Справа № 638/14997/18
Провадження № 2/638/498/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретарів Куценко К.Д., Кириллової К.С., Тітової М.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ПАТ «Дельта Банк» Іванової Г.С.,
Представника відповідача ФГВФО Линник Я.В.,
представника третьої особи ТОВ «Каскад-Трейд» Литвиненко І.В., Мизиненко І.О.,
представника третьої особи Брітвін М. Темнюкової М.І., Безпалого С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Дельта Банк», треті особи: ТОВ «Каскад-Трейд», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, скасування рішення, визнання публічних торгів недійсними, -
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом, в якому просить, з урахуванням уточнень, визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по продажу на відкритих торгах права вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором №ФЛ-18092008-001П від 18.09.2008 року та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1770 від 27.07.2018 року в частині визначення активів ПАТ «Дельта Банк», а саме: права вимоги за кредитним договором №ФЛ-18092008-001П від 18.09.2008 року таким, що підлягає продажу на відкритих торгах. Також просить визнати недійсними результати відкритих торгів (аукціону) від 20.09.2018 року в частині продажу лоту №F11GL31299 (назва лоту Право вимоги за кредитним договором №ФЛ-18092008-001П від 18.09.2008 року, укладеним з фізичною особою. Забезпечення: 1.Трикімнатна квартира, загальною площею 98,0 кв.м, житловою площею 62,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекодавцем є Позичальник. 2.Договір поруки із юридичною особою. Майнові права за даним кредитним договором були обтяжені на користь третьої особи, наразі здійснюється робота щодо зняття обтяжень); визнати недійсним Договір №918/К купівлі-продажу майнових прав, що укладений 19.10.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 ; визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором за реєстровим №5367 від 18.09.2008 року прав, що укладений 05.12.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12.09.2008 року між ВАТ «Астра» та позивачем було укладено кредитний договір, за яким банк надав останньому кредит у розмірі 100000 доларів США з розрахунку 13,4% річних за користування кредитом на строк з 18.09.2008 року по 18.09.2018 року. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору був укладений договір поруки від 18.09.2008 року між ВАТ «Астра», позичальником ОСОБА_2 та ТОВ «Каскад Трейд» в особі директора ОСОБА_5 , відповідно до умов якого ТОВ «Каскад Трейд» взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов`язанням позичальника, які виникають з умов укладеного кредитного договору. В забезпечення виконання умов договору також було укладено договір іпотеки від 18.09.2008 року, відповідно до умов якого позивач передав ПАТ «Астра Банк» в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 . 02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації з подальшими змінами у ПАТ «Дельта Банк», за яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк». Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 12.12.2016 року стягнуто на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1575351,38 грн. 20.09.2018 року за результатами проведеного аукціону право вимоги за кредитним договором від 18.09.2008 року було придбано за 775000 грн., переможцем аукціону визнано ОСОБА_3 . 19.10.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 було укладено Договір №918/К купівлі-продажу майнових прав. Позивач вважає дії ПАТ «Дельта Банк» з продажу на відкритих торгах права вимоги за кредитним договором такими, що порушують права позивача. Вважає, що виставлення на продаж права вимоги за даними угодами призведе до повторного стягнення з нього заборгованості за одним і тим самим договором різними кредиторами, що є неприпустимим. Також вважає невідповідність розміру заборгованості, наведеному в публічному паспорті активу, що був виставлений на продаж, розміру заборгованості, виставленому рішенням суду від 12.12.2016 року. Вважає, що стягнення присудженої судом суми заборгованості у випадку неналежного його виконання боржником має здійснюватись в порядку, визначеному ЗУ «Про виконавче провадження». Натомість рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 27.07.2018 року №1770 саме право вимоги за даним договором визначено активом, який підлягає продажу на відкритих торгах. Зазначає, що оскаржуване рішення в частині визначення права вимоги за даним договором активом, що підлягає продажу на відкритих торгах прийнято без дотримання принципу пропорційності.
Представником відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, передбачено обов`язок Фонду гарантування щодо затвердження переліку майна банку, що підлягає продажу та затвердження умов відкритих торгів. Обов`язок щодо формування активу покладається на неплатоспроможний банк, зокрема, малий комітет з управління активами. З огляду на зазначене у Фонду гарантування відсутній правовий механізм здійснення перевірки, корегування вже сформованого МКУА активу. Законодавство зобов`язує Фонд гарантування затвердити умови продажу активів банку. Також зазначає, що Фонд гарантування не є стороною правовідносин, які склались між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , у Фонду відсутній кредитний договір та договори забезпечення тощо. Рішенням Комітету Фонду гарантування з питань консолідації та продажу активів від 27.07.2018 року №1770 було затверджено умови продажу активів АТ «Дельта Банк», зокрема, право вимоги за кредитним договором від 18.09.2008 року №ФЛ-18092008-001П. Реалізація зазначеного активу здійснювалась шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, відповідно до Регламенту роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону. Відповідно до протоколу електронного аукціону від 26.01.2018 року переможцем аукціону визначено ТОВ «Фінанс Проперті Групп» (ціна лоту 179766,79 грн.). Вказує, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам процесуального законодавства, оскільки торги з реалізації активів, умови яких затверджені даним рішенням, вже відбулись, відтак рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 27.07.2018 року №1770 як акт індивідуальної дії себе вичерпало. Також зазначає, що оскільки АТ «Дельта Банк» знаходиться в процедурі ліквідації, то для наповнення ліквідаційної маси закон зобов`язує Фонд та уповноважених осіб Фонду здійснювати реалізацію активів банку, зокрема, дії щодо продажу права вимоги до позивача за кредитним договором. При цьому зауважує, що відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу, а тому права позивача не є порушеними та не можуть бути порушені в майбутньому. Щодо вимог про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) та договору купівлі-продажу майнових прав від 19.10.2018 року №918/К, зазначає, що позивачем не наведено порушення вимог Положення №388 при проведенні електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником відповідача ПАТ «Дельта Банк» подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого банк заперечує проти позову в повному обсязі через незаконність та необґрунтованість вимог позивача, відсутність у позивача права на звернення до суду. Зазначає, що 20.09.2018 року були проведені відкриті торги (аукціон) з продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитним договором від 18.09.2008 року, укладеним з позивачем. Стартова ціна на аукціоні - 2465693,85 грн., мінімальна ціна лоту 493138,77 грн., ціна продажу лоту 775000,00 грн.. Початкова вартість продажу активу була встановлена на рівні вартості відповідних активів, що відображається на балансових та на позабалансових рахунках станом на перше число місяця, у якому затверджено відповідну пропозицію, але не нижче оціночної вартості таких активів, визначеної незалежними суб`єктами оціночної діяльності. На підставі протоколу електронного аукціону від 20.09.2018 року між АТ «Дельта Банк» та переможцем аукціону ОСОБА_3 був укладений Договір №918/К купівлі-продажу майнових прав від 19.10.2018 року. Зазначає, що відступлення права вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитним договором, укладеним з позивачем, відбулося у повній відповідності з діючим законодавством України. До нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. В зобов`язанні був замінений кредитор, при цьому згода боржника на таку заміну не була потрібна. Зазначає, що виключно новий кредитор має право заявити вимогу первісному кредитору щодо недійсності переданої йому вимоги. У боржника є право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Вказує, що позивач не зазначив та не довів правових підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним. Крім того, вказує, що позивач не довів, які його права, свободи чи законні інтереси є порушеними, невизнаними або оспорюваними вчиненням оскаржуваного правочину. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником третьої особи ТОВ «Каскад-Трейд» надано до суду пояснення, згідно яких товариство не заперечує проти позовних вимог з наведених позивачем підстав та додатково повідомляє про відсутність обов`язку товариства забезпечувати виконання кредитного договору від 18.09.2008 року, оскільки рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 06.12.2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.04.2017 року, визнано недійсним договір поруки №б/н від 18.09.2008 року , укладений між ПАТ «Астра Банк» та ТОВ «Каскад-Трейд». Товариство вважає, що документація про проведення торгів, а саме публічний паспорт активу з датою формування 01.07.2018 року та паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» 20.09.2018 року на єдиний кабінет містять недостовірну інформацію стосвно наявності поручителя, а отже рішення Фонду про затвердження умов продажу від 27.07.2018 року №1770 прийнято без урахування рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 06.12.2016 року у справі №642/5622/15-ц та ухвали апеляційного суду Харківської області від 06.04.2017 року. Вважає протиправним дії Фонду про затвердження умов продажу від 27.07.2018 року №1770 в частині продажу права вимоги за кредитним договором без внесення відповідних змін щодо забезпечення кредиту, що призвело до публікації недостовірної документації щодо предмету продажу для реалізації на електронних торгах. Тому електронні торги підлягають скасуванню та підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №918/К від 19.10.2018 року.
У додаткових письмових поясненнях представник ТОВ «Каскад Трейд» зазначив про залишення без змін постановою Верховного Суду від 10.10.2019 року рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 06.12.2016 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 06.04.2017 року.
Третьою особою ОСОБА_3 подано до суду пояснення, в яких зазначила про свою незгоду з позовом ОСОБА_2 та всіма обставинами, які відображені у позові, вважає позовні необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що відповідно до п.3.1 Розділу 3 Іпотечного договору від 18.09.2008 року, укладеного між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2 , іпотекодержатель має право без письмової згоди іпотекодавця здійснити відступлення прав за цим Договором з одночасним відступленням права вимоги за Кредитним договором у порядку, встановленому законодавством, а отже позивач, укладаючи іпотечний договір, погодився з наведеним вище положенням договору та можливістю відступлення прав вимоги за договором. Зазначає, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. При цьому зауважує, що питання заміни сторони у виконавчому провадженні не має відношення до предмету позову та не входить до предмету доказування у справі. Вважає твердження позивача безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Також зазначає, що наявність самого судового рішення про стягнення з позивача суми заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника та припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного способу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості. Також третя особа не погодилась з вимогами позивача про визнання договору купівлі-продажу №918/К недійсним з підстав відсутності доказів порушення прав позивача. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою від 31.10.2018 року після усунення позивачем допущених у позовній заяві недоліків відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.09.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30.06.2020 року за клопотанням представника позивача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучено ОСОБА_4 .
Справу розглянуто в режимі відеоконференції з Шостим апеляційним адміністративним судом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві.
Представник відповідача ФГВФО в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 10, 81 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 18 вересня 2008 року між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ФЛ-18092008-001П, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 100000,00 дол.США з розрахунку 13,4% річних за користування кредитом на строк з 18.09.2008 року по 18.09.2018 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 18.09.2008 року між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Котляровою О.М. та зареєстрований в реєстрі за №5367. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 18.09.2008 року між ВАТ «Астра Банк», ТОВ «Каскад Трейд» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки.
02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Астра Банк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 06.12.2016 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволені частково. Стягнуто, зокрема, із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1575351,38 грн., з яких тіло кредиту 1199373,21 грн., відсотки 243781,66 грн., пеня 123276,74 грн., 3% річних по тілу кредиту 4904,69 грн.. 3% річних по відсоткам 4015,09 грн.. В позові ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Каскад-Трейд» відмовлено. Зустрічний позов ТОВ «Каскад-Трейд» задоволено, визнано недійсним договір поруки №б/н від 18.09.2008 року, укладений між ПАТ «Астра Банк» та ТОВ «Каскад-Трейд». Зазначене рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.04.2017 року. Постановою Верховного Суду від 10.10.2019 року рішення суду першої інстанції та ухвала апеляції залишені без змін.
Правовідносини стосовно виведення неплатоспроможного банку з ринку регулюються спеціальним законодавством - Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відповідними нормативно-правовими актами Фонду гарантування та Національного банку України.
Відповідно до положень частини першої статті 34 вказаного Закону Фонд гарантування розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Па підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».
Частина четверта статті 44 Закону встановлює, що Фонд гарантування призначає уповноважену особу та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року.
В подальшому виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №71 від 08.04.2015 р. про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно якого тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року до 02.09.2015 року включно.
Окрім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 р. №181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк», призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 57, частинами першою та другою статті 48 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кабирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017року включно.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 лютого 2017 р. № 619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року.
Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кадирова Владислава Володимировича (уповноважена особа Фонду) на два роки до 04 жовтня 2019 року.
Таким чином АТ «Дельта Банк» з часу запровадження тимчасової адміністрації та на час ліквідації підпадає під дію спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Закон про «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також яким регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, тобто Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуженім активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом (п.п.2, 4, 9 ч.1 ст.48 Закону).
Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 05.07.2012 №2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893 зокрема визначено, що порядок організації передпродажної підготовки, реалізації майна банку, у тому числі консолідованого продажу майна банку (кількох банків), затверджується виконавчою дирекцією Фонду (п. 5.1.).
Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку за найвищою вартістю у найкоротший строк.
Виконавча дирекціяФонду гарантуванняприймає рішенняпро:затвердження перелікумайна банку,що непідлягає продажу;об`єднання майнабанку абокількох банківу пулита/абопродаж окремихінвентарних об`єктів;строки тазаходи передпродажноїпідготовки майна; затвердження умов відкритих тортів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу; обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів; проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржою тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків (п. 5.5. Положення про виведення неплатоспроможного банку).
Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 24.03.2016 року №388, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 за № 606/28736, визначений механізм та порядок затвердження Фондом переліку активів (майна) банку, що підлягає продажу.
Зокрема, відповідно до п.1. Розділу IV Положення щодо організації продажу, малий комітет з управління активами подає план продажу активів (майна) уповноваженому структурному підрозділу Фонду перед затвердженням Фондом. Разом з планом продажу активів (майна) малий комітет з управління активами подає перелік активів (майна) банку, що не підлягають продажу.
Визначення поняття малого комітету з управління активами наведено у п.1 Розділу II Положення щодо організації продажу. Так, малий комітет з управління активами - комітет, створений на базі діючої організаційної структури банку, що ліквідується, однією із функцій якого є надання необхідної інформації щодо активів (майна) такого банку для прийняття рішень стосовно їх продажу.
Малий комітетз управлінняактивами також формує та затверджує протоколом пропозицію щодо кожного активу (майна), лота або пулу відповідно до плану продажу активів (майна) банку.
Пропозиції формуються відповідно до планів продажу активів (майна), затверджуються протоколом малого комітетуз управлінняактивами та передаються до Фонду.
Малий комітетз управлінняактивами подає уповноваженому структурному підрозділу Фонду пропозиції щодо кожного активу (майна), лота або пулу активів (майна), а уповноважений структурний підрозділ формує висновки щодо кожного активу (майна), лота або пулу.
Зміни до пропозицій готуються у вигляді окремого протоколу малого комітетуз управлінняактивами та погоджуються у порядку, визначеному п. 1 Розділу IV Положення щодо організації продажу.
З огляду на викладене вбачається, що нормативно - правовими актами, які регулюють відносини у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, передбачено обов`язок Фонду гарантування щодо затвердження переліку майна банку, що підлягає продажу та затвердження умов відкритих торгів.
Проте, обов"язок щодо формування активу покладається на неплатоспроможний банк, зокрема, на малий комітет з управління активами. З огляду на зазначене вбачається, що у Фонду гарантування відсутній правовий механізм здійснення перевірки, корегування уже сформованого малим комітетомз управлінняактивами активу. Законодавство зобов`язує Фонд гарантування затвердити умови продажу активів банку.
Відповідно до п.2 рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 05.07.2017 року №2837 «Про утворення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів, делегування йому частини повноважень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.2017 року за №932/30800, Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів делеговано повноваження виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із затвердження відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань продажу майна (активів) банку, що ліквідується.
Отже, судом встановлено, що рішенням Комітету Фонду гарантування з питань консолідації та продажу активів від 27.07.2018 року №1770 «Про затвердження умов продажу активів АТ «Дельта Банк» були затверджені умови продажу активів АТ «Дельта Банк», в тому числі і права вимоги за кредитним договором №ФЛ-18092008-001П від 18.09.2008 року».
Реалізація зазначеного активу здійснювалася шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, відповідно до Регламенту роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються.
Так,20.09.2018року черезелектронний майданчикPROZOROбули проведеніелектронні торгилот вЕТС,номер лотулоту F11GL31299.Початкова (стартова)ціна лоту2465693,85грн,мінімальна ціна493138,77грн..Ціна продажу775000,00грн.,результати відкритихторгів (аукціону)від 20.09.2018р.,за результатомяких булоскладено Протоколелектронного аукціонуUА-ЕА-2018-08-01-000082-b.Переможцем заяким визначено ОСОБА_3 ,рнокпп НОМЕР_1 .Найменування активів(майна)лоту (складлоту):право вимогиза кредитнимдоговором №ФЛ-18092008-001Пвід 18.09.2008року,укладеним зфізичною особою.Забезпечення:1.Трикімнатнаквартира,загальною площею 98,0кв.м, житловою площею 62,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекодавцем є Позичальник. 2.Договір поруки із юридичною особою. Майнові права за даним кредитним договором були обтяжені на користь третьої особи, наразі здійснюється робота щодо зняття обтяжень.
19.10.2018 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону UА-ЕА-2018-08-01-000082-b між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 був укладений договір №918/К купівлі-продажу майнових прав.
Відповідно до п. 1.1 за цим Договором в поряду та на умовах, визначених цим договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/ або можуть виникнути в майбутньому та які включають:
- право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі - Боржники), які виникли за укладеними договорами (надалі - укладені договори) та /або інших підставах наведених у Додатку №1 до цього Договору (надалі - Право вимоги);
- право оскаржувати недійсність або припинення Прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-кого з боржників у судовому та позасудовому порядку;
- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника Прав вимоги та/або кредитора за Правами вимоги, які передбачені законодавством та Укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись Боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців Боржників умовах, визначене, тощо;
- право власності за Правами вимоги, а також інші права кредитора за Правами вимоги, в тому числі, ті, які виникають в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації Боржника них цим Договором, на підставі цього Договору;
- право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у додатку №1 до цього Договору або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності Укладених договорів, тощо;
- інші права, що пов`язані або випливають із Прав вимоги. Надалі за текстом - Майнові права».
Пунктом 3.1. цього Договору сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим Договором Покупець сплачує Продавцю грошові кошти у розмірі 775000,00 грн. (ціна договору). Ціна договору сплачується Покупцем Продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Покупець.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - переможця прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином (справа № 6-116 цс 12).
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено статтею 16 ЦК, згідно з пунктом 2 частини другої якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.
Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною із судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).
Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 203ЦК Українивизначено загальнівимоги,додержання якихє необхіднимдля чинностіправочину,а саме:зміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам;особа,яка вчиняєправочин,повинна матинеобхідний обсягцивільної дієздатності;волевиявлення учасникаправочину маєбути вільнимі відповідатийого внутрішнійволі;правочин маєвчинятися уформі,встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними договору №918/К купівлі-продажу майнових прав, укладеного 19.10.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , а також договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором за реєстровим №5367 від 18.09.2008 року, який укладено 05.12.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд виходить з наступного:
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині першій статті 516 ЦК Українизазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Частиною другою статті 16 ЦК Українипередбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 573 ЦК України, заставою може бути забезпечено вимогу, яка може виникнути в майбутньому. Згідно із статтею 575 ЦК України, іпотека є одним із видів застави.
Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до частини четвертої статті 3 ЗУ «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Частиною другою статті 7 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що в разі, якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.
Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов`язання та вимоги, які існують або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Згідно зі статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Сам договірпро задоволеннявимог іпотекодержателяабо відповіднезастереження віпотечному договорі,що передбачаєпередачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
У частині першій статті 36 ЗУ «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Кодексу.
Разом з тим порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 ЗУ «Про іпотеку» та статей 328, 335, 376, 392 ЦК Україниможна зробити висновок про те, що законодавець визначає три способи захисту для задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі №6-1219цс16.
Відповідно до статті 37 ЗУ «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Згідно ст.35 ЗУ «Про іпотеку»: «У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.»
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 06.12.2016 року встановлено, що постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ від 20.02.2015 року відкрито виконавче провадження за заявою стягувача ПАТ «Дельта Банк» щодо звернення стягнення на квартиру позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не виконано умови кредитного договору у кредитора виникло право на задоволення своїх вимог як іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.
Крім того, суд зауважує, що за приписами ст.ст.512, 516 ЦК Українипередбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України ""Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв`язкуз такоюзаміною кредиторавідбувається вибуттяцієї особиз виконавчогопровадження,у зв`язкуіз чимприпиняється їїстатус сторонивиконавчого провадженняі їїзаміна належнимкредитором проводитьсявідповідно дочастини п`ятоїстатті 8Закону України"Провиконавче провадження",статті 378ЦПК Україниза заявоюзаінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Таким чином, правочин щодо відступлення права вимоги передбачений прямими нормами чинного цивільного законодавства, є різновидом правонаступництва та не має наслідком подвійну відповідальність позивача у зобов`язальних відносинах.
Суд звертає увагу що продаж майнових прав на відкритих торгах був здійснений АТ «Дельта Банк» на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження умов продажу активів АТ «Дельта Банк». Укладання договору купівлі-продажу майнових прав за №918/К купівлі - продажу майнових прав від 19.10.2018 року та договору відступлення права вимоги від 05.12.2018 року щодо реалізації майнових активів Банку в процесі його ліквідації відбулося у відповідності до приписів п. 4 р. VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, ст.ст.48, 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Електронний аукціон відбувся в межах процедури ліквідації АТ «Дельта Банк». Результати зазначеного вище електронного аукціону були відображені в протоколі UА-ЕА-2018-08-01-000082-b від 20.09.2018 року переможцем аукціону стала ОСОБА_3 , яка згідно лоту купила право вимоги за кредитним договором №ФЛ-18092008-001П від 18.09.2008 року, укладений з юридичною особою.
При цьому необхідно зазначити, що іншого порядку реалізації активів банку в стадії ліквідації, ніж продаж його активів фізичним або юридичним особам законодавчими нормами не передбачено.
Крім того, обраний позивачем спосіб захисту (скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження умов продажу активів АТ «Дельта Банк» від 27.07.2018 № 1770, в частині визначення активів ПАТ «Дельта Банк», а саме: права вимоги за Кредитним договором №ФЛ-18092008-001Пвід 18.09.2008року таким, що підлягає продажу на відкритих торгах) не відповідає вимогам процесуального законодавства, оскільки торги з реалізації активів, умови яких затверджені даним рішенням, вже відбулися, відтак рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів «Про затвердження умов продажу активів АТ «Дельта Банк» від 27.07.2018 № 1770 як акт індивідуальної дії себе вичерпало.
В судовому засіданні також не встановлено обставин які б стали підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів. Суд зауважує, що визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину. Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності (реституції), відшкодування збитків або моральної шкоди у випадках, коли її відшкодування передбачено законом.
Тобто, перше, що повинна довести особа, яка звертається до суду, це те, що її право порушене.
Враховуючи встановлені обставини, суд, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факт порушення його прав у зв`язку із укладенням оспорюваних договорів, крім того, при укладені оспорюваних договорів дотримані вимоги цивільного законодавства.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи аргументи, викладені сторонами по справі в судовому засіданні та у заявах по суті справи, суд в тому числі керуєтьсяпрецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, ст.ст.202, 203, 204, 215, 512, 514, 516, 573, 575, 638 ЦК України, ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ЗУ «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-82, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Дельта Банк», треті особи: ТОВ «Каскад-Трейд», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, скасування рішення, визнання публічних торгів недійсними відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 15.02.2021 року.
Сторони та інші учасники справи:
позивач ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;
відповідачі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ЄДРПОУ 21708016, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.17; Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», ЄДРПОУ 34047020, м.Київ, вул.Щорса буд.36-Б;
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад-Трейд», ЄДРПОУ 33900669, м.Харків, вул.Артема буд.4; ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 .
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк
