ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа№ 910/7223/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Трубаков Є.О. адвокат (ордер серія ДП №2216/0/12 від 22.11.2019) ;

від (за первісним позовом) - Макарова О.М. адвокат (довір. №117 від 17.11.2020)

від третьої особи 1 (за первісним позовом) - не з`явився;

від третьої особи 2 (за первісним позовом) - не з`явився;

від третьої особи 3 (за первісним позовом) - Перевертун В.Г. (самопредставництво)

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства " Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020

у справі № 910/7223/18 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-Стандарт"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

2.Компанія "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНС ЛТД" (TRINTAL INVESTMENS LTD)

3. Національний банк України

про стягнення грошових коштів

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства " Комерційний банк "ПриватБанк"

до 1. ОСОБА_1

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал - Стандарт

3. Компанії "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНС ЛТД" (TRINTAL INVESTMENS LTD)

Про визнання договір недійсними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі №910/7223/18 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вартість цінних паперів у розмірі 810 000,00 грн, 3% річних у розмірі 36 000,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 36 000,00 грн., судовий збір у розмірі 13 230,00 грн. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- ОСОБА_1 скориставшись своїм правом 10.03.2016 склав повідомлення продавця про бажання провести розрахунки за договором купівлі-продажу цінних паперів, у якому просив ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі вказаного договору сплатити на користь ТОВ «Капітал-Стандарт» загальну вартість цінних паперів у кількості 61 280 шт.; загальна вартість відчужених позивачем за первісним позовом акцій становила 34 316 800 грн.;

- враховуючи невиконання ПАТ КБ «ПриватБанк» його зобов`язання з оплати відчужених ОСОБА_1 цінних паперів, останній, зважаючи на укладення договору відступлення права вимоги, звернувся до Банку з претензією, в якій просив сплатити вартість відчужених акцій в розмірі 34 316 800,00 грн.;

- відповідач за первісним позовом документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем за первісним позовом в повному обсязі не надав;

- матеріали справи свідчать, що станом на момент фактичного відчуження акцій ПАТ КБ «ПриватБанк», коли ОСОБА_1 передав вказані цінні папери Компанії «Тріантал Інвестменс Лтд» (18.03.2016), ОСОБА_1 не мав статусу пов`язаної з баком особи, оскільки був звільнений з посади 18.12.2015;

- позивач за зустрічним позовом не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що умови оспорюваних ним договорів передбачали відчуження ОСОБА_1 на користь компанії «Тріантал Інвестменс Лтд» цінних паперів за завищеною ціною, тобто на умовах більш сприятливих для сторін договору, як пов`язаних з банком осіб, ніж для інших осіб.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 скасувати повністю та закрити провадження в частині первісних позовних вимог на підставі ч.1 ч.1 ст. 231 ГПК України; вимоги зустрічної позовної заяви задовольнити.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом зазначає про те, що:

- спір за вимогами ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ;БВК26-01-14А від 06.03.2014, укладеним ТОВ «Капітал-Стандарт» та ПАТ КБ «ПриватБанк», за яким ОСОБА_1 набув право вимоги на підставі укладеного з ТОВ «Капітал-Стандарт» договору відступлення права вимоги не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

- продавець за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ;БВК26-01-14А від 06.03.2014 - комісіонер власника цінних паперів не був фактичним власником таких цінних паперів ані до укладення за договором купівлі-продажу пайових цінних, ані після укладення такого договору, первісні позовні вимоги по суті є стягненням грошових коштів з АТ КБ «ПриватБанк» на користь продавця за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів - особи, яка діяла як комісіонер, а не як власник цінних паперів, відчужених за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів; відповідно спір про стягнення грошових коштів на користь продавця за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів має на меті захист цивільного інтересу такої особи та не пов`язаний з захистом прав та інтересів, що виникають з акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі;

- особою, яка зобов`язана розрахуватись за цінні папери в силу ст.ст. 1011, 1016 Цивільного Кодексу України є комітент - компанія «Тріантал Інвестментс ЛТД»; керуючись ст.ст.1011, 1016 Цивільного кодексу України розрахунок за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів міг бути здійснений АТ КБ «ПриватБанк» (комісіонером) тільки за рахунок коштів компанії «Тріантал Інвестмент ЛТД» (комітента), однак здійснений не був з огляду на ненадходження від комітента необхідних для розрахунку коштів на відкриті АТ КБ «ПриватБанк» відповідні рахунки;

- АТ КБ «ПриватБанк» не міг здійснити самостійний розрахунок за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів, оскільки станом на березень 2016 існували обмеження НБУ щодо проведення таких операцій.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Євсікова О.О., Кропивної Л.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020, розгляд справи № 910/7223/18 призначено на 26.01.2021 та зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в строк до 28.08.2020 подати до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади на грецьку мову апеляційної скарги та доданих до неї документів (у трьох примірниках), ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 (у трьох примірниках), прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів (у двох примірниках), відповідне платіжне доручення про переказ збору у розмірі 21 євро на банківські реквізити Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр (у одному примірнику).

Не погоджуючись з рішенням, позивач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати ухвали Господарського суду міста Києва про витребування доказів від 16.07.2019 та від 26.11.2019;

- змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі №910/7223/18, надавши правову оцінку: наявності юрисдикції господарських судів на розгляд первісного позову у справі №910/7223/18; відсутності будь-яких порушень, у зв`язку із не передачею ПриватБанку (як покупцю) у власність акцій, що були предметом договору купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.2014; нібито неможливості ПриватБанку здійснити розрахунки за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.2014 за власні кошти на підставі ст..ст.1011, 1016 ЦК України; факту встановлення та скасування НБУ обмежень у діяльності ПриватБанку, а також тому, чи доведений факт встановлення таких обмежень належними доказами; чи мало місце порушення Правил здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, а також тому, чи є договір купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.2014 опціоном; факту ухилення ПриватБанку від надання суду оригіналу та копії оскаржуваного договору комісії від 17.02.2014 №БК01-14А; можливості застосування п.2 абз. 3 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у справі №910/7223/18, зокрема, тому, що ТОВ «Капітал-Стандарт» не мав статусу пов`язаної особи, а ціна продажу (2 номінала) на момент укладення договору була ринковою, а також тому, що ціну викупу встановлював не Приватбанк, а Тіантал Інвестментс Лтд як комітент ПриватБанку за договором комісії ( відсутність волевиявлення Банку); новим доводам ПриватБанку щодо пропуску строку позовної давності, а також тому факту, що у зустрічній позовній заяві, і під час провадження у суді першої інстанції Банк просив поновити процесуальний строк тільки стосовно доводів щодо нібито завищення ціни у 4 рази через те, що 22.10.2018 йому стала відома інформація з договору купівлі-продажу цінних паперів №113-БВ від 06.03.2014.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі №910/7223/18 залишити без змін.

В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом зазначає про те, що:

- позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом тільки 06.06.2018, тобто суд вирішив питання про відкриття провадження у справі вже на підставі нової редакції ГПК України, у п.4 ч.1 ст. 20 якої безпосередньо визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах. У зв`язку з тим, що підставою позову є договір купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.201, то спір у справі №910/7223/18 виник з правочину щодо акцій;

- саме умовами договору купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.2014 та договору про контроль за розрахунками від 06.03.2014, як його складової частини, передбачалася поставка акцій одразу на рахунок в цінних паперах Тріантал Інвестментс Лтд, відтак не існує жодного порушення п.1.1 договору купівлі-продажу пайових цінних парерів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.2014 зі сторони ТОВ «Капітал-Стандарт»;

- та обставина (момент перерахування Тріантал Інвестментс Лтд коштів Банку) не має жодного значення: навіть якщо припустити, що Тріантал Інвестментс Лтд мало авансувати витрати ПриватБанку на здійснення оплати придбаних акцій, то невиконання цього обов`язку не звільняє ПриватБанк від відповідальності за порушення господарського зобрв`язання за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.2014;

- щодо встановлення Національним Банком України обмежень у діяльності ПриватБанку, то серед перелічених ПриватБанком заборон відсутня заборона банку надавати послуги комісіонера за відповідними правочинами з цінними паперами;

- постанова Правління НБУ, на які посилається відповідач, до відома позивача доведені не були, отже їх дія на ОСОБА_1 не поширювалась.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Євсікова О.О., Кропивної Л.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020, розгляд справи № 910/7223/18 призначено на 26.01.2021 о 12:00. Зобов`язано ОСОБА_1 в строк до 28.08.2020 подати до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади на грецьку мову: апеляційної скарги та доданих до неї документів (у трьох примірниках), ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 (у трьох примірниках), прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів (у двох примірниках) , відповідне платіжне доручення про переказ збору у розмірі 21 євро на банківські реквізити Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр (у одному примірнику).

Об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/7223/18 в одне провадження.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 для вирішення питання про виправлення описки в ухвалах Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 910/7223/18 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 у справі № 910/7223/18 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Кропивна Л.В., ОСОБА_2

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 прийняти до свого провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020, виправити допущену в ухвалах № 910/7223/18 від 12.08.2020 описку, зазначивши дату ухвал Північного апеляційного господарського суду, які мають бути перекладені скаржниками на грецьку мову в описовій та резолютивній частині, замість "10.08.2020" зазначити "12.08.2020".

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя про звільнення у відставку від 14.01.2021, у справі № 910/7223/18 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/7223/18 між суддями.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 у справі № 910/7223/18 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Кропивна Л.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Кропивна Л.В., Буравльов С.І. прийнято до свого провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 910/7223/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 оголошено перерву до 16.02.2021.

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи наявні письмові пояснення Національного Банку України (третя особа 3), в яких третя особа зазначає про те, що:

- ОСОБА_1 просить апеляційний суд надати правову оцінку факту встановленя та скасування Національним банком України обмежень у діяльності АТ КБ «ПриватБанк», а також тому, чи доведений факт встановлення таких обмежень належними доказами. Спірні постанови приймались Національним банком України відносно до АТ КБ «ПриватБанк», а отже первісний позивач є неналежною стороною в правовідносинах, що виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та Національним банком України за вказаними актами, адже Національний банк України не реалізовував владні управлінські функції стосовно ОСОБА_1 . Відтак первісний позивач не має права вимагати надання правової оцінки факту встановолення та скасування Національним банком України обмежень у діяльності АТ КБ «ПриватБанк», а також тому, чи доведений факт встановлення таких обмежень належними доказами.

Крім того, від відповідвча за перісним позовом (28.01.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що:

- продавець за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.2014 - комісіонер власника цінних паперів не був фактичним власником таких цінних паперів ані до укладення за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів, ані після укладення такого договору, відповідно спір про стягнення грошових коштів на користь комісіонера за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.2014 має на меті захист цивільного інтерсу такої особи та не пов`язаний з захистом прав та інтересів, що виникають з акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі;

- АТ КБ «ПриватБанк» не міг здійснити самостійний розрахунок за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.2014, оскільки станом на березень 2016 існували обмеження Національного банку України щодо проведення таких операцій;

- для спростування тверджень про недійсність правочину необхідним є встановлення відсутності порушень закону умовам договору саме на момент його укладення, а не виконання, як-то помилково зазначає ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі.

Від позивача за первісним позовом (15.02.2021) надійшли додаткові пояснення щодо розгляду первісного позову у справі, в яких позивач зазначає про те, що:

- Велика Палата Верховного Суду у справі №757/39672/17 по суті підтвердила, що за правилами нового ГПК Укпраїни аналогічні позовні вимоги підлягають розгляду судами господарської юрисдикції через існування застереження проте, що господарськими судами розглядаються спори з правочинів щодо акцій. Таким чином «господарська справа» підлягає розгляду господарськими судами, адже відкрита у червні 2018 за правилами «нового» ГПК України;

- щодо доводів АТ «КБ «ПриватБанк» про те, що у господарських судів відсутня компетенція на розгляд справи №910/7223/18 через те, що позивач є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.06.2020 у справі №761/8825/18 про закриття провадження дійшов висновку, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 20 ГПК України спір відноситься до юрисдикції господарських судів незалежно від того, що сторонами вказаного правочину є фізичні особи.

В судове засіданні апеляційного господарського суду 16.01.2021 не з`явились представники третіх осіб 1 та 2 за первісним позовом.

При вирішенні питання про можливість розгляду справи у відсутності третіх осіб 1 та 2, судовою колегією встановлено, що:

- треті особи 1 та 2 повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та загальний реєстр на передачу кореспонденції за 27.01.2021, неявка третіх осіб 1 та 2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у справі по суті, колегія суддів ухвалила розгляд апеляційної скарги у справі у відсутності представників третіх осіб 1 та 2.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" судовою колегією встановлено.

06.03.2014 між ОСОБА_1 , як покупцем, та ТОВ "ФК "Гамбіт", як продавцем, яке діяло на підставі Договору комісії № 62-БК від 17.02.2014, укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 113-БВ (далі - Договір № 113-БВ).

На підставі вищевказаного договору № 113-БВ ОСОБА_1 набув у власність прості іменні бездокументарні акції, емітентом яких виступило ПАТ КБ "ПриватБанк", у кількості 61 280 шт, номінальна вартість одного ЦП - 252,95 грн.

Отже, станом на 06.03.2014 ОСОБА_1 був власником акцій ПАТ КБ "ПриватБанк", у кількості 61 280 шт, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами № 06-03/9 від 06.03.2014.

У той же день, 06.03.2014 з метою відчуження ОСОБА_1 вищевказаних цінних паперів між учасниками спірних правовідносин були укладені ще три договори.

Так, 06.03.2014 між ОСОБА_1 , як комітентом, та ТОВ "Капітал-Стандарт", як комісіонером, укладено договір комісії № 104-БК пунктом 1.1 якого передбачено, що комісіонер зобов`язується за плату надати комітенту послуги з продажу простих іменних бездокументарних акцій, емітентом яких виступило ПАТ КБ "ПриватБанк", у кількості 61 280 шт, номінальна вартість одного ЦП - 252,95 грн, загальна вартість ЦП - 31 001 552,00 грн (далі - ЦП), від свого імені за рахунок та в інтересах комітента.

Положеннями договору комісії № 104-БК передбачено, що комітент доручає комісіонеру, а комісіонер зобов`язується укласти договір на виконання цього Договору (далі - Договір на виконання) на наступних умовах:

- термін дії Договору на виконання - до 31.05.2016. У разі, якщо жодна зі сторін Договору на виконання до закінчення терміну дії Договору на виконання не надасть повідомлення про бажання провести розрахунки, у цьому випадку Договір на виконання після закінчення терміну його дії вважається розірваним (п. 1.2);

- розрахунки згідно укладеної комісіонером угоди здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку особи, яка буде виступати покупцем згідно Договору на виконання, на поточний рахунок комісіонера для подальшого виконання Комісіонером функцій податкового агента згідно п. 2.4.1. цього Договору та сплати особливого податку з відчуження цінних паперів відповідно до Податкового кодексу України, якщо це буде вимагати діюче законодавство (п. 1.3.1);

- вартість ЦП, за якою комісіонер повинен продати належний комітенту пакет ЦП, залежить від того, хто виступить ініціатором проведення розрахунків за Договором на виконання шляхом надання повідомлення про проведення розрахунків. У разі отриманням покупцем по Договору на виконання від комітента письмового повідомлення про проведення розрахунків, вартість ЦП буде розраховуватись за формулою: Ц = Квласн * 2 * Ном, де Ц - вартість ЦП, Квласн - кількість ЦП, наведена у п. 1.1 цього Договору, Ном - номінальна вартість одного ЦП, яка буде зареєстрована на дату отримання повідомлення про проведення розрахунків. У разі отриманням покупцем по Договору на виконання від комітента покупця по Договору на виконання (в інтересах якого діє покупець по Договору на виконання) письмового повідомлення про проведення розрахунків, вартість ЦП буде розраховуватись за формулою: Ц = Квласн * 2,5 * Ном, де Ц - вартість ЦП, Квласн - кількість ЦП, наведена у п. 1.1 цього Договору, Ном - номінальна вартість одного ЦП, яка буде зареєстрована на дату отримання повідомлення про проведення розрахунків (п. 1.3.2);

- оплата за ЦП здійснюється покупцем по Договору на виконання протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання одного з нижчезазначених документів: письмового повідомлення про проведення розрахунків від комітента, або письмового повідомлення про проведення розрахунків від комітента покупця, в інтересах якого діє покупець по Договору на виконання (п. 1.3.3).

- комісіонер зобов`язаний забезпечити укладання Договору на виконання на умовах, згідно з якими ЦП будуть заблоковані на рахунку у цінних паперах комітента у депозитарній установі на термін дії Договору на виконання. Протягом 3 (трьох) днів з дати отримання письмового повідомлення про проведення розрахунків від комітента або від комітента покупця по Договору на виконання депозитарна установа повинна мати документи, які нададуть їй можливість без додаткового звернення сторін до депозитарної установи зняти обмеження прав на ЦП та виконати облікову операцію про одержання прав на ЦП на рахунок у цінних паперах покупця (чи клієнта покупця). Для цього в день підписання договору на виконання, комітент, покупець (чи клієнт покупця) та депозитарна установа підпишуть договір про контроль за розрахунками та усі необхідні розпорядження (п. 1.4.2).

На виконання вищевказаного договору комісії, 06.03.2014 між ТОВ "Капітал-Стандарт", як продавцем, та ПАТ КБ "ПриватБанк", як покупцем, яке діяло на підставі укладеного з комітентом покупця (Компанією "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД") договору комісії № БК01-14А від 17.02.2014, укладено договір купівлі-продажу пайових цінних паперів № 105-БВТ;БВК26-01-14А, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору пайові цінні папери, а саме прості іменні бездокументарні акції, емітентом яких виступило ПАТ КБ "ПриватБанк", у кількості 61 280 шт, номінальна вартість одного ЦП - 252,95 грн.

У п. 1.2 договору купівлі-продажу сторони погодили, що розмір загальної вартості ЦП залежить від того, хто виступить ініціатором проведення розрахунків за цим договором шляхом надання повідомлення про проведення розрахунків. У разі отриманням покупцем від комітента продавця письмового повідомлення про проведення розрахунків, складеного за формою, наведеною у Додатку №1 до цього Договору, загальна вартість ЦП буде розраховуватись за формулою: Ц = Квласн * 2 * Ном, де Ц - загальна вартість ЦП, Квласн - кількість ЦП, наведена у п. 1.2. цього Договору, Ном - номінальна вартість одного ЦП, яка буде зареєстрована НКЦПФР на дату отримання повідомлення про проведення розрахунків. У разі отриманням покупцем від комітента покупця письмового повідомлення про проведення розрахунків, складеного за формою, наведеною у Додатку № 2 до цього Договору, загальна вартість ЦП буде розраховуватись за формулою: Ц = Квласн * 2,5 * Ном, де Ц - загальна вартість ЦП, Квласн - кількість ЦП, наведена у п. 1.2. цього Договору, Ном - номінальна вартість одного ЦП, яка буде зареєстрована НКЦПФР на дату отримання повідомлення про проведення розрахунків.

Крім того, у п. 1.2 договору купівлі-продажу сторони домовились про те, що на дату підписання цього договору загальна вартість ЦП становить 31 001 552,00 грн, але у разі отримання покупцем від комітента продавця або від комітента покупця повідомлення про проведення розрахунків, складеного за формою, наведеною у додатку № 1 або у додатку № 2 до цього договору відповідно, покупець зобов`язаний розрахувати загальну вартість ЦП по формулам, наведеним у цьому пункті цього договору. Ціна одного ЦП визначається на дату здійснення покупцем платежу за ЦП згідно наступної формули: Ціна одного ЦП = Загальна вартість ЦП / Кількість ЦП.

Положеннями п. 5.1 договору купівлі-продажу закріплено право продавця на отримання загальної вартості цінних паперів.

Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу розрахунки згідно цього договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця (ТОВ "Капітал-Стандарт"). Покупець зобов`язується сплатити загальну вартість цінних паперів продавцю за рахунок власних коштів.

Відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу покупець зобов`язується сплатити продавцю загальну вартість цінних паперів, розраховану відповідно до п. 1.2 цього договору, протягом 3 (трьох) робочих днів здати отримання одного з нижчезазначених документів: письмового повідомлення про проведення розрахунків від комітента продавця, складеного за формою, наведеною у додатку № 1 до цього договору, або письмового повідомлення про проведення розрахунків від комітента покупця, складеного за формою, наведеною у додатку № 2 до цього договору.

Пунктом 3.2 договору купівлі-продажу передбачено, що цінні папери повинні бути заблоковані на рахунку у цінних паперах комітента продавця у депозитарній установі ТОВ "Капітал-Стандарт" (далі - депозитарна установа) на термін дії цього договору. Депозитарна установа повинна мати документи, які нададуть їй можливість без додаткового звернення сторін до депозитарної установи зняти обмеження прав на цінні папери та виконати облікову операцію про одержання прав на цінні папери на рахунок у цінних паперах комітента покупця після отримання письмового повідомлення про проведення розрахунків від комітента продавця або від комітента покупця. Для цього в день підписання цього договору комітент продавця, комітент покупця та депозитарна установа зобов`язуються підписати договір про контроль за розрахунками та усі необхідні розпорядження. Договір про контроль за розрахунками регулює процес перереєстрації прав власності на цінні папери за цим договором та є невід`ємною частиною цього договору.

Положеннями п. 6.2 договору купівлі-продажу передбачено, що у разі несвоєчасного виконання покупцем свого зобов`язання, згідно п. 2.2. цього договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості цінних паперів за кожен робочий день прострочення, але не більше 10% (Десяти відсотків) від загальної вартості цінних паперів.

Сторони домовились, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2016 (п. 10.3 договору купівлі-продажу).

На виконання вищевказаного договору купівлі-продажу 06.03.2014 між ОСОБА_1 , як продавцем, Компанією "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД", як покупцем, та ТОВ "Капітал-Стандарт", як депозитарною установою укладено договір про контроль за розрахунками, відповідно до п. 1.1 якого сторони наступним визнали, що цей договір укладено з метою контролю за перереєстрацією прав власності на цінні папери, пов`язаною з придбанням та продажем цінних паперів згідно з договором купівлі-продажу пайових цінних паперів. Сторони договору купівлі-продажу пайових цінних паперів зобов`язуються надати депозитарній установі інформацію про всі зміни та поправки до договору купівлі-продажу пайових цінних паперів у випадку внесення таких змін та поправок в день підписання відповідних змін та поправок. Сторони договору купівлі-продажу пайових цінних паперів зобов`язуються не висувати до Депозитарної установи будь-які претензії через вжиті або не вжиті заходи у випадку ненадання інформації про зміни та поправки до договору купівлі-продажу пайових цінних паперів.

Згідно з п. 2.1 договору про контроль продавець зобов`язаний встановити обмеження прав на цінні папери на своєму рахунку у цінних паперах, відкритому у депозитарній установі, в день підписання цього до 31.05.2016 (далі - термін обмеження прав). Термін обмеження прав може бути припинений достроково у випадку, зазначеному у п. 3.3 цього договору.

Пунктом 2.2 договору про контроль передбачено, що з метою забезпечення встановлення обмеження прав на цінні папери та можливості їх поставки на рахунок покупця в цінних паперах, продавець, одночасно з підписанням цього договору, надає депозитарній установі безвідкличне розпорядження на встановлення обмеження прав на цінні папери (далі - розпорядження на встановлення обмежень), безвідкличне розпорядження на зняття обмеження прав на цінні папери (далі - розпорядження на зняття обмежень) та безвідкличне розпорядження на поставку прав на цінні папери на рахунок у цінних паперів покупця (далі - розпорядження на поставку).

У п. 2.3 договору про контроль сторони погодили, що виконання розпорядження на зняття обмежень депозитарною установою може відбутися у разі закінчення терміну обмеження прав, наведеного у п. 2.1 цього договору, або у разі дострокового припинення терміну обмеження прав згідно п. 3.3 цього договору, або у разі отримання депозитарною установою одного з нижченаведених документів. Виконання розпорядження на поставку депозитарною установою може відбутися лише у разі отримання депозитарною установою одного з нижченаведених документів: письмового повідомлення продавця про бажання провести розрахунки за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів, складеного по формі, наведеній у додатку № 1 до цього договору; письмового повідомлення покупця про бажання провести розрахунки за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів, складеного по формі, наведеній у додатку № 2 до цього договору.

З метою забезпечення можливості одержання прав на цінні папери, покупець одночасно з підписанням цього договору надає депозитарній установі безвідкличне розпорядження на одержання прав на цінні папери від продавця (далі - розпорядження на одержання) (п. 2.4 договору про контроль).

Відповідно до п. 2.6 договору про контроль у разі отримання депозитарною установою документу, передбаченого п. 2.3.1 або п. 2.3.2 цього договору, депозитарна установа невідкладно знімає обмеження з цінних паперів на відповідному рахунку у цінних паперах продавця та здійснює поставку цінних паперів з рахунку у цінних паперах продавця на рахунок у цінних паперах покупця у кількості, передбаченій цим договором, розпорядженням на поставку та договором купівлі-продажу пайових цінних паперів.

Згідно з п. 2.7 договору про контроль у день виконання п. 2.6 цього договору депозитарна установа передає представникам сторін виписки, які підтверджують виконання депозитарних операцій, передбачених п. 2.6 цього договору.

У п. 7.6 договору про контроль сторони домовились, що цей договір є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу пайових цінних паперів, в частині зобов`язань продавця та покупця відповідно щодо перереєстрації цінних паперів на користь покупця.

10.03.2016, скориставшись своїм правом, ОСОБА_1 склав повідомлення продавця про бажання провести розрахунки за договором купівлі-продажу цінних паперів, у якому просив ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі вказаного договору сплатити на користь ТОВ "Капітал-Стандарт" загальну вартість цінних паперів у кількості 61 280 шт.

Матеріали справи свідчать, що номінальна вартість відчужуваних ОСОБА_1 цінних паперів на момент отримання банком повідомлення про проведення розрахунків становила 280,00 грн. Викладене підтверджується листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 12/01/15275 від 12.07.2016, відповідно до якого за даними Державного реєстру випусків цінних паперів станом на 12.07.2016 чинним свідоцтвом про реєстрацію випуску акцій ПАТ КБ "ПриватБанк" є Свідоцтво про реєстрацію випуску простих іменних акцій № 44/1/2015 від 22.05.2015, видане 11.08.2015 Національною комісії з цінних паперів та фондового ринку на загальну суму 21 256 468 800,00 грн в кількості 75 915 960 штук, номінальною вартістю 280,00 грн форма існування - бездокументарна.

Таким чином, судом встановлено, що з урахуванням положень п. 1.2 договору купівлі-продажу загальна вартість відчужених позивачем за первісним позовом акцій становила 34 316 800 грн.

Вищевказане повідомлення направлено ОСОБА_1 11.03.2016 на адреси ПАТ КБ "ПриватБанк", ТОВ "Капітал-Стандарт" та Компанії "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД", що підтверджується фіскальними чеками підприємства поштового зв`язку № 0358, №0359, №0360 від 11.03.2016, описами вкладення, а також рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

14.03.2016 ПАТ КБ "ПриватБанк" отримало вищевказане повідомлення ОСОБА_1 (продавця) про бажання провести розрахунки за договором купівлі-продажу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100137339417.

З виписки про операції з цінними паперами № 18-03/2 від 18.03.2016 вбачається, що станом на вказану дату (18.03.2016) цінні папери, а саме прості іменні бездокументарні акції, емітентом яких виступило ПАТ КБ "ПриватБанк", у кількості 61 280 шт, були переведені на рахунок у цінних паперах, що належить Компанії "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД".

Водночас ПАТ КБ "ПриватБанк" свої грошові зобов`язання ані перед ТОВ "Капітал-Стандарт", ані перед ОСОБА_1 не виконав.

При цьому, виконання обов`язку з оплати відчужених цінних паперів за умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу не ставиться в залежність від переведення акцій з рахунку ОСОБА_1 на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк", як покупця. Водночас матеріали справи свідчать, що покупець вказаних цінних паперів - Компанія "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" придбані ним акції отримав.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Капітал-Стандарт" з вимогою про відступлення права вимоги від 16.05.2016.

11.10.2016 між ТОВ "Капітал-Стандарт", як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1 якого у зв`язку з порушенням третьою особою (ПАТ КБ "ПриватБанк") умов договору купівлі-продажу пайових цінних паперів № 105-БВТ;БВК 26-01-І4А від 06.03.2014 (далі - основний договір), укладеного з нею первісним кредитором як комісіонером нового кредитора на підставі договору комісії № 104-БК від 06.03.2014, первісний кредитор, керуючись ст. 1016 ЦК України, відступає (передає), а новий кредитор набуває (отримує) право вимоги, що належить первісному кредиторові за основним договором, укладеним між первісним кредитором та ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - боржник), і стає кредитором за основним договором.

Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права під правом вимоги, що передається за цим договором новому кредитору від первісного кредитора, сторони розуміють право вимоги до боржника у розмірі 34 316 800 грн, яке виникло на підставі основного договору, а також будь-які інші права, існуючі у первісного кредитора на момент укладення цього договору, пов`язані з зазначеним правом вимоги, в тому числі, але не виключно: право вимагати відшкодування збитків у повному розмірі за невиконання чи неналежне виконання умов основного договору, право вимагати оплати пені в порядку та у розмірах, визначених основним договором, право вимагати оплати 3% річних, а також інфляційних втрат за весь час прострочення платежу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

За цим договором новий кредитор (замість первісного) одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором (п. 1.3 договору про відступлення права).

Враховуючи невиконання ПАТ КБ "ПриватБанк" його зобов`язання ОСОБА_1 звернувся до банку з претензією від 20.03.2017, в якій, у тому числі, просив сплатити вартість відчужених акцій в розмірі 34 316 800,00 грн.

Направлення вказаної претензії на адресу банку підтверджується фіскальним чеком підприємства поштового зв`язку № 1472 від 21.04.2017 та описом вкладення до поштового відправлення № 4900050973455.

ПАТ КБ "ПриватБанк" отримав претензію ОСОБА_1 24.04.2017, проте відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість перед ОСОБА_1 не сплатив.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч.4 ст.1016 Цивільного кодексу України у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Отже, скориставшись своїм правом, обумовленим невиконанням банком зобов`язань перед ТОВ "Капітал-Стандарт", як комісіонером, за договором комісії № 104-БК від 06.03.2014, укладеним з ОСОБА_1 , останній звернувся до ТОВ "Капітал-Стандарт" з вимогою про відступлення на його користь права вимоги до банку за договором купівлі-продажу цінних паперів № 105-БВТ;БВК26-01-14А від 06.03.2014, внаслідок чого між ОСОБА_1 та ТОВ "Капітал-Стандарт" укладено договір про відступлення права вимоги від 11.10.2016, на підставі якого ОСОБА_1 й звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Банку заборгованості за відчужені цінні папери.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 Господарського кодексу України).

У розділі ІІ Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджених Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1449 від 12.12.2006 (далі - Правила) визначено, що договір на виконання - це договір купівлі-продажу (міни, позики, РЕПО) цінних паперів або інших фінансових інструментів, який укладається торговцем (комісіонером, повіреним, управителем) з третьою особою (контрагентом) на виконання умов договору комісії, договору доручення, договору про управління, укладеного між торговцем та його клієнтом, або разового замовлення клієнта до договору на брокерське обслуговування.

Предметом договору на виконання є здійснення торговцем купівлі, продажу, здійснення операції РЕПО, позики або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів в інтересах клієнта та за його рахунок чи в інтересах та за рахунок клієнта номінального утримувача / клієнта клієнта номінального утримувача відповідно до умов укладеного з клієнтом договору комісії, договору доручення, договору про управління або наданого клієнтом разового замовлення до договору на брокерське обслуговування (п.1 розділу ХІІ Правил).

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст.202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач за первісним позовом документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем за первісним позовом в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача частини вартості відчужених ним акцій ПАТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 810 000,00грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 37 100,00 грн за період з 01.07.2017 по 23.05.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та умов п. 2.2 укладеного сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів строк виконання банком грошового зобов`язання з оплати придбаних ним для Компанії "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" акцій настав 17.03.2016, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання почалось з 18.03.2016.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач за первісним позовом акції, відчужені позивачем за первісним позовом, не оплатив, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 6.2 договору купівлі-продажу передбачено, що у разі несвоєчасного виконання покупцем свого зобов`язання, згідно п. 2.2. цього договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості цінних паперів за кожен робочий день прострочення, але не більше 10% (Десяти відсотків) від загальної вартості цінних паперів.

З урахуванням встановленого судом строку виконання грошового зобов`язання з оплати вартості відчужених цінних паперів (який настав 17.03.2016), а також зважаючи на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування пені, як штрафної санкції, припиняється через шість місяців, і такий строк нарахування пені не був подовжений сторонами у договорі купівлі-продажу, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що правомірним буде нарахування пені протягом строку з 18.03.2016 по 18.09.2016.

Водночас визначений позивачем період нарахування пені з 01.07.2017 по 23.05.2018 знаходиться поза межами періоду, протягом якого нарахування пені є правомірним (з 18.03.2016 по 18.09.2016).

За таких обставин, зважаючи на те, що суд обмежений визначеним позивачем строком нарахування штрафних санкцій і не може нарахувати пеню протягом самостійно визначеного ним періоду, що повністю знаходиться поза межами періоду, визначеного позивачем, суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 36 000,00 грн за період з 01.07.2017 по 23.05.2018 та інфляційну складову боргу в розмірі 36 000,00 грн за період з червня 2017 року по квітень 2018 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу з урахуванням визначених ним періодів є таким, що виконаний арифметично вірно з урахуванням вимог чинного законодавств та умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних в розмірі 36 000,00грн за період з 01.07.2017 по 23.05.2018 та інфляційної складової боргу в розмірі 36 000,00грн за період з червня 2017 року по квітень 2018року заявлені позивачем за первісним позовом правомірно, а тому обгрунтовано задоволено судом у вказаних позивачем розмірах.

Щодо зустрічного позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання договорів недійсними.

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсними Договору купівлі-продажу цінних паперів № 105-БВТ;БВК26-01-14А від 06.03.2014 та Договору комісії № БК01-14А від 17.02.2014, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що:

- за приписами ст.1011 Цивільного кодексу України та Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджених Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1449 від 12.12.2006 (далі - Правила) договір комісії та договір купівлі-продажу, укладений на його виконання, повинні закріплювати обов`язок комітента передати комісіонеру грошові кошти, за рахунок яких комісіонер здійснює розрахунки за придбані цінні папери. В порушення наведеного за умовами Договору купівлі-продажу цінних паперів № 105-БВТ; БВК26-01-14А від 06.03.2014 Банк зобов`язувався оплатити цінні папери, придбані для Компанії "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД", власними коштами. На переконання Банку така умова випливала з положень Договору комісії № БК01-14А від 17.02.2014, примірник якого у Банку відсутній;

- вищевказані Договори суперечать приписам ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки Договір купівлі-продажу цінних паперів є таким, що укладений пов`язаними з Банком особами на умовах більш сприятливих, ніж для інших осіб, оскільки цінні папери набуті за цим Договором за завищеною ціною. На підтвердження таких обставин позивач за зустрічним позовом вказує, що 06.03.2014 ОСОБА_1 були набуті акції ПАТ КБ "ПриватБанк" у Компанії "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" за ціною 6851212,99грн, а відчужені у той же день 06.03.2014 на користь Компанії за ціною 31001552,00грн, тобто за ціною, яка більше ніж у 4 рази перевищує ціну купівлі ОСОБА_1 цих акцій.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013), вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Пунктом 1 розділу VII Правил (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) встановлено, що предметом договору комісії є надання торговцем (комісіонером) певного виду послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів від свого імені за рахунок та в інтересах клієнта (комітента).

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч.3 ст. 1012 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно з ч.1 ст.1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Положеннями ч.1 ст.1016 Цивільного кодексу України на комітента покладене зобов`язання забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.

Пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу передбачено, що розрахунки згідно цього договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця (ПАТ КБ "ПриватБанк") на поточний рахунок продавця (ТОВ "Капітал-Стандарт"). Покупець зобов`язується сплатити загальну вартість ЦП продавцю за рахунок власних коштів.

Статтею 1024 Цивільного кодексу України закріплено право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

У свою чергу, у пп. "е" п. 3 розділу VII Правил закріплено, що договір комісії, субкомісії, крім вимог, визначених розділом III цих Правил, містить, зокрема: обов`язок клієнта переказати грошові кошти на поточний рахунок торговця для розрахунків за цінні папери або інші фінансові інструменти та обов`язок торговця за розпорядженням клієнта переказати грошові кошти, отримані в розрахунок за цінні папери або інші фінансові інструменти, на поточний рахунок клієнта.

Отже, за приписами законодавства, чинного на момент укладення спірного договору виконання комісіонером його зобов`язань за договором комісії могло бути здійснене за власний рахунок із подальшим відшкодуванням понесених витрат або за рахунок коштів наданих комітентом для розрахунку із третьою особою.

У даному випадку положення пп. "е" п. 3 розділу VII "Вимоги до договору комісії, договору субкомісії" Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами можуть бути застосовані до Договору комісії № БК01-14А від 17.02.2014, проте не розповсюджують свою дію на Договір купівлі-продажу цінних паперів № 105-БВТ;БВК26-01-14А від 06.03.2014, адже встановлюють вимоги саме до договорів комісії, якими передбачене надання торговцем (комісіонером) послуги з купівлі цінних паперів від свого імені за рахунок та в інтересах клієнта.

Однак, за відсутності примірника спірного договору комісії № БК01-14А від 17.02.2014 відсутня можливість надати оцінку його умовам та встановити наявність або відсутність невідповідності його умов приписам законодавства. Відтак, позивачем за зустрічним позовом не доведена наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Водночас з урахуванням загальних правил надання послуг за договором комісії, встановлених приписами Цивільного кодексу України, комісіонеру не заборонено вчиняти дії в інтересах комітента за власний рахунок з подальшим відшкодуванням таких витрат, тому умова спірного Договору купівлі-продажу цінних паперів № 105-БВТ;БВК26-01-14А від 06.03.2014 щодо сплати Банком загальної вартості придбаних акцій за рахунок власних коштів, за відсутності примірника спірного Договору комісії, не дає можливості однозначно стверджувати, що придбання акцій передбачалось за рахунок Банку без подальшого відшкодування.

За приписами ст. 52 Закону України "Про банк і банківську діяльність" (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) угоди, що здійснюються з пов`язаними з банком особами (далі - пов`язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов`язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.

Для цілей цього Закону пов`язаними особами є: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку; 3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; 4) керівники та контролери споріднених осіб банку; 5) керівники та контролери афілійованих осіб банку; 6) афілійовані особи банку; 7) споріднені особи банку; 8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини; 9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

Більш сприятливими умовами визначаються: 1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов`язань, ніж вимагається від інших клієнтів; 2) придбання у пов`язаної особи майна низької якості чи за завищеною ціною; 3) здійснення інвестиції в цінні папери пов`язаної особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство; 4) оплата товарів та послуг пов`язаної особи за цінами вищими, ніж звичайні або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані.

Банк може укладати угоди з пов`язаними особами, які передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення банківських операцій, які менші звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші звичайних, у разі, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового розвитку банку.

Національний банк України може своїм розпорядженням запроваджувати обмеження на суму угод з пов`язаними особами.

Сторони не заперечують тієї обставини, що ОСОБА_1 визнавався пов`язаною з Банком особою за посадою, як голова правління дочірнього банку AS PrivatBank на підставі п.6 ч.1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як керівник афілійованого з ПАТ КБ "ПриватБанк" банку.

Згідно з довідкою № 21.-13/20 від 23.10.2017, виданою AS PrivatBank, зазначена банківська установа підтвердила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював у AS PrivatBank з 21.01.2002 по 18.12.2015. Рішенням ради Комісії ринку фінансів та капіталу від 07.12.2001 ОСОБА_1 був затверджений на посаду голови правління АО банк "Parit?te". 21.01.2002 АО банк "Parit?te" уклав з ОСОБА_1 трудовий договір № 174, 17.08.2007 назва АО банк "Parit??te" була змінена на AS PrivatBank. Рішенням Ради Банку "Про звільнення з посади голови правління ОСОБА_1" від 17.12.2015 (протокол засідання Ради № 14/2015) з 18.12.2015 трудові правовідносини з ОСОБА_1 були припинені.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що станом на момент фактичного відчуження акцій ПАТ КБ "ПриватБанк" коли ОСОБА_1 передав вказані цінні папери Компанії "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" (18.03.2016), ОСОБА_1 не мав статусу пов`язаної з Банком особи, оскільки був звільнений з посади 18.12.2015.

Не можуть бути покладені в основу рішення доводи ПАТ КБ "ПриватБанк" що акції ПАТ КБ "ПриватБанк" були набуті ОСОБА_1 та відчужені ним на користь Компанії "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" протягом одного дня (06.03.2014) за ціною, яка більше ніж у 4 рази перевищує ціну купівлі ОСОБА_1 цих акцій, з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 06.03.2014 ОСОБА_1 дійсно набув акції ПАТ КБ "ПриватБанк" у кількості 61 280 шт та у той же день уклав Договір купівлі-продажу цінних паперів № 105-БВТ;БВК26-01-14А від 06.03.2014, який передбачав відчуження вказаних акцій.

Водночас з вищевказаного Договору купівлі-продажу цінних паперів вбачається, що його умовами не визначена стала вартість акцій станом на день укладення такого Договору (06.03.2014). Натомість сторонами була погоджена формула визначення такої ціни, з якої вбачається, що ціна відчужуваних акцій обраховується від номінальної вартості одного цінного паперу, зареєстрованої НКЦПФР на дату отримання Повідомлення про проведення розрахунку.

Повідомлення про проведення розрахунку направлено ОСОБА_1 учасникам правовідносин 11.03.2016, а отримане ПАТ КБ "ПриватБанк" 14.03.2016, тобто через два роки після укладення договору купівлі-продажу цінних паперів. Відповідно вартість цінних паперів, відчужених на підставі вищевказаного договору обраховувалась станом на 14.03.2016, що спростовує твердження позивача за зустрічним позовом про підвищення ціни відчужених акцій більше ніж в чотири рази протягом одного дня (06.03.2014).

Приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів погоджується з висновоком місцевого господарського суду про те, що позивач за зустрічним позовом не надав суду жодного належного, допустимого, достатнього та достовірного доказу на підтвердження того, що умови оспорюваних ним договорів передбачали відчуження ОСОБА_1 на користь Компанії "ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" цінних паперів за завищеною ціною, тобто на умовах більш сприятливих для сторін договору, як пов`язаних з Банком осіб, ніж для інших осіб.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем за зустрічним позовом подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується, згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна правова позиція наведена також у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 922/1425/17.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом з підстав їх необґрунтованості, судом обґрунтовано не застосовано при цьому позовну давність та наслідки її спливу.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі №910/7223/18 залишити без змін

4. Матеріали справи №910/7223/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 01.03.2021

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.В. Кропивна

С.І. Буравльов