ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/264/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання Вітко Г.С.,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Якимчук Дмитра Володимировича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 року у справі № 904/264/20
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега»
відповідач: Фізична особа-підприємець Якимчук Дмитро Володимирович
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Володан", с. Виповзів, Козелецький район, Чернігівська область
про стягнення суми збитків у розмірі 253 067,64 грн. за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 255 від 25.11.2016 року.
ВСТАНОВИВ:
1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Якимчук Дмитра Володимировича заборгованість у розмірі 253 067,64 грн. за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 255 від 25.11.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 255 від 25.11.2016 року, а саме - відповідач не здійснив доставку прийнятого до перевезення вантажу вантажоодержувачу у повному обсязі, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом, відтак мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем, внаслідок якого виникла нестача та псування вантажу, у зв`язку з чим Позивачем понесені збитки від незбереження майна під час перевезення вантажу в сумі 253 067,64 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 року у справі № 904/264/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» в розмірі 253 067,64 грн. задоволено в повному обсязі.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не спростував презумпцію вини, порушив правила зберігання вантажу в ході його доставки.
2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Якимчук Дмитро Володимирович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 року у справі № 904/264/20 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Посилається на те, що:
- у постанові про закриття кримінального провадження від 27.06.2019 встановлено відсутність вини водія перевізника, залученого відповідачем;
- висновки експерта Дніпропетровської ТПП № ГО-1176 від 22.05.2019 та № ГО-1176/1 від 28.05.2019 підтверджують, що плоди манго були пошкодженні в результаті ДТП, сліди порушення температурного режиму пояснюються пошкодженням рефрижераторної установки через перекидання автомобіля та перевантаження товару в інший напівпричеп зі справною рефрижераторною установкою;
- розмір збитків не підтверджено доказами. При формуванні собівартості товару та його кілограму безпідставно враховані витрати на автоперевезення до кордону в сумі 40 000,00 грн, автоперевезення по Україні в сумі 26 300, 00 грн та транспортно - експедиційні послуги в сумі 1000,00 грн які не сплачені відповідачу. Позивач не надав доказів сплати відповідачу зазначених коштів. До складу собівартості товару безпідставно включені брокерські послуги ТОВ «Гиперион Д» на суму 1050 грн, послуги диспетчеризації ФОП Ткаченко Ю.В. на суму 1181,00 грн, наклейка товарного коду на упаковку ФОП Брильов О.В. на суму 1400,00 грн, оскільки позивачем не надано доказів які б підтвердили сплату цих витрат.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Володан» у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 р. у справі № 904/264/20 скасувати.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Якимчук Дмитра Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 року у справі № 904/264/20 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.08.2020 року.
11.08.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.10.2020 року.
06.10.2020 року відкладено на 03.11.2020 року.
03.11.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В судовому засіданні представник позивача та представник відповідача надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 року у справі № 904/264/20 слід залишити без змін з наступних підстав.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА», яка містить вимоги до Фізичної особи-підприємця Якимчук Дмитра Володимировича про стягнення 253 067,64 грн. суми збитків за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 255 від 25.11.2016 року.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статях 509, 599, 611, 614, 623, 629, 908, 909, 924 Цивільного кодексу України.
На підтвердження своїх вимог позивачем до суду першої інстанції надано такі докази:
- договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 255 від 25.11.2016;
- заявка № YA-19/2019 на транспортування та експедирування вантажу від 10.05.2019 з Особливими вимогами Кліента до замовлення № YA-19/2019;
- CMR AVC 1/1 NL (U19029265) від 15.05.2019;
- висновок експерта № ГО-1176 від 22.05.2019 з фото;
- висновок експерта № ГО-1176/1 від 28.05.2019 з фото;
- лист від 20.05.2019 № 45;
- акт про невідповідність від 24.05.2019 року;
- претензія від 24.05.2019 № 2405/2019;
- акт оцінки збитків від 30.05.2019;
- виписка з бухгалтерської документації по формуванню собівартості;
- контракт № F/141 від 17.04.2019;
- специфікація №1 до контракту № F/141 від 17.04.2019;
- інвойс № 248904 від 10.05.2019 з перекладом;
- сертифікат якості до інвойсу № 248904 від 10.05.2019;
- пакувальний лист від 14.05.2019;
- фіто санітарний сертифікат NoEC/NL/PCNU від 14.05.2019;
- санітарний сертифікат від 14.05.2019 з перекладом;
- сертифікат походження товару S104268092 241974182 від 14.05.2019;
- вимога № 22 від 05.11.2019 з доказами направлення;
- повідомлення про результати розгляду вимоги № 22 від 05.11.2019;
- рахунок до сплати № 267 від 22.05.2019;
- акт № 267 від 22.05.2019;
- платіжне доручення № 3683244295 від 30.05.2019;
- акт виконаних робіт № ДПФЛ-01993;
- акт виконаних робіт № ДПОН-11370;
- рахунок на оплату № 564 від 22.05.2019;
- акт надання послуг № 5774 від 23.05.2019;
- платіжне доручення № 3683244058 від 27.05.2019;
- акт № 220501 від 23.05.2019 здачі-прийняття робіт (наданих послуг).
В ході доставки товару сталася ДТП.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль, рефрижераторну установку, а також товар, який перебував в автомобілі Перевізника. В своєму позові ТОВ "Омега" зазначене підтверджує, тим самим визнаючи ДТП причиною пошкодження манго. Згодом товар був перевантажений в автомобіль DAF АІ 2249 СВ п/п НОМЕР_1 та доставлений ТОВ "Омега", тобто те, що залежало від експедитора та перевізника для збереження та транспортування вантажу було виконано.
ФОП Якимчук Д.В. листом вих. № 45 від 20.05.2019 року сповістив позивача про ДТП та її наслідки, вжиті заходи для перевантаження вантажу в інше авто, виклик поліції для фіксації пригоди та сповіщено про орієнтовну дату прибуття авто на митницю в м. Дніпро.
6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 3 Закону України "Про транспортну-експедиторську діяльність" № 1955-ІУ від 01.07.2004 передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України. законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також ними нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Нормами статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з звезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України). За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (частина 1 статті 929 ЦК України).
Як встановлено місцевим господарським судом, згідно умов Договору, Відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечити доставку вантажу, переданого вантажовідправником до місця призначення і здати його вантажоодержувачу, а також зобов`язався нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передання його вантажоодержувачу у відповідності з умовами даного Договору, якщо не доведе, що втрата, нестача, пошкодження (псування) вантажу відбулася внаслідок надзвичайних та невідворотних за даних умов обставин.
Враховуючи, що перевезення здійснювалось за міжнародним сполученням м. Барендрехт (Нідерланди) - м/п Ягодин (Україна) - м. Дніпро (Україна), то до даних правовідносин підлягають застосування положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів та Протоколу до неї від 19.05.1956 року, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.
Відповідно до частини 1 статті 17 Конвенції від 19.05.1956 року, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Положеннями частини 1, 4 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено говором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Нормами частини 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина 2 статті 614 Ц К України).
Згідно із частиною 1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Отже, відповідальність перевізника ґрунтується на принципі презумпції його вини.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу для перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено о перевезення. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.
Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.
Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Статтею 314 ГК України, статтями 617, 924 ЦК України, передбачені підстави звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов`язання, однак відповідачем не доведено наявності жодної із зазначених у цих статтях підстав звільнення відповідача від відповідальності за спричинення позивачу збитків внаслідок нестачі та псування вантажу.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 ЦК України).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 ЦК України).
До складу збитків, як зазначено у частині 1 статті 225 ГК України, що підлягають годуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У частині 2 статті 224 ГК України зазначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із частинами 1, 4 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.
Нормами частини 3 статті 14 Закону № 1955 передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Так, сторони домовились про підтримання в автомобілі температурного режиму на рівні +09 градусів Цельсія, тоді як експертами Дніпропетровської ТПП зафіксовано температуру в автомобілі на рівні +11 градусів Цельсія. (т.1 а.с.36).
З експертного висновку №ГО-1176/1 від 28.05.2019 року вбачається, що картонны ящики укладені на підлогу нерівномірно, прокладочна матерія відсутня. (т.1 а.с. 47).
Отже відповідач не довів відсутність своєї вини у збитках які виникли внаслідок в тому числі незабезпечення з боку перевізника належних умов перевезення.
Щодо посилання Відповідача на те, що псування та пошкодження товару відбулось внаслідок ДТП, винуватцем якого не є Експедитор чи Перевізник, тому Експедитор не брав на себе зобов`язання відповідати за дії сторонньої особи, винуватої в ДТП.
Відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги" передбачено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Хоча дійсно матеріалами справи встановлено відсутність вини водія перевізника у ДТП, однак скаржником не спростовано висновок суду першої інстанції щодо порушення температурного режиму перевезення та механічних пошкоджень товару.
Таким чином, компенсувати збитки Позивачу за Договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 255 від 25.11.2016 та замовлення №YА-19/2019 від 10.05.2019 повинен саме Відповідач, оскільки за втрату, псування, нестачу вантажу за даним Договором відповідальним перед Позивачем залишається Відповідач, про те Відповідач в подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіянні невиконанням або неналежним виконанням обов`язків іншою особою.
Сума збитків підтверджена в тому числі актом оцінки збитків від 30.05.2019, випискою з бухгалтерської документації по формуванню собівартості товару від 23.05.2019р.
Собівартість товарів, що придбаваються підприємством для подальшого перепродажу, формується з витрат, перелічених у п. 9 "Запаси" Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (далі -Положення № 246). Так, до собівартості товарів включаються такі витрати:
- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати;
- інші витрати, безпосередньо пов`язані з придбанням товарів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Отже, формування собівартості партії товару зазначеної у виписки з бухгалтерської документації по формуванню вартості товару № 824 від 23.05.2019 року здійснювалось відповідно до Положення № 246.
Водночас, пункт 7.4 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.11.2016 № 255, укладеного між ТОВ "Омега" та ФОП Якимчук Д.В., передбачає, що матеріальні збитки, завдані Клієнту з вини Експедитора або третьої особи, залученого для перевезення будь-яким видом транспорту, відшкодовується з урахуванням інвойсної вартості вантажу, а також всіх документально підтверджених витрат, які поніс Клієнт (митні платежі, вартість фрахту, перевезення та інше).
Таким чином, матеріальні збитки були розраховані Позивачем на підставі виписки з бухгалтерської документації по формуванню вартості товару № 824 від 23.05.2019 року з урахуванням інвойсної вартості вантажу, митних платежів, вартість фрахту, перевезення та інше.
Оскільки відповідачем було порушено свої зобов`язання згідно укладеного Договору, що призвело до збитків позивача в сумі 253 067,64 грн., колегія суддів вважає правильним висновок суду про задоволення позову.
7. Мотиви відхилення кожного аргументу.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника з мотивів наведених у п.6 цієї постанови.
Крім того, судом обґрунтовано зазначено і не спростовано доводами апеляційної скарги про порушення правил зберігання і транспортування товару, зданого до перевезення, що підтверджується висновками експертиз.
Доводи про необґрунтоване надання поза межами процесуального строку доказів у справі вирішуються таким чином.
Так, 20.01.2020 року (т.1.а.с.95) прийнято позовну заяву позивача і призначено розгляд справи на 13.02.2020 на 10:00 год. в підготовчому засіданні, відкладено розгляд справи у підготовче судове засідання на 11.03.2020 року о 12:20 год., підготовче засідання відкладено 02.04.2020 року на 10:20 год. (т.1 а.с.200).
02.04.2020 призначено розгляд справи по суті на 28.04.2020 року о 12:00 год. і закрито підготовче провадження.
Постановою КМУ від 11.03.2020 на території України запроваджено карантин.
Ухвалою від 21.05.2020 року (т.2 а.с. 6) відкладено судове засідання на 10.06.2020 року о 14: 30год.
10.06.2020 року (т.2 а.с. 19-28) у справу залучені докази, які викликають заперечення скаржника, що підтверджують часткове понесення витрат, які формують собівартість товару.
З протоколу судового засідання (т.2 а.с. 35) вбачається, що саме цей день 10.06.2020 року до початку судового розгляду справи по суті докази залучені у справу.
Таким чином, судом першої інстанції порушено ч. 8 ст. 80 ГПК України щодо подання до суду доказів поза межами строку, встановленого судом. У поясненні, яке надано позивачем, і до якого ці докази долучені, дійсно відсутні жодні обґрунтування подання доказів поза межами підготовчого провадження.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що це порушення не призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст. 277 ГПК України), а також не може бути підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення (ч. 3 ст. 277 ГПК України), відтак апеляційна скарга з цієї підстави не може бути задоволена.
8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду.
Порушено право позивача на безпечне і цілісне перевезення товару згідно за умовами укладеного договору.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права місцевим господарським судом, що призвели до ухвалення незаконного рішення не підтвердилися, а відтак в силу ст. 276 ГПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.
10.Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Якимчук Дмитра Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 року у справі № 904/264/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст складено 06.11.2020 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд
