ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.10.2020Справа № 910/7972/20
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс"доДержавного підприємства "Гарантований покупець"треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" 2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпро стягнення 636762,05 грн Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники учасників справи:
від позивачаСамофал В.І. , Муравський С.П.;від відповідачаАндишула А.М.;від третьої особи-1не з`явились;від третьої особи-2не з`явились;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" 1080663,42 грн, з яких: 621855,39 грн штрафу, 380895,43 грн пені, 39199,63 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №6323/02 від 17.08.2010 в частині здійснення розрахунків за продану йому у березні 2020 електричну енергію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7972/20; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 05.08.2020; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
03.07.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись, зокрема на те, що обов`язок гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцем за "зеленим" тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця виникає лише з другого робочого дня, що слідує за днем затвердження розміру вартості послуги регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в подальшому НКРЕКП, регулятор), наданої гарантованим покупцем у цьому розрахунковому місяці, а розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у березні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 29.04.2020 №902, у зв`язку з чим остаточним терміном оплати гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної у березні 2020 року є, на думку відповідача, 04.05.2020.
Крім того за твердженнями відповідача, наведені позивачем оперативні дані стосовно обсягу товарної продукції, відпущеної позивачем за перші 10 та 20 днів березня місяця 2020 року, всупереч п.10.1 Порядку купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у продавців за "зеленим" тарифом, що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (Порядок), не підтверджені даними АКО - Приватного акціонерного товариства Національної енергетичної компанії "Укренерго" (адміністратора комерційного обліку), підписаним КЕП.
Крім того, як зауважує відповідач, на Приватне акціонерне товариство Національну енергетичну компанію "Укренерго" покладено обов`язок забезпечити надходження грошових коштів гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії продавцем за "зеленим" тарифом в повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з цими виробниками з урахуванням сплачених Приватним акціонерним товариством Національною енергетичною компанією "Укренерго" грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцю здійснення вказаної оплати, а будь-яких доказів того, що гарантований покупець не здійснив оплату платежів позивачу, в т.ч. із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, а також остаточної оплати за рахунок коштів сплачених Приватним акціонерним товариством Національною енергетичною компанією "Укренерго" на користь гарантованого покупця матеріали справи не містять.
14.07.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
29.07.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача у відзиві на позов заперечив.
05.08.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; підготовче засідання у справі відкладено на 27.08.2020; встановлено третім особам строк на подання пояснень по суті справи до 26.08.2020.
20.08.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти тверджень позивача, викладених останнім у відповіді на відзив, заперечив. Крім того відповідач просив суд зменшити належний до сплати розмір штрафних санкцій до 1 грн згідно положень ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського кодексу України.
У підготовчому засідання 27.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошено перерву до 24.09.2020.
31.08.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від третіх осіб надійшли письмові пояснення по справі.
11.09.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача штраф у сумі 342996,78 грн, пеню у сумі 217163,39 грн, 3% річних у сумі 37403,25 грн, інфляційні втрати у сумі 39199,63 грн, а всього 636762,05 грн.
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.
16.09.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла відповідь на пояснення третіх осіб.
23.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Також 23.09.2020 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом відмовлено з підстав її необґрунтованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2020.
21.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про повернення частини сплаченого судового збору.
21.10.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про необхідність застосування до спірних правовідносин спеціального законодавства.
21.10.2020 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 28.10.2020. Третім особам направлено повідомлення про судове засідання 28.10.2020 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.
27.10.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення за наслідками судового засідання, що відбулося 21.10.2020.
Представники позивача в судовому засіданні 28.10.2020 заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримали, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2020 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив та поясненнях по суті заявлених позовних вимог.
Треті особи у судове засідання 28.10.2020 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 28.10.2020 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
17.08.2010 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" (ВАД) було укладено договір №6323/02 (договір), відповідно до умов якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) було укладено додаткову угоду №197/01 до договору (додаткова угода).
У додатковій угоді від 30.06.2019 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 у новій редакції.
Так, згідно з п.1.1 додаткової угоди за цим договором виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Пункту 2.3 додаткової угоди визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п.2.4, 2.5 додаткової угоди сторонами погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п.3.1 додаткової угоди).
Відповідно до п.п.3.2, 3.3 додаткової угоди розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
У п.4.5 додаткової угоди унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом (п.4.6 додаткової угоди).
Якщо виробник "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2020 між сторонами підписано та скріплено печатками акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 9918578,08 грн.
На виконання умов додаткової угоди відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії за березень 2020 року, наступним чином:
- платіжне доручення №19672 від 16.03.2020 на суму 407854,55 грн з ПДВ;
- платіжне доручення №20920 від 25.03.2020 на суму 627075,12 грн з ПДВ;
- платіжне доручення №30785 від 12.06.2020 на суму 261884,75 грн з ПДВ;
- платіжне доручення №32134 від 18.06.2020 на суму на суму 236001,98 грн з ПДВ;
- платіжне доручення №34138 від 25.06.2020 на суму 235938,89 грн з ПДВ;
- платіжне доручення №34801 від 30.06.2020 на суму 353684,67 грн з ПДВ, а всього на суму 2122439,96 грн.
Спір у справі виник внаслідок того, що в порушення умов укладеного між сторонами договору №6323/02 від 17.08.2010 з урахуванням додаткової угоди до нього від 30.06.2019 відповідачем не було оплачено за поставлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" у березні 2020 року електричну енергію у строк, встановлений п.10.1 Порядку, внаслідок чого останній просить суд стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" штраф у сумі 342996,78 грн, пеню у сумі 217163,39 грн, 3% річних у сумі 37403,25 грн, інфляційні втрати у сумі 39199,63 грн, а всього 636762,05 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між сторонами договору та додаткової угоди до нього у березні місяці 2020 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електроенергію на суму 9918578,08 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2020, який підписаний між сторонами та скріплений печатками останніх.
Згідно умов п.п.3.2, 3.3 додаткової угоди розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2802 від 13.12.2019 в Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (нова назва - Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії) внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019.
Відповідно до п.10.1 Порядку у новій редакції до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з п.10.4 Порядку в новій редакції після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Позивач стверджує, що відповідач повинен був здійснювати оплату за отриману у спірному розрахунковому місяці електричну енергію у три етапи, виходячи з оперативних даних щодо обсягів відпущеної електричної енергії .
В той же час, запроваджений Порядком алгоритм розрахунків передбачає при їх здійсненні використання не тільки оперативних даних щодо обсягів відпущеної електричної енергії за 10 та 20 днів розрахункового періоду, а й пропорційність оплат.
Документально позивачем не доведено, яку саме суму відповідач повинен був оплатити позивачу відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця - березня місяця 2020 року пропорційно до інших постачальників електричної енергії за "зеленим" тарифом, з урахуванням специфіки розрахунків на ринку електричної енергії України та положень п.10.1 Порядку. Отже, оскільки позивачем не доведено розмір заборгованості відповідача на кожну конкретну дату перших двох етапів розрахунків (до 15 числа (включно) розрахункового місяця за перші 10 днів розрахункового місяця (пропорційна оплата) та до 25 числа (включно) розрахункового місяця за перші 20 днів розрахункового місяця (пропорційна оплата), у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки та застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, за ці періоди у заявленому відповідачем розмірі.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року із визначенням обсягів виробленої позивачем електричної енергії підписаний сторонами 31.03.2020.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у березні 2020 року, затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №902 від 29.04.2020 на рівні 2568247721,39 грн (без ПДВ).
Таким чином, виходячи з положень договору та законодавства, остаточний розрахунок за отриману у спірному періоді електричну енергію відповідач повинен був здійснити у строк до 04.05.2020 (після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці), а прострочення платежу виникло з 05.05.2020 відповідно.
При цьому за розрахунком суду у період з 05.05.2020 (кінцевий строк оплати електричної енергії) по 01.06.2020 (дата, яка самостійно визначена позивачем у розрахунку до заяви про зменшення розміру позовних вимог) сума заборгованості відповідача складала 8883648,41 грн.
Як слідує з розрахунку, доданого позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог, останнім заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 39199,63 грн за квітень 2020 року, 3% річних в сумі 37403,25 грн за загальний період прострочки з 16.03.2020 по 31.05.2020, штрафу на суму 342996,78 грн та пені на суму 217162,39 грн за загальний період прострочки з 16.03.2020 по 01.06.2020.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті електричної енергії, поставленої позивачем у березні місяці 2020 року, то вимоги останнього про стягнення 3% річних є законними та обґрунтованими.
При цьому з підстав, які наведені вище, суд визнав обґрунтованим період нарахування 3% річних з 05.05.2020 (04.05.2020 дата кінцевого розрахунку) по 31.05.2020 (дата, яка самостійно визначена позивачем у розрахунку).
Здійснивши перерахунок наведеного заявником розрахунку 3% річних, судом дійшов висновку, що cтягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних на суму 19660,53 грн за загальний період прострочення з 05.05.2020 по 31.05.2020 (27 днів).
Як вже вказувалось судом, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Судом встановлено, що позивач нараховує витрати з урахуванням індексу інфляції за квітень місяць 2020 року, а оскільки судом визнано обґрунтованим період заборгованості починаючи з 05.05.2020, то вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на суму 342996,78 грн та пені на суму 217162,39 грн за загальний період прострочки з 16.03.2020 по 01.06.2020, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.6 додаткової угоди передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлену електроенергію не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за визначено судом з 05.05.2020 по 31.05.2020 (27 днів).
За розрахунком суду обґрунтованим є стягнення з відповідача пені у розмірі 104856,18 грн за наведений вище період прострочення.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 342996,78 грн, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно п.4.6 додаткової угоди сторонами погоджено, що з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
При цьому оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії та ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати, то суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення штрафу на суму 342996,78 грн є обґрунтованими, а розрахунок, який наведений позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог арифметично вірним.
При цьому заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався, зокрема на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання.
Проте суд зазначає, що укладеним між сторонами договором у редакції додаткової угоди саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої у березні 2020 року.
Посилання відповідача на той факт, що 05.05.2020 сторонами укладено додаткову угоду №1350/01/20 до договору, висновків суду про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки та 3% річних не спростовує, адже спірні правовідносини виникли між сторонами до укладення додаткової угоди від 05.05.2020, та були врегульовані сторонами договором в редакції додаткової угоди від 30.06.2019 №197/01.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому за положенням ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Отже враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф на суму 171498,39 грн. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" до Державного підприємства "Гарантований покупець".
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вул.С.Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" (20700, Черкаська обл., місто Сміла, вул.В.Стуса, будинок 41, ідентифікаційний номер 33931257) 104856 (сто чотири тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн 18 коп. пені, 3% річних у сумі 19660 (дев`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн 53 коп., штраф у розмірі 171498 (сто сімдесят одна тисяча чотириста дев`яносто вісім) грн 39 коп та 7012 (сім тисяч дванадцять) грн 70 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.11.2020
Суддя Ю.М. Смирнова
