ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/3355/20 Номер провадження 22-ц/814/334/21Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Лобов О.А., Дорош А.І.,
секретар: Коротун І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна у м. Полтаві рада, як орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що у 2008 році він набув права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
22.02.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Однак подружнє життя не склалось і рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07.03.2018 у справі №554/333/18 шлюб було розірвано. За час спільного життя відповідач ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання у квартирі позивача, яка належить йому на праві приватної власності. Після розірвання шлюбу і на момент подачі відповідної позовної заяви реєстрацію у належній йому, позивачу квартирі відповідач не скасувала. Вважає, що право користування належною йому, позивачу квартирою припинилось в момент розірвання шлюбу, жодних законних прав на вказане нерухоме майно відповідач не має.
У вказаній квартирі відповідач не проживає з 2018 року, тобто більше одного року, матеріальних витрат на утримання квартири не несе, інших угод щодо можливості проживання у належному йому житловому приміщенні не укладалось, а тому, вважає, що відповідач втратила право на користування жилим приміщенням і не має жодних прав на належну позивачу квартиру.
Крім того, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від у справі №554/5498/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі ј частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 28.04.2015 до досягнення дитиною повноліття. На даний час матеріальний стан позивача погіршився, він не має фактичної можливості сплачувати такий розмір аліментів, оскільки рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/13273/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь його матері - ОСОБА_4 у розмірі 15% частини всіх видів заробітку, починаючи з дня подання позовної заяви, а рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20.12.2019 у справі № 545/1823/19 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) до закінчення терміну навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_5 23 років. Отже, на даний час з доходів позивачаутримується 56,6%.
Позивач просив суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; зменшити розмір аліментів, призначений на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/5498/15-ц від 21.04.2015, стягувати з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 для утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/8 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2020 рокупозов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково.
Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
Зменшено розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і продовжувати до досягнення дитиною повноліття.
Відкликано виконавчий лист виданий Октябрським районним судом м. Полтави за рішенням від 21 травня 2015 року у цивільній справі №554/5498/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 (шістдесят) копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує на те, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено погіршення його майнового стану, чи наявність будь-яких інших обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання дочки.
Позивач ОСОБА_2 надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в доводах якого вважає рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10.11.2020 року законним та обгрунтовани, ухваленим з повним встановленням обставин справи. Вказує, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідач належними та допустимими доказами не підтверджено.
Судом встановлено,що квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної частково власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 25.12.2001, що підтверджується копією : інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №110538090 від 15.01.2018; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.9, 148).
ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі за адресою АДРЕСА_1 з 01.03.2011, що підтверджується копією довідки №603 від 03.04.2020 КП «ЖЕО №2» ПМР; довідкою управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Полтавської міської ради №01-12-03-09/2289 від 28.04.2020 (а.с.11, 32).
07 березня 2018 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/333/18 розірвано шлюб зареєстрований, 22.02.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ) в Октябрському відділі ДРАЦС Полтавського МУЮ, актовий запис №38(а.с.10).
Під час розгляду справи №554/333/18 судом першої інстанції встановлено, що сімейні стосунки між сторонами не склалися, вони припинили сімейні відносини та з моменту розірвання шлюбу, позивач та відповідач проживають окремо, що не заперечувалось сторонами, ці обставини, з огляду на положення ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, місцевий суд виходив з того, що спірна квартира була придбана у 2001 року, тобто до реєстрації шлюбу позивача та відповідача.
Керуючись положеннями ч.2ст.64 ЖК України, згідно яких до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, та встановивши, що шлюб між сторонами розірвано, та ОСОБА_1 фактично не проживає у спірній квартирі, місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 втратила право користування спірною квартирою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Так, рішенням рішенням Октябрського районного суду м. Полтави01 жовтня 2019 року у справі №554/4803/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої доньки задоволено. Визначено місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матір`ю ОСОБА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою донькоюзадоволено (а.с.12-15).
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави №554/4803/19 від 01.10.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживає разом із малолітньою дитиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 (за адресою проживання своїх батьків), а зареєстровані у квартирі за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12-15).
В судовому засіданні суду прешої інстанції цей факт також знайшов своє підтвердження. Отже, місцевим суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання.
Згідно зістаттею 379 ЦК Українижитлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно з частиною четвертоюстатті 9 ЖК УРСРніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першоїстатті 71 ЖК УРСРпри тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
У частині третійстатті 71 ЖК УРСРнаведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.
Згідно зістаттею 72ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правилстатті 89 ЦПК Українищодо оцінки доказів.
Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені устатті 71 ЖК УРСРстроки.
Аналогічні правові висновку викладені у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 466/8886/18 провадження № 61-13418св20.
Відповідно до вимогст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Отже, ОСОБА_1 будучи зареєстрованою за спірною адресою, не являючись членом сім`ї позивача, не проживає у спірному житловому приміщення понад один рік, а отже є такою, що втратила право користування вказаним житлом.
Доводи апеляційної скарги про чинення позивачем перешкод у користуванні квартирою відповідачкою належними та допустимими доказами не доведено.
Надані копії матеріалів справи №10438/в/115/101/04-2017 від 26.12.2017 року щодо звернення до правоохоронних органів з приводу конфлікту, що виник між позивачем та відповідачкою 26.11.2017 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані матеріали стосуються одного випадку та не можуть бути прийняті як докази систематичного перешкоджання позивачем у користуванні житловим приміщенням відповідачкою.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність непритягнення в якості третьої особи співвласника спірної квартири ОСОБА_6 (колишньої дружини позивача) колегія суддів не приймає до уваги, так як оскаржуваним рішенням її права жодним чином не порушуються
Щодо вирішення судом позовних вимог про зменшення розміру аліментів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, задовольняючи позовні вимоги в цій частині місцевий суд дійшов висновку, що на день розгляду справи у суді позивач має на утриманні окрім малолітньої доньки від другого шлюбу також повнолітнього сина від першого шлюбу та непрацездатну матір, на користь яких стягуються аліменти за рішеннямисудіввинесених після рішення Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/5498/15-ц про стягнення аліментів на утримання дочки від 21 травня 2015року.
Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22.11.2007 у справі №2-4702/07 позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04.09.2007 і до досягнення повноліття сином, ОСОБА_5 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.05.2015 у справі №554/5498/15-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 28.04.2015 до повноліття дитини.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07.12.2015 у справі №554/13273/15-ц задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 15% частини зі всіх видів заробітку на користь ОСОБА_4 (матері позивача), починаючи з 21.10.2015.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2018 у справі №554/10170/17 зменшено розмір стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 з 1/4 частини до 1/5 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку починаючи з 20.12.2017 і до досягнення дитиною повнолітнього віку (а.с.123-127).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20.12.2019 у справі №545/1823/19 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , який продовжує навчання,у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) до закінчення терміну навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_5 23 років. Стягнення аліментів проводиться починаючи з 30.07.2019 (а.с.18,19)
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зістаттею 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей150,180 СК Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннямистатті 181 СК Україниспособи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третястатті 181 СК Українивизначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першоїстатті 192 СК Українивстановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Враховуючи зміст статей181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан, оскільки за рішеннями судів з нього стягуються аліменти не лише на утримання неповнолітньої дочки, а ще повнолітнього сина, що продовжує навчання та матір.
Статтею 192 СК Українипередбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьоїстатті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зістаттею 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21.05.2015 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що з позивача стягуються аліменти на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, та непрацездатної матері, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та суперечитиме її інтересам.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.
При цьому, згідно із частиною другоюстатті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
За таких обставин рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 .11.2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного.
Колегія суддів прийшла до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги пропорційність яких становить 50%, та пропорційність вимог, в задоволенні яких відмовлено становить 50%.
Сторони у справі понесли наступні судові витрати.
Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 1681,60 грн. (а.с.22,23).
Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги 2522,40 грн. (а.с.227). Оплата судових витрат підтверджується оригіналами квитанцій, які приєднані до матеріалів справи на зазначених вище аркушах.
Оскільки, вимоги позивача задоволено на 50%, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 840,80 грн.
На користь відповідача підлягають стягненню понесені витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн.
В зв`язку з тим, що під час стягнення судових витрат на користь сторін пропорційно до задоволених і відмовлених в задоволенні вимог, як позивач, так і відповідач поєднують одночасно статус боржника і стягувача, то колегія суддів приходить до висновку, що слід стягнути частину понесених витрат по сплаті судового збору з позивача на користь відповідача в сумі 420 грн. 40 коп. (тобто різницю між 1261,20 грн., які підлягають стягненню на користь відповідача та 840,80 грн., які підлягають стягненню на користь позивача).
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -
П О С ТА Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2020 року в частині зменшення розміру стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і продовжувати до досягнення дитиною повноліття - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.
В іншій частині Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2020 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.М. Триголов
Судді : А.І. Дорош
О.А. Лобов
