Дата документу 23.02.2021 Справа № 325/2132/19
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2021 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний номер справи № 325/2132/19
Провадження № 22-ц/807/947/21
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Луньова Сергія Миколайовича на рішення Приазовського районного суду Запорізької області в складі судді Діденка Є.В. від 28 жовтня 2020 року, повний текст якого складено 20 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області про визнання недійсним розпорядження голови Приазовської райдержадміністрації від 16.08.2011 року № 711 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,-
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, за яким просив визнати недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 16.08.2011 року № 711, винесене відносно ОСОБА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 04.10.2011 року, виданий Приазовською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що у володінні і користуванні позивача на підставі договору оренди № 3 від 09.01.2009 року, укладеному між позивачем і Приазовською районною державною адміністрацією на строк 49 років, знаходиться земельна ділянка площею 0,05 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2010 року вказаний договір оренди земельної ділянки був розірваний.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2011 року у порядку перегляду за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2010 року змінено, у позові Приазовській районній державній адміністрації відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року рішення першої інстанції залишено без змін.
Проте, розпорядженням № 711 від 16.08.2011 року було вирішено дозволити ОСОБА_1 оформити право власності на земельну ділянку, а 04.10.2011 року їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,03 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001.
Між позивачем і ОСОБА_1 виник спір щодо користування земельною ділянкою, яка була надана в оренду ОСОБА_2 . Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 21.05.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17.09.2015 року, вирішено усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Водночас, рішенням суду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2324581400:02:004:0001, яка належить на праві власності ОСОБА_1 розташована не в межах спірної земельної ділянки, яка перебуває в оренді у позивача, жодних перетинів з нею немає та знаходиться зовсім в іншому місці. Після вказаного рішення суду, ОСОБА_1 звернулась до відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області із заявою про виправлення помилки щодо місця розташування її земельної ділянки кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, оскільки відповідно до даних Публічної кадастрової карти України її земельна ділянка перебуває в межах іншої земельної ділянки кадастровий номер 2324581400:02:004:0516, що не відповідає даним проекту відведення земельної ділянки, та є помилковим.
Рішенням державного кадастрового реєстратора від 21.08.2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки у разі виправлення помилки, земельна ділянка ОСОБА_1 буде співпадати із земельною ділянкою ОСОБА_2 на 97,4843 %. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду рішення державного кадастрового реєстратора залишено без змін.
В подальшому, відділ Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області на підставі службової записки від 17.02.2017 року № 300/3-17-04 виправив помилку щодо місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1 та зареєстрував її в державному земельному кадастрі, і тепер земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться в межах земельної ділянки ОСОБА_2 . Після виправлення помилки, ОСОБА_1 звернулась до Приазовського районного суду Запорізької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 21.05.2015 року, і ухвалою суду від 11.10.2017 року їй було відмовлено.
Позивач стверджує, що розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації про надання ОСОБА_1 земельної ділянки та державний акт на земельну ділянку є незаконними, оскільки суперечать законодавству і були видані в той час, коли позивачу вже повернули в користування його земельну ділянку. Також, позивач вказує, що проект землеустрою розроблений для відведення земельної ділянки ОСОБА_1 містить неправдиві відомості, а розпорядження голови районної адміністрації видано всупереч статті 122 ЗК України.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року позов задоволено.
Визнано недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 711 від 16.08.2011 року, яким затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення та передання у власність для ведення індивідуального дачного будівництва (в межах згідно плану) земельної ділянки площею 0,0300 га, в т.ч. піски -0.0300 га, із земель запасу Ботіївської сільської ради.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 489067, виданий 04 жовтня 2011 року відділом Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області на підставі розпорядження Приазовської районної державної адміністрації № 711 від 16.08.2011 року, на ім`я ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , яким посвідчено право її власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, що розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту, цільове призначення якої ведення індивідуального дачного будівництва.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яка зареєстрована по АДРЕСА_1 ; Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (код ЄДРПОУ 02126366), юридична адреса: вул. Покровська, 31, смт. Приазовське Запорізької області; Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39820689), юридична адреса: вул. Українська, 50, м Запоріжжя, в рівних частинах на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), паспорт НОМЕР_3 , виданий 21.03.1998 року Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , суму судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яка зареєстрована по АДРЕСА_1 ; Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (код ЄДРПОУ 02126366), юридична адреса: вул. Покровська, 31, смт. Приазовське Запорізької області; Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39820689), юридична адреса: вул. Українська, 50, м Запоріжжя, в рівних частинах на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), паспорт НОМЕР_3 , виданий 21.03.1998 року Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правову допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки викладені у рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також при ухваленні рішення мало місце неправильне встановлення обставин справи.
Як зазначає апелянт, в матеріалах справи відсутні засвідчені належним чином копія договору оренди земельної ділянки між Приазовською районною державною адміністрацією та ПП ОСОБА_2 та копія акту приймання-передачі земельної ділянки, який мав бути складений відповідно до п. 19 договору оренди земельної ділянки. Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази встановлення меж земельної ділянки переданої в оренду позивачу у натурі (на місцевості).
На думку скаржника ОСОБА_2 на час звернення до суду за захистом свого права вже припинив підприємницьку діяльність та не мав права використання земельної ділянки з метою вказаною у договорі оренди.
Апелянт зазначала, що розгляд справи було здійснено без належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 чим істотно порушені її права. Повернення поштового конверту з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» не можна вважати належним підтвердженням обізнаності учасника справи про судове засідання.
Відповідач ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовний вимог.
08 лютого 2021 року ОСОБА_2 було подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач зазначає, що ОСОБА_1 будучи обізнаною про судове провадження подала заяву про розгляд справи без її участі та ігнорувала судові засідання без поважних причин.
Єдиним і головним порушенням є те що розпорядження № 711 та державний акт на ім`я ОСОБА_1 видані незаконно та всупереч усім судовим рішенням, а відтак рішення суду є законним та обгрунтованим, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
22 лютого 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначено, що Головне управління погоджується з доводами, які викладені в апеляційній скарзі та вважає, що вона підлягає задоволенню. У відзиві також зазначено, що ОСОБА_2 пропустив встановлений законом строк на звернення до суду з вказаним позовом, оскільки дізнався про порушення власних прав ще у 2014 році.
23 лютого 2021 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Луньовим С.М. надіслано письмову відповідь ( заперечення) на відзив позивача на апеляційну скаргу.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Приазовською районною державною адміністрацією прийнято рішення про оформлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з порушенням ст.. 116 ЗК України, тому ОСОБА_2 має право на захист своїх прав на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок зроблено судом на підставі належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.
Встановлено, що 09 січня 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 і Приазовською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав в користування земельну ділянку, розташовану на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, площею 0,05 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, цільове призначення: для розміщення об`єктів торгівлі та ресторанного господарства ( т.1 а.с.8-10).
Не погоджуючись з даними обставинами, апелянт зазначав, що вказаний факт судом першої інстанції встановлено на підставі копій документів, які не засвідчені у відповідності до ст. 95 ЦПК України та положень пункту 5.27 Національного стандарту України «ДСТУ 4163-2003».
Апеляційний суд вважає ці доводи апеляційної скарги такими, що не ґрунтуються на положеннях цивільного процесуального закону виходячи з наступного.
У відповідності до положень ч. ч. 4,5 ст. 95 ЦПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Слід зауважити, що ЦПК України, зокрема стаття 95 цього Кодексу, у питанні посвідчення відповідності копії письмового доказу оригіналу, не посилається на положення п. 5.27 Національного стандарту України, «ДСТУ 4163-2003».
Також згідно положень п. 1.1 вказаного стандарту, він поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій).
Позивач ОСОБА_2 на час пред`явлення цього позову та, відповідно, посвідчення копій документів був фізичною особою, а відтак для нього не були обов`язковими положення Національного стандарту України, «ДСТУ 4163-2003».
З матеріалів справи також вбачається, що копія договору оренди земельної ділянки від 09.01.2009, яка долучена до позовної заяви, має напис наступного змісту, «з оригіналом згідно, П.І.Б. особи, що посвідчила копію - ОСОБА_2 , підпис особи, цифрове позначення дати засвідчення копії».
Тобто, копія названого договору, посвідчена у встановленому процесуальним кодексом порядку, є належним та допустимим доказом, обґрунтовано прийнята до уваги судом при ухваленні рішення.
Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не доведено наявність у нього права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, через ненадання доказів щодо підписання між Орендодавцем та Орендарем акту приймання-передачі земельної ділянки та встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) є безпідставними.
Так, частинами другою та третьою статті 125 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди земельної ділянки, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
На час укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та Приазовською районною державною адміністрацією діяв «Порядок державної реєстрації договорів оренди землі» № 2073 (далі Порядок № 2073).
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках); план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках); рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності; результати конкурсу чи аукціону - у разі набуття права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб. Крім зазначених документів до заяви додаються: акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість - у разі невизначення їх у натурі; проект відведення земельної ділянки - у разі надання її в оренду із зміною цільового призначення.
Згідно з положеннями п. 11 Порядку № 2073 державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.
Пунктом 12 Порядку передбачено, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).
Зі змісту долученої до матеріалів справи копії договору оренди від 09.01.2009, вбачається, що останній містить відмітку щодо реєстрації договору у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 24.03.2009 з печаткою та підписом уповноваженої особи (т. 1 а.с. 10).
Враховуючи, факт державної реєстрації договору оренди, що підтверджено відповідною відміткою на останньому, вчиненою 24.03.2009, обов`язковою умовою якого є подання акту перенесення меж, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги, щодо відсутності на місцевості меж земельної ділянки кадастровий номер 2324581400:02:004:0150.
До того ж, апелянтом не надано доказів, на підставі яких суд може дійти до висновку, що ОСОБА_2 не було надано до відповідного органу земельних ресурсів документів необхідних для проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки чи проведення реєстрації такого договору було здійснено з порушеннями чинного законодавства.
Факт укладення договору оренди земельної ділянки від 09.01.2009 також підтверджується сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи і відповідачем не спростований належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні ст.. ст.. 77,78,79 ЦПК України.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2010 року у справі за позовом Приазовської районної державної адміністрації до приватного підприємця ОСОБА_2 , було розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 09 січня 2009 року ( т.1 а.с.12-13).
Підставою для задоволення позову було те, що ОСОБА_2 в процесі користування на підставі договору оренди земельною ділянкою, не було дотримано належного режиму її використання згідно з призначенням, а саме частина орендованої земельної ділянки площею 0,03 га використовується для розміщення вагончиків, замість її використання для розміщення об`єктів торгівлі та ресторанного господарства.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15 червня 2011 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року, в порядку перегляду справи за нововиявленими обставинами, змінено рішення Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2010 року і в задоволенні позову про розірвання договору оренди від 09.01.2009 відмовлено ( т.1 а.с.14-18).
Підставою дляперегляду рішеннясуду занововиявленими обставинамибули наданні ОСОБА_2 наступні письмовідокументи: Акт обстеження земельної ділянки від 04 серпня 2010 року № 19, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04 серпня 2010 року, припис № 024 від 04 серпня 2010 року, постанова про накладення адміністративного стягнення від 12 серпня 2010 року № 019, постанова Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2010 року, якими встановлено, що частина земельної ділянки площею 0,03 га, яка передана в оренду ОСОБА_2 , самовільно зайнята ОСОБА_1 , а саме встановлено 4 вагончики і літній душ ( т.1 а.с. 18-24).
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд дійшов до висновку, що названі документальні докази спростовують висновок суду про те, що відповідачем в процесі використання на підставі договору оренди земельною ділянкою площею 0,050 га, розташованої на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області не було дотримано належного режиму її використання згідно з призначенням, а саме частина орендованої земельної ділянки площею 0,03 га використовується для розміщення вагончиків, замість її використання для розміщення об`єктів торгівлі та ресторанного господарства.
Оцінюючи надані докази, суд першої інстанції дійшов до висновку, що виходячи із принципу обов`язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, з 26 липня 2011 року права ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою були поновлені в обсязі і на умовах раніше укладеного договору оренди, про що Приазовській районній державній адміністрації мало бути відомо, як учаснику справи і як особі, яка оскаржувала таке рішення в апеляційному порядку.
Проте, розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації від 16.08.2011 року № 711, вирішено: затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,03 га із земель запасу Ботіївської сільської ради у власність для ведення індивідуального дачного будівництва; передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,03 га із земель Ботіївської сільської ради Приазовського району у власність для ведення індивідуального дачного будівництва (т.1 а.с. 27).
04 жовтня 2011 року Приазовською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження № 711 від 16 серпня 2011 року на ім`я ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 489067, площею 0,03 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, яка розташована на території Ботіївської сільської ради за межами населеного пункту, для ведення індивідуального дачного будівництва (т.1, а.с. 28).
Реєстрацію договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 поновлено у Державному реєстрі земель 28.04.2012 року про що здійснена відмітка уповноваженої особи на договорі оренди земельної ділянки від 09 січня 2009 року та 04 серпня 2014 року відомості про право оренди земельної ділянки ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( т.1 а.с. 36, 73).
У травні 2012 року ОСОБА_2 звертався до Приазовського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 , Приазовської районної державної адміністрації про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Листом від 02.07.2012 року на запит суду відділ Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області повідомив, що перетинів (накладень) суміжних земельних ділянок із земельною ділянкою, яка знаходиться в оренді ОСОБА_2 , згідно даних відділу Держкомзему у Приазовському районі, немає. Ухвалою суду від 03.07.2012 року позов залишено без розгляду за заявою позивача (т.1, а.с. 140, 141, 82).
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.08.2014 року встановлено, що на час передачі земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,03 га, земельна ділянка на території Ботіївської сільської ради була вільною і віднесена до земель запасу. Фактично на місцевості земельна ділянка площею 0,03 га, яка надана ОСОБА_1 у власність для індивідуального дачного будівництва і має кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, розташована в межах земельної ділянки площею 0,05 га, яка надана в оренду ПП ОСОБА_2 для розміщення об`єктів торгівлі та ресторанного господарства на території Ботіївської сільської ради і має кадастровий номер 2324581400:02:004:0150. При вивченні Публічної кадастрової карти України виявлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 розміщена зовсім в іншому місці (т.1, а.с. 30).
Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 25.03.2015 року № Т-40, ОСОБА_2 на його звернення повідомлено, що попередніми перевірками встановлено, що фактично земельна ділянка, передана йому в оренду використовується зокрема ОСОБА_1 шляхом встановлення МАФів. ОСОБА_1 своє право на зазначену земельну ділянку підтверджує державним актом на право власності, виданим на земельну ділянку площею 0,03 га кадастровий номер 2324581400:02:004:0001. Згідно даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 2324581400:02:004:0001 ОСОБА_1 розташована зовсім в іншому місці (т.1, а.с. 83).
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 21.05.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17.09.2015 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позов задоволено, зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,05 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0150 шляхом демонтажу та прибирання п`яти вагончиків з цієї земельної ділянки. У вказаному рішенні судом встановлено, що земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 розташована не в межах спірної земельної ділянки, яка перебуває в оренді у позивача, жодних перетинів з нею немає та знаходиться зовсім в іншому місці. Суд зазначив, що посилання відповідачки ОСОБА_1 в запереченнях на те, що факт перебування належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 2324581400:02:004:0001 в межах земельної ділянки кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, яку орендує ОСОБА_2 , судом не приймається до уваги оскільки цей факт спростовується даними Публічної кадрової карти України (т.1, а.с. 42-45, 60-61).
Вищеназваним судовим рішенням було встановлено відсутність накладення земельних ділянок сторін у справі, оскільки Публічна кадастрова карта України на час ухвалення рішення суду містила інформацію щодо перебування земельної ділянки ОСОБА_1 в іншому місці.
В подальшом, ОСОБА_1 ініціювала процедуру зміни місця розташування її земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, мотивуючи це помилковим визначенням розташування її земельної ділянки, що не відповідало землевпорядній документації.
З листів Держгеокадастру від 19.01.2017 року, від 21.03.2017 року та службової записка від 19.02.2017 вбачається, що відділом Держгеокадастру у Приазовському районі було виправлено технічну помилку і змінено місце розташування земельної ділянки ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі ( т.1 а.с.66-68).
Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, обґрунтовано дійшов до висновку, що розташування земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_1 площею 0,03 га кадастровий номер 2324581400:02:004:0001 в межах земельної ділянки, наданої у користування ОСОБА_2 , площею 0,05 га кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, підтверджується наданою позивачем Схемою розташування земельних ділянок за даними Публічної кадастрової карти України від 22.10.2020 року, виготовленою Мелітопольським міським відділом Запорізької регіональної філії Центру ДЗК, з якої вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 кадастровий номер 2324581400:02:004:0001 має перетин і розташована в межах земельної ділянки ОСОБА_2 кадастровий номер 2324581400:02:004:0150.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону.
Водночас орендодавець земельної ділянки з кадастровим номером 2324581400:02:004:0150, яким є Приазовська районна державна адміністрація вказаних вимог закону не дотрималась та розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації від 16.08.2011 року № 711, затвердила ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,03 га погодила передання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення індивідуального дачного будівництва та було видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 489067, площею 0,03 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001.
Таке рішення Приазовської районної адміністрації прийнято всупереч того, що 26.07.2011 права ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2011, яке набрало законної сили 26.07.2011 року, були поновлені в обсязі і на умовах договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.01.2009.
За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Приазовською районною державною адміністрацією рішення про оформлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, в тому числі оформлене державним актом серія ЯЛ № 489067, було прийнято в той час, як право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , розташованою у цьому ж місці, не було припинено в установленому законом порядку.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанцій про наявність законних підстав для визнання недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 711 від 16.08.2011 року, та державного акту на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_1 .
При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм цивільного процесуального закону, зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
В апеляційній скарзі, представник відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. ст. 203, 204, 215 ЦК України зазначав, що позивачем не надано доказів недотримання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, що могли б бути підставою для визнання недійсними розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 16.08.2011 року № 711 та державного акту на ім`я ОСОБА_1 .
Проте, такі твердження апеляційної скарги відхиляються колегією суддів, з тих підстав, що до розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації та державного акту на право власності на земельну ділянку не можуть бути застосовані норми ст. 203, 215 та 216 ЦК України, якими встановлюються загальні засади чинності правочинів, а також підстави та правові наслідки їх недійсності. Таке розпорядження голови та державний акт, як акти індивідуальної дії, можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у разі їх невідповідності вимогам законодавства (в тому числі Конституції України) та/або визначеній законом компетенції органу, що видав (затвердив) таке рішення, що і було враховано судом першої інстанції при вирішенні цього спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що на момент звернення ОСОБА_2 з позовною заявою від 07 листопада 2019 року, позивач припинив здійснення підприємницької діяльності та з 31.07.2017 року не мав права здійснювати підприємницьку діяльність і використовувати земельну ділянку кадастровий номер 2324581400:02:004:0150 з метою зазначеною у договорі оренди від 09.01.2009, відповідно до умов якого вказана земельна ділянка, що розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, площею 0,05 га мала бути передана йому для розміщення об`єктів торгівлі та ресторанного господарства, тому договір оренди земельної ділянки є припиненим відповідно до ст.. 141 ЗК України, є неприйнятними.
Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, якими є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;
ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.
Положення ст. 141 ЗК України не передбачають такої підстави припинення права оренди, як припинення підприємницької діяльності фізичною особою, яка є стороною договору оренди земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги, щодо застосування строків позовної давності є аналогічними доводам, викладених у відзивах, наданих відповідачами на позовну заяву, та були предметом розгляду суду першої інстанції в результаті чого останні обґрунтовано залишені без задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне відраховувати початок перебігу строку позовної давності від часу коли позивач ОСОБА_2 дізнався, або міг дізнатись про дії відділу Держгеокадастру у Приазовському районі проведені у січні березні 2017 року, щодо виправлення технічної помилки в ході яких, було змінено місце розташування земельної ділянки ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі.
В апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, представник відповідача також посилався на те, що розгляд справи Приазовським районним судом було здійснено без належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, у зв`язку з чим було істотно порушено права ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_3 , після відкриття провадження у справі, судом першої інстанції було направлено копію ухвали про відкриття провадження, копію позову з додатками та судову повістку. Вказані матеріали повернулись до суду неврученими адресату з відміткою установи пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».
09 січня 2020 року до Приазовського районного суду Запорізької області за підписом відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву доводи якого співпадають з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 поданої на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28.10.2020 (т. 1 а.с. 136-139),
24 січня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 до суду було направлено заяву про розгляд справи за її відсутності, у вказаній заяві також зазначено, що відповідач додаткових доказів, клопотань, заяв не має (т. 1, а.с. 187).
12 червня 2020 відповідачем ОСОБА_1 до суду першої інстанції повторно було направлено заяву про розгляд справи за її відсутності, за замістом якої ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає. Вказана заява була подана відповідачем через канцелярію суду, та особисто отримано судову повістку з викликом в засідання призначене на 27.07.2020 ( т.1, а.с.244, 245).
Під час тривалого судового розгляду, відповідач ОСОБА_1 неодноразово викликалась в судове засідання, що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с. 166, 169, 201, 219, 220, 235, 238, том 2 а.с. 28, а.с. 40).
В судове засідання, призначене на 28.10.2020 року відповідач ОСОБА_1 викликалась шляхом направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією за адресою зареєстрованого місця проживання. Судова повістка була повернута неврученою адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т.2 а.с. 52).
Відповідно доч.1,7ст.128ЦПК Українисуд викликаєучасників справиу судовезасідання абодля участіу вчиненніпроцесуальної дії,якщо визнаєїх явку обов`язковою.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок зокрема про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З наведеного вбачається, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово викликалась в судові засідання, була проінформована про наявність судового спору і про його зміст, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву та особистими заявами ОСОБА_1 , а також не заперечувала щодо розгляду справи за її відсутності.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про те, що неотримання відповідачкою судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на 28.10.2020, вплинуло на її права та обмежило у доступі до суду, спростовуються матеріалами справи.
Колегією суддів також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм ст. 280 ЦПК України, оскільки остання регулює умови проведення заочного розгляду справи, а в даній справі заочне рішення не ухвалювалось.
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши повно та всебічно наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Луньова Сергія Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 березня 2021 року.
Головуючий: Кримська О.М.
Судді: Дашковська А.В
Кочеткова В.І.
