ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа№ 910/18801/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Конопля А.М. (за довіреністю №71/5-20 від 23.12.2020)

від відповідача-1: Дідук О.В. ( за довіреністю №745 від 29.01.2021)

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: ОСОБА_1

від третьої особи-4: не з`явився

розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року

у справі №910/18801/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до 1. публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію,

2. Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) публічне акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю",

2) товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкір завод",

3) ОСОБА_1 ,

4) товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті"

про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (відповідач-1), Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (відповідач-2), в якому просило:

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо розміру вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" шляхом викладення їх в сумі 291.635.519,26 грн та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із викладенням розміру вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" в сумі 291.635.519,26 грн, на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо включення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із включенням вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги, на затвердження до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", пов`язані із акцептуванням та включенням до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на суму 291.635.519,26 грн, які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року по справі №910/18801/16 позов задоволено повністю.

Зобов`язано публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60, код ЄДРПОУ 09807856) щодо розміру вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 15, код ЄДРПОУ 35713283) шляхом викладення їх в сумі 291.635.519 (двісті дев`яносто один мільйон шістсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 26 коп. та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із викладенням розміру вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" в сумі 291.635.519 (двісті дев`яносто один мільйон шістсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 26 коп., на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язано публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо включення вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 15, код ЄДРПОУ 35713283) до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із включенням вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги, на затвердження до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) затвердити зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60, код ЄДРПОУ 09807856), пов`язані із акцептуванням та включенням до Переліку (реєстру) вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 15, код ЄДРПОУ 35713283) на суму 291.635.519 (двісті дев`яносто один мільйон шістсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 26 коп., які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60, код ЄДРПОУ 09807856) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 15, код ЄДРПОУ 35713283) витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 5.075,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 689,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7.612,50 грн., витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 10.150,00 грн. та 18.600,00 грн витрат за проведення експертизи.

Стягнуто з Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 15, код ЄДРПОУ 35713283) витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 5.075,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7.612 (сім тисяч шістсот дванадцять) грн 50 коп., витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 10.150 (десять тисяч сто п`ятдесят) грн 00 коп. та 18.600 (вісімнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп. витрат за проведення експертизи.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року у справі №910/18801/16, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказував на те, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено положення спеціального законодавства, а саме Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.12 р. за N9 1581/21893 та затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 2 від 05.07.12 р.

Окрім зазначеного, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вважає, що судом першої інстанції порушено положення статті 14 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фактично розглянуто та вирішено спір, предметом якого є питання дійсності договорів поруки.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме положення статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України в частині не забезпечення всебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів.

Наголошує, що судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про нібито відсутність у Банку права на договірне списання коштів з рахунків Позивача на підставі договорів поруки.

Також, скаржник посилається на те, що висновки суду першої інстанції про віднесення Позивача до вимог кредиторів сьомої черги є неправомірними.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/18801/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 19.01.2021 року об 11 год. 00 хв..

11.12.2020 року від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб також було подано до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року у справі №910/18801/16, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказував на те, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення не застосовано положення спеціального законодавства, а саме Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.12 р. за N9 1581/21893 та затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 2 від 05.07.12 р.

Вважає, що позовні вимоги відносно Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» є передчасними, на що суд не звернув увагу.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції допущено порушення норм ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в частині визначення пов`язаних з банком осіб, що призвело до неправильного віднесення Позивача до вимог кредиторів сьомої черги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року поновлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року справі 910/18801/16; прийнято до розгляду апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року справі 910/18801/16; об`єднано апеляційні скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року справі 910/18801/16, в одне апеляційне провадження; призначено справу до розгляду на 19.01.2021 року о 11 год. 00 хв..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 року розгляд справи було відкладено на 16.02.2021 рік.

01.02.2021 року через канцелярію суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу

В судове засідання 16.02.2021 р. з`явилися представники сторін. Заявник апеляційної скарги (відповідач-1) підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача 2 та треті особи 1,2 та 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, будучи належним чином сповіщеними про дату, час та місце проведення судового засідання явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неприбуття суд не повідомили.(а.с.218-230т.15)

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача 2 та третіх осіб 1,2 та 4 за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (відповідач-1, Банк) було укладено наступні договори:

1) Договір № 11 про банківський строковий вклад (депозит) від 14.08.2015, з додатковими угодами від 17.08.2015, 28.08.2015 та 03.09.2015; (а.с.17-19 т.1)

2) Договір № 9 про банківський строковий вклад (депозит) від 07.08.2015, з додатковими угодами від 10.08.2015, 14.08.2015, 28.08.2015, 03.09.2015, 04.09.2015;(а.с.20-23 т.1)

3) Договір № 47434-08 на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2008 з додатками (тарифи на обслуговування) та додатковими угодами від 25.09.2008 та 14.02.2012; (а.с.24,31,32 т.1)

4) Договір № 009-С/001098 від 02.09.2008 про відкриття карткового рахунку, надання і використання корпоративної платіжної картки; (а.с.33т.1)

5) Договір № 009-С/001103 від 02.09.2008 про відкриття карткового рахунку, надання і використання корпоративної платіжної картки; (а.с.40-46 т.1)

6) Договір № 16 банківського вкладу "Класичний" від 03.04.2012 з додатком, та з додатковими угодами від 23.04.2013, 02.07.2013, 31.07.2013, 06.09.2013, 26.05.2014, 03.09.2012, 23.04.2013, 05.06.2013, 14.06.2013, 21.06.2013, 10.07.2013, 25.07.2013, 26.07.2013, 29.07.2013, 30.07.2013, 31.07.2013, 05.08.2013, 06.08.2013, 12.08.2013, 06.09.2013, 27.05.2014, 28.07.2014, 20.08.2014, 29.09.2014, 30.10.2014, 04.11.2014, 27.11.2014, 30.12.2014, сума вкладу 29830000 грн. (а.с.47-78 т.1)

далі разом - "Договори вкладу, відкриття рахунків та розрахунково-касового обслуговування".

На підставі постанови Правління Національного банку України № 612 від 17.09.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (а.с.201 т.1) до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач-2, Фонд) прийнято рішення № 171 від 17.09.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". (а.с.199 т.1)

17.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 898 від 17.12.2015 (а.с.196 т.1), якою банківську ліцензію Банку відкликано та прийнято рішення про його ліквідацію, та на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 230 від 18.12.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку". (а.с.197 т.1)

Оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку було опубліковано 23.12.2015 на офіційному веб-сайті Фонду та у газеті "Голос України" № 242 (6246) від 23.12.2015.

Судом встановлено, що позивач в межах передбаченого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строку заявив Банку (в особі Уповноваженої особи Фонду) наступні кредиторські вимоги, загальний розмір яких склав 291.635.519,26 грн, та які складаються з суми наступних вимог:

- вимога за договором № 9 від 07.08.2015 на суму 146.852.840,47 грн;

- вимога за договором № 009-С/001098 від 02.09.2008 на суму 158.619,46 грн;

- вимога за договором № 47434-08 від 23.07.2008 на суму 11.079.683,23 грн;

- вимога за договором № 009-C/001103 від 02.09.2008 на суму 977.891,98 грн;

- вимога за договором № 11 від 14.08.2015 на суму 102.708.697,27 грн;

- вимога за договором № 16 від 03.04.2012 на суму 29.857.786,85 грн. (а.с.79-84 т.1)

Згідно з довідкою Банку № 9-071352/5517 від 22.04.2016 до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку кредиторські вимоги позивача включено до дев`ятої черги вимог кредиторів з сумою кредиторських вимог у розмірі 42.474.328,94 грн..(а.с.85 т.1)

Банком не визнані кредиторські вимоги частково за договором № 11 від 14.08.2015 на суму 102.308.349,85 грн. та за договором № 9 від 07.08.2015 на суму 146.852.840,47 грн..

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши висновки суду касаційної інстанції, зроблені у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і в подальшому наводиться у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених даним Законом.

За змістом статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку входить: визначення умов та порядку здійснення виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків відповідно до цього Закону; погодження умов відчуження всіх або частини активів та всіх або частини зобов`язань із урахуванням черговості згідно із статтею 52 цього Закону приймаючому банку, всіх або частини зобов`язань з урахуванням черговості згідно із статтею 52 цього Закону з виплатою премії приймаючим банком, умови продажу неплатоспроможного банку інвестору або утворення перехідного банку, передачу йому всіх або частини активів та всіх або частини зобов`язань з урахуванням черговості згідно із статтею 52 цього Закону і його продажу інвестору; визначає порядок складання та затверджує реєстр акцептованих вимог кредиторів (пункти 1, 8, 12 частина 5 статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Усі або частина повноважень Фонду, визначених цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду, крім організації реалізації майна банку, що ліквідується (ч. 3 ст. 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Пунктом 17 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/а бо ліквідації банку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 48 Закону, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Відповідно до ст. 49 Закону уповноважена особа протягом 90 днів з дня опублікування відомостей визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, .відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться в ; розпорядженні уповноваженої особи Фонду та у разі потреби, заявляє в установленому порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів. Реєстр акцептованих вимог кредиторів, що подався Уповноваженою особою, та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Таким чином, вказані дії (внесення змін до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») належать до компетенції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, які вчиняються ними безпосередньо, або шляхом вчинення дії від імені банку (AT "Банк "Фінанси та Кредит"), який ліквідується, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у процесі ліквідації банку здійснюють повноваження органів управління банку.

Вищенаведена правова позиція відповідає правовим висновкам викладеним в Постанові Касаційного адміністративного суд Верховного Суду від 16.10.2018р. по справі №826/5629/18.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, твердження апелянта Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передчасність заявлених до нього позовних вимог спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у відповідній редакції, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Вимогами ст. 45 зазначеного Закону передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

За статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Фонд зобов`язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил. Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 1.1 гл. 1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням № 2 від 05.07.2012 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, це Положення розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про банки і банківську діяльність" та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України.

Відповідно до п. 4.21, 4.22 гл. 5 вказаного Положення, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимога, заявлена в іноземній валюті, включається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимоги кредиторів зі сплати процентів (відсотків) за кредитами, депозитами, за незавершеними розрахунковими операціями тощо переносяться на відповідний рахунок кредитора.

Згідно зі ст. 49 Закону, протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Матеріалами справи підтверджується, що Банком було визнано кредиторські вимоги позивача лише на суму 42.474.328,94 грн., у тому числі, з урахуванням залишку коштів у валюті по курсу станом на 17.12.2015, оскільки саме вказана сума обліковувалась на балансі банку на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як передбачено ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

А за приписами ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, розгляд даної справи повинен відбуватися з обов`язковим урахуванням висновків та вказівок Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 20.08.2019 у даній справі зазначив, що наявність чи відсутність у балансі Банку інформації не можуть вважатися єдиними фактичними даними, що є у розпорядженні Фонду, - з огляду на існування договору про мультивалютну кредитну лінію № 1309м-10 від 09.02.2010, укладеного Банком та ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю ", кредитного договору № 1272м-08 від 27.11.2008, укладеного Банком та ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю ", договору про мультивалютну кредитну лінію № 1280м-08 від 26.12.2008, укладеного Банком та ТОВ "Кременчуцький шкір завод " та укладення позивачем та Банком у забезпечення виконання зобов`язань по вказаних кредитних договорах договору поруки № 358 від 07.08.2015 (у забезпечення виконання зобов`язань по кредитним договорам № 1272м-08 від 27.11.2008 та № 1309м-10 від 09.02.2010), договору поруки № 363 від 13.08.2015 (у забезпечення виконання зобов`язань по кредитним договорам № 1272м-08 від 27.11.2008 та № 1309м-10 від 09.02.2010), договору поруки № 367 від 17.08.2015 (у забезпечення виконання зобов`язань по кредитним договорам № 1272м-08 від 27.11.2008 та № 1309м-10 від 09.02.2010); тому дослідженню підлягає правомірність підстав, з яких не було акцептовано спірну кредиторську вимогу позивача.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 зі справи № 910/13064/17, де зазначено, що дійсний розмір кредиторських вимог позивача повинен обчислюватися таким чином - до суми акцептованих Банком вимог слід додати кошти, які були безпідставно списані з рахунків позивача на користь Банку. Таким чином буде з`ясовано реальний розмір кредиторських вимог позивача, які повинні бути акцептовані Банком.

А в постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 910/13023/16 було зроблено наступний висновок: «…у розумінні пункту 2 частини 2 статті 49 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наявність чи відсутність інформації у балансі Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" не може бути єдиними фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, з огляду на існування Кредитних договорів, які також повинні були бути у розпорядженні Фонду».

Разом з тим, стверджуючи, що включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вимоги ТОВ «Єристівський ГЗК» відповідають балансу Банку, відповідач-1 не надав суду баланс банку.

Так само, в матеріалах справи відсутній і реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до Положення.

Водночас, апелянти стверджують, що ТОВ «Єристівський ГЗК» повинен був звернутися з окремим позовом про визнання права власності на грошові кошти, які не були включені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Так, відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних із виконанням банком, в якому запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема статтею 49, встановлено спеціальну процедуру пред`явлення майнових вимог до банкрута та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на зазначене, будь-які майнові вимоги кредитора банку, в тому числі щодо повернення грошових коштів, їх стягнення тощо, повинно відбуватися шляхом, визначеним статтею 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В пункті 32 постанови Верховного Суду від 20.08.19 р. у даній справі № 910/18801/16 було зазначено, що Верховним Судом не приймаються викладені в пунктах 24, 25 даної постанови твердження судів попередніх інстанцій як підстави для відмови в позові, оскільки суди в межах розгляду даної справи повинні були встановити правомірність та обґрунтованість кредиторських вимог Товариства у заявленій ним сумі, без необхідності встановлення цих обставин в окремому (іншому) судовому провадженні.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2018 року у справі № 910/23398/16 дійшла наступного висновку, що ураховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів стосовно того, що відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 910/3361/17.

Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд констатує відсутність порушення судом першої інстанції положень спеціального законодавства, а саме Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.12 р. за № 1581/21893 та затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 2 від 05.07.12 р., а також положень статті 14 Господарського процесуального кодексу України, про які зазначали скаржники в своїх апеляційних скаргах.

З приводу доводів скаржника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про те, що судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про нібито відсутність у Банку права на договірне списання коштів з рахунків Позивача на підставі договорів поруки, апеляційний суд зазначає наступне.

23.12.2015 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено оголошення (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/145-at-bank- finansy-ta-credyt/3173-do-uvahy-vkladnykiv-at-bank-finansy-ta-kredyt), в якому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам AT БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ».

Крім того, відповідне оголошення було опубліковано в газеті «Голос України» від 23 грудня 2015 року № 242 (6246).

Зі змісту опублікованих оголошень вбачається, що вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

21.01.2016 року Позивач заявив Відповідачу-1 кредиторські вимоги за вищевказаними договорами, загальний розмір яких склав 291.635.519,26 грн..

Із наявних в матеріалах справи банківських виписок про рух коштів по рахунках Товариства вбачається, що кредиторські вимоги на суму 42.474328,94 грн. обліковувалися на балансі Банку станом на 17.12.2015 на підставі укладених між Банком та позивачем договорів вкладу, відкриття рахунків та розрахунково-касового обслуговування, і обліковувалися саме у такій сумі внаслідок того, що до 17.12.2015, тобто до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії, Банком здійснювалося договірне списання грошових коштів позивача з відкритих йому на підставі вказаних договорів рахунків у погашення заборгованості за:

- договором про мультивалютну кредитну лінію № 1309м-10 від 09.02.2010, укладеним Банком та ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю";

- кредитним договором № 1272м-08 від 27.11.2008, укладеним Банком та ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю";

- договором про мультивалютну кредитну лінію № 1280м-08 від 26.12.2008, укладеним Банком та ТОВ "Кременчуцький шкір завод";

- договорами, укладеними у забезпечення виконання зобов`язань по вказаних договорах між позивачем та Банком:

а) договором поруки № 358 від 07.08.2015 (у забезпечення виконання зобов`язань по кредитних договорах № 1272м-08 від 27.11.2008 та №1309м-10 від 09.02.2010); (а.с.231 т.4)

б) договором поруки № 363 від 13.08.2015 (у забезпечення виконання зобов`язань по кредитних договорах № 1272м-08 від 27.11.2008 та № 1309м-10 від 09.02.2010); (а.с.216 т.5)

в) договором поруки № 367 від 17.08.2015 (у забезпечення виконання зобов`язань по кредитних договорах № 1272м-08 від 27.11.2008 та № 1309м-10 від 09.02.2010). (а.с.65 т.6)

Згідно з Довідкою Відповідача-1 (станом на « 22» квітня 2016 року) від 22.04.2016 р. № 9-071352/5517 до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку кредиторські вимоги Позивача включено до дев`ятої черги вимог кредиторів з сумою кредиторських вимог Позивача у розмірі 42 474 328,94 грн.

Разом з тим, Верховий Суд у постанові від 20.08.2019 у даній справі відзначив про необхідність встановлення наявності або відсутності права позивача на заявлені ним кредиторські вимоги до Банку у сумі 291.635.519,26 грн. Зокрема це мало бути здійснено й шляхом дослідження наявності, та в разі наявності - й правомірності списання коштів з рахунків позивача на підставі згаданих договорів поруки, укладених позивачем з Банком у забезпечення виконання кредитних зобов`язань з метою встановлення правомірності заявлених кредиторських вимог у сумі 291.635.519,26 грн..

Апеляційний суд зауважує, що як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів (власне копіями самих договорів № 9 про банківський вклад (депозит) від 07 серпня 2015 року та Договір № 11 про банківський вклад (депозит) від 14 серпня 2015 року, меморіальних ордерів та банківських виписок про рух коштів на рахунках (а.с.73-117, т.6) а також Висновком експерта від 23.05.2018 року № 9839/17-45 (а.с.89 т.7)), за Договором № 9 станом на 07.08.2015 року на депозитному рахунку були розміщені грошові кошти в розмірі 12 900 000,00 дол. США та за Договором № 11 станом на 17.08.2015 року на депозитному рахунку були розміщені грошові кошти в розмірі 102 150 000,00 грн..

Банк обґрунтовує списання коштів із депозитних рахунків наявністю заборгованостей у позичальників за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1309м-10 від 09.02.2010, кредитним договором № 1272м-08 від 27.11.2008, договором про мультивалютну кредитну лінію № 1280м-08 від 26.12.2008.

Наявність заборгованості за кредитними договорами підтверджена судовими рішеннями у справах № 913/65/17, № 913/758/16, № 917/1008/16 (відомості загальнодоступні в ЄДРСР ).

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2.3 договорів поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 у разі не погашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го банківського дня з моменту настання строку сплати суми боргу за кредитом та/або строку оплати процентів, та/або строку сплати комісійної винагороди, передбаченої кредитним договором, кредитор набуває повне право вимоги від поручителя сплатити боргу в повному обсязі.

Згідно п. 3.1 договорів поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені договором строки, поручитель зобов`язується не пізніше 1-го банківського дня з моменту повідомлення його кредитором письмово або телетрансмісійно про невиконання боржником прийнятих на себе зобов`язань, сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора у спосіб, зазначений кредитором.

Таким чином, строк виконання зобов`язання за договорами поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 настає не пізніше 1-го банківського дня після повідомлення поручителя кредитором.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" повідомляв ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" про невиконання ПАТ "Стаханівський завод технічного вуглецю" та ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" зобов`язань за кредитними договорами.

Отже, строк виконання зобов`язань ТОВ "Єристівський гірничо- збагачувальний комбінат" не настав, а відтак у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було відсутнє право на договірне списання раніше встановленого строку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що списання Банком грошових коштів з рахунків позивача, як поручителя згідно договорів поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015, в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 1309м-10 від 09.02.2010, № 1272м-08 від 27.11.2008, № 1280м-08 від 26.12.2008 відбулось неправомірно.

За таких умов, доводи в апеляційній скарзі в цій частині обґрунтовано відхиляються апеляційним судом.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про те, що судом першої інстанції фактично розглянуто та вирішено спір, предметом якого є питання дійсності договорів поруки, виходячи з того, що це не є предметом спору, не входить до предмету доказування у цій справі і господарський суд не надавав правову оцінку дійсності зазначених договорів поруки. Аналіз умов зазначених договорів був здійснений судом для з`ясування обставин правомірності списання коштів з рахунків позивача на підставі згаданих договорів поруки, укладених позивачем з Банком у забезпечення виконання кредитних зобов`язань з метою встановлення правомірності заявлених кредиторських вимог у сумі 291.635.519,26 грн., про що було вказано Верховним Судом у постанові від 20.08.2019 року.

В даному випадку місцевим господарським судом було дотримано приписи ст. 310, 316 ГПК України.

Що стосується доводів апелянта ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про те, що судом першої інстанції порушені положення статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України в частині не забезпечення всебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів, апеляційний суд зазначає таке.

Аргументуючи свою позицію, скаржник стверджує, що в разі виконання оскаржуваного рішення суду може виникнути ситуація в результаті якої до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» буде включена надлишкова сума кредиторської вимоги позивача 42 474 328,94 грн..

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, реальний розмір кредиторських вимог позивача, які повинні бути акцептовані Банком становить 291.635.519,26 грн..

При цьому, як вбачається зі змісту резолютивної частини оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд вирішив, зокрема: зобов`язати ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо розміру вимог ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» шляхом викладення їх в сумі 291.635.519 (двісті дев`яносто один мільйон шістсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 26 коп. та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зміни, пов`язані із викладенням розміру вимог ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» в сумі 291.635.519 (двісті дев`яносто один мільйон шістсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 26 коп., на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, в результаті виконання судового рішення не буде відбуватися збільшення розміру відповідальності, як помилково вважає скаржник, а лише будуть внесені зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» шляхом зазначення загального розміру кредиторських вимог позивача, а не їх додавання до вже визнаної Банком суми в 42 474 328,94 грн..

Відтак, аргументи про порушення судом першої інстанції положень статей 86, 236 ГПК України спростовується наведеним та обґрунтовано відхиляються судом апеляційної інстанції.

Відносно доводів апелянтів про неправомірність висновків суду першої інстанції про віднесення Позивача до вимог кредиторів сьомої черги, що є порушенням положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність ", колегія суддів зазначає наступне.

Верховий Суд у постанові від 20.08.2019 у даній справі відзначив що у розгляді позовних вимог, які стосуються зміни місця у черзі акцептованих вимог позивача і включення таких вимог до вимог кредиторів сьомої черги, суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо прийняття або неприйняття Національним банком України відповідного рішення щодо віднесення позивача до переліку осіб, пов`язаних з Банком, а також обставин щодо доведення Банком протилежного - відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного.

Постановою Національного банку України № 315 від 12.05.2015, затверджено Положення про визначення пов`язаних із банком осіб (далі - Положення № 315).

Пунктом 1 Глави 1 Розділу II Постанови 315 визначено, що Банк визначає перелік пов`язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та з урахуванням цього Положення.

Пунктами 1, 2 Глави 2 Розділу II Постанови 315 встановлено, що Національний банк може визначати пов`язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 Закону із застосуванням ознак, зазначених у главі 3 цього розділу. Національний банк може визначати пов`язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно. Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами приймає уповноважена особа Національного банку (далі - уповноважена особа).

Таким чином, належними доказами пов`язаності особи можуть бути такі документи:

1. Перелік пов`язаних із банком осіб, який затверджений правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та з урахуванням Постанови 315.

2. Рішення уповноваженої особи Національного банку.

Апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не містять рішення уповноваженої особи Національного Банку України, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" визначено пов`язаною особою з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

При цьому, відповідно до повідомлення Національного банку України від 17.10.2019 року № 20-0007/54078 (копія якого наявна в матеріалах справи). Національним банком не приймалось рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (ідентифікаційний код юридичної особи 35713283) пов`язаною з Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси і Кредит» (ідентифікаційний код юридичної особи 09807856) особою.

Водночас, на підтвердження пов`язаності ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» з ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» скаржник наводить ряд доказів, а саме: протоколи засідання Правління Банку від 15.06.2015 та від 01.09.2015, витяги з додатків до зазначених протоколів, схематичну структуру власності банку станом на 13.08.15 року, Лист від 23.09.2009 року компанії «ФЕРРЕКСПО АГ», які на його думку, було безпідставно не враховано судом першої інстанції при вирішення даної справи.

Так, додатком до Постанови 315 визначено форму та обов`язкові реквізити, які повинні бути включені до Переліку пов`язаних із банком осіб, отже ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення № 315 встановлюють форму та обов`язкові дані, які повинні бути в Переліку пов`язаних із банком осіб.

Зокрема, до переліку включається наступна інформація:

порядковий номер;

найменування юридичної особи/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи: тип особи: коди (1) для юридичних осіб або (2) для фізичних осіб;

країна реєстрації для юридичної особи або громадянства для фізичної особи; місцезнаходження юридичної особи/місце проживання фізичної особи;

основний вид діяльності юридичної особи за класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД);

код за ЄДРПОУ, код платника податків юридичної особи/реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і повідомити про орган контролю і мають відмітку в паспорті);

дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

код типу пов`язаної особи; проведення операцій із банком (так/ні). Також має бути зазначено тип пов`язаної з банком особи та код типу пов`язаної з банком особи.

Колегія суддів зауважує, що протоколи засідання Правління Банку від 15.06.2015 та від 01.09.2015, якими затверджено перелік пов`язаних із Банком осіб, не містять інформації, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" є пов`язаною особою з Банком.

Наявні ж в матеріалах справи витяги з додатку до протоколу засідання Правління Банку від 15.06.2015 та витяг з додатку до протоколу засідання Правління Банку від 01.09.2015 не відповідають наказу Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 "Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях".

Щодо схематичної структури власності банку станом на 13.08.15 року, яка розміщена на офіційному сайті НБУ, слід зазначити наступне. Ні в відомостях про остаточних ключових учасників у структурі власності банку станом на 13.08.15 року, ні в схематичному зображенні структури власності банку AT «Банк «Фінанси та Кредит» станом на 13.08.2015 рік немає жодного згадування щодо ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат».

Крім того, такий документ не є належним доказом пов`язаності особи з Банком в розумінні приписів ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Постанови 315.

Те саме стосується й Листа від 23.09.2009 року (а.с.26 т.2) компанії «ФЕРРЕКСПО АГ», в якому навіть не згадується ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» та відсутня будь-яка інформація щодо зв`язку Позивача з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний суд констатує, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження пов`язаності позивача з Банком, а відтак рішення Фонду про включення кредиторських вимог позивача до дев`ятої черги - є неправомірним, і в даному випадку, зобов`язання місцевим господарським судом включити вимоги ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги відповідають приписам ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обгрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року у справі №910/18801/16.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року у справі №910/18801/16 підлягає поновленню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів відповідно (відповідача-1 та відповідача-2).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року у справі №910/18801/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року у справі №910/18801/16 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року у справі №910/18801/16.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг залишити за публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Матеріали справи №910/18801/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 25.02.2021

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко