ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2021 р. Справа№ 910/7972/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» та Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020
у справі № 910/7972/20 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 636 762,05 грн.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (далі - ТОВ «Смілаенергопромтранс», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач) про стягнення 1 080 663,42 грн заборгованості, а саме, 621 855,39 грн штрафу, 380 895,43 грн пені та 39 199,63 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору №6323/02 від 17.08.2010 в частині здійснення розрахунків за продану останньому в березні 2020 року електричної енергії.
11.09.2020 позивачем Господарського суду міста Києва було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача 342 996,78 грн штрафу, 217163,39 грн пені, 37 403,25 грн 3% річних, 39 199,63 грн інфляційних втрат, а всього 636 762,05 грн, яка була прийнята судом до розгляду.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2020 у справі № 910/7972/20 позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Смілаенергопромтранс» 104 856,18 грн пені, 19 660, 53 грн - 3% річних, 171 498,39 грн штрафу, в іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд, виходячи з умов укладеного сторонами договору та положень діючого законодавства, дійшов висновку, що остаточний розрахунок за отриману у спірному періоді електричну енергію відповідач мав здійснити в строк до 04.05.2020, а саме після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, а тому прострочення платежу виникло з 05.05.2020 відповідно; здійснивши перерахунок наведеного позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що cтягненню з відповідача підлягає 3% річних у сумі 19 660,53 грн за загальний період прострочення з 05.05.2020 по 31.05.2020; в частині заявленої до стягнення пені у розмірі 217 163,39 грн за період з 05.05.2020 по 31.05.2020 суд визнав обґрунтованим розмір в сумі 104 856,18 грн, у зв`язку з чим таку вимогу задовольнив частково; встановивши, що позивачем нараховуються витрат з урахуванням індексу інфляції за квітень місяць 2020 року, а обґрунтованим є період заборгованості, починаючи з 05.05.2020, суд дійшов висновку, що вказані вимоги задоволенню не підлягають; також суд, встановивши факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії та ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів у відповідності до порядку оплати, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 342 996,78 грн є обґрунтованою, а розрахунок штрафу - арифметично вірним, однак, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд вважав за необхідне зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу на 50% та стягнути на користь позивача штраф у сумі 171 498,39 грн, вказуючи, що таке зменшення розміру штрафу є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для останніх.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі; прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2020 у справі № 910/7972/20 в частині, якою вимоги позивача задоволено та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та сплати судового збору.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електроенергії», статей 530, 551 ЦК України, статей 196, 233 ГК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії», Конституції України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини та з порушенням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ч. 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, відтак регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом не вичерпується умовами договору; на НЕК «Укренерго» покладено обов`язок по забезпеченню надходження грошових коштів гарантованому покупцеві для оплати останнім електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом у повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з такими продавцями, з урахуванням сплачених НЕК «Укренерго» грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцеві здійснення вказаної оплати, адже НЕК «Укренерго» є таким же учасником спірних відносин, як і гарантований покупець; матеріали справи не містять доказів недотримання гарантованим покупцем наведеного порядку (способу) виконання грошового зобов`язання за договором щодо спірного періоду, оскільки обсяг виконання зобов`язання гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробникам за «зеленим» тарифом ставиться у залежність від виконання визначених спеціальних обов`язків НЕК «Укренерго»; судом не було встановлено дати отримання позивачем акту купівлі-продажу у спірному періоді, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт його направлення та дату отримання гарантованим покупцем, у зв`язку з чим суд не встановив, а позивач не довів наявність прострочення оплати спірного періоду у відповідності до п.10.4 Порядку; з урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов`язана з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, а не грошових коштів за електричну енергію, штрафні санкції та 3% річних підлягали зменшенню до 1 гривні.
Водночас, не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «Смілаенергопромтранс» також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржуване рішення та викласти 2 частину резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» 216 875,12 грн пені, 3% річних у сумі 37 349,39 грн, штраф у розмірі 171 498,39 грн, 39 199,63 грн інфляційних втрат та 9 546,31 грн судового збору».
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було допущено помилкове тлумачення пункту 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 в редакції з 28.12.2019, яка діяла на момент спірних правовідносин, що зумовило ухвалення незаконного рішення в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, вважає, що рішення в цій частині має бути змінене та відповідно додатково стягнуто пеню за період прострочення платежів з 16.03.2020-04.05.2020 (включно) в сумі 112 018,94 грн, 3% річних за період з 16.03.2020-04.05.2020 (включно) в сумі 17 688,86 грн та інфляційні втрати в сумі 39 199,63 грн, які також були нараховані за прострочення платежів у березні з врахуванням індексу інфляції у квітні 2020 року.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 апеляційні скарги ТОВ «Смілаенергопромтранс» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 910/7972/20 були залишені без руху, скаржникам встановлено строк для усунення недоліків апеляційних скарг.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 910/7972/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.02.2021; ТОВ «Смілаенергопромтранс», ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Смілаенергопромтранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 910/7972/20, спільний розгляд апеляційних скарг призначено на 10.02.2021, встановлено ДП «Гарантований покупець», ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг строк для подання відзивів на апеляційну скаргу ТОВ «Смілаенергопромтранс».
25.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Смілаенергопромтранс» надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець», в якому позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2020 у справі №910/7972/20, вказуючи, що твердження відповідача про незастосування судом норм п.5 ч.1 ст. 92 Конституції України, статей 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 196 ГК України є помилковими, оскільки жодна з наведених норм не звільняє ДП «Гарантований покупець» від обов`язку виконання своїх зобов`язань за договором; жодною нормою договору або Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКЕРКА від 26.04.2019 №641, не передбачено, що відповідач має здійснювати плату позивачеві лише при надходженні коштів від ПрАТ НЕК «Укренерго», оскільки відповідач має інші джерела надходження коштів на свій рахунок, який, зокрема, не має спеціального статусу.
27.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ДП «Гарантований покупець» надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Смілаенергопромтранс», а 03.02.2021 - відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Смілаенергопромтранс», в якому відповідач просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вказуючи на її необґрунтованість, зазначаючи при цьому, що наведені позивачем у позові оперативні дані стосовно обсягу відпущеної ним товарної продукції, за перші 10 та 20 днів березня 2020 року, всупереч п.10.1 Порядку, не були підтверджені даними адміністратора комерційного обліку, підписаними КЕП, і в порушення статті 80 ГПК України позивачем не було обґрунтовано поважності причин неподання таких доказів разом із позовною заявою; позиція позивача, викладена в його апеляційній скарзі щодо листа НКРЕКП від 04.08.2020 №8091/28/7-20 є необгрунтованою, а тому вимоги щодо нарахованих сум неустойки, що здійснені позивачем на «заборгованості» згідно оперативних даних товарної продукції за 10 та 20 днів спірних періодів, задоволенню не підлягали; діяльність гарантованого покупця щодо купівлі у позивача електричної енергії не можна розглядати як підприємництво, тобто діяльність суб`єкта господарювання на власний ризик з метою отримання прибутку, оскільки такий товар придбавався відповідачем у позивача на виконання покладених на нього спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
10.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ДП «Гарантований покупець» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а також заява про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України №3/332(20) від 17.02.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев`ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року № 555-IV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 розгляд апеляційних скарг ТОВ «Смілаенергопромтранс» та ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 910/7972/20 відкладено на 24.02.2021.
У судовому засіданні 24.02.2021 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.
Представники позивача проти зупинення провадження у справі заперечили, вказуючи відсутність на це процесуальних підстав.
Обговоривши заяву відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Вичерпний перелік підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі наведений у статті 227 ГПК України.
Пунктом 5 частини 1 вказаної статті передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Так, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Таким чином, підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, виникає в судовому процесі тоді, коли ухвалення рішення можливе після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Предметом дослідження у даній справі є вимоги ТОВ «Смілаенергопромтранс» про стягнення з ДП «Гарантований покупець» штрафу в сумі 342 996,78 грн, пені - 217 163,39 грн, 3% річних - 37 403,25 грн, інфляційних втрат - 39 199,63 грн.
Колегія суддів зазначає, що підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат унормовані статтею 625 ЦК України, підстави і порядок стягнення пені та штрафу - умовами договору та нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
В той же час, у поданні, на яке посилається відповідач, предметом розгляду є питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев`ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року № 555-IV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII.
Однак, в межах справи №910/7972/20 не оспорюється ані порядок, ані розміри «зеленого» тарифу, відтак розгляд вказаного подання Конституційним Судом України не впливає на вирішення даної справи.
На переконання колегії суддів, матеріали справи містять усі необхідні документи для встановлення обставин, що мають значення для даної справи та можуть бути в повному обсязі самостійно встановлені судом у даній справі.
Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду подання Конституційним Судом України, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи №910/7972/20.
В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11.
На підставі вищенаведеного, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/7972/20 має бути залишеним без задволення.
У судовому засіданні 24.02.2021 представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги ТОВ «Смілаенергопромтранс», просили вимоги останньої задовольнити; вимоги апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» не визнали, вказуючи на безпідставності її доводів та вимог, просили суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» відмовити повністю.
Представник відповідача доводи та вимоги апеляційної скарги, поданої його довірителем підтримав повністю з підстав, наведених у скарзі, просив таку задовольнити, вимоги апеляційної скарги ТОВ «Смілаенергопромтранс» не визнав, зазначаючи про їх безпідставність, просив у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
24.02.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиви на них, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.08.2010 між ДП «Енергоринок» (в тексті договору - ДПЕ) та ТОВ «Смілаенергопромтранс» (в тексті договору - ВАД) було укладено договір №6323/02 (далі - договір), відповідно до умов якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30.06.2019 між ДП «Енергоринок» (ДПЕ), ДП «Гарантований покупець» (в тексті договору - гарантований покупець) та ТОВ «Смілаенергопромтранс» (в тексті договору - виробник за «зеленим» тарифом) було укладено додаткову угоду №197/01 до договору (додаткова угода), якою сторони дійшли згоди про те, що в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 у новій редакції.
Так, згідно з п.1.1 додаткової угоди за цим договором виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Пунктом 2.3 додаткової угоди визначено, що виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п.2.4, 2.5 додаткової угоди сторонами погоджено, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п.3.1 додаткової угоди).
Відповідно до п.п.3.2, 3.3 додаткової угоди розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Пунктом 4.5 додаткової угоди унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за «зеленим» тарифом (п.4.6 додаткової угоди).
Якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2020 між сторонами підписано та скріплено печатками акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 9 918 578,08 грн.
На виконання умов додаткової угоди відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії за березень 2020 року, наступним чином:
- платіжне доручення №19672 від 16.03.2020 на суму 407 854,55 грн з ПДВ;
- платіжне доручення №20920 від 25.03.2020 на суму 627 075,12 грн з ПДВ;
- платіжне доручення №30785 від 12.06.2020 на суму 261 884,75 грн з ПДВ;
- платіжне доручення №32134 від 18.06.2020 на суму на суму 236 001,98 грн з ПДВ;
- платіжне доручення №34138 від 25.06.2020 на суму 235 938,89 грн з ПДВ;
- платіжне доручення №34801 від 30.06.2020 на суму 353 684,67 грн з ПДВ, а всього на суму 2 122 439,96 грн.
Спір у даній справі виник в результаті того, що в порушення умов укладеного між сторонами договору №6323/02 від 17.08.2010 з урахуванням додаткової угоди до нього від 30.06.2019 відповідачем не було здійснено оплати за поставлену ТОВ «Смілаенергопромтранс» у березні 2020 року електричну енергію в строк, встановлений п.10.1 Порядку, внаслідок чого останній просить суд стягнути з ДП «Гарантований покупець» штраф у сумі 342 996,78 грн, пеню у сумі 217 163,39 грн, 3% річних у сумі 37 403,25 грн, інфляційні втрати в сумі 39 199,63 грн, а всього 636 762,05 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції, яке є законним та вмотивованим та вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно частини 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за умовами якого, у відповідності до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 ГК України.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між сторонами договору та додаткової угоди до нього у березні місяці 2020 року, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електроенергію на суму 9 918 578,08 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2020, який підписаний між сторонами та скріплений печатками останніх.
Згідно умов п.п.3.2, 3.3 додаткової угоди розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2802 від 13.12.2019 до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (нова назва - Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії) внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019.
Відповідно до п.10.1 Порядку у новій редакції до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку у новій редакції після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивачем документально не доведено, яку саме суму відповідач повинен був сплатити позивачеві відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця - березня місяця 2020 року пропорційно до інших постачальників електричної енергії за «зеленим» тарифом, з урахуванням специфіки розрахунків на ринку електричної енергії України та положень п.10.1 Порядку.
Оскільки позивачем не доведено розмір заборгованості відповідача на кожну конкретну дату перших двох етапів розрахунків (до 15 числа (включно) розрахункового місяця за перші 10 днів розрахункового місяця (пропорційна оплата) та до 25 числа (включно) розрахункового місяця за перші 20 днів розрахункового місяця (пропорційна оплата), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що підстави для стягнення з відповідача неустойки та застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за ці періоди у заявленому відповідачем розмірі, відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року із визначенням обсягів виробленої позивачем електричної енергії підписаний сторонами 31.03.2020.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у березні 2020 року, затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №902 від 29.04.2020 на рівні 2 568 247 721,39 грн (без ПДВ).
На підставі наведеного, суд першої інстанції вірно встановив та дійшов правильного висновку, що виходячи з положень договору та приписів діючого законодавства, остаточний розрахунок за отриману у спірному періоді електричну енергію відповідач повинен був здійснити у строк до 04.05.2020 (після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці), а прострочення платежу виникло з 05.05.2020 відповідно.
З огляду на наведене вище, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ «Смілаенергопромтранс» щодо невірного тлумачення місцевим господарським судом п.10.1 Порядку.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що у період з 05.05.2020 по 01.06.2020 (дата, яка самостійно визначена позивачем у розрахунку до заяви про зменшення розміру позовних вимог) сума заборгованості відповідача складала 8 883 648,41 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. (правова позиція висловлена у постанові Великою Палатою Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. (правова позиція висловлена у постанові Великою Палатою Верховного Суду від 23.10.2019 № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).
Здійснивши перерахунок наведеного заявником розрахунку 3% річних, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у сумі 19 660,53 грн за загальний період прострочення з 05.05.2020 по 31.05.2020.
Як вже зазначалось судом вище, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач нараховує витрати з урахуванням індексу інфляції за квітень 2020 року, а оскільки заборгованість виникла з 05.05.2020, то місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку про те, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 342 996,78 грн та пені на суму 217 162,39 грн за загальний період прострочки з 16.03.2020 по 01.06.2020, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами статті 230 цього ж Кодексу визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 548 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.6 додаткової угоди передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлену електроенергію не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення з 05.05.2020 по 31.05.2020.
Колегія суддів погоджується з розрахунком пені, проведеним судом першої інстанції та зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені у розмірі 104 856,18 грн за наведений вище період прострочення.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 342 996,78 грн, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно п.4.6 додаткової угоди сторонами погоджено, що з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Проте, зважаючи на встановлений факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії та ненадходження належних коштів понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом у відповідності до порядку оплати, господарський суд правомірно вказав, що вимоги позивача про стягнення штрафу у заявленому розмірі 342 996,78 грн є обґрунтованими, а розрахунок, наведений позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог - арифметично вірним.
Водночас, розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, у відповідності до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що з урахуванням ступеню виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіки відносин, що існують на ринку електричної енергії в Україні, обґрунтованим є зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50%, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 171 498,39 грн.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Смілаенергопромтранс» до Державного підприємства «Гарантований покупець».
Стосовно доводів апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» про те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від ПАТ «НЕК «Укренерго», яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За приписами частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, в тому числі в частині здійснення своєчасної оплати вартості прогнозного обсягу виробництва електричної енергії за «зеленим тарифом».
Крім того, колегія суддів зазначає, що укладеним між сторонами договором у редакції додаткової угоди саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що 05.05.2020 сторонами було укладено додаткову угоду №1350/01/20 до договору, не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки та 3% річних, оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами до укладення додаткової угоди від 05.05.2020, та були врегульовані сторонами договором в редакції додаткової угоди від 30.06.2019 №197/01.
Враховуючи вищевикладене, доводи апелянтів щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлені обставини справи та вищевикладені приписи законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ «Смілаенергопромтранс» до ДП «Гарантований покупець» є частково обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 104 856,18 грн пені, 3% річних у сумі 19 660,53 грн, штрафу в розмірі 171 498,39 грн та 7 012,70 грн судового збору, решта вимог задоволенню не підлягають.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 28.10.2020 у справі № 910/7972/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційні скарги ТОВ «Смілаенергопромтранс» та ДП «Гарантований покупець» мають бути залишені без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 910/7972/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2020 у справі № 910/7972/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/7972/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.03.2021.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз
