ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького ,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
17.11.2016
Справа № 910/18801/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - Товариство) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк), якій делеговано повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича (далі - Уповноважена особа) та державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Фонд) про зобов'язання вчинити дії,
за участі представників:
позивача: не з'явилися,
відповідача-1: Шевченко Т.В. за довіреністю від 11 листопада 2016 року № б/н,
відповідача-2: Цуканової С.Г. за довіреністю від 22 червня 2016 року № 27-27952/16,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з цим позовом, в якому просило зобов'язати Уповноважену особу акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку щодо розміру вимог Товариства шляхом викладення їх в сумі 291 635 519,26 грн. та включення до вимог кредиторів сьомої черги, подати ці зміни на затвердження до виконавчої дирекції Фонду, а також зобов'язати Фонд затвердити вказані зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року порушено провадження у справі № 910/18801/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17 листопада 2016 року.
Позивач у дане судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 17 жовтня 2016 року надіслана позивачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Отже, за змістом вищезазначеної норми позивач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника позивача.
Під час судового засідання 17 листопада 2016 року представник відповідача-1 просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов від 16 листопада 2016 року.
Представник відповідача-2 також просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на викладені у відзиві Фонду від 16 листопада 2016 року обставини.
У той же час у судовому засіданні представники обох відповідачів наголошували на тому, що даний спір, на їх думку, є публічно-правовим, у зв'язку з чим не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, суд дійшов висновку про те, що даний спір не підвідомчий господарським судам України, а тому провадження в справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 80 ГПК України.
З огляду на положення частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГПК України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судом" від 24 жовтня 2011 року № 10.
Відповідно до частини 3 статті 21 ГПК України відповідачами в позовному провадженні є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Зі змісту даної позовної заяви вбачається, що позовні вимоги пред'явлено, зокрема, до Уповноваженої особи, яка в силу приписів пункту 17 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є посадовою особою, що виконує в межах повноважень, передбачених цим Законом, дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Водночас приписами статей 1 та 12 ГПК України не передбачено та чинними законодавчими актами спеціально не встановлено можливість вирішення господарськими судами України спору, в якому відповідачем виступає не юридична або фізична особи, а посадова особа, на яку покладено виконання управлінських функцій.
Крім того, заявлені позовні вимоги стосуються виконання Уповноваженою особою її посадових обов'язків, що також виключає можливість вирішення даного спору в господарських судах України.
Разом із цим, відповідно до частин 1 та 2 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) Фонд є юридичною особою публічного права, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з частиною 3 статті 34 Закону Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора по виведенню неплатоспроможного банку з ринку уповноваженій особі Фонду.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює функції, які за своєю природою носять елементи владного характеру.
Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять організаційно-господарські відносини, під якими розуміються відносини, що складаються між суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Водночас правовідносини, пов'язані з виведенням неплатоспроможного банку з ринку та/або його ліквідацією не мають ознак господарських, оскільки не базуються на рівності їх учасників і носять публічно-правовий характер.
Таким чином, позовні вимоги, пред'явлені до Фонду, як суб'єкта владних повноважень, що здійснює надані йому владні управлінські функції, також не підлягають вирішенню в господарських судах України.
Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах від 16 лютого 2016 року № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року № 21-286а16 дійшов висновку про те, що, виходячи з системного аналізу частини 3 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 1 Закону України "Про банки та банківську діяльність", пункту 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та положення статті 12 ГПК України, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Однак суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (стаття 11118 ГПК України).
Частиною 3 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Разом із цим, пунктом 8 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко встановлено, що дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.
Отже, процедура припинення функціонування банку як юридичної особи є спеціальною та здійснюється відповідно до прямих положень Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими регулюються й відносини, пов'язані з ліквідацією банку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що за приписами чинного законодавства України дана категорія спорів не підвідомча господарським судам України.
Крім того, Верховний Суд України не дослідив тієї обставини, що позови у справах, які ним переглядались, були подані не до юридичної особи, яка може бути відповідачем у господарській справі, а до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка є посадовою особою, що здійснює покладені на неї обов'язки щодо забезпечення виведення банку з ринку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Оскільки даний спір за суб'єктним складом та за характером правовідносин не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження у справі на підставі вищевказаної норми підлягає припиненню.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Припинити провадження у справі № 910/18801/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", якій делеговано повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича та державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" про зобов'язання вчинити дії.
Суддя Є.В. Павленко
