ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23 лютого 2021 року
справа № 420/1927/20
адміністративне провадження № К/9901/1544/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Пасічник С. С.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна»
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у складі суддів Яковлєва О. В., Градовського Ю. М., Крусяна А. В.
у справі № 420/1927/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна»
до Державної податкової служби України, Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - перший відповідач у справі), Офісу великих платників податків ДПС (далі - другий відповідач у справі), про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних: № 808471/30622532 від 21 червня 2018 року, №808475/30622532 від 21 червня 2018 року, № 808474/30622532 від 21 червня 2018 року, №808472/30622532 від 21 червня 2018 року, № 808503/30622532 від 21 червня 2018 року, №808505/30622532 від 21 червня 2018 року, № 808504/30622532 від 21 червня 2018 року, №808501/30622532 від 21 червня 2018 року, № 859467/30622532 від 26 липня 2018 року №859454/30622532 від 26 липня 2018 року, № 859446/30622532 від 26 липня 2018 року, №859455/30622532 від 26 липня 2018 року, № 859459/30622532 від 26 липня 2018 року, №859458/30622532 від 26 липня 2018 року, № 859465/30622532 від 26 липня 2018 року, №859469/30622532 від 26 липня 2018 року, № 859470/30622532 від 26 липня 2018 року, №859468/30622532 від 26 липня 2018 року, № 859448/30622532 від 26 липня 2018 року, №859451/30622532 від 26 липня 2018 року, № 859452/30622532 від 26 липня 2018 року, №859463/30622532 від 26 липня 2018 року, № 859462/30622532 від 26 липня 2018 року, №859461/30622532 від 26 липня 2018 року, № 859450/30622532 від 26 липня 2018 року; зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №557095/23 від 12 квітня 2018 року; № 557018/23 від 12 квітня 2018 року; № 557017/23 від 12 квітня 2018 року; № 557016/23 від 12 квітня 2018 року; № 545889/23 від 11 квітня 2018 року; №545846/23 від 11 квітня 2018 року; № 545845/23 від 11 квітня 2018 року; № 545844/23 від 11 квітня 2018 року; № 524854 від 6 квітня 2018 року; № 541976 від 10 квітня 2018 року; № 530082 від 6 квітня 2018 року; № 552010 від 11 квітня 2018 року; №560777 від 12 квітня 2018 року, №569006 від 13 квітня 2018 року; №524910 від 6 квітня 2018 року, №824851 від 6 квітня 2018 року, №524848 від 6 квітня 2018 року, №524847 від 6 квітня 2018 року, №522069 від 5 квітня 2018 року, №513577 від 4 квітня 2018 року, №504857 від 3 квітня 2018 року, №498650 від 3 квітня 2018 року, №498635 від 3 квітня 2018 року, №498620 від 3 квітня 2018 року, №495389 від 2 квітня 2018 року.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26 червня 2020 року позовні вимоги задовольнив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задовольнив частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року скасував, залишив без розгляду адміністративний позов Товариства згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2020 року (справа № 520/6895/19), та зазначив, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, з огляду на що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає загальний 6-місячний строк звернення до суду, встановлений КАС України.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи Товариства, викладені у заяві про поновлення строків (подана під час апеляційного перегляду), висновуючись на тому, що подання позову майже через 2 роки після прийняття оскаржуваних рішень не може обґрунтовуватись великим навантаженням платника податків, який мав забезпечити вчасну реалізацію свого права на доступ до суду.
15 січня 2021 року Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №420/1927/20.
27 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства з підстав оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
17 лютого 2021 року справа №420/1927/20 надійшла до Верховного Суду.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи заяви Товариства про поновлення строку, а також зауважує, що рішення Комісії Центрального рівня про відмову у реєстрації ПН за господарськими операціями з контрагентом ТОВ «Ігніс Трейд», яким скасовано рішення Комісії регіонального рівня про реєстрацію ПН - позивачу не були направлені та були витребувані лише після відкриття провадження у цій справі.
Скаржник в касаційній скарзі наголошує, що у заяві про поновлення строку звернення до суду він просив врахувати, що основною причиною, яка зумовила пропуск строку на звернення до суду стала зміна судової практики щодо визначення строків оскарження рішень контролюючого органу не пов`язаних з донарахуванням грошових зобов`язань. Зокрема, переглядаючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви Товариства про поновлення строку, колегія суддів апеляційного суду не врахувала того, що строк звернення до суду з даним позовом став пропущеним лише тоді, коли Верховний Суд у постанові від 02 липня 2020 року (після винесення рішення судом першої інстанції) змінив підхід до застосування норм права, чого ні позивач, ні суд першої інстанції, не могли передбачити.
В касаційній скарзі позивач звертає увагу на положення статті 308 КАС України, якою визначені межі перегляду судом апеляційної інстанції, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 420/1927/20, направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідачі не надали суду відзиви на касаційну скаргу Товариства.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили обставини щодо укладення та виконання ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» (Продавець) та ТОВ «Ігніс Трейд» (Покупець) договору поставки (тютюнових виробів) від 31 січня 2018 року №2603-ЛВ/18, обставини щодо складення Товариством податкових накладних, направлення їх на реєстрацію, зупинення реєстрації податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, направлення Товариством податковому органу пояснень та документів, обставини щодо прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних. У рішеннях судів попередніх інстанцій детально розписано дати, номери документів, зокрема, квитанцій про підтвердження доставлення документа до податкового органу, податкових накладних, рішень про відмову у реєстрації податкових накладних тощо.
Суд з огляду на підстави касаційного перегляду, а саме порушення норм процесуального права, не дублює встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини в цьому рішенні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду на підставі частини першої статті 319, пункту 8 частини першої статті 240, частини третьої статті 123 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Впродовж розгляду справи позивач з заявою про поновлення строку до суду першої інстанції не звертався, суд першої інстанції відкрив провадження в адміністративній справі і в подальшому не виявляв факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, відповідачі жодного разу не клопотали про залишення адміністративного позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, а в апеляційній скарзі податкового органу відсутні доводи щодо недотримання Товариством строків звернення до суду.
Під час апеляційного перегляду колегія суддів виявила факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, що стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції та залишення адміністративного позову без розгляду відповідно до частини першої статті 319 КАС України.
Колегія суддів вважає, що П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову з порушенням норм процесуального права, вийшовши за межі перегляду судом апеляційної інстанції, визначених статтею 308 КАС України.
Так, частиною першою статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо порушення позивачем строків звернення до суду і відповідно порушення судом першої інстанції норм процесуального права з цього питання.
Відповідно до частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною третьою статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Отже процесуальним законом не віднесено до обов`язкових підстав для скасування судового рішення порушення норм процесуального права щодо строків звернення до суду, а тому відсутність таких доводів та вимог в апеляційній скарзі податкового органу не давало суду апеляційної інстанції підстав для виходу за межі апеляційного перегляду.
Колегія суддів також зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки доводам заяви Товариства про поновлення строку (подано до суду апеляційної інстанції) щодо зміни судової практики з питань строків звернення до суду у подібних спорах, яка, за позицією позивача, відбулася після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Позивач доводить, що зміна правової позиції щодо строків оскарження рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, незалежно від застосування процедури адміністративного оскарження відбулася 2 липня 2020 року при ухваленні Верховним Судом постанови у справі № 520/3902/2020.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 здійснив висновок, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Колегія суддів зазначає, що судова практика щодо застосування строків звернення до суду в спорах про оскарження рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних є неоднозначною, зокрема, у деяких справах суди розглядали позов по суті, незважаючи на те, що позов подано за межами шестимісячного строку звернення до суду (№823/1685/16, №0940/2167/18), в інших - суди визнали, що строк звернення до суду складає 1095 днів (№640/46/19, №813/4921/17) тощо.
В подальшому Верховний Суд у постанові від 2 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119 висловив правову позицію, за якою строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції не досліджував те, чи відбулась зміна сталої судової практики в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, та чи є цей факт поважною причиною при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду, а також вийшов за межі апеляційного перегляду, залишивши поза увагою доводи апеляційної скарги відповідача, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до цього суду.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» задовольнити.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №420/1927/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
С. С. Пасічник
