КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2021 року
м. Київ
справа № 759/20550/18
провадження №22-ц/824/3705/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівМузичко С.Г., Нежури В.А.,за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
представники позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник відповідача Кобилянський О.В. ,
представник третьої особи Хабін Р.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Головного управління розвідки Міністерства оборони України - Кобилянського Олександра Вікторовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року /суддя Журибеда О.М./
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління розвідки Міністерства оборони України, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будресурс», Київська міська рада, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради про зобов`язання відновити пам`ятку історії місцевого значення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Головного управління розвідки Міністерства оборони України, з позовними вимогами, в яких просить зобов`язати Головне управління розвідки Міністерства оборони України відновити за власний рахунок зруйновану пам`ятку історії місцевого значення: Дачний будинок ОСОБА_5 нащадка старовинного козацького роду, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення заходів з її відбудови та відтворення її первісного вигляду.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року позов задоволено. Ухвалено зобов`язати Головне управління розвідки Міністерства оборони України відновити за власний рахунок зруйновану пам`ятку історії місцевого значення: Дачний будинок ОСОБА_5 нащадка старовинного козацького роду, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення заходів з її відбудови та відтворення її первісного вигляду. /т. 2 а.с. 154-157/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України - Кобилянський О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що у зв`язку з вилученням будинку дачного на АДРЕСА_1 із Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.04.2008 №483 (копія т. 1 а.с. 136) внесено зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 639 (т. 1 а.с. 137), згідно з якими ГУР MO України дозволено знесення корпусу № НОМЕР_1 . Лише 24.09.2008 р. після того як спірний будинок був у встановленому порядку законно знесений (не будучи на момент знесення об`єктом культурної спадщини), наказом Міністерства культури і туризму України № 1001/0/16-08 (копія т. 1 а.с. 14-15), на який посилається суд першої інстанції, будинок включений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, хоча фактично на той момент його вже не існувало. Таким чином, суд неповністю з`ясував обставин, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, зокрема частину третю статті 47 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» та пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України. Також вказував, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт знесення спірної будівлі у 2008 році. В серпні 2016 року в ході огляду земельної ділянки виявлено відсутність дачного будинку нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_5, ознак існування будівлі (залишки будівлі та/або окремих конструкцій, елементів тощо) виявити не вдалося. Таким чином, відновити цей будинок в якості об`єкта культурної спадщини шляхом проведення заходів з його відбудови та відтворення первісного вигляду не можливо, оскільки збудований наново будинок зовсім не зберігатиме форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування будинка, який належав ОСОБА_5 , а також не буде пов`язаним з життям і діяльністю останнього. Наголошував і на неналежності позивача у даній справі, скільки архівні довідки, на які посилався суд першої інстанції та історичне дослідження роду не дають достатніх підстав стверджувати про наявність родинних зв`язків ОСОБА_5 , колишнього власника спірного будинку, та позивачки. Зазначені документи не є достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Не встановлено судом першої інстанції і наявність права власності чи інших речових прав позивачки на дачний будинок ОСОБА_5 , що є предметом позову в зазначеній справі. Враховуючи зазначене, належним позивачем у цій цивільній справі має бути спеціальний уповноважений орган охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації. Окремо наголошував також і на пропуску позивачем строку позовної давності. Позовна заява подана до Святошинського районного суду міста Києва представником позивача 10.12.2018 р. 30.10.2015 р. позивач довідалася або могла довідатися про те, що спірний будинок розібраний, та саме з цього дня почався перебіг позовної давності. Отже, станом на день подання позовної заяви трирічний строк позовної давності сплив. Заяву про застосування позовної давності, подано представником відповідача, однак, судом не надано правової оцінки зазначеним обставинам, а також не наведено мотивів відхилення заяви про застосування позовної давності.
Представник позивача звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказував, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо знесення будинку у 2008 році, відсутній і акт його списання. Факт включення будинку ОСОБА_5 24.09.2008 р. до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та складення облікової документації на нього, свідчить про те, що на момент його включення, будинок знесено не було, а на момент його знесення на нього поширювався правовий режим ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Посилався на Наказ Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища №15 від 02.04.1998 р., який не було скасовано, про затвердження переліку ново виявлених пам`яток архітектури по м. Києві, серед яких зазначено і будинок по АДРЕСА_1 . Не було отримано і ордеру на виконання робіт у відповідності до Правил благоустрою території у м. Києві. Щодо обраного позивачем способу захисту права, позивач, як прямий нащадок та представник старовинного козацького роду ОСОБА_5 , відстоює свої соціально-культурні права, не просить при цьому відшкодувати шкоду, а просить відновити об`єкт культурної спадщини, як громадянка України. Щодо відновлення пам`ятки, вказував, що у відповідача для цього наявні всі дані, оскільки документація зберігається у Департаменті культури Київської міської державної адміністрації і в Міністерстві культури та інформаційної політики. Наявна також і фото фіксація у матеріалах справи, а тому відповідач зобов`язаний відновити дачний будинок до первісного вигляду. Щодо строку позовної давності, вказував, що право позивача на звернення з позовом до суду виникло з моменту занесення будинку до Державного реєстру нерухомих пам`яток України на виконання рішення суду у справі №826/11089/15, а тому строк не пропущено.
Представник Київської міської ради І. Черненко звернулась з поясненнями на апеляційну скаргу Головного управління розвідки Міністерства оборони України на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18.11.2020 по справі № 759/20550/18.
Вказувала, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18.11.2020 по справі № 759/20550/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління розвідки Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будресурс», Київська міська рада, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління розвідки Міністерства оборони України відновити за власний рахунок зруйновану пам`ятку історії місцевого значення: Дачний будинок ОСОБА_5, нащадка старовинного козацького роду, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення заходів з її відбудови та відтворення її первісного вигляду.
До Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради 26.01.2021 надійшла ухвала Київського апеляційного суду міста Києва про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління розвідки Міністерства оборони України на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18.11.2020 по справі №759/20550/18.
Ознайомившись із вищевказаною апеляційною скаргою, Департамент повідомив, що
будинок, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 - «Будинок дачний нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_5» був зведений на початку XX ст., в період планової забудови селища Святошин. Проект будинку виконали архітектори ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які розробляли їх для усіх споруд місцевості. З 1904р. дача належала представнику відомого козацького роду ОСОБА_5 . Будинок був цегляний, одноповерховий з підвалом, за планом „Г"- подібний, мав дерев`яну, частково тиньковану веранду на дворовому фасаді та дерев`яні вхідні тамбури в наріжних частинах чолового фасаду. Фасади будинку вирішені в стилі історизму з використанням класицистичних елементів.
Наказом Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації від 02.04.1998 № 15 будівля за адресою: АДРЕСА_1 , внесена до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва.
Відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 № 983/0/16-07 будинок житловий (дача) за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку із невідповідністю критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760.
На підставі наказу Міністерства, наказом Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.09.2007 № 32 вказаний будинок вилучено із Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.04.2008 № 483 внесено зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 639, згідно з яким ГУР МО України дозволено знесення корпусу № НОМЕР_1 (будинку дачного на АДРЕСА_1 ), як такого, що підпадає під пляму забудови.
Наказом Міністерства культури України від 24.09.2008 № 1001/0/16-08 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка історії місцевого значення, охоронний № 511-Кв.
Наказом Міністерства культури України від 04.07.2013 № 604 «Про затвердження науково-проектної документації «План організації території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника» та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, визначеним Порядком визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, зокрема будинок дачний нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
Наказом Міністерства культури України від 18.07.2016 № 554 «Про скасування частково додатку 13 до наказу Міністерства культури України від 04.07.2013 № 604» на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2015 № 826/11089/15 скасовано позицію вказаного наказу щодо вилучення будинку дачного старовинного козацького роду ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Тобто, станом на сьогодні, вказаний знесений будинок є пам`яткою історії, має охоронний № 511-Кв.
Однак, під час проведення огляду вказаної території 25.08.2016 Управлінням збереження історичного середовища та охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) встановлено, що на території відсутня вказана пам`ятка історії та відсутні її залишки.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, перемішувати (переносити) на інші місця.
Частина 1 статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлює, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Знесення будинку відбулось після вилучення зазначеного будинку із Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. Тобто, відбулось знесення будівлі, яка не мала охоронного статусу та не перебувала на обліку як об`єкт культурної спадщини.
ГУР МО України не могло передбачити, що згодом після вилучення об`єкта із Переліку та отримання дозволу на знесення будинку, йому буде повернутий статус пам`ятки
Щодо відновлення пам`ятки, відповідно до пункту 1.7 Порядку відтворення визначних об`єктів архітектурно-містобудівної спадщини (затверджений наказом Міністерства культури і туризму України, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України від 05.11.2007 № 1315/14582) передбачено, що об`єкт має відтворюватись на його історичному місці, зафіксованому обмірами або збереженими натурними залишками. Відтворення об`єкту на іншому місці з причин пізнішої забудови його історичної території допускається у виняткових випадках на підставі історико-містобудівного обґрунтування.
При цьому, згідно із додатком до наказу Міністерства культури України від 17.02.2012 № 122 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівного обґрунтування», історико-містобудівне обґрунтування - це науково-проектна документація, яка визначає наукову концепцію врахування пам`яток, об`єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища, як містоформуючих чинників при проектуванні будівель та споруд, та повинне визначати принципову можливість будівництва, реконструкції будівель і споруд на відповідній земельній ділянці, а також граничні параметри цих будівель та споруд.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 92 «Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» спрощено процедуру розроблення та погодження науково-проектної документації на будівництво в історичних населених місцях та скасовано необхідність розробки історико-містобудівного обґрунтування в тих історично населених місцях, де в установленому порядку розроблені та затверджені історико-архітектурні опорні плани. А з 01.01.2019 інститут історико-містобудівних обґрунтувань ліквідовано взагалі.
Слід зазначити, що неодноразові клопотання про залучення до розгляду цієї справи Міністерства культури та інформаційної політики України для вжиття заходів щодо врегулювання вказаних питань та надання обґрунтованих пояснень, судом першої інстанції були проігноровані.
Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 42, 43, 49, 304, 308, 315 ЦПК України просила прийняти пояснення до матеріалів справи, ухвалити рішення із дотриманням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Представник третьої особи ТОВ «Інвест-Будресурс» підтримав апеляційну скаргу. Зазначав, що ТОВ «Інвест-Будресурс» в установленому порядку виграло тендер на будівництво багатоповерхового комплексу по АДРЕСА_1 - будинку та підземного паркінгу. Об`єкт буде вводитись в експлуатацію в кінці 2021 р. Жодних залишків дачного будинку немає, відсутні будь-які позначення, що дозволяло б встановити його розташування.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що відповідно до п. 3 Наказу Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 року № 1001/0/16-08 «Про затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та знесення пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» дачний будинок ОСОБА_5 , нащадка старовинного козацького роду, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 був занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єктів культурної спадщини, охоронний № 511-кв (а.с. 14, 15).
Згідно п. 2 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затверджених постановою КМУ від 27.12.2001 року № 1760, на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.
Будинок по АДРЕСА_1 був споруджений у кінці XIX на початку XX століття на ділянці АДРЕСА_2 ( сьогодні АДРЕСА_1 ), на той час садиба належала О. Васильєвій . Перед першою світовою війною власником будинку був ОСОБА_5 представник старовинного козацького роду ОСОБА_5 - нащадків ОСОБА_13 .
Наказом Міністерства культури України від 04.07.2013 року № 604 будинок дачний нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_5 було визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (т. 1 а.с.16-17).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2015 року у справі № 826/11089/15 було визнано протиправним та скасовано пункт третій Додатку 13 до наказу Міністерства культури України від 04.07.2013 №604 «Про затвердження науково-проектної документації «План організації території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника» та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», що стосується визнання Будинку дачного нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_5 таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Вказана постанова набрала законної сили (т. 1 а.с. 18-27).
З вказаної постанови вбачається, що дачний будинок нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_5, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 на час розгляду справи являється об`єктом культурної спадщини України який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 року № 1001/0/16-08 «Про затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та знесення пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».
Крім того, після прийняття розпорядження від 03.04.2008 року № 483 «Про внесення змін до розпорядження КМДА від 30.05.2007 року № 6390 (з урахуванням змін внесених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.04.2008 № 483) дозволено ГУР MO України, після виконання підпункту 2.4 пункту 2 цього розпорядження, знесення будівель, споруд та інженерних мереж, що підпадають під плями забудови згідно з актами на їх списання, затвердженими у встановленому порядку.
Підпункт 2.4 пункту 2 вказаного розпорядження передбачає, що ГУР MO України повинно майново-правові питання вирішувати у встановленому порядку. Будь-які інші вимоги та умови не встановлювалися.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 25 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», про те, що юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримуватися вимог органів охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону, до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 4) забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; 5) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; 8) організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт; 9) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них; 11) укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону; 12) забезпечення в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їх територій; 15) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини; 18) інформування органів охорони культурної спадщини вищого рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходяться на їх території; 21) застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону; 22) здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належить також виконавчий орган міської ради.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 цього Закону рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
Закон України «Про охорону культурної спадщини» регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою збереження та використання об`єктів культурної спадщини.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Переміщення (перенесення) пам`ятки на інше місце допускається як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам`ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам`ятки (обміри, фотофіксація тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхній території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.
Встановивши обставини знесення незаконно дачного будинку ОСОБА_5 нащадка старовинного козацького роду, за адресою: АДРЕСА_1 , котрий належить до пам`яток архітектури місцевого значення, є пам`яткою історії, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління розвідки Міністерства оборони України, зобов`язано відновити зазначену пам`ятку за власний рахунок, шляхом проведення заходів з її відбудови та відтворення її первісного вигляду.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, провадження у справі було відкрито за позовом ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції дійшов висновків, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є прямим нащадком та представником козацького роду ОСОБА_5 , що підтверджується архівною довідкою від 18.09.1997 № М-1471, архівною довідкою від 17.09.1997 № М-1472, свідоцтвом про народження позивача, а також історичним дослідженням роду / т. 1 а.с. 5-10/.
Однак, зазначені архівні довідки, історичне дослідження роду не дають достатніх підстав стверджувати про наявність родинних зв`язків ОСОБА_5 , колишнього власника спірного будинку, та позивачки. Зазначені документи не є достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Історичне дослідження роду є довільною довідкою, не дає можливості встановити дійсні обставини справи і не є достовірним доказом у справі.
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно пов`язав наявність прав позивачки на звернення до суду як «прямого нащадка», поняття і визначення чого на законодавчому рівні відсутнє.
Не встановлено судом першої інстанції і наявності права власності чи інших речових прав позивачки на дачний будинок ОСОБА_5 .
Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
В суді апеляційної інстанції, сама позивач ОСОБА_1 , та її представник, не заперечували того факту, що вона не є спадкоємицею ОСОБА_5 в розумінні положень застосування спадкових правовідносин, як за Цивільним кодексом Української РСР 1963 року, так і за Цивільним кодексом України 2004 року.
Представником позивача було уточнено, що позивач ОСОБА_1 зверталась з вказаним позовом до суду як громадянка України за захистом історичної пам`ятки.
Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що позивач, як представник старовинного козацького роду ОСОБА_5 , відстоює свої соціально-культурні права та просить відновити об`єкт культурної спадщини, як громадянка України, колегією апеляційного суду відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про культурну спадщину» нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.
Відповідно до п. 2 ст. 2 ЗУ «Про культурну спадщину» за видами, об`єкти культурної спадщини поділяються, зокрема і на об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.
Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.
Реабілітація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об`єктів культурної спадщини; ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об`єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об`єкта культурної спадщини; реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об`єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності.
В судовому засіданні встановлено, що не заперечувалось сторонами, що спірний будинок знесено повністю, без залишків.
Таким чином, колегія суддів наголошує і на тому, що спосіб захисту, обраний позивачем не відповідає ЗУ «Про охорону культурної спадщини», оскільки неможливо відновити об`єкт, який не існує з 2008 року.
Доводи про те, що факт включення будинку ОСОБА_5 24.09.2008 р. до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та складення облікової документації на нього, свідчить про те, що на момент його включення будинок знесено не було і на нього поширювався правовий режим ЗУ «Про охорону культурної спадщини», спростований як поясненнями сторін в судовому засіданні так і матеріалами справи.
Окрім того, відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини у місті Києві належить Київська міська державна адміністрація.
Отже, у справах щодо зобов`язання відновити пам`ятку історії місцевого значення шляхом проведення заходів з її відбудови та відтворення її первісного вигляду належним позивачем є спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
Враховуючи зазначене, належним позивачем у цій цивільній справі має бути спеціальний уповноважений орган охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб ствердження про порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд першої інстанції повинен був пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі -наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення) та чи належний спосіб захисту обрав позивач.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Таким чином, зважаючи на вказане, колегія суддів доходить висновку про відсутність прав у позивача на звернення з даним позовом, обрання неналежного способу захисту прав, що не передбачений ЗУ «Про охорону культурної спадщини».
Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи безспірно встановлено обставини завдання шляхом знесення незаконно дачного будинку ОСОБА_5 нащадка старовинного козацького роду, за адресою: АДРЕСА_1 , котрий належить до пам`яток архітектури місцевого значення, є пам`яткою історії.
Однак, такий висновок суду є помилковим, з огляду на обставини справи, що підтверджуються матеріалами.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував те, що наказом Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації від 02.04.1998 № 15 / т. 1 а.с. 11-13/ будівля за адресою: АДРЕСА_1 , внесена до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва.
Однак, наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 № 983/0/16-07 / т. 1 а.с. 133, 134/ будинок житловий (дача) за адресою: АДРЕСА_1 , визнана такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, у зв`язку з невідповідністю критеріям, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760.
На виконання зазначеного наказу Мінкульту наказом Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.09.2007 № 32 /т. 1 а.с. 135/ вказаний будинок вилучено із Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва.
Слід зазначити, що визнання будинку таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, у зв`язку з невідповідністю критеріям, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, не передбачає необхідність скасування наказу Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації від 02.04.1998 № 15.
У зв`язку з вилученням будинку дачного на АДРЕСА_1 із Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.04.2008 №483 / т. 1 а.с. 136/ внесено зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 639 /т. 1 а.с. 137/, згідно з якими ГУР MO України дозволено знесення спірного будинку.
На підставі зазначених документів (про що зазначено в пунктах 1, 2 дозволу), відповідно до пункту 13 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в редакції, що діяла на момент надання дозволу, 13.05.2008 Головне управління культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надало ГУР MO України дозвіл на проведення земляних робіт та підготовчих робіт по будівництву житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1 від 13.05.2008 № 29 / т. 1 а.с. 138,139/.
З метою проведення будівельних робіт на земельній ділянці, на якій розташований спірний будинок Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІпроектреконструкція» надано забудовнику технічний висновок про стан та доцільність подальшої експлуатації корпусу № 23 по АДРЕСА_1 , відповідно до якого будинок не підлягав подальшій експлуатації; була проведена незалежна експертна оцінка будівель, що підпадали під пляму забудови і підлягали знесенню (в тому числі і спірного будинку); вартість будівель, які знаходились на АДРЕСА_1 (в тому числі і спірного будинку), була компенсована у зв`язку з їх списанням та знесенням.
Це підтверджується копіями технічного висновку «НДІпроектреконструкція» /т. 1 а.с. 141-145/, рахунку № 1 від 13.06.2008 /т.1 1 а.с. 146/, платіжних доручень № 575 від 13.06.2008 та № 577 від 20.06.2008 /т. 1 а.с. 147,148/.
Лише 24.09.2008 р. після того як спірний будинок був у встановленому порядку законно знесений (не будучи на момент знесення об`єктом культурної спадщини), наказом Міністерства культури і туризму України № 1001/0/16-08 /т. 1 ах. 14-15/, на який посилається суд першої інстанції, будинок включений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, хоча фактично на той момент його вже не існувало.
Отже, на момент знесення на будинок не поширювався правовий режим культурної спадщини, зокрема приписи ЗУ «Про охорону культурної спадщини» щодо заборони знесення, оскільки будинок не належав до об`єктів культурної спадщини, а тому, дотримані всі законні підстави на знесення спірної будівлі.
Таким чином, суд першої інстанції неповністю з`ясував обставин, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, зокрема частину третю статті 47 ЗУ «Про охорону культурної спадщини».
Крім того, суд безпідставно дійшов висновку, що після прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.04.2008 № 483 «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 639» / т. 1 а.с. 136-137) до початку виконання робіт по знесенню спірного будинку, ГУР MO України для початку робіт зобов`язано було одержати в Головному управлінні контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ордер на виконання робіт.
Відповідно до пункту 3 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 639 «Про дозвіл на проектування та будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1 » (з урахуванням змін внесених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.04.2008 № 483) дозволено ГУР MO України, після виконання підпункту 2.4 пункту 2 цього розпорядження, знесення будівель, споруд та інженерних мереж, що підпадають під плями забудови згідно з актами на їх списання, затвердженими у встановленому порядку.
Підпункт 2.4 пункту 2 вказаного розпорядження передбачає, що ГУР MO України повинно майново-правові питання вирішувати у встановленому порядку. Будь-які інші вимоги та умови не встановлювалися.
Судом першої інстанції також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2015 у справі № 826/11089/15 було визнано протиправним та скасовано пункт третій Додатку 13 до наказу Міністерства культури України від 04.07.2013 № 604 «Про затвердження науково-проектної документації «План організації території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника» та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», що стосується визначення Будинку дачного нащадка старовинного козацького роду В.Мировича таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Вказана постанова набрала законної сили 18.02.2016. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що роботи по знесенню будинку були проведені до 24.09.2008 р., тобто, вказаний об`єкт не існував.
Порядок виключення пам`ятки з реєстру, якщо її зруйновано, регулюється ст. 15 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з викладених у постанові мотивів.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника Головного управління розвідки Міністерства оборони України - Кобилянського Олександра Вікторовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління розвідки Міністерства оборони України, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будресурс», Київська міська рада, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради про зобов`язання відновити пам`ятку історії місцевого значення, - відмовити.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Повернути Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України /04176, м. Київ, вул. Електриків, 33, ЄДРПОУ 22990919/ надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1585, 50 /одна тисяча п`ятсот вісімдесят п`ять гривень п`ятдесят копійок/ грн.
Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 / на користь Головного управління розвідки Міністерства оборони України 1057, 50 /одну тисячу п`ятдесят сім гривень п`ятдесят копійок/ грн.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді:
