 про стан рахунку в цінних паперах ТОВ "Профиль" на 31.03.2014, виписка №3686/201403/1 від 31.03.2014 про стан рахунку в цінних паперах ПП "Ісіда 2007" на 31.03.2014, виписки №3687/201403/1 від 31.03.2014 про стан рахунку в цінних паперах ТОВ "Агарта технология" на 31.03.2014, виписки №3688/201403/1 від 31.03.2014 про стан рахунку в цінних паперах ТОВ "Ландшафт-престиж" на 31.03.2014, виписки №17/2 від 31.03.2014 про стан рахунку в цінних паперах ТОВ "Статус Р" на 31.03.2014, виписки №3693/201403/1 від 31.03.2014 про стан рахунку в цінних паперах ТОВ "Тантал строй" на 31.03.2014, виписки №3695/201403/1 від 31.03.2014 про стан рахунку в цінних паперах ТОВ "Вест інвестмент" на 31.03.2014 (т. 4, а.с. 154 - 155);

38) копії Програми фінансового оздоровлення ПАТ "КБ "Даніель" на період до 31.12.2014, затвердженої правлінням та спостережною радою від 10.12.2012, Програми фінансового оздоровлення ПАТ "КБ "Даніель" на період до 31 грудня 2014 року затверджена правлінням та спостережною радою від 17,04.2013, Плану фінансового оздоровлення ПАТ "КБ "Даніель" на період до 31 грудня 2014 року затвердженого Правлінням та Спостережною радою від 06.11.2013 (т. 4, а.с. 155- 161, 163 - 174);

39) копії протоколів засідання спостережної ради ПАТ "КБ "Даніель" №151 від 19.11.2012, №162/1/12 від 10.12.2012, №162/12, №118/2013, №151/12 від 19.11.2012, №57/20/13 від 20.05.2013, №113/1/2013 від 21.10.2013, №114/1/20/2013 від 28.10.2013 (т. 4, а.с. 161, 174, 175, 178 - 180);

40) копії протоколів засідання правління ПАТ "КБ "Даніель" №90/12 від 10.12.2012 №31/2013 від 06.11.2013, №31/12 від 21.05.2012, №90/1/12 від 10.12.2012, №14/2013 від 20.05.2013, №30/2013 від 28.10.2013 (т. 4, а.с. 162, 174, 180 - 183);

41) копії договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД-237/2012; ДД18/187/12 від 25.12.2012 з ТОВ "Лакі фінанс" (цінні папери ТОВ "ФК "Октава-інвест") та документів щодо використання коштів, сплачених Банком за вказаним договором (т. 4, а.с. 184 - 185);

42) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі №910/5200/14 (т. 4, а.с. 186 - 188);

43) копії договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД-207/2012 від 22.11.2012 з ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Європейські технології" (цінні папери ТОВ "Центр фінансової та правової безпеки") та документів щодо використання коштів, сплачених Банком за вказаним договором (т. 4, а.с. 189);

44) копія ухвали Господарського суду Донецької області від 18.01.2017 у справі №905/3708/15 (т. 4 а.с. 190);

45) копії договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД-232/2012 від 18.12.2012 з ПАТ "Укрінвестпартнер" (цінні папери ТОВ "КУА "Холдинг груп" ЗДПІФ "ПІФ", ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інноваційний розвиток"), договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД-233/2012 від 18.12.2012 з ПАТ "Укрінвестпартнер" (цінні папери ТОВ "Консалтингова компанія "Стайлинг", ТОВ "Глибочиця") та документів щодо використання коштів сплачених Банком за вказаними договорами (т. 4, а.с. 191 - 196);

46) копії договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД-180/2012 від 15.10.2012 з ТОВ "Компанія з управління активами "Холдинг груп" (цінні папери ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг груп") та документів щодо використання коштів сплачених Банком за вказаним договором (т. 4, а.с. 197 - 198);

47) копія рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/5417/14 (т. 4, а.с. 199 - 201);

48) копія меморіального ордера №1569624 від 18.12.2012 про перерахування коштів за придбання облігацій ПАТ "Експо нафта продукт" (т. 4, а.с. 202);

49) копія ухвали Господарського суду Донецької області від 28.03.2017 у справі №905/2494/16 (т. 4, а.с. 203,204);

50) копії документів щодо використання коштів сплачених Банком за інвестиційні сертифікати ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інноваційний ринок" (т. 4, а.с. 205);

51) копії договору №В-26/2012 врахування векселів від 02.08.2012 з ТОВ "Укртрейд лімітед" (цінні папери ТОВ "Гольфстрім-2010") та документів щодо використання коштів сплачених Банком за вказаним договором, копії документів щодо використання коштів сплачених Банком за облігації ТОВ "Навіум", копії документів щодо використання коштів сплачених Банком за облігації ТОВ "Руфасбуд" (т. 4, а.с. 206 - 209);

52) копія рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21515/15 (т. 4, а.с. 210 - 211);

53) копії договорів №В-24/2012 та №В-25/2012 врахування векселів від 10.07.2012 з ПАТ "КУА "Холдинг груп" (цінні папери ПАТ "Укрінвестпартнер") та документів щодо використання коштів сплачених Банком за вказаними договорами (т. 4, а.с. 212 - 216);

54) копія ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2014 у справі №927/878/14 (т. 4, а.с. 217);

55) копії договору №В-27/2012 врахування векселів від 25.09.2012 з ТОВ "Компанія "Донград" (цінні папери ТОВ "Фірма "Крєатів") та документів щодо використання коштів сплачених Банком за вказаним договором (т. 4, а.с. 218 - 222);

56) копія рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 у справі №908/1070/15-г (т. 4, а.с. 223, 224);

57) копія договору про відступлення права вимоги №60 від 17.12.2015 та розрахункових документів до нього (т. 4, а.с. 225 - 228);

58) копія договору про відступлення права вимоги №58 від 17.12.2015 (т. 4, а.с. 229, 230);

59) копія кредитного договору №08/2013 від 24.04.2013 з ТОВ "Тантал строй" (т. 4, а.с. 231 - 232);

60) копії документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "Тантал строй" (т. 4, а.с. 233);

61) копія рішення Господарського суду Запорізької області від 23.02.2015 у справі №908/5617/14 (т. 4, а.с. 234 - 236);

62) копія договору про відступлення права вимоги №27 від 21.08.2015 та документів щодо використання кредитних коштів (т. 4, а.с. 237);

63) копії кредитного договору №04/2013 від 28.02.2013 з ТОВ "Ландшафт-престиж", документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "Ландшафт-престиж" (т. 4, а.с. 238 - 240; т. 5, а.с. 179 - 187, 183 - 184);

64) копії додаткових угод №1-5 до кредитного договору №04/2013 від 28.02.2013, датованих 07.03.2013, 21.03.2013, 05.06.2013, 05.08.2013, 20.08.2013 (т. 5, а.с. 188 - 192);

65) копія рішення Господарського суду Донецької області від 17.06.2014 у справі №905/2602/14 (т. 4, а.с. 241, 242);

66) копія договору про відступлення права вимоги №47 від 17.12.2015 (т. 4, а.с. 243);

67) копії кредитного договору №10/2013 від 14.08.2013 з ТОВ "Укрпартнертехнології", документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "Укрпартнертехнології" (т. 4, а.с. 244 - 247);

68) копії рішень Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі №910/15781/14 та від 21.10.2014 у справі №910/16267/14 (т. 4, а.с. 248 - 254);

69) копія договору про відступлення права вимоги №30 від 21.08.2015 (т. 5, а.с.1);

70) копія кредитного договору №14/2013 від 30.08.2013 з ТОВ "Успіх 2013" (т. 5, а.с. 2 - 4);

71) копії документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "Успіх 2013" (т. 5, а.с. 5);

72) копії рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі №910/17919/14 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2014 у справі №910/16999/14 (т. 5, а.с. 6 - 10);

73) копія кредитного договору №15/2013 від 12.09.2013 з ТОВ "Сурінта" (т. 5, а.с. 11, 12);

74) копії документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "Сурінта" (т. 5, а.с. 13, 14);

75) копії рішень Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі №910/15876/14 та від 26.09.2014 у справі №910/15757/14 (т. 5, а.с. 15 - 20);

76) копія кредитного договору №09/2013 від 27.06.2013 з ТОВ "Ровена Плюс" (т. 5, а.с. 21 - 23);

77) копії документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "Ровена Плюс" (т. 5, а.с. 23);

78) копія ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 у справі №927/1760/14 (т.5, а.с. 25 - 27);

79) копія договору про відступлення права вимоги №24 від 21.08.2015 (т. 5, а.с. 28)

80) копія кредитного договору №11/2013 від 16.08.2013 з ТОВ "СТЛ Проект" (т. 5, а.с. 29 - 31; т. 6, а.с. 6 - 13);

81) копії додаткової угоди №1 до кредитного договору №11/2013 від 16.08.2013 з ТОВ "СТЛ Проект", датованої 05.09.2013 (т. 6, а.с. 14);

82) копії документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "СТЛ Проект" (т. 5, а.с. 32);

83) копія рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі №910/15420/14 (т. 5, а.с. 33);

84) копія рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 у справі №910/15422/14 (т. 5, а.с. 36 - 40);

85) копія договору про відступлення права вимоги №34 від 21.08.2015 (т. 5, а.с. 41);

86) копія кредитного договору №13/2013 від 29.08.2013 з ТОВ "Ініціатива 20 плюс 13" (т. 5, а.с. 42 - 44);

87) копії документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "Ініціатива 20 плюс 13" (т. 5, а.с. 44 - 45);

88) копія рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі №910/15366/14 (т. 5, а.с. 46, 47);

89) копія договору про відступлення права вимоги №35 від 21.08.2015 (т. 5, а.с. 48);

90) копія кредитного договору №16/2013 від 12.09.2013 з ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр" (т. 5, а.с. 48 - 50);

91) копії документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр" (т. 5, а.с. 51);

92) копія рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі №910/16268/14 (т. 5, а.с. 52, 53);

93) копія договору про відступлення права вимоги №53 від 17.12.2015 (т. 5, а.с. 54);

94) копії кредитного договору №07/2011 від 16.03.2011 з ТОВ "Європродукт" та додаткових угод №1-16 від 15.03.2012, 31.05.2012, 05.06.2012, 14.06.2012, 05.10.2012, 30.11.2012, 28.12.2012, 29.12.2012, 05.03.2013, 05.06.2013, 12.06.2013, 05.08.2013, 20.08.2013, 07.10.2013, 05.11.2013, 05.12.2013 (т. 5, а.с. 55 - 60);

95) копії документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "Європродукт" (т.5, а.с. 62, 63);

96) копія рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2015 у справі №905/1352/15 (т. 5, а.с. 64, 65);

97) копія кредитного договору №07/2013 від 04.04.2013 з ТОВ "Вест інвестмент" (т. 5, а.с. 66 - 68);

98) копії документів щодо використання кредитних коштів ТОВ "Вест інвестмент" (т. 5, а.с. 68);

99) копія рішення Господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 у справі №908/6176/14 (т. 5, а.с. 69, 70);

100) копії документів щодо сплати Банком коштів ТОВ "Статус Р" за цінні папери (т. 5, а.с. 71 - 75);

101) копія рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2015 у справі №911/5115/14 (т. 5, а.с. 76, 77);

102) копії документів щодо сплати Банком коштів ПП "Ісіда-2017" за цінні папери (т. 5, а.с. 78 - 82);

103) копія рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27804/14 (т. 5, а.с. 83 - 86);

104) копія договору №4/2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 25.12.2013 (т. 5, а.с. 87 - 89);

105) копія листа ТОВ "Лайн Сек`юрітіз" від 15.01.2014 №15/01/14-1, документів щодо повернення коштів (т. 5, а.с. 90);

106) копії розрахункових документів з ТОВ "Лайн Сек`юрітіз" (т. 5, а.с. 90, 91);

107) копія рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 у справі №908/5076/14 (т. 5, а.с. 92 - 95);

108) копія довідки НБУ щодо окремих питань якості активів ПАТ "КБ "Даніель" з додатками до неї (т. 5, а.с. 96 - 108);

109) копія рішення НКЦПФР від 23.04.2015 №583 "Про зупинення внесення змін до депозитарного обліку цінних паперів" (т. 6, а.с. 167, 168);

110) копії кредитного договору №07/2011 від 16.03.2011 з ТОВ "Європродукт" та додаткових угод №1-13 від 15.03.2011, 31.05.2011, 05.06.2012, 14.06.2012, 05.10.2012, 30.11.2012, 28.12.2012, 29.12.2012, 05.03.2013, 05.06.2013, 12.06.2013, 05.08.2013, 20.08.2013, (т. 5, а.с. 109 - 129);

111) копії розрахункових документів з ТОВ "Європродукт" (т. 5, а.с. 130, 131);

112) копії матеріалів щодо визначення показників ризику за кредитом з ТОВ "Європродукт", дата розрахунку 30.07.2013 (т. 5, а.с. 132);

113) копії фінансової звітності ТОВ "Європродукт" за 4 квартал 2012 року, балансу станом на 01.01.2013 (т. 5, а.с. 133 - 136);

114) Копія листа від ТОВ "Європродукт", адресованого ПАТ "КБ "Даніель" №11-6 від 10.6.2013 (т. 5, а.с. 137);

115) Розрахункові документи щодо ТОВ "Європродукт" (т. 5, а.с. 138 - 150);

116) копії кредитного договору №23/2012 від 28.08.2012 з ТОВ "Агарта технологія" з додатками, додатковими угодами №1-9 від 27.09.2012, 05.10.2012, 30.11.2012, 28.12.2012, 28.08.2012, 21.06.2013, 05.08.2013, 20.08.2012, 23.08.2013, виписок по ліцензійним рахункам ПАТ "КБ "Даніель" (т. 5, а.с. 151 - 172);

117) копія розрахунку фінансового коефіцієнту ТОВ "Агарта технологія" станом на 27.02.2013 (т. 5, а.с. 174, 175);

118) копія фінансового звіту ТОВ "Агарта технологія" (Баланс) станом на 31.12.2012 (т. 5, а.с. 176, 177);

119) копія листа ТОВ "Агарта технологія" №150113/1 від 15.01.2013, адресованого ПАТ "КБ "Даніель" (т. 5, а.с. 178);

120) копія визначення показника ризику за кредитом від 30.07.2013 щодо ТОВ "Ландшафт престиж" (т. 5, а.с. 195);

121) копія розрахунку фінансового коефіцієнту ТОВ "Ландшафт престиж" станом на 28.02.2013 (т. 5, а.с. 196, 197);

122) копія фінансового звіту ТОВ "Ландшафт престиж" (Баланс) станом на 31.12.2012 (т. 5, а.с. 198, 199);

123) копія листа ТОВ "Ландшафт престиж" №01/04/13-3 від 01.04.2013, адресованого ПАТ "КБ "Даніель" (т. 5, а.с. 200);

124) копії розрахункових документів щодо ТОВ "Ландшафт престиж" (т. 5, а.с. 201 - 210);

125) копія договору доручення №БД-163/300813/01; ДДД-300813/1 від 30.08.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Фондовий актив" (т. 5, а.с. 211 - 215);

126) копія виписки з реєстру договорів ПАТ "КБ "Даніель" станом на 30.08.2013 (т. 5, а.с. 216, 224 - 226);

127) копія звіту повіреного (додаток 1 до договору доручення №БД-163/300813/01; ДДД-300813/1 від 30.08.2013) (т. 5, а.с. 217);

128) копія акта виконаних робіт (додаток до договору доручення №БД-163/300813/01; ДДД-300813/1 від 30.08.2013) (т. 5, а.с. 218);

129) копія договору комісії №БК-163/300813/02; ДДД-300813/2 від 30.08.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Фондовий актив" (т. 5, а.с. 219, 220);

130) копія акта виконаних робіт (додаток 2 до договору комісії №БК-163/300813/02; ДДД-300813/2 від 30.08.2013) (т. 5, а.с. 221);

131) копія звіту комісіонера (додаток 1 до договору комісії №БК-163/300813/02; ДДД-300813/2 від 30.08.2013) (т. 5, а.с. 222, 223);

132) копія договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД-235/2012; ДД12-109-1 від 18.12.2012, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Аваль-брок" (т. 5 а.с. 227 - 230);

133) копія акта виконання договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД-235/2012; ДД12-109-1 від 18.12.2012, укладений 18.12.2012 (т. 5, а.с. 231);

134) копія останнього офіційного котирування на ФБ ПФТС за результатами торгової сесії від 25.07.2013, 26.07.2013, 29.07.2013, 30.07.2013, 31.07.2013 (т. 5, а.с. 232- 234; т. 6, а.с. 2, 3);

135) копія фінансової звітності ТОВ "СТЛ Проект" (Баланс) станом на 31.12.2012 (т. 6, а.с. 17, 18);

136) копія листа ТОВ "СТЛ Проект" №2б-0813 від 08.08.2013, адресованого ПАТ "КБ "Даніель" (т. 6, а.с. 19);

137) копія договору комісії №БК-300813/5 від 30.08.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Профиль" (т. 6, а.с. 45 - 48);

138) копія звіту комісіонера до договору комісії №БК-300813/5 від 30.08.2013, датованого 30.08.2013 (т. 6, арк 49);

139) копія договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300813/4 від 30.08.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Профиль" (т. 6, а.с. 50 - 52);

140) копія договору комісії №БВ-300813/6 від 30.08.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Статус Р" (т. 6, а.с. 59 - 62);

141) копія звіту комісіонера про виконання договору комісії №БВ-300813/6 від 30.08.2013 (т. 6, а.с. 63);

142) копія договору комісії №БК-310113/9 від 31.01.2013, укладений між ПАТ "КБ "Даніель" та ПАТ "Укрінвестпартнер" (т. 6, а.с. 64 - 67);

143) копія договору комісії №БК-31013/5 від 31.01.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Статус Р" (т. 6, а.с. 68 - 71);

144) копія договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-310113/6 від 31.01.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ПрАТ "Ісіда-2007" (т. 6, а.с. 72 - 78);

145) копія договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300113/2 від 30.01.2012, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ПАТ "Страхова компанія "Країна" (т. 6, а.с. 79 - 81);

146) копія договору комісії №БК-310113/7 від 31.01.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Статус Р" (т. 6, а.с. 82 - 85);

147) копія договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-310113/8 від 31.01.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ПрАТ "Ісіда-2007" (т. 6, а.с. 86 - 88);

148) копія договору комісії №БК-310113/3 від 31.01.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Профиль" (т. 6, а.с. 89 - 92);

149) копія договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-310113/4 від 31.01.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Статус Р" (т. 6, а.с. 93 - 95);

150) копія договору комісії №БК-200113/3; ДКК14-7-17 від 30.01.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "ФК "Октава інвест" (т. 6, а.с. 96 - 99);

151) копія договору купівлі-продажу цінних паперів №БВТ-300113/4; ДВК15-7-13; ДД14/7/13 від 30.01.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ТОВ "Лакі фінанс" (т. 6, а.с. 100 - 102);

152) копія договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-310113/10 від 31.01.2013, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" та ПрАт "СК "Інкомстрах" (т. 6, а.с. 103 - 105);

153) копія листа НБУ №42-111/25842/БТ від 03.12.2013 (т. 6, а.с. 162 - 165);

154) копії виписок по особовим рахункам ПАТ "КБ "Даніель" (т. 6, а.с. 4, 5, 21- 43, 53- 55, 106 - 161);

155) копії виписок за лицевими рахунками ПАТ "КБ "Даніель" (т. 6, а.с. 15, 16);

156) копія рішення НКЦПФР №818 від 12.06.2015 "Про встановлення ознак фіктивності ПАТ "Домінанта-колект" та включення його до переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності" (т. 6, а.с. 169);

157) копія рішення НКЦПФР №823 від 12.06.2015 "Про встановлення ознак фіктивності ПАТ "Пересувна механізована колона №20" та включення його до переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності" (т. 6, а.с. 170);

158) копія рішення НКЦПФР №889 від 23.06.2015 "Про зупинення обігу цінних паперів ПАТ "Домінанта-колект" (т. 6, а.с. 171);

159) копія рішення НКЦПФР №891 від 23.06.2015 "Про зупинення обігу цінних паперів ПАТ "Імпульс плюс" (т. 6, а.с. 172);

160) копія рішення НКЦПФР №894 від 23.06.2015 "Про зупинення обігу' цінних паперів ПАТ "Пересувна механізована колона №20" (т. 6, а.с. 173);

161) копія рішення НКЦПФР №1163 від 30.07.2015 "Про зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ "Сінтрон" на будь-якій фондовій біржі" (т. 6, а.с. 174, 175);

162) копія рішення НКЦПФР №1330 від 20.08.2015 "Про зупинення внесення змін до депозитарного обліку цінних паперів" (т. 6, а.с. 176- 178);

163) копія рішення НКЦПФР №1929 від 26.11.2015 "Про зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ "Управління механізованих робіт Агробуду" на будь-якій фондовій біржі" (т. 6, а.с. 179)

164) копія рішення НКЦПФР №1982 від 26.11.2015 "Про зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ "Сінтрон" на будь-якій фондовій біржі"(т. 6, а.с. 180);

165) копія рішення НКЦПФР №170 від 16.02.2016 "Щодо зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ "Експо нафта продукт" на будь-якій фондовій біржі" (т. 6, а.с. 181, 182);

166) копія рішення НКЦПФР №820 від 28.07.2016 "Про зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ "Агрофосфат" на будь-якій фондовій біржі" (т. 6, а.с. 183, 184);

167) копія рішення НКЦПФР №821 від 28.07.2016 "Про зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ "Управління механізованих робіт Агробуду" на будь-якій фондовій біржі" (т. 6, а.с. 186);

168) копія рішення НКЦПФР №824 від 28.07.2016 "Про зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ "Сінтрон" на будь-якій фондовій біржі" (т. 6, а.с. 186 -187);

169) копія рішення НКЦПФР №1010 від 13.10.2016 "Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, випущених компаніями з управління активами пайових інвестиційних фондів, крім операцій, пов`язаних з викупом та спадкуванням даних цінних паперів" (т. 6, а.с. 188 - 191);

170) копія рішення НКЦПФР №1081 від 08.11.2016 "Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, випущених компаніями з управління активами пайових інвестиційних фондів, крім операцій, пов`язаних з викупом та спадкуванням даних цінних паперів" (т. 6, а.с. 192 - 194);

171) копія рішення НКЦПФР №1133 від 22.11.2016 "Щодо зупинення внесення змін до депозитарного обліку цінних паперів" (т. 6, а.с. 195 - 197);

172) копія рішення НКЦПФР №440 від 13.06.2017 "Щодо зупинення внесення змін до депозитарного обліку цінних паперів" (т. 6, а.с. 198 - 201);

173) копія вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №755/4976/17 (т. 6, а.с. 202 - 204)

174) копія вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №755/9778/17 (т. 6, а.с. 205 - 208);

175) копія листа №13/03/13129/нк НКЦПФР від 23.06.2015 (т. 6 а.с. 209 - 210);

176) копія Звіту ТОВ "Міжнародна консалтингова компанія-оцінка" про ринкову вартість активів ПАТ "КБ "Даніель" станом на 24.02.2014 (т. 6, а.с. 211 - 216);

177) інформація про прийняті судами рішення (із зазначенням реквізитів відповідних рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень) про визнання недійсними нікчемних договорів банківського вкладу "Швидкий прибуток", що укладались 16.01.2014 (т. 6, а.с. 217 - 220);

178) копії вимог про відшкодування шкоди в порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №27-16102/17 від 03.08.2017, №27-16103/17 від 03.08.2017, №27-16104/17 від 03.08.2017, №27-16105/17 від 03.08.2017, №27-16106/17 від 03.08.2017, №27-16107/17 від 03.08.2017, №27-16108/17 від 03.08.2017, №27-16109/17 від 03.08.2017, №27-16110/17 від 03.08.2017, №27-16111/17 від 03.08.2017, №27-16112/17 від 03.08.2017, №27-16113/17 від 03.08.2017, №27-16114/17 від 03.08.2017, №27-16115/17 від 03.08.2017, №27-16116/17 від 03.08.2017, №27-16117/17 від 03.08.2017, №27-16118/17 від 03.08.2017, №27-16119/17 від 03.08.2017, №27-16120/17 від 03.08.2017, №27-16121/17 від 03.08.2017, №27-16122/17 від 03.08.2017, №27-16123/17 від 03.08.2017, №27-16124/17 від 03.08.2017, №27-16126/17 від 03.08.2017,№27-16127/17 від 03.08.2017, №27-16128/17 від 03.08.2017, №27-16129/17 від 03.08.2017, №27-16130/17 від 03.08.2017, №27-16131/17 від 03.08.2017, №27-16132/17 від 03.08.2017, №27-16133/17 від 03.08.2017, №27-16134/17 від 03.08.2017, №27-16135/17 від 03.08.2017, №27-16136/17 від 03.08.2017, №27-16137/17 від 03.08.2017, №27-16138/17 від 03.08.2017, №27-16139/17 від 03.08.2017, №27-16140/17 від 03.08.2017, №27-16141/17 від 03.08.2017, №27-16470/17 від 08.08.2017, №27-16471/17 від 08.08.2017 та доказів їх надсилання (т. 6, а.с. 221 - 250; т. 7, а.с. 2 - 53);

179) копія довідки про стан кредиторських вимог ПАТ "КБ "Даніель" №1-04-27 від 22.01.2018 (т. 10 а.с. 180);

180) копія звіту про виплати і надходження ПАТ "КБ "Даніель" станом на 01.10.2018 (т. 10, а.с. 181);

181) копія рішення виконавчої дирекції Фонду №869 від 11.04.2019 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Даніель" (т. 17, а.с. 177);

182) копія витягу зі звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідації ПАТ "КБ "Даніель" (т. 17, а.с. 178, 179);

183) копія протоколу засідання кредитного комітету ПАТ "КБ "Даніель" №54/1/2012 від 02.08.2012 (т. 17, а.с. 180);

184) копія виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду №175/14 від 14.08.2014 (т. 17, а.с. 181);

185) копії довідок від 28.01.2020 щодо активів ПАТ "КБ "Даніель" - кредитні договори, цінні папери (т. 17, а.с. 182 - 191);

186) копія звіту з належної оцінки ринкової вартості кредитного портфелю та іншого майна ПАТ "КБ "Даніель" станом на 24.02.2014 з додатками (т. 17, а.с. 192 - 381);

187) копія положення про управління з питань стягнення шкоди, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №24041 від 19.09.2019 (т. 18, а.с. 1 - 16);

188) копія положення про відділ представництва в судових та виконавчих провадженнях управління з питань стягнення шкоди, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №240 від 19.09.2019 (т. 18, а.с. 17 - 26);

189) копія посадової інструкції провідного юрисконсульта відділу представництва в судових та виконавчих провадженнях управління з питань стягнення шкоди Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затвердженої директором-розпорядником Фонду від 29.09.2019 (т. 18, а.с. 27 - 33);

190) копія наказу Фонду №803-к від 16.09.2018 "Про переведення працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, скасування та встановлення надбавок за особливі умови та інтенсивність праці" (т. 18, а.с. 34);

191) копії постанов Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №910/16706/17, від 19.06.2018 у справі №757/75149/17-ц, від 14.01.2019 у справі №905/1246/18 (т. 19, а.с. 257 - 268);

192) узагальнена інформація щодо прийнятих відповідачами протиправних рішень (щодо кожного відповідача окремо, т. 21, а.с. 11 - 44);

193) копія звіту про незалежну оцінку частини активів ПАТ "КБ "Даніель" (станом на дату придбання активів), складений ТОВ "Північно-східна консалтингова група" (т. 21, а.с. 45 - 75);

194) копії ухвал Верховного Суду від 04.11.2019, від 11.03.2020, від 15.12.2020 у справі №910/11027/18 (т. 26, а.с. 11 - 14);

195) копія постанов Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №910/686/20, від 02.09.2020 у справі №910/11020/18 (т. 26, а.с. 6 - 9, 15 - 17);

225. Відповідачі на підтвердження своєї позиції надали такі докази:

1) копії довідки ПАТ "КБ "Надра" №133 від 11.12.2017 щодо прийняття ОСОБА_34 на посаду провідного юрисконсульта, довідки ТОВ "Юридична компанія "ЛЕГ Альто" №11/12-1 від 11.12.2017, довідки Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості №2389 від 15.12.2017 щодо ОСОБА_34 (т. 9, а.с. 19 - 21);

2) копії додатків "Динаміка законодавчих змін ч.5. ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Динаміка законодавчих змін ч.5 ст.58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (т. 9, а.с. 24, 25);

3) копія листа Фонду №12-33820/15 від 21.09.2015 "Щодо реалізації деяких норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (т. 9, а.с. 26 - 28);

4) копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цивільних справах від 10.05.2017 №753/23222/15-ц (т. 9, а.с. 28 - 33);

5) копія постанови Вищого господарського суду України від 31.08.2016 у справі №910/29171/15 (т. 9, а.с. 34 - 40);

6) копія рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2015 у справі №905/1352/15 щодо ТОВ "Європродукт" (т. 9, а.с. 41, 42);

7) копія рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 №910/17919/14 щодо ТОВ "Успіх 2013" (т. 9, а.с. 43, 44);

8) копія постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі №910/16999/14 (т. 9, а.с. 45 - 47);

9) копія рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі №910/15876/14 щодо ТОВ "Сурінта" (т 9, а.с. 48 - 50);

10) копія рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 у справі №910/15757/14 щодо ТОВ "Сурінта" (т. 9, а.с. 51 - 53);

11) копія ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.09.14 у справі №927/878/14 щодо ПАТ "Укріевестпартнер" (т. 9, а.с. 54);

12) копія договорів врахування векселів №В-25/2012 від 10.07.2012, №В-24/2012 від 10.07.2012, №В-26/2012 від 02.08.2012 №27/2012 від 25.09.2912 (т. 9, а.с. 55 - 57, 59);

13) копія ухвали Господарського суду Донецької області від 29.04.2014 у справі №905/9166/13 щодо ТОВ "Фірма крєатів" (т. 9, а.с. 58);

14) копія рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2015 у справі №911/5115/14 щодо ТОВ "Сорс груп" (т. 9, а.с. 60, 61);

15) копія рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27804/14 щодо ПП "Укрбудхімресурс" (т. 9, а.с. 62 - 65);

16) копія рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/5417/14 щодо ТОВ "Холдинг груп" (т. 9, а.с. 66 - 68);

17) копія договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД-233/2012 від 18.12.2012 (т. 9, а.с. 69, 70);

18) копія рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21515/15 щодо ТОВ "Руфасбуд" (т. 9, а.с. 71 - 73);

19) копія ухвали Господарського суду Донецької області від 28.03.2017 у справі №905/2492/16 щодо АТ "Експо Нафта Продукт" (т. 9, а.с. 74, 75);

20) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №905/3708/15 щодо ТОВ "Центр фінансової та правової безпеки" (т. 9, а.с. 76, 77);

21) копія рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 у справі №910/5417/14 щодо ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг груп" (т. 9, а.с. 78 - 80);

22) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 у справі №910/5200/14 (щодо ТОВ "ФК "Октава інвест" (т. 9, а.с. 81 - 83);

23) копії протоколів засідання спостережної ради ПАТ "КБ "Даніель" №153/12 від 22.11.2012, №89/2/12 від 26.07.2012, №164/12 від 18.12.2012, №128/12 від 30.10.2012 (т. 9, а.с. 84 - 89);

24) копії договорів відступлення прав №47 від 17.12.2015, №58 від 17.12.2015, №53 від 17.12.2015, №60 від 17.12.2015, №25 від 21.08.2015, №24 від 21.08.2015, №27 від 21.08.2015, №30 від 21.08.2015, №34 від 21.08.2015, №34 від 21.08.2015 №35 від 21.08.2015 (т. 9, а.с. 89 - 99);

25) копії трудових книжок ОСОБА_34 , ОСОБА_26 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , ОСОБА_33 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , (т. 9, а.с. 22 - 23; т. 10, а.с. 26 - 33, 67 - 70, 82 - 85, 108 - 109, 133 - 135, 192 - 196; т. 11, а.с. 121 - 122; т. 12 а.с. 16 - 18; т. 20 а.с. 104 - 105, т; 26 а.с. 35 - 42);

26) копія листа НБУ №В/26-0006/77020 від 13.11.2017 щодо надання інформації (т. 10, а.с. 197);

27) копія листа Міністерства юстиції України №3136/О-26538/7.3 від 07.11.2017 (т. 10, а.с. 198, 199);

28) копія листа Фонду №27-036-22152/17 від 30.10.2017 (т. 10, а.с. 200);

29) копія постанови Верховного Суду від 07.10.2018 у справі №916/2024/17 (т. 11, а.с. 232 - 234);

30) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 у справі №910/12208/18 (т. 11, а.с. 235 - 240);

31) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/15469/18 (т. 11, а.с. 241 - 244);

32) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі №910/16336/18 (т. 11, а.с. 245 - 252);

33) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/10888/18 (т. 11, а.с. 253 - 257);

34) відомості щодо продажу майна ПАТ "КБ "Даніель" від 23.11.2018 (т. 12, а.с. 19 - 21);

35) копія постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі №910/16336/18 (т. 13, а.с. 2 - 4);

36) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі №910/11020/18 (т. 13, а.с. 105, 106);

37) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі №910/11514/18 (т. 13, а.с. 107, 108);

38) копії ухвал Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №910/11630/18, від 18.02.2019 у справі №910/12510/18, від 25.07.2019 у справі №916/2733/18, від 29.08.2019 у справі №910/11630/18, від 16.09.2019 у справі №910/4417/19, від 04.11.2019 у справі №910/9465/19 (т. 17, а.с. 9, 10, 16 - 30);

39) копія постанови Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 (т. 17, а.с. 11- 15; т. 19 а.с. 250 - 252);

40) копія ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі №910/7186/19 (т. 17, а.с. 31 - 36);

41) копія постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №910/7186/19 (т. 17, а.с. 37 - 43);

42) копія посадової інструкції начальника управління безпеки ПАТ "КБ "Даніель" (т. 20, а.с. 106 - 109);

43) копія Положення про управління безпеки ПАТ "КБ "Даніель" (т. 20, а.с. 110 - 114);

44) копія ухвал Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019, від 12.01.2020 у справі №910/11027/18 (т. 21, а.с. 108 - 111);

45) копія постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі №910/12208 (т.21, а.с. 112 - 114);

46) копія листа судді Великої Палати Верховного Суду Кібенко О.Р. №205/0/26-20 від 30.03.2020 до Науково-консультативної ради при Верховному Суді (т. 22, а.с. 23 - 27);

47) витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Успіх 2013", ТОВ "Ініціатива 20 плюс 13", ТОВ "Європродукт", ТОВ "Профиль", ТОВ "Ландшафт престиж", ТОВ "Вест інвестмент", ТОВ "Тантал строй", ПП "Ровена плюс", ТОВ "Укрпартнертехнології", ТОВ "СТЛ Проект", ТОВ "Сурінта", ТОВ "МРЦ", ТОВ "Агарта технологія"; витяги з ПК "Айсберг" щодо ТОВ "Успіх 2013", ТОВ "Ініціатива 20 плюс 13", ТОВ "Європродукт", ТОВ "Профиль", ТОВ "Ландшафт-престиж", ТОВ "Вест інвестмент", ТОВ "Тантал строй", ПП "Ровена плюс", ТОВ "Укрпартнертехнології", ТОВ "СТЛ Проект", ТОВ "Сурінта", ТОВ "МРЦ", ТОВ "Агарта технологія", ТОВ "ФК "Октава інвест", ТОВ ІК "Холдинг груп", ТОВ "Гольфстрим-2010", ТОВ "Крєатів"; витяги із сайту Smida щодо ПАТ "Домінанта-колект", ПАТ "ПМК №20", ПАТ "Імпульс плюс", ПАТ "УМР "Агробуд", ВАТ "Комбінат екстремально-будівельного обладнання", ТОВ "Навіум" (т. 22, а.с. 218 - 372; т. 23, а.с. 2 - 14);

48) копія рішення НКЦПФР №55 від 19.01.2016 "Щодо зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) ТОВ "КУА "Холдинг груп" (т. 23, а.с. 1);

49) копія рішення НКЦПФР №469 від 21.04.2016 "Про зупинення обігу цінних паперів ПАТ "ЗНВКІФ "Інвест плюс" (т. 23, а.с. 15, 16);

50) копія договору №25-061/19 від 25.06.2019 щодо надання послуг з оновлення інформаційного масиву (т. 23, а.с. 17 - 19)

51) копія листка непрацездатності Невмержицького В.М. (т. 26, а.с. 43, 44).

226. Скаржник зазначає, що суди порушили стандарти доказування.

227. Верховний Суд погоджується з цим доводом з огляду на таке.

228. У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зверталося увагу на те, що в національному рішенні мають бути викладені причини, достатні для відповіді на фактичні та правові (матеріально-правові або процесуальні) доводи сторін у всіх суттєвих аспектах. Суди мають вивчити основні аргументи сторін (див. п.67 рішення у справі "Бузеску проти Румунії", заява №61302/00, п.35 рішення у справі "Донадзе проти Грузії", заява №74644/01). Отже, судове рішення з точки зору ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має дати відповіді на основні й важливі для сторони аргументи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Якщо заява чи доказ, на який посилається сторона, є вирішальним для результату проваджень, він вимагає конкретної та прямої відповіді (рішення ЄСПЛ у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", заява №18390/91 (п. 30), "Хіро Балані проти Іспанії", заява №18064/91) (п. 28).

229. Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК ст. 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням у дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

230. Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 ГПК свідчить, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

231. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (пункти 6.19, 6.20 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/11534/18). Подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20).

232. Суди попередніх інстанцій у цій справі не проаналізували суттєвих аргументів обох сторін. На дату ухвалення рішення судом першої інстанції матеріали справи складали 24 томи. Сторонами було надано більше 200 доказів. Справа є надзвичайно складною. Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції, яка без суттєвих змін була відтворена й у рішенні суду апеляційної інстанції, по суті складається з трьох сторінок, у ній суд дійшов висновку про недоведеність позивачем складу деліктного порушення без мотивованого пояснення зроблених висновків, ґрунтовного аналізу аргументів сторін, оцінки наданих ними доказів, встановлення обставин справи, які належать до предмета доказування.

233. Верховний Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

234. За змістом ст.236 ГПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

235. Суд апеляційної інстанції, по суті скопіювавши мотивування суду першої інстанції, не надав відповіді на суттєві аргументи апеляційної скарги. Відповідно до ст. 282 ГПК мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції має містити: а) встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; б) доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

236. З огляду на викладене, висновок судів про наявність правових підстав для відмови в позові є передчасним, оскільки суди не дослідили усіх обставин справи з наданням оцінки наявних у ній доказів, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті, порушили принцип змагальності та стандарти доказування, тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Щодо відсутності висновку Верховного Суду

237. На обґрунтування підстави, передбаченої п.3 ч 2 ст.287 ГПК, скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах зі спорів, ініційованих Фондом до пов`язаних з неплатоспроможними Банками осіб. Втім після надходження касаційної скарги у цій справі до Верховного Суду Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, у якій надала висновок щодо застосування цієї статті у спірних правовідносинах, що є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

238. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

239. Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

240. Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначив пункти 1 та 4 ч.2 ст.287 ГПК, що було підтверджено в ході касаційного перегляду, оскільки судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також не досліджено зібраних у справі доказів.

241. Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

242. Під час нового розгляду справи суду потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, прийняти або відхилити всі суттєві доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін. З урахуванням установленого, дослідити обґрунтованість заявлених позивачем вимог та залежно від установленого і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення в судовому рішенні.

Щодо судових витрат

243. У ч.14 ст.129 ГПК передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

244. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №910/12930/18 скасувати.

3. Справу №910/12930/18 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Г. Вронська

Джерело: ЄДРСР 99647717

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!