ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 904/264/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Володимировича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020 (судді: Білецька Л. М. - головуючий, Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 (суддя Бєлік В. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега"
до фізичної особи-підприємця Якимчук Дмитра Володимировича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Володан"
про стягнення суми збитків у розмірі 253 067,64 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Фабула справи
1.1. У січні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (далі - ТОВ "Омега") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Якимчука Д. В. (далі - ФОП Якимчук Д. В.) про стягнення збитків у сумі 253 067,64 грн, посилаючись на положення статей 173, 193, 218, 224, 225, 306, 314 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 611, 614, 629, 908, 924 Цивільного кодексу України, норми Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.11.2016 № 255 (далі - договір від 25.11.2016 № 255) щодо збереження вантажу під час його перевезення.
1.2. ФОП Якимчук Д. В. у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, зазначав, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) було пошкоджено автомобіль, рефрижераторну установку, а також товар, який перебував в автомобілі перевізника. У позовній заяві ТОВ "Омега" зазначені обставини підтверджує, тим самим визнаючи, що саме ДТП стало причиною пошкодження товару (плоди манго). Після ДТП товар був перевантажений в інший автомобіль та доставлений ТОВ "Омега", тобто все, що залежало від експедитора та перевізника для збереження та транспортування вантажу, було виконано. Отже, оскільки псування та пошкодження вантажу, відбулося внаслідок ДТП, винуватцем якого не є експедитор чи перевізник, а експедитор не брав на себе зобов`язання відповідати за дії сторонньої особи, винної у ДТП, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідач наголошував, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність вини відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача з пошкодження вантажу при перевезенні та наявністю збитків на суму 253 067,64 грн.
1.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Володан" (далі - ТОВ "Володан").
ТОВ "Володан" у поясненнях на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні, акцентуючи увагу на тому, що товариство не має договірних правовідносин із позивачем. Отже, не є стороною спору і не несе відповідальності за невчасну доставку вантажу та подальші збитки, які нарахував вантажоотримувач після ДТП.
За змістом статті 924 Цивільного кодексу України перевізник звільняється від відповідальності, якщо він доведе, що втрата або пошкодження вантажу відбулося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Належним доказом відсутності вини ТОВ "Володан", а також відсутності відповідальності за доставку вантажу у розумінні статті 924 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України та статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 є постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 27.06.2019, в якій зазначено, що водій перевізника не порушував правил дорожнього руху та не міг уникнути зіткнення з іншим автомобілем.
ТОВ "Володан" наголошувало на відсутності доказів щодо розміру збитків у сумі, заявленої позивачем до стягнення, доказів недостачі товару, знищення некондиційних партій, проведення експертизи щодо вартості товару, а отже обґрунтованість розрахунків позивача.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020, позов задоволено повністю, стягнуто з ФОП Якимчука Д. В. на користь ТОВ "Омега" збитки у сумі 253 067,64 грн і витрати зі сплати судового збору у сумі 3 796,01 грн.
Судові рішення аргументовано тим, що законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Проте суди дійшли висновку, що відповідач не довів відсутність своєї вини у збитках, які виникли внаслідок, у тому числі, незабезпечення перевізником належних умов перевезення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020, ФОП Якимчук Д. В. у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на підпункти "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи, зокрема, що у цьому випадку справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки сума збитків, заявлена позивачем до стягнення, є непомірно великою, а стягнення такої суми з підприємця призведе до неможливості здійснення ним у подальшому господарської діяльності та фінансової неспроможності.
Скаржник зазначає, що статтею 314 Господарського кодексу України, статтями 617, 924 Цивільного кодексу України передбачені підстави звільнення від відповідальності особи у випадку порушення зобов`язання, яке сталося не з її вини, а згідно зі статтею 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки сталися внаслідок, зокрема, обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Заявник касаційної скарги вважає, що відбулося порушення питань права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на цей час відсутня практика про стягнення збитків, завданих у ДТП, з невинуватої особи. Так, на переконання скаржника, фундаментальне значення цієї справи полягає в необхідності домогтися існування єдиної зрозумілої та ефективної практики застосування норм щодо захисту прав відповідача як суб`єкта господарювання -експедитора, який на договірних засадах використовує наземні транспортні засоби перевізників для надання своїх послуг і, на думку скаржника, повинен відшкодувати шкоду, спричинену внаслідок ДТП, винуватцем якої є стороння особу, яку експедитор не залучав.
ФОП Якимчук Д. В. зазначає, що суди не надали належної оцінки доказам у справі, порушили вимоги про повне та всебічне з`ясування обставин, що мають значення для справи, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень, не надали оцінки аргументам всіх учасників справи, в тому числі й щодо необґрунтованості та недоведеності позивачем розрахунку розміру його збитків.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Омега", заперечуючи проти її задоволення, акцентувало увагу на законності та обґрунтованості висновків судів та безпідставність доводів скаржника, оскільки позивач довів наявність протиправної поведінки у діях відповідача, причино-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленою позивачем до стягнення сумою збитків, наявність вини відповідача та факт завдання відповідачем збитків за договором від 25.11.2016 № 255, про що свідчать належні та допустимі докази, а саме: висновки експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 22.05.2019 № ГО-1176 та від 28.05.2019 № ГО-1176/1, акт про невідповідність від 24.05.2019, в якому встановлено не лише стан вантажу, а й неналежне розміщення вантажу в автомобілі та невідповідність температурного режиму, зазначеного в особливих вимогах клієнта до заявки № YA-19/2019, які підписані відповідачем та є обов`язковими до виконання.
Щодо доводів заявника касаційної скарги стосовно розрахунку суми збитків, ТОВ "Омега" наголосило, що заявлені до стягнення збитки розраховано позивачем на підставі виписки з бухгалтерської документації з формування вартості товару від 23.05.2019 № 824 з урахування інвойсної вартості вантажу, митних платежів, вартості фрахту, перевезення та ін. Формування собівартості партії товару, зазначеної у виписці з бухгалтерської документації, здійснювалося на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246.
3.3. ТОВ "Володан" у відзиві на касаційну скаргу просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Омега" з огляду на відсутність доказів вини як в діях відповідача, так і в діях третьої особи.
Товариство наголошує на залишенні судами поза увагою положень частини 4 статті 314 Господарського кодексу України, за змістом якої, якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату. Проте позивач від товару не відмовлявся, отже згідно зі змістом зазначеної норми не має права на відшкодування за втрату цього товару.
При цьому відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість. Тому, позивач у разі зменшення вантажу має право на компенсацію саме на суму зменшення вартості вантажу, що має бути належно обґрунтовано, а суму доведено, проте матеріали справи відповідних доказів не містять.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.11.2016 між ФОП Якимчуком Д. В. (експедитор) і ТОВ "Омега" (клієнт) укладено договір № 255, за змістом пункту 1.1 якого цей договір регламентує взаємовідносини сторін при виконанні експедитором доручень клієнта. Експедитор зобов`язується за рахунок і за плату (винагороду) клієнта відповідно до умов договору та узгоджених сторонами заявок, що є невід`ємною частиною договору, виконати комплекс послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, організовувати міжнародні та/або внутрішньодержавні перевезення та/або мультимодальні перевезення експертного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги, погоджені сторонами.
10.05.2019 між експедитором та клієнтом складено та підписано заявку № YA-19/2019 до договору, згідно з якою відповідач зобов`язався організувати міжнародне перевезення та експедирування вантажу рефрижераторним автотранспортом за маршрутом: м. Барендрехт, Нідерланди - м. Дніпро, Україна на адресу позивача (клієнта), згідно з умовами: вантаж - манго, вага брутто, у відповідності з пакувальним листом (до 21.5 т/авто); пункт завантаження: Rivits-Goes Handling B.A/ Handelscentrum ZHZ 55-60. 2991 LD Barendrecht; пункт розвантаження: м. Дніпро, Україна (один з РЦ ТОВ "Омега"); строк доставки: 5 днів, з них до кордону 3, після прикордонного переходу 2 дні; нормативний час: погрузка + митне оформлення = 48 годин, розвантаження + митне оформлення = 48 годин.
У заявці також передбачено вимоги до автомобіля, а саме: рефрижераторний вантажний автомобіль 86 м3 (з документами відповідно до законодавства України та міжнародним нормам), температура при подачі автомобіля під загрузку +9 0С, після загрузки температура повинна бути встановлена на рівні +9 0С на всьому проміжку шляху, логер/термограф.
За змістом пункту 4.2.1 договору від 25.11.2016 № 255 експедитор має право залучати до виконання своїх зобов`язань або частини своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб, укладати від свого імені і за свій рахунок необхідну кількість договорів перевезення або інших договорів з метою перевезення вантажів клієнта на умовах підписання заявки. У будь-якому випадку відповідальність перед клієнтом за належне виконання цього договору несе експедитор.
За домовленістю сторін за договором експедитор (відповідач) взяв на себе зобов`язання, серед іншого: забезпечити своєчасну доставку в узгоджений сторонами пункт призначення і передати його уповноваженій особі вантажоодержувача в повній цілісності разом із товаро-транспортною накладною (CMR) та із оригіналами документів про митне оформлення вантажу на шляху його проходження (пункт 4.1.8 договору); нести матеріальну відповідальність перед клієнтом за нестачу та/або псування вантажу, що виникли з вини експедитора (пункт 4.1.15 договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов`язань за договором, несе перед іншою стороною повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань цією третьою особою. При здійсненні перевезення експедитор несе матеріальну відповідальність за шкоду, повну або часткову втрату, нестачу, псування вантажу клієнта внаслідок порушення температурного режиму. Матеріальна шкода, спричинена клієнту експедитора або третіх осіб, залучених до перевезення будь-яким видом, відшкодовується з урахуванням інвойсної вартості вантажу, а також всіх документально підтверджених витрат, які поніс клієнт (митні платежі, вартість фракту, перевезення і т.ін.) (пункт 7.1-7.4 договору).
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що під час організації відповідачем перевезення вантажу (свіжі плоди манго) відповідно до заявки № YА -19/2019 до договору 18.05.2019 на території України сталася ДТП із автомобільним транспортом державний номерний знак - НОМЕР_1 , напівпричеп - НОМЕР_2 з товаром у транспортному засобі, який перебував під митним контролем, про що свідчить лист ФОП Якимчука Д. В. від 20.05.2019 № 45.
У результаті ДТП було пошкоджено рефрижераторну установку, а також товар, який перебував в автомобілі без визначеного температурного режиму і згодом був перевантажений в автомобіль DAF АІ 2249 СВ п/п НОМЕР_3 , про що зазначено у СМR АVС 1/1NL (U1029265) від 15.05.2019.
Під час митного оформлення товару представником Дніпропетровської торгово-промислової палати було складено висновок від 22.05.2019 № ГО-1176, в якому було зафіксовано факт та характер пошкодження товару.
При прибутті автомобіля АІ 2249 СВ п/п НОМЕР_3 на склад вантажоодержувача - ТОВ "Омега" було складено акт про невідповідність від 24.05.2019 б/н, в якому зафіксовано нестачу товару в кількості - 926,25 кг нетто та товару зіпсованої якості у кількості - 8 047,9 кг нетто. Факт невідповідності товару товаросупровідній документації також було зафіксовано у висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28.05.2019 № ГО-1176/1.
4.4. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ТОВ "Омега" про стягнення з ФОП Якимчука Д. В. збитків у сумі 253 067,64 грн на підставі статей 173, 193, 218, 224, 225, 306, 314 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 611, 614, 629, 908, 924 Цивільного кодексу України, норми Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 внаслідок невиконання перевізником (відповідачем) зобов`язань за договором та згідно із заявкою у зв`язку із тим, що перевізник не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу в повному обсязі, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом, через що виникла нестача та псування вантажу, а клієнт (позивач) зазнав збитків від незбереження майна під час його перевезення.
4.5. У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків є порушення зобов`язання.
За змістом статті 908 Цивільного кодексу України та статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.
Разом з цим статтями 924 Цивільного кодексу України та 314 Господарського кодексу України визначено, що, зокрема, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу, у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Крім того, ураховуючи, що перевезення здійснювалось за міжнародним сполученням м. Барендрехт (Нідерланди) - м/п Ягодин (Україна) - м. Дніпро (Україна), суди дійшли висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів та Протоколу до неї від 19.05.1956 року, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, за змістом частини 1 статті 17 якої перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що під час організації відповідачем перевезення вантажу 18.05.2019 на території України сталася ДТП із автомобільним транспортом, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом державний номерний знак НОМЕР_2 , з товаром, який перебував під митним контролем, про що свідчить лист відповідача від 20.05.2019 № 45.
У результаті ДТП було пошкоджено рефрижераторну установку, а також товар, який перебував у автомобілі, який згодом був перевантажений в автомобіль DAF, державний номерний знак НОМЕР_4 , п/п НОМЕР_3 , про що зазначено у СМR АVС 1/1NL (U1029265) від 15.05.2019.
Під час митного оформлення товару представником Дніпропетровської торгово-промислової палати було складено висновок від 22.05.2019 № ГО-1176, в якому зафіксовано факт та характер пошкодження товару.
У подальшому при прибутті автомобіля на склад вантажоодержувача - ТОВ "Омега" складено акт про невідповідність б/н від 24.05.2019, в якому зафіксовано нестачу товару у кількості - 926,25 кг нетто та товару зіпсованої якості у кількості - 8 047,9 кг нетто. Фіксація факту невідповідності товару товаросупровідній документації відбувалася в присутності: представника перевізника ТОВ "Володан" Кузмінського А. М., ФОП Якимчука Д. В. та представника Дніпропетровської торгово-промислової палати Комісарова С. В. Факт невідповідності товару товаросупровідній документації також було зафіксовано і у висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28.05.2019 № ГО-1176/1.
Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 255 від 25.11.2016 в частині своєчасної та повній цілісності доставки вантажу, виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 253 067,64 грн.
4.7. Предметом позовних вимог у справі, що розглядається, є вимога ТОВ "Омега" про стягнення з ФОП Якимчука Д. В. збитків у сумі 253 067,64 грн з посиланням на положення статей 173, 193, 218, 224, 225, 306, 314 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 611, 614, 629, 908, 924 Цивільного кодексу України, норми Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.
4.8. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
4.9. За змістом частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 цього Кодексу).
Згідно зі статтями 76-78 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (пункт 3 частини 2 цієї норми); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (пункт 5 частини 2 зазначеної норми).
4.10. Як свідчать матеріали справи, згідно з постановою слідчого управління Олевського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 27.06.2019 закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення та встановлено, що водій ОСОБА_1 (співробітник ТОВ "Володан", який здійснював перевезення вантажу) не мав технічної можливості запобігти виникненню ДТП.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій установили, що у заявці від 10.05.2019 № YA-19/2019 було передбачено вимоги до автомобіля, а саме: рефрижераторний вантажний автомобіль 86 м3 (з документами відповідно до законодавства України та міжнародним нормам), температура при подачі автомобіля під загрузку +9 0С, після загрузки температура повинна бути встановлена на рівні +9 0С на всьому проміжку шляху, логер/термограф.
Суди дійшли висновку, що позивач довів наявність протиправної поведінки у діях відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленою позивачем до стягнення сумою збитків, наявність вини відповідача та факт завдання ним збитків за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.11.2016 № 255, про що свідчать належні та допустимі докази, а саме: висновки експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 22.05.2019 № ГО-1176, від 28.05.2019 № Г0-1176/1, акт про невідповідність від 24.05.2019, якими встановлено не лише стан вантажу, а й неналежне розміщення вантажу в автомобілі та невідповідність температурного режиму, зазначеного клієнтом у заявці від 10.05.2019 № YA-19/2019, та зафіксовано температуру в автомобілі на рівні +11 0С, замість обумовлених +9 0С. Отже, відповідач не довів відсутність своєї вини у збитках, які виникли внаслідок, у тому числі, через незабезпечення з боку перевізника належних умов перевезення.
4.11. Як убачається зі змісту висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 22.05.2019 № ГО-1176 при огляді пульта керування холодильного агрегата на дисплеї напівпричепа (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) зазначено температуру +9 0С, фактична температура становить +11 0С (том 1, а. с. 46-48).
Проте у цьому висновку експерта не зазначено методику вимірювання температури, а суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи відповідача та третьої особи про пошкодження вантажу (плодів манго) саме в результаті ДТП, а не через порушення температурного режиму, а також доводи стосовно того, що похибка у 2 0С (різниця між передбаченою температурою, обумовленою сторонами для перевезення товару на рівні +9 0С, та +11 0С фактичною температурою, зазначеною у висновку експерта) сталася у зв`язку із відкриттям експертом дверей причепу при зовнішній температурі +23-25 0С.
Отже, висновок судів про порушення відповідачем умов договору (порушення температурного режиму при перевезенні вантажу, що мало наслідком його псування) є передчасним.
При цьому в акті про невідповідність від 24.05.2019 зазначено, що нестача вантажу становить 926, 25 кг, а зіпсовано вантажу у кількості 8 047,9 кг.
Згідно із частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Однак позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 253 067,64 грн, не навів розрахунку збитків за втрату вантажу (926,25 кг) та псування вантажу (8 047,9 кг), здійснивши оцінку збитків без урахування положень частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, що вбачається з акта оцінки збитків від 30.05.2019, складеного працівниками позивача, що, у свою чергу, суди також залишили поза увагою, розрахунок суми заявлених до стягнення збитків з урахуванням норм чинного законодавства не перевірили.
Колегія суддів вважає передчасними висновки судів про те, що відповідач не довів відсутність своєї вини у збитках, які виникли внаслідок незабезпечення з боку перевізника належних умов перевезення.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ФОП Якимчука Д. В. містить обґрунтування, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
5.4. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним та таким, що зроблений без урахування всіх доводів і доказів усіх учасників справи, без урахування положень частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, тому рішення і постанову належить скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу фізично особи-підприємця Якимчука Д. В. задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020 і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 у справі № 904/264/20 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак
