Україна
Донецький окружний адміністративний суд
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
26 лютого 2021 р. Справа №200/10816/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу, -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання неправомірною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області №ДЦ26712/2345/АВ/СПТД-ФС від 15.10.2020 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
26.02.2021 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області №ДЦ26712/2345/АВ/СПТД-ФС від 15.10.2020 про накладення штрафу в сумі 80000,00 грн. на ФОП ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держапраці у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування постанови про накладення штрафу в сумі 80000,00 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДЦ26712/2345/АВ/СПТД-ФС від 15.10.2020.
В обґрунтування поданої заяви позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, оскільки відповідач по справі, незважаючи на оскарження рішення у судовому порядку, пред`явив до виконання постанову від 15.10.2020, у зв`язку з чим постановою від 02.02.2021 Кальміуського відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відкрито виконавче провадження №64344015 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми штрафу у розмірі 80000,00 гривень. Внаслідок здійсненних виконавчих дій, діяльність ФОП ОСОБА_1 зупинилась: неможливо здійснювати господарську діяльність, неможливо продавати свій товар, оскільки все майно під арештом, неможливо придбати товар, оскільки грошові кошти арештовані, виявилось неможливими сплатити податки за січень 2021 року внаслідок арешту коштів, і тепер нараховується податковий борг, з цих же підстав виявилось неможливим у лютому 2021року сплатити працівникам заробітну плату. Примусове стягнення штрафу до розгляду судом позову по суті істотно ускладнило поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, тому що значні кошти будуть вилучені, а для їх повернення (у разі ухвалення судом рішення на користь позивача) він вимушений буде повторно звертатись із новим позовом до суду про стягнення на його користь з відповідача коштів, нести додаткові судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи ст.154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 ч.1 ст.151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) пункт 3 частини першої статті 151 КАС України виключено на підставі Закону №460-IX від 15.01.2020;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч.6 ст.154 КАС України, в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або буде перебувати у провадженні суду), до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів для створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправним, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів особи, за захистом яких вона звернулась або має намір звернутися до суду.
З аналізу вказаних норм слідує, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити наявність хоча б однієї з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Підсумовуючи вищенаведене, суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Як вже зазначалось судом, в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що стягнення суми штрафу призведе до банкрутства позивача, неможливості здійснювати господарську діяльність, сплачувати податки, виплачувати заробітну плату працівникам і до їх вимушеного звільнення та істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача.
Однак на підтвердження існування вищезазначених підстав позивачем не надано до суду разом з заявою про забезпечення позову жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити повернення стягнутих коштів, виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Суд зазначає, що наведене в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову не свідчить про наявність очевидних ознак протиправності постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області №ДЦ26712/2345/АВ/СПТД-ФС від 15.10.2020 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Наведене заявником обґрунтування потребує з`ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи та, фактично, зумовлює вирішення спору по суті, що не відповідає завданням інституту забезпечення позову.
Отже, на думку суду, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Ухвала складена в повному обсязі і підписана суддею 26.02.2021.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Т.В.Загацька